ин, для машин!..
Лише акуратнi стовпчики, схожi на верстовi, раз у раз виникають,  миготять
уподовж дороги,  i  на  кожному  з  таких  стовпчикiв  -  будьте  ласкавi:
телефонний апарат...
   - Сервiс, - вiдзнача╨ Заболотний. - Що скажеш?
   - Зручно.
   А Лiда дода╨:
   - Будь-звiдки можна викликати Софiю Iванiвну, коли що трапиться.
   - В дорозi про таке  не  говоримо,  -  суворо  вiдказу╨  Заболотний.  -
Трапитись нiчого не повинно...
   Дорога летить, i це нiби летить самий час.  Сутiнь  досвiтку  змiниться
короткою зорею, потiм свiтлом  дня,  змiнюватиметься  живопис  ландшафтiв,
зазна╨ змiн i настрiй людей  подорожнiх,  та  тiльки  вона,  ця  швидкiсна
траса, буде байдужа до всього: для траси  з  мiцним  ©©  покриттям,  з  ©©
гарматним гуркотом, з невпинним багаторядвим рухом - в один бiк i в другий
- iсну╨ тiльки один вияв життя, тiльки цей нестримний шал  гонитви.  Дивна
рiч, при всiй могутностi руху вчува╨ться  в  ньому  якась  неповнота,  вiн
позбавлений чогось iстотного, летять навстрiч горбатi  контейнери,  летить
залiзо, змигують мимо тебе цятки  чи©хось  облич,  але  виразiв  ©хнiх  не
вгледiти, нiчийого голосу ти не почу╨ш, хай би як вiн волав до тебе, - тут
чу╨ш тiльки  свист,  двигтiння,  джухкаючi  вишуми  швидкостей.  У  потоцi
лiмузинiв, скромних i розкiшних, звичайних i  броньованих-куленепробивних,
серед авто найновiших моделей, що мчать щодуху, серед  усiх  цих  красенiв
яскравих,  мов  птахи  тропiчнi,   блискучих,   грацiозно-легких,   владно
двиготять сталевi бронтозаври дорiг - далекорейсовi тонновики, що, ревучи,
цiлодобово мчать з вантажами по  трасах  в  несамовитому  русi.  Обiч  нас
стугонить величезний контейнер-автомобiлевоз: новiсiнькi, щойно  з  заводу
легковi останньо© моделi ярусами копичаться на  ньому,  позлазившись,  мов
жуки-скарабе©, лиснiють кузовами в  погрозливiй  близькостi  вiд  нас;  за
контейнером двигтить ще потужнiший  великоваговик,  багатоосьовий  трайлер
повен цементних блокiв, залiзобетонних конструкцiй - перевозить ©х  кудись
на далекi вiдстанi...
   Зустрiчний дощик прокрапав по склу,  нiби  спецiально,  щоб  збадьорити
Заболотного, бо  ж  дощик  в  дорогу  -  це,  як  Соня  сказала  б,  добра
прикмета... Повинно б уже розвиднитись, однак вiд хмар, що розповзлись  по
небу й кудись цей дощик, понесли, на певний час аж  посутенiло,  щоправда,
ненадовго, i тепер ось нiби вдруге розвидня╨ться, дедалi  помiтнiше  новий
день вступа╨ в сво© права.
   - Нi, воно таки днi╨, -  каже  Заболотний.  -  Закуримо,  щоб  дома  не
журились...
   I рука його знову тягнеться до сигарет, пальцi, як i  ранiш,  одразу  й
безпомильно вгадують, де саме лежить пачка, один  рух,  другий,  короткий,
точний, - i сигарету запалено, вже вона в'╨ться  димком,  а  погляд  водiя
незалежно вiд цього весь час невiдривне - на трасу, де нам ще буде миль та
миль.
   - Скiльки йдемо? - цiкавиться Лiда.
   - Все в нормi, Лiдо, хоча  можна  трохи  й  веселiше,  -  i  Заболотний
набавля╨ швидкiсть.
   Цятки сигнальних вогнiв, цiлi грона мокро розблислих рубiнiв  заповнили
перед нами всю трасу. Вiд самого досвiтку незлiченно й незникно червонiють
вони перед нами на "кадилаках", б'ю©ках, "Лiнкольнах", "мерседесах",  весь
час вiддаляючись в iмли свiтання, плавко й невлов-но втiкаючи.  Щось  вони
менi нагадують сво╨ю вишне-вiстю, але що?
   Запитую Заболотного, чи не викликають  i  в  нього  тi  рубiни  якихось
асоцiацiй.
   Мовчить якусь часину мiй друг. Потiм каже задумливо:
   - По-мо╨му, чимось схожi вони на Романовi яблука... Так,  так,  то  все
втiкають вiд нас яблука Романа-степового...



   IV

   Як то все далеко було! Було десь  у  нашiм  дитячiм  палеолiтi,  де  ще
тiльки маревнi рiки струменiли нам у степу, як  образ  чистоти  й  вiчного
руху, i все було переповнене  свiтлом,  все  живе  в  пестощах  млiло  пiд
ласкавим, найласкавiшим сонцем нашого тернiвщанського лiта!  Звiдти  ми  з
Заболотним, де польова дорiжка побiгла не-вiдь-куди помiж голубими житами,
високими, мов хмарочоси! Де ╨диний лайнер - Романова бджола, прогувши  над
тобою, далi погула над хлiбами, полетiла  у  бiлий-бiлий,  налитий  сяйвом
свiт.
   Все там буде iнакше, iнакше...
   Ще були ми там безтитульнi, майже безiменнi,  була  просто  "пасльоновi
дiти". Досвiд i знання не  обтяжували  нас;  дрiбнi  пастушата,  зляскуючи
батогами в повiтрi, ми й думки собi не  завдавали,  вiд  чого  той  зляск,
навiть не пiдозрювали, що то ж i ╨  та  мить,  коли  кiнчик  батога  дола╨
звуковий бар'╨р! Такi речi були там поза межами нашого пiзнання, але  хiба
ми були вiд того менше щасливi?
   I цей Кирило Заболотний, що  обгасав  уже  пiвсвiту,  що  зна╨  планету
незгiрше, нiж знав колись рiдну  свою  Тернiвщину  з  усiма  ©©  ярами  та
приярками, вiн був у  тiй  нашiй  тернiвщанськiй  далечi  просто  Кириком,
вдат-ним  на  рiзнi  вигадки  бешкетником,  котрий  у  школi  з-помiж  нас
вирiзнявся не лише веселiстю вдачi, а ще й чуднуватим сво©м  iм'ям,  бо  ж
справдi чудне: хоч як його читай - злiва чи справа,  вiд  початку  чи  вiд
кiнця, - а воно все буде Кирик та й Кирик!..
   Таке iм'я теж було для нас предметом розваги, бо хiба ж не дивина  -  з
усiх бокiв однакове, кругле й мiцне, мов горiх!
   Коли я пробую намалювати Лiдi, яким був цей  Кирик  десь  там  у  наших
степах, дiвча просто вiри не йме, Лiда майже певна, що Кирило Петрович був
завжди дорослим i що нiяк не могли його вигнати з класу за нестриже-нiсть,
за те, що "у вухах гречка росте", якщо вже де життя його й починалось,  то
радше воно починалося в небi, в кабiнi "яструбка"... Це вона може  уявити,
решту... Щоб iз бешкетникiв виходили дипломати?  Лiда  знизу╨  недовiрливо
плечем.
   - В лiтах дитинства, -  каже  згодом  до  мене  Заболотний,  -  можливо
закодовано щось вельми для душi необхiдне, таке, що потiм упродовж  усього
життя познача╨ться на наших цiлком "дорослих" вчинках...  Ти  як  вважа╨ш?
Допуска╨ш таку можливiсть?
   - Чому ж нi...
   Закодовано, але що саме? Чому  одне  вивiтрилось,  а  iнше...  Мимохiдь
кинуте кимось слово, добре або глумливе, дайня чиясь випадкова  ласка  або
нiби зовсiм маленька образа: кривда чи, навпаки, пiдтримка  -  чому,  вони
мають здатнiсть оживати? Чому звiдси, де ми  зараз  мчимо,  такою  значною
поста╨ кожна росинка в тому нашому свiтанковому блакитному свiтi?
   Сухе тепло серпневого степу, що й сюди його чу╨ш... Терники, шипшина та
глiд по байраках... Птахи  з  гнiздами,  рiзнi  комашки...  А  нашi  балки
коноплянi, з духом сонця, з вербами, що розiмлiли пiд кручею!.. Тодi  вони
були нiби нiщо, а зараз чомусь так багато важать!
   Навеснi, тiльки сонце пригрiло, тiльки закурликало  в  небi,  вже,  мов
дикунчата, босi вискаку╨м з хат, знудженi за зиму, галасу╨м, не  тямлячись
вiд захвату, кида╨м у небо шапки, солому, палiччя: "Гуси, гуси,  нате  вам
на гнiздо!.." Бо птахи - то ж нашi найпершi друзi. Жай-воронча  всю  весну
дзвенить над степом, як частка тво╨© душi... Невидимi пташата всюди висять
над полями й сиплють, сиплють срiблястий спiв...  Жайвiр  тодi  не  боявся
людини. Пiд ноги жниварям кинеться, рятуючись вiд кiбця...  Дядько  Роман,
орючи, гнiздечко пiдбере, перекладе на рiллю, другу борозну йде, а  пташка
вже сидить на гнiздi, не злiта╨... А тi розблизкотiлi  макiвки  церков  по
обрiях, що найперше означали для нас ярмарки, храми,  довгождану  нагороду
за всi тво© пастушачi труди... Сарматське рипiння  колiс,  iржання  коней,
цукерки довгi, в  китицях,  i  неодмiнно  якась  подiя,  що  весь  ярмарок
сколихне... А якою музикою  вiдтворити  той  настрiй,  що  охоплював  вас,
малих, коли пiсля спеки  в  степу  хмара  заходить...  Збившись  гуртиком,
сто©мо, дивимось, а вона, темна, вста╨ десь  iз-за  Бiлогрудових  хуторiв,
сонце закрила, насува╨ться, грiзна, волохата, з бiлуватими пасмами...  "То
град, - каже тихо  котрийсь,  -  градова  хмара".  I  так  стане  тривожно
одразу... А блискавка як блисконе, як вдарить поблизу сво©м списом у жита,
"аж землю прооре" (бiга╨мо потiм дивитись, шукати слiд блискавки)...
   Одначе все почина╨ться з балок, де ми, позбiгавшись, гра╨мось, б'╨мось,
плачемо i миримось, де так гарно i солов'ям, i  дiтям...  Роса  по  балках
така, що коли треба ноги помити чи ранiшнiй сон розiгнати, то бiжи мерщiй,
де споряпi та лопухи, там вона така  краплиста,  що  й  себе  заспаного  в
краплинi побачиш... А в степу! Там ро-свчка буде тепла, там вена виблиску╨
i в чашечках бiло© березки, i  на  стебельцях  жита,  i  червоний  горошок
свiтиться  нею,  i  рiзве  польове  квiття,  що  радi╨  кожною  квiтивкою,
розбризкане всюди по межах серед дозрiваючих нив. I нiколи не втратить той
вранiшнiй свiт для нас сво╨© росяно©, свiтлоносно© сили та свiжостi,  нiде
й нiщо не  погасить  в  душi  тi╨©  ранково©  зорi,  що  цвiте  нам  iз-за
тернiвщансько©, з байраками-глинищами, гори, що тодi здавалась тобi малому
такою високою. Як поволi там рухався час,  а  лiто  -  воно  тяглося  цiлу
вiчнiсть! Адже i все, що тодi з  нами  вiдбувалось,  наче  вiдбувалось  на
iншiй планетi. Нiхто там iз нас не  повинен  був  зникнути,  ми  були  там
немрущi i неминущi, здавалось, завжди ми  будемо,  i  нiколи  не  знатимем
втрат, i, щасливi сво╨ю дитячою дружбою, завжди будем такi, якi ╨.  Ще  не
мло©ли нас думи, що розвiянi будем по свiту i  що  комусь  вiдведено  буде
довгi лiта, а комусь короткi, тому  судитиметься  подвиг  на  полi  бою  й
золота весна Перемоги, а iншому концтабiрна мученицька смерть  чи  випаде,
бути пропащим безвiсти, i що тiльки якась неймовiрнiсть зможе котрихось iз
нас, вихопивши з житт╨вих безвiстей, знову зблизити, звести  десь  отак  у
дорозi, на бистринi залiзно© цi╨© рiки.
   Ми ще там не знали, що чого варте, для  нас  ще  не  були  цiннiстю  тi
вишневi вранiшнi зорi, i тi прекраснi дощi, якi  щолiта  висiли  по  наших
обрiях, i те напо╨не сонцем найчистiше повiтря, що,  розлите  океаном  вiд
небес  до   небес,   кришталево   свiтиться   i   мерехтить   над   нашими
тернiвщанськими стернями.
   Не думали ми там про вiчнiсть, але  вiдчуття  ©©  носили  в  собi.  Все
довколишн╨ здавалося неминущим, не пiд-датдим нiякiй ру©нi, i серед  людей
для нас не було смертних, все  нас  оточували  невмирущi!  Роман-степовий,
скажiмо, був для нас вiчним, неперебутним, вiн не мiг зникнути  так  само,
як його садок, i музикою наповненi вулики, i все на свiтi  з'явилося  лише
для того, щоб бути й бути, нiщо не зруйну╨ться i  нiхто  не  зникне,  -  з
таким ми жили вiдчуттям.
   Може, оце й було закодовано в тих лiтах? А  гени  совiстi?  А  вiдчуття
справедливостi, що раз у раз пробивалося? Певне, мало ж i воно якийсь свiй
генетичний код? А чи не звiдти .й сама ця невтоленнiсть, жага хлоп'яча, що
й досi ганя╨ Кдрщса по свiту, хоча тепер у  нього  лиш  усмiшку  викличуть
тернiвщанськi юнi зайдиголови, отi ми, простодушнi й  задичавленi,  котрi,
зупинившись десь на Козячiй срiблястiй могилi й позадиравши  лоби,  мiря-,
ють очима височiнь, занурюють погляди в блакить та питаються самi себе:
   "Чи далеко ж до неба?"
   А хмари, що потiм  попливуть  над  нами,  заволiкаюче  блакить,  будуть
сповненi життя  сво╨рiдного  й  та╨мничого,  якщо  бiлi-бiлi,  то  на  них
вiдпливають  душi  померлих  людей,  вiдпливають   по   небесних   дорогах
прямiсiнько в рай,  котрий  уявля╨ться  нам  в  образi  тихих,  розквiтлих
вишневих садкiв, коли навеснi вiд ©хнього  цвiту  аж  повиднiша╨  в  нашiй
Тернiвщинi; а хмари чорнi, волохатi, грiзнi - тi  несуть  на  собi  тяжких
грiшникiв, часом дуже схожих на декотрих хутiрських  мугирiв  у  чумарках,
що, понабиравши собi з нашо© слободи на лiто батрачат, не  вiдпускають  ©х
потiм додому  навiть  у  храмовi  свята,  так  i  не  бачать  сво©х  дiтей
тернiвщанськi  матерi  до  самих  холодiв,  до  покрови!..  Якщо  ж  хмари
принесуть нам дощ,  що  лине,  мов  з  вiдра,  та  ще  й  градини  почнуть
пiдскакувати на шляху бiлими кульками, то матерi тернiвщанськi з примовкою
"свят! свят!" злякано викидатимуть на  подвiр'я  дерев'янi  лопати,  якими
саджають до печi хлiб, це для того, щоб град припинився, i небо, побачивши
лопати  на  подвiр'ях,  одразу  ж  припиня╨  градове  бомбування,  а  нам,
хлопчакам, пiсля тако© з градом зливи стане иа душi ще веселiше,  радiснi,
в телячому захватi, ми бiгатимем  по  спiненiй,  з  бульбашками  водi,  що
цiлими озеречками позалива╨ зеленi, м'якi споришi i в якiй бродити нам так
лоскiтно, так  при╨мно!..  А  згори,  вiд  толоки,  всiма  тернiвщанськими
рiвчаками, пiнячись, весело гуркоче нова й нова,  така  незвична  для  нас
небесна вода. О, яке ми тодi переживали  душевне  пiднесення!..  Грiм  уже
вiдкотивсь за Улинiвку, небо над нами очистилось, i в нас нiби свято. Якщо
ж дощ захопив нас у степу, то, промоклi до рубця, ми  в  такий  день  ма╨м
право  гнати  худобу  додому  ранiше,   бредемо   в   облиплих   сорочках,
повертаючись, наче з битви, матерi  зустрiчають  нас  перестрашено,  а  ми
тiльки смi╨мось, збуджено дiлимось щойно пережитим, хвалячись, як  градини
мiцнi, завбiльшки з перепелине яйце, вiдскакували вiд  наших  ще  мiцнiших
лобiв, ми ж при цьому не ховались, бо де там схова╨шся вiд таких градин  у
вiдкритiм степу! Ну, якщо близько баштан, - то в курiнь, де пахне сiном  i
динями, а якщо це поблизу Романового хутiрця, - то гайда  пiд  повiтку  до
дядька  Романа,  он  вiн,  весело  махаючи  нам,  бiжить  через  подвiр'я,
накинувши  на  голову  рiжечком  догори  вивернутий   мiшок,   -   з   тим
рiжечком-хохолком дядько Роман для  нас  схожий  на  одуда  чи  на  iншого
смiшного якогось птаха... Щолiта бачимо,  як  вiн  перебiга╨  пiд  добiщем
подвiр'я, накинувши на голову мiшок, i щолiта  Роман  веселить  нас  сво╨ю
схожiстю з якимось чубатим птахом!
   Навiть осiнь не наганяла смуткiв на нас  сво©ми  безконечними  мряками,
негодою та вiтрами, не лякаяа й  зима,  дарма  що  багатьом  нашим  героям
доводилось зимувати на печi, бо взутись нема в що, сиди цiлi днi  в  хатi,
де допiзна тiльки  прядка  гуде  та  пiсня  жiноча  неголосно  лл╨ться,  а
школяревi до читанки пiдморгу╨ каганець-слiпачок: "Буде тобi провiдниця  -
ясная зорниця!"
   Юна, переповнена мрiями душа знаходила вiдраду i в  тому  елементарному
свiтi, де найскладнiшою машиною була прядка, де пломiнчик на  гнотику  був
╨диним неоном ваших осiннiх ночей, де взямку смiливий маляр-мороз  малював
по вiкнах буйнi сво© вiтражi - бiлi розгонистi  папоротi,  лiле©,  химерне
квiття тропiкiв...
   Та все ж наближений пам'яттю степ наш чомусь найчастiше поста╨  менi  в
сонцедення, в слiпучу спеку, коли марево прозорою рiкою бiжить i бiжить по
телятникiв-ських горбах, перетiка╨ через бреусiвську  дорогу,  i  небо  аж
побiлi╨ вiд власно© свiтлостi, на ньому нiде нi хмарини,  лише  по  обрiях
iскристим бджоляним золотом ряхтять макiвки церков в Улинiвцi та Озерах. У
храмовi свята там будуть ярмарки з каруселями, з бiйками,  з  циганами,  з
кiньми, - невiдомо тiльки, чи вiзьмуть нас на тi дива iз собою  дорослi...
Тож шануйся, коли корову пасеш, щоб не пiшла  вона  в  шкоду,  дивись,  не
дрiмай... А на сон хилить, бо рано збудили, а сонце не  руха╨ться,  бо  л;
лiто, воно таке довге, та що там лiто - тодi i звичайний день  трива╨  для
нас цiлу вiчнiсть!
   Звечора тебе не вкладуть, гаса╨ш з хлопцями по балках  та  левадах,  де
пiд кожною вербою шепочуться, пирскають смiхом закоханi, а нам так  цiкаво
ж знати про ©хнi тайнощi, хто кого любить, хто за ким сохне, хто  до  кого
залиця╨ться... Як ©х наслухатись, то  зда╨ться,  що  весь  свiт  тiльки  й
переповнений любов'ю та ревнощами! Тож звечора тобi не до  сну,  а  вранцi
тебе не добудяться, лоскочуть, зi смiхом тягають  сонпого  по  долiвцi  за
руки й за ноги, а ти вкручу╨шся в ряднину, тобi ще б хоч хвильку  поспати!
"Вставай,  вставай,   парубче!   До   працi   пора".   -   "Ой,   ще   хоч
трiнь-трiнечки..."  -  "Треба  було  не  бiгати  До  пiвночi...   Вставай,
вставай!.." I чиясь лагiдна  рука  лоскоче,  щоб  розбуркати  тебе,  бо  ж
справдi пора виганяти, скоро сонце зiйде, вже он небо гра╨ зорею...
   Гра╨ зорею!
   Вискочиш на подвiр'я,  а  по  той  бiк  балки,  iз-за  гори,  небо  над
глинищами все пала╨, цвiте!
   В Тернiвщинi нашiй вулички  глибокi,  бо  стiльки  ж  по  них  поколiнь
перейшло, до само© глини повибивали землю сво╨ю ходьбою тi, що до пас  тут
жили колись. Iдеш наче ровом, i колюча дереза, в'ючись по горбах,  нависав
з обох бокiв над тобою. У вуличцi повно пухко©  пилюки,  нона  пiсля  ночi
прохолодна, а на толоцi там i споришець тобi босi ноги росою  полоскоче  -
це остаточно розганя╨ сон. Хай малий,  та  все  ж  трудiвник,  жепеш  свою
корiвчину пасти, десь за тобою сонце, сходячи, крiзь дерезу спiлим кавуном
червонi╨, i, коли опинишся iз  своею  Рябою  за  школою,  на  рiвному,  де
польова дорiжка лягла ген-ген у бiлий свiт, бачиш, яка вiд тебе  тiнь  мiж
хлiбами посува╨ться величезна. Довго ж доведеться чекати, доки  вона,  ота
тiнь, зменшиться аж до тако©, що зможеш ©© переступити, бо тiльки тодi (не
ранiш) можна буде повертатися додому на обiд.
   Степ вiдкрива╨ться одразу за школою,  а  в  далечi  попiд  небом  садки
синiють хутiрськi - вся наша Тернiвщина оточена  хуторами,  з  якими  вона
вiчно не в миру. А десь на пiвдорозi мiж далекими  Кишкiвськими  хуторами,
мiж  Вигурiвщиною  i  нашою  слободою  маленьким  острiвцем  серед  хлiбiв
виднi╨ться ще один хутiрець, вранiшн╨ сонце вже лягло на його три  тополi:
живе там Роман-степовий садiвник i бджоляр, а при ньому Надька, смаглочола
донька його, що вчилась у Полтавi на фельдшерку, а от щастя не склалося  -
до батька повернулась з дитям, що вродилось у не© невiдомо й  вiд  кого...
Тернiвщина багата вродливими дiвчатами, в недiлю як висиплють на толоку, -
тiльки дивись! Одначе Надька Винникова, всi  визнають,  найперша  з  наших
красунь, не даремно ж вона росою та зорею вмива╨ться, - так про не© кажуть
тернiв-щавськi жiнки. Не раз начебто бачили, як  вона  раненько  бреде  по
колiна в росах на край садка, де на лопухах роса -  як  вода,  озирнеться,
наххлиться i... Не iнакше росою та зорею вмита, мабуть, i зараз  десь  там
сто©ть, край батькового садка, свiтячись яйцем до  схiд  сонця,  вранiшня,
свiжа пiсля свого чарiвницького вмивання... Зблизька ми  побачимо  ©©,  ту
красуню Випнинiхну, тiльки згодом, коли хлiба поскошують i нам буде вiльно
насти всюди по стернях та  коли  ми  цiлою  ватагою  ходитимем  до  Романа
Винника, щоб набрати з його колодязя води.
   Поки що ж нам, пастушатам, доводиться  пасти  поокре-мо,  водячи  сво©х
корiвок за налигачi по межах, де для них багато наросло пирiю, чи  ось  по
такiй польовiй дорiжцi, де Ряба твоя, поволi посуваючись, чепурно  вищипу╨
м'який споришець попiд самим житом, що стiною, вище за тебе, гояубi╨  край
дороги. Паси та пильнуй, щоб не хапнула твоя ласуха чийогось  колоска,  бо
тiльки лизне, одразу де й вiзьметься господар, налетить, нагрима╨, а то  й
вуха намне...
   Кирик о цiй порi вiд тебе далеко, десь вiн аж за  третiм  горбом  пасе,
загубився з корiвчиною серед хлiбiв, а ти тут блука╨ш по межах або вподовж
польово© дорiжки, що, безлюдна, задумана якась, побiгла  й  побiгла  помiж
хлiбами, невiдомо й куди.
   Струму╨  повiтря,  тиша  млi╨,  i  нiде  нiкого.   Сам-один.   Спiйма╨ш
коника-стрибунця i чу╨ш, як вiн, маленький, рветься в  тебе  крiзь  пальцi
сво©м пругким, повним енергi© тiльцем, а ти, маючи безмежну владу над ним,
над його життям i смертю, трима╨ш це  трiпотливе  створiння  й  роздуму╨ш:
пустити чи нi? Жити йому чи не жити? I якщо не залишилось удома прожерливе
галченя,  що  його  ма╨ш  годувати,  тодi  доля  стрибунцевi  усмiхнеться,
пiдкинеш його з долонi: живи! I зникне в житах твiй зелений крилатий  кiнь
щастя, що його тепер уже не зловити, хiба сам колись iзрине, нагада╨  тобi
про себе аж ось на такому хайве©.
   Зупинився, не руха╨ться наш степовий час. Дрiма╨ дорога, небом  укрита.
Повiтря незрушне, склисте. Сонце нiби припнуте налигачем на мiсцi, нiяк не
хоче рухатись до тi╨© позначки, коли тiнь  твоя  так  зменшиться,  що  вже
зможеш ©© переступити чи бодай  перестрибнути,  добре  знапружившись.  Так
сумно тобi самому, повитому в цю бринливу тишу степову, де лиш твоя дитяча
самотнiсть переклика╨ться через пагорби й жита з Кириковою самотнiстю.
   Звiдкись нiби пiсня сумовита до тебе долiта╨, чиясь мати-птиця людським
голосом скаржиться: "В мене дiти-малолiти, не здужають в степ летiти..." I
враз ти ось вирiс, ста╨ш завбiльшки як вранiшня тiнь, i  тебе  вже  кудись
проводжають, тужать за тобою, а ти втiша╨ш, щоб  не  плакали,  бо  ж  дощi
змиють тобi головоньку, а розчешуть дрiбнi терни...
   I знову сам, сам. Зустрiнеться тобi  товаришем  тут  хiба  що  стовпчик
межовий, що ниви чи©сь розполовиню╨, вилiзеш на нього,  зовсiм  як  у  тiй
колядцi, складенiй для найменших:

