Юрий Логвин. Cлiди на плинфi

---------------------------------------------------------------
     © Copyright Юрий Логвин
     E-mail: hadeda@ukrpost.net
     OCR: KYTY3OB <a  href="mailto:mchief@komos.ru">mchief@komos.ru</a>, 07.09.2001
---------------------------------------------------------------

     Yuri Logvyn "Traces on the plynth"
     ╘ Cоpyright Юрий Логвин, 2001
     Подготовка, корректура 15.11.2001 by <a href="mailto:mchief@komos.ru">KYTY3OB</a>
     Данное художественное произведение распространяется в электронной форме с
     ведома  и  согласия автора  произведения на  некоммерческой  основе при условии
     сохранения  целостности   и  неизменности  текста,  включая  сохранение настоящего
     уведомления. Любое  коммерческое  использование настоящего  текста  без ведома и
     прямого согласия автора HЕ ДОПУСКАЕТСЯ.
     По   вопросам   коммерческого    использования   данного   произведения обращайтесь
     непосредственно к автору по адресу:
     E-mail:    luo_wentong@yahoo.com   Тел.    (380    44)    235-2595   <a
href="luo_wentong@yahoo.com">Юрий Логвин</a> (Yuri Logvyn)




        СЛ╡ДИ НА ПЛИНФ╡


        I. ЗАСП╡В

     СтарЁючий  майстер  ретельно позначив  усЁ болонки зрубу, позначив  усЁ
частини будови - вЁд вЁконець-заволок до сволокЁв на всЁх поверхах. Тому вЁн
не втручався тепер у роботу хлопцЁв - знав, усе добре зроблять.
     ЗдоровЁ, вправнЁ хлопцЁ поскидали кожухи та свитки Ё, закасавши рукава,
мЁцно  пЁдперезавшись, знЁмали вЁнець  за  вЁнцем  дубового  зрубу. ДзвенЁло
вистояне  дерево,  з  шерхотом  Ё   трЁском  обсипався  тиньк  помальованих,
помережаних стЁн.  ╞дучий  пил туманом  розповзався  подвЁр'ям,  викочувався
через вЁдкритЁ ворота на вулицю.
     Тихо, тихо сЁялись снЁжинки, десь спЁвали величальну пЁсню молодому.
     А старий майстер забирав усе сво╨ добро з Верхнього МЁста.
     Наче  зацЁпенЁлий, дивився вЁн  на  хмари крейдяного пилу,  що огортали
залишки зрубу. Як гаряче зараз його робЁтникам! Он то один, то другий утирав
з чола рясний пЁт.
     А майстровЁ  прохолодно. Холод  тепер  часто  пройма╨  його спрацьоване
тЁло.  А ще  частЁше  прохолодою проймало  його душу, колись таку веселу  та
гарячу.
     Коли вони з  дядьком повернулись Ёз далеких сонячних ОбезЁв  Ё  йшли на
уклЁн до городника, то  побачили  за  паколлям  предовгого  тину мури  СофЁ©
Свято©,  зведенЁ  не менш,  як  на  двЁ  косих  саженЁ.  Мури згори  накритЁ
солом'яними кулями. ╡ ©х згори притрусив перший снЁг.
     Коли вони збиралися в далекЁ Обези по золото, свинець Ё мЁдь, то будова
була велетенським мурашником, а гомЁн стояв, плив звЁдсЁля над мЁстом.
     Тепер  за  паколлям тину не було колотнечЁ, гомону, гуркоту, не  рипЁли
вози, не дзвенЁли сокири й молотки. ТЁльки вЁд ям з вапном клубочилась густа
пара.
     ╡ все довкола  засипав, засЁвав  пухкий снЁг. СнЁг невагомим покривалом
огортав золоте, ще не опале листя, ховав  у  бЁлому смарагдовЁ  стеблини  ще
живо© трави.  ВЁн тодЁ  зняв обезьку  кошлату шапку  Ё  звЁв до  неба  лице.
ПрохолоднЁ снЁжинки гамували лихоманку чекання... Ось зарипЁли ворота. Зараз
вЁдкриються навстЁж,  Ё через них ви©здять сани з  болонками. А  на болонках
позначки, поставленЁ його рукою. Повезуть  цЁ  болонки на ПодЁл, Ё почне вЁн
там складати ©х у зруб на новому подвЁр'©.
     А  тут, у  Верхньому  МЁстЁ, на  будовЁ Свято©  СофЁ©, на впорядкуваннЁ
подвЁр'я  Ё  служби,  на  виведеннЁ Золотих  ворЁт проминуло  бЁльш  нЁж три
десятилЁття його життя.
