горищi,
де виплодок цей розважався вiнчестером, крiм запасу набо©в, було  знайдено
ще й цiлi купи расистсько© лiтератури...
   - Наплодилося ж ©х, - зiтхнула Заболотна. - Увечерi на вулицю  сама  не
виходь, у парк не поткнись. Там навiть  серед  бiлого  дня  до  тебе  може
вчепитися  якийсь  патологiчний  тип  або  звiдча╨ний  наркоман:   осмiхом
чемностi шкiриться назустрiч, а з-пiд плаща вже  фiнку  показу╨  -  монету
йому дай, бо вiн гине, йому треба зараз, негайно купити дозу  наркотика...
Може, й цей наковтавсь яко©сь гидоти?
   - Принаймнi тримався вiн досить нахабно, - сказав Заболотний. -  Навiть
хизувавсь: зовiть  мене  терористом...  Що  це  вiн  стрiляв,  не  став  i
заперечувати. "Нащо  ж  ти  стрiляв?"  -  "А  хотiв  зробити  вашим  малим
комунiстам сепрайс!" - (Тобто несподiванку...) - "Для чого сеп-райс?" - "А
так... Сепрайс, i все". - I при цьому гидка усмiшка дегенерата.
   - Звичайно, займатися б цi╨ю справою Дударевичу, а  не  Заболотному,  -
сказала Соня, - чи й хто iнший мiг би пiти, чому саме Заболотний?.. Та  це
вже як водиться: ко-лв треба когось вiдрядити в ©хнi офiси на  переговори,
то щоразу  жереб  такий  мо╨му  ось  випадав.  Де  найнепри╨мнiше  -  туди
неодмiнно вашого друга пошлють...
   - Нiхто твого Заболотного, Сонечко, не посилав - вiн сам зголосився,  -
уточню╨ господар.
   - Отож... Бо йому найбiльше треба!  Вiдмовитись  вiн  не  вмi╨!  Хоч  у
пекло, а пiде правди дошукуватись... Скажiть, - вона усмiхнулась  до  мене
раптом, - чи  всi  такi  скаженi  виростали  у  тих  ваших  тернiвщанських
глинищах?
   Нiби докiр, а в словах ©© чую приховану гордiсть.
   - Довелось нам, Соню, пiдвозити сьогоднi  одного  хiпi,  -  певне,  щоб
змiнити тему розмови, став розповiдати Заболотний дружинi.  -  Злива,  нiч
заходить, а вiн, до рубця промоклий, сто©ть на узбiччi, "голосу╨".
   - I ви зупинялись? Не побоялись  брати  заброду  пiчного  в  машину?  -
вжахнулась дружина. - Серед них же i вбивцi ╨!
   - Цей, як бачиш, виявився мирним, на життя ближнiх не  посягав.  Просто
людина-квiтка. Справдi, серед них ╨ такi, що вважають себе  квiтками.  Нам
випала квiтка досить таки занедбана, та однаково довелось виручати...
   - Певне, ще один бродячий фiлософ?
   - Та схоже... В усякому  разi  хлопець  не  пустопорожнiй,  -  жвавiша╨
Заболотний. - Деякi його мiркування, безперечно, вартi уваги. Скажiмо, вiн
вважа╨, що нам, землянам,  потрiбен  який-небудь  сигнал  iз  всесвiту  чи
навiть з'ява позаземних пришельцiв - щоб нарештi  нас  об'╨днати!  В  одне
зiбрати весь генiй людства й  поставити  його  на  захист  плаиети  -  ось
потреба потреб, ось те, що дасть нам силу,  отямигь,  згурту╨  неуживчивих
оланетян в ╨дине цiле i заряту╨ нас як рiд!..
   Я в подивi дивлюсь на  Заболотного:  що  вiн  припису╨  тому  хiпi?  Не
говорив же той чогось  подiбного!  А  Заболотний,  зрозумiвши  мiй  подив,
весело приспокоюс мене:
   - Мiг, мiг той хлопець i таке сказати. Адже йдеться про те,  який  шанс
утриматись, зберегтись, не зникнути цьому бiологiчному видовi пiсля  ночей
Брахманових...
   - Надто високi матерi©, - сказала Заболотна майже недбало, i  думка  ©©
знов новернулася до того жахливого випадку  з  обстрiлом  квартири.  -  Що
серед дiтей без жертв обiйшлося - це таки  щастя,  хоча  за  Лiду,  правду
кажучи, я й зараз не зовсiм спокiйна. Днями Лiда призналась, яким вiн  ©й,
той бандюга, страховиськом уявля╨ться: волохатий увесь, з пазурами замiсть
пальцiв,  сидить  мiж  скелями  хмарочосiв  i  щовечора  вистежу╨  когось,
припавши кривавим оком до оптичного прицiлу гвинтiвки...
   Погляд Заболотно© мимовiль ковзнув по зашторених вiкнах. Видно, що  той
монстр, волохатий упир-дракула, час  вiд  часу  тривожить  тут  не  тiльки
дитячу уяву...
   - Судили його? - питаю.
   - Неповнолiтнiй виявився, - каже Заболотний, - тим-то  й  покаранню  не
пiдляга╨... Треба чекати, доки в дорослого вбивцю виросте...  В  терориста
зама© ерiлого.
   - Та цур йому, не згадуймо таку погань проти  ночi,  -  вiдмахнулась  i
Заболотна, ще й ще раз доладновуючи стiл з вечерею, щоб усе там було в не©
iдеально.
   Господар тим часом заходився  клопотатися  бiля  бару,  вмонтованого  в
стiну, - видно, для нього це заняття при╨мне -  чаклу╨  над  пляшками,  як
справжнiй бармен, кривдить лiд в келишки,  з  веселими  нотками  в  голосi
допиту╨ться в дружини:
   - Тобi сьогоднi що? Чистий джин чи джин енд то-нiк? - Це вiн вимовля╨ з
якимось лукавим притиском на останньому словi.
   - Менi тiльки "енд тонiк", -  вiдповiда╨  дружина  тi╨ю  ж  жартiвливою
iнтонацi╨ю, i вони обмiнюються  усмiшками,  бо  якесь,  видно,  тiльки  ©м
зрозумiле значення вкладають обо╨ в це сво╨ "енд тонiк".
   ╙ люди, бiля яких почува╨шся легко,  невимушене,  зда╨ться,  що  ти  ©х
сво╨ю присутнiстю справдi зовсiм не  обтяжу╨ш...  Такi  цi  Заболотнi.  Не
пригадую випадку, щоб  менi  було  прикро  в  ©хньому  товариствi,  завжди
вiдчува╨ш, що ти тут бажаний, тобi радi, та я певен, що це мiг би  сказати
й будь-хто з ©хнiх гостей. Ось ми сидимо, неквапом вечеря╨мо,  хто  вжива╨
чистий джин, а хто "енд тонiк", i менi при╨мно  слухати  навiть  про  ©хн╨
суто родинне, про те, що старший син Олег нарештi подав ©м звiстку, -  вiн
у них мореходець i час вiд часу да╨ знати про себе  то  з  Чорного,  то  з
Середземного... Матерi згадалось, як вiн проводжав ©х востанн╨, - звичайна
сценка, а для не© вона така незвичайна: сто©ть  ©©  син  уже  зовсiм  один
серед аеродромного поля, дивиться  вгору,  маха╨  лiтаковi  вслiд,  i  вже
тiльки матерi дано впiзнати його - сонце суцiльною плямою лягло на юнацьке
обличчя.
   - Менi здавалось в той момент,  наче  на  всiй  землi  вiн  там  сто©ть
один-один... Як вартовий планети...
   Заболотний, вловивши присмуток у голосi дружини, хоче  якось  розважити
©©:
   - У сипа вус моряцький висiявсь, а мама ще  така  молода...  Правда  ж,
молода? - заклика╨ вiн мепо в свiдки.
   - Втiшай, втiшай, - сумовито хита╨ головою дружина. - Пливуть лiта,  як
вода у ярочку... Змайнуло життя, незчулися й коли...
   I вона з нiжнiстю глянула на чоловiка. - Посивiв ото як... Чи  не  рано
ти в мене посивiв, соколе мiй?
   - Саме вчасно, - схмурю╨ться Заболотний. - А ось ти як була,  так  i  ╨
чорноброва.
   - Не кажи, налiталась i я, -сказала притомлено. - Iнодi  вже  й  спокою
хочеться...
   - Ну-ну!-вдавано настрожив Заболотний. -Що  за  розмови:  "налiтались"?
Все в природi створене для лету! Он i хлопцi, - вiн  очима  вказав  у  бiк
фотографi©, на сво©х нестарiючих друзiв. -  До  цього  часу  в  польотi...
Людина летить, летить земля, летить всесвiт зi всiма сво©ми тай-нощами,  i
ми з вами, власне, лише частка цього вiчного лету, по-сутi загадкового, до
краю нiким не  осягненого.  Навiть  не  вiда╨м:  чи  безглуздий  вiн,  чи,
навпаки, сповнений найвищо© мудростi, тако© високо©, що  аж  не  доступно©
для нас?.. Летимо - i це ╨ життя!
   - Додому хочу, - зненацька призналася Заболотна.
   - I чого б то? - вдавано диву╨ться чоловiк.
   - Там всюди нашi, як каже Лiда... I не треба оцих жалюзi...
   Заболотний, видно, вiдчувши потребу вивести  дружину  в  ©©  "мiнорiв",
раптом пiдвiвсь iз-за столу:
   - Хочете музики?
   Доки  вiн  клопочеться  бiля  секретера,  щось  розшукуючи   в   сво╨му
магнiтофонному господарствi, дружина iронiчно кивнула в його бiк:
   - Зараз буде його коронний номер...
   - Де ж та касета? - нервово порпа╨ться Заболотний уже в iншiй шухлядi.
   - Замiсть нервуватись краще спокiйно повтори оту чаклунську формулу,  -
весело радить дружина i  пiдказу╨,  нiби  в  грi,  скоромовкою:-  "Вiддай,
куций, бо вдавишся! Вiддай, куций, бо вдавишся!"
   - Стоп! Вiддав, заклинання помогло, - смi╨ться Заболотний,  вдоволений,
що касета знайшлась.
   Звичними, точними рухами вiн налаштував магнiтофонну стрiчку,  ввiмкнув
звук, i ось у цiй тишi,  де  ми,  примовкнувши,  ждемо,  раптом  виникають
тойенькi, дивнi якiсь позивнi, що, здасться, долинають до пас  iз  далеких
свiтiв, десь iз пайвiддалепiших галактик...
   В кiмнатi сталося щось, i це щось подiбне чуду:
   Коник степовий сюрчав!
   Я помiчаю, як Заболотнi  змiнились,  обличчя  в  нього  i  в  не©  враз
прояснiли, наче опинились обо╨ десь-десь i  наче  iнше  повiтря  наповнило
кiмнату, i вже й тi молодi льотчики зi стiни, що  стояли,  обiйнявшись,  у
фронтових аеродромних бур'янах, стали до цi╨© музики дослухатись...
   - Хобi його, - влучивши паузу, кивнула Заболотна  на  чоловiка.  -Якось
привiз  записаного  перепела,  iншим  разом   -   тьохкання   солов'я   iз
тернiвщансько© балки... а це ось, будь ласка, коник виступа╨...
   Ми слухали. Недосяжна  галактика  тернiвщанського  степу  дарувала  нам
зараз свою ледь чутну, з гарячого повiтря зiткану музику.
   - Це тепер модно, - вiдгукнувсь Заболотний вiд магнiтофона.  -  Мелодi©
коникiв, рiзних цикад сьогоднi успiшно тут конкурують навiть з  платiвками
бiтлзiв...  У  нехитрiй  цiй  музицi  нервовий  наш  вiк  шука╨  для  себе
заспоко╨нь. Та й ранiш люди щось у нiй для  себе  знаходили.  Анакреон  чи
хтось iнший з античних поетiв  навiть  оду  склав  на  честь  ось  такого,
мабуть, найменшого в свiтi музики.
   Пауза досить довга, степ мовчить, несе нам  лише  свою  жнив'яну  тишу,
потiм знову голосок, i ми спрагло вслуха╨мось в дивне, нi на що  не  схоже
сюрчання-цвiрчання... Таке воно незвичайне  зараз  для  нас,  це  коникове
сухе, сповнене жаркого трiску сюрчання, так чимось торка╨ душу,  затиснуту
серед  цих  опущених  жалюзi,  серед  навислих  десь  iз  темряви   нiчних
хмарочосiв. Крихiтний житель степiв, створiння найменше з малих, а який  у
ньому дух невтомностi, дух життя.
   - От вам i коник, -  сказав  Заболотний,  коли  стрiчка  скiнчилась.  -
Малий-малий, а схоче, то й океан переско-че!..



   XXVIII

   Цей коник-стрибунець дав себе записати  Заболотному  десь  там,  далеко
звiдси. В тих степах, де небо чисте,  аж  сяюче,  вража╨  вам  душу  сво╨ю
незбагненною блакитною неосяжнiстю, де ночi темнi, як у тропiках, i лиш по
обрiях, нiколи не гаснучи, багрово червонiють бунчуки заводських димiв...
   Там вони мчали у чудовi днi середлiття. На однiй iз зупинок  Заболотний
запитав мiсцевого пастуха-iнвалiда, що, однорукий, пас свою  корiвчину  на
налигачi попiд лiсосмугою:
   - Чи це тут були колись Фондовi землi?
   - Можливо. Не чув про такi.
   - А траса ця вiдколи з'явилась?
   - Пiсля вiйни одразу нiмцi полоненi ©© клали.
   - Так змiнився весь край: де були дикi трави, зараз хлiба, хлiба...
   - Життя йде, аякже.
   I вони мчали далi.
   Тро╨  ©х,  подорожнiх,  вiльних,  як  птицi,  людей.  Пiсля   тривалого
перебування в далеких краях, пiсля виснажливо© напруги того життя, де  все
було iнше (i люди, i  небо,  й  дерева!),  де  багаторукi  череватi  будди
упродовж довгих, тягучих лiт  посмiхалися  ©м  з  незмiнною  загадковiстю,
нарештi мають вiдпустку, ©дуть до моря. До моря, в якому не буде акул!
   А поки що бистрiнь автостради, мигтiння придорожнiх дерев i в усi  кра©
степове роздолля, що простором сво©м аж  п'янить.  Розляглося  хлiбами  до
самих небес i десь далi, за виднокруг.
   Тро╨, що в машинi, настро╨нi весело, безжурно, ©х раду╨ свiт.  При╨мний
для вих навiть цей пучечок  срiблясто©  трави,  що  стирчить  над  лобовим
склом, прилаштований вамiсть амулета. Заболотний десь нащипав цi╨©  травки
у лiсосмузi i ото приткнув над собою, на  рiвнi  очей.  Запевня╨,  буцiмто
лiтописне  ╨вшан-зiлля,  навколо  якого  дослiдники  досi  ламають  списи,
найпевнiш i було не чим iншим, як  оцi╨ю  степовою  мiтличкою,  котра  ма╨
такий мiцний, терпкуватий дух.
   -  Сентиментально  й  сумнiвно,  та  хай  буде  по-твоему,  -   виявля╨
терпимiсть Дударевич, господар машини.
   По службi вони,  бува╨,  конфлiктують,  доходить  подеколи  до  гострих
сутичок, а зараз мiж ними сама злагода. Тамара каже,  що  це  ©х  по╨днала
дорога, швидкiсть, насолода вiдпустки.
   Обидва приятелi сидять попереду поруч - один за кермом, другий  у  ролi
радника бiля нього, Тамара зручно вмостилась за спинами в них,  на  заднiм
сидiннi, обтягнутiм квiтчастою - золотаво-оранжевою iз синiм  -  тканиною,
що Заболотному буйнiстю кольорiв нагаду╨ розпущений хвiст павича.
   ©дуть швидко, однак жадають ще бiльшо© швидкостi. Тiшаться,  мов  дiти,
коли вда╨ться когось перегнати.
   - Ану обженем оцю блоху!
   - А цей сарай на колесах - чи довго вiн чадитиме перед нами?
   - З дружньо© держави, а так чадить, ха-ха-ха!
   - Обганяй його, смолокура! - пiдбадьорю╨  Тамара  свого  Дударевича.  -
Жени смiливiше, серденько!
   - Жену, мо╨ золотко. Не ма╨ собi рiвних наш "мустанг"... Недаремно  два
роки ми збирали на нього сертифiкати.
   Незграбний дизель, стрiляючи  кiптявою,  зостався  позаду,  обiгнали  й
напхану пасажирами малолiтражку з йалiзами, прив'язаними зверху, розiтнуте
повiтря, обтiкаючи "мустанга," пругко свистить за вiтровим склом.