   Я маленький хлопчик,
   Злiз на стовпчик,
   У дудочку граю,
   Всiх вас забавляю...

   Сто©ш на стовпчику мiж хлiбами, гука╨ш десь туди, аж за трет╨ жито:
   - Кирику-у-у!
   А у вiдповiдь:
   - У-у-у!
   Лиш луна голос пода╨.
   Ще бiльший смуток обляга╨ тебе.
   Жодно© душi на весь степ. Дорога, як  i  ранiше,  безлюдна.  Давно  вже
промчав сво©м рисаком набундючений Кишка-молодший, що розводить у себе  на
хуторi породистих коней, промчав бiгунками аж до нашо© школи й назад -  то
вiн щодня пробiга╨ свого рисака, готу╨ до ярмарку чи до  яко©сь  виставки.
Пiвпудовi пiдкови в того коня, щоб вище  грудей  викидав  копита,  якомога
бiльше загрiбав повiтря. Так i летить на тебе, розкидаючи пiну: рот у копя
роздертий вудилами, в молодого хазя©на - мiцно стулений. Промчав - i нема,
тiльки осад на душi вiд того, як iiеприязпо глипнув Кишка у твiй бiк, нiби
ти в чомусь перед ним завинив, нiби на його землi пасеш, хоч дорога - вона
ж нiчия... Зникли бiгунки мiж хлiбами, i  знов  нiкого,  знов  безгомiння,
тиша. Коник десь просюркоче. Перепiлка в хлiбах пiдпадьомкнула i  вмовкла.
I в небi нi хмарини, i наче янголи спiвають - все щось бринить i  бринить.
Чи то степ бринить нагрiваючись?
   У такi  години  з  Кириком,  вiрним  товаришем,  тiльки  i  ╨дна╨  тебе
тонюсiнька невидима струна золота - ©© напнуло мiж вами Романове бджолоня,
щойно прогувши в повiтрi! Бо ж о цiй порi, коли красуються жита, всi  нашi
ниви медом пахнуть! Бджолам тiльки лiтай i лiтай, кожнiй  ╨  робота.  Тим,
хто пасе на налигачi, звичайно, тiсно в степу серед  безлiчi  меж,  а  ©м,
Романовим трудiвницям, - роздолля. Ось  знов  котрась  гуде  над  колоссям
басовою струною, просто бiля тебе йде  на  посадку:  знайшла,  що  шукала!
Зачудовано стежиш, як бджола вкублю╨ться там, унизу, в затiнену, може,  ще
й з росичкою на днi польову квiтку. Почува╨ш, як  ©й  при╨мно,  коли  вона
купа╨ться в квiтцi, занурюючись глибше й  глибше...  Хай  то  буде  навiть
будяк, бджола й тут занурю╨ться з головою, вона аж стогне вiд насолоди  та
щастя! I так цiле лiто, не знаючи втоми, трудиться самозабутньо - з нiчого
мед бере!
   З Кириком ми зустрiнемось в обiдню пору, коли  приженемо  корiв  до©ти.
Вiн, власне, пасе не свою, а тiтчину Ганнину, що в не© дiтей нема. Це йому
по малолiтству пiльга випадав така: не вiддано Кирика, як старших  братiв,
на хутори, прилаштовано пастушком у  сво╨©  далеко©  родички.  Доки  тiтка
Ганна сидить з дiйницею пiд коровою, Кирик зеленим вiттям вiдганя╨ мух вiд
корови, щоб не хвицьнула ногою або хвостом та не перекинула молоко.. Потiм
теля пiдпустить, хай посмокче на завершення... А i цей обов'язок виконано,
тодi ми, скучивши один за одним,  збiжимось  нарештi  десь  у  балцi  бiля
ковбанi, що вода в нiй перегрiта, аж гаряча, i вся кишить  пуголовками,  з
яких потiм жаби виростають здоровеннi, мов крокодили... Там, у лiтеплах, i
ми побовта╨мося досхочу.  В  скаламученiй  водi  повно  планктону,  як  ми
сказали б тепер, чи iншо©, схожо© на нього, живностi, в цих  парких  водах
добре почува╨ться все живе - i пуголовки, в рачки, й довгоногi комахи, що,
мов ковзанярi, бiгають поводi, - з таких перегрiтих  ковбань-калабань  (як
вам уява малювала в школi) зароджувалось у даввiх даввах життя на планетi.
   Iнодi,  бува╨,  провiда╨мо  в  обiдню  пору  латиша  бiля  його   рудо©
напiвземлянки у глинищах. Живе бiдно, а чисто, квiти  любить,  мальва  пiд
вiконцем пелюстками горить... Присядемо й дивимось, як цей наш  Ян  Янович
запуска╨ свою дивовижну прядку, тiльки не ту, що сирову  прядив'яну  нитку
веде, його пристрiй виводить "нитку iз глини". З клубка зволоженого рудого
мiсива латиш тут тобi на очах "випряде" щось  таке,  що  тiльки  ойкнеш  у
захватi. Цього червоного латиша батько Кирикiв привiз з-пiд  Перекопу,  ще
тодi вони, бувши у вiйську, товаришували,  i,  коли  виявилось,  що  пiсля
громадянсько© Яну Яновичу нема куди повертатись. Заболотний-старший забрав
його до себе в Тернiвщину.  Ось  так  доля  ©х  порiднила.  I  зараз  вони
нерозлучнi, разом доношують сво© перекопськi шинелi, на  сходку  вирушають
щораз удвох. Невсипущий Ян Янович, за порадою свого друга,  спорудив  собi
напiвземлянку у глинищах якраз поруч iз давньою, ще, мабуть, прадiдiвською
хатиною Заболотних, i мiсце виявилось просто-таки щасливим... Око  в∙цього
Яна Яновича несхибне, тiльки глянув на нашу глину, одразу визначив:  "Ваша
глина повинна бути спiвуча, бо тут солов'©в повно!"  I  не  минуло  багато
часу, як  хлопцi  Заболотного  (спершу  вони,  а  за  ними  i  вся  малеча
слобiдська) вже свистiли в латишевi, випаленi з глини свищики, хай не дуже
зграбнi, але голоснi й  пiвником  розмальованi,  завдяки  чому  вироби  цi
користувались бурхливим попитом на наших ярмарках. Глини у нас стiльки, що
на весь свiт вистачило б, тож, маючи поруч себе ©© невичерпнi родовища, Ян
Янович принатурився, крiм свищикiв, робити й багато iнших речей, потрiбних
для вжитку людям. Невдовзi завiв собi вiн  оцю  чудернацьку  крутилку,  що
мовби все йому робить сама, крутиться,  аж  виспiву╨  ницьма  налаштованим
кружалом-колесом, а латиш, схилившись, пильно щось там виворожу╨ над сво╨ю
мудрою глиною. Лиш пальцем ©© легенько торкне, оживить безформну зволожену
масу, i мигком, без жодних  зусиль,  з  не©  само  щось  вилазить,  росте,
вироста╨, i - дивись! - перед тобою вже викруглилась мисочка, глечик,  або
макортетик, або ще яка посудина, схожа на тi тикви-ропавки,  що  все  лiто
ростуть по тернiвщанських городах.  Найдивнiших  форм  бувають  тi  тикви,
родичi гарбузовi, що ©х природа лiпить повiльно, протягом лiта,  нiби  щоб
дати латишевi взiрцi для глиняних його творiнь.
   Ось так - то па калабанi, то бiля латиша - перебудеш найбiльшу спеку, i
знов у степ, де тобi годинами стирчати бiля корови  з  налигачем  у  руцi,
зате увечерi, коли женемо худобу додому, так гарно  на  душi,  бо  ж  день
нарештi кiнчився, i всi хлопчаки, хоч по  яких  ви  межах  блукали,  знову
зiйдетесь у Тернiвщинi, в глибоких ©© вуличках, де куряви повно! Ви й самi
навмисне ©© здiйма╨те, збива╨те  хмарою,  де  пройдете  -  коров'ячi  роги
потонуть  у  розпилюженому  теплому  золотi  заходу.  Вже  ви  й  прийшли,
прокушпелили, мов кiннота, а здiйняте вами червоне хмаровище,  не  танучи,
довго стоятиме уподовж вулички, де в самiм кiнцi,  мiж  навислими  пасмами
дерези, якраз вкублю╨ться на спочинок вже тепер не жарке,  зовсiм  близьке
до вас сонце.
   А потiм, надто ж як буде це пiд недiлю,  скiльки  гукiв  та  спiвiв  до
пiзньо© почi не даватимуть спати вашiй Тернiвщинi!  Обiв'ють  ©©  зi  всiх
куткiв, перекликаючись  мiж  собою,  когось  вигукуючи  в  левади,  комусь
признаючись пiснею в коханнi, у сво©х палких почуттях... Над  балкою  край
Тихоново© левади темнi╨ величезна вербова колода-корчомака,  кимось  давно
©© приладновано так,  що  вона  нагаду╨  величезне  крiсло,  тут  вечорами
обнiмки-цiлунка, - тайнолюбнi парочки, влаштувавшись на  вербовому  тронi,
замлiвають в обiймах, сидять, раюють допiзна, i скiльки буде сказано  слiв
там голубливих, найпестливiших, а ви,  малеча,  защухнувши  в  темрявi  за
корчомакою, ма╨те змогу  теж  долучитися  до  тих  освiдчень,  шепотiв  та
секретiв, дiзнатись, котрий же з наших парубкiв знов за  тi╨ю  Винникiвною
мре.
   - А пiсень скiльки в нас там спiвали, - каже вiд  керма  Заболотний.  -
Скiльки ©х знала сама наша Тернiвщина!..
   Ми з ним почина╨м пригадувати той далекий тернiвщанський  репертуар  i,
коли вда╨ться пригадати щось напiвзабуте, щиро  цьому  радi╨мо,  i  навiть
Лiда  тiшиться  нашою  напiвгрою,  весь  час  дослухаючись  до  нас   обох
зацiкавлено, справдi, видно, сприймаючи це все як  дитячу  гру-вiдгадайку.
Коли нам щось не да╨ться, не ловиться, коли якийсь рядок з пiснi виявиться
так забутим, що ми довго не можем його видобути з пам'ятi, Лiда кепку╨ над
нашою забудькуватiстю, i Заболотний, вдаючи ущемленого, каже до не©:
   - А ми ось тебе проекзамену╨мо, всезнайку...
   I одну за одною загаду╨ Лiдi загадки:
   - А що росте без кореня?
   - А що бiжить без повода?
   - А що плаче без голосу?
   Мовчить дiвча. Не може вiдгадати.
   - Отож-бо, - каже задумливо Заболотний.
   Мою увагу тим часом знов приверта╨ дорога, образ ©©.
   Залiзний Дунай могутньо струменить у далеч!
   Рух, енергiя, швидкiсть - вони тут всевладнi. Тiльки в iм'я чого шмату╨
повiтря ця летюча сила й жага,  що  дедалi  мовби  нароста╨?..  Чи  просто
iсну╨, i все? Лишивши позаду смоги-тумани, тру╨во болiт  та  вiдстiйникiв,
траса вилiта╨ в тихе свiтло осiннiх полiв,  щоб,  ковтаючи  милi,  хапаючи
простiр, знову впасти десь там,  за  обрi╨м,  в  обiйми  далечi,  в  та©ну
нескiнченностi...