     Клубочилась ©дуча курява, а майстровЁ  згадалися тумани над ЁрпЁнськими
болотами,  як  вони в  такий  туман  переходять бродом на правий берег. Знов
згадалась золота  подорож в Обези. НайщасливЁша подорож його  життя. У синЁй
водЁ  вЁддзеркалення  крутобокого,  наче  Ёз золотих  дошок,  бойового човна
варязького.  СЁчуть золотЁ весла бЁрюзу води, напнулось колесом, засвЁтилось
срЁблом вЁтрило. Дзвенять  вЁд  напружено©  гонитви крутЁ боки  човна,  рЁже
високий Ё гострий  нЁс  теплу  днЁпрову  воду. А  вЁн,  самотужки пЁдбираючи
мелодЁю, спЁва╨ вЁншування могутнЁм веслярам.
     Он там далеко-далеко внизу  в  одну мить скресла  крига, опали снЁги  з
дерев  Ё лугЁв,  зацвЁли  Ё  осипали  золотим пилом верби  Ё  шелюг,  Ё  все
зазеленЁло, зацвЁло, Ё повЁнь в одну мить опала. ╡  пливе-плине далеко внизу
човен,  мина╨   одмЁлини,  темнЁ  смуги   вогко©  рЁнЁ,  смарагдовЁ  заростЁ
прибережних га©в.
     ВЁн сто©ть тут угорЁ, на  височенних ки©вських кручах, ще скутих довгою
зимою, Ё  згаду╨, як вЁн, малий тодЁ, видерся по штагах  на рею, примостився
на   самЁм  вершечку   Ё   спогляда╨  близькЁ   смарагдовЁ,   а   далекЁ   -
блакитно-бЁрюзовЁ - приднЁпровськЁ гори.
     ╡  не озирнеться  назад,  власне, не зазирне в  майбутн╨, щоб  побачити
засипанЁ  ще  снЁгом  схили Верхнього  мЁста Ё  вгледЁти  десь високо-високо
самого  себе. Сивого,  у  сЁрЁй  вовчЁй  шапцЁ,  згорбленого,  Ёз  глибокими
зморшками на худому обличчЁ,
     А  вЁн,  сивоусий  майстер  бачить його,  малого, веселого  мандрЁвця й
спЁвця, як вЁн дряпа╨ться по штагах на рею.
     ╡ нЁчого майстровЁ не шкода з усЁх лЁт прожитих.
     ТЁльки шкода тЁ╨© безжурностЁ, що минула, розвЁялась, пролетЁла птахом,
продзвенЁла  пЁснею Ё розтала  над  блакиттю  ДнЁпрових плесЁв, над  золотом
ДнЁпрово© рЁнЁ.
     За цей час збудували Святу СофЁю.
     Господар РусЁ, великий каган Ярослав укрЁпив  життя Ё порядок  "Руською
Правдою", змЁцнив во©в Ё ощадливо зЁбрав срЁбло Ё злато.
     Минули й славнЁ походи супроти ворохобних сусЁдЁв.
     Наближався час братовбивчих чвар межи нащадками Ярослава.
     НЁхто з його  синЁв не  зможе бути ╨диним  справжнЁм каганом, стовпом Ё
опорою влади на РусЁ.
     ╡ старЁючий майстер знав про це Ё полишав Верхн╨ МЁсто. Зда╨ться, тепер
от Ё настав час згадати  слова тмутороканського Ёудея-мЁняйлу, що казав тодЁ
хлопчику: "Люби працю, зневажай багатство Ё не приязнЁ Ёз владою!'
     ТодЁ  малий не  мЁг  второпати,  чого ж цей  багатий мЁняйла каже  такЁ
слова. Все, здавалось, заперечувало  йому. ХЁба то праця - мЁняти золото? Чи
мЁг  вЁн зневажати багатство,  на якому сидЁв? ╡  чому не водити  дружби  Ёз
владою? Якби вЁн сам  не пригощав ключника  князя Мстислава, хЁба б вЁн такЁ
достатки  зЁбрав  у ТмутороканЁ?.. Але тепер майстер дещо починав розумЁти з
того початку в ТмутороканЁ... Хоча, власне, почалось все не в ТмутороканЁ, а
тодЁ, в  кЁнцЁ травня, у далекому древлянському  селЁ. ╡ все  почалось через
дядька його.


        ПОТА╙МНА БОРТЬ

     Малий бЁгав за сво©м дядьком, Ё тому його прозвали ПЁвником.  Бо дядько
прозивався ПЁвень.  ╡ був  людиною пЁдневЁльною. ВЁн  потрапив  до боярина у
кабалу. Позичив срЁбло, щоб купити собЁ  коня.  Та  кЁнь за чотири днЁ здох.
Отож лишився дядько без коня Ё срЁбла Ё став закупом боярина Судомировича.
     Тому, коли з Ки╨ва до садиби  прибув княжий гонець Ё загадав  людей  на
спорудження ки©вських укрЁплень, боярський управитель  загадав ©хати во град
дядьковЁ ПЁвневЁ та ще кЁльком челядникам.
