яскравi  яблука  вражень
зостались!
   Спускалася вниз проспектом, що весь був у палахкотiннi високих червоних
квiтiв: щедро политi, вони  всюди  яскравiли  вподовж  алей,  а  над  ними
панувало суцiльними шатрами могуття припилюжених  величезних  акацiй,  що,
вiдцвiвши, тепер  знову  ждали  нового  цвiту.  Якiсь  жiнки  смiялися  на
балконi, вiд радостi життя смiялися, а не з ╙льки. Пригадалося ©й, як  той
Лобода квартирою вихвалявся, що вiн ©© ма╨ на цьому проспектi. "Окрема,  -
казав, - з балконом, з  ванною...  Щоправда,  апартаменти  в  холостяцькiй
запущеностi поки що, але жiночi руки лялечку з  них  би  зробили".  Яке  ж
вiкно, який балкон? Може, отой, де чи©сь вудки стирчать? I це вона могла б
тут жити? Щодня дивитися вранцi на отi скупi в росi квiтники, на палаючi в
сонцi троянди... Одначе вiн, мабуть, досi не зна╨, чого вона пiшла з  дому
i що навiть довiдки в не© нiяко© нема. А то, може б, i  вiдсахнувся,  хоча
навряд, вiн-бо ж такий, що все влаштувати вмi╨. Коли якось жартома закинув
слово про загс, ╙лька спаленiла, адже й там найперше спитали б, звiдки ти,
красуне, де тво© вiрчi грамоти, а вона тiльки й  ма╨  вiд  сво©х  Вовчугiв
вовчий бiлет, та й той неписаний, усний... I школи не  кiнчила,  i  навiть
нiкчемно© довiдки бухгалтер не дав! "Сключа╨ться!" Незаконна. Як трудно ще
людинi без тих папiрцiв! А навiщо вони? Хiба в них людську душу впишеш?
   Катратий велiв з мiста йти просто до бакена, та ще  й  не  баритися,  -
робота там у нього яка, чи що?
   Днiпро i в заводях неспокiйний: вiтер воду вiвсюжить.  Бiля  бакенсько©
будки гра╨ листям гiнкий осокiр, його здалеку видно. У  найпекучiшу  спеку
бiля осокора можна заховатись у затiнку, а зараз пiд ним отаборилась  цiла
компанiя, що, видно, моторкою прибула, - моторка з написом на борту "Мрiя"
причалена неподалiк. Дядько Ягор  був  уже  помiтно  повеселiлий,  обличчя
його, що й завжди червоне, навiчно обпалене полум'ям доменних печей, зараз
було ще бiльш палахкотюче, а нiс, як  синя  цибулина,  блищав  краплинками
поту.
   - Лий, лий повну, не бiйся! - примовляв дядько Ягор, а Лобода саме щось
йому в чарку пiдливав iз пляшки. - Отак, по марусин поясок... по  вiнця!..
Не бiйсь, не розхлюпаю.
   Рука, мовляв, ще не тремтить.
   Ящик  пива  сто©ть  на  пiску,  а  осторонь  зняте  з  вогнища   пару╨,
червонiючи, повнiсiньке вiдро щойно  вiдварених  ракiв.  ╙льку  товариство
зустрiло з неприхованим захватом, тут ©©, видно,  ждали;  щось  пiдстелили
мерщiй, посадили, стали пригощати наввипередки. I кухоль пива взяла, i вiд
ракiв не вiдмовилась. Лобода поставив вiдро з раками просто перед нею,  i,
лише коли вона взяла верхнього, всi iншi теж  потяглися  до  цих  ласощiв,
затрiщали в умiлих руках клешнi та раковi шийки. Лобода показав ╙льцi,  що
можна ©сти, а що нi, а потiм вiдрекомендував ©й сво©х  друзiв  -  молодого
iнженера, чорненького, як жучок, що був, виявля╨ться, власником моторки, i
другого, патлатого, з  широкою,  добродушною  усмiшкою  товстуна-блондина,
який,  видно,  був   для   компанi©   розважальником,   його   по-дитячому
витрiшкуватi голубi очi до всiх сяяли привiтом, великi товстi губи  смiшно
плямками, вiн сам себе поляпував по ранньому черевцю i примовляв:
   - Ми, мартини, соцнакопичення не бо©мось, черевце  дода╨  солiдностi...
Бочка вiтамiнного квасу сюди ввiйде...
   А  iнженер,  повертаючись,  видно,  до  розмови,  перервано©   ╙льчиним
приходом, звернувся з запитанням до Лободи:
   - Чим же закiнчилась iсторiя з тим дружинником?
   Лобода, старанно розколупуючи ракову шийку, пояснив ╙льцi:
   - Недавно викрили в нас одного. Студент iз медичного. Просто генiальний
виявився  тип.  Знавець  психологi©,  Кафка!  Помiтив,  з  якими   папками
контролери ходять по гастрономах, добув i собi точнiсiнько  таку,  солiдну
жовту папку, i в рейд по торгових точках. Зайде в магазин, скромно стане в
кутку iз сво╨ю папкою i сто©ть, нiчого не вимага╨, не запиту╨, тiльки нiби
потайки кра╨м ока придивля╨ться, як вiдважують. А там же народець!  Рильце
не  в  одного  в  пушку,  вони  мiж  собою  одразу  шу-шу-шу:  "Контролер!
Дружинник!" Та того дружинника мерщiй за лаштунки в пiдсобку, посадять,  i
вже перед ним на бочцi пляшки, краби, зерниста iкра...  Поснiда╨  хлопець,
чемно подяку╨ i пiшов собi. А десь у другiй торговiй точцi пiдобiда╨, а  в
зразковому гастрономi ще й повечеря╨  в  такий  спосiб.  Причепись  ти  до
нього. Коли виявили, вiн нiскiльки не розгубився: я ж, каже,  не  вимагач,
хiба я когось обманював чи шантажував? Вгощають люди, припрошують,  то  чи
менi з  мо©м  студентським  апетитом  вiдмовлятись?  Таких  треба  судити,
кричать йому, ти лжедружинник! А вiн ще й осмiха╨ться. Були, каже, на Русi
Лжедмитрi© i лжевождi, тож чому i лжедружинниковi не бути? I що за провина
моя, порiвнюючи з тим, що вони, мо© лжепопередники, нако©ли?
   - Здiбний тип, - зауважив молодий черевань, лежачи боком  на  пiску.  -
Такий зробить кар'╨ру, будь здоров!
   Подлубавшись у вiдрi, Лобода вибрав найбiльшого рака,  подав  ╙льцi,  а
тодi знов заговорив:
   - Тепер стало модно кар'╨ризмом лаятись. Коли що, одразу  кар'╨ристi  А
вдумаймось: що поганого, коли працiвник прагне здорово© кар'╨ри?  Хiба  це
не стимул, особливо для нашого брата низовика? Чому тiльки з трибун  та  в
звiрячих байках викривати зло? Треба брати  владу  i  карати  його!  Силою
влади, закону! Зрештою, кому в нашiм  життi  вiдкритий  шлях  до  кар'╨ри?
Тому, хто краще працю╨, хто вмiлiший, iнiцiативнiший,  хто  бiльше  зробив
для суспiльства... Працюй краще - пiдеш вище... Такий закон життя.
   - За здорову кар'╨ру! - вигукнув черевань, що,  як  виявилось,  обiймав
керiвну посаду в заводському Палацi культури. - Важлива думка,  Володимире
Iзотовичу! То не солдат, що не мрi╨ стати генералом.  Кар'╨ра  тiльки  для
того закрита, хто нi до  чого  не  здатен.  А  якщо  в  тебе  й  виробничi
показники, i анкета добряча, а плюс до того ще й художня жилка,  розумiння
спiвiв i танцiв... Та ви зна╨те, який у нас ансамбль? - з  живим  вогником
звернувся вiн до  ╙льки.  -  Перед  вами  творець  ансамблю,  перший  його
фундатор... Недавно ще й сам з кастань╨тами виходив на публiку,  це  зараз
набув солiдностi - маю сто десять кiло живо© ваги... Було, було, гула пiдi
мною сцена, не дивiться, що штани широкi...
   - Штани тво© таки вiдстали вiд моди, товаришу  фундатор,  -  пожартував
Лобода. - Смiшно, коли холошами вулицю метеш.
   - А я не боюсь широких штанiв!  -  збунтувався  приятель.  -  Запорожцi
носили ще ширшi, а вмiли вдарити гопака!.. I взагалi,  що  таке  мода?  Що
значить - закрити лоб i  пiдняти  спiдницю?  Ось  нова  мода  пiшла  серед
дiвчат: носити окуляри. Начепить,  хай  навiть  iз  звичайного  скла,  аби
тiльки видаватись  iнтелектуалкою...  Очi,  мовляв,  загубила,  сидячи  за
книжками... Я в ансамбль таких не беру, менi треба карооких,  синьооких!..
Ансамбль наш славиться, восени,  може,  навiть  у  Польщу  по©демо.  А  ви
танцю╨те? - запитав ╙льку i, не ждучи вiдповiдi, вигукнув захоплено: -  Та
ви в нас примою були б! Така фiгура, такi ноги.  Тут  по  селищах  дiвчата
рано тлустi стають, правда, це теж  ознака  достатку  i  доброго  клiмату.
Глянеш - ще молода, а вже в плаття не влазить, i це  при  тому,  що  димом
диха╨мо, всякими там ангiдридами... А у вас, бач, i талiя,  i  бюст...  На
пуантах пiдете, навчитесь, це не складно... Нам зайця дай, i того  навчимо
сiрники запалювати!.. Отже, подумайте, ми охоче взяли б вас до себе, в наш
ансамбль "Днiпрова хвиля"...
   Катратий при цьому чогось насупився, а потiм, перебивши балакуна,  став
раптом з iншого боку вихваляти ╙льку, сказав, що  племiнниця  в  нього  не
яка-небудь пустовiйка, вона дiвчина роботяща,  моторна,  чепурна!  I  мати
недбахою не була, i дочка теж змалку в трудi!.. Слухати  вiд  дядька  такi
щедрi характеристики ╙льцi було зовсiм незвично, вона зашарiлася.
   - А хiба це не труд - все життя танцювати? - булькато блискаючи  сво©ми
голубими, пожартував товстун.
   Одначе Катратий жарту не прийняв i нитки розмови не випустив, далi  вiв
сво╨©, бо хiба, винна, мовляв, дiвчина,  що  попала  в  таке  безправство?
Круго усi ходять пiд законом, спокiйно можуть  спати,  а  ця  в  постiйнiй
тривозi, беззахисна, беззаступна...
   - Заступимось, - твердо сказав Лобода i глянув на ╙льку значливо,  нiби
для не© в цьому словi мусив бути якийсь особливий змiст, не такий, як  для
iнших. - Безправства в нашiм суспiльствi i не буде.
   - Батько твiй, Володимире, за людей умiв заступатись, - мовив  Катратий
у задумi.
   А засновник ансамблю, пiдхопивши тему,  став  розповiдати,  як  здорово
потурбувався Володимир Iзотович про свого батька, як старий розкошу╨ там у
Будинку ветеранiв-металургiв, ловить  рибу  "на  скок".  ╙  такий  спосiб,
генiально простий. Пливеш собi  мiсячно©  ночi  по  озеру  в  плавнях,  по
Скарбному, чи по Вовчiй, тиша кругом, нiщо не шешерхне, правиш човна понад
самим берегом, а вони (щуки), як вiдомо, сплять хвостом до берега,  мордою
до глибини,  i  ти  лише  злегенька  плесь  веслом  по  водi,  риба  сонна
зляка╨ться сплеску та стриб iз води, сама вискаку╨ -  та  в  човен,  та  в
човен! Iнодi, бува╨, за нiч стiльки ©х навискаку╨,  дiвати  нiкуди,  повен
човен щук править Лобода-старий додому, завда╨ куховаркам роботи!
   - Та щуки ж якi! - аж захлина╨ться керiвник ансамблю. - На весь розгiн
руки! Оце вам i зветься ловити "на скок"...
   Катратий буркнув, що брехня це, мовляв, а Лобода пiдтримав свого друга,
бо там заводськi  ветерани  справдi  розкошують,  живуть,  як  у  Бога  за
пазухою...
   - Та, власне, хiба й не повинно так бути? -  казав  вiн  примирливо.  -
Завоювали, то й мають. Все ©м, як пiонерам, рiдна влада да╨. Все  вiд  не©
само iде ©м "на скок"... - I додав майже зажурено,  майже  фiлософiчно:  -
Колись, мабуть, i ми там опинимось... в Палацi ветеранiв. Темп  такий,  що
збiжить життя, й не оглянешся. - I, ласкаво глянувши на ╙льку, пiдбадьорив
©© жартом: - Дорога ясна: комсомолом почина╨м, соцбезом кiнча╨м!..
   Коли ракiв у вiдрi не зосталось, i пивнi  пляшки  порожнi  валялися  на
пiску, дядько Ягор взявся стругати весло, яке не перший  день  струже,  як
тiльки вибереться вiльна часина. А при©ждже товариство запросило ╙льку  по
Днiпру прогулятися з вiтерцем.
   Катратий застережливо кинув, що он  з-пiд  сонця  хмара  заходить,  але
товариство на це не зважило, весело пiдхопило ╙льку, i не встигла  вона  й
схаменутись, як була вже в човнi, i моторна помчала ©© - вперше в життi! -
просторами Днiпра. Лобода, сидячи в човнi навпроти, дивився  на  пасажирку
розчулено i вдячно i мовби  втлумачував  поглядом:  бачиш,  ╙лю,  все  тут
робиться тiльки ради тебе, ради  того,  щоб  принести  тобi  вдоволення  й
радiсть.
   - Куди? - коротко спитав iнженер, що правував моторкою,  однак  Лобода,
якому запитання адресувалось, нiчого не вiдповiв i знову  нiмопромовистим,
упокореним поглядом перепитав ╙льку: вислов, мовляв, сво╨ бажання, ти  тут
владарка! Моторка, i напрям ©©, i швидкiсть, i наше  товариство  -  все  в
тво╨му розпорядженнi! На острови отi? Чи пiд мости? Чи до водно©  станцi©?
Все тво╨ тут, все тобi вiдкрито, бажай, командуй, вели!
   Рiвномiрне стукотiння мотора, струмування легкого вiтерця  в  розпашiле
лице, зустрiчнi човни, - з деяких чути вiтальнi вигуки, зверненi до Лободи
та його супутникiв, - i знову простiр надвечiрнього Днiпра з повнотою  вод
i розливом свiтла. Отак би помчати аж до сво©х Вовчугiв, хай  би  побачила
бригадирова крикуха ╙льку в такiм товариствi, онiмiла б зi злостi!
   В одному мiсцi довелося розминатися з легкокрилим табуном  гостроносих,
схожих на ракети човнiв; в кожному сидiло по  восьмеро  гребцiв,  вони  то
згинались, то розгинались в ╨диному ритмi, в ╨диному помаху весел,  тiльки
чулося дружн╨ плесь-плесь. I серед тих смалюватих, з  мокрими  спинами,  з
мокрими чубами атлетiв ╙льцi нiби завважилася одна знайома постать... Це ж
вiн, студент? Так i тьохнуло враз усе  солов'ями,  що  ©х  чула  вночi  на
Зачiплянцi з магнiтофонно© стрiчки!
   Промчали човни, вiддалялися з ритмiчним помахом весел,  а  житт╨люб  iз
ансамблю басовито вигукував, повен завзяття й ентузiазму:
   - Оце життя! Оце життя, а не  фiкцiя!  Сво╨му  майбутньому  чоловiковi,
╙льочко,  умовою  поставте:  щоб  катав  вас   щодня...   Щоб   яхту   вам
персональну...  Ви  для  цього   створенi!   Вам   усе   лiто   на   пляжi
викрасовуватись! -  I,  мовби  жартуючи  i  нiби  й  не  зовсiм  жартуючи,
вигукував далi, що якби йому така красуня виявила  честь,  то  вiн  би  ©й
створив комфорт, будь здоров! Двiчi на рiк на курорти ©здила б, не став би
ревнiстю замучувати, звiту не питав би, не дрiб'язковий...