   - Мчати отак з  вiтерцем,  -  каже,  вiльно  вiдкинувшись  на  сидiннi,
Тамара, - це в природi сучасно© людини. Мабуть, i в генах ©й уже  оселився
дух динамiзму,  жадання  швидкостей.  Дорога  наелектризову╨,  тут  просто
молодi╨ш! Ви як гада╨те, Заболотний?
   Та  не  встига╨  вiн  вiдповiсти,  як  гонитва  ©хня,  сягнувши   межi,
кiнча╨ться - кiнча╨ться тим, чого, власне, й можна було чекати...
   - В авiаторiв це зветься вимушена посадка, - каже Заболотний, оглядаючи
з Дударевичем спущене колесо. - Дiставайте домкрат, товаришу аташе!  Чи  в
багажнику у вас нiяких знарядь, крiм ластiв для пiдводного браконь╨рства?
   - Ми завбачливi, ма╨мо й домкрат.
   Доки приятелi пораються з колесом, Тамара, залишивши ©х,  блука╨  серед
придорожнiх  шовковиць.  Шовковицi  натрусилось,  нападало,   ногою   нiде
ступити, i на деревi ножна  гiллячка  облiплена  плодами.  Бiлi  й  чорнi,
м'якi, соковитi, вони самi просяться до губiв, кинеш - тануть у ротi.  Ах,
смакота!.. Чи╨ воно? Кому належить?
   Вiддалiк хтось сидить пiд лiсосмугою. Якщо  то  сторож,  то,  певне,  в
нього треба дозволу питати? Така значуща  композицiя:  сидить  край  шляху
людина, а перед нею - хлiба,  хлiба,  хлiба.  Колись  Тамара  навчалась  у
художнiй студi©, хотiла б вона зобразити це. Нiчого бiльше: тiльки  людина
притомлена в темному, й перед нею в  сонячнiм  мерехтiннi  безмiр  хлiбiв.
Хiба не могло б це бути символом само© планети? Хiба не в цьому ©© сила  i
сенс?
   Той невiдомий, прпсутулившись, сидить спиною до руху, до траси,  зовсiм
не цiкавлячись нею: задививсь кудись у поля, задумавсь  чи  просто  куня╨?
Плечi  й  картуз  незворушно  темнiють  серед  сивизни  бур'янiв.  Тамара,
наблизившись, запитала:
   - Пробачте... Чи© це шовковицi?
   Плечi ворухнулися, як зi сну, голова на  мiцних  в'язах,  в  кашкетi  з
захисними комбайнерськими окулярами, що поблискують у незнайомця на  лобi,
повернулась невдово-лено в Тамарин бiк:
   - Що?
   - Я дозволила собi посмакувати...  А  вони  ж,  цi  шовковицi,  мабуть,
чи©сь?
   Обличчя в комбайнера аж темно-сизе вiд пилюки й щетини.  А  серед  цi╨©
пилюки й щетини два клаптики чисто©, ну просто небесно©  блакитi,  в  якiй
пiсля промайнулого невдоволення з'явля╨ться щось доброзичливе.
   - Всiхн╨ це  добро:  збирайте  на  здоров'я  -  шовковиця  для  того  й
родить... Нашi не встигають за  клопотами  й  збирати...  Дiтям,  коли  ©х
везуть автобусами до моря, отим в  тут  робота.  Поза©даються,  не  знають
потiм, як i вiдмитись.
   Тамара уважно розглядала цю людину - людину,  що  вiд  хлiбiв.  Сила  i
зморенiсть. Тиха, мужня статечнiсть. Бруд поту на посрiбленiй скронi, сiра
пилюка на сiрих бровах, а пiд ними небесна блакить очей, щойно  перед  цим
сторожких, а зараз чимось звеселених, - видно,  його  вже  не  драту╨,  як
першо© митi, ця блукаюча дамочка у джинсах, в цяцькованих браслетах  особа
iз траси... Яку душу та©ть у собi ця кострубата  закiптюжена  постать,  що
так природно вписалась в розлите свiтло степiв, в цю прозорiсть повiтря?
   - Чого  ви  так  дивитесь?  -  спитав  незнайомець,  вiдчувши  на  собi
вивчальний Тамарин погляд. - Живого комбайнера не доводилось  бачити?  Так
оце вiн перед вами, натуральний, як ╨.  Напарник  пiшов  у  загiнку,  а  я
вирiшив: дай трохи посиджу, дух переведу.
   - Творець хлiба... А я ваш спокiй порушила... Пробачте.
   - Нiчого. Ми звичнi. Оджниву╨мось, тодi вiдiспимось, а зараз... Бачите,
скiльки ото  бiлих  паляниць  розкидано  по  степу  -  треба  ж  встигнути
позбирати ©х вчасно...
   Тамара кинула звеселiлий погляд у простiр, мовби й справдi  сподiвалась
там побачити отi його паляницi...  Величезний  лан,  аж  наче  припалений,
гущавiнню чисто© пшеницi тиснеться до само© лiсосмуги. Лита мiдь  колоскiв
сто©ть сухо,  безшерхiтно.  Де-не-де  в  глибинi  лану  пшеницю  покрутило
пасмами-косами, намертво звихрило й прибило до землi, як ©©  там  i  взяти
комбайном...
   - Скажiть, вас нiкуди звiдси не тягне?
   -  А   куди?   За   довгим   карбованцем?   Декому   подоба╨ться   бути
лiтуном-перекотиполем - дiло його. А котромусь бiльше  до  душi  триматися
кореня. I  син  мiй  тако©  ж  думки.  Вчиться  в  Кременчуцькому  училищi
льотчикiв  цивiльно©  авiацi©,  але  й  вiн   збира╨ться   повернутись   -
пiдживлюватиме хлiба. Звiсно, не завжди тут рай, надто ж як взяти це лiто.
У нас ще нiчого, ото тiльки подекуди  покрутило  в  куделi  пшеницю,  наче
вiдьми там танцювали, а на третiй бригадi цiлий лан "аврори" за  нiч  буря
поклала... Отам з комбайнами намучимось...  Буря  з  градом,  та  ще  град
нiчний - ви чули коли-небудь про таке?
   - А що - це рiдкiсне явище?
   - Щоб град уночi? Та нiколи такого не  бувало!  Навiть  старi  люди  не
пригадують. Голова наш i в академiю запит подав: звiдки  цей  град  уночi?
Якi причини? Невже що в космосi дiрок наробили?
   За безмiром хлiбiв,  за  мерехтючим  вiд  сонця  океаном  повiтря  ледь
помiтно    проступають    з     глибини     обрiю     хмари,     купчастi,
срiблясто-перламутровi, до краю наповненi свiтлом.
   - А там он знову хмари, - застережливо кивнула в той бiк  Тамара.  Вона
щойно ©х помiтила.
   - То не страшнi. Тi лиха не несуть. То добрi хмари... Отак стоять  собi
i стоять та тихо свiтяться до степу...
   - Мов гiрськi вершини... Вашi степовi Арарати...
   - Ми  ©х  у  дитинствi  називали  "дiди",  -  зненацька  почувся  голос
Заболотного, що, продершись крiзь лiсосмугу, саме наближався до них.
   Механiзатор здивовано озирнувся на прибульця  i  чомусь  навiть  зрадiв
його реплiцi.
   - А  в  нас  ©х  i  зараз  називають  "дiдами",  -  приязно  сказав  до
Заболотного. - Земних дiдiв мало тепер,  на  фронтах  полягли,  а  там  ще
зостались, - кивнув вiн угору.
   - Славнi "дiди", - не приховував захоплення Заболотний  i,  зупинившись
поруч з Тамарою, задивився на тi бiлiючi за розливом хлiбiв хмари. Обличчя
його буде зараз якесь просвiтлене, наче й на нього падали сяйвини вiд  тих
далеких степових Араратiв.
   - "Дiди" i "дiди", - посмiхнулась Тамара сво©м спiвбесiдникам. - От уже
ви й знайшли спiльну мову.
   Якась пташина, сiвши на вершку шовковицi,  крикнула  звiдти  непри╨мно,
сердито.
   - Чого ти нерву╨шся? - обернулась до не© Тамара. - I як тебе звати?  Чи
не зозуля?
   - Ракша, - пояснив Заболотний.
   - Тепер i зозуль поменшало, -  знов  перевiвши  погляд  у  степ,  мовив
механiзатор. - Торiк одна поселилась у наших плавнях, так до не©  з  траси
цiлi екскурсi©: скiльки навiщу╨, скiльки кому лiт наку╨? Збирались  навiть
кемпiнг бiля тi╨© зозулi вiдкрити...
   -  I,  звичайно  ж,  поряд  з  кемпiнгом  ресторан  "Ку-ку!"?  -  додав
Заболотний, i обидва вони засмiялись.
   Пiдiйшов Дударевич, дiловито  доповiв  Тамарi,  що  "мустанга"  ©©  вже
пiдковано, все о'кей, можна рушати далi. Однак вона ще пристояла, стежачи,
як щось схоже на величезну  цикаду,  з'явившись  з-пiд  обрiю,  поволi,  з
вiддаленим гуркотом руха╨ться в  цей  бiк...  Комбайновий  агрегат  дедалi
виростав, наближаючись, з сухим дзвоном iшов загiнкою.
   - Оце ж мiй, - сказав до Тамари механiзатор  i,  спустившись  з  горба,
досить легко, як на свою огряднiсть, рушив агрегатовi навстрiч.
   - Хай щастить, - побажала Тамара йому навздогiн.
   - I вам, - кинуто було у вiдповiдь на ходу. Вiдчувалось, що  вже  увесь
вiн зараз там, бiля агрегату, а цi подорожнi люди, хоч хто там вони е, вiд
цi╨© митi одразу мовби перестали для нього iснувати.
   - Я на нього не справила враження, - сказала  Тамара.  -  Або,  точнiше
сказати, справила невигiдне враження.
   - Ви можете й помилятись, - заспокiйливо мовив Заболотний. - А взагалi,
хто ми йому?
   Сiли в машину i тiльки рушили, Заболотний - раптом до Дударевича:
   - Зупини.
   - Що сталося?
   - Стороння пасажирка заблукала.
   Вiн опустив скло, щоб дати можливiсть вилетiти заблу-калiй звiдкись  до
салону бджолi.
   Коли випустив ©©, Дударевич, давши хiд, докiрливо похитав головою:
   - Ну, зна╨ш! Це ти справдi такий сердобольний? Чгi биявся, що вжалить?
   - I те, й те. А загалом повчитись би  нам  у  цього  племенi.  Ось  чи©
звича© та етикети студiювати б нам, дипломатам.
   - Нi, це без мене, -  скрививсь  Дударевич.  -  Та  й  тобi...  Ти  ось
випустив бджолу, пожалiв ©©, а вона ж загине. Бо звiдси вона на пасiку  не
втрапить...
   - Втрапить. Сво©х вона знайде, будь певен.
   - Яким чином? - зацiкавилася Тамара.
   - А вусики-антени? Уявiть собi, на кожнiй антенi п'ятсот тисяч чутливих
пор, i кожна пора ма╨ нервовi закiнчення...
   - Фантастика!
   - Саме так.
   - О, скiльки ще тi╨© фантастики у життi, - сказала Тамара. - На сеансах
гiпнозу, скажiмо, спостережено: спроби навiяти  гiпнотизованому  аморальнi
вчинки викликають раптовий вихiд його з  гiпнотичного  стану!  Хiба  ж  не
дивно?
   - Дивно.
   - I хiба це не свiдчить про чистоту, закладену в самiй природi  людини.
Тiльки диявольськими  зусиллями  вда╨ться  спотворити  iстинно  людське  в
людськiй душi... чи  навiть  зламати  ©©.  Знiвечити.  Жалюгiдний  покруч,
ляльку чи кар'╨романа з не© зробити... Але ж при найменшiй можливостi вона
знов воскреса! На те вона й душа!..
   - Люба моя, ти знову вита╨ш в емпiреях, - зiронiзував Дударевич. - Якщо
ти в рожевих окулярах, скинь  ©х...  i  озирнись:  чи  не  посiрiють  тво©
ландшафти?
   - Не посiрiють, будь певен.
   - На дуже високу, видно, хвилю настро©ла тебе зустрiч  з  тим  польовим
атлантом, - додав Тамарин ревнивець, маючи на увазi комбайнера.
   -  А  що?  Одразу  видно:  чудова  людина!  Чиста.  Надiйна!  На  таких
трима╨ться життя. Правда  ж,  Заболотний?  Пояснiть  хоч  ви  цьому  мо╨му
цинiковi, що вiн  цинiк.  Дружину  свою  тiльки  за  те,  що  вона  здатна
захоплюватись, Талейран мiй ладен вважати ледве чи  не  хвойдою...  Ви  не
зна╨те, як вiн мене ревнiстю дошкуля╨, звичайно, потайки вiд колег...
   - Невже ревну╨? - запитав Заболотний.
   - О, ще як! Просто дивно. Бо взагалi ж вiн у мене стражда╨ на  емоцiйну
недостатнiсть.
   Дударевич видивився на дружину з ображеним докором, зiтхнув глибоко.
   -  Ось  ви  мене  вважа╨те  недостатньо  емоцiйним,  -  заговорив   вiн
неголосно, тоном навмисно сухуватим, - i це по-вашому неабиякий  гандж,  а
власне - що в емоцiях? Всi лиха здебiльшого вiд них! Злi пристрастi, пиха,
заздрiсть, пiдступнiсть - це все вони, вашi емоцi©, ваша так звана лiрика!
I глобальнi конфлiкти, зрештою, вiд них...  Бо  вiйни  -  це  та  ж  пиха,
его©зм, владолюбство, прагнення  когось  розчавити,  пiдтоптати...  Iнакше
кажучи, логiка, практицизм, розрахунок  не  таке  вже  й  зло,  як  декому
уявля╨ться. Мислити, мислити холодно, прагматично,  хай  навiть  жорстоко,
але далекоглядно - в цьому порятунок! Мислити стратегiчно - ось чому треба
навчитись. Принаймнi я - за диктатуру мислi. А якщо вже ви хочете рятувати
планету, - а я ж знаю, ви хочете саме цього i нiяк не менш, - тодi мислiть
розважно, не будьте смiшними й на©вними.
   - Смiшна й на©вна - це в нього я, - пояснила Тамара Заболотному.
   - Факт вiдомий, до речi, всьому дипломатичному  корпусовi,  -  зауважив
Дударевич.
   - Зате ти в мене сама розважнiсть, сама доцiльнiсть i нiяких вiдхилень.
В чому я була справдi на©вною,  так  це  в  тому,  що  пiддалась  на  тво©
умовляння, згодилась прийняти вiд тебе весiльну  каблучку...  I  ось  маю:
такий ти в йене правильний, далi нiкуди! А я б хотiла, щоб мiй благовiрний
вико©в коли-небудь якусь дурницю, утнув би щось бешкетне чи навiть коханку
завiв би... Може б, нам тодi обом було веселiше? Ну ж бо, поринь у мрi©...
   Дударевич раптом нахмурився:
   - Ти от верзеш всяку всячину, Томко, навiть  слухати  нiяково,  а  менi
чомусь пригадався той день, коли ми вперше з тобою вiдвiдали Хiросiму.  Не
зайве й  тобi  перенестись  би  думкою  туди...  Ось  ми  сто©мо,  недавно
одруженi, ще закоханi, i мовчки дивимось на сходи  банку  "Сумiмо-то",  де
вiдбився  силует  людини,  тi╨©,  ще  недавно   живо©,   можливо,   навiть
прекрасно©, що за якусь атомну мить випарувалась, перетворилась у мiраж, у
нiщо. Зоставила нам лише свiй негатив - homo sapiens на гранiтнiм папiрусi
вiку... I ти хочеш пiсля цього, щоб я вiрив у твiй  виiдеалiзований  свiт,
поринув у мрi©.
   - А ви зна╨те, що в Хiросiмi того дня, -  присмутнiлим  голосом  сказав
Заболотний, - крiм японцiв,  гинули  i  американськi  вiйськовополоненi  з
тамтешнього табору - бiлi, негри... I  навiть  там,  на  краю  життя,  де,
здавалось, кiнча╨ться самий рiд людський, самозннщуючись так  безглуздо  й
кошмарно, - навiть там природа  людська,  про  яку  оце  говорила  Тамара,
виявляла себе з кращого боку... Люди, конаючi©, иiдтримуаали одне  одного,
це ж таки факт. Нанiвжилi, обгорiлi, рятували iнших таких самих, подавала;
допомогу старим, вихоплювали з киплячо© рiки дiтей, побожеволiдих вiд болю
й жаху, - хiба це все, зрештою, не вромовля╨ на користь людини?