     Як почув про те ПЁвник, одразу побЁг у село. Був вЁн малого  зросту, та
й лЁтами ще не вийшов, а проте вЁдзначався кмЁтливЁстю Ё тямучЁстю.
     Зразу  кинувся  до прапрабаби, бо  ©©  всЁ поважали, слухали  Ё  навЁть
побоювались.
     ПЁвник пав перед  нею навколЁшки Ё почав  прохати, щоб вона заступилась
перед батьком та матЁр'ю, Ё щоб вони вЁдпустили його з дядьком до Ки╨ва.
     - А дуже хочеш до Ки╨ва по©хати?
     - БЁльше за все на свЁтЁ!
     Прапрабаба заплющила очЁ. Довго, довго мовчала, потЁм ©© рука на головЁ
хлопчика  здригнулась Ё  вона  тихим, але твердим  голосом проказала: "ПЁди,
поклич батька!", що без сумнЁву  значило  - ПЁвник по©де  до  Ки╨ва  разом з
дядьком ПЁвнем.
     ╡ ось тепер з дозволу Ё благословення батька й матерЁ вЁн мЁг ©хати  до
Ки╨ва разом з дядьком ПЁвнем.
     Нараз його посвистом покликали Ёз чагарЁв. Хлопчина озирнувся  - он  за
купою зеленЁ сховався дядько ПЁвень.  ВЁн мовчки пЁдманив  пальцем  до  себе
хлопчика.
     ╡ ось  вони йдуть болотною стежкою, дядько  несе здоровенний кошЁль для
вугЁлля.
     - Ось що. ПЁвнику! Слухай уважно! Йдемо  не по вугЁлля. Йдемо по мед. А
в кошелЁ всю снасть сховано. Не бЁйся - я не злодЁй. Ми йдемо не до липового
гаю, а  на старе  болото. Ти добре зна╨ш - там, де сходяться землЁ боярська,
княжа та сЁльська. Там нЁчия земля.
     - Де ж там бортЁ? Там усе хирявий пЁдлЁсок та старЁ кривЁ сосни.
     - Побачиш!..
     ╡  ось вони стоять  пЁд старою  товстою вЁльхою. ПЁд ногами хлюпа╨ руда
болотна вода.
     На чорнЁй  корЁ,  невисоко над  корЁнням  вирЁзано  дядькового  знака -
здибленого коня.
     Дядько повЁсив  кошЁль на криву сосонку  Ё витяг линву. На одному кЁнцЁ
мЁцна рогулька,  а на  другому кЁнцЁ  -  ще  рогулька, Ё до  не© припасован.
дощечки.
     Дядько прив'язав до  мокрих постолЁв залЁзнЁ пазурЁ, обв'язався линвою,
а стовбур обперезав сиром'ятним пасом. ВЁдкинувся  назад Ё почав рухатись по
чорному стовбуру. ВЁдкинеться на  ременЁ,  пЁдтягне  одну ногу, потЁм другу,
добре  втискуючи  залЁзнЁ пазурЁ в кору, Ё швидко тодЁ вже  випростову╨ться,
ослабивши ремЁнь.
     ПЁвник  внизу,  задерши голову  Ё затамувавши подих,  пригляда╨ться  до
кожного поруху дядька .
     Дядько дЁстався до ©овсго'Ё гЁлки, став на  не©.  Рипить. Малому все аж
стисло - вЁльха дерево слабке, ненадЁйне.
     Ось дядько перекида╨ рогульку на линвЁ за товстенний сучок. ПЁдтяга╨ на
линвЁ сЁдало, перевЁря╨  його.  Обережно  сЁда╨ на нього. ВивЁльнивши ноги Ё
вЁдв'язавши пас, стравлю╨ линву Ё плавко  спуска╨ться  до  верхЁвок очерету.
Зависа╨ над головою ПЁвника.
     - Подавай швидше торбу з горщиками, глек Ё личину! ╡ ножа!
     Дядько  надяга╨ шапку-личину з берести  та  кЁнського волосу.  Обв'язу╨
линвочками сорочку Ё штани, щоб бджоли не проникли пЁд полотно.
     - Ти вЁзьми лика  Ё  все обв'яжи! Та шапку  добре  натягни! Та  вЁдЁйди
подалЁ! Та дивись пильно на всЁ боки! Прислухайся.
     Дядько  тягне  вЁльний  кЁнець линви,  Ё линва,  поволЁ посуваючись  по
змазаному салом гаку рогульки, пЁдносить дядька ПЁвня вгору, до само© бортЁ.
     Зав'язавши мЁцним, але простим вузлом линву, роздмуху╨ жар у  глечику з
дЁрочками.
     БЁлий молочний дим  огорта╨  все  навколо туманом.  Дядько  з-за  спини
вихоплю╨ стару, надщерблену сокирку Ё двома ударами розширю╨ дЁрку дупла.
     ПЁвень  занурю╨ руку  в дупло  Ё переклада╨  в горщик  здоровенну  кулю
золотих щЁльникЁв.