   V

   Крiзь  лобове,  ще  на   заводi   пiдсинене   скло   налiта╨   навстрiч
ультрамаринове небо, барви хоча й при╨мно©, але неприродно©,  -  принаймнi
важко нам у цих ультрамаринах впiзнати небо дитинства, його вiльну,  сяючу
глибiнь...
   З кожною милею,  з  кожною  годиною  ми  ближче  до  Мадонни,  до  тi╨©
небачено©, що так рано нас сьогоднi  пiдняла  i  весь  час  свiтить  нашiй
дорозi. Та, до яко© мчимо, ста╨  для  нас  чимось  бiльшим,  нiж  ще  одне
мистецьке полотно. Невiдомо, якою постане  насправдi,  але  зараз  Мадонна
вiдчутно  збуджу╨  уяву,   якимось   чаром   виклика╨   вiддаленi   образи
напiвзабутих людей,  ще  не  побачена,  для  нас  вона  нiби  спалах  того
прекрасного, що вiдкривалось тодi на раннiх тернiвщанських зорях. Не знаю,
як Заболотному, а менi  вона,  та  оповита  j  тайнощами  Мадонна,  чомусь
уявля╨ться в  образi  Романово©  доньки-красунi,  що,  виринувши  десь  iз
блакитi наших дитячих степових лiт, смаглочола, з дитям на  руках,  сто©ть
бiля свого колодязя з журавлем, до якого ми, пастушата, ходимо пити...  Ми
довго ждали цi╨© зустрiчi, мрiяли про не©, блукаючи з худiбкою  по  цупких
пирi╨вих межах, та  ось  хлiба  iюскошувано,  степ  вiдкрився,  пускай  по
стернях корiв куди хоч, наше  пастушаче  плем'я  по╨дналось  нарештi.  Оце
життя, оце роздолля, одразу все змiнилось, можем здiйснити тепер  будь-яку
мрiю: тож уперед, до Романового колодязя, де та сто©ть, що росою та  зорею
вмита! Зiбравшись цiлою ватагою,  помiтно  пiднесенi  духом,  вируша╨м  до
дядька Романа, щоб набрати води з  його  колодязя  i  торкнутись  поглядом
Надьчино© краси. Обвiшанi  баклагами,  ропавками,  наближа╨мось  зi  степу
соромливо зпiчепим, але ж, нiвроку, щасливим гуртиком,  а  вона,  Романова
Надька, молода мати, забачивши пас,  уже  вийшла,  зупинилась  у  вiльнiй,
природнiй поставi пiд колодязним журавлем i, тримаючи на руках сво╨  мале,
привiтно вичiку╨ нас.
   Звичайно ж, Надька Романова була створена для безсмертних полотен,  для
пензля великого живописця. ╙ люди гарнi, а ╨ нiби найгарнiшi з-помiж  усiх
людей. Така вона.  Аж  дух  тобi  перехоплю╨,  коли  загледиш  ©©,  злегка
усмiхнену до тебе, та ще коли вона з щирим спiвчуттям запита╨:
   - А що то в тебе на позi?
   - Корова наступила...
   - Ну як же ти...
   - Загавився, а вона - раз! Нiготь так i зчесала. Нiяк не зажива╨.
   - Бо ти його стернею раз у раз обраинмзш, не да╨ш  заго©тись...  Ось  я
тобi перев'яжу.
   I мов ота дiва з казок, що йшла шляхом iз Киева, несла. срiбну голочку,
шовкову ниточку - рапу зашивати, кров замовляти: кров з буйно©  голови,  з
рум'яного лиця, з чорних кiс,  з  карих  очей!..  Цвiто  цвiта╨ться,  рана
за-живля╨ться...
   Справжнього бiлого бинта винесе з хати, йодом змаже тобi того нещасного
розтовченого пальця, пече так, що закричав би, але терпиш, хлопцi тобi  аж
заздрять, понахилявшись, ловлять носами той йодовий дух: як  гарно  пахне!
Що iсну╨ на свiтi йод, ми тодi вперше й  дiзнались  вiд  не©,  вiд  Надьки
Винникiвни.
   - Терпи, козаче, терпи, - ласкаво примовить, помiтивши, як ти  аж  зуби
стина╨ш вiд болю.
   Iнша б знехтувала тобою, нечупарою, неохайником, а Надька...
   Сама завжди чиста i коси пахнуть, вимитi в зiллi, а проте наших виразок
не бо©ться, недарма ж на фершалку вчилась у Полтавi, хай  i  не  довчилась
через сво╨ загадкове нещасливе кохання... Зацiкавлено огляда╨ всiх пiдряд,
бо в кожного замазюри знайдеться для тако© лiкарки вавка, тому капне йоду,
тому прикладе подорожника iз сметаною, а тому просто порадить  добре  сво©
ноги пошкребти, вiдтерти турицю вiхтем "собачого мила" (╨ така  трава).  I
хоч ми розумi╨м, що вона на нас практику╨ться, однак це в Надьки  виходить
якось по-доброму, видно ж, коли людина  пiклу╨ться  щиро,  схилившись  над
тобою, наче старша сестра над меншим братом, хоча, сказати б, хто  ми  ©й?
Приблукались зi степу бешкетники тернiвщанськi,  бруднi,  занехаянi,  ноги
побитi стернями, потрiсканi, виразки кровоточать, в одного щось  схоже  на
лишай,  а  в  другого  роззяви  вкотре  вже  нiготь  злазить,  бо   знову,
загавившись, ногу коровi пiд ратицю пiдмостив.
   Очi в Надьки ясно-карi, повнi сонця, вони так  i  сяють  до  нас  сво╨ю
ласкавою глибиною, а нам на не©, пречисту, й глянути нiяково, бо ж ми  всi
тут грiшники, ми й буркун та кiнськi кiзяки  куримо,  i  негарно  лавмось,
коли корова, задерши голову, пiшла кудись свiт за очi, а вечорами ще й  по
садках гаса╨мо та пiдслухову╨мо потай  мову  закоханих  на  левадах,  чого
Надька нiяк би не схвалила.
   Дядько Роман, видно, десь у вiдлуцi, iнакше б i вiн був тут, з  минулих
разiв зна╨мо, що його раду╨ такий  пастушачий  прихiд,  i  господар  охоче
стежить, як донька йото на наших болячках практику╨ться.
   Доки ми воду беремо, Надька зацiкавлено огляда╨ нашi баклаги, при цьому
Кирик, танучи з гордощiв, поясню╨, що  цю,  справжню,  алюмiнi╨ву,  батько
йому з Перекопу принiс, iншi ж хочуть  привернути  Надьчину  увагу  сво©ми
ропавками, що, на вiдмiну вiд Кириково©  посудини,  з'явились  не  з  поля
битви, а просто на грядках виросли, поряд з гарбузами викохались по  наших
а городах, набувши за  лiто  дивовижно©  форми,  природа  так  химерно  ©х
вилiпила, надала ©м тако© пластики,  що  не  соромно  було  б  ту  ропавку
виставити й сьогоднi у му-у аеi модерного мистецтва! Тикву такого сорту  й
саджають Д саме для того, щоб iз не© виросла, виформувалась посудина, щось
на зразок глека або невелико© амфори, - коли посаджене доспi╨, виберуть  з
тако© ропавки жабуриння та насiння, i вже вона, висушена на сонцi,  набула
мiцностi та легкостi,  дуже  зручно  в  нiй  зберiгати  воду,  надто  ж  у
косовицю: як наберуть колодязно© та постав-а дять пiд полукiпком,  вода  в
ропавцi,  наче  в  термосi,  в  будь-яку  спеку  залиша╨ться   свiжою   та
прохолодною. Насiння було однакове, а повиростало рiзне, ось хоч  би  i  в
нас: в того ропавка формою як глечик, а в iншого  J  схожа  на  гусака,  i
Надьцi, видно, справдi  цiкаво  ©х,  жовто-бiлих,  золотавих,  розглядати,
порiвнювати та показувати сво╨му дитинчатi для забавки. А дитя в не©  таке
ж смагляве, як i юна мати  його,  ще  й  з  родимкою  на  щоцi.  Зiркооке,
по-дорослому серйозне, чомусь майже нiколи воно не всмiха╨ться,  хiба  лиш
зрiдка, скупенько, самими кутиками уст, - це коли  Кирик  корчить  гримаси
чи, ставши на руках, посто©ть ногами в небо або  якимось  iншим  вихилясом
таки спробу╨ його розсмiшити.
   Тепер з вiдстанi лiт розумi╨мо, що приваблювала Надька нас, малечу,  не
тiльки сво╨ю привiтнiстю та що не жахалася наших виразок, а ще й  тим,  що
зацiкавлення ©© нашим пастушачим життям було невдаваним, спiвчуття  ©©  до
нас було природним, до краю щирим, це ж одразу можна вiдчутi©. Помiчали ми
також i те, що крiзь ©© усмiшки раз у раз прорива╨ться тiнь не  зрозумiло©
нам зажури, i навiть дитячим сво©м сприйманням ми iнту©тивно вгадували, що
ця молода мати носить якесь  горе  в  душi,  мабуть,  зв'язане  з  тим  ©©
полтавським нещасливим коханням. Видно, на той час вона вже  настраждалась
чимало, не один, мабуть, зоряний вечiр провела тут самотою,  заглиблена  в
сво╨ горе, i хоч ми нiчим не могли ©й допомогти, однак чутливiстю  дитячих
душ за смутком молодо© матерi туманно вгадували кривду,  заподiяну  ©й,  i
хотiли б в якийсь спосiб полегшити ©© долю, - але ж як, як? Малолiтки, чим
могли ми зарадити Надьцi, яке зiлля пригасило б,  погамувало  ©©  дорослий
бiль? Та й чи була в цьому потреба? Проймаючись спiвчуттям, ми не розумiли
тодi, що життя без болю не бува╨ i що пережитий бiль чи навiть  страждання
це якраз те, що здатне очищати й поглиблювати життя людсько© душi.
   Отже, ми бiля колодязя. По-сестринському дивиться Надька на нас  сво©ми
золотаво-карими,  вся  оповита  теплом   усмiшки,   ©й,   видно,   при╨мно
спостерiгати, як ми, з веселою спрагою припавши,  п'╨мо  iз  ©©  дубового,
обручем обтягнутого цебра, набира╨мо колодязно© ще й  у  сво©  ропавки  та
баклаги, - це про запас та для тих, хто лишився бiля  худоби.  Хоч  уже  й
понапивались, а все ще  юрмимось  бiля  колодязя,  просто  щоб  довше  тут
затриматись, - не хочеться звiдси йти. На прощання ми знову схиля╨мось над
цебром, що, повне колихко© води, так було  схоже  на  оте  золоте  пiсенне
вiдерце, у якому "сосновi клепки й дубове денце"...
   Ах, яка там солодка була вода, яка смачна! I нiколи не боронили нам  ©©
набирати, завжди дозволяють приязно, з душею,  -  берiть,  тягнiть,  пийте
вволю, тiльки не побийте об цямрини цебра!.. Не те що в iнших хуторян, де,
як пiдеш по воду, буркнуть тобi щось нехiтьма, а то и  зовсiм  не  вийдуть
навстрiч, тiльки злющi вовкодави аж  розриваються,  гасаючи  на  сталевому
дротi через двiр, iскрять ланцюгами...
   Можна було лише здогадуватись, що скучала тут Надька в степу за людьми,
та, мабуть, i ©© донечка ждала наших вiдвiдин, чимось  таки  розраював  ©©
наш вдатний на всякi витiвки Кирик, бо, коли руша╨мо, було, вiд  колодязя,
дiвча благальне гляне на матiр, а Надька, враз  присмутнiвши,  мовить  нам
услiд:
   - Приходьте ж iще...
   I зажура чу╨ться в ©© голосi.
   Може, бо©ться, що ми бiльше не  прийдемо,  забудемо  ©©?  Але  хiба  те
можливо? Всi ж бо ми, хай i "дiти-малолiтки", пота╨мно закоханi в  не©,  i
не одному з нас  мрiялось,  як  вiн  швидко  виросте,  порiвня╨ться  сво╨ю
дорослiстю з Надькою, i тодi ось такий уже, як рiвня, як суджений, ©й руку
подасть, наздогнавши свою мрiю не-вiдкрасованою. Бо не пiддатна ж  плиновi
часу  Надьчина  молодiсть,  лiта  над  нею  влади  не  мають,   i   завжди
залишатиметься вона у сво©й вродi такою, як ╨!  Вона  буде,  як  ╨,  а  ти
виростеш  на  конях  летючих  лiт,  доженеш   ©©   i   тодi,   зачубатiлий
по-парубоцьки, призна╨шся  ©й  у  сво©х  почуваннях,  виряту╨ш  Надьку  iз
самоти, кимось знеславлену й кинуту з дитям серед цього степу  широкого...
Вiдданiсть нашу не похитнути нiяким терпiвщанським плетухам,  хай  там  що
лiплять, а воно до Надьки не лiпиться, як до того лебедя з байки, що  його
зусiбiч обкидають  гуси  багном  на  ставку,  щоб  сiрим  зробити,  а  вiн
"шубовсть! - i випiрнув, як снiг!.." Кожен iз  нас  потайки  носить  образ
Надьчин з собою в серцi, коли блука╨мо по наших стернях,  а  якось  одного
вечора, коли ми сидiтимем удвох iз Кириком на гiлляцi  старо©  верби  край
нашо© левади й мовчки лiчитимем незлiченнi зорi, що густо всiяли небо, вiн
раптом скаже до мене з незвичним хвилюванням:  "Вiриш,  iз  ©©  рук  я  не
побоявся б i  зоряно©  води  напитись..."  I  ясно  менi  було,  про  кого
йдеться... А зоряна вода - то ж рiч  страшна,  для  таких,  як  ми,  може,
навiть згубна! Готують ©© особливим чином ставлять воду  яко©сь  там  ночi
пiд найчистiшими зорями' коли небо все аж горить, i неодмiнно,  щоб  нiхто
тi╨© води не сколихнув, нiхто щоб ©© нi оком не пiдстерiг, нi  голосом  не
сполохав, доки вона набира╨ться сили вiд зiрок, i ось така вода, на  самих
чистих  зiрках  настояна,  набува╨  нiбито  сили  чаклунсько©,  нiчим   не
вiдворотно©, тим-то i вважа╨ться тяжким грiхом давати таку воду  людинi  -
хай краще вже приворот-зiлля, нiж це... Надьку ж Винникiвну  тернiвщанськi
злоязичницi якраз i звинувачують у тому, що для заваблювань вда╨ться  вона
до цього недозволеного  засобу,  нiбито  замiсть  звичайно©  води  напува╨
зоряною прохожалих вигурiвських парубкiв i навiть парубчат,  а  вiдомо  ж,
хто хоч раз зоряно© напився, то в©ке й навiк,  такого  нiчим  вiд  не©  пе
вiдчару╨ш!.. I от  Кирик,  подумати  тiльки,  ладен  i  того  небезпечного
зоряного напою з ©© рук спожити. Кирик зважився б, а я хiба нi?  Так  само
не зупинився б ради пе© нi перед чим, ладен би й клятву ©й будь-яку  дати,
й настiй зоряний иив би, самого неба хотiв би Надьцi нашiй прихилити  неба
отого близького, що пiд ним вона зараз десь  у  степу  зорю╨...  Там  небо
степове, без краю широке, а  тут  воно,  мов  яблуня  рясна  та  гiлляста,
зоряним  вiттям  розкинулось  над  нами  обома,  над  нашими  балками   та
байраками...
   I такий стан дитячо© завороженостi, виявля╨ться, здатен довго  тривати:
чи юнаки, чи люди посивiлi, чи близько перебува╨мо, чи далеко, а все  вона
для нас десь там у степу ╨, не зника╨,  невiддiльна  вiд  свого  райського
саду i свого дитяти, вiд пасiки й колодязя з журавлем. I  коли  вона  -  в
густих смаглявих рум'янцях - хай  навiть  тiльки  в  уявi  схиля╨ться  над
тво©ми виразками, то й тодi чу╨ш запашний любистковий дух ©©  кiс,  i  вся
вона пахне м'ятою й сонцем.
   Ось i зараз, майже уявки, чу╨ться з далечi грудний той голос,  що  ледь
шелестить ласкаво:
   - Приходьте ж iще...
   Зайдуть  дощi,  покотять  степом  тумаии,  i  кола  оiяньо©  осенi  ми,
хлопчаки,  пiд  стугонiння  холодних  вiтрiв  збира╨мося  в  котрогось   -
найчастiше в Заболотних - розучувати передрiздвянi колядки та щедрiвки, то
й тодi нам ще пливе iз слiпучого лiта колодязь дядькiв Роман  i  Надька  з
дитям бiля нього. Iнодi воно бавиться на травi,  а  мати  щось  пере  йому
внизу, бiля ставочка, i, може, тому найбiльше ми  любили  розучувати,  щоб
потiм, шугаючи в снiгах  попiд  тернiвщанськими  вiкнамв,  колядувати  ось
таку:
   Ой на рiцi
   На Ярданi
   Там пречиста
   Ризи пврала...
   Свого сина
   Сповивала...
   Бо ж здавалось, що це саме про не© складено, ма╨ться на увазi саме  ©©,
пречисту Романову  Надьку,  коли  вона  взимку  бiля  обмерзло©  ополонки,
розчервонiвшись, сво© полотнянi домотканi "ризи" пере... I ми  так  дружно
викрикували  для  не©  свiй  величальний  спiв,  неодмiнно  з  розгонистим
ударянням на останньому складi...
   А наступного лiта ми знов  бiля  Романового  садка,  вишнi  шпанки  уже
поспiли,  Надька  саме  ягоди  на  варення  рве.  Видобулась  на  одну   з
найряснiших вишень неподалiк колодязя, серед гiлля  постатi  ©©  майже  не
видно, лише кра╨чок ситцевого плаття рябi╨ та загорiлi ноги з-помiж  листя
проблискують у плямах сонця, в мереживi свiтлотiней. Дiвча ©© теж тут, пiд
вишнею, за зиму пiдросло,  задерши  голову  на  вишню,  до  сво╨©  молодо©
матерi, торопi╨... Це ж таки цiкаво  стежити,  як  вона,  звиваючись  усiм
станом серед гiлля, тягнеться смаглою рукою "гору, до кетяга найчервонiших
ягiд, що на самiм вершечку горять.
   Загледiвши нас, Надьчине мале звiркувате,  спiдлоба  позирку╨  на  нашу
хлоп'ячу ватагу, хоч i могло б згадати нас, торiшнiх, i знати вже, що лиха
ми йому не бажа╨мо.
   Оце ж те дитинча, що нам у рiздвяних колядках та щедрiвках являлось, що
для нього на Ярданi Надька сво© "ризи прала". Тiльки та сина  "сповивала",
а ця - доньку,  смагляве  оце  вовченя,  що  його  звати  Настя.  Наетеня.
Настуся. А iнколи дядько Роман навiть зовсiм по-дорос-лому  називав  малу:
Анастасiя.
   - А йди-но сюди, Анастасi╨, - пiдкликув вiв дiвчинку,  -  ноздоровкайсь
до хлопцiв.
   Воно ж таке вiдлюдкувате, хоч i миркне там щось, але щоб всмiхнутись...
   - Оте Надьчине дитинча, - озива╨ться до мене Заболотний, - чи воно  хоч
раз усмiхнулося коли?
   - По-мо╨му, нi... Один раз, пригадую, коли ти бiля колодязя  на  головi
ходив, а так бiльше супилось. Не всмiхалось... Наче не вмiло...
   - До речi, i в галереях, ти звернув увагу? Скiльки тжх мадонн, кожна  з
дитям, але - жодного серед них усмiхненого... Чому це?
   I Лiда, стрепенувшись, зацiкавлю╨ться!
   - Справдi, чому?
   Заболотний помiтно суворiша╨ бiля керма, iютiм дедав задумливо:
   - А що може бути прекраснiшим  за  усмiх  дитини?..  Нiчоге  рiвного  в
свiтi.