   - От-от, саме ще й мала я на увазi, - гаряче вiдгукнулась Тамара.
   - Людська солiдарнiсть - це взагалi найбiльша цiннiсть, яку ми  винесли
з вiйни, - в задумi сказав Заболотний i, одвернувшись, до ринув поглядом у
степи.
   Траса - через дитинство! Через тихi, майже нездвиж-нi свiтанковi лiта -
цей лет, свист, скажений кiлометраж...
   Не раз i йому зi сво©ми однополчанами доводилось у  цiм  степовiм  небi
лiтати, i досi бачить вiн, як  проводжають  ©х  у  полiт,  зовнi  мювби  й
безтурботних, друзi-механiки, зброярi, мотористи та ще дiвчата  з  ©дальнi
льотного складу... "Не запiзнюйтеся ж,  хлопцi,  на  вечерю!"  З  удаваною
веселiстю  мовилось  це,  з.  глибоко  затамованою  тривогою  й  взрою   н
льотчицьке щастя, бо дiвчата,- дроводжаючи вас,  зда╨ться,  й  сумнiву  не
мали, що замовлять вiд лиха вас сво©м словом,  вiдводять  найстрашнiше,  -
безперечно, вени вiрили в мадгiчму силу  сво©х  побажань...  Одначе  часто
виходило таж, що й магiя напутиiх слiв ио спрацю╨  i  до  вечерi  -  серед
похмурих, лютих та зморених - когось таки  не  буде,  чиясь  ложка  так  i
лежатиме ие торкана, i тiльки важкi думки про того, котрий не  одвернувся,
ще довго ╨днатимуть  вас,  живих,  уцiлiлих.  Отi  иочi-максимум  (ночi  з
максимальним числом бойових вильотiв)... Заболотного й  досi  часом  подив
бере, що вiл ╨, просто ╨, iсну╨ i знову мчить ось тут  степами,  випадково
вцiлiвши пiсля всього,  що  було...  Вернешся  з  польоту,  метал  весь  у
пробо©нах, а ти живий... Чудо ж?! Чи як те  назвати?  Десь  у  цих  степах
похований найближчий друг Заболотного. Перед тим незяслужену пiдозру  було
кинуто на того славного хлопця, i коли вiн з польоту не вернувсь,  сказано
було з торжествуючою злiстю: "До ворога перелетiв,  де  iнакше...."  А  що
тiльки один Заболотний бачив, як друга його було збито в  бою,  що  тiльки
вiн ╨диний мiг посвiдчити, де сталось i як, то i йому було кинуто: "А  чим
доведеш?" Обурений недовiрою, вiн тодi сам собi клятву дав: "Хоча  би  для
цього маю жити! Мушу! Мушу!" .Пiсля вiйни вiн побував у цих степах  i  при
допомозi ладей таки розшукав те, що мав вiднайти, i з'явилатаь серед степу
могилка з иропезпером иа дощанiй пiрамiдi. Чiесае  iм'я  друга  очистилось
вiд надагену та обмови, i хоч друговi твоему вже однаково, мертвi з могиди
не тиодячися, а втiм... Скiльки разiв доводилосъ отбиватись  кризь  во©ни,
засийни, щоб вийти цiди, переязвати напругу втих  вирiшальних  секунд,  що
лишаються до початку атаки. Нiч крiзь нiч на висотах, де та w6a, иi аiрок,
лиш жиждавали прожектор i та зенiтам...
   - Чому, Забомими, ви вiхоло не рассказува╨те про сво╨ льогтащьве життя?
Ви ж iз гях, кого в нас називають то сояйжами, то дищарями неба.  Нам  вид
час .евакуацi© дивитись бузи страдно на ворожi диталя, а ди ж ©х збивав?
   - Вiй ©х лущив, як горiхи, - зауважив тоном iронiчним Дударевич.  -Хiба
по ньому не видно: натурою вiн камикадзе, дiвдизiа-торпеда.
   Тамарi його жарт не сподобався, видався безтактним.
   - Ще тобi на цю тему iронiзувати. Скажи  спасибi,  що  иедолiтиом  був,
коли iншi й для тебе  здобували  Перемогу...  Той,  кому  з  пелюшок  було
забезпечене  тепле  амба-сздне  iснування,  краще  помовчав  би  в   таких
випадках... Вундеркiндом рiс, пiд крилом у папи-мами, а чиясь  юнiсть  тим
часом на фронтах згорала.
   - Кожному сво╨, - кинув вiд керма  Дударевич.  -  Не  всiм  жо  ставати
героями.
   - А я й не герой, - нахмурився Заболотний.
   - Я вже помiтила,  -  звернулась  Тамара  знов  до  Заболотного,  -  що
фронтонi люди чомусь неохоче розповiдають про сво© подвиги. Ухиля╨тесь  ви
також i вiд ризиивi;ц про свою Сипю, про  то,  яку  боротьбу  iнi  на  не©
витримали. А я ж знаю! Менi з достовiрнше джерел вiдомо, з  якою  гiднiстю
вiдстояли ви свою любов кроти натиску декотрих наших чорнильних  душ  чii,
як мiй Дударевiч! сказав би, окремих чорнильних душ, якi ще подекуди мають
мiсце. Зна╨м, який натиск був на вас: "бери дужину  з  мовою",  "я  доброю
анкетою", "навiщо тобi окунацiйна, вона буде тiльки гальмом для просування
по службi"... Мiй Дударевич теж довгий час  не  схвалював  вашого  вибору.
Хiба нi? - зиркнула вона на чоловiка.
   - Но вже в минулому, - вiдповiл Дударевич. - Соня-сан  переконала  нас,
що вона гiдна  свого  Заболотного.  почуття  зрозумiле,  а  ось  чому  ви,
постороннi жiнки, всi вiд нього в такому захватi, цього я нiяк не збагну.
   - А це  ж  яснiше  ясного,  -  вигукнула  Тамара.  -  Мужчина,  який  у
найскладнiшiй ситуацi© мiг так постояти за  свою  любов,  хiба  не  вартий
захвату?  Заболотний  справдi  повiвся,  як  лицар   неба,   пробачте   за
комплiмент... А як би мiй Дударевич учинив, коли б довелось  вибирати  мiж
мною i його постiйною коханкою на iм'я Кар'╨ра, це ще питання.
   - Не мели дурниць, - розсердився Дударевич.
   - Ба, лютиться,  бо  правду  кажу,  -  усмiхнулась  Тамара.  -  А  вам,
Заболотний, може, цiкаво буде знати, як цей Дударевич мене ошукав,  зiграв
колись на мо©й дiвочiй  довiрливостi.  Ось  я  бачу  себе  зовсiм  юною  в
училищi. Захоплю╨ться мистецтвом дiвчисько це, хай екстравагантне,  але  ж
таки здiбне, сам професор казав: пода╨ надi©... Пригаду╨ш, Дударевичу, якi
я статуетки рубала з гранiту?
   - Ще б пак, надiне танкiстський шолом, щоб не глухнути, i, як дятел,  з
самого ранку довбе й довбе... Тiльки все чомусь трiйки хапала...
   -  Не  в  п'ятiрках  щастя.  Звичайно,  бурхлива  вдача,  та   ще   ота
влюбливiсть, якою ти и досi мене докоря╨ш. Але ж не те основне. Прагнулося
безпомильно знайти себе, сво╨ покликання,  тим-то  й  опинилася  згодом  в
iншому навчальному закладi, запалилася новою  мрi╨ю  -  будувати  мости...
Так, так, мости! I хiба  ж  не  могло  це  бути  реальнiстю?  Тамара-брiдж
який-небудь, може, навiть i вашу гоголiвську рiку прикрасив би, вiд берега
до берега перекинувся б,  ажурний,  срiблястий...  Було  б,  якби  не  цей
Дударевич.  Не  дав  довчитися.  Вирiшив,  що   молодому,   перспективному
дипломатовi потрiбна жона-оздоба!
   - Жона-оздоба? Це щось нове, - здивувавсь Дударевич.
   - Ошукав, спокусив, забив памороки.  По©демо  на  край  свiту,  зусiбiч
планету побачиш... Подруги заздрили: полiглот!  Дипломат,  син  дипломата.
Майже як Асурбанiпал, син Асурбанiпала...
   - Не було такого, - кинув незлобиво Валерiй.
   - Нiчого не скажеш, зумiв захопити, - вискаржувалась вона далi. - Та як
було й не пiддатись  спокусi?  По©дем,  де  вiчне  лiто,  орхiде©  цвiтуть
круглий рiк, знайдеться й тобi мiсце в амбасадi, станеш серед наших першою
дамою...
   - А хiба й не стала?
   - А що з того? Люди  шукають  щастя,  а  що  я  знайшла?  Тумани  Ново©
Зеландi©? Смердючi канали Джакарти? Рiзанину фанатикiв, коли вони  в  одну
нiч винищили стiлькох наших знайомих, всю рiчку загатили трупом. Дударевич
каже: контрасти. Збожеволiти  можна  вiд  ваших  контрастiв!  -  вигукнула
Тамара, креснувши у бiк чоловiка гнiвним поглядом.
   - Минулося, - сказав заспокiйливо Заболотний. - Ма╨те передишку. Нiяких
стресiв, дихайте степом, радiйте буттю...
   - Доки вiддiл кадрiв не покличе в нове загранвiдря-дження, - осмiхнувся
Дударевич.
   - Тут справдi гарно, - стишивши запал, роззирнулась  Тамара  в  степове
роздолля. - Вам, Заболотний, можна позаздрити. Ви син цього степу, ви  пiд
цим небом виростали... Якi простори, скiльки тут свiтла! Степ, як i океан,
да╨ вiдчуття безмежностi. Тут краще почува╨ш планету.
   - Це точно вловлено, - згодився Заболотний.
   - Уявляю, Заболотний, - вела далi  Тамара,  -  як  це  j;  вам,  людинi
степiв, пiсля  всiх  ланчiв,  прийомiв,  хитромудрих  ваших  дипломатських
по╨динкiв повернутися знову сюди, в рiдну стихiю! Адже ви  нарештi  вiльнi
вiд усiх умовностей, вiд нещирих усмiшок та застольних двознач-ностей,  що
©х потiм до ломоти в лобi розгадуй... Мабуть, тiльки  тут  можна  оцiнити,
яка це перевага, коли слово i погляд синхроннi, мають  значення  цiлковито
правдиве, ясне, iстинне, як оте небо, як повiтря, що так слiпучо мерехтить
до самих небокра©в... Чи, може, я помиляюся?
   - Нi, сонечко, ти не можеш  помилятися,  -  зробив  спробу  пожартувати
Дударевич.
   - Спасибi, - нехiтьма кинула дружина й далi зверталась до  Заболотного:
- I ось все це перед вами, Заболотний, ви знову в  сво╨му  степу,  в  його
обiймах! Вашi незрадливi небеснi "дiди" знов  поглядають  звiдти  на  вас,
щось мудре, нам невiдоме, виповiдають... Я певна, що в душi  у  вас  виру╨
зараз цiла буря емоцiй, нiжностей, спогадiв юностi... Те, що  для  нас  iз
Дударевичем просто бур'янинка, придорожня, гiркий полин,  що  не  виклика╨
нiяких асоцiацiй, для вас, нема╨ сумнiву, то  цiннiсть,  творiння  природи
чи, як ви кажете, ╨вшан-зiлля, в якому для вас та©ться щось особливе...
   - Вiн зараз як магометанин, - пiдкинув жарт Дударович, -  мов  iндус  у
тюрбанi, що бо©ться иа якусь тут свою травинку  ыасяунити,  -бо  вона  для
нього свящешна.
   - Мави рацию, - згодився Заболотний, як ©м здалося, без усякого жарту.
   Надвечiр ми зробили привал. Дозволили собi розкiш, оскiльки мають намiр
©хати цiлу нiч, коли и сыека спаде,  i  рух,  сподiваються,  буде  менший.
Звернувши а траси, вiддiленi вiд не© лиш смугою  накiптюжених  придорожнiх
дерев,  влаштувались  ли'нем  до   степу   бiля   купи   запашно©,   щойно
скомбайновано© соломи, - щодалi на пiвдень  скошених  полив  ста╨  бiльше,
свiжi  стернi  з  розкиданими  по  них  ось  такими   солом'яними   купами
пiдступають до -само© дороги. Тiлiьки ввернули з  траси,  i  вiдкрився  ©м
зовсiм iнший свiт - сиовыедий тишi, злагоди, свiт бджоли  i  квiтки,  свiт
гармонi©!  Так  принаймнi  сформулювала  Тамара  свое   вiдчуття,   першою
опустившись  на  срiблясту  травичку  пiд  лiсосмугою,  де,  не  зачепленi
комбайнам, дружно  спйвiсиують  духмянi  ваоид'ьки,  й  буднiк,  i  навiть
падалiшнiй соняшник, до якого прилипло кiлька бджолят...
   Поруч солома, пухка, ще надiовнена духом  сонця,  на  тиi  незабаром  i
розпласталися  горiлиць  Дударевич  та  Заболотний.  Зараз  у  них  нiяких
дискусiй,  ©м  навiть  перемовлятися  нехiть,  тут  чу╨ш  лише,  як   тобi
заспокоюються нерви, як посту.iюво з тiла виходить втома й напруга дороги.
   Палас захiд. Ссшце сiдас у вишю-чорвош  моря  iмли,  стоп  кута╨ться  в
куряву, i в тiй червонiй курявi комбайни ходять десь  аж  ка  краю  землi.
Звiдти, з безкра©х стерои, на Тамару вiс  теплом  полиi,  у  повiтрi  чаду
зовсiм не чути, хоч траса шкварчить десь зовсiм поруч за лiсосмугою.  Там,
за деревами,  летить  i  летитт.  потiк  машин,  лишаючi©  по  всiй  трасi
бокниовниi гар, а тут це здорово польонi попiтря саме пливе  у  грудi©,  i
чу╨ш, як суха земля пiсля  денно©  спеки  диха╨  до  тебе  гарячим,  майже
тiлесним  теплом.  Тамара,  перебуваючи  просто  в  блаженствi,  щиро   i©
схвильвав каже:
   - Друзi, нiкуди я звiдси не хочу... Заболотний,  акредитуйте  мене  при
ваших степах! Кожного  вечора,  кожного  раiиiку  вiдчувати  цi  простори,
бачити це свiтло небес... Яке щастя... А ми його десь-iнде шука╨мо...  Нi,
тут вiдроджу╨ться душа!
   Дударевич стежить за дружиною з ревнивою  гордiстю:  вiн  любить,  коли
Тамара ось  так  розхвильована...  Це  про  жiнок  такого  складу  кажуть:
пристрастю жагтить! Але до кою, до кого? В цьому вiн нiколи не певен...
   - Тiльки не думай, люба, ще тут еала свята, - застерiг дружину Валерiй.
- Бачила комбайнера? Спитала б його про щастя. Такий у жнива  як  викро©ть
для сну годину чи двi, то й добре.
   - Зате людина ма╨ мiцний, здоровий сон. А ми на нембуталах...  Нi,  тут
чудово! Тут би я в когось могла б закохатись!
   Супутники до не© ве вiдгукуються, вони нiби поринули в нiрваду, в  стан
повдаго  спокою;  зда╨ться,  примирившись  зi  всiм   на   свiтi,   мовчки
споглядають над собою небо високе, нiби вперше ними поботiене, вперше  для
себе вiдкрите...
   - Що таке людина в степу, та ще й  розпростерта  отак  горiлиць?  -  по
якомусь там часi стиха запиту╨ Заболотний мовби  сам  себе.  -  Це  людина
наодинцi з вiчнiстю.
   - А  нам  з  Дударевичем  серед  вашо©  вiчностi  знайдеться  мiсце?  -
доцiкавлю╨ться Тамара жартливо.
   - Прилашту╨мо.
   - I який ми в нiй матимем вигляд?
   - Цiлком респектабельний. Дво╨ благополучних людей, котрi  мають,  усе,
щоб бути щасливими...
   - Ви так вважа╨те?
   - А чому ж жi?
   - Легко сказати - щасливi. А якщо людина не  зреалiзувала  себе,  сво©х
природних можливостей:? Тодi що?
   -  Iнодi  ми  женемося  за  примарним,  перебiльшу╨м   значення   речей
неiстотних, без яких людина може обiйтися... А  натомiсть  полиша╨мо  поза
увагою те, чому, власне, нема╨ цiни... Щоденно  папери,  сейфи,  портфелi,
коктейлi, а ви чу╨те, он коник цвiрчить? Коли ми чули його?
   - Крiм трав, наш Заболотний в  однаковiй  мiрi  не  байдужий  ще  й  до
комашнi всяко©, - розморено каже Дударевич у сво╨му iронiчному тонi.