     Затим наповню╨ другЁ горщики золотими щЁльниками.
     Глечик з трутом висить на гЁлцЁ Ё курить молочним димом.
     Бджоли,   гудучи,   мов   далека   буря,   облЁпили  дядька   суцЁльним
золотаво-чорним шаром. Дядько щось кричить небожу, але зрозумЁти важко.
     Зрештою, дядько розв'язу╨ вузол линви Ё просто  летить униз. А, щоб  не
обпекти пальцЁ, обхоплю╨ линву полою свити.
     За дядьком пада╨ хмара бджЁл.
     Малий  пЁдлазить  пЁд  перевернутий  кошЁль,  але все  ж  кЁлька  бджЁл
проникли у схованку.  Вчепились  в  його сорочку.  ╡  гудуть так страшно, що
серце холоне. ╡, до того ж, не зна╨ш, звЁдкЁля вони вжалять.
     Дядько пЁдхоплю╨ все начиння  Ё, розмахуючи  димлячим глечиком,  швидко
руша╨ до чагарЁв.
     Малий зводиться на тремтячЁ ноги Ё поспЁша╨ за ним.
     А над обома добичниками мстиво гудуть бджоли.
     ГустЁ чагарЁ рятують бортникЁв од бджолино© помсти. ╡ дядько, засипавши
в дЁрчастий глек зЁлля, розводить ще бЁльший, ще ©дучЁший дим.
     ТодЁ вже розбира╨ться. Почина╨ струшувати, обирати спухлими пальцями Ёз
себе бджЁл. Хоча  вЁн надягав личину,  у нього спухле  лице, шия  Ё  руки. У
малого одне вухо вЁдвисло ледь не до плеча.
     Дядько  Ёз дна  торби  дЁста╨ ладунку  з жовтим мастилом Ё  змащу╨ вухо
небожу.
     ПотЁм береться за свою губу.
     Пекучий бЁль спочатку перетворю╨ться на щЁмливу'сверблячку, а  потЁм  Ё
геть затуха╨.
     - Дядьку! Вони не прилетять сюди? Ви ©х потравили димом?
     - Що, що, ПЁвнику! Я ©м Ё сотЁв з медом лишив, щоб вони не подохли. Ось
восени  повернемось  Ёз Ки╨ва, Ё ще  вЁзьмемо...  Ми цього  року першЁ взяли
борть.  Глек дамо ковалевЁ за роботу. Решту  вЁзьмемо до Ки╨ва.  БагатЁ люди
люблять  подарунки...  Ну, а  нашЁй  прапрабабЁ  понесеш  шматок забоценя. А
бЁльше - нЁ-нЁ!
     - Можна менЁ ножа полизати?
     - Бери.
     Кривий бортницький нЁж, що ним соти пЁдрЁзають, ПЁвник довго облизував.
     А дядько лише сво© пальцЁ обсмоктав, як зав'язав горщики липовим лубом.





        БОЛОТНА РУДА
     Челядники  боярськЁ пакували  припаси  з комори, начиння для  роботи на
будовЁ.
     А  дядьковЁ  ПЁвневЁ хотЁлося  мати  в Ки╨вЁ  добру  сокиру  Ё  справну
рогатину.
     От  вЁн Ё  вирЁшив  зварити крицю  та й  понести до  ©хнього сЁльського
коваля, що славився сво╨ю вправнЁстю по всЁх околицях.
     Дядько  й  небЁж,  тЁльки  заднЁло, взяли дерев'яний  заступ,  молоток,
здоровенний  кошЁль  на шлеях, щоб  за спиною тягти,  та й  почимчикували до
висохлого болота через пЁщанЁ пагорби.
     Дядько, поплювавши на долонЁ, заходився вЁдкидати верхнЁй  шар землЁ, в
якому  посплЁталося  корЁння трави, вЁдкрив чималий шмат пЁщаного пЁд╢рунтя,
розкопирсав  пЁсок  Ё  дЁстався до  важко© червоно© речовини,  що нагадувала
водночас Ё глину, Ё перетлЁле рослинне корЁння.
     Дядько так  старався, що  пЁт  з  його  чола аж  сипався  на пЁсок,  на
пЁдсохлу свЁтлу руду Ё лишався там значками темних плямок.
     Малий теж не байдикував - з  кожно© грудки руди вЁн старанно обтрушував
пЁсок,  занадто  великЁ розбивав  молотком. Небавом  Ё кошик  був повний  до
верха.
     Коли дядько, крекнувши вЁд напруги, пЁдвЁвся  з повним кошелем на рЁвнЁ
ноги, лозини аж зарипЁли.  Однак  дядько поспЁшив уперто в  глибину  лЁсу до
вуглярЁв,
     ПЁвник пЁдтипом пострибав за ним, тягнучи на плечЁ  заступи, молоток  Ё
гострий кийок для подрЁбнення руди.
