унаслiдок яких було знищено 3 залiзничнi ешелони, 10 танкiв, 6 дотiв, близько батальйону пiхоти, 120 автомашин. Збив 3 лiтаки "фокке-вульф". Знявши гiмнастерку з сержантськими погонами, одягнув комбiнезон тракториста. Кращий механiзатор колгоспу iменi Жданова Сiмферопольського району Кримсько© областi. Очаковський Сергiй Сергiйович. Добровiльно пiшов на фронт шiстнадцятирiчним юнаком. Сапер. Мiж Невелем i Новосокольниками проклав пiхотi проходи через мiннi поля до зайнято© фашистами висоти. На дiльницi Тлущ - Радземин, коли фашистський дот зупинив наступ батальйону, зробив уночi коридор у мiнному полi, перенiс на дот шiстсот кiлограмiв толу i пiдiрвав. Вiдзначився, переправляючи пiхоту через Вiслу. На плацдармi знешкодив мiни i наступав у бойових лавах автоматникiв. На територi© фашистсько© Нiмеччини вiд закладених сапером мiн у важливий момент зупинилося 5 "тигрiв", що вирiшило долю бою. Член КПРС з 1944 року. Живе в Одесi. Робiтник залiзнично© станцi©. Павлов Микола Матвiйович. Танкiст, командир гармати. За югославським мiстом Кладово влучним вогнем знищив на висотi доти фашистiв i забезпечив швидке просування сво╨© частини. В Чехословаччинi, помiтивши, що 2 самохiднi гармати ворога "затиснули" наш танк, сво©ми пострiлами пiдпалив ©х. Перший пробрався по замiнованому мосту через Влтаву, ручним кулеметом вибив гiтлерiвцiв iз траншей i дав змогу саперам розмiнувати мiст. Був комсоргом роти. Народився 1924 року в селi Заморинi Фiровського району Калiнiнсько© областi. Тепер живе в Запорiжжi. Ковшовий заводу "Запорiжсталь". Старшина запасу. Палiй Петро Петрович. Доброволець. У званнi сержанта командував комсомольською обслугою мiномета. На мисi Херсонес придушив кiлька вогневих точок ворога, взяв у полон 30 фашистiв. У Карпатах розбив обоз iз бо╨припасами i шестиствольний мiномет. В бою за мiсто Моравська Острава був поранений, але не пiшов з позицi©, гранатами нищив гiтлерiвцiв, якi намагались оточити обслугу. Народився 1922 року в селi Сергi©вцi Солонянського району Днiпропетровсько© областi. До вiйни працював у колгоспi, був членом комiтету комсомолу. Тепер живе у Днiпропетровську. Шофер автоколони. Старшина запасу. Пантюшко Андрiй Iванович. Розвiдник. Захисник Ленiнграда. Весь перiод блокади у надзвичайно важких умовах ходив у тил ворога через мiннi поля i завали. Приносив цiннi вiдомостi, трофейну зброю i "язикiв". Не раз пiд час облоги мiста добував "язикiв" iз ворожих траншей i блiндажiв. Смiливо дiяв сержант-комсомолець i в наступальних боях у Прибалтицi, в Нiмеччинi. На його рахунку - 30 "язикiв", кiлька пiдбитих самохiдних гармат ворога. Як командир взводу розвiдки особливо вiдзначився при визволеннi Чехословаччини. Народився 1920 року в селi Вiльному Новомосковського району Днiпропетровсько© областi. До вiйни працював токарем. У пiсляво╨нний час, до 1955 року, служив у армi© в званнi лейтенанта. Тепер живе в Днiпропетровську. Працю╨ на будiвельнiй дiльницi. Папуча Василь Макаро©шч. Батьки пере©хали в село Михайлiвку на Запорiжжi з Попелака Генiчеського району Херсонсько© областi у 1929 роцi, коли Василевi було чотири роки. У Михайлiвцi вступив до комсомолу, працював на колгоспних полях. Звiдти в 1943 роцi пiшов на фронт. Навiдник 76-мiлiметрово© гармати. Вiдзначився в боях пiд час форсування Днiпра, у звiльненнi станцi© Снiгурiвка, Бобруйська, в боях у Схiднiй Пруссi©. На його рахунку 12 пiдпалених "тигрiв". Пiсля вiйни був секретарем Михайлiвського райкому комсомолу. Згодом закiнчив партiйну школу, працював секретарем райкому партi©. Останнiм часом -- заступник голови райвиконкому. Капiтан запасу. Пекур Петро Григорович. У районi Ковеля фашистськi танки прорвали нашу оборону. Назустрiч "тиграм" поспiшила батарея, у якiй навiдником однi╨© з гармат був комсомолець Петро Пекур. Тодi в бою вiн пiдпалив 2 ворожих танки. Пiзнiше, на Вiслi, знову пiдбив 2 "тигри". А на вулицях Берлiна знищив кiлька кулеметних гнiзд. Поранений, не покинув бойового поста. Крiм ордена Слави трьох ступенiв, нагороджений двома орденами Червоно© Зiрки. Демобiлiзувався в званнi гвардi© старшини i повернувся на Чернiгiвщину в рiдний Козелецький район (там народився 1925 року в селi Шолойках). Закiнчив будiвельний технiкум. Працю╨ майстром у мiжколгоспбудi. Член КПРС. Петрукович Олексiй