   VI

   Шiсть рядiв металу в польотi, в свистiинi-етугвнiинi,  але  й  вони  не
можуть заглушити рiвний гул Романове© бджоли, що десь там, у сяйвах  наших
степiв, потягла й потягла над житами свою золоту невидиму струну...
   Все, власне, й почалося з  того,  що  рiй  звiдкись  прилетiв  на  нашу
Тернiвщину. Бджолиний десант, як сказали б ми тепер.  Несподiваний  прилiт
загадкового того рою був одним iз пайрозкiшнiших мiфiв  нашого  дитинства.
Хтось бачив, що десь iзвисока вiн летiв, нiби з самих небес, i хоч мiг  би
й на Улинiвку полетiти чи на Озера, але ж  вибрав  чомусь  Тернiвщину  при
байрацi... Золотим, аж темним, клубком опустився  рiй  спершу  на  одну  з
наших верб, завис кетягом на верховiттi, а звiдти - що й зовсiм  уже  було
дивним - перекочував до володiнь найкрикливiшого та найлатанiшого з  наших
тернiвщан Мини Омельковича, який навiть не знав, що то за штука рiйниця, а
саме вона тут би знадобилась... Приблуканий  рiй  спробував  був  осiдлати
Минину дерезу, що нею зарiс увесь пагорб над  вуличкою,  але  сiсти  ро╨вi
Мина не дав пi на деревi, нi на кущевi бузини за  хатою,  вiдiгнав  бджiл,
щоб не покусали приблуди, якi, за його уявленням, були не кращi за  осиний
виводок, озбро╨ний безлiччю жал, - отже: "Киш! Киш! Приблуднi!  -  гримiло
над дерезою, - летiть собi геть!.." I то, може, був най-фатальпiший промах
усього Мининого життя. Не хочеш-не треба: рiй, розсердившись,  пiднявся  й
полетiв у степ, а з ним, зда╨ться, вiдлетiла й сама Минина фортуна...
   Що ж то був за рiй? Звiдки вiн узявся i чому прилетiв саме на  пашi  не
такi вже й квiтучi степи? Десь iз  пебес  -  а  па  цi  будяки,  пасльони,
дерезу, на терни по байраках?! Можливо, у пас  для  рою  таки  щось  було,
може, степ наш привабив його... свiтлом? Чого вдосталь у  нас,  так  це  -
свiтла! Океан! Все лiто степи залитi слiпучiстю сонця, надто в жпива, коли
сонце ро╨м небесним зависне над тобою й, не рухаючись, горить,  нездвижпе,
хоча й по зпати, чому вопо горить,  -  ядерна  то  реакцiя  бушу╨  в  його
розвергнутих надрах, чи що там воно вiдбува╨ться...
   - Все чин чином: i свiтить, i грi╨, i життя  всьому  да╨...  -  лагiдно
мружиться в небо дядько Роман, йому до слiпучостi наших липнiв та  серпнiв
не звикати, бо живе вiн серед вiдкритого степу, на роздоллi,  тож  нiби  з
усiх терпiвщап перебува╨ найближче до сонця. I вiд того раппi  зморшки.  I
завжди вiн ними паче всмiха╨ться.
   Усмiха╨ться не всмiхаючись, - такий чоловiк!  I  все  завдяки  мереживу
зморщок та особливiй складцi житнiх вусiв, що коли й  сердитi,  а  й  тодi
паче в усмiшцi... Сердитим Ромапа-степового ми рiдко бачили. Все бiльше  в
усмiшцi, справжнiй чи гаданiй, що нею, можливо, вiн i привабив до себе той
нiчийний, блукаючий у небесах рiй.
   Вважа╨ться, що саме вiд того рою i пiшла Романовi фортуна.
   Клубок, повний гулу та жал, що спустився десь iз небес на Тернiвщину  i
що Мина сво©м тулумбасом прогнав його, вiдполохавши сам сво╨  щастя,  той,
може, долею дарований виводок мудрих створiнь обрав  собi  зрештою  Романа
Винника. Завбачливий цей чоловiк, нiби  в  передчуттi  чогось  такого,  ще
ранiше виселився з Тернiвщини в степ, поставивши на  роздоллi  свою  бiлу,
чепурно вшиту житньою соломою хату, а вона звiдти, з висоти, може якраз  i
схожа на вулик? Ставив ©© господар серед гречок  вимрiяних,  але  й  такi,
лише в думцi розквiтлi, гречки, видно, мали силу, бо ось, будьте  ласкавi,
вже й на них, лише уявних, бджолина сiм'я вiдгукнулась, принiсши  невiдомо
звiдкiль до Романового осiдку сво╨ загадкове й мудре життя.
   А той Роман-степовий, вiн для нас теж - сама загадковiсть. Якби  сказав
хтось нам, що вiн над степом по хмарах босий ходить i не провалю╨ться,  ми
повiрили б i в таке, бо ж усiй Тернiвщинi вiдомо, що Роман,  iще  парубком
бувши, мiг за одну нiч, та ще й найкоротшу, сягнути аж у Козельськ, де  на
монастирських буряках гнула спину його кохана дiвчина.  За  лiченi  години
мiж двома зорями, за оту  коротюсiньку  темну  нiчку-петрiвочку  встигнути
туди й назад, - нiкому ще таке не вдавалось, а Роман кiлька разiв на  лiто
долав той свiй марафон кохання. Жодному з його ровесникiв не подолати б за
нiч тако© вiдстанi, а Романовi це виявилось пiд силу. Пiшки? О, нi! Як ото
бджола, що летить по прямiй, прокладаючи шлях до сво╨© квiтки, так  Роман,
окрилений коханням, аж шумiв уночi навпростець понад молодими житами, - то
вiн у повiтрi летить до сво╨© любовi-коха-но©! Хоч i не високо вiд  землi,
може,  на  висотi  кажана  але  ж  летить,  летить,   п'ятами   землi   не
торка╨ться... Так одне лiто, друге, доки й привiв ©© за руку в Терпiвщину,
привiв таку  ж  безма╨тну,  як  i  сам,  але  веселеньку,  осяяну  любов'ю
молодичку, i тако© вроди з лиця, що i  в  наших  краях  була  рiдкiстю,  -
зда╨ться, вiд матерi ця налiтана  краса  i  Надьцi  в  спадок  перейшла...
Звичайно, щоб лiтати в повiтрi ночами через степи та хутори, - хай  навiть
i дуже бувши закоханим,  -  таке  да╨ться  натурам  неабияким,  тут  треба
вродитись аж надто вдатним, двожильним або навiть статись на  чарiвництвi,
i щодо цього наша  дитяча  уява  нiколи  ие  пiддавала  сумнiвам  Романову
вдатнiсть та його легендарнi перельоти.
   До  того  ж  був  авторитетний  свiдок  Клим  Подовий,  тер-нiвщанський
дзвонар, який хоча й до смiшвого безпорадний був  у  справах  земних,  але
користався цiлковитою вашою дитячою довiрою, коли йшлося про дiла небеснi.
Саме вiн запевняв, що Роман Винник  -  це  всемогутець,  йому  лiтати,  як
iншому ходити, i  володiв  вiн  такою  приворот-силою,  що  може  й  бджiл
викликати до себе iз блакитних  високостей,  вiн  умi╨,  скажiмо,  й  таке
поробити, що на великдень у когось пасочки в печi, на гарячiй  черенi,  як
дiвчата, затанцюють. Вся Тернiвщина знав, яке диво сталося саме в Климово©
Хими, коли вона поставила пасочки в пiч - i хоч всього з двiйко ©х печеi -
а вв-иж, замiсть пектись, давай раптом  у  полум'©  таипюватя.  Пiдскоком,
пiдскоком - весело так... "Це Романi Його штуки! - одразу догадалась Хима.
- Поробивi Вiн, вiв, крiм Романа,  нiхто...  Для  смiху  поробив...  Бiжи,
Климоньку, падай та проси, хай вiдробить назад!"
   Побiг Клим щодуху, як було йому велено. Роман, вислухавши, повiв  вусом
весело й заперечувати не став, тiльки допевнився, чи високо ж пiдскакувала
в полум'© i чи ве бралися в боки...
   "Добре, Климе, вертався додому, заспокой Химу - все буде гаразд".
   Доки Химии посланець додому прибiг, а  й  правда:  пасочки,  гарячi  ще
пiсля танцю, пiдрум'яненi, горошком повсипанi, вже на вiкнах стоять. Добре
пiдсмажились, проте не пригорит до чорного,  дарма  що  в  самому  полум'©
танцювали, так у ньому вигопували, що аж яiч гуда.
   Iсторiя з Химиними  пасочками,  звiсно,  розважала  Тер-нiвщину,  однак
пiсля не© жiноцтво поглядало на Романа шанобливо, з  веселим  острахом,  -
такого не гнiви, бо за-хоче, то, чого доброго, i в тебе в печi  не  тiльки
паски, а й книшi та паляницi затанцюють.
   Якщо вже Хима та Клим вiрили  в  Романовi  чудеса,  то  що  казати  про
тернiвщанську дiтвору. Ми тiльки й ждали, доки вiн ще якусь чудасiю  утне.
Це ж диво з див - щоб людина отак умiла! Безпритульний рiй,  що  блукав  у
небесах, якоюсь ласкавою замовою  приманив,  а  далi  й  пiшло:  вулик  до
вулика, i тепер сто©ть у Романовiм садку чепурненька пасiка, на  одному  з
вуликiв ще й веселий козак Мамай намальований, хитро пiдморгу╨, наче каже:
"Ось я той, хто зна╨, як i звiдки бджоляток приманювати?.."
   Колись нiбито, вигнанi iз-за Днiпрових порогiв та з-за Орелi,  селились
по наших степах та байраках люди загадкових ворожбитських можливостей, так
званi характерники. Пiд силу було ©м  усе  -  наворожити  й  вiдворо-жити,
наслати що-небудь або вiдкликати, знайти стосйлв корiння або  вгадати,  де
закопано скарб у землi. Мiг характерник пропасницю або жовтяницю з  людини
вигнати, иров у  ранi  зупинити,  умiв  бурю  та  град  замовою  вiд  ниви
вiдвести. "Бий, дзвоне, бий, хмару розбий!" -  i  вже  хмари  нема.  Знали
характерники науку i на перший квiт жита, i на дерево, щоб  родило,  i  на
бджiл, щоб були роботящi: пускаю вас, бджоли, на всi чотири сторони свiту,
пускаю на роси травнi©, на бiлi квiти, по жовтi воеии,  по  густi  меди...
Роман-степовий, безперечно  ж,  походив  iз  породи  характерникiв,  може,
навiть останнiй iа них, - тан принаймнi вважала Тернiвщина. Висловлювались
догадки, ще й той рiй, невiдь-звiдки налетiлий, еиершу був  дикий,  нiчого
не вмiв, вулика не знав, i, можливе, якраз Роман з-помiж наших  людей  був
першим, хте диких тих бджоляток приручив i ласкою  привчив  ©х  трудитись.
Так чи не так, одначе бджоли надiйно вселилися в Романовiм садку i  звiдти
ото лiтають десь аж на край свiту. На  бiлi©  квiти,  на  роси  травнi©...
Жодного будяка не проминуть, побачиш ©х i на баштанах у стену та в селi по
городах, де тiльки соняшник розцвiв  чи  гарвуз  роаирвв  свою  грамофонну
трубу, оту волохатим золотем наповнену квiтку, - заглянь ©й усередину, вже
Романова там! Уткнулась у саму серединку гарбузового жовтегарячего зацвiту
i вже не гуде, а тiльки вдоволено мурмоче...  Набрала  пилку  та  солодко©
росички, знялась, розправила крильця, весело дзвизкнула i додому,  у  свою
бджолину комуну. Полетiла  й  не  пiдозрю╨,  що  услiд  ©й  невiдступне  й
заздрiсть  чиясь  потяглася:  "Живе  ж  той  Роман!  У  медах   купа╨ться,
iксплуату╨ святу худiбку..."
   Найчастiше тi бджоли не давали спокою Минi Омель-ковичу, дарма  що  вiн
колись товаришував iз Романом, по заробiтках разом ходили, з одних таганiв
кулiш сьорбали по економiях, а ось тепер...
   - Розжився той Винник на комунiвських  гречках,  -  розбалаку╨  Мина  в
недiлю на толоцi, коли тернiвщани зiйдуться погомонiти про  все  на  свiтi
пiд крамнипею чи пiд гамазе╨м. - Це ж  iз  комуни  вони  йому  пудами  мед
носять...
   Комуна вiд нас на чималiй вiдстанi - за Вигурiвщиною, за хуторами, вона
там справдi сi╨ багато гречок, маючи на  увазi  потреби  свого  бджолиного
племенi (в комунарiв пасiка велика), тож чи дивно, що й Романовi  бджолята
там частенько пасуться...
   Якось ми ©хали з дорослими до млина, день  був  ясний,  безвiтряний,  i
коли опинились на комунiвських землях, навстрiч нам раптом так  i  вдарило
бiлим, ми з Кириком не одразу навiть збагнули, що це, - вперше нашим  очам
вiдкрився величезний, просто безкра©й лан гречки. Наче зараз бачу: ось ми,
позiскакувавши з воза, присiли навпочiпки бiля самих гречок i слуха╨м,  як
це бiле квiтуче царство все аж двигтить вiд гулу якогось  золотого,  -  то
бджоли мед беруть! I сам вiдчува╨ш, як гарно  ©м  тут  на  просторах,  пiд
вiльним сонцем, гарно i бджолам, i гречкам, що, переповненi тихою, гарячою
музикою, млiють  у  розкошах,  напо©вши  все  повiтря  сво©ми  пахощами...
Рiвний,  глибинний  сто©ть  гул.  Вслухайся  i  вiдчу╨ш,  що  перед  тобою
звершу╨ться тайнодiйство, що всi тi гречанi нетрi зараз повнi  життя,  там
вiдбува╨ться щось могутн╨, загадкове, нурту╨ там  сила  вiчно©,  неосяжно©
пристрастi, якiй пiд цим небом, у цей сяючий, безвiтряний день так солодко
вiдда╨ться сама природа...
   Нi, видно,  бджолярем  справдi  треба  вродитись!  Були  ми  певнi,  що
Роман-степовий зна╨ та╨мну бджолину мову, адже вiн той,  хто  одразу  чу╨,
коли якась "не так гуде", змiнила тон, летить ось  вона  звiдкись  i  явно
сердиться: не iнакше, що  бiля  крамницi  пролiтала,  де  Мина  Омелькович
смалить скажений свiй самосад, що ним би гадюк тру©ти, або й не  кращу  за
нього фабричну кременчуцьку махорку. Тож як тут бджолi, нiжному створiнню,
що звикло до пахощiв квiтки, не загудiти ображено, гнiвно? Зате на  пасiцi
в Романа з самого ранку сто©ть гул  трудовий,  нiби  аж  радiсний,  то  як