     ПЁд легким павЁтром над ними шелестЁли молодими листочками берези.
     А крЁзь аромат квЁтЁв на сонячних галявинах вже пробивався здаля ©дучий
запах дьогтю.
     Небавом  перед подорожнЁми вЁдкрилась  чи  то  галявина, чи то вирубка,
посеред яко© стояли чи то куренЁ, чи то копицЁ сЁна.
     ОднЁ високЁ  гостроверхЁ вибудови  горЁли червоним  полум'ям  Ё  чадЁли
чорним димом, другЁ були огорненЁ сивим прегустим димом, зовсЁм чорнЁ копицЁ
чадЁли тонесенькими цЁвками диму.
     Люди були бЁля довго© будЁвлЁ.
     Люди переливали дьоготь Ёз невеликого барила в дЁжку Ё ставили на колу.
     Дядько  полишив ПЁвника з  вантажем  Ё  рудою  пЁд  великим  деревом  у
мерехтливому блакитному затЁнку.
     До дядька  з риканням  кинулись  здоровеннЁ пси.  Та дядько схилився до
них, щось ©м лагЁдно проговорив, Ё вони до нього зразу ж привЁтливо замахали
кудлатими хвостами.
     Поки  дядько розмовляв Ёз старшими  робЁтниками,  ЁншЁ  вуглярЁ ставили
новий конус Ёз дзвЁнких дубових болонкЁв.
     Дядько з вуглярами у приязнЁ. Йому, вправному мисливцевЁ, вдавалось без
усяких  слЁдЁв брати  дичину  Ёз князЁвського лЁсу,  з боярського гаю. ╡ вЁн
здобиччю дЁлився з робЁтниками.
     ПриязнЁ  вуглярЁ  насипали  дядьковЁ  цЁлий мЁх  дзвЁнкого  та  легкого
дубового вугЁлля.
     Дядько  та  небЁж  довго не затримувались  у вуглярЁв,  а поспЁшили  до
рудного яру.
     Яр починався за сЁльським  валом. Там люди  брали глину, що тЁльки  тут
виходила серед пЁскЁв та торфовищ нагору бЁля ©хнього села.  Тут  всЁ варили
крицю для власних потреб.
     Видно було  чимало покинутих  домниць  рЁзного розмЁру. Одна  невеличка
домниця була згори розламана, Ё дядько ©© загодя пЁдмазав, пЁдрихтував.
     А тепер  вЁн швидко заповнив усю домницю вугЁллям та рудою, пересипавши
©х шарами.
     Як заправив Ё замазав  домницю, то  сЁли попо©сти,  бо  вже  смоктало й
рЁзало в кишках, так ©сти хотЁлося.
     ╡  були хлЁб-загреба з попелом  на подЁ та  розваренЁ тогорЁчнЁ  гриби,
смачнЁшЁ за святковЁ на©дки.
     По  ©жЁ дядько  вЁдЁйшов  набЁк,  повернувшись  до болота,  вклякнув на
колЁна. Читав та╨мний заговЁр на  добру крицю.  Так говорили  всЁ  люди, але
малий  знав,  що то  люди  кажуть молитву богу  Сварогу,  старому богу. А за
молитви старим богам карали Ё церква, Ё княжа влада.
     По молитвЁ ПЁвень  витяг Ёз  короба  мЁхи  Ё приладнав ©х  до  глиняних
трубок, що стирчали з домницЁ, Ё нав'язав до палицЁ каменЁ-важелЁ.
     Ось затис ПЁвень лЁвицею гриб-трутовик Ё кремЁнь жовтий, наче восковий.
Змах  правицЁ,  удар  смужкою   крицЁ,  червоний  рЁй  Ёскор.  ДалЁ  димЁння
берестяно© смуги.
     Ось Ё вугЁль зачервонився в домницЁ. Дядько швидко забив отвЁр глиняним
здоровим чЁпом, примазав густою глиною Ё вхопився, потяг за ручки мЁхЁв.
     Малому просто доводилось лягати на палицю,  щоб вага  йшла  вгору, а за
тим, щоб притискувала мЁх, Ё повЁтря з нього щоб вийшло.
     У домницЁ, в глибинЁ ©© нутра почали народжуватись якЁсь непевнЁ звуки.
Щось  там  нЁби  схлипувало, булькотЁло,  кахикало.  А з  горЁшнього  отвору
виривався снЁп Ёскор, сльозився прозорою смужкою чад.
     Домниця  розЁгрЁлась  так,  що навколо  пашЁло  жаром, Ё мокре вЁд поту
волосся вмить просихало вЁд гарячого повЁвання.
     ВЁд небувалого жару свЁжа глина  пЁшла павутинними  трЁщинами, Ё  з них
тягло кисло-солодким чадом.
     ПЁвнику запаморочилось у головЁ.
     Дядько  вЁдтяг  його  набЁк,  лаючи себе  за  необачнЁсть,  Ё  зразу  ж
заходився гнати обидва мЁхи.