Степанович. Гвардi© старшина комсомолець-розвiдник Олексiй Петрукович (народився 1920 року в селi Зiловi Чернишевського району Читинсько© областi) вiдзначався кмiтливiстю у бойовiй обстановцi. Пiд Iзюмом на Харкiвщинi (там тепер живе i працю╨ слюсарем), помiтивши, звiдки фашистськi коригувальники спрямовують ракетами бомбовi удари сво©х лiтакiв, сам послав ракети у напрямi коригувальникiв ворога, i обманутi "юнкерси" знищили свiй спостережний пункт. Згодом вистежив i взяв у полон ворожого снайпера. В степу пiд Одесою захопив машину з двома штабними офiцерами. У Польщi й Нiмеччинi узяв 10 важливих "язикiв". Петруновський Михайло Данилович. Повiтряний стрiлець-радист лiтака-розвiдника ПЕ-2 комсомолець Михайло Петруновський брав участь майже в 150 вильотах у тил ворога. Сотнi вiйськових об'╨ктiв i скупчень живо© сили, технiки були знищенi за тими даними, якi передавав екiпаж ПЕ-2. Народився Михайло Петруновський 1921 роцi в селi Тро©цькому Попаснянського району Ворошиловградсько© областi в сiм'© хлiбороба. В армi© з 1941 року, спочатку -- курсант льотно© школи, потiм -- школи стрiльцiв-радистiв. Бойовий шлях пролiг вiд Сталiнграда до Кенiгсберга. Тепер працю╨ в Дебальцевому. Старший iнженер заводу залiзобетонних конструкцiй. Член КПРС. Старшина запасу. Пiкалов Андрiй Микитович. Розвiдник. Народився 1924 року в селi Лещ-Плотi Солнцевського району Курсько© областi. До вiйни працював трактористом у колгоспi. Воювати почав бiля Воронежа i дiйшов до Берлiна. Захопив 5 "язикiв" у ходi лiквiдацi© Корсунь-Шевченкiвського угруповання; 7 "язикiв" привiв на Сандомирському плацдармi. Розвiдував фортецю Модлiн i забезпечив успiшний штурм ©©. За Одером вивiв пiхоту в тил ворога, i вона несподiваною атакою взяла укрiплену висоту. Живе в Харковi. Шофер вантажного автопарку. Член КПРС. Попов Валерiй Володимирович. Командиром протитанково© гармати пройшов вiд Воронежа (народився поблизу цього мiста -- в селi Перльовцi 1924 року) до Чехословаччини. Поблизу Моравсько© Острави був поранений. Коли лiквiдовували Корсунь-Шевченкiвське угруповання ворога, спалив 2 "тигри". Неподалiк Ки╨ва знищив танк i самохiдну гармату. В Карпатах, у боях за перевал, пiдбив танк, самохiдну гармату, бронетранспортер, розгромив кiлька дзотiв, машини з живою силою. Демобiлiзувався в званнi старшини, комсомольцем. Живе в мiстi Антрацитi Ворошиловградсько© областi. По закiнченнi медичного училища працю╨ зубним технiком у стоматологiчнiй полiклiнiцi. Депутат мiсько© Ради депутатiв трудящих. Потапенко Павло Софронович. Найбiльше запам'яталась комсомольцю Павлу Потапенку розвiдницька операцiя на березi озера Балатон в Угорщинi: тодi вiн з товаришами привiв у штаб командира есесiвського полку. А в цiлому на його рахунку 20 полонених гiтлерiвських солдатiв i офiцерiв. Це було в Дебальцевому i пiд Одесою, в Яссах i поблизу Вiдня. Почав воювати в 1942 роцi вiсiмнадцятилiтнiм юнаком. Повернувся в сво╨ село Кузьминцi Гайсинського району на Вiнниччинi в 1946 роцi. Робiтник спиртового заводу. Сержант запасу. Приходько Пилип Романович. Народився 1925 року в селi Козаровичах Ки╨во-Святошинського району Ки©всько© областi. Звiдти й на фронт пiшов у 1943 роцi. Розвiдник. Першого "язика" захопив на рiчцi Стрипi. Потiм -- на шляху до Берлiна -- ще 20. Пiдiрвав блiндаж, знищив гранатами групу фашистiв в укрiпленому будинку у Краковi. В тилу фашистiв ©хнiм кулеметом проклав дорогу оточенiй групi розвiдникiв. Тепер живе в селищi Iванковi на Ки©вщинi. Головний iнженер авторемонтних майстерень. Закiнчив заочно автодорожнiй iнститут. Член КПРС. Офiцер запасу. Риженко Григорiй Iванович. Кавалер орденiв Червоного Прапора, Слави трьох ступенiв, Червоно© Зiрки, Вiтчизняно© вiйни, Григорiй Iванович Риженко народився 1923 року в Прилуках на Чернiгiвщинi. Там живе й тепер, працюючи заступником директора по господарству Прилуцького медучилища. У комсомолi перебував з 1938 року. Член КПРС iз сiчня 1945 року. Старшина запасу. На вiйнi був сапером-розвiдником. Особливо вiдзначився в боях по лiквiдацi© Корсунь-Шевченкiвського угруповання фашистiв, коли на закладених ним мiнах пiдiрвалися 3 танки i 2 самохiднi гармати. В районi Ровно привiв двох "язикiв" -- офiцера i солдата. Пiд час форсування Вiсли переправив 2 взводи автоматникiв i, будучи пораненим, не покинув поля