   -  Можете  смiятись,  а  я  справдi  маю  сентимент  до  рiзних   малих
створiнь...
   - Це iнтересно! - вигукнула Тамара. - Десi не помiчала за вами  такого.
Просто зворушливо: Заболотний-крига, Заболотндй-кремiнь - i раптом...
   - Нi, серйозно... з дитинства  люблю,  скажiмо,  ось  таку  трiскотняву
коникiв - сам не знаю чому. Для мене в ©хнiм цвiрчаннi ну, як би  сказати,
╨ щось нiби неземне. Звуки ©хнi мовби  вiд  сонця...  Згодьтесь,  це  таки
рiдкiсть. Божественна рiдкiсть.1
   Лагiднiстю надвечiрньою  вiяло  вiд  степу,  небо  тiшило  зiр.  Тамара
задивилась угору, в блакить.
   -  В  якихось  племен  Океанi©  блакитний  колiр  вважа╨ться   символом
безсмертя... Он i  ластiвка  з'явилась...  дивiться,  як  вона  вiражу╨  в
повiтрi... Скiльки пластики в тому польотi.
   - Здобич ловить на льоту, - пояснив Заболотний. - А  мистецтво  маневру
справдi незрiвнянне... Ас!
   Сонце зайшло, тихо пiрнуло в червонi iмли за небокрам, але степ все  ще
залишався повен свiтла, i бiлi незрушнi хмари по обрiю, "степовi Арарати",
проступили зараз ще мовби виразнiше.
   - Як то вiн гарно сказав: добрi хмари, - мовила стиха Тамара. -  I  гак
вдало названо: "дiди". Мов сивi патрiархи сiли попiд юртою неба й поринули
в задуму... Сивочолi, спокiйнi, велично споглядають звiдти  свою  планету.
Ану, якi ви там ╨? Чим зайнятi, чим заклопотанi? Чи  не  надто  здрiбнiли,
потонувши в житейських марнотах?
   - Це правда, все вони бачать, - в тон ©й додав  Заболотний.  -  I  нашi
правди, i нашi кривди, i цю  нашу  трасу,  по  якiй  стiльки  нас  летить,
розшарпаних стресами, очманiлих вiд справ, часом до смiшного,  до  сумного
су╨тних... Все, все ©м видно звiдтiля... Одначе дорога, як кажутi.  поети,
кличе!
   Заболотний ривкозвiвся на ноги, за ним  встав  i  Дуда-ревич,  старанно
обтрушуючи з себе солому.
   - Побули дикими, й годi. А ти? - звернувсь Дударо-вич до дружини.
   Вiн стояв перед Тамарою, мовби красуючись,  пiдтягнутий,  причепурений,
хiба що краватки-метелика на ши© бракувало йому. Професiйно гострий, трохи
iронiчнi© ii  погляд  з-пiд  брiв.  Вольове,  боксерське  пiдборiддя  й  -
контрастом до нього - ямочки па щоках. Коли вони з'являються, разом з ними
з'явля╨ться у виразi обличчя щось миле, майже дитяче.  Хто-хто,  а  Тамара
зна╨  про  оманлм-вiсть  цього  виразу,  який  так   розчулював   декотрих
посольських дам. "Наш дендi з ямочками", - грайливо вiдгукувались вони про
Тамариного обранця.
   - Люба, яку зволиш нам дати вказiвку? - Дударевич запитально глянув  на
Тамару.
   - ╞дьте без мене!..
   I йому аж здалось, що дружина не жарту╨.
   Дударевич узяв ©© за руку, погладив плече: так робив завжди, коли хотiв
приспоко©ти дружину.
   Заболотний тим часом  вже  з  кимось  розмовляв  неподалiк.  Тамару  це
зацiкавило: з ким то вiн? Веде мову з якоюсь, видно, мiсцевою бабусею,  що
збира╨ попiд  лiсосмугою  траву,  для  корови,  мабуть...  Дударевичi  теж
пiдiйшли до них. Бабця, сухенька, безтiлесна, як тiнь, з назбираним зiллям
у кошику привiтним оком спозирнула на Тамару i пертою заговорила  до  не©,
пояснюючи:
   - Лiкарськi трави збираю... Колись тут ромашок  було  повно,  а  зараз,
бачите, лише де-не-де... А деревiй ще ╨, не весь повитоптували.
   Вона якось делiкатно ковзнула цiкавим поглядом, однак не осудливим,  по
Тамариних джинсах з мiдними кнопками. А перевiвши погляд  на  Заболотного,
лагiдним тоном висловила засторогу, щоб не дуже гнали  ©дучи,  бо  дорога,
бачите ж, яка... Особливо взимку, в ожеледицю, - машини тодi купами лежать
у кюветах догори колесами. Для бiльшо© застороги  нагадала  бабуня  навiть
випадок позаторiшнiй, коли на цiй дорозi нiбито цiлу  сiм'ю  прохромило  в
"Москвичi" сталевим  пруттям,  що  звисало  з  вiдкритого  заднього  борту
якогось ваговоза, а водiй "Москвича", закунявши, в темрявi ©х не помiтив.
   - Тихiше ©дьте, то встигнете, - порадила  бабуня,  коли  подорожнi  вже
сiдали в машину, i Тамарi ©© напутн╨ слово припало до душi, вона  помахала
бабусi рукою:
   - Спасибi, матимем на увазi.
   Тепер вони помiнялись мiсцями: за  кермо  сiв  Заболотний.  Доскiпливим
озирком окинувши сво©х супутникi©i,  мовби  перевiривши  ©хню  готовнiсть,
плавно вивiв машину на трасу.
   Дударевич, влаштувавшись на заднiм сидiннi поруч з  дружиною,  вiдчував
явну полегкiсть. Коли машину випадало вести Заболотному, Дударевич був  за
нього певен бiльше, нiж за  себе.  Власне,  вiн  запропонував  Заболотному
©хати на пiвдень найперше з тих мiркувань,  щоб  була  в  дорозi  пiдмiна.
Перед тим Заболотний збирався скористатися  послугами  Аерофлоту,  бо,  до
останнього  дня  затриманий  справами,  й  так  уже  запiзнився,  дружина,
телефонуючи звiдти, вiд моря, квапила, швидше вибирайся,  бо  тим  справам
кiпця не буде... Соня по©хала на пiвдень  ранiше,  щоб  провести  старшого
сина в далеке плавання,  а  провiвши,  там  уже  й  залишилася  з  меншим.
Оскiльки ж сам  Заболотний  на  проводи  сина  не  встиг,  то  можна  було
дозволити  собi  хоч  цю  розкiш  -  промчатись  дорогами  рiдно©   землi,
вiдчуваючи кермо в руках, вiдпустивши нерви, купаючись у хвилях  польового
повiтря.
   - ╞хатимемо цiлу нiч, - каже Тамара. - А що? Нiч ма╨ сво© переваги:  не
жарко, зате аоряно буде, поетично... А там, о, краса: зустрiнем у степах i
вранiшню зорю!..
   Тамарi при╨мно було дивитись, як Заболотний веде. Колишнiй льотчик, вiн
i на землi зберiг свiй вояцький азарт, льотчицьку вiртуознiсть. Всiм ©хнiм
колегам вiдомо, що Заболотний справдi водiй екстра класу, на  всiх  марках
ганяв, полiсмени по обидва боки екватора йому козиряли... Козиряють та  ще
й усмiхаються, бо чимось вiн ©м симпатичний, цей  сов'ет  ас,  цей  мiстер
Заболотний!..
   Для Дударевича досi лиша╨ться загадкою рiдкiсна  здатнiсть  Заболотного
знаходити спiльну мову з будь-ким, без видимих зусиль  прихиляти  до  себе
людей зовсiм рiзних, гамувати пристрастi, здавалось би,  непримиреннi.  Де
виника╨ тонка ситуацiя, куди iншого не пошлеш,  бо  тiльки  дров  налама╨,
там, ясна рiч, справу доручають Заболотному, адже вiн  з  тих,  кому  такi
мiсi© вдаються найкраще. Заболотний самою  сво╨ю  присутнiстю  вплива╨  на
iнших заспокiйливо, вiн мовби наснажу╨  довкола  себе  атмосферу  флю©дами
щиростi й злагоди. Та бiльше всього диву╨ Дударевича, що  все  це  в  його
колеги виходить само собою, легко, без напруги, нiби напiвжартома,  -  чи,
може, в цьому й поляга╨ справжнiй дипломатичний хист? Може, саме на  таких
людей i робитиме ставку епоха в цей вiк наростаючих дисгармонiй?
   - Найкращий дипломат той, котрий завжди  говорить  правду...  Зда╨ться,
Заболотний, вам належить цей афоризм? - запитала згодом Тамара.
   - О, нi, вiдкриття це зроблено задовго до  нас,  -  з.ши-речив  вiн.  -
Однак я охоче користаюсь цим принципом.
   Був  час  надвечiрньо©  прозоростi,  коли  степ  бузковiс,  налива╨ться
синявою i зрiдка до-не-де "же запалю╨ зiрочкi© погнiв.  Ще  видно  далеко,
все повито в м'якi, пастельнi тони. Добре розгледиш i силует комбайна дось
аж на пиднокрузi, i шлейф пилюки, що довго тапо вподовж  польового  шляху,
яким промчали машини-зерновози, розгледиш i хмарочос елеватора в  далеких,
пiдобрiйних iмлах, i ще  якiсь  будiвлi,  ферми,  токи,  що  знов  i  знов
виринають у плавких вигинах ландшафту.
   Ця тепла бузковiсть розлеглих обiч траси степових  просторiв  навiювала
зараз Тамарi  щось  таке  нiжна  чому  вона  й  супутникам  не  посмiла  б
признатись. Було для не© щось майже  iнтимве,  звабливе  в  отих  польових
дорiжках, в тих невiдомо ким протоптаних стеяпшах, що, вiдгалужуючись  вiд
траси, в'ються кудись у простори, в млисту бузкову далеч...  Ще  вчера  не
знане, бентежливе почуття обiймало ©© зараз, аж хотiлося б ©й вивiльнитись
а цi╨© задано© автострадно© швидкостi, чудом  якимось  перенестись  в  той
iнший плин часу, зануритись в тишу полiв, де на узбiчних  дорiжках  шлейфи
пилюки  тануть  цiлу  вiчнiсть,  а  за  розлогою  долиною,  густо  налитою
бузковими  сутiнками,  проблиску╨  розсипами  вогнiв  селище   чи,   може,
механiзований тiк, - що там за люди? Як вони живуть?
   - Це ж тi степи, - озвалась Тамара iз заднього  сидiння,  -  де  колись
про©здив Тарас Бульба з синами? Конi ©хнi по гриви пливли у диких квiтучих
травах... Ах, скiльки було на свiтi такого, за чим можна пошкодувати!
   - Якось я пробував розтлумачити одному маорi, мо╨му доброму приятелевi,
що таке степ, i не ямiг, - заговорив Заболотний. - Просто нiбито, але  так
менi й не вдалося це йому до пуття пояснити... Ну ян, скажiмо,  поетом  не
бувши, вiдтворити грозову нiч у степу,  коли  все  небо  виру╨  в  голубих
спалахах i гоготить сво©ми глибинами надпотужний небесний  орган?!  Одного
лiта така гроза застала мене вночi у польовому вагончику механiзаторiв - у
брата я там гостював... Ох, як гримiло! Ото була музика, ото  Бах!  Чи  що
давно  не  чув  грому  в  степах,  чи  тi╨©  ночi  справдi  гримiло  якось
надпотужне, тiльки я... нi, не передати того словами. Кажуть, пiсля  грози
навiть хлiб краще росте - стiльки в атмосферi  збира╨ться  житт╨во©  сили,
яко©сь лише йогам вiдомо© прани...  Принаймнi  тi╨©  ночi  я  це  на  собi
вiдчув. Сто©мо а братом на дверях його вагончика, а перед  нами  все  небо
виру╨ сяйвами, i музика сфер довкола така, що вiдчува╨ш, як  вона  й  тебе
виповню╨, наснажу╨ сво╨ю могутньою силою...
   - Слухай уважно, серденько, - торкнув за  плече  дружину  Дударевич.  -
Незгiрш якого-небудь лiрика заговорив наш товариш дипломат. Вiдкрива╨  нам
нарештi свою запломбовану душу...
   - Бiльше не буду, каюсь,  -  посмiхнувсь  Заболотний  i  примовк,  весь
поглинутий трасою.
   - Я б теж хотiла пережити нiчну грозу,  -  мрiйливо  сказала  Тамара  i
потiм додала: - Заболотний, а доводилось вам бачити нiчний град?
   - Вночi граду не бував.
   - А от i бува╨. Комбайнер казав...
   - Виходить, я вiдстав... Взагалi склада╨ться  враження,  що  в  природi
теперiшнiй багато що переплуталось...
   - Як там не ╨, одначе я тут справдi вiдроджуюсь, - мовила Тамара. - Цей
ваш степ, Заболотний, вiн ма╨ дивовижну властивiсть повертати людинi  щось
втрачене, напiвзабуте. Без  зусиль  виника╨  в  тобi  вiдчуття  ╨дностi  з
природою, з пахощами полiв, з вiчнiстю неба... Тягнешся до людей,  але  чи
кожен тут тебе зрозумi╨? Для стороннього ока, для когось мiсцевого, хто я?
Про©жджа курортниця, екстравагантна особа в джинсах, а  що  ця  особа  теж
може бути змордована, що нерви ©© до краю виснаженi, це  хiба  кого-небудь
торкне?
   Машин  помiтно  поменшало  (десь  потроху   влаштову╨ться   на   нiчлiг
подорожнiй люд), дорога стала вiльнiша, тож можна було наддати  швидкостi.
Заболотний наддав, увiмкнувши перед тим  фари.  По  тому,  як  вiн  рiвно,
розкуто веде, вiдчувалось, що вiн у доброму настро©. Вдома .нарештi. Пiсля
стiлькох  лiт  розлуки  знов  пiд  тобою  степова  улюблена  траса,   твоя
безконечна злiтна смуга, яка вiдчутно створю╨ для тебе iлюзiю лету. Взявши
розгiн крiзь цi теплi бузковi простори, дорога лягла кудись аж  пiд  обрiй
до самих зiрок. Комашня, налiтаючи,  б'╨ться,  залiплю╨  скло,  знов  буде
Дударевичу робота. Як i личить iдеальному автовласниковi, вiн уже  не  раз
виходив з машини iз сво╨ю заморською замшею.
   Подружжя  стиха  перемовля╨ться  на  заднiм  сидiннi,  дорога,   видно,
заколису╨ Тамару. Чути, як чоловiк пропону╨, пiдставивши дружинi плече:
   - Схились, подрiмай.
   Дударевич умi╨ бути дбайливим, ось i зараз прокида╨ться в ньому теплiнь
турботливостi до дружини, перехвильовано©, зморено© за  дорогу.  Супутниця
життя, скiльки з нею пережито  разом,  скiльки  труднощiв  дiлила  вона  з
Дударевичем за час його нелегко©, вiдповiдально© служби!  Таки  ж  справдi
вихопив ©© з iнституту, не давши довчитись, завiз на  край  свiту,  i  хоч
Тамара молодша за нього i спецiального вишколу пе проходила, проте не  раз
дивувала його, кадрового дипломата, топким тактом, розторопнiстю,  вмiнням
блискавично реагувати, не раз вона виручала  його,  вражаючи  силою  сво╨©
суто жiночо© iнту©цi©, якiстю просто незамiнною в ©хньому становищi  людей
ам-басадних. Нiколи не нарiкала, не заскнiла його бойова подруга серед тих
тягучих заекваторних буднiв, де стiльки незвичних умовностей, обмежень  та
засторог супроводять кожен твiй крок. Якщо коли й здавали в не© нерви,  то
перед Дударевичем дружина старалась не виявляти цього, навпаки, вмiла ще i
йому  подарувати  свою  пiдбадьорливу  ласку,  розвiяти   якусь   службову
прикрiсть. Для жiноцтва амбасади Тамара  виявилась  просто  знахiдкою,  ©©
товариськiсть, весела, хоч iнодi й надто  розбурхана,  екзальтована  вдача
там ставали особливо в  пригодi.  Найбiльше  здружилась  Тамара  з  "мiсiс
Заболотною", щоправда, пiзнiше довелось розлучитись - опинились  у  рiзних
мiсцях, в рiзних кра©нах, служба чоловiкiв вимагала цього, бо, як у  людей
кочово© професi©, дороги ©хнi то схрещувались, то  знову  розходились.  Не
сподiвались, скажiмо, цього лiта бути разом, а ось домiвка по╨днала.