музика добробуту й злагоди, певна ознака того, що плем'я бджолипс  почува╨
себе нормально, нiяких у нього скарг. Треба було бачити, як  ходить  Роман
серед мальованих сво©х рамкових, неквапом вислухову╨ сво©х пiдопiчних  або
й сам щось намовля╨ бджолятам, певне, iцоб не хворiли та  дружнiше  носили
нектар  з  близьких  i  далеких  квiток.  Iнодi  господар   навiть   вухом
прикладеться до вулика, мов лiкар до чийогось  серця,  уважно  слуха╨,  що
вiдбува╨ться там, як бджолина сiм'я  поводить  себе  зараз.  Коли  б  щось
негаразд,  занепоко©лись  би   одразу,   загули   б   тривожно,   нервово,
роздратовано. Смогами, одначе, тодi ще  не  смердiло,  до  отрутохiмiкатiв
далеко - Романовi бджоли ще там рiвно гудуть.
   - Мудрий у вуликах народ, - поясню╨ нам, пастушатам, господар, коли ми,
напившись звичайно© з колодязя, не зоряно© води, ще якийсь час  тупця╨мося
пiд журавлем, розглядаючи володiння "бджолиного  отамана".  -  Все  в  них
розумно облаштовано, хлопцi, в  усьому  порядок  та  лад.  Трутнiв  просто
терпiти не можуть, зате матка в якiй шанобi... А  мiж  собою  без  сварок,
дружно живуть, - хто ©х i вчить... Колись покажу вам, як дбайливо  годують
вони одна одну з весни, коли ще кволi, слабенькi... Ну i,  ясне  дiло,  не
тiльки тютюн, а й кривду чу╨ бджола, таке це створiння. Коли  щось  ©й  не
так, одразу загуде сердито, сповiстить, щоб i ви, люди, знали. Зате коли в
квiтцi купа╨ться, коли нектар бере - ось тодi ви до не© нахилiться, зовсiм
iнша то буде музика... I погоду це  створiння  чуг,  краще  за  нас.  Якщо
зранку бджоли весело, стрiмко лiтають, так i знайте:  день  буде  погожий,
сонячний. А роботящiсть ©хня вiдома: трудитись - ото i ╨  в  них  справжн╨
життя. I навряд чи хто бачив, як вмира╨ бджола: лiта╨ до останнього,  вона
i вмпрас в польотi!..
   Цей Роман з Яворово© балки був для нас людиною-дивом не тiльки тому, що
замолоду здатеп був у повiтрi лiтати до  сво╨©  кохано©  i  що  дикий  рiй
приручити зумiв, а що й тому, що бджоли, хо'i би що вiн там з ними  робив,
анiяк його по кусали! Безперечно, знав вiн якось слово  до  них,  та╨мниче
якось  замовляння.  Маг,  чародiйник!  На  iншого   накинуться   з   лютим
дзижчанням, не знатиме, як i затулитись вiд ©хнiх жал, тiкатиме  з  пасiки
так,  що  й  кдшкет  загубить  (як  пв  сталось  одного   разу   з   Миною
Омельковичем), а до господаря вони - будь ласка: зовсiм не сердяться,  хай
би як вiн там ©х трусив пiд час оглядин чи переселень. Ходить дядько Роман
помiж вуликiв завжди неквапно, нiякого не виказу╨ неспокою,  вийме  рамцю,
що вся ворушиться золотокрилками, й довго розгляда╨ ©© до сонця,  -  може,
ось тодi якраз i чаклу╨ вiн ©х,  чимось  у  той  момент  саме  й  замовля╨
роботящих сво©х помiчниць, свою, як вiн каже, "святу худiбку"?
   - Ви справдi до них зна╨те слово, дядьку Романе? - запиту╨м, набравшись
смiливостi.
   - Аякже. Без слова з ними по обiйтись.
   - I нам ви могли б то слово сказати?
   - Колись скажу, прийде час...
   Отже, е речi, доступнi лише для  посвячених,  такi,  ще  з  вiком  лише
вiдкриваються... Що ж, наберемось терпiння, ждатимем,  бо  зараз,  мабуть,
нам рано ще довiряти чудодiйне те слово з його тайнознавства.
   А  що  ми,  хлоп'ята,  вважа╨мо  дядька  Романа   чародi╨м,   чаклуном,
характерником, це, видно, тiшить його самого,  це  йому  до  душi.  Одного
разу, коли збирав рiй у садку, то навмисне, щоб здивувати нас, зробив так,
що бджоли облiпили його всього, вкрили всуцiль, аж навiть бiло© сорочки не
стало на ньому видно.
   Ось такий, облiплений  бджолами,  постав  вiн  i  зараз  нам,  десь  iз
блакитно© далечi, з'явившись над цим свистючим  залiзним  Дуна╨м.  Виплив,
зринув, ще й усмiха╨ться вам а-пiд вусiв у сво©й живiй бджолянiй кольчузi!



   VII

   Роман-степовий запевня╨, що й садок у нього т так  би  родив,  якби  не
бджола. Вважа╨, що тiльки завдяки ©й, тiльки разом з бджолою  викохав  вiн
тут цей садом иа роздоллi. Деколи навiть з Улинiвки вчителi  приводять  до
Романа школярчат на екскурсiю,  щоб  господар  показав  дiтям,  як  дерево
щепиться, як дике ста╨ недиким. Замолоду, працюючи  по  економiях,  знався
Роман переважно з садiвниками та пасiчниками, все бiльше коло них крутився
та пiдглядав, як каже ревниво Мина Омелькович, вивiдував ©хнi секрети,  що
так згодом прислужились Романовi в него райськiм садку.
   Яка то сила - розум тямущий  та  людська  невсипущiсть!  Якщо  в  кого,
згiдно з приказкою, i на вербi грушi ростуть, - то це ж у Романа! На однiм
деревi в иього можна побачити сiм'ю рiзних сортiв, поряд  ухитряються  там
рости не лише близькi, а й далекi  родичi,  на  пiй  гiлцi  висить  яблуко
снiжно-бiле, а на  сусiднiй  золотаве  або  й  зовсiм  червонощоке,  немов
циганка: он воно, гра╨ з-помiж листя, смi╨ться до сонця та випробову╨  наш
терпець. Все в тiм садку повите для  нас  та╨мницею,  починаючи  з  самого
дядька Романа, з його нiколи до кiнця не  розгаданою  усмiшкою.  Загадкове
усе, що там да╨ зав'язь i родить, бо ногою стороннiй в Романовi  володiння
не ступи, не потривож нi садок, нi отi вулики, що, повнi мирного  гудiння,
трудяться, не знаючи втоми, тримаючись будь-яко© днини свого ладу та сво©х
законiв.
   Коли в Романовiм садку почина╨ щось дозрiвати, коли щось там,  беручись
рум'янцем, заманливо проблиску╨ крiзь листя, тодi ми, ясна рiч,  почува╨мо
спрагу найбiльшу, до колодязя заникувм частiше звичайного,  просто  якоюсь
силою тягне туди нашу пастушачу ватагу. Вiдомо ж бо, що  заборонений  плiд
найсолодший.
   Господар з-пiд сво©х житнiх  брiв  бачить  нас  наскрiзь!  Виринувши  з
глибини садка, дядько Винник пряму╨ назустрiч  нашiй  ватазi,  сухорлявий,
високий, у солом'яному брилi, ноги босi i, як у бiгуна,  легкi.  По  самiй
ходi видно що в неблизькi свiти життя  чоловiка  по  заробiтках  водило  i
цiлком вiриться, що, парубком бувши, Роман цей звервдував отi  нiчнi  сво©
перельоти, - як кажан, лiтав над ня-вамв аж у Козельськ,  долаючи  за  нiч
вiдстанi, що, певно тiльки дуже закоханому пiд  силу.  Бо  лише  за  тако©
умови панський ярикажчик давав йому дозвiл: можеш бiгти але не  ранiш,  як
зiрка вечiрня  проблисне,  а  на  аорi  вранiшнiй  щоб  уже  був  тут,  на
воловнi!.. Прикажчик  аж  очам  не  повiрив,  коли  Роман,  всупереч  всiм
припущенням, вдосвiта явивсь на воловнi весь  мокрий,  але  веселий  пiсля
свого неймовiрного бiгу... "Туди й назад мов на крилах, ще  й  вiд  вербою
постояли..." Та з iншого й дух би геть, а Роман смi╨ться...
   А тепер вiн давно удiвець i вже не лiта╨, ступа╨ по землi, як звичайний
собi чоловiк, з засуканими до колiн холошами, що  ©х,  видно,  засукав  ще
зрання, щоб не зароситись, пораючись у садку, бо й роса в  нього  роситься
теж особлива, така, що дода╨ людинi сили i вроди! Хiба по Надьцi не видно?
Можна тiльки здогадуватись, де вона росою вмива╨ться, бо хоч  як  кортить,
проте нiхто з нас ще жодного разу в садок не проник, ходить там тiльки вiн
Роман-чародiй, та часом промайне  з  оберемком  зiлля  i  вона  теж,  його
красуня донька, що для сiльських свекрух - грiшниця, а для нас - пречиста,
кимось одурена Надька.
   Колодязь Романiв для  спраглих  завжди  вiдкритий.  Перш  нiж  опустити
цебро, ми, тiсно збившись, дивимося  в  глибину,  да  переблиски  води  яа
дяi... I ось уже цебро  булькнуло,  тягнемо  його  всi,  вода  через  край
хлюпоче прозоро.
   - Тамуйте спрагу, хлопцi, води не шкода, - каже приязно  дядько  Роман,
доки ми п'╨мо, - воду що бiльше збира╨ш, то вона тiльки чистiша...
   Усмiхаючись вусами, сто©ть вiн осторонь або -  щоб  руки  не  гуляли  -
майстру╨ яку-небудь дрiбничку,  скажiмо,  вистругу╨  дерев'янi  зубки  для
граблiв або для саней кiлочки i, привiтно поглядаючи на нас, розпиту╨  про
тернiв-щанськi новини. Про садок у такi моменти мови мiж  нами  нема,  хоч
добре ж зна╨ господар,  що  найбiльше  нас  приваблю╨  сюди,  бо  хай  там
котрийсь iз нас i зовсiм товкмачить  голову  в  цебро,  а  очi  його  таки
пасуться в садку. Наповнено баклаги та ропавки, можна б i назад рушати,  а
ми ще й пiсля того смокчемо крiзь зуби ту студену Романову  воду,  якомога
розтягуючи наше пиття, аби тiльки довше побути тут  та  очима  погуляти  в
садку, де все налива╨ться, спi╨, щодень  бiльше  достига...  Найближче  до
колодязя вигналась вгору груша-скороспiлка, вся  вона  облiплена  плодами,
помiж зеленими вже чимало й жовтих - це тi, що  з  пiвденно©  сторони,  що
сонця ©м найбiльше дiста╨ться... "Та вони спiлi, дядьку Романе!  Невже  ви
цього не помiча╨те?"
   Тайновидець, вiн одразу ж розгаду╨ нашi думки. Пiдходить до  дерева  i,
подiбно до музиканта, що вибира╨ потрiбну йому струну, довго розшуку╨  мiж
гiллям одну якусь, саме ту, до сонця обернену гiлку, кладе руку на  не©  i
так обережно, легесенько струшу╨. Гупнуло на землю. Перше гупнуло глухо  й
лежить, i  несила  очей  вiд  нього  одвести.  Оце  ж  i  ╨  вона,  глива,
найулюбленiша в наших краях груша-скороспiлка! Жовта, мов диня, вiд  удару
аж трiснула - соком-медом iскристим так i бризнуло з не©, на  те  iскрiння
одразу й бджола  де  взялась,  закружляла,  примiряючись...  А  тим  часом
гупнуло ще й ще. Нiхто з нас не смi╨ пiдiйти i взяти. Лежать грушi -  тут,
там,  ждуть,  а  в  кожного  з  нас  серце  як  не  вискочить.   Господар,
нахилившись, сам бере, да╨ тобi, да╨ йому, нiкого не забуде, не промине.
   - Покуштуйте, хлопцi, щоб не так надалi кортiло.
   Ще вистача╨ нам витримки повагом вiдiйти  вiд  колодязя,  а  потiм,  не
змовляючись, разом пуска╨мося щодуху, беззвучно смiючись на льоту.
   Оце розговiлись, i годi. Пiсля скороспiлок, хлопцi,  тепер  запасайтесь
терпiнням. Бо треба ж i совiсть мати. Вдруге прийдете до колодязя, то нiби
й не помiча╨те садка, зумисне очi вiдводите вiд того забороненого раю,  де
гущавiнь хова╨ в собi, в листатому гiллi, рiзнi  Романовi  тайнощi,  котрi
так близько, а водночас i так далеко вiд нас. Навiть якби й самi були,  не
полiзли б ми в шкоду, i не тiльки тому, що там  бджоли  гудуть,  весь  час
несуть свою золоту варту... Просто сама совiсть  тебе  туди  не  пуска.  В
слободi в себе ми, звичайно, не такi святенькi, шаста╨мо  темними  лiтнiми
вечорами по всiх садках, тiльки гiлля  шелестить.  Забравшись  на  дерево,
навiть у темрявi влуча╨ш знайти мiж листям те, що шука╨ш: яблука в пазуху,
вишнi в рот, а котрий  недосвiдчений,  то  разом  з  кислими  яблуками  та
абрикосами накида╨ в пазуху ще й переспiлих ягiд iз вишнi шпанки, а потiм,
втiкаючи, почавить ©х обiлл╨ться соком, i  домашнi,  будячи  його  вранцi,
вжахнуться: весь у кровi! Наче з кривавого побо©ща  повернувся  цей  ©хнiй
малий розбишака, учасник нiчних походiв... А  от  щоб  залiзти  в  Романiв
садок,чомусь i в думцi в нас не вкладалося, - бо як тодi  й  приходити  до
його колодязя та в ласкавi Надьчинi очi дивитися? До того ж садок  дядькiв
Романiв у нашiм сприйманнi справдi особливий, повитий у чари, до нього  не
можна ставитись, мов до якогось  занедбаного  терпiвщапського  вишняка.  ╙
садки мовби дозволенi, - вiдкритi для ваших пiчних набiгiв, а  цей  ось...
вiн нiби створений, щоб хвилювати уяву, щоб  виробляти  в  тобi  стiйкiсть
перед спокусами.  Скороспiлок  дали  вам  покуштувати,  i  добре,  а  щодо
решти... Звичайно, знали ми, що настане довгожданий той час,  коли  дядько
Роман сам винагородить пашо товариство за терпiпня та витримку.
   А буде це так. На спаса в Тернiвщинi, як вiдомо, храмовий празник, того
дня все небо в нас гра╨ дзвонами зрання вже весело кленькають,  климкають,
теленькають бiльшi й меншi дзвони слобiдськi, а ми, розсипанi по стернях у
степу коло худоби, можемо лише здалеку ©м вiдгукуватись,  перекладаючи  па
людську  мову,  па  жартiвливу  пiсеньку  те,  що  дзвопи  срiблом   сво©м
вимовляють:

   Клим дома - Хими нема.
   Хима дома - Клима нема...

   Переведем дух, вслухаючись у небо, i знов у тон дзвонам, нависпiв:

   Клим дома - Хими нема...

   То все на уславлення нашого вiчно натхненного  Клима-дзвонаря  та  його
химерно©, до всiх довiрливо© Хими.
   Так гарно, аж нiби великодньо, кленькають,  витанцьовують  цiлий  ранок
невтомнi нашi тернiвщанськi дзвони, дзвоники  та  дзвонята,  нiби  вiтають
сьогоднi весь свiт, вiтають погожий цей день i наше степове  роздолля,  де
вже не зосталося жодного снопа, жодного полукiпка, все  впорано  людськими
руками, звезено до села й перемолочено, - довго там гупали цiни на токах у
кожному дворi... Зате голi стернища тепер вiдкрилися  кудись  аж  на  край
свiту, i вже нiхто з нас не пасе поодинцi, збива╨мось гуртами,  табунцями,
ма╨мо змогу нарештi по╨днатися i з нашими слобожанськими хлопцями,  що  ©х
вiддано з весни на хутори, з тими вiрними друзями, що хоч  i  вибувають  у
багачiв свiй тяжкий строк до покрови, згiдно з домовленостями, проте  роду
свого тернiвщанського  не  цураються,  -  в  наших  пастушачих  вiйнах  iз
хутiрськими, коли ми дражнимося через балку  та  кида╨мось  грудками,  всi
старшi Кириковi брати, дужi,  веселi,  хоч  i  батрацько©  долi  хлопчаки,
щоразу опиняються по цей бiк балки, займають позицiю поруч нас:
   - Ми ж червонi, а не бiлi?
   Отож, як задзвонило, як закленькало срiблястими тонами  на  весь  степ,
уже ми зна╨м, куди нам дивитись, кого вистежувати...  Дядько  Роман  цього
ранку, вирушаючи до села, виходить iз двору  з  великим  тугим  вузлом:  з
чисто© бiло© хустки так i випина╨ться боками щось кругле. Оте кругле, що у
вузлi завузловане, воно найбiльше й розпалю╨ нашу уяву...
   Лежимо  край  степово©  дорiжки,  зача╨нi,  прищухлi,  i   серця   нашi
калатають, в кожному вишумову╨ збурена хвилюванням кров. Польова дорiжка з
межовими стовпчиками сiрi╨ серед стернищ, дядько Роман повагом iде по нiй,
напередоднi  свята  вiн  i  вуса  пiдстриг  i  через   те   зда╨ться   нам
вiдмолодiлим; ступаючи кра╨м дороги, де менше пилюки, вiн уда╨, що  зовсiм
не помiча╨ хлоп'ячих голiв, занурених у полин, прича╨них то  за  кура©ною,
то за клубком заячого  холодку,  нiкого  з  нас  для  Романа  зараз  нема,
проходить наш степовий чародi╨ць нiби як зовсiм  один  пiд  цим  розсяяним
небом, пiд супровiд весело розтеленьканих дзвонiв. Та ось вiн  на  хвильку
зупинився бiля межового стовпчика. З найменшого поруху вусiв,  з  та╨мниче
замкнутого, але враз лукависто просвiтлiлого обличчя нам уже  ясно:  зараз
щось буде! Радiсний дрiж пробiга╨ по тiлу, дух тобi перехоплю╨... Так i ╨:
дядько Роман, навiть не глянувши в  наш  бiк,  тiльки  вусом  усмiхаючись,
шуга╨  рукою  в  загадковий  свiй  вузол.  Мина╨  довга  мить,  i  нарештi
з'явля╨ться з вузла... яблуко, та  яке!  Лежить  на  долонi,  червонощоке,
свiже, велике,  просто  мов  сонце  ранiшн╨!  Творець  його,  наче  й  сам
милуючись, потрима╨ ввиуко перед собою, освiтить ним степ  i  потiм  кладе
свiй садiвницький дар обережно на межовому стовпчику, на одному з тих,  що
розбрелись, як пастушата, степом i застигли край шляху. Увiнчавши  яблуком
найближчий до нас  стовпчик,  дядько  Роман  далi  пiшов,  не  озираючись.
Вiддаля╨ться вiн статечно, неквапно, а те червонощоке так  i  смi╨ться  до
нас iз стовпчика, i ми теж усi тихо, як вiд лоскоту, смi╨мось. I  хоч  яка
розбира╨ нас нетерплячка, але нiхто не зрива╨ться з мiсця, нiхто не бiжить
хапати, яблуко так i червонiтиме,  нiким  не  торкнуте  до  певного  часу.
Лежимо  прищухлi  кожен  за  сво╨ю  кура©ною,  яка  ще  не  стала  осiннiм
перекотиполем, i в радiснiй напрузi стежимо далi за  дядьком  Романом.  От
вiн, наблизившись до другого стовпчика, що сто©ть  низенький,  сiрий  край
шляху, знов зупиня╨ться, i знов вiд невидимого нам доторку  його  руки  на
стовпчику враз спалахне жарким рум'янцем те,  що  виросло  в  його  садку,
набралося там сонця й краси! I хоч  як  нам  важко  да╨ться  та  витримка,
одначе жоден iз нас i цього разу  не  схопиться,  не  побiжить,  ми,  нiби
завороженi, проводжа╨мо поглядами цього високого, сухорлявого чоловiка, що
пiшов i пiшов шляхом до села, бiля кожного межового стовпця зупиняючись, i
там, де вiн пройшов, усi стовпчики придорожнi  нiби  оживають,  випускають
пуп'янок цвiту, уквiтчуються красою Романового чарiвницького саду!
   Навiть якби ми десь за яром, за балкою пасли i не було б нас тут  цього
ранку, то  зда╨ться,  й  тодi  Романовi  яблука  на  стовпчиках  неодмiнно
зачервонiли б: для когось поклав би... Чи для нас, чи для першого-лiшпого,
хто з'явиться тут у цей свiтлий храмовий день. Минаючи  нас  неподалiк  iз
сво©м вузлом дядько Роман, ясна рiч, тiльки вдавав, що нiкого в полинах чи
за кура╨м не помiтив, насправдi ж вiн не ма╨ сумнiву, що ми  поблизу,  що,
поховавшись, мов зайчата, схвильовано,  з  стуком  серця  ждемо  -  цiлого
пiвлiта ждемо! - цього незвичайного дня...
   Безперечно, в такий спосiб вiдзначено й нашу терплячiсть  та  витримку,
бо ж хоч як кортцло, хоч як садок його всiма сво©ми тайнами нас  спокушав,
а ми ж не пiддались, не полiзли в шкоду... Був у  садку  Романовiм  куток,
повитий особливою та╨мничiстю, доступний, мабуть, лише бджолам  та  сонцю.
Там, поблизу стапочка, що його дядько Роман викопав власними руками, росло
кiлька дерев, чимось йому найдорожчих, i з-помiж них одна яблунька, видно,
й зовсiм рiдкiсна, про яку вiн сам говорив з  помiтним  хвилюванням:  "Ось
ота нам повинна вродити..." Тож i ми щоразу поглядали вiд колодязя  в  той
бiк зацiкавлено, все ждали, доки вона вродить,  i  аж  якимось  внутрiшнiм
трепетом були ми пройнятi, коли одного лiта помiтили, як  звiдти,  з-помiж
яблуневого листя, починав проглядати щось  наче  живе,  смi╨ться  червоною
щiчкою, нi на якi iншi плоди не схоже, справдi нiби росою та зорею  вмите!
А що воно там вродило, то та╨мниця з та╨мниць!.. I ось настав наш час!
   Несе нам степом нiби сама  доля  сво©  дари!  Вiд  Романових  яблук  на
стовпцях польова дорiжка змiню╨ться невпiзнанне: сiра, буденна, в  пилюцi,
вона ста╨ зовсiм iнакшою - лежить мiж стернями вже весела, праз-никова, до
само© Тернiвщини вся просто засвiтилася вiд тих яблук! Кожна межа вимагала
познаки, межових стовпчикiв уподовж дороги стояло багато, i  такi  ж  вони
були однаково низенькi, як i цi, теперiшнi, що, несучи  вже  iншу  службу,
миготять зараз понад хайве╨м, увiнчанi червоними телефонними апаратами.
   Перед тим, як зовсiм зникнути за пагорбом з наших очей, дядько Роман iз
ледь помiтним, зовсiм поменшалим вузликом  у  руцi  затриму╨ться  ще  бiля
одного стовпця,  затриму╨ться  трохи  бiльше  звичайного  i,  обернувшись,
якийсь  час  дивиться  на  дорогу,  вквiтчану  яблуками.  Наче  сам   себе
перевiря╨: ну як воно вийшло? I всi ми, прищухлi в чеканнi,  немов  бачимо
його усмiшку, добру й пiдбадьорливу, хоч насправдi  усмiшки  й  не  видно,
тiльки височi╨ серед степу в  розблисках  свiтла  так  само  розблислий  у
промiннi, трохи зсутулений силует людини.
   Весь степ сьогоднi  наче  повен  радостi,  повен  серпневого  свiтла  й
простору. Лише коли дядько Роман зника╨ за пагорбом, ми пругко  зрива╨мось
разом на ноги, мов вiтром здмухнутi, щасливо зшаленiлi, мчимося чимдуж вiд
стовпа до стовпа, на льоту, як вершники,  схапуючи  те,  що  для  нас  так
розкiшно вродило на голих цих стовпчиках придорожнiх!
   Стрiмголов летимо до череди навпростець,  цупка  стерня  стрiля╨  з-пiд
босих нiг, не встига╨ й колоти та розранювати наших невигойних  пастушачих
виразок.
   Аж бiля корiв, задиханi, розбептеженi, з  блиском  в  очах,  з  видимим
щастям у кожного в руцi, ми по-справжньому  надивля╨мось  на  цi  Романовi
яблука. Вони нiби не на деревi виросли, вони пiби з неба! Де там рiвнятися
з ними тернiвщанським нашим кислицям... Склада╨м  по  два  дитячi  кулачки
докупи, примiря╨мо, i виявля╨ться, що Романове яблуко бiльше. А пахне  як!
Духмянощами сонця й землi диха╨ на нас. Червонобоке, запашисте, хiба з ним
що зрiвня╨ться пахощами в цьому стернистому сухому  степу,  де  цiле  лiто
день крiзь день ми чу╨мо лиш пахiть пилюки, коров'ячих кiзякiв та гарячий,
густий дух полину на межах.
   Але це все дотепер, а нинi...
   Хоч як нам кортить, одначе ми довго тих яблук не ©мо  тiльки  милу╨мось
або, стряснувшi©  яблуком  бiля  вуха,  слуха╨м,  як  торохтять  усерединi
зернятка. Десь там, в самiй душi яблука, торохтять. Спiле-спiлiсiньке!  Та
ще ж i на вроду яке! Барву дала йому природа - пiд цвiт зорi...  Поляга╨мо
кружком на межi i, мов завороженi, дивимось надивля╨мось кожен на сво╨: бо
ж таке воно гарне, наче и виросло тiльки для краси.
   До самого вечора яблук тих не ©мо.  Раду╨мось  та  раз  у  раз  втягу╨м
носами яблуневi духмянощi, а коли яблука не стане, то ще й тодi  чути,  як
пахне вiд нього долоня, райським чимось пахне...
   I дивна рiч: нiколи за тi Романовi яблука  ми  не  бились  не  пригадую
випадку, щоб ми коли навiть посварились мiж собою за них. Чи, може, й  тут
певна роль вiдводилась чарам, може, i в дарах  саду  жили  прихованi  сили
якихось Романових характерницьких тайнощiв?