бою. На Одерi пляшками iз запалювальною рiдиною вивiв з ладу 2 ворожi танки, пiдiрвав амбразуру дзота, а обслуговуючих дзот 5 ворожих солдатiв та 1 офiцера взяв у полон. Рудник Макар Прокопович. У 1939 роцi п'ятнадцятилiтнiй комсомолець iз села Згарок Деражнянського району Хмельницько© областi ©де вчитися в iндустрiальне Запорiжжя. Звiдти через два роки добровiльно йде на фронт, ста╨ командиром рою розвiдки. На Пiвнiчному Кавказi захопив мотоциклiста, який вiз пакет зi штабу армi© во-рога. Пiсля поранення був комiсований з армi©, але знову повернувся на передову. В районi Охтирки 6 розвiдникiв, очолюванi Рудником, розгромили батальйон гiтлерiвцiв. У Тернополi знешкодив спостережний пункт ворога i привiв "язика" -- штабного офiцера. Першим з групою бiйцiв форсував рiчку Шпрее. Був 4 рази поранений. Тепер живе в селi Садовому на Хмельниччинi. Iнвалiд Велико© Вiтчизняно© вiйни. Русанов Iван Васильович. До призову в армiю комсомолець Iван Русанов працював у колгоспi села Кизил-Жулдуз Аланульського району Алма-Атинсько© областi, де народився 1925 року. Брав участь в боях на Днiпрi. Був командиром мiнометно© обслуги. Орденом Слави III ступеня нагороджений за влучний вогонь пiд час прориву оборони противника на Кiровоградщинi. Пiд Яссами зiрвав кiлька контратак гiтлерiвцiв, а згодом допомiг вибити ©х iз зайнятих рубежiв. За це нагороджений орденом Слави II ступеня. Орден Слави I ступеня увiнчав подвиг сержанта при форсуваннi Тиси. Там, на плацдармi, вогнем мiномета примусив фашистiв тiкати з розташованого поблизу села. На фронтi був комсоргом роти. Пiсля виходу в запас оселився в селi Тарасiвцi Чернiвецько© областi. Працю╨ в колгоспi рахiвником. Член КПРС. Старшина запасу. Самко Володимир ╙горович. Фронтовий шлях сапера-комсомольця Самка пролiг вiд села Мутина Кролевецького району Сумсько© областi, де вiн народився 1923 року, до Праги. Переправляв пiхоту через Днiпро i Прип'ять, знiмав поставленi фашистами мiннi поля i пропускав наступаючi частини в районi Козятина i Малина; робив проходи крiзь дротянi загорожi, знешкоджував мiни, висаджував у повiтря ворожi доти на захiд вiд Тернополя. За швидке наведення переправи пiд обстрiлом ворога через чехословацьку рiчку Опава нагороджений третiм орденом Слави. Ма╨ також медалi вiд польського i чехословацького урядiв. Як i до вiйни, працю╨ автослюсарем у рiдному селi Мутинi. Старшина запасу. Сахно Микола Iванович. У березнi 1943 року, коли радянськi вiйська визволили село Семенiв Яр Богодухiвського району на Харкiвщинi, вiсiмнадцятилiтнiй Микола попросився до автоматно© роти. Пройшов з боями всю Укра©ну, Бiлорусiю. В Литвi став розвiдником. Здiйснив багато геро©чних подвигiв. За час вiйни захопив понад 30 "язикiв". У пiсляво╨нний перiод Микола Iванович жив у Семеновому Яру, потiм вчився у технiкумi. Нинi працю╨ на одному з харкiвських заводiв слюсарем. Старшина запасу. Свiтличний Григорiй Никифорович. Токаревi харкiвського заводу iменi Комiнтерну Григорiю Свiтличному минуло вiсiмнадцять, коли вiн у 1941 роцi сiв за важелi танка. Вiд Дону до Берлiна довiв свою бойову машину гвардi© старшина. Знищив 30 гармат ворога, 20 "тигрiв" i "пантер", сотнi гiтлерiвцiв. Брав участь у глибоких рейдах, якi увiнчались визволенням Кам'янця-Подiльського, Львова. Успiшно провiв 48 танкових атак. У пiсляво╨нний час перебував на понадстроковiй службi в Харкiвському танковому училищi. Тепер -- слюсар Харкiвського екскаваторного заводу. Сиворакша Петро Федорович. Рiдко зустрiнеш на грудях солдата чи сержанта часiв Велико© Вiтчизняно© вiйни офiцерський орден. А Петро Сиворакша -- кавалер ордена Богдана Хмельницького III ступеня. Одержав його двадцятилiтнiм старшим сержантом на Вiслi. Взявши на себе командування батальйоном, вiсiмнадцять днiв успiшно керував боями. За те, що захопив цiнного "язика" пiд Калинковичами, його нагородили орденом Слави III ступеня, за знищення ворожого дзота i полонення 20 гiтлерiвцiв у мiстi Порицьку -- орденом Слави II ступеня; а орден Слави I ступеня з'явився на гiмнастерцi за Кракiв, де Сиворакша пiдпалив танк, захопив бронетранспортер i взвод фашистiв. Пiсля вiйни Петро Федорович повернувся до рiдно© Кирi©вки на Чернiгiвщинi. Працю╨ в колгоспi. Старшина запасу. ' Симонов ╙вгенiй Олексiйович. У лiсничого Дахновського лiсництва на Черкащинi ╙вгенiя Олексiйовича Симонова (народився 1922 року в селi Владимировцi ╙ртильського району Воронезько© областi) зберiга╨ться "рахунок помсти", який вiн, розвiдник, гвардi© старшина, вiв пiд час вiйни з фашистськими загарбниками: "Особисто взято, при сприяннi групи, 32 "язики". Снайперський рахунок -- 18 вбитих ворожих офiцерiв i солдатiв. Знищено 15 кулеметних точок. Пiдiрвано 3 гармати, 4 танки, бронетранспортер. Знищено близько роти фашистiв. Взято в полон 282 солдати i офiцери". За цими цифрами -- десятки смiливих операцiй -- вiд Великих Лук i Орловсько-Курсько© дуги до Секешфехервара в Угорщинi. Нагороди: ордени Вiтчизняно© вiйни II i I ступенiв, три ордени Слави, медаль "За вiдвагу". Був 5 разiв поранений. У 1943 роцi, комсомольцем, вступив у партiю. Симоненко Павло Романович. Рiзнi завдання виконував на фронтi бо╨ць-комсомолець з мiста Благодатного Волноваського району Донецько© областi Павло Симоненко (народився 1920 року). У Криму з групою товаришiв-автоматникiв взяв укрiплену висоту i впродовж доби утримував ©©, доки не пiдiйшли сво©. Безстрашно воював проти гiтлерiвцiв у Прибалтицi. З особисто© збро© знищив понад 100 гiтлерiвцiв. Як i до вiйни, працю╨ вчителем -- виклада╨ фiзику в школi селища Володимирiвки Волноваського району на Донеччинi. Нагороджений Похвальною грамотою Мiнiстерства освiти УРСР. Сичов Микола Iллiч. Глибокi тили фашистiв -- то було постiйне мiсце дiй бiйця армiйсько© розвiдки комсомольця Миколи Сичова. На Житомирщинi вiн iз товаришами виявив дислокацiю ворожих резервiв, ©хнi бази постачання i повiдомив про них по рацi©. А потiм прикрив вiдхiд групи. На Захiдному Бузi Сичов коригував iз плацдарму по рацi© вогонь нашо© артилерi©. Коли ж помiтив, що гiтлерiвцi хочуть висадити в повiтря мiст, перешкодив ©м i протримався до пiдходу нашо© пiхоти. I таких епiзодiв було багато на шляху до Берлiна. Живе Микола Iллiч там, де й народився в 1924 роцi, -- у мiстi Долинському Кiровоградсько© областi. Працю╨ головним iнженером районного об'╨днання "Сiльгосптехнiка". Офiцер запасу. Скоропад Павло Михайлович. Виходець iз сiм'© хлiбороба села Пушкарного Краснопiльського району Сумсько© областi (народився 1919 року). До вiйни працював електриком на шахтi в Донбасi. 1939 року призваний на службу в Далекосхiдну армiю. Наприкiнцi 1941 року рядовий-комсомолець Скоропад висадився з повiтряним десантом у тилу фашистських загарбникiв, особисто пiдiрвав фабрику в Ялтi. Пiд Сталiнградом -- мiнометник. З 1943 року -- командир мiнометно© обслуги. Визволяв Ростов, Донецьк, Севастополь, Шауляй, штурмував Кенiгсберг. Вiйну закiнчив старшиною, командиром взводу. Живе в мiстi Ханженковому Донецько© областi. Передовий прохiдник шахти iменi Кiрова. Скрипкiн Федiр Михайлович. Свою першу нагороду -- медаль "За вiдвагу" комсомолець Федiр Скрипкiн (народився 1923 року в селi Чернавi Iзмалковського району Орловсько© областi) одержав на Курськiй дузi: зупинив кулеметом фашистську атаку. Ордени Слави трьох ступенiв позначили дальшi фронтовi дороги Федора -- вiд Корсуня, Одеси, Днiстра до Вiсли, Одеру, Берлiна. Вiдважний кулеметник вiдбив 150 атак гiтлерiвцiв. Був двiчi поранений, але не покидав поля бою до пiдходу замiни. За Одером з особисто© збро© знищив кулеметну точку ворога. Живе в Донецькiй областi. Робiтник очисного вибою шахтоуправлiння No 22 тресту "Жовтеньвугiлля". Старшина запасу. Степанюк Володимир Миколайович. Син робiтника iз села Городницi, що на Житомирщинi (народився 1921 року). Як розвiдник танково© бригади, брав участь у боях пiд Москвою, на Курськiй дузi, при форсуваннi Днiпра, Вiсли, Одеру. На рахунку Степанюка -- 30 приведених "язикiв". У 1944 роцi був прийнятий до партi©. В запас пiшов у званнi старшини. Працю╨ у Харковi в залiзничному депо "Жовтень". Машинiст електровоза. Без вiдриву вiд виробництва закiнчив 10 класiв i залiзничний технiкум. Тричi обирався членом Харкiвського обкому КП Укра©ни i депутатом обласно© Ради депутатiв трудящих. Був делегатом XXII з'©зду КП Укра©ни. Кандидат у члени ЦК профспiлки залiзничникiв. За трудову доблесть пiсля вiйни нагороджений п'ятьма значками "Вiдмiнник соцiалiстичного змагання", значком "Почесному залiзничниковi", двома медалями. Ступаков Михайло Iванович. У музе© частини, в якiй воював Михайло, експону╨ться його шинеля з 