     Якщо  хоч трохи згаяти час  Ё не задувати мЁхами  повЁтря, все пропаде.
Треба буде розколупувати домницю Ё все починати спочатку.
     Малий на прохолодному вЁтерцЁ, що  повЁвав вЁд лЁсу, поступово отямився
вЁд чаду. ТЁльки сили не було нЁяко© в м'язах.
     А дядько  все  бЁгав  вЁд  мЁху  до  мЁху  Ё щосили  вдував  повЁтря  в
розпечену, що аж свЁтилася рожевим, домницю.
     Коли дядько зауважив:  через отвЁр  не вилЁтають вже вогненЁ зЁрочки  -
вирЁшив: час закЁнчувати. Значить, вугЁлля вже вигорЁло.
     Довгою мЁцною  гострою  на кЁнцЁ дубовою  жердиною довбонув  ПЁвень  по
лЁтнику  у  глиняну  замазку.  Палиця  зайшла,  вЁн  крутонув нею Ё вивернув
назовнЁ глиняного чопа. КЁнець  палицЁ  спалахнув синЁм  вогнем.  З  отвору,
бризкаючи  вогненими краплями, вилився шлак. На  повЁтрЁ вЁн  почав темнЁти,
тахнути Ё швидко густЁти.
     Дядько  сидЁв  неподалЁк  домницЁ.  Добре  було  вЁд  ©©  тепла.  Вона,
здавалось,  Ё  не збира╨ться  вичахати. Хлопчик притулився до дядька Ё зразу
заснув.
     За валом, за гострим паколлям, у тесових стайнях заспЁвали першЁ пЁвнЁ.
     Старший  прикрив  свитою  меншого Ё  заходився все приводити  до  ладу:
начиння, ©жу, одяг, а тодЁ й коло домницЁ заходився.
     ╡ врештЁ-решт дЁстався  до нестерпимо-гарячо© крицЁ.  Вона  застигла на
днЁ нЁби товстим сталевим оладком. Мочаючи щораз рукавицЁ  у воду, обпалюючи
вуса  та  коротеньку борЁдку,  ПЁвень все  ж видобув  на  гору темноблакитну
крицю.
     Кинув крицю на один Ёз великих каменЁв, що  виростали  тут Ёз землЁ, Ё,
не жалЁючи себе, заходився вЁдбивати молотом, поки вона геть не затвердЁла.
     ВЁд гуркоту й дзвону малому сон вЁдлетЁв умить, Ё вЁн схопився на ноги.
     - Давай, допоможу! Давай!
     Дядько,  кивнувши на  згоду,  передав ручки  щипцЁв малому  Ё заходився
обЁруч гатити по крицЁ.
     ПЁсля кожного удару криця пЁдскакувала разом Ёз щипцями, Ё  хлопець теж
пЁдскакував.
     Дядько  досить швидко  вправився  з проковкою,  Ё товстий  оладок крицЁ
перетворився на сЁро-синЁй брусок металу.
     Була   вже  глибока  нЁч,   як  вони  пЁдкрЁпили  сво©   сили   сушеною
ведмежатиною, яку ще восени заготував дядько ПЁвень.
     ╡ти до коваля вночЁ вони не наважились Ё продрЁмали бЁля домницЁ.
     Запугав  пугач  у сосновЁм  лЁсЁ,  Ё  пЁсля  того вони вже  не проспали
пЁвнЁв.
     ПЁшли пЁщаним белебнем до пЁщаного яру.
     За дубовим гостроверхим  тином село досипало останнЁ хвилЁ, додивлялось
останнЁ митЁ снЁв.
     Далеко  за  сивим житнЁм полем чорнЁв  лЁс,  над  яким згасали  останнЁ
зЁрки.
     На  узлЁссЁ  хрипко  Ё  сумко,  востанн╨, певно,  перед днем, закричала
дремлюга.
     Мов  малесенька  фортеця за селом,  за  валом  стояла  окремо  Ковалева
садиба. Про всяк випадок - щоб Ёз кузнею не вигорЁло все село.
     Кузня стояла нижче, в яру,  окремо вЁд садиби. Проста кузня, один зруб.
Паколля ще врите з трьох бокЁв. А вгорЁ  була завЁса  з  розколотого лемеху.
УсерединЁ все було ретельно обмазане грубим шаром бЁло© глини.
     Правда, по роках  бЁла глина просякла  кЁптявою, димом Ё зробилась геть
чорна, як глупа нЁч.
     Коли дядько з небожем  досягли само©  кузнЁ, вгорЁ над  ними зЁ скрипом
розЁйшлися стулки ворЁт, Ё з'явився сам знаменитий коваль.
     Доброго зросту, у короткЁй лЁтнЁй свитЁ. Ставши на воротах, бризкнув Ёз
чашЁ на корову води, а тодЁ сказав у глибину двору:
     - Пускай!