   - Все для жiнки можна вiддати, - Лобода  знов  багатозначно  глянув  на
╙льку, - якби тiльки виявилась достойною, здатною створити з тобою  мiцну,
сучасну, зразкову сiм'ю. Повну ©й волю за це. Хочеш  учитись  -  учись.  В
музе©, в кiно ходи, на концерти. Хочеш в туристську - одержуй, будь ласка,
путiвку й довкола ╙вропи: Парфенон,  пiрамiди,  Везувiй...  Я  на  це  так
дивлюсь: цiлковиту сувереннiсть дай жiнцi, усi права дай за  те,  що  вона
ряту╨ тебе вiд самотностi й хоч коли-не-коли  приголубить,  -  голос  його
налився щирiстю. - Хай вона буду╨ життя на свiй смак, все ©й повинно  бути
дозволено при однiй умовi: не бiгати iз заявами в комiтет на свого рiдного
чоловiка, - пожартував вiн трохи сумовито. - А ось  у  мо©х  знайомих:  як
тiльки  найменший  конфлiкт,  не  так  глянув  на  не©  законний  чи  десь
затримався з товариством на островах,  уже  вона  й  бiжить  iз  заявою  в
комiтет, де з тебе стружку знiматимуть...
   ╙лька розумiла всю пiдводну течiю цi╨©  розмови,  i  хоч  почувала,  як
нурту╨ в нiй якась не до кiнця усвiдомлена вiдпорна сила, але було щось  i
при╨мне, спокусливе в цих натяках, в мальованих картинах,  в  неприхованiй
увазi до не©. Над усiма  тут  вона  нiби  старша,  всi  перед  нею  так  i
стеляться. Почувала, що зараз нiби вироста╨ у сво©й цiнностi, помiчено  ©©
вроду, комусь вона таки потрiбна... Не зоставались в ©© душi  без  вiдгуку
слова про оту незалежнiсть, вiльнiсть, про  пляжi  днiпровськi,  де  можна
було б цiлi днi проводити безтурботно, наодинцi з  сонцем,  iз  волею,  iз
блакиттю!..
   Буря знялася несподiвано. Так  вони  щоразу  зненацька  зриваються,  цi
надвечiрнi бурi на Днiпрi. Iз заходу, з-пiд хмари, погнало  враз  курявою,
на пiвнеба закушпелило рудим, i  одразу  й  заводи,  i  Днiпро,  й  мости,
окутало якоюсь тривогою, сутiнню вiтряною... Небо,  що  вдень  було  повне
блакитi, тепер скаламутилось рудою завi╨ю тьми, i вiтру, й тривоги. Човни,
як трiски, погнало на водi, i бiлокорi осокори на  берегах  закудла-тились
листям, потемнiли, страшно вiддаленi, i в Лободиних очах  ╙лька  помiтила,
як майнуло щось  сполохане.  А  туча  розросталась,  навкруги  посутенiло.
Днiпро збурунився, моторка йшла важко, орала хвилi, воду  зривало  вiтром,
кидало бризками в обличчя. Бурею пригнало  ©х  знов  до  Катратого.  ╙лька
вистрибнула просто у воду. Пiдiбравши плаття вище колiн,  мерщiй  подалася
до берега, а моторка одразу ж погнала далi десь до свого причалу.
   Опинившись на березi, ╙лька вiдчула дивне полегшення. ╞й здавалось,  що
саме ця раптова буря вiд чогось ©© зарятувала.
   А для Катратого наче й не iснувало цi╨© бурi на Днiпрi, сидiв собi  пiд
розшумiлим осокором i спокiйно стругав  сво╨  весло.  Обвiяна  вiтром,  що
плаття на нiй туго облiпив, ╙лька з радiсно-лоскiтним почуттям  стояла  на
березi, i не серед хвиль уже була, а  на  твердiй  землi,  i  буря  ©©  не
лякала, осокор спiвав ©й сво©м шумом, i було щось навiть  буйно  веселе  в
тому, як розбiгаються, втiкають увсiбiч човни з Днiпра, бiльшi й маленькi,
а одна шлюпка з заводським номером перекинулась  неподалiк  берега  догори
дном, i дво╨ хлопцiв-голякiв, видершись на ту  ковзку  посудину,  стали  в
бешкетнiм ошалiннi вибивати на нiй чечiтку. От ©х би в ансамбль!..
   Катратий нiби й цього бешкетництва не помiчав, похмурiстю  було  повите
його  обличчя.  Чимось,  видно,  було  старому  зiпсовано   настрiй.   При
товариствi цього не виказував, а зараз  -  як  туча.  Помовчавши,  виповiв
╙льцi  причину:  квартальна  сьогоднi  приходила.  Чи  головин  при©зд  ©©
розколошкав, чи iнший хто пiдказав, тiльки раптом згадала й квартальна про
сво© обов'язки. Домовою книгою цiкавилась,  i  хоч  по-сусiдському,  проте
попередила Ягора: або прописуйте  свою  квартирантку,  або...  Треба  буде
шукати десь руку в мiлiцi©, щоб прописатись, щоб узаконитись у життi.



   VIII

   Вкрадено таблицю з собору!
   Там, де висiла, зоставсь прямокутник необлинялий та дiрки вiд  гвинтiв.
Мабуть, i сам Лобода-висуванець, який вважав себе знавцем робiтничо© душi,
всiх ©© закамаркiв, не сподiвався, що такий  незначний  факт,  як  пропажа
таблицi, шматка чавуну, наробить на Зачiплянцi стiльки шелесту. I  перший,
хто виявив, - двоюрiдний брат Володьчин, Костя, слiпий  танкiст,  точнiше,
його кокетуха Наталка,  котру  вiн  проводжав  до  раннього  автобуса,  не
ховаючи нiжностi, як бува╨ в них щоразу, коли помиряться пiсля  сварки.  А
подружжя це нерiдко потрапля╨ у шторми та  бурi;  незадовго  перед  цим  у
©хнiх широтах просто тайфун лютував... Обо╨ були запрошенi на  iменини  до
Наталчино© приятельки на селище "Коксохiму", iшли туди пiд ручку,  в  мирi
та злагодi, а звiдти вночi Костю аж бiля цього собору  Наталка  догнала  з
покалiченим баяном, за  руки  хапала,  просила:  "Пробач!  Дiтьми  благаю,
прости! Хочеш, на колiна перед тобою впаду, бий, топчи, тiльки знiми грiх,
пробач, востанн╨ пробач!.." Нiхто нiби й не був свiдком цi╨© нiчно© сцени,
а проте вся Зачiплянка вже знала,  як  Наталка  пiсля  iменин  каялася  та
навколiшки повзала перед сво©м слiпим Костею на майданi, бо  знов,  видно,
пiдпивши,  "давала  дрозда",  як  сама  вона  висловлю╨ться  про   себе...
Бурхлива, загуляща, Наталка i з  Костею  теж  познайомилася  на  одному  з
весiль, куди його були запросили грати: сама до нього пiдсiла,  розпалена,
стала руку гладити. Сказала, що вiн ©й подоба╨ться, вiн гарно так гра╨,  з
настро╨м, а що невидющий, то... "Я зараз теж невидюща!" - засмiялась  вона
тодi i, пiдхопивши його, вiдбиваючись вiд усiх  жартами,  сама  безсоромно
потягла його в кучугури, в ту пустелю пристрастей, де  чебрецями  гарячими
дух забивало,  де  вiд  млосних  чебрецевих  пахощiв  можна  було  вчадiти
навiки!.. I ось тепер, на iменинах у приятельки, вона,  як  безмужня,  про
Костю забувши, весь вечiр вигоцу╨ з  заводським  енергетиком,  тим  старим
донжуаном, притьохку╨ соромiцькими приспiвками до  нього,  а  тодi  раптом
вiдлучились кудись удвох, - Костя одразу вiдчув ©хню вiдсутнiсть. Зникли i
не вертались, повiв легковажницю старий  гультяй,  мабуть,  до  тих  самих
чебрецiв... Не став бiльше  грати  Костя:  брязнув  баяном  об  землю,  аж
заскавчали рештками музики мiхи... Потiм, коли бiля собору наздогнала його
Наталка, були знову виправдання, пояснення, iменем дiтей благалося, а  вiн
хоч i кипiв люттю образи, ревнощiв, проте знав,  що,  як  не  вперше  вже,
зрештою прийме ©© каятьбу, i сльози, i пестощi, i вже й сам  нiжитиме  ©©,
нiколи не бачену, жагливо-палку, загулящу... Бува╨, що любити  -  це  лише
радiсть, а бува╨, що це майже повсякчаснi муки i бiль. Як у нього.  Нiколи
не бачив Наталчино© усмiшки, не зна╨, яка на вроду, який у не© вираз очей,
тiльки плоть ©© зна╨, тiла пругкий вогонь, ласку рук... I ще солоний  смак
слiз ©©, слiз каяття...
   Простив, помирились, проводжа╨ знов ©©, матiр сво©х дiтей, до  автобуса
вранцi. Коло собору Наталка стривожено вхопила чоловiка за руку:
   - Косте, що за знак? Таблицi на соборi нема! Як це розумiти?
   Костя, наблизившись до стiни, мовчки обмацав  дiрки,  де  таблиця  була
пригвинчена, постояв, хмуро процiдив крiзь зуби:
   - Сволоцюги.
   Повертаючись додому, вiн зупинив коло хвiртки Вiрку Багла╨ву, яка  саме
вийшла з двору, поспiшаючи на роботу.
   - Ти ж начальство, - сказав роздратовано. - Член парткомуi Чи, може,  й
ти потура╨ш свавiльникам?
   - Що ско©лось, Косте? - вона була здивована його тоном.
   - Таблицю хтось вiдгвинтив вiд собору.  Була  на  це  постанова?  Людей
питали?
   Наче йому неоднаково,  незрячому,  ╨  та  дошка  чи  нема.  А  може,  й
неоднаково? Може, i вiн по-сво╨му дорожив цим собором, що ╨диний тiльки  й
зостався  йому  з  дово╨нного  життя?  З  дитинства,  з  юностi,  коли  ще
невипаленi Костинi очi мали змогу збирати в душу цей дивний  зачiплянський
свiт...
   Вiрунька, хоч i поспiшала до автобуса, все ж завернула на мiсце  подi©.
Так, нема. Позбавлено паспорта. I хоч ранiше за цехом,  за  графiками,  за
безлiччю квартирних та побутових справ ©й не до собору було, вiн наче й не
iснував для не©, одначе зараз це неподобство обурило й Вiруньку,  собор  i
для не© враз якось ожив. Не було ж на парткомi й мови про  те,  щоб  собор
роздягати! Нiякi збори не приймали ухвали, щоб зносити його!  Без  таблицi
тi╨©,  кимось  давно  прибито©,  став  одразу  вiн   якийсь   беззахисний,
безборонний, списаний iз життя, приречений на злам. Майнуло в  гадцi,  як,
ще коли малою була, зносили в ©хньому селi  церковцю  дерев'яну.  Невiдомо
ким i коли була поставлена, хоча  ставили  ©©,  видно,  справжнi  майстри:
збудована була без ╨диного цвяха. Сокирами та ломами  розбивали  старезне,
але ще мiцне, не поточене шашелями дерево. Без  ╨диного  цвяха,  на  самих
шипах! Тiльки й гомонiли тодi про це. Тi, що похмуро трощили, розшивали ту
старизну,  з  мовчазною  люттю  виконували  руйнацьке   завдання.   Спершу
здавалось, що все там одразу мусило б розсипатися  вщент,  а  проте  ветха
споруда чинила опiр, вражала всiх мiцнiстю. Аж наступного  дня,  пригнавши
трактори, таки розтрощили ©©, розламали, розтягли. Найстрашнiшим було  для
Вiруньки, коли падало горище i з хмари  куряви  так  i  пужнули  врiзнобiч
великi сiрi кажани, закружляли над людьми, над толокою  слiпо,  беззвучно.
За житт╨вими клопотами притьмарились, забулися, а зараз, немов  розбурканi
чимось, знову зринули з глибин споминiв тi кажани, тi неспiвучi  птахи  ©©
дитинства. Огиднi духи ру©ни, шорсткi, наче запилюженi, i на все  життя  -
слiпi. Згадалась ще купа розкидано©, припало© порохнею  церковно©  утварi,
школярчата копирсалися в нiй, знаходили на  руйновищi  з-помiж  смiття  та
мотлоху висушенi уламки березово© кори  з  химерними  на  нiй  письменами.
Темну парусину якусь довго розглядали з намальованим пеклом, з грiшниками,
з ледь розбiрливим написом  -  червоним  по  чорному:  "Зима  необiгренна"
(пiзнiше холод окупацi© постане ©й  в  образi  тако©  чорно©  необiгренно©
зими)... Пiдiбрала й Вiруня тодi ощепок старо© кори з письменами, на  якiй
потiм комсомолець-учитель намагався розшифрувати бозна-колишню  словенську
в'язь   iз   титлами   i   якимись   закарлючками...   Так   i   зосталось
нерозшифрованим,  що  там  було  написано  давнiми  писарями   чи   самими
майстрами, тими, котрi вмiли будувати без ╨диного цвяха... Може,  остороги
якiсь? Заповiдi нащадкам?
   Тепер, видно, хтось  вирiшив  перетворити  в  руйновище  i  цей  собор.
Повернеться Iван з Iндi© - порожньо  на  майданi!  Пустеча!  Де  ж  собор?
Вiрунько, де ж собор наш, бiля якого ми  з  тобою  так  любили  блукати  в
молодi нашi ночi кохання?.. Мовчазний зачiплянський гiгант-старожил, що на
роботу нас лiто й зиму проводжав i щодня зустрiчав iз роботи, де ж  вiн?..
Чому на його мiсцi пустир?
   Пiдiйшло ще кiлька селищанських, оглядали  пляму  -  слiд  вiд  зникло©
охоронно© таблицi. Семко Дейнека  подав  думку,  що  треба  мiлiцiонера  б
викликати,  щоб  вiвчарку  привiв  та  пустив  ©©  по  слiду.  Там  у  них
собаки-шукачi здорово намуштрованi, будь-який слiд вiзьмуть.
   - Цього слiду нiяка собака не  вiзьме,  -  кинула  Вiрунька  сердито  i
поспiшила до автобуса, що саме пiдiйшов.
   Нiби не що й сталось,  а  навiть  i  на  роботi  чомусь  Вiруньцi  було
марудно, сердито на всiх. Одразу ж пiсля змiни вирiшила зайти  до  Лободи:
собор у його ж пiдпорядкуваннi, над ним Володька начальство...
   Начальство було  в  бадьорому  робочому  настро©.  Синя  блуза-спецiвка
просто поверх майки, бо жарко. Хто не знав би в лице  господаря  кабiнету,
мiг  подумати,  що  перед  ним  заводський   iнженер-металург,   один   iз
вiдвiдувачiв, що забiг просто з цеху в кабiнет i, чекаючи свого  керiвного
друга, вiльно сiв посидiти за його столом. Вiкно вiдчинено, i за ним видно
закурену сажею акацiйку, хирлявий газончик, а  трохи  далi  -  чорно-сiру,
столiтньою курявою вкриту браму  заводську.  Пилюки  в  кабiнетi  явно  не
бояться - порохня шаром лежить на поскручуваних у труби  якихось  плакатах
чи дiаграмах, що валяються на масивному сталевому сейфi; помiтно пилюку  й
на  чавуннiй  статуетцi  Титана,  прилаштованiй   на   письмовому   столi.
Заводський гуркiт у вiкно долина╨, але на нього в кабiнетi не зважають, до
цього звичнi. "Ви сподiвалися зустрiти за цим столом заскорузлого  чинушу,
- мовби повинно було казати все тут вiдвiдувачевi, -  жовчного  бюрократа,
що вiдгородився вiд роботяг i за паперами свiту Божого не бачить. А я  ось
який. Висунули, то й сиджу. З цеху прийшов, а скажуть, то  й  знов  у  цех
вернусь. Мене цим не заляка╨ш, за канцелярський  стiл  не  тримаюсь".  Все
по-дiловому на столi:  календар,  телефони  рiзних  кольорiв,  пластмасове
письмове  приладдя  та  ще  ота  чорна,  заводського  литва  статуетка   -
точнiсiнька копiя того Титана, що в парку на високому п'╨десталi  десь  аж
пiд небом сто©ть, простерши руку над заводами. Тут, на столi,  присутнiсть
Титана не випадкова, серед купи паперiв цей  карликово-iнтимний,  змалiлий
Титан - як знак того, що в кабiнетi пам'ятають про нього повсякчас.
   - Кажи, Вiро Пилипiвно, з чим прийшла?  -  Лобода  сидить  збоку  стола
звично, невимушено, нога на ногу.