18 пробо©нами вiд осколкiв, ©© продiрявило у 1944 роцi, коли сержант Ступаков повз через прострiлювану ворогом зону на засiдання партiйно© комiсi©, де мали затвердити рiшення первинно© органiзацi© про його прийом у партiю. Мiнометник завжди був на передовiй -- i пiд Севастополем i на Смоленщинi, i в Литвi, Схiднiй Пруссi©. Знищив сотнi гiтлерiвцiв, 15 кулеметних гнiзд, взяв у полон 30 солдатiв ворога. Народився 1924 року в селi Гудовцi Суразького району Брянсько© областi. До вiйни працював на Донбасi. З армi© повернувся туди ж. Закiнчив технiкум громадського харчування. Iнженер-кулiнар вiддiлу робiтничого постачання в Ясинуватiй. Суворов Володимир Iванович. У груднi 1943 року в глибинi фашистсько© оборони пiдозрiло пересувалися вiйська. Потрiбен був "язик". Прохiд у дротянiй загорожi зробив для розвiдникiв вiсiмнадцятилiтнiй сержант-сапер комсомолець Суворов. Вiн дiяв поблизу рiдного мiста Калязiна Калiнiнсько© областi. Пiзнiше став розвiдником. У Латвi© з групою товаришiв розгромив у тилу гiтлерiвцiв штаб ©хньо© дивiзi©, захопив кiлькох офiцерiв iз важливими документами. Рiй Володимира Суворова першим форсував Вiслу, перетнув замерзлий Одер i збро╨ю, вiдбитою у ворога,-- фаустпатронами,-- утримував позицi©. У березнi 1945 року Володимир був прийнятий до партi©. Пiсля демобiлiзацi© живе в Кiровоградi. Працю╨ в мiськкомi партi©. Заочно закiнчив iсторичний факультет педагогiчного iнституту. До орденiв Вiтчизняно© вiйни, Слави трьох ступенiв при╨дналась у 1966 роцi медаль "За трудову вiдзнаку". Офiцер запасу. Тарахтiй Федiр Iванович. Двадцятилiтнiй одеський робiтник Федiр Тарахтiй, незважаючи на поганий стан здоров'я, добровiльно пiшов у 1944 роцi на фронт. Мiнометник-комсомолець знищив на територi© Югославi© 4 фашистських кулеметних гнiзда. В Угорщинi сам прикрив вихiд пiдроздiлу з оточення. У горах видерся на високу прямовисну скелю, закрiпив на вершинi канат i вiдкрив шлях ротi у тил ворога. В Австрi© пробрався з товаришем у зайняте гiтлерiвцями село, знищив гранатами обслуги двох гармат. Тепер працю╨ слюсарем одесько© автобази 22-12. Рядовий запасу. Тимошенко Iван Архипович. У бiй з фашистами вступив механiком-водi╨м танка пiд Рибницею, куди прибув з села Новинки Калинковицького району Гомельсько© областi (там народився 1924 року, до вiйни працював бригадиром тракторно© бригади). У Трансiльванi© комсомолець розчавив танком 2 ворожi гармати, а коли машину пiдбили i весь екiпаж, крiм Тимошенка, був зранений, сам продовжував стрiляти з гармати, спалив бронетранспортер ворога. У Чехословаччинi врятував вiд зруйнування мiст i утримував його до пiдходу наших частин. Поблизу Вiдня не дав гiтлерiвцям скористатися ©хнiм складом фаустпатронiв i цим забезпечив успiх танково© атаки, а також знищив бронетранспортер. Живе у Кривому Розi на Днiпропетровщинi. Служить у райвiйськкоматi. Капiтан. Тисьменецький Петро Харитонович. Учасник 32 розвiдувальних операцiй; з кожно© приводив "язикiв". На Днiпровському плацдармi полонив офiцера, знищив опорний пункт ворога. Поблизу Мiнська в складi групи розвiдникiв, якi прорвалися на танках у тил фашистiв, взяв участь у захопленнi обозу з продовольством i бо╨припасами. 31 грудня 1944 року, незадовго до прориву ворожо© оборони iз розвiдки бо╨м, привiв есесiвця, який дав дуже важливi вiдомостi. Старшина-комсомолець демобiлiзувався в 1946 роцi. Закiнчив сiльськогосподарський iнститут. Працю╨ головним iнженером Полтавського мiжобласного тресту електрифiкацi©. Живе в Полтавi (народився в сiм'© залiзничника в мiстi Сквирi на Ки©вщинi). Нагороджений значком "Вiдмiнник енергетики i електрифiкацi© СРСР". Член КПРС. Лейтенант запасу. Фiлiпенко Якiв Петрович. Син робiтника з Донецька, народився 1925 року. Вiйна застала на учнiвськiй лавi. В окупованому Донецьку при╨днався до групи юних месникiв-комсомольцiв, яка влаштовувала диверсi© на залiзницi. 