   В Дударевича з Заболотним завжди були стосунки складнi. На багато речей
вони дивились по-рiзному i репутацiю серед колег мали далеко не  однакову,
про що, до речi, ©м обом було добре  вiдомо.  Клiмат  ©хнiх  вза╨мин  знав
перiоди i похолодань, i потеплiнь - чи не вiд активностi процесiв на Сонцi
залежали подiбнi перепади? - як жартували з приводу цього колеги.
   Нинiшня  по©здка  проходить  рiвно,  Дударевича  цiлком  влаштову╨,  що
Заболотний бiльшу частину дороги сидить за кермом, i взагалi в дорозi  вiн
терплячий i покладистий, а  ось  Тамару  свою  Дударевич  просто  не  може
впiзнати, хоч нiби давно б уже мав призвича©тись до  ©©  часом  нестерпних
дивацтв. Ну хай в iнших, напружених ситуацiях вона, бува╨, нерву╨ться, але
чим пояснити ©©  сьогоднiшнi  примхи,  скажiмо,  оту  раптову  незрозумiлу
рiзкiсть: "Не хочу! ©дьте без мене!"? Невже, що опинилася вдома, на рiднiй
землi, де можна собi нарештi все дозволити, вiдпустити всi гальма? Наче  й
справдi сп'янили ©© цi простори, що сво©м повiтрям,  безперечно,  збудливо
впливають на психiку декотрих натур. Недарма ж у цих степах колись  гуляла
ота розхристана вольниця... Чи, може, це в Тамари реакцiя на все пережите,
на ©© заекваторне, таке скуте iснування, де весь  час  доводилось  тримати
себе в станi  крайньо©  нервово©  напруги  й  настороги.  Там  вона  вмiла
володiти собою, лише зрiдка вiн, та й то випадково, помiчав, що вона бува╨
пригнiчена. Повернеться з вiдрядження i одразу до не©: що в очах?  Смуток?
Як ти тут, люба? Виявля╨ться,  бачила  сьогоднi  в  порту  рикшу  старого,
впряжений у вiзок, мало не  падав  вiд  виснаги,  одначе  так  благ&в,
пропонуючи сво© послуги. Тепер  уже  там  прогрес,  на  змiну  традицiйним
рикшам-пiшохiдцям    майже    всюди    прийшли    так    званi     бечаки,
рикшi-велосипедисти, а тодi ще, бувало, бiдак який-небудь навiть  похилого
вiку впряжеться й подавсь iз сво©м пасажиром, - Тамара  вбачала  в  такому
транспортi щось принизливе, вона нiяк не могла  змиритись,  як  це  людина
людину везе!.. Iншим разом - теж у першi днi  ©хнього  перебування  там  -
глибоко була вражена нашестям iз сiльських мiсцевостей дiвчаток-повiй,  що
мали авичай табунитися на одному з нiчних бульварiв, скуцо освiтленiм, що,
певне, саме поганим освiтленням ©х i приваблював, та ще, може,  сво╨рiдним
захистком - смугою  кущуватих  заростей,  якi  тягайся  обабiч  магiстралi
кудись у темряву  тропiчно©  ночi.  Там,  в  гущавинi  узбiчних  заростей,
дiвчаткам зручно було ховатися  вiд  полiсменiв,  там  ©х  для  маскування
чекають найнятi рикшi зi сво©ми вiзками, i авiдти ж,  iз  сутiнi,  цi  юнi
магдалини iз щебетом зовсiм пташиним вискакують цiлим з'юрмиськом на лови,
тiльки з'явиться на трасi бульвару якась вечiрня машина. Пригальмуй  бодай
на мить, одразу налетять цiлим табунцем, дiвочi личка облипають  скло,  як
оця комашi©я. "Ах, совет!"-i з смiхом безжурним так i сипонуть  урiзнобiч,
розскочаться  знов  у  кущi  сво╨©  задушно©  тропiчно©  зеленi...  Тамара
зiткнулась з таким уперше в життi, сцени з бульвару  болiсио  ©©  вразили,
вона довго тi╨© ночi не могла заснути: "Такi юнi,  такi  молоденькi,  такi
беззахиснi у своему падiннi... Гублячи себе, вони ще й смiються...  Навiть
не розумiють свого нещастя".
   Траса шумить.  Темрява  розлилась,  i  небо  визорилось,  навiть  крiзь
жнив'яну куряву далекi галактики свiтять над степом.
   Бiлих "дiдiв" по видноколу не стало, вже ©х поглинула нiч.
   Тамара, зда╨ться, задрiмала  у  свого  законного  на  плечi.  Дударевич
намагався не ворухнутись, щоб не розбудити ©©.  Хоча  й  шкодував,  що  не
бачить вона, як зблиснула внизу, в долинi, якась зоряна тиха вода,  i  вже
гуде пiд ними ще один мiсточок, чийсь невiдомий  степовий  "Тамара-брiдж".
Мiж очеретами на самому плесi озера виднi╨-ться човен,  в  ньому  на  мить
змигнула, черкнута свiтлом фар, закохана парочка.
   - Чим не iдилiя, - каже вiд керма Заболотний.  -  Як  це  мiсiс  Тамарi
подоба╨ться?
   - Вони придрiмнули, - шепоче через сидiння Дударевич.
   Стрiчка траси знов випрямилась, вибiгши  на  кряж,  i  далi  покотилась
рiвно, десь праворуч, у вiдсторонi, проплива╨ мiсто в бунчуках  заграв,  у
кудлатих багряних димах, що по всьому обрiю розтяглись,  розжеврiлись  над
заводами.
   Ще вдень Заболотний признався:
   - Чого не терня" на трасi, так це причепiв, що бов-таються перед тобою,
як телячий хвiст... Та ще об'©здiв, особливо нiчних...
   I нiби передчував... Перед ними якраз ось i виника╨ з  темряви  диктова
дошка з недбало накльопаним написом "ОБ'╞ЗД".  Нестерпна  для  ведiйського
ока стрiлка владно спрямову╨ весь рух  убiк,  кудись  у  прiрву  скублено©
нiчно© куряви.
   Тiльки з'©хали з полотна дороги в ту куряву, ©х одразу затрясло, як  на
центрифузi, вiд зустрiчних машин вдарило хмарою густо© пилюки.
   - Де ми? - сполохано проклiпнулась Тамара.
   Дударевич кинувся мерщiй  пiднiмати  скло,  з  тривогою  поглядаючи  на
Заболотного, який пiшов крiзь  хмаровиння  слiпим  польотом.  Вони  дедалi
глибше занурювались у скушпелену хмару, в сiрий вируючий хаос, навстрiч ©м
сунули  якiсь  незграбнi  автоколимаги,  на  одному  з  кузовiв   заздрiли
величезну клiтку з худобою, услiд за рогатими пасажирами прогув величезний
рефрижератор, вiн пройшов майже  впритул.  Тамарi  аж  душа  затерпла  вiд
близько© небезпеки, здавалось, цей незграба так i продере по пiiх  бортом.
Об'©зд все не кiнчався. Аж дивно було, як Заболотному в  цiм  розвированiм
хаосi кушпели вда╨ться  пройти  незачепленнм,  неушкодженiш.  Мов  рибинл,
вив'ю-пюючись, уникаючи зустрiчних, вiн  пробива╨ться  все  далi,  далi...
"Тут справдi допомогти може тiльки iнту©цiя, невловне ведiйське чуття",  -
подумкп захоплено вiдзначила Тамара.
   Та ось загерметизований вiд пилюки  ©хнiй  лiмузинчик  зрештою  подерся
узвозом, знов видобуваючись до полотна траси. Вже вони мали  вискочити  на
асфальт, як Заболотний iшенацька круто вихнув кермо вбiк, i лiашина  рiзко
стала, вискнувши гальмами.
   У свiтлi фар тьмаво блищав нiкелем повалений  серед  пилюки  велосипед,
неподалiк нього розплаталося непорушною сiрою купою тiло людини.
   Приголомшенi, всi тро╨ вихопилися з машини, пiдбiгли до мiсця  нещастя.
Купа лахмiття, купа масивного темного тiла лицем у пилюку, - як упав,  так
i лежить долiлиць, руки безжитт╨во розкинутi... Хто вiн?
   - Труп, - глухо сказав Дударевич.
   Заболотний, присiвши навпочiпки над незнайомцем, торкнувся  рукою  його
плеча. Нiякого вiдруху. Жодних ознак життя.
   - Вiн мертвий? - злякано нахилилась Тамара поруч Заболотного.
   - Певно, той рефрижератор збив, - висловив припущення Дударевич. -  Тут
потрiбна мiлiцiя, не руште його.
   Все ж  Заболотний  обережно  перевернув  важке  тiло  незнайомця  лицем
догори. Огрядний, могутньо© комплекцi© степовик. Обличчя  темнi╨  щетиною,
воно в якихось саднах, у плямах мазуту чи кровi. Куртка-спецiвка  i  майка
пiд нею - все прокипiло потом. Не iнакше - механiзатор. Чимось  схожий  на
того, що зустрiвся  ©м  удень  на  iншiм  вiдтинку  цi╨©  траси.  Кепка  з
розтрощеними комбайнерськими окулярами валя╨ться в пилюцi, -  по  них  уже
чи╨сь колесо пройшлось... Чуб на головi злипся,  очi  приплющились,  як  у
тих, що - назавжди. Заболотний приклався вухом до грудей, послухав. Нiчого
не почувши, взяв важку, зiв'ялу руку потерпiлого, став шукати пульс.
   - Ну що? - ще ближче нахилилась Тамара.
   - Не знаходжу.
   - Треба люстерко! Й вона прожогом кинулася до машини. В дитинствi чула,
що в таких випадках прикладають люстерко до вуст, по  ньому  нiбито  можна
визначити, чи ╨ ще в людинi дихання.
   Коли прибiгла з сумочкою, хапливо дiстаючи в не© люстерко,  Заболотний,
не обертаючись, вiдсторонив ©©:
   - Не треба. Вiн живий.
   I, мовби на пiдтвердження його слiв, з грудей  механiзатора  видихнувся
ледь чутний, неначе пiдземний стогiн.
   - Так, так, вiн живий! - скрикнула Тамара.
   - Що ж iз ним робити?
   Заболотний, пiдклавши руки долонями пiд плечi потерпiлого, видно,  ждав
пiдмоги з боку Дударевича.
   - Бери ж, пiдсоби... Його треба в лiкарню.
   - Та ти що? Ти в сво╨му умi? - остовпiв Дударевич. - Тут кримiнал!  Вiн
у нас умре по дорозi!
   - Та будь же людиною... Бери!
   - Все, все впаде на нас! - метушливо нервуючись, викрикнув Дударевич. -
Ми будемо виннi, тiльки миi нiяких-бо ж  свiдкiв!..  Ми  i  вiн.  Безумцем
треба бути, щоб встрявати в таке!
   - Ти правий, сто разiв правий, - мовив Заболотний.  -  Але  що  йому  з
тво╨© правоти?
   - А що менi вiд цi╨© кримiнально© iсторi©?
   - Ну годi, бери ж...
   - Я сказав! Не буде цього!
   - Буде!  -  викрикнула,  шарпнувшись  уперед,  Тамара.  Кидьма  кинувши
сумочку чоловiковi, вона нахилилась над збитим i стала невмiло вовтузитись
бiля його нiг, пробуючи якось так взяти, щоб допомогти  Заболотному.  Ноги
були величезнi й важкi, мов колоди... Одна ступня  боса,  на  другiй  ледь
трима╨ться на пряжцi розбита, неймовiрних  розмiрiв  сандаля.  Ну,  як  ©х
взяти? Вони були непiд-датнi, все ©х не вдавалося  охопити,  пiдважити  як
слiд. Падають  розслаблено,  роз'©жджаються,  здавалось  навiть,  що  вони
поламанi, може, зовсiм потрощенi, може, по них про©хався ваговоз,  -  тож,
пiдважуючи ©х, Тамара робила це з крайньою обережнiстю. Нарештi  удвох  ©м
вдалося оволодiти цим незграбним, безжитт╨вим тiлом, що його так недоречно
пiдкинула ©м дорога, i вони мовчки, нiби аж сердито, - Заболотний обхватом
попiд  пахви,  а  Тамара,  пiдтримуючи   ноги   потерпiлого,   -   натужки
потягли-поволокли його до машини. Чи не найбiльше обурювало Дударевича, що
й дружина його силку╨ться, тягне, забувши про все, не боячись  покривавити
новiсiньку машину, про яку стiльки мрiяла...
   Сам вiн, Дударевич, що досi з кам'яним обличчям  стояв  збоку  (i  все,
видно,  ждав,   чи   не   випурхне   iз-за   пагорба   рятiвний   мотоцикл
автоiнспектора), тепер, метнувшись  попереду,  ще  раз  спробував  отямити
сво©х безтямних супутникiв:
   - Ви ж зрозумiйте: все впаде на нас! Ми будем виннi, тiльки ми! Треба ж
©м буде на когось звалити!..
   Вони тим часом мовчки робили сво╨,  далi  волокли  потерпiлого  поузбiч
дороги до машини.
   - Та отямтесь ви! Не терзайте нещасного, залиште його в споко©!..
   Переконавшись, що нiякими аргументами ©х не проб'╨ш,  Дударевич  перший
пiдскочив до свого сертифiкатного й, пiрнувши тулубом у дверцята, щось там
став лаштувати в салонi, - то вiн завбачливо  розстеляв  для  механiзатора
плащ-болонью, щоб не заплямити сидiння, якщо в  того  в  дорозi  почнеться
кровотеча. Мовчки, з почуттям навiть вiд  самого  себе  приховано©  обриди
стежив, як вони, силкуючись, намагаються пiдняти i втиснути  в  машину  цю
багатонудову безвольну масу огрядного  тiла,  брудного  мотлоху,  забитого
пилюкою i кров'ю.  Незнайомець  не  подавав  ознак  життя.  Тiло  дiяк  не
слухалось, не влазило в машину, ноги звисали, холошi закотились,  оголивши
волохатi, темпi вiд пилюки литки. Тамара намагалася якось прилаштувати ©х,
одначе не могла дати ©м лад. Дударевич очам сво©м не вiрив,, як вона, тада
чепуруха, котра за екватором все остерiгалася азiатсько©  холери,  уникала
користуватись водою з каналiв Джакарти, хоч мiсцевi тi╨© води не  бояться"
надiйно перекипiло© в тропiчному сонцi,  ця  ось  його  Тамара:,,  в  яко©
завжди були напоготовi махровi прокшi'яченi серветки, такi гарячi,  що  не
вхопиш ©х рукою, тут зовсiм без вiдрази порнавться  бiля  чи©хось  брудних
нiг, з невмiлою старандiстю запихаючи ©х до машини.  Що  з  ними  ко©ться?
Звiдки цей напад фальшиво©, показно© спiвчутливостi, нiкому  не  потрiбно©
фiлантропi©? Та ще невiдомо, чим вона  для  вас  обернеться,  мо©  дорогi!
Побачимо,, як будете викручуватись намагаючись довести  сво╨  алiбi...  Та
тiльки навряд чи повiрять вам, якщо опинитесь у капканi, нiчи©м не  вiрить
сльозам траса нiчна!.. Ось поруч розумнiшi, заслiплюючи  фарами,  джухають
мимо вас сюди й туди, тi, що не бажають встрявати в  iсторiю,  а  ви?  Та,
власне, ким вiн вам доводиться, цей невiдомий? Та й  взагалi  -  хто  вiн?
Може, п'яний був? Може, сам пiдлiз пiд чи©сь колеса, по дуростi вискочивши
з поля на трасу?
   Та  хоч  як  там  було,  а  потерпiлий  уже  в  машинi.  Тамара,  боком
вмостившись, бiля пiдiбраного, руками пiдтримувала його розбиту мокру  вiд
кровi голеву в себе па колiнах i  зляканим  голосом  повторювала:  "©дьмо,
©дьмо!"
   Заболотний без слова опинивсь за кермом. Дударевич,  повагавшись  якусь
мить, сiв поруч нього, сердито грюкнувши дверцятами.
   - Ви божевiльнi, - сказав вiй тихо, членороздiльно, коли машина рушила.
- Побачите, чим все скiнчиться. Це ж  судi  Кримiнальна  справа...  Веземо
труп! Не забудь запитати першого  зустрiчного,  де  тут  найближчий  моргi
Заболотний, не вiдповiдаючи, розвиваа швидкiсть. Звернувши з  траси,  воня
чимдуж помчали на вогнi далекого мiста, на тi його велетенськi, аж  грiзнi
бунчуки заграв.