   - Цiй ночi, - почала  вона  i  осiклася,  бо  очi  його,  завжди  трохи
шельмуватi, змигнули розсiяним смiхом, стрельнувши кудись убiк,  i  ©й  на
мить здалося, що Володьцi вже все вiдомо.
   - Слухаю, слухаю тебе.
   - Таблицю вночi знято з собору...
   - Ах, Вiрунько, я думав, у тебе щось виробниче, невiдкладне, - мовив  з
розчарованiстю в голосi, хоча шельмуватiсть з  очей  не  зникла.  -  А  ти
знайшла з чим... Повiр, не один собор у мене на плечах...  Дозволь  спершу
ось iз товаришем з областi докiнчити.
   Але товариш, що скромно, сидiв пiд стiною, сухорлявий чоловiк у  темнiй
сорочцi з краваткою, стримано зауважив,  що  вiн  почека╨.  Що  йому  буде
навiть цiкаво.
   Булькатi,  стереоскопiчнi  очi  Володьчинi  знову  змигнули,   невловно
змигнули, але вiн i на знаки не дався, що хотiв би уникнути розмови на  цю
тему, навпаки, по-дружньому мовив до Вiруньки:
   - Ну, кажи, що там.
   Вона коротко переповiла, закiнчивши знервовано:
   - Самоправство якесь. Нiкого не питаючись. Наче i влади нема!
   Лобода глянув на товариша з областi так, нiби вибачаючись за Вiруньчину
неоковирнiсть: що  з  не©,  мовляв,  вiзьмеш,  рядова  виробничниця,  сiче
навпростець...
   - Влада, Вiро Пилипiвно, ╨, - сказав ©й наставницьки. - До того ж  дуже
конкретна. Ось ми з тобою i ма╨мо честь ©© представляти.
   "Ти менi баки не забивай© - хотiлося крикнути Баглайцi. - Я краще  тебе
знаю, що влада ╨. I що мене не для пустомолотства в  мiськраду  селищанами
послано. А ось ти чого крутиш? Хiба не бачу тебе,  крутiя?  Та  я  ж  тебе
наскрiзь бачу!"
   - Не для того я прийшла, щоб ти менi лекцi© читав, - сказала з  серцем.
- Вчинено беззаконня ж, iнакше не назовеш!.. Для чого тодi ти на  культурi
сидиш?
   - Ша, не кипи, Вiрунько. Ми з тобою люди сво©,  завжди  дiйдемо  згоди.
Грiх на кума так нападати...
   - Якби знала, нiзащо кумом би не взяла!
   - Не гарячкуй, будь ласка. Краще скажи, чи добрi готу╨ш сво╨му  Iвановi
зустрiчний? Чи дерунiв напекла?
   Цей жарт висуванець адресував також i до обласного товариша пiд стiною,
щоб  виказати  перед  ним  свою  обiзнанiсть  навiть  у  родинних  справах
заводчан. Помiтивши зацiкавлення  присутнього,  Лобода  пояснив  йому,  що
чоловiк цi╨© ось Вiри Пилипiвни  якраз  i  ╨  той  вiдомий  сталевар  Iван
Баглай, що зараз у Бхiла©  плавки  да╨.  Скоро  вибуде  строк,  ма╨  от-от
повернутись. Вiруньчиного погляду не уникло, як, пояснюючи, це товаришевi,
Лобода водночас i вивчав його: кортiло, видно, "генi╨вi" наперед  вгадати,
як той поведеться в питаннi про собор, щоб i собi вiдповiдно пiдкорегувати
паруси. Але товариш, слухаючи Лободу, був  непроникний.  Тiльки  коли  цей
перебалакав, сказав йому стримано:
   - А з тi╨ю таблицею вам таки слiд розiбратись. Факт справдi дивний.
   - Просковзнуло повз нашу увагу, винуватi, Павле Антоновичу, -  поспiшив
покаятись Лобода, i була в голосi непiдробна щирiсть за цей свiй промах  у
роботi.
   А Вiрунька тим часом зiрким сво©м оком примiтила  в  кабiнетi  ще  одну
рiч: у кутку iз-за сейфа рiжечком виглядало щось далеко засунуте i якимось
плакатом прикрите... щось дуже схоже на таблицю чавунну!
   - А то що? - запитала вона i, одним махом зiрвавши з  соборно©  таблицi
плакат, жужмом кинула його пiд ноги  й  вилетiла  з  кабiнету,  зi  злiстю
вдаривши дверима.
   Невдовзi пiсля цього непримиренна  Баглайка  вже  сидiла  в  приймальнi
секретаря обкому.



   IX

   Зачiплянку цього дня нiби гедзi покусали: багато було злих.
   - Наче в душу тобi наплювали, - сказав Федiр-прокатник. - Ну, зловив би
я тих злодiюк...
   Як на те, в нього ще й "Кама" того дня зiпсувалась. I з жiнкою за  нiщо
посварився. Iншi теж ходили дражливi, прихнюпленi. Мабуть,  якби  заявився
сьогоднi Лобода-висуванець на Веселiй iз сво©м нержавiючим  оптимiзмом  та
свiженькими анекдотами, то навряд чи став би хто слухати його  "вiрменське
радiо". I вже напевне, що нiхто зараз не сiв би з  ним  забивати  "козла":
ма╨ш охоту - сiдай i сам iз собою грай!
   Несподiвано  з'явилась  на  обрi©  кочiвна  бригада  реставраторiв,  що
ставила свого часу смiховинне оце риштовання, яким так нiхто, крiм лелеки,
й не скористався. Тижнiв два тодi товклися тут,  iз  собору  зробили  собi
нiчлiжку, горiлку пили та дiвок водили -  така  це  була  бригада,  що  ©©
роботу  Зачiплянка  iнакше  й  не  називала,  як  халтурою.  I  ось  знову
з'явились, зачули поживу. Адже разом з таблицею тепер iз собору було  нiби
знято  якийсь  покров  схоронностi,  недоторканостi,  вiднинi  собор  став
об'╨ктом ненадiйним, i це, певне, якраз i пригнало мерщiй сюди халтурникiв
(вiдомо, що й на руйнуваннi часом можна добре урвати)... До того ж згадала
ця братiя про колись уже виконанi тут роботи (хоч i було ©х  на  копiйку),
спом'янула якийсь свiй  договiр,  що  його,  мабуть,  уже  й  мишi  з'©ли.
Бригадир реставраторiв, щуплявий пiдтоптанець у  беретi,  умовляв  селищан
пiдписати йому якогось акта, виправдальним  тоном  пояснював  на  майданi,
чого роботи було тодi заморожено:
   - Ви ж зна╨те, як це в  нас:  то  кошторис  не  затверджено,  то  олiфи
нема...
   - Душi в тебе нема, - презирливо скривився на це Федiр-прокатник.
   - Бригада не бий  лежачого,  -  пiдкинув  Шурко,  водiй  далекорейсових
автобусiв.
   Ще один з реставраторiв скаржився, що за  висоту  не  платять;  бiгаючи
верткими очицями, шукав у роботяг спiвчуття.
   - По закону верхолазам ма╨ться за  висоту  платити,  а  хiба  ж  то  не
висота? - I, закликаючи присутнiх у свiдки, вказував на центральне  шатро,
iржаве, з облiзлою фарбою.
   Металурги спохмура поглядали  вгору.  То  таки  була  висота.  Молодиця
вагiтна, невiстка горнового Ткаченка,  теж  задивилася  вгору,  кривилася,
наче хотiла спитати:
   "А дитя мо╨ вже й не побачить отих бань та шпилiв?"
   Небо над собором сьогоднi було наче блакитнiше, нiж завжди. Нi юги,  нi
заводських димiв.  Ластiвки  вгорi  змигували  весь  час;  чимось  ©м  тут
подоба╨ться, цiле лiто вони так змигують над опуклостями собору.
   Розмова в  гуртi  раз  у  раз  поверталася  до  таблицi,  зайшлося  про
походження ©©, старшi пробували пригадати, коли й ким було ©©  вiдлито,  i
виходило так, що ледве чи не за декретом Ленiна  вiдлита  була  вона,  ота
чавунна зачiплянська таблиця...
   Учитель Хома Романович, у якого до вiйни сидiла  за  партою  легендарна
Майя Прапiрна, неремстиво стояв позад гурту сухенький, сивий,  у  розмовах
участi не брав, тiльки очi його, задивленi на  собор,  пойнялися  сльозою.
Йому бiльше, може, нiж будь-кому, було чого переживати. За цей  собор  вiн
свого часу на Магаданi побував, власне, бiльше за свiй темперамент, за те,
що мав звичай аж надто запально iсторiю храму переповiдати  учням.  Багато
хто з металургiв, людей рiзних поколiнь, теж колись  сидiли  за  партою  у
Хоми Романовича i дещо знали про iсторiю виникнення собору. Виник, мов  iз
легенди. Пiсля зруйнування Сiчi, в потьомкiнськi часи, поверженi запорожцi
заснували монастир у цих мiсцях, у плавнях, що належали  ранiше  однiй  iз
окра©нних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченцi,  брали
до рук, замiсть шабель, книги Святого письма. Перевдягалися, як  оточенцi,
в  буденну  сiру  одежу  гречкосi©в.   Чорною   жалобою   ряс   прикривали
буйно-червонi шаровари лицарiв Запорожжя. I вирiшено було  тодi  на  ©хнiй
сумовитiй радi: збуду╨мо собор. Воздвигнемо, щоб пiднiсся в небо над  цими
плавнями, що рибою кишать, над степами, де нашi конi  випасались,  i  буде
незломлений наш дух жити у святiй цiй спорудi, наша воля  сяятиме  в  небi
блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з  серця  не  вибито  дух
волi й жадання краси! Наша непокора  в  цiм  витворi  стане  серед  степiв
навiки, окрасою Великого  Лугу  вгору  сягне...  Але  хто  ж  збуду╨?  Хто
сотворити зумi╨? Пiдлiток мiсцевий викликався, тямковитий хлоп'як з  очима
великими, як натхнення. "Благословiть!" I зник у плавнях. Три доби його не
було,  потiм  повернувся  до  товариства  й   на   долонi   тримав   собор
готовiсiнький,  весь  зроблений  iз  стеблин  комишу.  Розповiдав,  нiбито
зморений, прилiг у плавнях, задрiмав, i собор сам увi снi  йому  наснився.
Дано знак, ударили в тулумбаси, скликаючи раду  козацьку  (вiдомо,  що  на
раду навiть у Сiчi козаки  йшли  без  збро©,  докладаючись  лише  на  силу
розуму). Рада козацька, оглянувши пробу комишеву, схвалила: воздвигнем!
   I засяяли вiдтодi блакиттю кулястi банi собору над  плавнями,  над  цим
бiлим свiтом днiпровським...
   Щось  подiбне  переповiдав  колись   сво©м   школярикам   схильний   до
велемовностi Хома Романович, а зараз  уже  нi,  не  переповiда╨.  Мовчить.
Мовчить про тi легендарнi плавневi очеретини,  з  яких  цей  собор  колись
виник. Вчить дiтей арифметики. Чисто© арифметики, без  будь-яких  домiшок.
Хiба що з Багла╨м-молодшим коли-не-коли душу вiдведе. Микола  належить  до
його найулюбленiших вихованцiв, учитель вiрить у  нього  та  в  ненаписанi
його поеми. А хто ма╨ сумнiв, тим каже тоном майже урочистим:
   - Юнак - чистий думками i непорочний дiями. Колись  вiн  ще  прославить
нашу Зачiплянку, згада╨те мо╨ слово...
   Пiд час громадянсько©, коли рiзнi влади  тут  часто  мiнялись,  не  раз
налiтала на собор ще й "безвладна влада", гуляйпiльська анархiя, без  попа
причащаючись  вином  iз  золотих  церковних  чаш.  Уподобали   гуляйпiльцi
великого дзвона й вирiшили були  забрати  його  до  себе  в  Махноград,  у
степову  свою  столицю.  На  спецiальних  пристроях  волами  тягли   через
скарбнянськi плавнi стопудову козацьку  мiдь,  але  на  греблi  десь  вози
уломились пiд непосильною вагою, шубовснув дзвiн у ковбаню,  в  глибочезне
плавневе озеро i, кажуть, сiм днiв гув, доки дна  дiстав!  Досi  показують
старожителi те мiсце, що тепер уже не страшне, щолiта купаються  там  дiти
iз заводських пiонерських таборiв.
   I дiла нiби не було, а люди знiчев'я все юрмились на майданi соборному.
Ромця точив язика на дотепах, що iдея шашлично© таки явно ж перемага╨ iдею
собору. То чому б не кинутись швидше геть розламувати його, цей  пережиток
минувшини! Величезну шашличну натомiсть воздвигнемо! Шашлики по пiвбарана,
чебуреки, як пiдошва, джаз iз стриптизом...
   - Припни язика хоч ти,  -  суплячись,  кидав  йому  чорний,  як  циган,
Кашубенко-прокатник. - Тобi лише б зубоскалити.
   Десь аж iз Гупалiвщини придибуляли старелезнi бабусi у темних  хустках,
не розчули той  дзвiн  iз  таблицею,  та  по-сво╨му  чутку  перетлумачили:
по-©хньому виходило, нiбито з мiнiстерства мають сьогоднi  при©хати  собор
вiдкривати... Спасибi, зважили-таки там на ©хнi безконечнi прошенiя!
   Незабаром над шамранням гупалiвських бабусь уже горував голос  Шпачихи,
яка, вiдбазарювавши в мiстi й повертаючись у сво© володiння, застала ©х  у
явному негараздi. Збагнувши, в чому суть,  Шпачиха  розшаленiлася,  кинула
клич негайно ж братися й писати анонiмку за пiдписами всього селища. Сама,
мовляв, бiгатиме по дворах, сама пiдписи збиратиме  пiд  цю  анонiмку.  Не
станемо докладно цитувати Шпачиху, не всi ©© вислови  пiддаються  цензурi,
але в анналах зачiплянсько© iсторi© крилатi Шпачишинi вислови, безперечно,
залишаться; не раз буде  згадано,  як  бурхливо  тут  реагувала  вона,  як
погрожувала лягти на порозi собору i - "тiльки через мiй труп!..".  Певне,
забула Шпачиха, коли востанн╨ й свiчку цьому соборовi  ставила,  нав'ючена
клунками,  нiколи  й  не  гляне  вгору,  на  його  верхи,  а  тут   раптом
збаламутилась - не впiзнати було ©©.
   - При всiх же властях стояв! - галасувала зразкова квартальна. - Чого ж
тепер розвалювати? Кому вiн поперек горла став?
   I, забачивши Олексу-механiка, що саме завився на майданi, присiкалася й
до нього:
   - Ти все iз сво©м Бубликом не розв'яжешся? А це свавiлля тобi не  пече?
Ти ж народний засiдатель, нащо ми за тебе голоси вiддавали?
   - А що я можу? - виправдувався механiк. - Хто мене слуха╨?
   - Справу в судi на руйнителiв заведи!
   - Судити! Прилюдно судити треба за таке, -  сердито  пiдтримав  Шпачиху
танкiст, що стояв у вишитiй гуцулцi, як завжди виструнчений, з цiпочком  у
руцi. Цiпочок незрушний, лице пiдняте, i таке було враження, мовби танкiст
крiзь незрячi сво© окуляри теж дивиться на собор i бачить його.
   - Та при всiх же властях стояв! - знов завела  сво╨©  обурена  до  краю
Шпачиха. - А тепер на ру©ну? Пам'ять козацьку на канцур'я рознести?