12 вересня 1943 року, в день визволення Донецька, добровольцем пiшов на фронт, став кулеметником, а пiзнiше був переведений у розвiдку. За форсування Днiпра нагороджений орденом Червоно© Зiрки. У передмiстi Барановичiв захопив цiнного "язика" i за це нагороджений орденом Слави III ступеня. В Бiлорусi© здiйснив тридцятикiлометровий рейд у тил ворога i там особисто захопив фашистського полковника. Нагорода -- орден Слави II ступеня. Орден Слави I ступеня одержав у Схiднiй Пруссi© за те, що взяв чотирьох важливих "язикiв". Пiсля демобiлiзацi© повернувся в Донецьк, працював на залiзницi, водив автомашину, а тепер -- прохiдник шахти "Жовтнева". Харченко Михайло Михайлович. Добровiльно пiшов на фронт у першi днi вiйни вiсiмнадцятилiтнiм юнаком iз будiвництва у Павлоградi Днiпропетровсько© областi, де працював за комсомольською путiвкою (сам родом iз села Худякiв на Черкащинi). Учасник оборони Сталiнграда. Там командував ро╨м розвiдки. З групою бiйцiв привiв 13 "язикiв", особисто -- 5. Пiд Яссами пробрався з сво©м ро╨м у тил ворога, знищив 11 мiнометiв, захопив у полон 25 гiтлерiвцiв. У Польщi розвiдники Харченка вiдбили у ворога мiст через рiчку i утримували його до пiдходу наших вiйськ. Демобiлiзувався старшим сержантом. Живе в селi Худяках на Черкащинi. Комбайнер колгоспу "Маяк". Лейтенант запасу. Хитьов Михайло Дмитрович. Командир обслуги протитанково© гармати. Народився 1919 року в селi Бежбатман Пiвнiчно-Нурлатського району Татарсько© АРСР. Сталiнград, Курськ, Полтава, Кiровоград, Первомайськ, Котовськ, Ясси, Ченстохов -- ось мiста, пiд якими у герцi з ворогом гармата старшого сержанта-комсомольця Хитьова знищила 38 танкiв. Тепер живе в селищi Любашiвцi Одесько© областi. Тесля пересувно© механiзовано© колони. Старшина запасу. Чайковський Олександр Михайлович. Народився 1924 року в Микола╨вi в сiм'© робiтника. На фронт пiшов добровiльно у березнi 1944 року, тодi ж вступив у комсомол. Орденом Слави III ступеня нагороджений за врятування екiпажу танка. Поблизу Варшави сержант-розвiдник Чайковський взяв важливого "язика", i це було вiдзначено орденом Слави II ступеня. У Берлiнi пiд час штурму iмперсько© канцелярi© захопив з товаришами у полон трьох гiтлерiвських генералiв. Хоробрiсть i кмiтливiсть розвiдника в боях за це мiсто вiдзначена орденом Слави I ступеня. Живе в Херсонi. Працю╨ шофером автобусного парку. Член КПРС. Старшина запасу. Череватий Микола Васильович. Ордени Слави трьох ступенiв, Вiтчизняно© вiйни II ступеня, медалi "За вiдвагу", "За бойовi заслуги", "За визволення Варшави", "За взяття Берлiна" прикрашають груди Миколи Череватого, який шляхами вiйни пройшов од села Лимана Старобiльського району Ворошиловградсько© областi, де народився 1924 року, i до Ельби. Влучно бив мiномет старшини - на його рахунку 25 розтрощених кулеметних гнiзд, десятки утриманих плацдармiв, вiдбитих атак. З 1947 року - знову в селi Лиманi. Спочатку працював машинiстом вуглепiдйомного крана, а потiм закiнчив педагогiчне училище i став учителем молодших класiв. Чмiль Iван Григорович. До вiйни комсомолець Iван Чмiль iз села Андрi©вки Iзюмського району Харкiвсько© областi був найкращим трактористом артiлi. А в 1941 роцi вiн, двадцятилiтнiй колгоспник, пiшов боронити радянську землю вiд фашистських загарбникiв i став найкращим шофером стрiлецького полку. В 1943 роцi закiнчу╨ авiацiйну школу, потрапля╨ стрiльцем-радистом в екiпаж штурмовика IЛ-2. На рахунку гвардi© старшини Чмiля 2 збитi "юнкерси", 3 потопленi бронекатери, десятки знищених дотiв та iнших фортифiкацiйних споруд ворога. Вiн воював над просторами Криму, Бiлорусi©, Польщi, Нiмеччини. З 1946 року Iван Григорович знову за важелями трактора i штурвалом комбайна в колгоспi села Андрi©вки. Чорний Григорiй Iванович. Народився 1921 року в селi Малiй Кардашiвцi Голопристанського району Херсонсько© областi. Звiдси в 1943 роцi пiшов на фронт. Воював у складi гвардiйського стрiлецького полку. Визволяв Крим, Литву, Латвiю, брав Кенiгсберг. Був командиром стрiлецького рою. Першим ввiрвався зi сво©ми бiйцями в окопи ворога на околицi Шауляя i утримував позицiю, знищивши близько 100 гiтлерiвцiв. Згодом забезпечив прорив оборони противника в районi Тiльзiта. Тодi ж пiдiрвав 2 кулеметних гнiзда фашистiв. На вулицях Кенiгсберга старший сержант-комсомолець висадив у повiтря вороже укрiплення i цим дав змогу сво╨му батальйоновi успiшно просуватися вперед. Живе в рiднiй Малiй Кардашiвцi, працю╨ сторожем у сiльському споживчому товариствi. Старшина запасу. Чуднiвець Микола Йосипович. За кожним водним рубежем по шляху до Берлiна були плацдарми, що ©х звичайно утворювали й тримали невеликi групи бiйцiв. I завжди в складi цих груп був радист-комсомолець, потiм - комунiст Микола Чудновець. Вiн коригував вогонь артилерi© на Днiпрi, Вiслi, Шпрее. Вiдбивав автоматом i гранатами контратаки ворога. У Берлiнi вмiло вiднаходив спостережнi пункти i звiдти по рацi© передавав важливi повiдомлення в штаб. Народився 1923 року в селi Тро©цькому Папаснянського району, а тепер живе в селищi Новоiванiвцi Лисичанського району Ворошиловградсько© областi. Робiтник шахти No 15-20 тресту "Первомайськвугiлля". Старшина запасу. Чупiн Якiв Iванович. 