   VIII

   Давно вже  розвиднилось.  Хайвей,  вигинаючись  вiдповiдно  до  рель╨фу
мiсцевостi, струменить, мерехтить у далеч;  скiльки  зглянеш,  лиснi╨  пiд
сонцем спинами машин.  Пролiтають  обiч  нас  на  вiдстанi  силуети  мiст,
незрозумiлих веж, фрески звернених до хайвею грандiозних реклам,  пролiта╨
свiт  iнший,  вiдсторонений  вiд  цього  потоку,  де  без  краю   свистить
розiтнуте, збурене рухом дороги  повiтря.  Тут  уже  й  ритму  нема,  ритм
пропав, самий бiг, лет, слiпий, оголений лет.
   Мчать щасливi й  нещаснi,  скромнi  й  пихатi,  люди  низiв  i  верхiв,
сповненi любовi й пiдступностi, розчарувань i найчестолюбпiших прагнень, i
всi закутi в метал, i всi мовби наперегони з власною долею, женуть, женуть
женуть!..
   Заболотний увiмкнув приймач - полилася тиха музика.
   - Будь ласка, Шопен.
   - Це вони дають класику, -  поясню╨  Лiда,  -  для  заспоко╨ння  нервiв
водiям...
   Тиха музика приймача, можливо, й справдi тонiзу╨ душу,  збадьорю╨  тих,
що чманiють вiд швидкостей траси, принаймнi до нас на хвилях музики  мовби
напливав щось давн╨, сонячне, схоже на блиск того лiта, що колись  пахтiло
нам  яблуками,  снопами  та  серпневими  стернями.  Iнодi  аж  неймовiрним
зда╨ться: невже то були ми? Там навiть крiзь  пилюку  нашi  груди  вбирали
iдеально чисте повiтря, i ми не  помiчали  його  чистоти.  Може,  в  цьому
найприкмет-нiша риса людського життя: доки ти дитина - не  помiча╨ш  краси
дитинства.  Доки  юний  -  не  вмi╨ш  цiнувати  дар   юностi,   рiдкiсний,
скороминущий. Оцiниш i станеш  це  помiчати,  коли  посивi╨ш  i  коли  все
пережите лиш самою згадкою стане для тебе,  згадкою  щемливою,  мов  чиясь
далеко в полях тануча пiсня...
   Хай комусь аж надто елементарним чи навiть смiшним може видатись  свiт,
iз якого ми вийшли, а для нас вiн був i буде джерелом роздумiв, бо ми жили
там, де все, як нам зда╨ться, було ближче до самого себе, до  природи,  до
трав, до неба i сонця, може, навiть  ближче  до  речей  складних,  до  тих
витокiв гармонi©, що ©х так нервово й болiсно шукав людина сучасна...
   - I все там трудилось: людина, й бджола, i вiтер, i вода... - чую крiзь
музику тихий голос Заболотного. - Пригаду╨ш, як уночi ми  вперше  побачили
на Ворсклi того кому-нiвського водяного млина... Лiтньо© ночi, серед верб,
кидаючи тiнь на освiтлену мiсяцем воду, рипить якась велетенська  споруда,
вся аж здрига╨ться...  Просто  млин,  а  як  вiн  вразив  нас  тодi  сво╨ю
та╨мничiстю, коли горнув ту мiсячну воду,  натужно  розвертав  перед  нами
надра темряви й свiтла... Працював аж згрiзна, хоча десь iзсередини  мирно
пахло вiд нього теплим борошном, а на возах пiд зорями так  по-гоголiвськи
розкiшне спали чи, як тодi мовилось, зорювали озерянськi,  вигурiвськi  та
нашi тернiвщан-ськi дядьки... Невже ми з  тобою,  -  каже  вiн  згодом,  -
справдi живемо вже серед нового людства, де iнше  сприймання,  iнша  шкала
поетичних, а то й моральних цiнностей? Часом тут можна почути, що людина в
основi сво©й сила деструктивна, з пiдсвiдомим нахилом до  руйнування...  I
коли я шукаю аргументи проти цi╨© популярно© серед ©хнiх фiлософiв  думки,
то поруч iз безлiччю iнших фактiв, поруч з постатями  великих  будiвничих,
воiстину творчих натур, щоразу виника╨ з марев дитинства  i  образ  нашого
Романа-степового. В  чiм  тут  рiч?  Чому  саме  його  образ  так  впибоко
вкарбувався в пам'ять? Було ж у Тернiвщинi ще кiлька Романiв, один  навiть
родичем доводився нам. Заболотним, а запам'ятався  найбiльше  чомусь  саме
цей - Роман-степовий... Рiч, звичайно  ж,  не  тiльки  в  його  яблуках  а
скорiше в  тих  щедротах  людяностi,  якi  чи  не  вперше  нам  вiд  нього
вiдкрились. Так чи iнак, а чомусь запав у душу мiцно, назавжди. Ось уже  й
сам посивiв, i Роман той начебто мiг давно забутись, а  вiн  що  далi,  то
навiть частi ше вирина╨ звiдти, з нашо© степово©  античностi.  Мiг  би  ти
науково пояснити - чому це?
   - Юна душа завжди шука╨ в життi щось iстинне справжн╨, тобто  неминуще,
для формування сво╨© структур ри ©й, певне, саме такий вiтамiн потрiбен...
До того ж, дiтяче сприймання - це сприймання поетiв,  iнодi  дитина  одним
зблиском iнту©цi© схоплю╨ саму суть, щоб  потiм  сво╨  вiдкриття  зберегти
надовго, надiйно...
   - Щось подiбне, певне, сталося i  в  цьому  випадку...  Iнодi  й  зараз
хочеться уявити, як вiн жив у степу самотою. Всi вiтри - його.  Стугонять,
розгулявшись, зимовими ночами. А вате влiтку! Над степом зоряно,  так  там
просторо в небi.  Зiрки,  мов  бджолята,  всюди  поприлипали  на  небесних
квiтках. Вийде Роман i дивиться. Загадка всiх загадок - там, угорi...
   - Звичайно, - кажу, - Роман-степовий був людина непересiчна, натура  iз
тих, хто у твореннi, постiйному, щоденному, знаходив сенс свого  iснування
на землi. Для нас вiн людина, яка жила у злагодi з власним сумлiнням ми це
вгадували iнту©тивно, а людина, що з сумлiнням сво©м не конфлiкту╨,  це  ж
таки... - я пiдшукую потрiбне слово.
   - Це людина, а не бутафорiя, - засмiялась несподiвано Лiда, без  зусиль
переганяючи мене, тугодума.
   Дiвча й далi уважно дослуха╨ться до наших розмiрковувань, в центрi яких
знову опиня╨ться Роман-степовий, чи╨ вмiння трудитись було, може, одним  з
найразючiших вiдкриттiв, що явилося нам на самiй зорi осягання свiту.
   - Не знаю, як тобi, - кажу до Заболотного, - а для мене вiн завжди  був
людиною майже гармонiйною чи близкою до цього...
   - Хоча, - знову жвавiшав Лiда, - навряд чи багато було гармонi© у  тiй,
як ви кажете, степовiй античностi...
   - А вона ж мае рацiю! - каже  Заболотний.  -  Згодься,  той  усмiхнений
чародiй, що перед нами виблискував у бджолянiй кольчузi, то ще не весь був
Роман. Зачарованi йогодобротою та  його  дивними  дiяннями,  ми  сприймали
Романа, ясна ж рiч, з чималою дозою фантастики. Скажiмо, нам здавалось, що
вiн нiколи не спав. I що був всемогутець, бо розумiв не доступну нам  мову
бджiл, i дерево сво╨ю волею змушував родити так, як вiн хоче. I,  звичайно
ж, цiлком iмовiрними були  для  нас  тi  нiчнi  його,  закоханi  перельоти
протягом ночi до Козельська й назад, бо  ж  вiдомо,  що  не  iсну╨  жодних
перепон  для  людини  закохано©...  Зачудованi  тi╨ю  Романовою  надсилою,
безсумнiвним чаклунством мага й характерника, хiба могли ми дитячим  сво©й
розумом заглибитись у чорноту його  буднiв,  у  тяжкiсть  його  невсипущо©
працi, у всi його клопоти й навiть драми, а вони ж були...
   - Та ще якi!
   - Можна тепер тiльки догадуватись, як вiн мав  страждати,  скажiмо,  що
так  нещасливо  склалася  доля  його  доньки,  тi╨©  слiпучо©  Винникiвни,
оповито© степовим сонцем... Для нас вона тодi теж вiдкривалась  не  так  у
сво╨му горi, старанно приховуванiм нещастi, частiше поставала в iншому,  в
чарах вражаючо©, надто ж для  дiтей,  краси,  у  сяйвi  тi╨©  незрiвнянно©
усмiшки, що на не©, мабуть, звернув би увагу й сам Леонардо...