   Микола Баглай не втручався в розмови. Не сподiвався вiн, що доля собору
так  зачепить  його  Зачiплянку,  собору,  який  перед  цим  був  нiби   в
безнадiйному забуттi i, здавалось, нiкого вже не цiкавив. Дотепер, мабуть,
нi в кого й питання не виникало, стояти йому чи нi, можна жити  без  нього
чи не можна, так само, як не виникають у металурга сумнiви: йти чи не  йти
йому сьогоднi на змiну, ставати чи не ставати до печi  мартена.  Виходить,
ти помилявся? Гадав, що тiльки тобi доступна  краса  цього  архiтектурного
шедевра, а iншi таких речей уже не сприймають? Чи, може,  й  справдi  були
глухi? Може, тiльки зараз нарештi слух у людей на красу поверта╨ться? I не
одного тебе обурю╨, що рука невiгласа зважу╨ться посягти на труд людський,
на це дивовижне творiння козацького барокко... Сучасний вандалiзм - звiдки
вiн, звiдки ця психологiя браконь╨рства? Коли у вирi революцi©  доводилось
руйнувати, у битвах iз старим свiтом, тодi ще можна було якось  зрозумiти,
- битви мають сво© закони... Стихiя, вибух вiково© ненавистi... Та й  тодi
не зруйнували, хтось уберiг, може, здорова  iнту©цiя  народу  зберегла  та
Ленiн сво©ми декретами? I ось нинi, серед устояного  мирного  життя,  коли
мистецтво покликане облагороджувати душi людськi,  пробуджувати  потяг  до
духовного навiть у тих, хто встиг  змiзеритись,  -  в  цей  час  приходить
зачiплянський сiрий-сiрий герострат, затятий у сво©й дрiмучостi, пiдступа╨
пiгмей iз бульдозером чи вибухiвкою... "Нi, товаришу браконь╨р, не так  це
просто зараз", - думав Микола. Потреба собору, потреба краси, так само, як
i огида до руйнування, видно, завжди жеврiла в цих  людях,  будiвничих  за
покликанням, тiльки жеврiла вона досi непомiтно, жила в  надрах  душ  десь
глибоко й пригамовано, ©© навряд чи й помiчали  в  собi,  як  не  особливо
помiча╨ Зачiплянка тишу сво©х лiтнiх ночей, доки вона нiким не порушена, i
квiття доменних заграв, доки вони палають. Звика╨ш,  не  нада╨ш  значення,
доки це ╨, вважа╨ш, що це завжди й повинно бути, як вiчний плин  часу,  як
неминуща краса свiту. Коли  ж  набiга╨  тiнь,  нависа╨  загроза,  почина╨ш
розумiти, що ╨ речi, без яких душа озлиднiла  б.  Сьогоднi  люди  помiтили
свiй собор. Для них вiн не пiдляга╨ знесенню,  бо  вiн  прийнятий  ними  у
цiнностi життя так само, як  вiд  народження  прийнята  синява  Днiпра,  i
багряна велич нiчного неба над заводами, i постать чавунного революцiйного
Титана, що для юних поколiнь прийшов десь уже нiби з вiчностi.



   X

   Володька Лобода не був наполоханий  Вiруньчиним  наскоком  на  нього  в
кабiнетi. Щоправда, коли вона виявила оту кляту таблицю за  сейфом,  стало
трохи незручно господаревi кабiнету, тим  паче,  що  сцена  вiдбувалася  в
присутностi товариша згори, хай i не надто високого чину. Та, зрештою, все
перемелеться, кума переказиться, i знову тво╨ опиниться зверху... Не такий
на©вний вiн дiяч, щоб, починаючи вести облогу собору, не забезпечити  собi
надiйно тили. Ма╨ певнiсть;, бо  ма╨  опору.  Той,  кого  Володька  вважав
батьком хрещеним, хто висунув його на керiвну посаду, слухати спокiйно  не
мiг, коли заходила мова  про  собор.  Вiдповiдальний  товариш  той,  можна
сказати, саме на соборi погорiв: жiнка дiтей та╨мно похрестила. Перед  тим
вона, як виявилось згодом, i паски щороку  святила,  але  паски  -  то  ще
пiвлиха, а тут власних вiдповiдальних дiтей...  Скандал!  I  хоч  хрестини
вiдбувалися зовсiм не в соборi, а десь на селищi, пiдпiльно,  в  кочiвного
приблудного попа, проте вiдповiдальний товариш гнiв свiй  чомусь  саме  на
соборi зосередив, до  нього  люттю  наливсь.  У  соборi  вбачав  головного
винуватця усiх прикростей, пов'язаних iз хрестинами, собор був  винуватий,
що й суворе стягнення вхопив, i що намiчувана  кар'╨ра  заломилась.  Ледве
зовсiм не полетiв униз, та, на щастя, вдалося  зачепитись  на  досить-таки
вiдповiдальному щаблi. Одне слово, доки цей товариш там ╨, доки ма╨ вплив,
Володька Лобода може ще й не таких  ударiв  завдавати  по  тiй  облупленiй
кумирнi,  i  заповзятливiсть  його  не  буде  осуджена,  навпаки,   знайде
пiдтримку.
   Наступного дня був вихiдний, i Лобода ще зранку  вирiшив:  на  Скарбне.
По©де  в  тi  райськi   мiсця,   накупа╨ться   досхочу,   спочине   душею,
пiдгарту╨ться, - бо ж у здоровому тiлi здоровий дух! -  i  заодно  старого
свого провiда╨ в його ветеранськiй обителi. Треба ж виявити старому увагу,
та й справу ма╨ до нього суто iнтимну. Коли зважу╨шся на вирiшальний  крок
у життi, тут без батькiвсько© поради не обiйтись... Здавна  так  у  народi
заведено, що,  перед  тим  як  брати  шлюб,  мусить  син  у  батька-матерi
благословення просити, без цього, мовляв, щастя не буде. А вiн хоче  щастя
- щастя i тiльки, чорт вiзьми!
   Ранок - хоч напийся, небо чисте, прогнози  на  яснiсть,  тож  мерщiй  у
дорогу! По©де цього разу без компанi©, корисно  ж  людинi  й  усамiтнитись
коли-небудь, побути вiч-на-вiч з природою, з  лiрикою  душi,  зiбратися  з
думками. I  не  треба  йому  сьогоднi  нiякого  персонального  транспорту,
вирушить отак, як ╨, по-простецькому, персональним трамва╨м, як той казав.
Ну, трамвай, правда, ще не скоро до плавнiв ходитиме, а  ось  автобусом  -
будь ласка. Не бiда, що й черга на зупинцi, товкотнеча при посадцi, тiльки
не зiвай, стань вдало, i маса тебе сама внесе. Культурно  захоплю╨ш  мiсце
бiля вiкна, де вiтерцем продува╨, i  скромно  сидиш  собi,  мов  звичайний
безiменний пасажир. Частiше б керiвним працiвникам  отак  ©здити  разом  з
народом, спiлкуватися з ним у тiснявi, в жаротi, де нiхто тебе не зна╨,  а
ти нiби зна╨ш усiх, - сiв невидимкою i вивча╨ш ©хнi настро©, ©хнi потреби.
╞здити отак разом з трудящими в напхом напханiм автобусi,  пiддавати  сво©
ребра  випробам,  маючи  iншу  можливiсть,  -  на  це  не  кожен   здатен.
Розчулившись вiд власно©  великодушностi,  Лобода  давав  собi  слово,  що
навiть коли вже працюватиме i в тому головному, високому будинку, де кроки
тво© гаснуть у килимах, а на столi цiла батарея телефонiв, то  й  тодi  не
викликатиме вранцi машину, а ходитиме на роботу пiшки, щоб не сказали,  що
загордився Володька Лобода пiсля того, як взяли в апарат...
   Автобус iде через старий дерев'яний мiст, залишений населенню на згадку
ще фронтовими саперами; рух величезний, дощаний настил  щодня  латають,  i
хоч з боку пасажирiв  нарiкань  зараз  не  чути,  Лобода  в  думцi  все  ж
заспокою╨ ©х, що не сьогоднi-завтра цей ветхий мiст буде знесено, замiнено
iншим, може, схожим на отой новий, що його добре видно з  вiкна  автобуса:
блищить ажурними арками вище по Днiпру, ╨дна╨ береги, ╨дна╨ заводи.
   Вiдгуркотiв  розбитими  дошками  мiст,  автобус   вилiта╨   на   широку
асфальтовану дорогу, що йде якраз побiля плавнiв i  далi  ще  кудись,  щоб
десь  там  влитися  в  магiстральнi  траси.  Обiч  асфальтiвки  все   новi
мiкрорайони, по-сучасному спланованi селища, вони не рiвня тiй  стихiйнiй,
хаотично розкиданiй Зачiплянцi. Будинки свiтлi, багатоповерховi, хоча  всi
мов близнюки, на один копил, i стелi в квартирах низькi, як у печерах,  на
карликiв розрахованi, - але  ж  скiльки  треба  житлоплощi!  Iз  суцiльних
блокiв будують, женуть i женуть угору  швидкiсним  методом  -  тиждень  не
побудеш - i вже не впiзна╨ш масиву: виросли на пiсках новi об'╨кти. Дешево
i сердито. Кажуть, стандарт. А що ж би ви  хотiли?  Як  iнакше  при  такiй
скупченостi населення? Наплодилося нас! Статистика запевня╨, що на  кiнець
столiття сiм мiльярдiв  гаврикiв  буде  на  планетi,  волi-неволi  полiзеш
угору, виростуть, може, хмаросяги й там,  де  зараз  розкошують  у  садках
зачiплянськi вiлли,  особливо  ота,  Ягорова,  пiд  солом'яною  стрiхою...
Звичайно ж, якби будувати не для цифри, а з вигадкою, з вогником, то можна
б i цi одноманiтнi коробки чимось оживити, а то вночi, як добре пiд  мухою
чоловiк, то й додому навряд  чи  втрапить,  заблудиться  в  цьому  царствi
стандарту. А чому б не оздобити один корпус у стилi козацькому, другий - у
карпатському,  клумби  зробити  -  там  iз  силуетом,  там  iз   трав'яним
годинником... "Лiнощi думки, оце нас за©да╨, - нiби полемiзував iз  кимось
Лобода-висуванець.  -  Скiльки  б'╨мось,  скажiмо,  над   тими   сучасними
обрядами, скiлькох залучали, а вони, як змовились, пропонують тексти  -  в
насмiшку - один фальшивий, а другий ще фальшивiший. Тодi ще  й  диву╨мось,
чому деякi вiдсталi трудiвницi, i навiть жiнки керiвних  товаришiв,  паски
святять або беруть кумiв та  потайки  дiтей  хрестити  несуть...  Хочеться
матерi, щоб дитину ©© таки було в купелi скупано, кропилом покроплено".
   Зостались позаду корпуси  нового  житлового  масиву,  i  попросторiшало
одразу. В усi кра© видно далеко. Повiнь сонця  розлилась,  а  десь  аж  на
обрi© знову з'явився собор. Зумiли ж отак поставити! Скiльки  не  ©хатимеш
тепер, аж до самих плавнiв, все вiн буде тобi  перед  очима.  З  будь-яко©
точки видно собор, звiдусiль! З боку заводiв там вiн хоч не так  виступа╨,
iз-за iнших будiвель та садкiв тiльки вершечками бань проблиску╨, а звiдси
- мов на долонi. ╞деш, ©деш, а вiн усе ╨. Вiдсунути б його  куди-небудь  з
горизонту, щоб очi не муляв...  На  якiйсь  нарадi  нiбито  було  сказано:
навiщо нам десятки пам'яток iз вiсiмнадцятого.сторiччя? Чому  не  залишити
по однiй вiд сторiччя, а решту...  Може,  й  справдi  там  настрiй  такий?
Про©жджатиме трасою той, хто спитати  владен,  гляне:  невже  вiн  i  досi
сто©ть, собор отой химерний? А як у вас з  ате©стичною  пропагандою?  А  з
сектами як? Секти, мабуть, порозплоджували... Доводь тодi, що собор не ма╨
нiчого спiльного  з  сектами  i  що  вiдправи  в  ньому  хiба  що  горобцi
справляють, пурхаючи у вiкна...
   Але ж красень, стервець!
   З комишини отаке вибуяло. Вiдстань все поглинула, нi риштовань тво©х не
видно, нi бляхи проiржавiло©,  зосталась  сама  поезiя!  Пану╨  над  усi╨ю
мiсцевiстю, весь обрiй нiби тiльки для того й iсну╨, щоб  вiдтiнити  його.
Перед ним просто мiзерi╨ю себе почува╨ш. Наче смi╨ться з тебе, наче пита╨:
ану, ти щось краще за це збуду╨ш? Для вiкiв? Чи  тiльки  на  кольоретки  й
здатен? А що, коли це й справдi... шедевр? Коли  хтось  саме  таку  оцiнку
йому дасть? Тодi знову ж спитають, а з кого - з найменшого, з тебе! Хоч те
добре, що звiдси, з траси асфальтiвки не дiста╨ око розгледiти, в якiм вiн
занедбанiм станi, нi iржi не  помiтно,  нi  облупленостi,  нi  повидираних
вiкон, - самий силует, самий дух творця, як Багла╨нко сказав би...
   I десь там ╙лька неподалiк. Мабуть, книжку чита╨. Занiс ©й днями  роман
про Сагайдачного. I вчора читала. Заскочив на хвилинку, а вона й  говорити
неспроможна - повнi очi слiз.  Чого  ти?  Виявля╨ться,  дочитала  до  того
мiсця, де Настю турецькому пашi  продають...  ╙лька  ця  -  просто  скарб,
дикий, рiдкiсний витвiр  природи.  Не  стiльки,  правда,  витвiр,  скiльки
матерiал, але ж який! Хай i дикувата, хай i неотесана трохи, так, може, це
й краще? Сам формуватимеш, ще не  пiзно.  Хоча,  видно,  й  нелегкою  буде
формовка, тут треба  добре  вивчити  опiр  матерiалу.  Думати  про  ╙льку,
уявляти ©© всiляко - йому сама  насолода.  Вiд  землi,  вiд  природи  вся,
горить, аж степом  та  сонцем  вiд  не©  пахне.  Якби  тiльки  не  ота  ©©
неприступнiсть... Одначе найдемо й до неприступних ключа! Ти ось  ©деш,  а
Катратий там сво╨ робить, готу╨ грунт. Прогресивний виявився дiд, дарма що
з махновцями плутався колись, в доiсторичну еру...
   Собор ненадовго зник за деревами смуги-вiтроламки, потiм знову виринув.
По трасi рух, все мчить сюди й туди, а  вiн  на  мiсцi,  нiби  вiсь,  нiби
шпиль-наконечник над життям  цiлого  краю.  Батько  твiй  Iзот  Лобода  ще
парубком у тому соборi спiвав, голос, кажуть, мав, як у Паторжинського. Ще
й зараз пiсля чарки зможе затягти. Якщо iншi пишаються сво©ми батьками, то
ти можеш пишатися двiчi. Свого часу був одним з найкращих  металургiв,  на
все Поднiпров'я його iм'я гримiло, з Макаром Маза╨м змагався. Всю вiйну на
Уралi давав метал з ним, i Володька там починав  свою  трудову  бiографiю.
Дитя вiйни - так мiг би про себе сказати. На картках вирiс, пiдлiтком  уже
стояв бiля верстата, в мороз пальцi до металу  прикипали...  Старшi  брати
теж не зiпсували анкету, не кажучи вже про батька. Тiльки  от  характер  у
старого важкий, дедалi гiрше Володька почува╨ться з  ним.  Ще  на  заводi,
коли батько приходив на збори, де Володька мав  виступати,  синовi  одразу
псувався настрiй. Дивну рiч помiтив: уже сама присутнiсть  старого  одразу
робить всi тво© слова мовби якимись недiйсними, порожнiми... Що за знак?
   Виростав Володька пiд девiзом: людина - найцiннiший у свiтi капiтал.  А
хiба й нi? Хiба слава братiв, загиблих на фронтах, та батьковi заслуги  не
прокладали й тобi дорогу, хiба не пожинав ти i ©хньо© слави капiтал? Може,
за те й висунуто? Але нi, не применшуй свою власну  роль,  живеш  не  лише
заслугами роду - цiнять тебе й за тво© власнi. Щоправда, декотрi  з  тво©х
ровесникiв зумiли вище сягнути, але ж i ти  не  забалотований  життям.  Не
догматик який-небудь зашкарублий, ще можеш далеко  пiти...  Шлюб  тобi  не
зашкодить, навiть ╙лька сво©ми пестощами не приспить у тобi жадобу iти  по
висхiднiй, брати штурмом Ельбруси життя. Вiд котрогось (чи не вiд молодого
Орлянченка) чув якось: "Тiльки знайду достойну особу i - все: замикаюсь  у
привату, iду в iнтимi" 3 ним, з Лободою, цього не станеться, щасливий шлюб
тiльки енергi© додасть...  Брехня,  помiтять,  оцiнять...  Тiльки  бiльше,
бiльше iнiцiативи! Не давай  пощади  старосвiтчинi!  Бiльше  простору  для
нововведень, для рiзних обрядiв сучасних... На самих вiкторинах далеко  не
по©деш,  треба  вхiдчини  новоселам,  купелi   новонародженим,   карнавали
робiтничим паркам, у масках щоб,  весело,  бурхливо!..  Перед  лекторським
бюро домогтися, щоб лекцi© в парках були живiшi, а то вийде  i  нудить  по
сво©х шпаргалках про будову всесвiту, а перед ним тро╨ пенсiонерiв куняють
на  лавках...  Подбав  би  краще,  щоб  сушняк  свiй   народною   мудрiстю
пересипати, прислiв'ями  оживити,  приказками...  Тепер  на  це  звертають
увагу. Володьку  вважають  знавцем  народно©  мудростi:  iнодi  начальство
навiть залуча╨ його при нагодi  соковите  прислiв'я  в  доповiдь  втулити,
перцем приперчити  де  слiд...  Треба  буде  знов  приказок  пiдчитати,  а
головне, самому творити новi, сучаснi, бо хто ж ©х творитиме, як  не  ти?!