1942 рiк. Сiмнадцятилiтнiй юнак iз села Мiзонова Iшимського району Тюменсько© областi Якiв Чупiн чу╨ про себе у вiйськкоматi: непридатний до служби в армi©. I все-таки вiн домiгся вiдправки на фронт. Став кулеметником. Коли фашисти прорвали оборону наших вiйськ пiд Ковелем, вiдбив кулеметом 3 атаки. Через мiсяць, перебуваючи в засадi, знищив групу фашистсько© армiйсько© розвiдки, добув карти опорних пунктiв ворога. Вiдзначився й за Вiслою, де зiрвав 6 контратак гiтлерiвцiв. Комсомольцем був з 1943 року. За мирних часiв закiнчив вiйськове училище, служив полiтпрацiвником. Згодом пiшов у запас. Закiнчив Кiровоградський iнститут сiльськогосподарського машинобудування. Працю╨ на кiровоградському заводi "Червона Зiрка". Член КПРС. Капiтан запасу. ; Шабанов Володимир Макарович. На Курськiй дузi нашi штурмовики розбомбили танкову колону противника i поверталися на свою базу. Раптом з'явилися "фокке-вульфи". Одного з них влучно збив повiтряний стрiлець, двадцятичотирьохрiчний комсомолець iз Донецька Володимир Шабанов. Iншим разом, коли пiдбитий IЛ робив вимушену посадку на передовiй, а на нього знову насiв "фокке-вульф", Шабанов також не промахнувся. За роки вiйни знищив 6 фашистських лiтакiв, багато наземно© технiки i солдатiв ворога. День Перемоги зустрiв у Вiднi. Живе у Кривому Розi на Днiпропетровщинi. Машинiст пересувно© електростанцi©. Старшина запасу. Шакалiй Василь Iллiч. Кмiтливiсть i вiдвага -- обов'язковi риси розвiдника. Саме завдяки цим якостям сержантовi-комсомольцю Василевi Шакалiю вдалося захопити поблизу мiста Турова начальника зв'язку нiмецько© армi©,а незабаром викрити ворожу розвiдку, переодягнену в форму радянських солдатiв, i привести в свiй штаб ©© командира. У Нiмеччинi Шакалiй затримав диверсанта, взяв у полон пiлота збитого лiтака. Ма╨ на сво╨му рахунку 22 добутих "язики". Народився (1920 року) i тепер живе в селi Круподеринцях Оржiщького району на Полтавщинi. Працю╨ майстром мелiоративно© станцi©. Старшина запасу. Шандиба Володимир Данилович. Танкiст. Механiк-водiй "тридцятьчетвiрки". Захисник Ленiнграда. Брав участь у проривi блокади i знищив тодi роту гiтлерiвцiв, 2 кулеметних гнiзда. Визволяв мiсто Пушкiн, де розчавив мiнометну ворожу батарею. На плацдармi за Одером, пораненим, продовжував вести бiй, пiдпалив 4 фашистськi бронетранспортери. З госпiталю по©хав у мiсто Охтирку на Сумщинi, де народився 1923 року, закiнчив 10 класiв, звiдти комсомольцем пiшов на фронт. Тепер працю╨ iнспектором райфiнвiддiлу. Член КПРС з 1943 року. Нагороджений значком "Вiдмiнник фiнансово© роботи". Шапошников Микола Степанович. Частина, в якiй служив червоноармi╨ць-комсомолець (1921 року народження) Микола Шапошников, призваний з хутора Кул╨шовка Пiдгорненського району Воронезько© областi, вступила в бiй з фашистами у першi днi вiйни. Артилерист Шапошников захищав Ленiнград, Сталiнград. Був двiчi поранений. На Орловсько-Курськiй дузi знищив 7 танкiв ворога. Вiдзначився й на плацдармi за рiчкою Захiдний Буг та на Сандомирському плацдармi -- там пiдпалив самохiдну гармату "фердинанд", 3 автомашини i знищив роту гiтлерiвцiв. У Берлiнi викотив з товаришами гармату на другий поверх будинку i вiв вогонь по рейхстагу. Знищив танк i 2 кулеметних гнiзда. Крiм трьох орденiв Слави, нагороджений орденом Червоно© Зiрки i значком "Вiдмiнний артилерист". Живе у селi Никифорiвцi Немирiвського району Вiнницько© областi. Колгоспник. Старшина запасу. Шевченко Олексiй Васильович. Серед десантникiв, якi висадилися з моря на кримський берег у тилу ворога в сiчнi 1943 року, був i рядовий Олексiй Шевченко, розвiдник. Протягом двох дiб вiдбивав атаки гiтлерiвцiв на висоту -- спостережний пункт нашо© артилерiйсько© батаре©. Поранений, залишався в строю. У Карпатах 10 дiб розвiдував у тилу фашистiв ©хнi комунiкацi©, вогневi точки. Захопив "язика". В