   Тут для Забодотяого нiяких правил уже не iснувало.  Обганяв  машину  за
машиною, обходив злiва й справа, заслiплював фарами, лотiв, здавалось,  да
неминучий удар. Багровi сполохи иоиереду над степом рослж, розростались на
очах, нiч вiд нас овiдлiжала, жа все ж мiсто мовби  не  наближалось,  аово
виявилось далi, нiж спершу  Тамарi  здалося.  На  яговмуоь  ба-ка©  машину
дiдкинуло, i знепритомнiлий анову застагвав. Тамара ввдчула аж  полегкiсть
вiд по©утого стогаиу. Та чи ше  передчасно?  Коли  потерпiлець  переставав
стогнати, тедi не чути було навiть, щоб вiя дихав, i враження було  таке©,
що вiн уже вмер. Вмер на колiнах у не©, у ©хнiй власнiй ковенькiй  машинi,
- це жахливо, i  що  ©м  скажуть  десь  там,  куди  вони  його  привезуть?
Згарячу-, в .збудженнi, в потрясiннi Тамара вiддалась  пертиому  гуманному
поруховi  душi,  кинулась  допомагати  Заболотному,  не  замислюючись  про
наслiдки, а тепер ось з'явилась непеiвиiсть, в душу прокрада╨ться  сумнiв,
чи так уже й безаомилыно вони вчинили,  чи  так  уже  й  не  мав  слушастi
Валерiй у сво©х засторогах, у закликах  до  здорового  глуаду?  Когось  би
розшукати, покликати зi сторони, десь же тут, мабуть, чергус мiлiцiя або й
швидка допомога? Звичайно, зовсiм iнша  була  б  ситуацiя,  якби  службовi
особи огледiли все на мiсцi, обмiряли, чи як це там у них робиться в таких
випадках... Бо що, коли бiдолаха справдi не витрима╨?  Можливо,  вiн  цi╨©
митi вже чу╨, як ото мов-иться, спiн ангелiв, i вже й допомога йому  нiяка
не потрiбна? Стараються, ризикують, а привезуть лиш бездиханне тiло?!  Хто
повiрить у ©хнi найкращi намiри, в те, що вони зовсiм випадково  па  нього
натрапили, а не самi  збили  його?  Хiба  ж  не  логiчно  приiгустити,  що
привезли власний грiх, що в руки правосуддя сам себе  вiдда╨  тут  алочин,
щоб тiльки уникнути кари? Дивно, але Заболотний не захотiв порахуватися  з
таким цiлком iмовiрнiш витлумачонням цього  трагiчного  випадку,  хоч  для
Тамари не буй вiн людиною, яка керу╨ться в  сво©х  вчинках  лише  велiнням
власних емоцiй, - таким у джунглях дiпломатi© нема чого робити.... Почуття
совiстi в ньому розвинуте, це так, на допомогу людинi вiн iде безоглядiго,
але ж не можна не зважати й на залiзну логiку обставинi А тут,  на  пiчнiй
трасi, вони, здасться, дужчi й суворiшi, нiж будь-де, i врештi обертаються
проти тебе, проти  тво©х  найблагороднiших  порухiв  серця...  Враховувати
доводиться все, i водночас дико було б навiть припустити а думцi, що  вони
могли не пiдiбрати нещасного, проскочити мимо,  не  зупинившись.  Зрештою,
всi цi траси, швидкостi, гонитви, дорожнi пригоди, може,  тiльки  й  мають
якийсь конечний глузд у тому, що  ось  у  таких  митт╨востях,  у  самотнiх
вирiшеннях перевiряють дорожнiй люд, пiддають його найвищим  апробацiям  -
хто ╨ хто?
   I все ж... Добре, коли не вмре, а якщо?.. Зда╨ться, вiн не дише!  Свист
вiтру чути за склом, а дихання не вловлю╨ться... Та нi, таки дише, ще  там
╨ скiлькись життя в його могутнiх грудях.
   Валерiй  сидить  спиною  до  Тамари,   застиг   поруч   iз   Заболотним
випростаний, очужiлий, як нiмий докiр ©м  обом.  Iнодi,  бувши  в  доброму
гуморi, вiн мав звичку  пiдсмiюватись  над  собою,  запевняв,  що  володi╨
"мистецтвом осклянiлих очей", i Тамара справдi мала  нагоду  спостерiгати,
як ©© Дударевич пiд час розмови з особою вельми впливовою, де важливо було
не виявити ранiше за  iнших  сво╨©  позицi©,  не  розкрити  завчасу  свого
ставлення, сидiв просто-таки з нiби скляно замерзлою  в  очах  бурштиновою
речовиною: дивиться людина, дивиться вiдкрито, а  що  дума╨,  нiякий  маг,
нiякий ясновидець не розгада╨! Такий, мабуть, i зараз у  нього  погляд,  i
навiть у широких, круто пiднятих плечах вiдклалась нiби зневага, принаймнi
усвiдомлення  сво╨©  внутрiшньо©  зверхностi  й  правоти.  Ну,  а   раптом
виявиться, що вiн ма╨ рацiю? Спершу його поведiнка  щиро  обурила  Тамару,
здавалось,  його  незламний  его©зм  i  черствiсть,  виявленi  щойно   так
одвер-то, нiколи не  знайдуть  прощення  в  нiй,  а  зараз,  коли  почуття
гострого потрясiння трохи вляглося й можна було зважувати тверезо  те,  що
сталось, Тамара могла зрозумiти й  Валерiя  з  його  невiдпорною  логiкою,
розсудливiстю, вмiнням  оцiнювати  будь-яку  подiю  всебiчно,  в  усiх  ©©
можливих наслiдках. Знала, це був один з його важливих житт╨вих принципiв:
не пiддавайся спалахам пристрастей, бурям емоцiй, хоч якi там вони  будуть
красивi в дану хвилину, бери кожне явище не тiльки таким, яким воно  зараз
╨, а й таким, яким буде, яким постане в перспективi, - адже  вона  повинна
бути для тебе понад усе!.. Можна по-рiзному ставитись до житт╨вих  правил,
що ©х Валерiй сам для себе виформулював,  проте  в  послiдовностi  суджень
йому не вiдмовиш, навiть i цього разу. Тамара вiдчула в собi щось схоже на
спiвчуття. Ось вiн сидить перенервований, розбухлий вiд  досади,  до  краю
обурений тим, що вони йому нав'язали. Стiльки ждати вiдпустки, щоб тепер з
дурного розуму встряти ii цю халепу! Комусь доведеться пояснювати,  будете
перед кимось шукати виправдань, може, i вся вiдпустка лясне,  страчена  на
ходiння по слiдчих та прокурорах!
   Тепер,  коли  ©х  обвiва╨,  охолоджу╨  вiтерець  тверезостi,  певне,  й
Заболотний сприйма╨ поведiнку свого  колеги  Ц  iнакше,  не  так,  мабуть,
непохитно почував перед ним (свою правоту, безкомпромiсну владнiсть  сво╨©
рiшучостi. У вчинку Заболотного Тамарi далеко не все було ясно, ©й i зараз
ще важко збагнути, чому вiн не вагався, чому вiд  першо©  митi  Заболотний
уже знав, як йому повестись перед лицем нещастя, i робив усе так упевнено,
наче його спрямовувала якась непохибна магiчна сила. Якi в таких  випадках
дiють мотиви? Ну, хай би рятував родича чи приятеля, а то ж перед ним  був
нiхто, один з чотирьох мiльярдiв живущих,  просто  невiдомий  спiвбрат  по
планетi!.. Можливо, значення для Заболотного мав той факт, що розпластаний
у пилюцi виявився саме степовик-механiзатор, чимось  схожий  на  того,  що
вдень зустрiли, чи, може, якось нагадав вiн Заболотному його рiдного брата
з Тернiвщинп, бригадира механiзаторiв? З  людьми  такого  типу  Заболотний
почував внутрiшню контакт-нiсть, з ними вiн сходиться з пiвслова,  всi  цi
степовики йому як рiдня, кожен iз них для нього -  як  брат.  Хоч  скiльки
дорiг за ним, хоч знав  джунглi  тропiкiв  i  тонув  у  смогах  та  неонах
найдальших   столиць,   однак   вiдчува╨ться,    що    сво©м    глибинним,
найзаповiтнiшим вiн закорiне-ний тут, у цих хлiбодарних степах, як  i  цей
його невiдомий побратим, котрий все ще нiяк не опритомнi╨.
   Скiльки ©хали,  стiльки  й  мучилась  Тамара  сумнiвами  й  непевнiстю,
борсалась серед тривожних вагань, хоча соромно було самiй собi признатись,
що вона пiдда╨ зараз сумнiву те, на що  пiшла  за  першим  покликом  душi,
пiшла так безоглядно.
   - Хлоп'яцтво... Пiжонство... Фальшива гра в гуманiзм, - доймав  ©х  час
вiд часу Дударевич. - Та хто вiн для вас? Вiн для вас нуль, як i для мене,
одна абстракцiя, а таку заварили кашу!.. Самi,  сподiваюсь,  зараз  бачите
власну дурiсть, а все ж...
   - А все ж у кювет його не викинем, - вiдгукнувся Заболотний i погнав ще
швидше.
   - Лицемiри! Ханжi! - аж зубами скреготнув Дударевич. - Оця ваша  гра  в
чуйнiсть, кому вона тут потрiбна? Йому? Та вiн уже слуха╨ спiв ангелiв!
   - Перестань1 - прикрикиула на чоловiка Тамара, i вiя вдрану вмовк.
   Птаи потеринив хрипем чи стяговом засвiдчував, що  вiн  живий,  хота  я
неяритетшний, Тамару вiдразу щe бадьярякаоти,  патхна  i©  ячриво  акниеть
миттю дмiнд жадась и блиском надi©: ютите, теки вiя не вiдведе,  вирине  з
дiтьми безпам'ятства, зитарветься в щей нiчжий свiт, щоб  постадчям  перед
ким треба, за себе й аних? Маяве, якраз  ваги  вчинок,  котряя  Дударевiчу
вдаються  безготузним,  i  цi  небезиечнi  обгани,  невязавена  швидкiсть,
розвянута Забвбужчим, привсое  задшиi  порятунок,  вбереже  дiтям  батька,
чоловiка друясинi? Адже вихопили ©й ижлюки людину, яка комусь дервiш,  яку
десь i нора, за цiй пiзнiй норi,  мабуть,  виглядають,  дагiкутоть...  Тож
геть сумнiви, перевiр себе на iстинво людське, пiдимивсь над  свбято,  над
усiм су╨тнiм i минущим, хай тастуитогой воно перед першiм норухом диги  бо
ж чи мiсце су╨тному там, де ладиа витягеться на вирида ивжi,  на  тiй,  де
сходяться вiч-ва-вiч смiрть i местiт? Може, це янраз та нiч, де вас усих -
i нe тагегась, а людськото долeю - буде перети'реяю: хто с хто?
   Звичайно, могли б ви явшагти вен там,  на  узбiччi  дороги,  в  пилюцi,
пiдибрав би - тягота чи мертвого - хтось литий, а ви, упикнувiшi  клоноту,
уже мрiaли б собi далi, а ким би ви  булта  пiсля  цього  навiть  у  сво©х
власних очах? Уникли б розслiдувань тут, але хiба не переслiдував  би  вас
до кинця ваших дiтiв образ цього нещасного, хiба  втекли  б  вiд  власного
сумлiння, хай бп отиплись ставiть i в найдальшому пунктi пласти?
   Влетiли нарештi в  передмiстя.  Бiля  тролiйбусно©  зупинки  Заболотний
круто пригальмував i, не кидаючи керма, запитав тутешнiх,  де  в  них  тут
найближча лiкарня. Якiсь хлопцi з  гiтарою  вiдгукнулись  ихом,  поясiнiли
коротко й чiтко, пiби вiдчуваючи, яка невiдкладна истроiя  непе  туди  цих
людей i траси, i ми знову погнали. На  свiтлофоря  не  хотiв  зважати,  не
зупинивсь  i  тодi,  коли  ззаду  почувся  свисток.  "Iнспекцiя  женеться!
Зупинись!" - нервово  шарпнувся  Дударевич,  а  Заболотний  нiби  не  чув.
Незважаючи на пiзнiй  час,  на  зупинках  пасажирiв  було  багато,  видно,
роз'©здились на роботу люди нiчних змiн; Заболотний, пригальмувавши  ще  в
одному мiсцi, уточнив, що  йому  треба,  i  незабаром  машина  влетiла  на
подвiр'я лiкарнi.
   Тут мовби ждали ©х: повискакували  сестри  в  бiлому,  з'явилися  ношi,
тепер  i  Дударевич  ревно  взявся  допомагати   медперсоналовi   витягати
потерпiлого з машини.
   - Просто з поля, - шепнула' одна iз медсестер до  товаришки.  -  Перший
мевдно лiта механiзатор...
   Механiзатора понесли на ганок, у навстiж розтанеш двiрi. Тамара у сво©х
розцяцькованих мiдними кнопками джинiсах теж  iшла  услiд  за  идм  сумним
шестям, мимохiдь вловлюючи на собi короткi,  сторожкi  погляди  медсестер,
погляди, в яких безжомиялно читалося то, чого вона найбiльше боялася:  "Яв
же це ви його? Чому ганя╨те без пам'ятi?  Життя  нема  на  трасi  вiд  цих
курортникiв!"
   Внесли потерпiлого в прийомну, в  бiлу,  переповнену  свiтлом  кiмнату.
Ношi поклали просто на пiдлогу. I яким чужорiдним  серед  сього  свiтла  й
бiлоснiжнветi була те, що лежало на ношах: масивне  темне  тiло  в  одежi,
забитiй пилюкою, просякнутiй потом i  кров'ю.  Суворе  щетинясте  обличчя,
зовсiм застигле, без тiнi життя... З'явився черговий лiкар, щуплявий  юнак
у халатi, з борiдаяио пiд рiзночинця, з гострим поглядом очей, де не  було
цiкавостi нi до чого i нi до кого, окрiм пацi╨нта. Сiвшiй на  пiдставлений
сестрою стiльчик, лiкар послу©ав пульс дотерпiлого, взявся  оглядати  рану
на головi. Сiре липке волосся збилось, переплуталось,  довелось  його  вiд
самого чола простригти ножицями, пiсля чого лiкар  ще  раа  оглянув  рану,
розкривавлену, запилюжену. Коли ©© почали  дезинфiкувати,  почувся  глухий
стогiн, механiзатор якось  погрозливо  повiв  туди-сюди  головою,  але  на
лiкаря це не справило враження, так само як i па решту осiб  медперсоналу,
що стовпились над степовиком. Чи©сь спритнi руки  вже  розпорювали  одежу,
оголювали  мускулясте  комбайнерове  тiло  з  могутньою  грудною  клiткою,
дебелий торс у розплилих кривавих синяках - слiдах удару. Лiкар  i  синяки
обмацав з виглядом невдоволеним, весь час мовби  на  когось  сердячись,  -
виявилось, що зламано кiлька ребер.
   - Здорово ж ви його потовкли...
   - Не ми, - рiзко й поспiшно заперечив Дударевич,  проте  лiкар  полишив
його слова без уваги. Потерпiлець перебував у станi глибокого шоку.
   - Серйозний стан? - спитала Тамара.
   - Навiть критичний, -  не  удосто©вши  ©©  поглядом,  миркнув  лiкар  i
розпорядився:
   - На стiл!
   I далi тут уже набирав чинностi свiй  розпорядок.  Лiкар,  не  виявивши
нiяко© цiкавостi до тих, хто привiз сюди потерпiлого, хто рятував його  на
трасi, вийшов з кiмнати услiд за санiтарами  в  халатах,  за  ношами,  що,
здавалось,  аж  вгинаються  пiд  важким  тiлом  степовика,  Всi  вони,  цi
медперсональцi, котрi живуть тут у постiйнiй готовностi, звичнi  будь-коли
приймати на себе першi стогони й скрики чи©хось нещасть, за  короткий  час
порання  бiля  пацi╨нта  вразили  Тамару  якоюсь  безпристраснiстю,  мовби
притупленим сприйманням людського болю, хоча це й  по╨днувалось  у  них  з
фаховим бездоганним вишколом та розторопнiстю. "Чи, може, воно  поверхове,
це мо╨ враження, - майнуло Тамарi, - бо хiба ж можна коли-небудь  звикнути
до мук людини, до болю, до чи©хось страждань?"