До трудящих прислухайся, пiдхоплюй гостреньке слiвце в наших роботяг, вони
ж умiють - скаже, як зав'яже: "Комсомолом почина╨м,  соцбезом  кiнча╨м..."
Коли й чи╨сь повториш, теж не грiх - на козаку нема знаку, не  пiймавсь  -
не злодiй!.. Пригадалось, як  колись,  ще  в  комсомолi,  всю  конференцiю
розсмiшив, процитувавши з "Ене©ди": "Зевес тодi лигав сивуху  i  оселедцем
за©дав!.."
   Треба й сучасних авторiв пiдчитати, щось вони  ж  там  пишуть?  Щось...
мислять?  Лобода  одразу  насупився:  ох,  зна╨мо  тих   мислителiв.   Про
соцреалiзм не дуже щось, бiльше про гуманiзм... Вiчнi питання ©м  подавай,
вiчнi iстини, ©м би оцей собор - стояли  б  i  вiк  на  нього  молились...
Хлiбом ©х не годуй, тiльки дай ©м  тi╨©  козаччини!..  Дивний  народ:  все
мають у власних машинах розкатують, а все ще чогось ©м треба... Мабуть,  i
самi не знають чого!  Усе  ©м  -  золотим  дощем:  нагороди,  лауреатства,
любимчики народу... Нi, розбалували ми ©х! Iнших критикують,  а  самi  вiд
комфорту не вiдмовляються! Не  часто,  мабуть,  щоб  отак  у  автобусi  за
гривеника. Або щоб як той Сковорода-фiлософ - палицю  в  руки,  рюкзак  на
плечi i пiшки по Укра©нi.  Теперiшнiй  фiлософ  з  лiмузина  не  вилазить.
Правда, хоч i в машинах, я все знають, бестi©, все чують... Попадись  йому
на перо, докотись до нього хоча б оця iсторiя з соборною таблицею, вiн  ©©
не промине, шум пiднiме до небес. Ох, публiка! Ох, народець!
   I молодшi ©хнi теж у такому ж дусi жмуть. Зустрiвся  якось  Володьцi  в
редакцi©  багатотиражки  поет  заводський.  I   хлопець   нiчого,   добрий
виробничник, комсорг цеху, а  вiршi...  Як  i  в  того  Багла╨нка,  все  в
планетарних масштабах: Титан i Антититан, брама заводська - брама  вiку...
Спробував був його покритикувати: "Що ти все тiльки про  брами?  До  брами
дiйшов i зразу стоп. А ти далi веди свою музу, на територiю, в цех!  Ти  ж
не лише поет, а й комсорг! Дай у сво©х сонетах виробничий процес. Цех менi
дай! Оспiвай головне - продукцiю рук сво©х!" А  в  цього  iронiя  в  очах:
"Товаришу Лобода, нагадаю вам, що  я  в  режимнiм  цеху  i  моя  продукцiя
розголошенню не пiдляга╨..." Отакий Елюар!
   Собор  усе  ще  мов  на  долонi.  Коли  дивитися  звiдси  на  нього,  з
перспективи, ╨ в ньому щось нiби вiд ракети  космiчно©,  надто  ж  у  тому
центральному куполi, що стрiмко угору нацiливсь... Дивно: стiльки  бомбами
вирв на Зачiплянцi було нарито, а його  жодна  не  взяла.  Наперекiр  усiм
бомбам досi сто©ть, мов якась антибомба, - вiстрям угору, у  небо,  увись.
Зумiли ж отак поставити, передчули час!.. А тепер борись iз ним, ще  чи  й
перебореш...
   Та годi про це. Не думати про непри╨мне! Хай буде в тебе сьогоднi  День
спокiйного сонця, День при╨мних думок! (Це теж одна  з  придуманок,  варто
запам'ятати, при нагодi  запропону╨ш  заводськiй  молодi,  отим  тугодумам
безкрилим, може, пiдхоплять?)
   Плавнi нарештi! Скарбне. Райсвiт це зветься  в  людей.  Все  довкола  в
буйнощах зеленi, у розповнi лiта.  Сама  природа  розкрила  зеленi  обiйми
назустрiч  горожанам,  звiдусiль  вiйнуло  лiсовим   духом,   здоров'ям...
Пiдходять  i  пiдходять  автобуси,  висипають  людей  -  iдуть,   озбро╨нi
спiнiнгами, вудками, нав'юченi рюкзаками,  i  всiх  ©х  одразу  поглинають
хащi, зелена сутiнь, переплетена  сонцем;  розсiялись,  розтеклися,  нема.
Скiльки ©х мiсто викида╨ сюди у вихiдний,  а  плавнiв  вистача╨  на  всiх,
розмахнулась природа, розкинулась багатствами колишнiх козацьких угiдь, не
пошкодувала i для теперiшнiх людей нi тихих вод, нi ясних зiр,  вночi  все
небо над  плавнями  всi╨ться  зорями  дивовижно  ясними,  буде  що  лiчити
закоханим.
   Хащi, очерети, га© та пiдгайки, рукави та рукавчата з поваленим у  воду
дерев'ям, плеса та заплески, стежки та стежиночки - заблудитись  би  можна
незнайомiй людинi у цих плавневих нетрях, що ©м нема╨  кiнця!  Рiчка  тече
закрутами, на одному з таких закрутiв у  Володьки  сво╨,  давно  вподобане
мiсце, з гарним плесом, з рiдколiссям вiкових дубiв...  Це  коло  Бабиного
Колiна, де не одну юшку за©дено, не один випито "Арарат".  Сьогоднi,  коли
добувся до цього  мiсця,  тiльки  очi  витрiщив:  стовпотворiння!  Лiс  аж
трiщить вiд  машин,  мотоциклiв,  всюди  труси  та  купальники  на  кущах,
приймачi ревуть,  вода  кипить  плавцями  та  ниряльниками,  лящать  дiти,
пустують дорослi, блищать тiла, лiтають м'ячi, яскравiють рятiвнi  кола...
Фей╨рверк сонця, свято барв, бенкет розкошуючого лiта! На багатьох машинах
приватнi номери, то який-небудь металург - iнженер або рядовий сталевар, -
зiбравши свою рiдню, напхавши в того "Москвича" або "Запорожця" пасажирiв,
як у рукавичку, ви©хав  з  ними  сюди  лiсовим  повiтрям  насмакуватись...
Лобода наливався гордощами: ось де вивчати житт╨вий рiвень! По  молоку  та
м'ясу хай ще не випередили, хай  тiльки  гасло  поки  що  кинуто,  зате  ж
настрiй який, життя кругом  цвiте,  хоч  на  кольорову  плiвку  знiмай!  I
знiмають, крутять, знайомий во╨нком поставив бiля  куща  свою  товстелезну
бабеху в купальнiм костюмi, нiяк не прицiлиться, нiяк  не  наведе  на  не©
свiй об'╨ктив...
   I Лобода тут не чужий, то з тi╨©, то з iншо© компанi© гукають:
   - Володько, привiт!
   - Володимире Iзотовичу! До нас причалюйте!
   Це ж здорово, коли  ти  людям  не  нуль!  В  будь-яке  товариство  тебе
приймуть, всюди ти бажаний, бо знають,  який  ти  компанiйський,  вмi╨ш  i
мертвих розвеселити. Затiяти гру якусь,  розповiсти  анекдот  чи  й  пiсню
органiзувати - все це вийде в тебе, з вогником вийде, його ти  й  досi  не
втратив!.. Поблизу легко, з пританцем пройшла в панамцi, в туго обтягнутих
штанях  дiвчина,  невеличка,  гарно  складена,  зда╨ться,  з  тих,  що  на
"Коксохiмi" практику вiдбувають, осмiхнулася  Лободi,  наче  знайомому,  i
стало на душi  ще  при╨мнiше.  Як,  власне,  небагато  треба  людинi,  щоб
вiдчути, яке воно, щастя, на смак!
   Виникла проблема, де ж роздягатись. Бо всi - то сво©, а  може  статися,
що одежду свою завтра аж  на  товкучцi  впiзна╨ш.  У  кишенях  до  того  ж
документи - з цим не жартуй. Вирiшив  присусiдитись  бiля  во╨нкома.  Доки
роздягався коло  цього  розтовстiлого  подружжя,  во╨нком  i  його  бойова
подруга встигли одержати у. вiддяку вiд Лободи веселу iсторiйку  про  того
генерала, якого в по©здi обiкрали, зостався без сво©х генеральських штанiв
iз лампасами, -  ой  же  трудно  було  потiм  бiдоласi  доводити,  що  вiн
генерал!..
   Зоставшись у трусах, Володька оглянув  себе.  Негарно,  що  тiло  бiле,
зовсiм без засмаги. Студенти он борюкаються, тi всi вже як полiнезiйцi,  а
тут за текучкою, за клопотами й загорiти нема коли. Та хоч  i  бiле  тiло,
але мiцне, здорове - порода  вiдчува╨ться  Лободина,  козацька.  Купатись!
Змити в Скарбному трудовий пiт i пилюку буднiв!
   З розгону шубовснув у воду. Плавав на животi  й  на  спинi,  вода  його
лоскотала, збивав долонями бризки вгору -  слiпий  осяйний  дощ  падав  на
нього з блакитi неба!
   Викупався, посвiжiв, збадьорився. Скарбне здатне миттю  знiмати  втому.
Поблизу грали  у  м'яча  якiсь  дiвки  в  мокрих  купальниках,  довгоногi,
стегнастi; пiдключився до них i  теж  трохи  поганяв  м'яча.  Лiс,  сонце,
жарти, забави... Оце життя. Мабуть, оце воно i ╨, щастя. Просте,  земне...
як ╙лька. Нi, не вмi╨мо ми вiдпочивати, не вмi╨мо,  товаришi,  користатись
благами рiдно© природи! Самi ж губимо себе. Надалi покладе собi за правило
ви©здити щовихiдного з ╙лькою на Скарбне, ©здитимуть  на  Вовчу,  заведуть
наметик на двi  персони  i  в  лiсi  пiд  зорями  ночуватимуть.  I  взимку
спатимуть у лiсi, в хутряних полярних мiшках!
   - Зрештою, щастя -  це  найвищий  тонус  душi,  -  жваво  загомонiв  до
во╨нкома.  -  Не  розумiю,   звiдки   беруться   на   свiтi   невдоволенi?
Нарiкальники? Знав я  одного  з  ваших,  знову-таки,  пробачте,  генерала:
пенсiю ма╨ - дай Бог кожному, пошана, достаток, а  теж  гуде.  Спитати  б,
чого йому ще треба?
   Во╨нком усмiхнувся:
   - Свободи або жiнки молодо©.
   - Скорiше останнього. Бо хто вже мав свободи бiльше, яiб той генерал...
   Обсохнувши, прогрiвшись  на  сонцi,  Лобода  знову  шубовснув  у  воду,
плавав, пiрнав, виринав, з чи©мись дiтьми водою переплескувався...
   Пiсля того не вiдмовився й перекусити, бо розсердилась  би  во╨нкомова,
коли б не юкуштував  ©©  на©дкiв,  щедро  розставлених  на  килимку.  Сюди
смiливо ©дь, у цей край  щедрот!..  Без  нiчого  ©дь,  завжди  бiля  людей
прогоду╨шся, як отi он студенти, що  неподалiк  чумацьку  кашу  заходились
варити. Ох i оригiнали!  В  однi╨©  компанi©  казана  попросили,  бо  "наш
казанок об  глиняний  глечик  розбився",  у  вiдставника  солi,  в  когось
цибулину, в когось картоплину, ще в когось пшона жменю, тiльки вода своя -
джерельна вода Скарбного... Зiбрали потроху з усiх данину, скомпонували, i
каша чумацька вже булькотить у казанку,  ждуть,  обсiли  ©©  голодняком  з
ложками,  яких,  до  речi,  теж  позичили  у  сусiдiв,  ще   й   регочуть:
доiсторичний лiс-пралiс, мовляв, i той людину годував, то невже ж цей лiс,
сучасний, цивiлiзований, лiс благ i достатку, та нас, голодних  студентiв,
не прогоду╨?
   Лобода з свого боку теж докинув цитатку, навмисне так, щоб i тi бурсаки
чули:
   - Зевес тодi лигав сивуху i оселедцем за©дав!
   Во╨нкомова була вiд цитати в захватi. I  ластуватому  Зевесовi  ©©  теж
сподобалось, поцiкавився навiть, звiдки  це;  виявля╨ться,  бiдолаха,  про
Котляревського  й  чути  не  чув.  Був,  каже,   нiбито   iсторик   якийсь
Котляревський; зда╨ться, монархiст. Ачей же, знатиме тепер  i  про  автора
нашо© iскрометно© "Ене©ди"!
   - В бiблiотеку завтра пiду, -  каже  во╨нком,  -  дiстану  цю  поему  й
вiзьмуся за не©.  Правда,  я  ще  не  дуже  вмiю  по-вашому,  але  опаную:
наполегливiсть у мене солдатська.
   Симпатяга цей во╨иком,  хоч  i  коноплястий,  все  тiло  в  ластовиннi.
Розтовстiв без маршировок, бiцепси гулями, осадкуватий, мiцний.  Помор,  з
ломоносовських кра©в родом,  полярним  ведмедям  був  колись  запанiбрата.
Припав до душi йому той Зевес, кiлька  разiв  повторив;  а  коли  до  дiла
дiйшлося, тобто до чарки,  то  сам  зовсiм  не  по-зевесiвському  повiвся,
тiльки руками жалiбно розвiв: iнфаркт. Був перший дзвiнок, як то кажуть...
А гостевi пiдбадьорливо кивнув на пляшку з п'ятьма зiрочками,  що  посеред
килима просвiчувала бурштинове:
   - Прошу, призволяйтесь.
   - Та й ви хоч трохи...
   Вiн знову руками ще жалiбнiше розвiв. I дружина пiдтвердила:
   - В нього серце.
   I ©й теж не можна, в не© печiнка.
   Нащадок ©хнiй, молочно-бiлий блондин горболобий, архiтектор з  молодих,
саме вибрався з води, i, недбало кинувши сво©  жаб'ячi  ласти  та  однооку
маску на траву, пiдсiв у плавках до килимка. Лобода сподiвався, що,  може,
хоч цей покаже, який вiн козак, а  в  нього  теж  виявилась  кишка  тонка:
спиртного анiнi! Бо вiн, бачите, за кермом, та i взагалi. Для чого ж  тодi
цю пляшку до лiсу везли, пита╨ться? Виставили тiльки  так,  для  годиться,
про той випадок, коли хтось пiдсяде, а  самi...  аскети  якiсь!  Самому  ж
братись за пляшку просто незручно, ще  подумають,  що  чарколюб.  Довелось
обмежитись лимонадом. Що ж: хай буде насухо, без випиття.  Хай  вважа╨ться
цей день ще й днем здорово© тверезостi!
   На цю тему Лобода принагiдне розповiв теж бувальщину, ще комсомольську,
як його розiграли були хлопцi пiд час  доповiдi,  поставивши  на  трибуну,
замiсть  води,  карафку  з  горiлкою...  Нiчого,  налив,  хильнув  посеред
доповiдi i не скривився, довiв доповiдь  до  кiнця.  А  тут  коньях  п'ять
зiрочок пропада╨, сто©ть, неторканий, аж досадно.