     -  Бач, який  хитрун! - ЗашепотЁв ПЁвень небожевЁ. - Вигоня╨  худобу на
пасовище Ё кропить водою з чаклунського гульбища. А  сам хрещений! НавЁть на
кузнЁ хрест вирЁзано!
     - А це допоможе?
     -  Коли  допоможе християнська  молитва...  А коли  бува╨ Ё  поганський
заговЁр.
     Дядько пЁдвЁвся, наказавши ПЁвнику сидЁти Ё не рипатись.
     Вони кланялись один одному, кивали головами. ПотЁм  щось перейшло з рук
дядька до рук коваля.
     ПотЁм говорив дядько, а коваль лише головою кивав.
     Кузню коваль вЁдЁмкнув довгим ключем.
     Може  б люди Ё дорЁкали ковалевЁ за замок, за те, що людей стережеться.
Але Ё ключ, Ё замок були його власно© роботи, Ё нЁхто нЁ слова не вимовив.
     Вийшов Ёз кузнЁ коваль у шкЁрянЁм лискучЁм фартусЁ. ВЁн нЁс повну жменю
жеврЁючого вугЁлля.
     Як ПЁвник те побачив, йому аж п'яти запекло.
     Коваль висипав жарини в купу вугЁлля.
     Дядько вхопився за важЁль мЁха, щосили потяг.
     Фуркнув  мЁх,  злетЁла хмарка  чорного  пилу, Ё  чорне  вугЁлля  почало
жеврЁти. ПотЁм полетЁли Ёскри, знялась хмарка вугЁльно© куряви.
     Коваль  всунув  крицю   до  горна.  ╡  вона  почала  набувати  кольору,
розквЁтати сяйвом.
     Коваль  ухопив  губчастими щипцями  смугу Ё  передав ПЁвневЁ.  Поставив
зубило на смугу, ударив молотом Ё розсЁк смугу на два шмати.
     Один кинув на  землю, другий знов запхав у горнило. Коли метал розпЁкся
до бЁлого, коваль вихопив його Ё кинув на ковадло.
     Знов тримав дядько ПЁвень, а ковадь почав  той  шмат  кувати, загинаючи
навколо залЁзно© палицЁ.
     Смуга сходилась сво©ми кЁнцями, водночас вичахаючи.
     Коваль,  взявши  зЁгнуту  смугу,  пЁшов  до  зруба.  ╡  щось  там довго
колупався з нею.
     ПЁвник хотЁв туди ступити й подивитись, та  дядько мовчки прихопив його
за руку, зробивши страшне лице: "Ти куди пха╨шся?"
     Вийшов  коваль Ёз залЁзом, умащеним якимось  глиняним мастилом  там, де
кЁнцЁ сходилися.
     Коли  мастило  трохи пЁдсохло, вони удвох Ёз дядьком поклали  в горнило
метал Ё заходились щосили, в чотири руки, надимати мЁхи.
     Дядько стрибав, вигинався, налягав грудьми  на палицю, а коваль  тЁльки
здЁймав руку то вгору, то вниз.
     Коваль дивився  похмуро,  а коли над  обмазаним металом почали  злЁтати
Ёскри, та такЁ слЁпучЁ, що аж в очах болЁло, вЁн  нЁби повеселЁшав. ╡ згадав
про малого.
     -  Оце варимо  крицю,  -  пояснив вЁн, -  щоб не було шву видно, а тодЁ
доку╨мо вже лезо сокири.
     Коваль витяг заготовку сокири. Прокував  тонесенькими молоточками. Враз
злетЁла  глиняна  шкаралупа  й  окали,  Ё  хлопчик  побачив залЁзо, блакитне
суцЁльне залЁзо, наче й не було склепане з двох кЁнцЁв.
     Малий  Ёз захватом дивився, як  коваль вирЁвню╨ обух, ку╨-вЁдтяга╨ вниз
лезо сокири.
     Загартовував у цебрЁ з якимись настоями. Бо зашипЁла, забулькала вода Ё
по кузнЁ розплився запах ©дкого зЁлля.
     Жало леза направляв коваль, а ручку  точила щосили ганяв дядько ПЁвень,
вЁдвернувши лице вЁд густого потоку Ёскор, що виривались з-пЁд залЁза.
     Якраз, коли коваль вЁдкладав сокиру, щоб перепочити, Ёз садиби вийшла Ё
наблизилась до  них чорнобрива  дЁвчинка. Ще  без  заплЁток,  лише  в  самЁй
сорочцЁ, без фартушка  навЁть, тЁльки  крайкою  пЁдперезана. НапЁвдЁвка,  як
сказали б люди, але через тонке полотно вже пнулися гострЁ  груди. Вона була
дивна  -  волосся бЁле-бЁляве,  аж жовте, як золотий цвЁт кульбаби, Ё чорнЁ,
геть зрослЁ брови на смаглявЁм обличчЁ.