   У кiмнатi тепер залишилось тiльки ©х тро╨ та чергова сестра, огрядна, з
подвiйним пiдборiддям  особа,  в  окулярах,  з  виразом  непiдкупностi  на
обличчi, службово© суворостi в кожному  жестi.  З  нiмим  докором  витерла
кров'яну пляму на пiдлозi, помила неквапно з милом руки пiд краном й  сiла
за стiл, з глибокодумним виразом уткнулась у сво© медичнi  папери.  Тамара
не раз помiчала, як багато бюрократично©  писанини  розвелося  в  медичних
закладах, кожне чи╨сь  нещастя  тут  одразу  ж  оброста╨  купами  казенних
паперiв, якщо кому й потрiбних,  то  хiба  лиш  вiдомчим  формалiстам  для
перестрахування, а хворому вiд тих паперiв нi холодно, нi жарко... Мабуть,
i ця така ж бюрократка, напустила на  себе  мiну  неприступностi,  явно  ж
перебiльшу╨ роль сво╨© особи в iсторi©. Замiсть дiла сидить,  як  скiфська
баба, намурмо-сена, на слово людське не  спроможеться,  -  надула  щоки  й
шкряба╨ папером.
   - Нам можна ©хати?  -  звернувся  вiд  порога  до  чергово©  Дударевич,
дивлячись на не©, мов на жабу, скляними очима.
   Перо шкряба╨ далi, явно випробовуючи самовладання цих, що  на  гарячому
попалися, дипломатiв.
   - Громадянко, ви не вiдповiли. В нас зайвого часу нема.
   Лише пiсля довготривало© iнквiзиторсько© паузи про-рiка╨ться:
   - А все ж  вам  доведеться  почекати.  -  I  якась  у  цьому  зловтiшна
багатозначнiсть.
   - Чого чекати? - знизав плечима Дударевич. - Ми поспiша╨мо.
   - Воно й видно.
   Дударевич  глянув  на  дружину,  сердито  занишклу  в  кутку  поруч  iз
Заболотним, що, понурений, сидiв на застеленiй цератою кушетцi, де кладуть
хворих. Вiн, зда╨ться, вiдсторонений зараз був вiд усього.  "Вам  ясно?  -
|запитав ©х поглядом Дударевич. - Нас уже не  вiдпуска╨  ця  мегера...  Ми
затриманi".
   Виходило, що так. Вони дiйсно затриманi, не мають права вийти звiдси за
порiг. Сталося все так, як Дударевич i передбачав. I  якщо  той  вмре  пiд
ножем хiрурга, то вмруть разом iз  ним  i  всi  вашi  надi©  виправдатись,
довести сво╨ алiбi, свою безвиннiсть. "Дипломати i ©хня жертва" - так  це,
очевидно, буде сформульовано, пiд таким шифром пiде гуляти ваша  справа  в
хащах судочинства. Як до нестерпностi безглуздо все  обернулося!  Могло  ж
зовсiм iiе бути цi╨© ночi на трасi. Могла вона  спокiйно  для  них  минути
десь на пахучому сiнi або в якомусь дорожньому готельчику,  де  за  вiкном
небо зоряне i тихо шелестять тополi пiд подмухом  польового  вiтерця...  А
вас не вiтерцем, а диявольським ураганом збило з шляху й  занесло  аж  ось
куди, загнало в безглузду пастку,  де  вас  недремно  стереже  ця  злорада
мегера в окулярах... Нема сумнiву, що для не©, удавано заглиблено© у  сво©
нiкому не потрiбнi папери, ви всi тро╨ - носi© злочину, ви  привезли  сюди
вами ж знiвечену жертву й ось-ось, може, будете оголошенi вбивцями ©©.
   - То хто ж нам може дозволити вийти звiдси? - знов  запитав  Дударевич,
стримуючи дражливiсть.
   - Нiхто не дозволить, - не пiдвiвши голови, сказала чергова спокiйно  i
владно, потiм з притиском додала: - Ви, до речi, не стiйте отам па порозi,
пройдiть i сядьте, мiсце ж ╨, - i кивнула на бiлу  лiкарняну  табуретку  в
протилежнiм кутку бiля рукомийника.
   Хоч  як  дивно,  Дударевич  одразу  ж  послухався  владного  тону  цi╨©
диктаторки, пройшов i сiв на  вказаний  йому,  безперечно  ж,  електричний
стiлець.
   - Рятували, везли i така ось вiддяка, - мовила Тамара ображеним тоном у
бiк чергово©, i та, вiдклавши папери, глянула на не©, мов на потенцiальну,
хоча ще й не викриту до кiнця злочинницю, неприязнь до яко© вже можна було
й не  приховувати.  "Типова  тунеядка,  гультяйка-курортниця,  хiба  ж  не
видно?.. Джинси нап'яла, жене на курорт, а вже така  циганкувата,  нiби  а
курорту.  Смага  круглий  рiк  з  не©  не  сходить.  Кварцом,  мабуть,  ще
кварцу╨ться..."
   Чергова обвела всiх  трьох  вивчальним,  наметикованим  поглядом.  Вона
навiть не вважала за  потрiбне  втаювати  свое  невисловлене,  але  тверде
звинувачення ©м. Вона таки стерегла ©х, взяла пiд  варту,  вiдповiдала  за
них перед кимось, як за цiлком можливих убивць. З такими не пiде  вона  нi
на який компромiс, нi за якого хабара  не  випустить  звiдси!  Можна  було
подумати, що все життя ця особа мала справу не з хворими, а з  пiдсудними,
а пiдслiдними i добре зна╨, як iз ними  повестись;  бо  навiть  коли  б  i
хотiла, не ма╨ вже права випустити ©х з-пiд нагляду, доки не  передасть  у
руки правосуддя.
   Лише Заболотний не  звертав  на  чергову  нiяко©  уваги.  Втомлений,  з
посрiбленими скронями, з темними пiдковами пiд очима, сидiв, схилившись, у
глибокiй задумi. Тамара до цього мовби й не помiчала, що скронi  йому  вже
iскряться  сивиною,  i  що  така  незникаюча  складка  горя  проляга╨  мiж
насуплених брiв.
   - Ви шкоду╨те? - нахилившись, запитала його стишено.
   Заболотний не вiдповiв, нiби не зовсiм i збагнув  суть  запитання.  Бо,
власне, за чим вiн мiг шкодувати? Що вибрав саме цей варiант  в  ситуацi©,
яка склалась? Що не послухався волань  Дударевича?  Справдi,  там  вiн  не
хотiв чути голосу застороги, хоча з самого початку ясно було,  якi  можуть
виникнути складнощi в цiй iсторi©... Але ж як можна було повестись iнакше,
коли  значення  мала  кожна  мить!  Якiсь  секунди  могли  вирiшити   долю
потерпiлого! Спрацював там у тобi, мабуть, просто iнстинкт, потреба  душi,
добре знайома тобi з фронтових лiт, коли без роздуму приходиш на скрик, на
стогiн, коли, навiть смерть зневажаючи, пiдбiга╨ш до  щойно  приземленого,
наскрiзь  прорешеченого  кулями  лiтака,  в  якому  сходить  кров'ю   твiй
непритомний товариш. Було ж таке, а чим  це  вiдрiзня╨ться  вiд  того?  I,
власне, нема чого так уже фiксувати увагу на сво╨му вчипку. Хай для Тамари
╨ в ньому щось мало не геройське, а по сутi звичайнiсiнька  рiч  -  людина
людинi подала руку в нещастi. Той комбайнер, якого ви  оце  рятували,  так
само повiвся б у подiбнiй ситуацi©, без пози, без самовтiхи зробив  би  що
слiд, - Заболотний чомусь був певен цього.  Вiн  справдi  не  вважав  себе
вартим захоплення i не хотiв би нiякого морального зиску з  цi╨©  iсторi©,
хотiв би одного, щоб той, кого вiн привiз сюди,  витримав,  не  сконав  на
операцiйному столi.
   - Невже шкоду╨те? - знов перепитала Тамара. i. Вiн заперечливо  похитав
головою. Якщо й шкодував зараз, то тiльки за тим, що, сам того не бажаючи,
вплутав i ©© з Дударевичем у цю таку прикру iсторiю, та що й зараз десь на
трасi  безкарно  гуля╨  негiдник,  до  того   ж   боягуз,   який,   збивши
механiзатора, полохливо кинув його конати край шляху. Адже не мiг  вiн  не
почути удару, не  помiтити  збитого,  коли  той  вiдлетiв  убiк  iз  сво©м
велосипедом, але, замiсть того щоб зупинитись, пiдiбрати  людину  -  це  ж
святе правило водiя! - погнав далi, мов нiчого  й  не  сталось.  Рве  десь
кiлометри, рятуючи свою пiдлу шкуру, i  навряд  чи  до  такого  озива╨ться
голос сумлiння... Набачився Заболотний жорстокостей у  життi!  В  сонячний
день Перемоги здавалось, що  ось  тепер  нарештi  всiм  жорстокостям  буде
кiнець, запану╨ всесвiтня гармонiя мiж людьми... Ах, як то було на©вно! Як
ще до того далеко, та й взагалi, чи буде це коли  реальнiстю?  Iнодi  йому
зда╨ться, що  жорстокостей  навiть  бiльше  на  планетi...  Про  це  зараз
думалось, i вже не вперше такi роздуми вганяли Заболотного в смуток.
   Тим часом до лiкарнi -  чути  було  -  пiд'©хала  ще  якась  машина,  i
чергова, пiдвiвшись,  сторожко  спрямувала  погляд  на  дверi.  Нiкого  не
вносили, нiхто не заходив, обливаючись кров'ю й  шукаючи  допомоги.  Потiм
нарештi почулися кроки на схiдцях, i  в  дверях  з'явився...  мiлiцейський
кашкет! Порiг упевнено переступив молоденький,  безжурний  лейтенант,  що,
видно,  бував  тут  не  вперше,  бо  пiснолиця  чергова  йому  несподiвано
всмiхнулась, хоч  перед  цим  важко  було  навiть  уявити,  що  вона  вмi╨
всмiхатись.
   Лейтенант,   привiтавшись,   по-службовому   зiрким   поглядом   окинув
подорожнiх. Очi представника закону якусь мить затримались на  Тамарi,  на
©© голубiй зачiсцi, зробленiй ще десь там на iнших широтах далекими звiдси
перукарями, пiсля цього лейтенант одразу перейшов, до дiла:
   - Прошу документи!
   Першим подав  сво©  права  Заболотний,  те  ж  саме  зробив  Дударевич,
простягнувши особисте посвiдчення  з  виглядом  пiдкреслено  незалежним  i
зовсiм невинуватим. , А коли ©хнi вiрчi грамоти було переглянуто  й  черга
дiйшла  до  Тамари,  вона  рiшуче  пiдхопилась,  виструнчепо  стала  перед
лейтенантом  i  з   нервовим,   недобрим   усмiхом   простягла   назустрiч
представниковi закону китицi рук, засмаглих, плавких, грацiозних:
   - Надiвайте!
   Хлопець оторопiв:
   - Що надiвати?
   - Наручники, що ж iще.
   Аж тепер лейтенант осягнув цей незвичний жарт.
   - Ви, по-мо╨му, вже й так у наручниках, -  вiн  мав  на  увазi  браслет
старо© iндiйсько© роботи, що тьмавим срiблом грав у Тамари на правiй руцi.
   - Нi-нi, я без жартiв, - вигукнула вона. -  Для  вас  ми  злочинцi!  Ви
ма╨те готову, я певна, версiю  щодо  нас.  Це  ми  його  збили,  такi  ось
бездушнi варвари, - ви ж дума╨те про нас саме так?!
   - Ми зайвого не дума╨м, -  лейтенант  спохмурнiв.  -  Порядок  зна╨м  -
машину вашу, до речi, вже оглянуто...
   - I що ж? - рвучко схопився з мiсця Дударевич. - Який висновок?
   - Скажемо.
   I лейтенант повернувся до чергово©, яка  досить  спритно,  з  надмiрною
готовнiстю подала йому злипок пропотiлих, засмальцьованих  документiв,  що
були знайденi в потерпiлого. "Коли вони й опинилися в не©!" -  здивувалась
Тамара, знов вiдступивши у куток пiсля розiграно© сцени. - Оце  спритнiсть
рук. Ну й особа!"
   Лейтенант, всiвшись у крiслi на мiсцi чергово© за столом, взявся уважно
переглядати документи.
   - Таку людину вивели з ладу, - мовив вiн згодом.  -  Один  з  найкращих
комбайнерiв нашо© областi. Правофланговий... А домашнi його ще нiчого й не
знають...
   - Одначе з нами ж як? - тамуючи  нетерплячiсть,  нагадав  Дударевич.  -
Невже вам не ясно, що ми самi його пiдiбрали, хоч могли й не робити цього?
Йдучи на ризик, старались як швидше допровадити його сюди, i ось ма╨мо  за
те... Наша машина чим-небудь посвiдчила проти нас?
   - На щастя, нiчим. Слiдiв удару не виявлено.
   - То в чому ж рiч? - одразу пiдвищив голос Дударевич.
   - Акта, як належить,  складем.  Ви  люди  культурнi,  мусите  розумiти:
порядок ╨ порядок... Вперше, мiж iншим, бачу живих дипломатiв. Що  ви  там
хоч  робите?  -  запитав  вiн  раптом  зi   зворушливою   безпосереднiстю.
Заболотному це, видно, сподобалось, вiн посмiхнувся.
   - Ми, дипломати, теж люди, хоча "немножко и лошади".  Самою  специфiкою
служби покликанi нести гар-мопiю в свiт, та поки що, як бачите, це нам  не
дуже вда╨ться.
   - Нi-нi, за поведiнку на трасi я вас хвалю. Так i  начальству  доповiм.
Але спершу все-таки, вибачте, складемо акта.
   Медсестра, доки казенний папiр складався  та  обставини  з'ясовувались,
мiнялася просто на очах. З'явилося в нiй навiть щось улесливе, що знову  ж
таки нагнало сум на Заболотного, прикро  йому  було  бачити  таке  раптове
перетворення в людинi: з диктаторки в лакизницю - сумна яка метаморфоза...
   Вони саме ставили пiдписи пiд актом, коли до кiмнати вбiгла  молоденька
сестра, сповiстила дзвiнко:
   - Все пройшло добре! Вiн житиме... Просто-таки в сорочцi вродився!
   Вже схiд яснiв, розгорявся зорею, коли вони знов  вискочили  на  трасу,
щоб далi мчати на пiвдень. Сизо даленiла дорога. Свiтло фар бiльше не було
потрiбне,  саме  свiтання  вiдкривало  ©м  шлях  крiзь  степи.  Змордованi
пережитим, не  мали  навiть  бажання  перемовлятись.  Пiсля  кiльканадцяти
кiлометрiв скаженого лету Заболотний, не питаючись згоди,  раптом  звернув
убiк, на такi ж,  як  учора,  скомбайнованi  стернища.  Зупинився  машиною
вiддалiк траси, коло однi╨© з кучугур свiжо©, залишено© комбайном  соломи.
Вийшов з  машини,  полегшено  потягнувся,  мов  йог,  у  бiк  палаючо©  за
лiсосмугою ще зовсiм червоно© скибки сонця.  Дивлячись  просто  на  сонце,
зробив кiлька дихальних йогiвських вправ.
   - Ну що, великий гуманiсте? - кинув  йому  примири  ливо  Дударевич.  -
Зiгрiв благородним вчинком свою честолюбну душу?
   Заболотний  не  одразу  вiдгукнувсь.  Все  нiби  дослухався  до  чогось
стороннього чи до чогось у собi, потiм сказав несподiвано, кинувши  у  бiк
траси:
   - Ото вам, друзi, хайвей: фугуйте далi без мене...
   - А ти?
   - Я залишаюсь.
   Пiдiйшов до копи соломи, зволожено© вранiшньою росою, й,  по-хлоц'ячому
розкинувши руки, впав долiлиць, - незабаром вiн уже спав мов убитий.
   Спав i не бачив, що його соп тут звiдусiль стережуть, сторчма ставши на
чатах по обрiю, чоластi сяючi хмари-гiганти,  тi  самi,  що  по-тутешньому
звуться "дiди".