   Молодий архiтектор уплiтав добре пiсля купання, мов за себе кидав,  але
сидiв мовчуном, розмову не пiдтримував, хоч  мав  би  знати,  як  належить
поводитись у товариствi. Час вiд часу тiльки схмурював сво©  бровенята  та
домашнi котлети наминав. Чого вiн супиться, спитати б його? Чи  в  коханнi
зазнав поразки, чи все дума╨ про  свого  Корбюзь╨?  На  Лободу  зовсiм  не
зверта╨ уваги, на дотепи гостя не реагу╨ нiяк. Навiть  тi,  стегнастi,  що
все ближче крутяться iз сво©м м'ячем, вигинаються талiями, i тi йому  нiби
нi до чого. Молодий, здоровий, свiжощокий, та в такому вiцi на тобi  кожна
жилка б грати повинна, а вiн сидить, хмурна хмурить. Невже й  справдi  йде
поколiння отаких сухарiв  безчутт╨вих,  рацiоналiстiв  беземоцiйних?  (Чув
десь Лобода й про таке.)
   Погамувавши апетит,  архiтектор  одразу  ж  пiдвiвся,  чемно  подякував
матерi, а в Лободин бiк навiть не гляну впiй, пiшов собi до тих кашоварiв.
Незабаром вiн уже стояв у компанi©, жваво про  щось  розмовляв  з  Миколою
Багла╨м, що, теж у  самих  плавках,  мокрий  ще,  звiдкись  з'явився  бiля
студентського казана, привертаючи увагу дiвчат сво╨ю еллiнською  статурою.
Дуже закортiло Лободi  послухати  ©хню  розмову,  чим  вони  дихають,  оцi
скептики-iнтелектуали. Коли наближався до них, почув, що йшлося про собор.
Включився з ходу, навпростець:
   - Що там сталося у вас, Миколо? Хтось, кажуть, з  таблицею  пожартував?
Але ж собор наш вiд цього не захитався?
   Баглая аж пересмикнуло. Крiзь смагу поблiд. Щось, видно, хотiв сказати,
але стримав себе.
   - Чи варто було через це зчиняти базар? - весело  вiв  далi  Лобода.  -
Впiзнаю Зачiплянку: хлiбом ©© не годуй, дай тiльки пошумiти, погаласувати.
Та, зрештою, таблицю самi вiдливали, треба, то й нову  вiдiллють.  Майстри
литва на мiсцi, не привознi. Зачiплянка наша i чорта зумi╨  вiдлити,  хiба
нi? - награно звернувся вiн до Миколи.
   Але бачив тiльки губи, мiцно стиснутi, очi, незмиренно примруженi.
   - От  народжу╨  типiв  епоха,  -  сказав  Баглай  до  архiтектора  i  з
неприхованою, якоюсь навiть бридливою зневагою вiдвернувся вiд  Лободи.  I
во╨нкоменко теж одразу спину показав на знак презирства.  Нечеми,  кинувши
спiврозмовника, пiшли собi удвох до берега, наче й не було з ними  Лободи,
наче тiнь чиясь промайнула бiля них, нiчого не варта!
   Одначе  треба  ж  було  подумати  й  про  батька.   Подолавши   хвилину
знiяковiння, Лобода повернувся  до  во╨нкома,  уже  не  розгублений  i  не
приганьблений, видавив iз себе навiть усмiх на уста.  Неквапом  одягнувся,
подякував гостинному подружжю, пояснив, що  йде  провiдати  батька  свого,
металурга. Нiхто його не затримував, його  зрозумiли  правильно:  син  iде
провiдати батька.



   XI

   А студенти пiсля кашi, пороздававши позиченi ложки  та  посуд,  затiяли
переправу на той бiк рiчки (чогось ©м неодмiнно треба було на  той  бiк!).
Гуртом канючили в якогось вiдставника гумового човна, а дiставши  вiдмову,
позв'язували сво╨ одежиннячко у вузли, декотрi почiпляли зв'язанi черевики
просто на шию i гайда  вплав.  Дiвчата  пливли,  пiднявши  сво©  спортивнi
сумочки над головами, а в хлопцiв вузли та  черевики  бовтались  на  шиях,
кисли у водi, все ж переправа завершилась успiшно, товариство вибралось на
протилежний берег; повикручувавши одяг, нареготавшись, бурсачня догукувала
звiдти:
   - Спасибi тобi, лiс! I вам спасибi, дорогi мастодонти!
   Лобода чомусь образився на такi жарти, хоча студентськiй уявi, може,  й
справдi малювався зараз цей лiс у його  прадавнiй  соковитiй  первiсностi,
коли ще росли тут секвойя  та  благородний  лавр,  мастодонти  водилися  i
велетенськi слони-динотерi©...
   Освiжений водами Скарбного, сонцем наласканий,  неквапно  рушив  Лобода
лiсовою стежиною, наперед уявляючи, як сво©м вiзитом потiшить старого,  як
умiло ткатиме тканину розмови, пiдводячи батька до найважливiшого  пункту,
до свого намiру збудувати нарештi сiм'ю. А  може,  пiсля  одруження  варто
буде й батька забрати до себе? ╙лька ж, певна рiч, не стане  заперечувати.
Житиме бiля них старий обер-майстер, доглянутий буде по-домашньому, пiдуть
онуки - ©х водитиме на проспект  гуляти.  Чий  то  бородань  так  любо  iз
онуками бавиться? Та то ж Лобода старий, заслужений  металург  республiки,
батько того Лободи, що тепер там, нагорi... Ну, де саме "там", це поки  що
не зовсiм ясно, повито туманом безвiстi, можливi рiзнi варiанти... Цiкаво,
як батько прийме звiстку про одруження? Стриманий, суворий вiд природи,  а
тут, мабуть, i вiн  розчулиться:  "Давно  я  ждав  цього,  сину!  Звичайну
сiльську дiвчину береш? Хвалю. Вертихвiсток  уже  бачили...  Даю  "добро".
Благословляю".
   Будинок металургiв - у мальовничiй мiсцинi пiд  лiсом,  бiля  озера,  з
кра╨видом на далекi заводи, що все димлять собi на обрi©. А трохи правiше,
по небокругу, знову... собор. Давнi будiвничi-козаки,  засновуючи  тут,  у
безлюдних плавнях, свою обитель, свiдомо,  мабуть,  планували,  щоб  видно
було весь час ©м оте, що збудували вони  для  сво©х  святинь.  Вiд  старо©
обителi тут i слiду не зосталось, хiба що, може, якi льохи та  фундаменти,
а решта все нове.  Невисокий,  побiлений  вапном  мур  огороджу╨  просторе
подвiр'я, а пiд лiсом,  прикутаний  зеленню,  бiлi╨  гарний  триповерховий
будинок з колонами. Справдi,  мов  лiсовий  санаторiй.  Коштом  профспiлки
металургiв ще в часи Орджонiкiдзе збудували його. Ось тут  у  достатку,  в
державному доглядi спокiйно доживають  свiй  вiк  тi,  хто  чесною  працею
заслужив собi право на увагу  суспiльства.  Багатющi  городи  потяглися  в
плавнi, пiдсобне господарство, як добрий хутiр, з коровами,  молоко  щодня
свiже, iндиками, качками, з  плодовим  садом  i  чималим,  добре  укоханим
виноградником... Самi ж пенсiонери й доглядають  це.  Але  до  роботи  тут
нiкого не силують; якщо хочеш - працюй, будь ласка, але цiлком  з  власно©
волi, на громадських, так би мовити, засадах,  обирай  заняття,  до  якого
ма╨ш нахил, до чого лежить душа. Той заохотився до птицi, iнший до бджоли.
Хто любить виноград - давай до виноградних лоз, де грона наливаються, кому
до смаку помiдор -  вирощуй  м'ясистi,  болгарських  сортiв  помiдори.  На
пухких плавневих грунтах, збагачених весняним  намулом,  все  йде  в  рiст
фантастично, жене  так,  наче  десь  на  iншiй  планетi,  вигрiтiй  iншим,
живлющiшим  сонцем.  Чи,  може,  й  справдi  в  цих  плавнях  дiють  якiсь
бiостимулятори? Просто гiгантизм якийсь! Коли гарбуз - то не  пiднiмеш.  З
вiчка картоплi набереш восени повне  вiдро  бараболi.  Кавун  розчахнеш  -
жаром палахне, пуд сонця в ньому, iскристого,  соковитого...  Королiвський
десерт, освiжливий, прохолодний, герметино впакований природою в рябу  або
туманисту шкiру... Рай, не життя!
   I в цьому раю люди живуть. Простi нашi радянськi люди. Такi, як  батько
твiй Iзот Iванович, трудяга-ветеран, справжнiй представник його величностi
робiтничого класу. Не обiйшлося, правда, без демагогi©,  доводилось  чути,
що рiдного батька, мовляв, державi на шию накинув. Та коли всiх слухати...
Зрештою, держава - це ми. Звичайно, старiсть - не радiсть. Все в цих людей
у минулому. Згадками тримаються, колишнiми заслугами живуть. Не  те  що  в
тебе, - майже все ще попереду! Тво╨ майбутн╨ - золоте  поле  дi©,  обрань,
висувань. Правда, за©да╨ проклята текучка. Дзвiнки, виклики, накачки. Куди
вже про батька - про себе подумати нема коли.  Якщо  кому  з  вас,  дорогi
ветерани, хотiлось би, крiм достатку, крiм пiдсобок сво©х, ще й  родинного
тепла, то зрозумiйте: життя ╨ життя,  в  нього  сво©  невблаганнi  закони.
Можливо, що який-небудь  старий  бiльшовик  з  Барикадно©,  учасник  трьох
революцiй теж змушений тут доживати вiк одинцем. Хай  пробача╨,  що  рiдко
загляда╨м. Адже ж треба комусь рухати життя, нам не можна перетворитися  в
няньок бiля вас, нам давай метал, прокат, сталi високоякiснi...  Це  ж  ви
самi для нас усi можливостi створили. Ростiть! - сказали, i треба рости.
   З такими думками Лобода зайшов на подвiр'я. Перед  головним  ясно-бiлим
корпусом сновигають старечi постатi; хто грi╨ться на сонцi, хто  сидить  у
холодку, куня╨ так, мабуть, як i щодня,  бо  тут  буднiв  нема,  на  завод
поспiшати  не  треба,  тут  один  довжелезний  вихiдний,  як  у  майбутнiм
суспiльствi.
   Батька нiде не видно було.
   Директор закладу, бритоголовий, в'язистий мужчина в чесучевiм  костюмi,
сидить у затiнку  пiд  горiхом,  пiд  зеленим  його  шатром  i,  начепивши
окуляри, книжку чита╨. Людина обов'язку, вiн i  в  недiлю  безвiдлучне  на
посту. З ним Лобода познайомився, ще  коли  батька  влаштовував.  Кадровий
вiйськовий, був у високому чинi, i хто б мiг сказати, що з цього залiзного
служаки-вiйськовика  та   вийде   такий   архiпастир,   дбайливий   мирний
господар-доглядач цi╨© обителi щасливих пенсiонерiв!
   Лобода-син пiдiйщов, за руку поздоровкався з  директором,  який  чомусь
вiдповiв на привiтання без ентузiазму, невдоволений, може, що давненько не
провiдував цей товариш свого старого чи просто що перервали  йому  читання
(нiяк не начита╨ться, маючи сiм вихiдних на тиждень!). Про  батька  сказав
Лободi, що старий живий-здоровий, коли треба, мовляв,  то  розшука╨мо.  I,
пiдкликавши котрогось з молодших  пенсiонерiв,  дав  завдання  сходити  на
пасiку й розшукати там Лободу Iзота з восьмо© палати. Доки говорив  це,  з
грубо тесаного обличчя його все не  сходила  пiсна  гримаса  невдоволення.
Лише коли вiдвiдувач поцiкавився книжкою, змiстом ©©,  служака  став  нiби
милостивiший. Виявилось, що в руках у нього книжка про  життя  Кампанелли.
Був такий дiяч. Чернець iталiйський, багато лiт сидiв  у  в'язницi  i  там
твiр свiй написав. Про Мiсто  Сонця.  Твiр  серйозний,  але  ма╨  вразливi
мiсця. Утопiя, власне... Директор, видно, був загартований  критикан,  бо,
не  схиляючись  перед  авторитетами,  упевнено   взяв   критикувати   того
Кампанеллу. Те, що вiн вимрiяв, мовляв, мiг вимрiяти лише монах  i  вiчний
в'язень: нормований розподiл  одягу,  ©жi,  продуктiв  працi...  Пердбачав
розподiл навiть... жiнок.
   - Невже й жiнок? - зацiкавлено посмiхнувся Лобода.
   -  Так,  i  жiнок.  Не  вибиратимуть  за  покликом  серця,   а   просто
розподiлятимуть за спiльною згодою членiв громад... Таким  йому  уявлялось
iдеальне майбутн╨ суспiльство, Мiсто Сонця. Однакова ©жа,  однакова  мова,
однаковий одяг носитимуть у тому суспiльствi. Щоб усе порiвну, по картках,
по талонах...
   Психологiя довiчного в'язня тiльки вона могла  породити  таке  уявлення
про iдеал. А сучасну людину спитай, навiть якого-небуть жителя джунглiв, i
той скаже, що йому такого куцого щастя  мало,  поважно  розмiрковував  цей
скарбнянський  мудрець-вiдставник.  Щоправда,  виявляв   до   утопiста   й
великодушнiсть: життям той жив геро©чним, i за це  багато  що  йому  можна
пробачити. На собi довiв, що здатна витримати людина, до яких меж сяга╨ ©©
витривалiсть.
   - Може б, його вчення бiльше було прийняте для тих  ченцiв,  що  й  тут
колись, на Скарбному, в  однакових  рясах  ходили,  одним  статутом  жили,
однаковi визнавали молитви  й  режим.  ╞м  фiлософiя  зрiвнялiвки  була  б
зрозумiла, а миж не аскети, казарма для нас - це ще не  вершина  всього...
Суворiсть казарми якщо й необхiдна, то лише на певнiм етапi, в цiлому ж це
явище ненормальне й минуще в життi... Щастя людини не в цьому, майбутн╨ не
стригтиме  людей  пiд  одну  гребiнку,  як  це  уявлялось  вам,   товаришу
Кампанелло...
   Слухав Лобода цього розумаку, який сам усi казарми пройшов, слухав його
мiркування  про  iдеал  i  в  душi  тямував  скептичну  усмiшку.   Кортiло
дiзнатись, що  там,  у  колишнього  гвардi©  пiдполковника  хова╨ться  пiд
личиною мудростi та  доброчесностi:  "Кампанеллу  чита╨ш,а  руки,  мабуть,
добре грi╨ш бiля наших  батькiв?  Iндики,  виноград,  кавуни,  пiдсобки  -
кругом повна чаша, i все в тво©й владi, який тут держконтроль?"
   Батько все ще не з'являвся. Директор заспоко©в, що розшукають,  мовляв,
хоча й не близько: побрели з Яровегою на пасiку до свого приятеля - курiнь
там  у  них,  не  так  для  сторожування,  як  для  бесiди...   Ентузiасти
бджолярського  цеху...  Може,  й  чарку  вип'ють  ради  недiлi,   там   це
дозволя╨ться, аби не на територi©. Лобода-син посмiхнувся: о, старий  його
мiг колись чарку перекинути. По-робочому, козацькою нормою...
   - Мiй старий -  то  козарлюга;  хоч  i  кухлем,  нiщо  його  з  нiг  не
звалить...
   - Нi, Володимире Iзотовичу, вони  там  аптечними  дозами,  -  заспоко©в
директор. - Вiзьмуть чекушку-мерзавчика на трьох i по-стариковському...
   I,  звеселiвши,  став  пояснювати  спосiб  вживання:  з  медом   п'ють.
Пiвсклянки меду-свiжака, а трiшки  того...  Можна  ще  й  горiха  зеленого
додати...
   "Мабуть, i сам ти б не проти такого коктейлю, - подумалось Лободi. - Бо
надто вже смаковито поясню╨ш".
   Доки батька розшукували. Лобода-син вирiшив подивитись батькову  келiю.
Оскiльки вiдвiдувач був не рядовий, директор сам пiшов  його  супроводити.
Нiчого тут не змiнилось вiдтодi, як Володька  привозив  сюди  влаштовувати
старого. Палата - як i всi. Чиста,  свiтла,  калачики  на  вiкнi,  фiранка
бiленька, двi тумбочки, дво╨ лiжок. На батьковiм  лiжку  постiль,  правда,
жужмом, кублом, i директор трохи знiяковiв, сказав вибачливо, що  нiяк  не
привчить цю палату щодня лiжка заправляти, отак встав i пiшов,  хоч  i  на
цiлий день.