   IX

   - Пояснiть менi: що таке паслiн? - запиту╨ згодом Лiда.
   Нам аж восоло стас. Чого це раптом ©© зацiкавило, з якого дива?
   - Таж ви самi казали: пасльоновi дiти.
   - Solanum  nigrum,  -  вiдповiда╨  Заболотний,  -  так  по-латинi  його
величають, наш паслiн. У сво©х заслугах перед людством рослина  ця  досить
скромна, а от дiтлахiв тернiвщанських пасльонець по раз виручав.
   Лiда, однак, просить пояснити детальнiше...  Хто  б  мiг  подумати,  що
через таку вiдстань часу та аж на яких шляхах про цей паслiн зайде мова...
Нiхто його в нас не сiяв, не садив, а  тiльки  завеснi╨,  так  вiн  уже  й
пробива╨ться iз землi. Комусь вiп може здатися й зовсiм нiкчемною рослиною
- бур'янець, та й годi, а для  нас,  тодiшнiх,  то  був  не-абкиякий  дар,
найпершi ласощi нашого тернiвщанського лiта. I нiде вiн,  зда╨ться,  краще
не родив, як у глинищах на сторонi Заболотних та по занесених мулом  наших
балках, де хоч i зайнято все було пiд коноплi, одначе й пасльо-нець  всюди
бiля них тулився. Цвiт  його  на  картопляний  схожий,  а  як  доспi╨,  то
висiтимуть на ньому синенькi, аж чорнi, ягiдки, неначе дикi виноградини, -
крiм нас, ще й пташки ©х люблять клювати. На смак ягiдки пасльону солодкi,
аж нуднi, звичайно, це не кокосовий горiх, не фiнiк чи  банан,  та  все  ж
краще, нiж нiчого...Але чому ось так: коли i  звiдки  в  ╙вропi  з'явилась
картопля, якими шляхами примандрувала вона до нас, це достеменно вiдомо, а
от звiдки взявся паслiн на Тернiвщинi та й взагалi як давно вiн  росте  на
планетi, - в жодному  довiднику  цього  не  знайти...  Заболотний  жартома
зауважу╨, що, певне, i в садах Едему паслiн уже був, мав сво╨ мiсце  помiж
перших, ще райських бур'янiв... I чи не  звiдти  пташки  вiдомим  способом
перенесли його в нашу Тернiвщину, в солов'©нi нашi балки?
   Балки - то наша колиска. Для стороннього - що вони?  Лопухи,  пасльони,
коноплi, та ще ковбанi-макортети,  теплi  нашi,  з  пуголовками  моря,  що
тримаються пiсля повенi до пiвлiта, щоб  було  де  дiтворi  барложитись...
Убогий свiт! Тiльки як на чий погляд. Що ж до нас iз Заболотним, то куди б
не кидало життя чи його, чи  мене,  якi  б  дива  не  поставали  очам,  а,
зда╨ться, нiде не знайти  гарнiших  мiсць  за  нашу  балку  Левадну  з  ©©
розкошистими вербами, з сонячним,  аж  чадним  духом  конопель  та  ясними
зорями вночi в тих калабанях... Навiк, видно, ми до всього того  прикипiли
душею. А крiм Левадно©, ще ж i балка Чернеча та Яворова, що, невiдь-звiдки
тягнучись, сходяться саме в нашiй Тернiвщинi, в ©© вербовiм  раю.  Недарма
балки  нашi  й  солов'ям  так  полюбились:  тiльки  весна,  тiльки   верби
розпустились, так уже й тьохнуло... Десь iз Африки  чи,  може,  навiть  iз
Цейлону, здолавши безмiрнi вiдстанi,  летять  сiрслькi  спiваки  небесними
шляхами до нашо© Тернiзщi©шi, щоб у цих балках, у вербах  попiд  глинищами
на цiле лiто зробити собi осiдок i вивести потомство.  Прилiтають  солов'©
не всi одразу, напровеснi,  десь  надвечiр,  чу╨мо,  пробують  в  гущавинi
голоси лиш поодинокi солiсти. Це вiй прилетiв, господар,  а  ©©  ще  нема,
вона з'явиться пiзнiше. Як справжнiй лицар i глава сiм'©, вiн огляне  сво©
володiння - балку, верби - i, переконавшись, що  все  на  мiсцi,  приготу╨
гнiздечко, заховавши його помiж вiттям так, щоб нiякий шулiка не  помiтив,
а пiсля того вже зводить прибути й  вона,  панi  солов'©ха  чи  молоденька
соловейкова наречена. Верба з вiттям - то ©хня планета! Там  панують  ©хнi
спiви й любов... Спершу долина╨ звiдти голосок мовби  несмiливий,  зробить
новачок кiлька витьохкiв i прислуха╨ться: ану ж,  як  воно  вийшло?  Потiм
чичиркне  -  нiби  горлечко  прочища╨...  Тодi  враз   залл╨ться   вiльно,
голосисто, а вечори все теплiшi - чого  ж  не  спiвати?  I  ось  уже  нема
зморенiй Тернiвщинi сну - вся балка повниться, шалi╨ солов'ями!  Звiдусiль
озвалися, на всi лади змагаються - хто кого перевершить... Ось  коли  буде
щебету, ляскання, тьохкання! Справдi, "смiються-плачуть солов'©"...  Нiчнi
поети   наших   тернiв-щанських   левад   та   балок,   як    самозабутньо
вiддаватимуться вони сво©й творчостi! П'янiтиме нiч  од  того  солов'©ного
шалу, п'янiтиме все, не знаючи сну, завмиратиме солодко не одна дiвоча  та
хлоп'яча душа!.. Вже й бувши студентами, ми не раз згадуватимем у далекому
мiстi нашi тернiвщанськi  левади,  повнi  солов'©ного  щебету  й  дiвочого
смутку... На кiнець весни другим заходом,  так  би  мовити,  другим  туром
пiдуть вечiрнi концерти: то солов'©не подружжя навчатиме спiву  вже  сво©х
малят, навчатиме, як вiртуозно брати колiнця, брати найвищi  "соль"!  Адже
солов'ятам теж треба вчитися цього мистецтва, само нiщо не да╨ться...
   Заболотнi живуть у самiй гущавинi солов'©ного царства,  якраз  навпроти
нас через балку, пiд глинищами, - догукнути можна. З-помiж старезних  верб
проблиску╨  ©хня  бiленька  старосвiтська  хатина  з  маленькими  вiкнами,
соломою вкрита. Срiблястi коси вербового вiття звисають над оселею низько,
окутують ©©, i навiть у найбiльший жнив'яний день у хатi Заболотних  пану╨
прохолода, тiнi волоха-т6 стоять по кутках,  а  глиняна  долiвка  встелена
рогозою та iншим зiллям. В сiм'©, крiм найменшо© Ялосоветки, все хлопцi та
хлопцi, один в  один  при  сво╨му  мовчазному  батьковi-удiвцевi.  Та  хоч
виглядом вiн як хмара,  з  торчку-ватим  вусом,  з  поглядом  суворим,  що
незнайомого аж вiдлякне, а проте нiкого з дiтей Заболотний  i  пальцем  не
торкнув, зда╨ться, й не насварився нi на кого, вiдколи вони зостались  без
матерi, - тиф  забрав  ©хню  матiр  незадовго  перед  тим,  як  Заболотний
повернувся з-пiд Перекопу, епiдемiя тодi викосила багатьох.
   Пiсля блiдо©  зими,  картопляно©,  житньо©,  коли  завеснi╨  повсюди  i
заблискочуть тернiвщанськi вишняки кожною сво╨ю карою  гiлочкою,  якраз  i
наста╨ найкрутiший випроб для хлопцiв  Заболотного,  бо  саме  тодi  чиясь
довга цупка рука вже тягнеться в солов'©ну балку по ©хнi дитячi душi.
   З першим теплом якогось там весняного дня з'являються в  нашiй  слободi
пришельцi з хуторiв, похмурi дядюги у шапках кудлатих, у  чумарках  -  ото
якраз i ╨ вони, для малечi слобiдсько© найстрашнiшi,  ловцi  дитячих  душ.
З'явившись на толоцi, якийсь iз таких допиту╨ться в нас, школярчат:
   - А де тут у вас той Заболотний живе, що в нього хлопцiв багато?
   -  Отам  вiн  живе,  недалечке!  -  охоче  пояснить  саме  котрийсь  iз
Заболотних, найчастiше це  буде  Кирик,  вiн  так  чемненько  розтлумачить
ловцевi, куди треба йти: - Прямо та прямо, не  доходя  минаючи,  де  новий
собака та рябi ворота, де погрiб у яму впав!
   I все це випалю╨ться такою скоромовкою, що зайда хутiрський не одразу i
второпа╨, що воно й до чого.
   Одначе згодом наймачi все-таки втраплять до  Заболотного,  хлопцiв,  що
порозбiгалися й ховаються попiд кручею в глинищах, буде  i  там  знайдено,
покликано, i вже хутiрськi жмикрути оглядають ©х, мов лошакiв на  ярмарку,
вдивляючись в ©хнi грiшнi душi, прикидають,  чи  добрий  буде  iз  Грицька
погонич,  а  з  Степана  плугатар,  а  а  Iвана  волопас,  а   з   Кирика,
найменшого...
   - Нi, цього не вiддаю, - скаже хмуро батько.
   - А то чого ж?
   - Цьому ще рано.
   - Менi б вiн пiдiйшов...
   - Хай пiдросте.
   Переговори  вiдбуватимуться  туго,  тягучо,  Заболотний-батько   зрiдка
густиме щось уперте, бо ж натура, як у тура, а Ян Янович, котрий з власно©
волi прийде на помiч Заболотному-удiвцевi в такий  вiдповiдальний  момент,
поступово вiзьме переговори на себе i, на подив нам,  виявиться  неабияким
дипломатом. Згадуючи тi крутi дипломатичнi перетрактацi©,  що  вiдбувалися
тодi в наших глинищах, вiдтворюючи той стан напруги, ту "вiйну нервiв", що
там зав'язувалась, ми з Кириком i зараз  вiдда╨мо  належне  дипломатському
хисту Яна Яновича. Без поспiху, умiло та  вдатно  вiв  латиш  свою  лiнiю,
пункт за пунктом видобуваючи з хутiрських твердолобiв рiзнi полегкостi для
хлопцiв, вкарбовуючи наймачам, що будь-яка оплата  за  таких  козарлюг  не
буде завелика, ви ж тiльки гляньте на них, ось  вони  перед  вами  стоять,
один в один, як соколи!..
   Хутiрський прийда диктуватиме сво© умови:
   - Щоб слухняним був...
   - Щоб нiчого не крав...
   - I вставав удосвiта...
   - Увечерi пiсля роботи ще проса на кашу в ступi стовчеш, ну i,  звiсно,
коноплю м'яти...
   Латиш це вiдмiтав рiшуче. Нiяких  конопель  уночi,  нiяко©  ступи!  Нiч
да╨ться, щоб спочити хлопцевi, бо ж йому рости, сили набиратись...
   Чи не там, пiд час переговорiв у глинищах,  i  цей  Кирик,  чи  то  пак
Кирило Петрович Заболотний, брав першi уроки дипломатичних тонкощiв? Чи не
тодi вiн уже дещо мотав на вус, дослухаючись, як непоступливий з сталевими
нервами Ян Янович, все зваживши, все передбачивши, зрештою  домагався  для
хлопцiв належних гарантiй i нав'язував тому, що  в  чумарцi,  сво©  умови,
тямущо,  з  несхитною-таки  терплячiстю  обумовлював  кожен  пункт  крутих
глипищанських угод. Бо все там треба було врахувати: де  хлопець  спатиме,
чим харчуватимуть  малого  тернiвщанина,  скiльки  аршинiв  та  яко©  саме
матерi© буде набрано восени цьому соколовi на штани, а скiльки ще й зерном
буде додано, та щоб не суржиком, не одвiйка-ми... Бути ж у строку хлопцевi
до покрови i нi днем пiзнiше...
   - Прийма╨ться?
   - Та вже ж...
   - I щоб нiяких кривд, нiякого рукоприкладства, бо за це  суд...  Спiлка
"Робземлiс" насторожi батрацьких iнтересiв.
   - Та зна╨мо.
   - Ну, тодi й баста!
   Кiнча╨ться  дипломатiя  тим,  що  хлопцi,  Грицько,  Степан  та   Iван,
понурившi© голови, з батiжками, що гадюками волочаться ©м услiд, покидають
сво© рiднi глинища, полишають батька, який сто©ть  зажурений,  iз  глибоко
впа-лими щоками й  настовбурченим  вусом,  настовбурченим  сердитiше,  нiж
будь-коли, i мудрого свого латиша покидають, i нас iз Кириком, i сестричку
свою Ялосоветку а очима, повними слiз. Жартуни  та  витiвники,  найвiрнiшi
нашi друзi, надовго вони тепер помандрують по чужих стежках, зникнуть  для
нас па все лiто, загубляться  у  безвiстi  хуторiв,  нiби  десь  на  iнших
континентах.  Навiть  у  великi  свята  нам  ©х  не  бачити,  глитайня  не
вiдпустить хлопцiв додому до сивих заморозкiв, до покрови, тож  чи  дивно,
що Ялосоветка, провiвши братiв, по день i не два ще литиме сльози за ними,
i згодом, хоч уже сльози й висохнуть,  вона  все  линутиме  думкою  братам
услiд, цiле лiто буде в зажурi: чи  хоч  живi?  Чи  конi,  схарапудившись,
котрогось не розбили? Чи бугай на роги Степанка не пiдняв?
   Ялосопетка - створiння хороните, кволеньке, пiсля зимi© таке блiдо,  аж
свiтиться, тим-то iто лише батько, а й хлопцi мають до Ялосоветки  жалощi,
пам'ятають щодо цього материп  заповiт.  Тiльки  дiвча  вiзьметься  сво©ми
тоненькими, мов соломинка, руками за рогач, щоб витягти з  печi  казан  iз
картоплею, уже котрийсь iз хлопцiв вiдсторонить сестричку, оберiгаючи, щоб
не надiрвалась, сам тужитиметься бiля того казана, а якщо це  буде  Кирик,
то вiн що й пожарту╨:
   - Важко в пiч, а з печi це нам за iграшку... Мабуть, не бува╨ недiлi чи
якого празника, щоб па подвiр'©  в  Заболотних  не  з'явилось  хлоп'я  або
дiвчинка iз слободи, прийде, тримаючи глечика, зав'язаного в хустку:  мати
молока прислали. Або ще: ось вам молозива передали... Хай i не  родичi,  а
не забувають люди Заболотних, ©хню осиротiлу безматiрну хату.
   А чим Заболотнi  багатi,  то  це  солов'ями:  щовесни  в  ©хнiх  вербах
солов'©в повiю! О тiй порi, коли птахи розша-ленiються, коли  заливаються,
аж стогнуть кругом  хати  у  верховiттi,  та  ще  коли  це  буде  весняний
недiльний день чи й самий великдепь, тобто коли нашi слобiдськi  хатки  по
пiдгiр'ю стануть ще бiлiшi, аж сяятимуть стiнами проти сонця, а  десь  там
на сьомому небi невтомний Клим клемкатиме у дзвони  сво╨  натхненно  "Клим
дома - Хими нема", коли все над селом i над нашими балками  буде  сповнепе
яко©сь чистоти, злагоди й святковостi, - Забо-лотн'ий-удiвець такого  дня,
зоставшись вдома з сво╨ю донечкою, дiстане ©й iз скринi найбiльше  родинне
багатство -  квiтчасту  кашемiрову  хустку,  розгорне  й  поважно  в  руки
подасть:
   - Запнись маминою, Ялосовстко.
   Запнеться дiвчинка слухняно, обiв'╨ться материною красою  й  сядо  бiля
верби перед батьком, що довго-довго буде на не©  дивитися,  вдивлятиметься
пильно, i ми зпа╨м - чому: в цiй хустцi Ялосоветка викапана мати.
   - Мама твоя так цю хустку любила...
   Сидить на призьбi, дивиться па  той  живий  портрет,  па  ╨диний  образ
кохано© дружини, залишений його життю, i слуха╨, як на дзвiницi  в  щодалi
наростаючому темпi калатають, видзеленькують Климовi дзвони. Ось вони пiби
в жаркий танець пiшли, пашi дзвонята,  квапляться,  розганяються  дужче  й
дужче, весело й святково вимовляючи веснянiй Тернiвщинi:
   Клим дома - Хими нема!
   Кленькають, климкають, видзвонюють весело, танцюють на дзвiничцi дедалi
хутчiй, викликаючи сво©м танцем-змаганням  добрi  усмiшки  в  усiх  кутках
села.
   А десь  згодом  Ялосоветка  потайки  дозволить  i  Кирико-вi  запнутися
маминою хусткою: "I ти в нiй теж на маму схожий... Брови -  як  у  не©..."
Хоч маму вона навряд чи й пам'ята╨...
   Вiдклемкають, вiдбомкають великоднi  дзвони  i  почнуться  знов  буднi.
Батько Заболотних прилашту╨ у повiтцi верстак, тiльки не ткацький, що цiлу
зиму  гупав  у  хатi,  а  столярський,  i  неквапом,  день  у   день   вiн
майструватиме вiкна та дверi людям, а ми  з  Кириком,  як  i  торiк,  знов
опинимось в ролi пастушкiв у степу. Всi при дiлi, i навiть для  Ялосоветки
знайдеться робота, ©© домовлятимуть слобожанськi жiнки стерегти на левадах
полотна, розстеленi для вибiлювання, наглядати, щоб по них гуси не ходили,
не полишили лапчастi сво© слiди. Щодень самiтнiтиме  Ялосоветка  бiля  тих
полотен, а в спеку дiвча схова╨ться в  затiнку  верби,  сяде  i,  схиливши
голiвку, в позi маленько© мадонни з подарованою латишем  глиняною  лялькою
на руках, колихатиме ©© та стиха квилитиме писклявеньким голоском:
   Запрягайте конi в шори, конi воронi©!
   Та й по©дем доганяти лiта молодi©...
   Заболотний не зводить очей з полотна автостради, мабуть,  вита╨  i  вiн
думками десь там, у наших балках солов'©них.  Може,  i  йому  нагадало  це
гудронове полотно тi далекi тернiвщанськi полотна, що кожного лiта бiлiли,
вистеленi по наших левадах, - аж звiдти бiлiють вони i зараз  крiзь  завiю
часу... Натканi за зиму, зiйшли з верстака сировi, грубi та негарнi, ще ©х
треба золити, а побувавши в жлуктi з  попелом,  визолiвши,  день  за  днем
вибiлюються на сонцi, доки iз сiрих стануть бiлi як снiг, а Ялосоветка  ©х
стереже та квилить над  ними  вже  про  того,  хто  iз  нею  "на  рушничок
стане"... Блищать смуги полотен, вдень аж  слiпучi,  i  якби  тодi  хто  з
лiтака глянув на них, навряд чи й догадався б, що  то  за  та╨мничi  знаки
бiлiють пасмугами на зеленiй землi. А то все бiлiли ночi  недоспанi  наших
матерiв, то набирались чистоти вiд сонця чи©сь посаги,  майбутнi  рушники,
квiттям вишитi знаки чи╨©сь долi...
   Чути поблизу тиху, нiби з далечi лiт долетiлу мелодiю -  це  Заболотний
щось там мугиче над кермом...
   - Як це сказано, - оберта╨ться вiн раптом  до  мене,  -  доганяти  лiта
молодi©... Чиясь душа зумiла ж отак виспiвати себе...
   Купальське вогнище палахкотить серед синьо© сутiнi наших левад, дiвчата
у вiнках круг голови - то на ниточцi нанизано в кожно©  пелюсткате  квiття
рожi, що росте в багатьох  бiля  хат.  Навiть  i  меншi  дiвчатка-пiддiвки
шмигляють тут, збудженi, задиханi, вони теж у вiнках, очi блищать, цi кози
бояться, що ми будем ганятись за ними та обриватимем з них вiнки,  бояться
i водночас ждуть цих хлоп'ячих жартiвливих нападiв, але поки що ми  ©х  не
чiпа╨м, хай стрибають i Катрусi, й Одарочки через вогнище, де  й  ми  один
з-поперед одного виказу╨м свою вiдвагу та спритнiсть, а потiм,  розпаленi,
з пообсмалюваними бровами, будем ганятись в блискучiй  темрявi  за  нашими
юними подругами, жарко жалитимем ©х жаливою по жижках, а вони, пiрнаючи  в
гущавiнь левад, верещатимуть злякано й весело, аж  заклично.  Чи  спромога
котромусь iз сучасних вiдчутi© всi чари нашо© лiтньо© тернiвщансько© ночi,
всi отi грай-пустощi по балках серед вiття верб та зоряних калабань, серед
заростей, де було так гаряче, аж задушливо вiд пахiття  любисткiв-м'ят  та
схвильованих вiд-дихiв ще не вимовлено© любовi? Як  тропiчно  було  в  тiй
розпашiлiй пiтьмi, в пахощах зiлля хмiльного,  де  юнi  пругкi  й  жагливi
вуста  лепетали  навстрiч  щось  сум'ятне,  безтямно-щасливе,   як   перша
пристрасть...
   Чому все те - i дитячi пустощi, й чи©сь недитячi пристрастi - так мiцно
зберiга╨ душа? Пломiнь купальських вогнищ,  гострий  вереск  дiвчаток,  що
випорскують з-пiд жаливи, ночi перших, жарких до нестями освiдчень  -  все
це для чогось потрiбне тобi?  Отi  колодки,  де  однi  хмелiють  у  спiвах
кохання, у танцях з пилюкою, а меншi тим часом, вкрай  розпашiлi,  шугають
по хащах, лiтають по темрявах, мов блискавки...
   Пуди конспектiв, горп проштудiйованих  посiбникiв  пе  багато  залишили
пiсля себе. Але чому досi чу╨ш, який пахучий був той новенький буквар,  що
тобi видали в школi? I читанка, що зветься "Вiнок", вона  теж  незрiвнянно
пахла. А перший "Кобзар", що потрапить тобi до  рук,  i  першi  рядки,  що
западуть у дитячу душу на все життя:  "Серце  мо╨,  зоре  моя,  де  це  ти
зорiла?.." Був то свiт, де все ставало вiдкриттям.  Струми  якiсь  живлющi
струмують на тебе звiдти,  i  все  тамтешн╨  нiби  промениться,  свiтиться
чимось неземним, як ота райдуга, що пiсля дощу загра╨ барвами, беручи воду
в мокрих наших балках, - нам дуже кортiло пiдгледiти,  як  саме  у  вербах
вона воду бере.
   - Бiжiм! Пiдгледимо райдугу зблизька!..
   Так нам хочеться  пiдступитись  до  не©  на  коротку  вiдстань,  руками
обiйняти ©© семибарвний стовп... Хтось iз дорослих остерiга╨:
   - Не бiжiть туди, бо райдуга й людину у хмару потягне!..
   Але ж пiсля тако© застороги нам ще дужче кортить! Як би там було нам  у
хмарi, куди б нас райдугою потягло?.. А семибарвна все боре  й  боре  воду
десь зовсiм поруч, у скупаних дощем  розкошистих  вербах  Заболотного,  ми
чу╨м, як аж шумить та вода потужним струменем угору, жене себе в небо, щоб
через скiлькись там часу знову пролитись на нас ласкавими рясними  дощами,
вiд яких одразу i рослини, й дiти пiдростають.  Завдяки  райдузi,  небо  й
земля по╨днались, висока брама ©© вже й при сонцi за мокрою зеленню  левад
па синiй тучi цвiте, вигляд райдуги чомусь нас хвилю╨, з'явилась - i  нiби
повеселiшав свiт! Все так до ладу в  природi,  так  усе  згармонiзовапо  -
жоден би винахiдник краще не вигадав! Лiта без райдуг, зими  без  колядок,
весни без солов'©в та без вишневого цвiту - то настане  пiзнiше.  Зазна╨мо
стану, коли зупиниться самий рух життя. Крiм горя, нiщо не ростиме, нта-хи
спiвучi не прилетять, крапля дощу благодатного з неба не  впаде  -  тiльки
чорнi бомби падатимуть звiдти  з  сатанинським  виттям...  Кiнець  усьому,
непам'ять, небуття? Тупе, звандалiзоване iснування?  Та,  виявля╨ться,  не
так просто спустошити душу людську, виявля╨ться, й пiсля всiх жахiть у пiй
незруйнованим м