Чехословаччинi сержант Шевченко з товаришами пiдбив 10 ворожих танкiв. Так дiяв на фронтi колгоспник-комсомолець iз села Шевченкового Котелевського району на Полтавщинi (народився 1922 року). Тепер Олексiй Васильович в рiднiй артiлi "Заповiт Iллiча" очолю╨ передову комплексну бригаду. Член КПРС. Заочник зооветеринарного технiкуму. Шелякiн Василь Микитович. Артилерист. Бойовий шлях: Пiвнiчний Кавказ, Днiпро (вночi переправився з гарматою i знищив укрiплення ворога, вiдбив 5 атак фашистiв), Вiсла (на плацдармi пiдпалив танк), Лодзь (сам полонив 9 гiтлерiвцiв), Берлiн (розгромив мiнометну батарею й кулеметнi гнiзда, а потiм у пiдвалi iмперсько© канцелярi©, куди спустився з трьома бiйцями, взяв у полон 60 офiцерiв). Член КПРС з 1944 року. Був парторгом батаре©. З вiйни повернувся в рiдне село Благодатне Арбузинського району на Микола©вщинi, де народився 1922 року. Спочатку завiдував фермою мiсцевого колгоспу, а потiм оволодiв спецiальнiстю теслi. Тепер живе i працю╨ в Первомайську на Микола©вщинi. Старшина запасу. Шуляченко Михайло Михайлович. 1925 року народження (село Гольма Балтського району Одесько© областi). Воювати почав у квiтнi 1944 року. Розвiдник. У районi Дубоссар, коли полк попав в оточення, врятував прапор частини. На околицi Будапешта захопив у полон гiтлерiвського офiцера, сiв у ворожу машину i, поки ворог опам'ятався, проскочив лiнiю оборони. Згодом сержант Шуляченко i його розвiдники пробрались вночi тонкою кригою на острiв посеред Дунаю, знешкодили вогневi точки противника. У Братiславi Михайло в тилу у нiмцiв коригував по рацi© вогонь нашо© артилерi©, а потiм зчинив серед ворогiв панiку, в результатi яко© фашисти покинули сво© позицi© i втекли. В 1948 роцi повернувся в Гольму. Працював рахiвником, закiнчив 11 класiв вечiрньо© школи. Потiм очолював комплексну бригаду. Тепер Михайло Михайлович працю╨ головою сiльсько© Ради депутатiв трудящих. Якушко Олександр Iванович. З дивiзiйною розвiдкою пройшов вiд села Бобровиць Чернiгiвсько© областi, де народився 1925 року, до Праги. У званнi старшини командував взводом. Десятки разiв проникав у глибокий тил фашистiв: захоплював "язикiв", спостерiгав, фотографував лiнi© оборони ворога i пiдходи до них, з'ясовував дислокацiю вiйськових частин, розташування вогневих засобiв. Це допомогло ефективно провести артпiдготовки на Днiстрi, Прутi, поблизу Мiшкольца, Брно, Бансько© Бистрицi. У 1946 роцi демобiлiзувався. По закiнченнi сiльськогосподарського технiкуму був обраний головою колгоспу. З 1965 року -- головний агроном артiлi "Комунар" у селi Кобижчi Бобровицького району. Член КПРС. Студент-заочник сiльськогосподарсько© академi©. Яновський Iван Сидорович. Його бойова бiографiя почалась у 1941 роцi пiд Мiнськом, де прямою наводкою Iван Яновський пiдбив 3 гармати, кiлька фашистських танкiв. Поблизу Сталiнграда пiдпалив ще 3 ворожi машини. Пiд час штурму Козачого Кургана -- ще 3. В цих мiсцях став членом партi©. Пiзнiше знищив 4 танки за Чернiговом, 8 -- бiля села Галки, 6 -- пiд Калинковичами i т. д., усього -- 53. Вiйну закiнчив у званнi старшини. Учасник Параду Перемоги в Москвi. Ма╨ ордени Червоного Прапора, Слави трьох ступенiв, Вiтчизняно© вiйни II ступеня. Демобiлiзувався в Микола©вську область (там народився 1920 року в мiстi Жовтневому в сiм'© робiтника) . Працював на заводi iменi Носенка, потiм -- начальником охорони на елеваторi станцi© Людмилiвка Братського району. Другий орден Червоного Прапора Iван Яновський одержав у 1956 роцi за бо© на територi© Нiмеччини у квiтнi 1945 року. В 1967 роцi пере©хав в Одесу. Яцький Михайло Дмитрович. Один iз наймолодших за вiком учасникiв вiйни (народився 1926 року в Новоросiйську), нагороджений орденами Слави трьох ступенiв. Коли пiд мiстом Кельмами три атаки нашо© пiхоти захлинулись, а офiцери полягли, вчетверте пiдняв бiйцiв у наступ командир рою автоматникiв Михайло Яцький, i фашисти не витримали. Пiзнiше знищив бронетранспортер iз 12 гiтлерiвцями. I в розвiдцi, куди згодом потрапив, сержант дiяв смiливо: ма╨ на сво╨му рахунку 6 "язикiв". У тилу ворога сам вступив у бiй з двома взводами гiтлерiвцiв i знищив 44 солдати, 4 офiцери. У пiсляво╨нний час закiнчив автотранспортний технiкум. Працю╨ в ╙впаторi©. Спочатку був механiком, тепер -- начальник автоколони. Член КПРС. Офiцер запасу.