   - По-парубоцькому, - весело мовив Лобода-син. - Йому й дома за це часом
вiд матерi перепадало. Прийде, бувало, з нiчно©, особливо  коли  робив  по
двi змiни пiдряд, бух тобi на постiль, як був  у  робочiй  одежi,  впав  i
захрiп.
   У  батькового  сусiда  по  палатi  над  лiжком  кiлька   фотографiй   у
саморобних, старанно випиляних рамцях, жiнка якась, юнак у  гiмнастерцi  з
кубиками, та ще вирiзка кольорова з журналу - репродукцiя картини  "Плавку
дають"... А над батьковим лiжком нiчого. Може, що  й  було  приколене,  та
зiрвалось, зараз лише кнопка в стiнi; на тумбочцi крихти якiсь та муха над
ними докучно зумчить.
   Ще бiльше мух виявилось у ©дальнi, куди вiдвiдувач  теж  зайшов  -  тут
всюди вони брумчали; це вже був недогляд, i  Лобода  мимохiдь  дав  пораду
щодо липучки. Директор, помiтно збентежений, виправдувався, що  й  липучка
он висить,  але  ж  спека,  кухня  поруч,  самi  розумi╨те...  Певне,  щоб
загладити недогляд, запропонував навiть борщу пенсiонерського, з качатиною
сьогоднi, з жирним  наваром,  але  поважний  вiдвiдувач  подякував,  щойно
мовляв, перекусив. В цiлому Лобода був задоволений станом  ©дальнi,  столи
ножами вишкребенi, з кухнi  пахло  смачним,  помитий  посуд  -  акуратними
солдатськими гiрками на столах... В  кожнiм  кутку  "трапезно©"  фiкуси  в
дiжкам,  на  вiкнах  знадвору  нависа╨  листя,  створю╨   зелену   затишну
напiвсутiнь...
   - Жити можна, - сказав вiн директоровi стримано, щоб не перехвалити.
   Вiдвiдали й червоний куток. Тут, як i належить,  шахи,  шашки,  домiно.
Грай - не хочу! Стiнгазета на мiсцi. Давненька, правда,  ще  до  Травневих
випущена...
   - Неохоче пишуть, - вибачливо пояснив директор.
   - А як мiй старий? Виявля╨ активнiсть? - цiкавився Лобода.
   - Вiдмовля╨ться начисто, жодно© замiтки не подав. I в дамки не гра╨.
   - Ви б його в хористи залучили, - порадив син. - Хоровий гурток  у  вас
працю╨?
   - Та збира╨ться деколи. Але знову ж поймiть: старi люди, не молодь,  не
тi голоси.
   - Ну, то ви мого не чули, - з гордiстю заперечив Лобода. - Дома,  було,
як розiйдеться, як потягне-потягне  старовинно©  нашо©  -  вся  Зачiплянка
заслуха╨ться. Молодого за пояс заткне.
   -I тут часом на риболовлi вночi голос пода╨. Чу╨мо аж сюди. А в хоровий
- ну не заженеш.
   - Козацька волелюбна душа!
   - Та пробачимо це йому. Адже в нас тiльки добровiльно. Не хочеш  тут  -
спiвай собi на природi, iндивiдуально. Лiс, вода, простiр  -  ото  йому  i
гурток.
   Все нагадувало санаторiй. Якби навiть котрийсь iз утопiчних соцiалiстiв
оглядав цей щасливий притулок ветеранiв працi - i той, зда╨ться, не мав би
до чого вчепитись. Так i сказав Лобода-син директоровi. Справдi, в  усьому
почувалась хазяйська рука, тiльки затхлiсть якась усюди, дух старостi... В
палатах, у коридорах... Погано провiтрюють, чи що?
   З усього видно було, що директор шанобливо ставиться до старого Лободи.
Хвалив,  давав  найкращу  характеристику,  зокрема  по  працi.   Роботяга.
Чеснюга. Цiлий рiк рибу на кухню постача╨. Не свариться нi з ким,  як  отi
нашi пенсiонерки, що часом ©х i розбороняти доводиться.
   - Ну й книжки почиту╨. Недавно про Чингiсхана читав. Ла╨ться. Не мiсце,
каже, в iсторi© душителям народiв... Бо кожна, мовляв, нацiя ма╨ право  на
свободу, до цього всi прийдемо... Цiла дискусiя в нас iз ним  була  на  цю
тему...
   - О, тут його не вiзьмеш!
   - Тiльки часто суму╨ чогось ваш старий. Вийде за браму, сяде  i  годину
може сидiти в якiйсь незрозумiлiй печалi...
   - Мабуть, згаду╨ лiта молодi©... А ©х i кiньми не доженеш...
   Доки вони розмовляли, затримавшись перед книгозбiрнею,  в  кутку  зали,
згорбившись, писав щось хирлявий, спорожнiлий чоловiчок. Маленький був, як
гриб зморщений, i обличчя яко©сь  грибно©  сiризни.  Втягнув  голову  межи
плечi i, не вiдриваючись вiд паперу, все щось шкрябав, шкрябав пером. Лише
зрiдка на мить пiдводив голову, зиркаючи на Лободу злим, жовчним поглядом.
Вiн i на привiтання Лободине не вiдповiв, коли цей, зайшовши,  за  звича╨м
чемно поздоровкався. "Хто вiн? Що вiн пише так жадiбно,  без  перепочинку,
наче кудись поспiша╨? Куди тобi, чоловiче, поспiшати?" -  думав  Лобода  з
непри╨мним вiдчуттям вiд тих його злих,  спiдлобних  позиркувань.  А  коли
вийшли в коридор, тихо запитав директора:
   - Хто вiн, отой?
   - Та то... - зам'явся директор. - Страшний  чоловiк.  В  усi  iнстанцi©
строчить.
   - Чимось невдоволений?
   - Усiм на свiтi. Осуджу╨ всiх - з верху до низу.  Пропеклрй  культовик.
Сталiнiстом, каже, був i вмру сталiнiстом. Все вимага╨ з  мене,  щоб  бюст
вождя витяг iз комiрчини та на подвiр'© над клумбою  поставив...  Там  вiн
колись i стояв, але ж тепер не поставиш?
   Тема була ковзкувата, i Лобода нiчого йому не вiдповiв, поспiшив  вийти
на веранду. Став помiж колонами, де була тiнь. З лiсу долина╨ музика ледве
чутна; там iде гульня, життя кругом кипить, всi дихають  свiжим  повiтрям,
розважаються, а той  один  вiдлюднився,  залiз,  як  тарган,  i  сидить  у
червонiм кутку, доноси фабрику╨... ╙ ж типи!
   Нарештi з'явився й батько. За сто верств упiзнав  би  його  Лобода-син,
цього козарлюгу з могутньою чоластою головою в розкудланiй  сивинi.  Голос
кровi, невже вiн справдi ╨? Чи що ж тодi торка╨ душу,  коли  отак  побачиш
найрiднiшу тобi, ╨дину у свiтi людину? В самiй ходi, як  завжди  поважнiй,
було щось рiдне, в руках вiдстовбурчених, у тiй  сивiй  на©жаченiй  вiтром
куделi на головi...  В  одежi  буднiв  старий:  в  штанях  брезентових,  в
ситцевiй на  кiстлявих  плечах  сорочцi,  що  синовi  здалася  полотняною,
старосвiтською, як у чумакiв... В цьому буденному статечно  ступав  старий
обер-майстер Лобода через  подвiр'я.  Ранiше  на  металургiйний  вiдбирали
велетнiв, i вiн був один iз них, на голову вищий за тих  дiдкiв,  що  його
супроводжували пiдтюпцем. Велике вiд природи лице було нiби як розбрякле -
чи спав у куренi, чи, може, поправився тут на санаторних харчах?  Жилавий,
сухоребрий, без живота, з широкими закiстлявленими грудьми. Iшов неквапною
ходою, дивлячись просто вперед, виставивши сонцевi кулясте мудрецьке чоло.
Патрiарх! Король Лiр! Пророк Iсайя! Син просто замилувався старим,  кожним
його кроком, дужим, певним, гордовитим. Наче проти вiтру, проти бурi  йшов
старий обер-майстер!
   Майнуло синовi: добре, мабуть, зарядився, що так твердо ступа╨... I  аж
острахом вiйнуло вiд тi╨© батьково© величавостi.
   Син, стоячи бiля колони, зустрiчав  свого  старого  усмiшкою,  любов'ю,
почуттям гордощiв синiвських за нього, а вiн... вiн наче не впiзнав  його!
Не  дiйшовши  кiлькох  крокiв  до  веранди,  зупинивсь  i,  лишаючи   сина
непомiченим, суворо сказав до директора:
   - Кликали?
   Директор мовив якось виправдально:
   - Син ось до вас...
   Тiльки   тепер   Лобода   Iзот   глянув   на   сина.    Глянув    очима
здивовано-недобрими,  налитими  кров'ю.  Певна  ознака,  що  не   сиропами
частувались дiди на тiй пасiцi...  Сiно  стирчало  iз  закудлано©  сивини,
певно, спочивав пiсля обiду в куренi, краще  було  б  не  будити.  В  руцi
скрутень трави яко©сь цупко©  тримав,  наче  ремiнь  у  дитинствi.  Нiяко©
родинностi не виявив до сина. Уп'явся червоним поглядом i мовчав.
   - Син ось ваш, - було повторено, щоб розрядити нiяковiсть.
   Батька наче ошпарило це слово.
   - Син? Хiба в мене ╨ син? - велике лице ще бiльше розбрякло,  налилось.
- Були сини! Один - пiд Кривим Рогом, другий - у Берлiнi... Бiльше нема.
   - Тату...
   - Був тато! - гримнув на все подвiр'я. - Доки на руках тебе носив! Доки
в колисцi колихав! А зараз який  тато?  Достобiса.  Нахлiбник  держави!  У
приют його! У богадiльню! Старцюга бездiтний, а не тато!..
   Старий клекотiв. Страшно  було  дивитись  на  нього,  збагровiлого:  ще
сонячний удар трахне, впаде хрестом серед двору i щелепу набiк...
   Але старий не падав, стояв, як дзвiн.
   Сцена була жахлива. Люди  пiдходили,  звiдки  вони  й  бралися,  свiдки
ганьбища цього. Невдовзi вже чимало ©х стояло по двору i  аж  пiд  сара╨м,
попiд повапнованим муром  незрушно  стояли,  нагадуючи  iдолiв  скiфських,
кимось звезених  iз  степiв  i  поставлених  у  безладi  бiля  iсторичного
музею... У сутичку не встрявали,  проте  Лободi-молодшому  нестерпно  було
витримувати на собi ©хнi сухi, колючi  погляди.  Особливо  пекла  поглядом
одна якась Сiвiлла розкудлана, схожа  на  вiдьму...  Почувався  кинутим  у
лабети, в пастку. I подумати тiльки, що все це не кошмар, не сон, що все -
в реальностi: i Скарбне,  i  розпалахкотiлий  сонцем  день,  i  цей  вибух
батьково© лютi-ненавистi. Приют! Богадiльня! Жахливо, жахливо.
   Навiть директора, видно, вжалила та "богадiльня".
   - Не богадiльня, дозвольте зауважити...  До  того  ж  свою  частку  син
регулярно платить за вас. Жодного разу не доводилось посилати повiстку...
   Старого це ще дужче кинуло в лють. Розкошлане  вiяло  бороди  рвонулося
вгору:
   - Дяка ж тобi, що внески справно платиш!..  -  I  до  людей:  -  Чу╨те?
Внески платить на рiдного батька! Як профспiлковi! На родителя! Ух! Життям
не оплатиш! - знов ревнув до сина, i кров  знову  густо  бурхнула  йому  в
лице.
   Директор, занепоко╨ний, запропонував старому зайти в тiнь,  поберегтися
сонячного удару, але ветеран пустив  осторогу  мимо  вух.  У  гнiвi  його,
проте, було щось безпомiчне, i цю безпомiчнiсть син уловив, i сам  вiдчув,
як у серцi йому крiзь образу озвалося щось таке, що рiдко озива╨ться. Якби
можна було впасти отут до нiг батьковi, дитинчам малим стати... Хай би  до
кровi шмагав отим скрутнем рудим, як дротяним,  хай  би  крiзь  шмаганину,
крiзь бiль прийшло тобi прощення... Але схоже на те,  що  цього  не  буде.
Стояв чужий, розбагровiлий у ненавистi чоловiк, з налитими кривавою  люттю
очима, iз скрутнем iржаво© трави у дрижачiй  великiй  руцi.  Сонце  палило
його, на пiвкулях чола рясно росилась роса. Жахливим було все:  самий  цей
день, i несамовитiсть людини, яка тобi доводиться батьком, i роса напруги,
роса ненавистi на чолi.
   Сорочка на батьковi не першо© свiжостi, плечi  пiд  нею  кiстлявляться,
руки чорнi, важезнi руки бога заводських печей, що  вовiк  не  пiдбiляться
вiд того вогню та вiд сажi. Тату, може, чого  вам  треба  було?  Вдягачки,
може? Тату, скажiть. Все буде, дiстану, хоч пташиного молока!
   Не хоче батько твого пташиного молока. Не прийма╨ душа.  Тiльки  вогнем
образи вибурху╨ вона за те, що з мiсця зiрвав, з рiдним селищем  розлучив,
iз Ягором-друзякою... Сонце палить i палить, розбуджу╨ в  старому  не  так
хмiль випитих медiв, як хмiль гнiву  i  кривди,  не  митт╨во©,  видно,  не
зопалу вибухло©, а тако©, що днями й ночами накипала тут, на Скарбному.
   - Свистуни, свистуни,  -  белькоче  старий  кудись  навмання.  -  Таких
допусти... Все просвистять!
   Дбайливий Яровега таки влучив момент, пiдступив  до  приятеля,  потягся
вгору й накинув йому на голову бриля солом'яного, щоб  сонце  не  вдарило;
пiдiйшло ще кiлька ветеранiв, стали заспокоювати Iзота  Iвановича,  завели
його в тiнь, посадили на лавцi. Але вiн i там  не  вгамувався.  I  син,  i
директор, i люди, що не розходились,  чули,  як  вiн  незабаром  заходився
якихось енергетикiв чистити, i знову ж заодно з ними i цьому перепада╨, що
досi сином його вважався на його сиву батькiвську ганьбу! То все,  мовляв,
собори валяти збиравсь, а це вже пiдлазить, як би плавнi затопити,  щоб  i
звiдси батька на старiсть зiгнати! Це таки вже була чистiсiнька  фантазiя,
якiсь харки-макогоники, син про таке сном-духом не  чув.  Хотiв  крикнути,
заперечити:
   "Тату!" - але батько тiльки цитьнув, як  кошенятi,  i  знову  дав  волю
сво©м  громам-блискавицям,  вже  й  сина  лiпив  до  тих   плюндрачiв   iз
раднаргоспу, хочете, мовляв, ще одним ГЕСом галасу наробити, а  плавнi  та
Скарбне хiба  вам  болять?  Аж  зашумлять  пiд  воду!  Буде,  як  там,  на
Каховському, де пiв-Укра©ни пустили на дно.  Великий  луг  вирубали  весь,
думали, море збудують, а збудували болото! Гниллю цвiте,  на  всю  Укра©ну
смердить! Пiлоти носи затикають, коли пролiтають над ним!..
   Люто покосився на сина:
   - Того вам мало, енергетикам задрипаним? До Скарбного пiдбира╨тесь!
   - Тату! Що ви балака╨те! Коли це я був енергетиком?
   - Свистуни, а  не  енергетики!  Допусти  таких  -  все  потрощать!  Все
просвистять! I ти теж... В одну дудку з ними!
   - Тату, оббрехав мене хтось!
   - Мовчи! Сам себе оббрехав! Наскрiзь пробрехався!
   Пiдiйшла куховарка, стала теж заспокоювати старого:
   - Ну, що-бо ви розходились, Iзоте Iвановичу... Син все ж таки... Вiн на
вас алiменти платить...
   Краще б вона цього не говорила! Старого так i пiдняло на  ноги,  брилем
кинув об землю:
   - Будь вони проклятi, його алiменти! Алiменти - вiд рiдного сина! I  це
назива╨ться син? Нi, не так називають того, хто родителя прода╨...
   I хоч зачiплянських нiкого й близько не  було,  не  було  й  духу  того
дошкульника Багла╨нка, але виразно вчулося, наскрiзною бритвою продзвенiло
в повiтрi: " Батькопродавець!"