   ...За кiлька годин  по  цьому  на  трасi  з'явились  автобуси  -  цiлою
кавалькадою летiли на пiвдень "Iкаруси" з дiтьми. Хоч день  був  слiпучий,
величезнi машини мчали при потужно засвiчених фарах, i це вражало:  вдень,
при сонцi, а мчать з повними фарами свiтла! На лобi  кожного  з  автобусiв
червонi╨ полотнище з написом: "ДIТИ!", "ДIТИ"... Отже - всi розступайтесь,
зминайте, всi будьте уважнiшi, бо це мчить до моря, кудись на  Арабат-ську
Стрiлку, маленький i, може, найнадiйнiший у  свiтi  народець  -  заводська
дiтвора!.. Юнi пасажири, наелектризованi нетерпiнням, квапили себе,  вони,
якби ©хня вмога, квапили б самий бiг часу! Дорога аж свистить вiд потужних
"Iкарусiв", в автобусах чути  музику  й  спiви,  визирають  звiдти  дитячi
веселi обличчя,  радуючись  власному  летовi,  а  на  узбiччi  розпеченого
полотна траси, пiд вкритими  сiрим  пилом  придорожнiми  деревами,  сто©ть
висока, з блiдим обличчям, сивочола людина:  голосу╨!  А  втiм,  зда╨ться,
марно... Промелькують мимо не© "Iкаруси" зi свистом ракетним,  iз  сонцями
фар, неприродно слiпучих серед цього бiлого степового  дня,  пролiтають  з
музикою та спiвами всерединi, повнi веселощiв, зда╨ться, навiть не  здатнi
когось номiтити край шляху, проджухують, не зупиняючись, i та,ке враження,
що ©х зараз би не спинила в цiм летi нiяка сила на свiтi, не те  що  чиясь
там рука, пiднята в голосуваннi... "Гуси, гуси-гусенята, вiзьмiть мене  на
крилята!" - "Хай тебе заднi вiзьмуть..." Всi мимо,  мимо,  все  хутчiй  та
хутчiй, бо десь там, попереду, як образ ©хньо© мрi©, вже мерехтить море  й
далеко  тануча  серед  його  синяви,  сонячною  млою   повита   Арабатська
Стрiлка...
   Той, що голосу╨, зда╨ться, й надiю вже втратив  якось  вплинути  на  цю
пролiтаючу кавалькаду, та ось раптом останнiй з "Iкарусiв"... зупиня╨ться!
   - А вам куди? - з веселою цiкавiстю  накинулись  на  Заболотного  дiти,
коли щн  зайшов  до  автобуса.  Синьо-губi,  за©денi  шовковицею,  смiливо
допитувались: - Хто ви? Звiдки?
   Заболотний, зайнявши вiльне мiсце, вказав дiтям на ледь помiтно бiлiючi
попiд небом хмари-Арарати:
   - Я звiдти.
   - О, то ви снiгова людина?
   - Можливо, - вiдповiв Заболотний дiтям у тон,  не  маючи  сумнiвiв,  що
серед цi╨© публiки вiн завжди знайде тих, хто володi╨  достатнiм  почуттям
гумору.
   - Снiговiй людинi ура! ура! ура!..
   За хвилю ©хнiй "Iкарус", наздоганяючи кавалькаду, знову летiв щодуху на
пiвдень, свiтячи величезними слiпучими фарами сонцю навстрiч.



   XXIX

   Нiколи про той випадок мови мiж ними не було. Лише  одного  разу  Лiда,
видно, щось перечувши вiд матерi, несподiвано запитала Заболотного пiд час
вечiрньо© телепередачi:
   - Кириле Петровичу, що там у вас сталося в степу?
   - В якому степу? - знизав вiн плечима, хоч одразу догадавсь.
   - Ну, тодi, пiд час вiдпустки, коли я в пiонерськiм таборi була... Кого
ви там iз мо©ми пiдiбрали на трасi? Рятували вночi когось?
   - Мало що бува╨ па трасах... Дорожнiй ексидент. Дiвчинка подивилась  на
нього з суворою пильнiстю:
   - Батько мiй у тiй  iсторi©  повiвся  достойно?  Заболотний  не  одразу
спромiгся на вiдповiдь.
   - В дусi часу, - сказав потiм. - Нiяких до нього претензiй.
   Дiвча, зда╨ться, вдовольнилося вiдповiддю.
   Не став би ж вiн розповiдати Лiдi, як уже в  санаторi©,  там,  де  "нiч
лавром  i  лимоном  пахне",  поважний  похилого  вiку  товариш  з  ©хнього
дипломатичного племенi одного разу пiд час прогулянки запитав Заболотного:
   "А це правда, що Валерiй наш на трасi знаменитого якогось  механiзатора
врятував? На висотi виявився?"
   "Правда".
   "Хто б подумав... Такий себелюб, кар'╨рист-першорозрядник i раптом..."
   "Треба вiрити  в  людей,  Iване  Маркеловичу",  -  весело  сказав  тодi
Заболотний. На цьому, власне, й вичерпано було тему. Цiкаво,  що  з  часом
Дударевич i сам цiлком вжився в цю свою версiю з подвигом  на  трасi,  так
вжився, що, зда╨ться, й самому повiрилось, нiбито  дiяти  випало  йому,  а
Заболотний,  вважалось,  при  тому  був  просто...  присутнiй.  Тамару  це
обурювало, а  Заболотного  бiльше  розважало:  хай...  Переставлено  трохи
акценти - що такого? Виявлене колегою вмiння його навiть веселить.
   Хвиля часу багато що змива╨, i ось тепер ©хнi  сiм'©  знов  спiвiснують
досить злагоджено, серед колег вважа╨ться, що вони навiть дружать. Та нiби
й схоже на те...
   Наступного дня пiсля коникового  концерту  був  вихiдний,  офiси  всюди
зачиненi,  тож  вирiшено  було  обома  сiм'ями  ©хати  на  берег   океану,
провентилювати себе, як висловивсь Дударевич, пiсля цiлотижневого смогу.
   - При╨днуйся й ти до нас, - запрошу╨ i мене в цю по©здку Заболотний.
   Кiлька десяткiв миль швидкiсно©, цiлком при╨мно© ©зди - i  вже  на  нас
вiйнуло простором...
   Попереду висяював океан!
   Бiлi хмари  стояли  далеко  по  обрiях  незрушцо  й  спокiйно,  i  Лiда
Дударевич звернула увагу, що обо╨  Заболотнi,  зупинившись  па  дерев'янiй
естакадi, прокладенiй уздовж океанського берега, затримались на тих хмарах
поглядами бiльше, нiж звичайно. Хоча хмари як хмари, тiльки що високi й до
самих вершечкiв налитi свiтлом. А втiм,  самий  процес  сприйняття  свiту,
зда╨ться, тут зазна╨ змiн. Звiдси, з океану  тобi,  незвиклому,  зда╨ться,
мовби сонце ходить десь не з того боку, що воно взагалi свiтить десь  нiби
на пiвночi; промiння йою зараз уже по-осiнньому непекуче й спокiйне, проте
потужнiсть  свiтила  не   зменшилась,   все   небо   над   океаном   повне
сяйва-мерехтiння (можливо, свiтла йому якраз дода╨ океан), очам  незвично,
тож ми навряд чи здивувались би, якби  побачили  в  тому  мерехтiннi  щось
схоже на "лiтаючi блюдця". Тамара Дударевич, смiючись, запевня╨, що одного
разу вона звiдси справдi бачила оте "щось", хоча то було  влiтку,  в  день
особливо слiпучий...
   Всюди по цьому узбережжю тягнуться поселення iз стандартних будиночкiв,
©х тут безлiч однаковiсiньких, безбарвних, зараз напiвзаметених пiском, бо
мiсце таке, де вiтри в сезон  осiннiй  чи  передосiннiй  майже  нiколи  по
вщухають, i сьогоднi теж вiтер  дме  пругкий,  ганя╨,  крутить  у  повiтрi
чайок, наче паперових... Влiтку декотрi з наших  дипломатiв  орендують  на
цьому белебнi для сво©х родин ось такi будиночки, хоча нелегко уявити,  як
люди тут  рятуються  вiд  спеки  та  вiтрiв,  бо  ж  усе  вiдкрите  вiтрам
океанським, а на сушi жодного деревця, самi пiски, гофроване залiзо та  цi
стандартнi житла-котеджики пiд колiр пiску, збудованi з пресовано©  тирси.
Зараз бiльшiсть будиночкiв позамиканi наглухо, мешканцiв не буде в них  до
наступного сезону,  коли  океанський  берег  знов  покличе  сюди  змучених
задухою городян. Хоч i не сезон, а всюди рябiють реклами, функцiону╨, як i
влiтку, мiстечко розваг з атракцiонами,  рiзними  технiзованими  забавами,
прийма╨ вiдвiдувачiв також  дельфiнарiум,  об-лащтований  просто  неба,  -
звiдти, з його яскраво  розфарбованого  амфiтеатру,  аж  сюди,  на  берег,
долинають вибухи реготу, гуки пiдбадьорень, то дельфiни саме  демонструють
свiй розум i хист, нам на естакаду видно,  як  вони  раз  по  раз,  високо
вискакуючи з води, пролiтають у  повiтрi  через  кiльця,  мов  першокласнi
акробати.
   Виступами дельфiнiв керу╨, стоячи на узвишшi, дресирувальник,  увесь  у
червоному, за його знаком викоханi в океанських водах артисти цiлком охоче
показують  людям  сво╨  вмiння,  красу  пластики,  по╨днану  з  дивовижною
добротою та кмiтливiстю.
   - Помiнятись би ©м ролями, - зауважу╨ Заболотна. -  Хай  би  ще  тренер
©хнiй крiзь кiльця пострибав, а дельфiни  подивились,  чи  добре  в  нього
виходить...
   Лiда, аж навшпиньки стаючи, стежить,  хай  i  з  вiдстанi,  за  сеансом
напружено, з хвилюванням; усмiшки дельфiнiв, що весело лiтають у  повiтрi,
видно, заваблюють дiвчинку бiльше, нiж  ця  дороговартiсна  iграшка,  якою
Дударевич вирiшив зацiкавити доньку. Я спершу навiть не зрозумiв,  чим  то
вiн так уперто намага╨ться Лiду розважити, i дружина Дударевича, помiтивши
мою необiзнанiсть,  зi  смiхом  пояснила,  що  в  руках  у  ©©  технократа
мiнiатюрний японсько© фiрми комп'ютер, - в напливi  батькiвського  почуття
Валерiй за неабияку цiну придбав його для доньки, але поки що тi╨ю дитячою
iграшкою частiше бавиться вiн сам.
   - А що? Всi ми перед вiчнiстю дiти, - каже  Дударевич  i  запевня╨,  що
його  мiнiкомп'ютер,  то  штуковина  виняткових  здiбностей:  вона  здатна
митт╨во виконувати безлiч найскладнiших розрахункiв, в нiй сила логiки,  i
йому, Дударевичевi, навiть при╨мно побавитись на дозвiллi цим  портативним
створiнням.  Електронний  розумник  цей  умi╨  дiлити,  множити,  добувати
коренi, вiн оперу╨ астрономiчними цифрами, тож iз ким Дударевич краще  мiг
би тренувати свiй iнтелект? Вже йому  нiбито  вдалося  з  допомогою  цього
пристрою визначити вiдстань до Мiсяця i навiть до Марса.
   - А спитайте його: для чого? - смi╨ться Тамара.
   - Як - для  чого?  -  диву╨ться  чоловiк.  -  Треба  ж  перевiрити,  чи
астрономи нас не обманюють, там всякi ╨...
   - А сьогоднi ти змiряй нам ще вiдстань до отих он "дiдiв" на  обрi©,  -
звертаючись до чоловiка, кива╨ дружина на хмари, що бiлiють вершинами десь
аж нiби по той бiк океану.
   Дударевич на ©© жарт не вiдгуку╨ться, в нього саме  там  щось  за©ло  в
комп'ютерi, i вiн, зосереджено насувавшись,  намага╨ться  полагодити  свою
забавку.
   - Татку, ти скоро? - нетерпеливиться Лiда.
   - Iдiть гуляйте, я дожену.
   Вподовж берега на багато миль потяглася дерев'яна естакада,  побудована
спецiально для прогулянок, i Лiда, по-дитячому ожвавiвши, що опинилася  на
цiй гулкiй, пiднятiй на опорах дерев'янiй дорозi, побiгла  горою  доганяти
Заболотних, котрi пiшли й пiшли собi понад океаном, нiби  намiрившись  iти
кудись, хоч i за виднокрай.
   Лiдi, видно, подобалось бiгти за ними, скликувати ©х на бiгу.
   - Бачите, кинула сво©х законних i подалася уздогiн Заболотним! Я  iнодi
просто ревную, - з легким усмiхом нарiка╨ на доньку Тамара.  -  Ходiмте  й
ми, - зверта╨ться вона до мене. - Тiльки не естакадою, а  краще  низом,  я
люблю берегом, щоб ближче до хвилi... Тут,  якщо  ви  щасливий,  то  океан
якусь i рiдкiсну мушлю пiд ноги на згадку вам викине. Хоча останнiм  часом
вiн, зда╨ться, частiше викида╨ клубки смiття та мазуту...
   Йдемо поволi, тихо схлюпу╨ хвиля, диха╨ться легко.
   - А Лiда як ожвавiла!.. - Стежить поглядом  за  донькою  Тамара.  -  Ви
зна╨те, вона просто в захватi вiд вашо© подорожi до Мадонни! Встала вранцi
- втоми як не було, нiяко© дражливостi, вся якась  просвiтлена  й  до  нас
ласкавiша... "Ой, скiльки я начулася, мамо, в дорозi!" Цiкаво,  якими  там
iсторiями ви ©© чарували?
   - Просто нам дещо згадувалось...
   - Вам просто, а ©й... "Ах, мамо, я й не  думала,  що  дорога  менi  так
багато вiдкри╨", - i оченята аж сяють, -переповiда╨  Тамара.  -  Побувала,
каже, там, де свiт нiби iнакший, i люди наче добрiшi, i  нiкуди  нiхто  не
спiшить... Менi здавалося, каже, що я чую,  як  невидимi  хори  надi  мною
спiвають "Аве Марiя" i якiсь дзвони в небi радiсно дзвонять весь  день,  а
навкруги садки цвiтуть  i  сонце,  сонце...  А  потiм,  каже,  я  в  степу
побувала, блакитнi дощi купали мене... Отак зачарувати дитину...
   - Не думалось, що Лiда так близько все те прийме до серця.
   - О, це дуже вразливе дитя... I хоч того шедевра  й  не  пощастило  вам
побачити, однак, уявiть собi, в Лiди зосталося дивне почуття:  мовби  вона
все-таки бачила ©©, ту вашу степову  Мадонну  пiд  яблунею...  Зараз  можу
признатися: це ж я навмисне нав'язала малу свою мiзантропку вам у по©здку,
хай, думаю, трохи розвi╨ться. А то останнiм часом таке  дражливе,  нервове
стало... Мiж нами кажучи,  трагiчний  той  випадок  не  минув  для  дитини
безслiдно, - тут i дорослому  нелегко  було  б  витримати  такий  нервовий
струс... Якось дзвоню з мiста: "Як ти там, донечко?" - "Все гаразд,  мамо,
уроки готую", а потiм раптом: "Якби ж тiльки не оцi мухи! Звiдкись,  мамо,
налетiли до кiмнати мухи цеце!" Боже, я думала, що вмру. "Лiдо,  Лiдусько,
- своя не своя волаю в трубку, - якi цеце? Що ти говориш, донечко?" А вона
знов зовсiм спокiйно: "Так, так, мамо, тут мухи цеце". Нiчим  не  передати
той жах, який охопив мене. То було страшнiше вiд смертi!..
   Недавно пережите горе, видно, ожило зараз зi всi╨ю  силою  в  Тамаринiй
душi, сколихнуло ©© материнське почуття, i сльози так  i  бризнули  ©й  iз
очей. Iдучи, вона не дивилась пiд ноги, не помiчала, як хвилею все частiше
©й обхлюпу╨ туфлi. Йшла i без стриму виливала менi,  малознайомiй  людинi,
сво╨ материнське горе. Який то справдi моторошний, нi з  чим  незрiвнянний
жахливiстю стан, коли зненацька тво╨ рiдне дитя, яке щойно щебетало цiлком
логiчно про уроки, про корнфлекс та банани, за одну мить, за жахливу  мить
потьмарення рве з тобою  зв'язок,  зника╨  в  iншу  реальнiсть,  без  жалю
вiддаля╨ться в пiтьму нерозумiння,  самоти  й  очужiлостi...  Вiддалилось,
вiдчужилось, на iншу мову перейшло, у сферу,  де  матерi  мiсця  нема,  де
пану╨ щось iнше, кошмарне...
   - Заспокойтесь, - казав я ©й, а жiнка нiби вже й не до мене,  кудись  у
бiк океану виповiдала про той стан незмiрного жаху, про шматуючий бiль,  з
яким вона мчала пiсля розмови з донькою додому,  i  як  втратило  для  не©
будь-яку цiннiсть усе довколишн╨, перетворилось  у  нiщо  порiвняно  з  ©©
донечкою, i яким в сто крат прекраснiшим стало ©© дитя - страшно й сказати
- саме в горi, в нещастi!
   Вигляд океану, чайки, що, граючи з вiтром,  бiло  завихрилися  поблизу,
видно, впливали заспокiйливо на цю розшарпану г