   Син розгублено прилип спиною до колони, очi благали:  "Тату,  що  ж  ви
робите зi мною?"
   А старий металург заповзявся мовби  зовсiм  його  розчавити,  насувався
грiзно-розкошлано:
   - Я тебе кликав сюди? Не батько я бiльше  тобi!  Нема  в  тебе  батька!
Вiднинi й повiки! Вiдщепок ти! Геть iз мо©х очей!
   I жест вольовий, виганяючий.
   "Жест прокляття!" -подумав Лобода-син, i, затуляючись, мов пiд ударами,
вiн i незчувся, як опинився за ворiтьми. Тiльки тут нарештi втерся долонею
- рясний пiт заливав йому очi.
   Сорочка прилипла до спини, наче липучкою увесь облип. Нащо вiн  при©хав
сюди? В яку чорну хвилину вдарило йому в голову провiдати  батька?  Ще  не
мiг згарячу збагнути до кiнця, якi це все матиме наслiдки, як  позначиться
на всьому його майбутньому, але почував, що позначиться страшно, руйнiвно,
почував, що пливуть  из-пiд  нiг  i  певнiсть,  i  авторитет,  i  службовi
пiдвищення, - все захиталось, розвалю╨ться,  розчавлене  важким  батьковим
присудом, п'яним його варзляканням. Краще б уже сиротою  бути,  анiж  мати
такого батька! Iнший би гордився тво©ми успiхами, становищем, тим, що йдеш
угору, а цей? Рiдний батько при людях наклеп на тебе зводить,  ГЕСи  якiсь
приплiв, затоплення Скарбного... Хоча взагалi в  цьому  щось  ╨,  цю  iдею
варто обмiзкувати! Бо що з цих плавнiв? Комарву розводять! Смiття, огризки
по всьому лiсу!  Днiпро  перетворю╨мо,  чому  ж  Скарбне  не  перетворити?
Затопити або, навпаки, осушити. Але  про  це  треба  думати  в  спокiйному
станi, не зараз. Яка  жахлива  сцена!  I  найжахливiше  було  те,  що  все
вiдбувалося публiчно, при отих сiрих пенсiонерських постатях, що весь  час
стовбичили  по  двору  незрушно,  як  скiфськi  баби,  нiмi  свiдки  твого
приниження й нищення. Нiхто не втручався,  але  всi  чули,  вбирали  кожне
слово батькових проклять. Директор доповiсть куди слiд, це  ж  ясно.  Крiм
того, все до краплi, мабуть, занотував i той  жовчний  тип  нагорi,  що  й
зараз уже десь там строчить i строчить... Нещасний  день!  Закляте  мiсце.
"Тiкав вiд вовка, а впав на  ведмедя",  -  приверзлося  чомусь  прислiв'я,
зовсiм недоречно.
   Перевiвши дух, пригладивши змокрiле павутиннячко чуба на головi, Лобода
рушив стежкою до асфальту.



   XII

   На весь обрiй димлять заводи. Нема ©м вихiдних. День i  нiч  з  епiчним
споко╨м димлять. М'яким  силуетом  проступа╨  iз  неба  собор.  Сто©ть  на
далекому небосхилi,  повитий  прозоро-синьою  млою  вiдстанi.  Перспектива
змiстилася, банi собору i труби заводiв нiби зблизились мiж собою, злилися
в ╨динiм ансамблi споруд старого й нового вiку.
   Юнак-архiтектор сидить за кермом, веде машину серед двостороннього руху
по трасi; во╨нком  iз  дружиною  на  задньому  сидiннi,  безтривожно  обо╨
почувають себе, коли син за кермом: упевнено  й  рiвно,  навiть  елегантно
якось веде. Не вперше во╨нкомовi тут про©здити, не  один  рiк  уже  в  цих
краях. Родом iз соловецьких кра©в, де суворий архангел дивиться на  все  з
монастирсько© брами, де над  вiчними  кригами  чайки  полярнi  кричать.  У
пiдземеллi однi╨© з веж монастирських цариця двадцять п'ять рокiв гно©ла в
ямi  закутого  в  ланцюги   Калнишевського,   останнього   кошового   Сiчi
Запорозько©. У ланцюгах, у нечистотах, у нiгтях, що  повiдростали,  як  на
звiровi, у смутках i ненавистi дожив до ста тринадцяти лiт, -  тож  чимось
тримався в життi той в'язень царицин? Не тiльки ж баландою  що  соловецькi
ченцi в ту яму смердючу подавали раз на добу?  Випо╨ному  степовою  волею,
поверженому й закутому, може, додавали йому там сили не  закутi  ланцюгами
згадки якраз про оцю сонячну укра©нську широчiнь?
   Богатирi  тут  виростали,  сильних  духом  людей  виховував  цей  край,
живлющий дух цi╨© природи.
   I зараз ╨ на кого подивитись во╨нкомовi, коли проходять  перед  ним  на
медоглядах юнаки робiтничих передмiсть, виплеканi Днiпром,  з  розвинутими
легенями, дужi,  з  залiзними  м'язами  металурги.  Рiдко  якого  забраку╨
комiсiя, а то один в один, як перемитi. Сини краю козацького. Мiць! Надiя!
I ╨, мабуть, частка заслуги Скарбного,  плавнiв  та  Днiпра  в  тому,  що,
незважаючи  на  задимленiсть  цi╨©  зони,  такi  високорослi   вигоняться,
здоров'ям мiцнi. ╙ з ким Батькiвщину захищати!
   А з яким звича╨м народним проводжають тут хлопцiв до вiйськкомату! Цiлу
нiч перед тим гуля╨ яка-небудь Зачiплянка, справляючи проводи,  згаду╨ться
кому-небудь, що в давнину козак, iдучи в похiд,  обiцяв  дiвчинi  привезти
стiльки шовкiв та стрiчок, щоб, як  розпустити,  вистачило  ©х  вiд  шпиля
собору до само© землi... Такi-то були козацькi стрiчки.  I  теперiшнiх  ще
мають звичай проводжати до армi© в стрiчках рясних, у прикрасах: при сходi
сонця висипле на Широку вся рiдня, всi  друзi  майбутнього  во©на,  квiття
дiвчат, а вiн серед них iде поруч з гармонiстом, з обох бокiв ведуть його,
немов до вiнця, з перев'язаною на руцi хустиною, i вiн ступа╨ у цiй оздобi
якийсь незвичайний, тiльки зрiдка з сумовитою хмiльною любов'ю погляне  на
ту, що веде його пiд руку уже як свого, як найрiднiшого, на ту, що ждатиме
його повернення не один рiк. I спiвають, i спiв такий  безсмертний,  як  у
тих японських дiвчат, що  хоровим  спiвом  проводжали  сво©х  камiкадзе  в
польоти!
   Прийдуть на подвiр'я вiйськкомату iз тим металургом-новобранцем, та  ще
й тут забринять шибки вiд ©хнього "Засвiт встали  козаченьки",  вийдеш  на
ганок  -  душа  прагне  безсмертя.  Надiйних  во©нiв  дають  цi  робiтничi
Зачiплянки, Чорноземи, Барикаднi. I нiде потiм не забути молодому  во©новi
цих проводiв, дiвочих стрiчок i похiдно©, прощально© пiснi цi╨©.  Оце  вам
звича©, самi ростуть iз вдачi народу, iз традицiй  його,  iз  душi,  а  то
вигадують, висмоктують iз палиця рiзнi бездушнi псевдообряди...
   Воювати довелось во╨нкомовi в цих краях. Тут вiдступав у  закривавленiй
гiмнастерцi сорок першого року, випало потiм так, що на  цьому  ж  напрямi
довелося й наступати, виганяючи окупантiв за Днiпро. Був  молодший,  серце
не турбувало, командував артилерi╨ю гвардiйсько© дивiзi©. За  плавнями,  в
Орловщинi, з сво©ми далекобiйками стояв, а собор  отой  на  горизонтi  був
йому орi╨нтиром. Побачив його вперше осiннього ранку, коли небо вже низько
висить,  набрякле  важкими  хмарами-мiшками,  гнiтить  похмурнiстю   свiт.
Понищенi, попаленi села навкруги, чорнi скелети заводських корпусiв уздовж
Днiпра,  i   серед   цього   свiту   ру©ни,   безпритулля   i   болю   пiд
свинцево-набряклим небом осенi забiлiв на узвишшi вiйськам отой  незрушний
козацький собор. Нiчого бiльше - тiльки сплюндрованiсть, пустеля вiйни,  i
серед не© пiд тучами - собор. Округло пiднiсся нерозчавленими куполами, як
видиво,  як  неймовiрнiсть.  Починаючи  вiд  Пiдмосков'я,   скiльки   вiн,
дивiзiйний начарт, бачив  ©х  розбитих,  непощаджених  вiйною,  загиджених
окупантами рiзних церков  та  соборiв.  Але  тут  уперше  перед  ним  була
зодчеська  цiлiсть  з  нерозчавленими  куполами,  врятована  випадком   чи
навальною втечею варварiв, врятована нестримним рухом фронтiв. Чудовий був
орi╨нтир, прекрасна цiль, але начарт твердо перестерiг сво©х артилеристiв:
   - По тому - не бити!
   Чому вiн так тодi сказав? Звiдки виникло раптом те бажання? Зачарований
був тi╨ю довершенiстю споруди, повiвом предковiчно© краси? Навряд. Скорiше
навiть нi. Нiколи до того не був естетом, i рiшучостi  не  бракувало  теж.
Може, хiба що горе  пережитих  лiт,  пекуча  зненависть  до  руйначiв,  до
нищителiв прояснила  йому  розсудок,  продиктувала  наказ  -  зберегти!  В
молодостi чимало бачив пам'ятникiв старовинно©  архiтектури,  пам'ятникiв,
що, як бiлi свiтильники, кимось поставленi в правiки, осявали його  сувору
похмуру пiвнiч. Але тодi не знав, що то - зодчество, не знав, що то свiтло
творiнь, той голос невiдомих будiвничих був посланий iз  сиво©  давнини  i
для його душi, що й для не© голос той призначався. I  хiба  винен  ти,  що
дивився на все те очима, якi не вмiли та й не бажали  нiчим  дорожити,  не
розумiли,  що  перед  ними  скарби?  Тiльки  згодом,  згодом  вiдчу╨ш  це,
пройшовши пiвсвiту дорогами ру©н i страждань.  А  тодi,  в  часи  великого
очманiння, хiба що випадок уберiг тебе, що разом iз такими ж,  як  i  сам,
юними завзятцями не пiшов розвалювати собори, мав би з ними стояти на©вним
переможцем, на купах ру©н тих беззахисно-ветхих  сво©х  пiвнiчноросiйських
церковок. Попався б на шляху Рубльов - не пощадив би й Рубльова! Поверг би
i його з почуттям правоти, в азартi руйнацiй, не  пiдозрюючи  навiть,  хто
вiн такий. А що не трапилось нагоди взяти участь у тiм слiпiм  захмелiннi,
в банкетi руйнацiй, то тiльки випадковi завдячу╨: рано пiшов в артучилище,
офiцером став.
   Оселився пiсля вiйни в цьому мiстi. Знову ж таки з чисто© випадковостi,
з обов'язку вiйськово© людини. Хоча й не скажеш, що це було  в  розладi  з
його бажанням. В усякому разi, коли одержав сюди призначення,  то  першим,
що вiдродилося в спогадi, був якраз  оцей  собор  на  узвишшi,  пощадженiй
колись тво©ми далекобiйками у щасливу мить прозрiння... При©хав, i вiдтодi
цi бентежно-червонi незгаснi ночi Приднiпров'я стали во╨нкомовi рiдними...
Сина вивчив на архiтектора. Пiсля iнституту вiн працю╨ в iншому мiстi, але
щолiта  до  батькiв  при©здить,  провiду╨.  Сином  во╨нком  задоволений  -
змiстовний хлопець, просто закоханий у мистецтво. Захоплю╨ться,  може,  аж
занадто: отi Софi©, Реймси, Парфенони - то все його життя.  Сам  Парфенону
поки що не  створив,  але  задумiв,  смiливих  проектiв  повна  голова.  I
во╨нком, i дружина його вже звикли, що, коли син при©здить у вiдпустку,  в
них - нiби клуб, щовечора приходять синовi друзi, заклопотанi якiсь юнаки,
годинами дискутують... Сина тодi не впiзнати, очi життям горять, коли мова
заходить про якi-небудь ризницi, восьмигранники, про  дивне  оте  козацьке
барокко...
   А зараз замислений, невеселий сидить  син  за  кермом.  Щоб  хоч  трохи
розважити його, во╨нком навмисне голосно почина╨ розповiдати дружинi рiзнi
комiчнi iсторi©, в жартливому тонi розмiркову╨ про майбутн╨,  що  не  таке
вже, мовляв, воно й похмуре, людина планети навiть у буквальному розумiннi
росте. Вченi дослiдили, що середнiй зрiст за останн╨ столiття  побiльшився
на скiлькись там вершкiв, чи то пак сантиметрiв, хоча йому, як во╨нкомовi,
i дрiбнота потрiбна, Тараса  Бульбу  в  кабiну  реактивного  не  впхнеш...
Дружина  спершу  не  повiрила,  що  люди  побiльшуються   зростом,   потiм
усмiхнулась до свого товстуна:
   - То, може, ╨ надiя, що й ти в мене ще пiдростеш?
   - Аякже. Особливо вшир...
   Смiються. А син незворушний! Похмурiсть не зника╨. Не  завжди,  правда,
вiн такий. Почуття гумору не позбавлений,  але  зараз  тiльки  супиться  -
похмурiсть  цю  вiн  iз  Карпат  привiз.  Недавно   ©здив   iз   товаришем
дослiджувати гiрську дерев'яну архiтектуру, пiшки сходив усi Карпати,  всi
гори облазив, в одному верховинському селi на власнi очi бачив, як мiсцевi
учнi-старшокласники старовинну свою гуцульську церковцю на дрова ламали. А
вчитель ©хнiй - вчитель-наставник! - роботою керував...
   Вiд того похмурiсть довго не зiйде з чола.
   Сьогоднi сина зовсiм присмутило те, що  почув  вiд  свого  товариша  на
Скарбному: нiбито й над цим козацьким собором пiднято  сокиру  браконь╨ра,
самочинно, по-злодiйському вночi охоронну таблицю знято... Пiсля розмови з
товаришем син прийшов до батькiв обурений, знервований:
   - Лечу. Завтра лечу!
   А куди полетить, до кого,  мабуть,  i  сам  до  пуття  не  зна╨.  Ледве
заспоко©ли, вiдрадили, щоб не спiшив, не гарячкував.
   - Сину, голубчику, всього не заряту╨ш, - сказала мати.
   Але це теж викликало бурхливу реакцiю:
   - Ти хочеш, щоб я, архiтектор, i теж став спiвучасником руйнувань?
   - Що ти говориш! Нiчого ти не руйнував, - гамувала його мати.
   - Всi ми руйну╨мо, - кипiв син. - I я, i ти, i  вiн,  -  мав  на  увазi
батька. - Руйну╨мо тим, що осторонь сто©мо... Руйну╨мо  сво╨ю  байдужiстю!
Були такi, що Десятинну в Ки╨вi  знищили.  Михайлiвський  Золотоверхий  на
очах  у  всiх  зруйнували...  I  зараз  самi   сi╨мо   байдужих!   Плодимо
жорстоких... Самi плека╨мо руйнача! А руйнач внутрiшньо завжди  ж  пiгмей,
вiн хоче зробити довкола все меншим за себе...
   Почувалося, що всi отi невiдомi, безвiдповiдальнi -  то  його  особистi
вороги. Нiчого ©м не проща╨. В усiх подробицях може розповiсти, як  i  ким
було зруйновано Михайлiвський Золотоверхий, що з часiв  дотатарських  сяяв
на ки©вських  горах,  i  як  ламали  Десятинну,  з  якою  впертiстю  рвали
динамiтом мурування сивих вiкiв.  Зойк  стояв,  дрижало  все  навкруги,  а
мурування не пiддавалось. А  таки  розкришили  i  те  та╨мничо  злютоване,
загадково мiцне мурування... Особливою ненавистю молодий архiтектор  пала╨
до  тих,  якi,  будучи  з  дипломом  архiтектора,  свiдомо  вдавались   до
"розчищення" площ, зносили пам'ятки, тiльки щоб звiльнити мiсце для  сво©х
бетонованих тумб... Непримиреннiстю сво╨ю  син  i  во╨нкома  часом  диву╨.
С