     Вона принесла батьковЁ короб з на©дком, але до самого зрубу не  йшла. А
стала  нЁби на якЁйсь невидимЁй межЁ Ё чекала, коли пЁдЁйде  ©© батько Ё все
забере...
     Вона пильно розглядалася на ПЁвника.
     А вЁн теж прикипЁв до не© поглядом.
     Коваль подивився по черзЁ на малих Ё з усмЁхом спитав у доньки:
     - Що ти на нього загляда╨шся? ВЁн - малий.
     А  дЁвчинка  вЁдкинула  з  очей  пасмо  золотого  волосся  Ё  впевнено,
беззастережно вЁдповЁла батьковЁ:
     - Поки що малий, але як виросте, буде вищий за ПЁвня.
     - Ти його собЁ вподобала? Чого?
     - Бо вЁн  хваткий  Ё  везучий, - анЁ  трохи  не застидавшись, вЁдказала
дЁвчинка батьковЁ.
     Батько  ©й  нЁчого  не  сказав,  Ё  вона  мовчки  повернулась  Ё почала
пЁднЁматись пЁщаним схилом.
     Вже вгорЁ вона обернулась Ё всмЁхнулася  ПЁвнику, поправила волосся, що
лЁзло ©й в очЁ, Ё враз нЁби крЁзь землю провалилася.
     Коди сьорбали житнЁй кисЁль  Ё  жували чорний черствий хлЁб,  ПЁвень  Ё
коваль жартували над дЁтлахами.
     А  ПЁвник  все  думав  сво╨:  "Певно,   не  тЁльки  коваль  чародЁй,  а
чародЁйством  вЁда╨  Ё  його мала донька. Не  Ёнакше,  що мала чародЁйка! Бо
звЁдки ©й знати,  що менЁ поталанило, казково пощастило, Ё я по©ду з дядьком
до Ки╨ва?!"
     Наконечник рогатини,  що був  нЁби  здоровенний  нЁж,  коваль виготував
набагато швидше. ╙дине, що трохи затримало - зварення рурки для держака.


        ЧАР╡ВНИЦЯ

     Дядько ПЁвень  у  кузнЁ насадив  сокиру на  добре  грушеве  топорище, а
рогатину приладнав до ясеневого дзвЁнкого ратища.
     ╡ хоча коваль  зробив Ё  рогатину, Ё сокиру найкращЁ, однак  до себе  в
садибу до трапези не запросив.
     Значить, вважа╨, що ПЁвень уже стороннЁй, невезучий. ╡ з  ним нема чого
знатись.
     НебЁж теж це зрозумЁв, але боявся спитати дядька ПЁвня, чому це так.
     Дядько крокував  похмурий,  похиливши  патлату  голову.  ╡  поволЁ-волЁ
звертав у пущу.
     Спочатку  хлопчик думав, що  дядько  зЁбрався на  пота╨мне полювання  в
нетрях.
     Але коли вони двЁчЁ  поминули лося з молодими рогами, вЁн  зрозумЁв, що
вони йдуть до Священного джерела.
     Пота╨мне то було мЁсце.
     Туди  все  поривався  дЁстатись  пЁп-гречин,  що  при©здив  до  боярина
Судомировича сина хрестити. Та нЁхто йому туди дороги не виказав.
     А сам боярин не знав дороги.  Бо вЁн  не  з деревлян  був, а  Ёз старих
християн, що ще за княгинЁ Ольги одержали тут ма╨тностЁ.
     Сонце ще не зайшло, але тут у пущЁ вже запали блакитнЁ сутЁнки.
     На велику галявину вони вийшли якось раптово,  малий  аж охнув, як вони
опинились на смарагдовЁй галявинЁ, залитЁй золотим передзахЁдним промЁнням.
     Було чути, як десь у дубовЁм густЁм верховЁттЁ стогне дикий голуб.
     Протарабанив двЁчЁ по сухому суковЁ дятел, Ё бЁльше нЁяких звукЁв.
     На тЁй галявинЁ  було  вЁльне мЁсце, Ё  там грало блакиттю  малесеньке,
зовсЁм малесеньке озерце.
     Малий  хотЁв  спитати  дядька,  як  оце  вЁн,   що  весь  час  молиться
християнському БоговЁ  Ё  зна╨  бЁльше за  Ёнших молитов,  прийшов  сюди  до
святого  поганського  джерела.  Як  же вЁн  може  молитись  БерегинЁ Ё  Роду
великому, Ё всЁм Роженицям?
     БЁльше  птахи  не  обзивались,  Ё тепер  тишу  перебивав  лише  плюскЁт
джерела,  що  випливало  з-пЁд  величезно©  гранЁтно©  брили  та  впадало  в
малюсЁньке-премалюсЁньке озерце з кам'яними берегами.
     Дядько поклав  перед  собою  сокиру, рогатину, став  навколЁшки  Ё звЁв
угору руки з благанням до БерегинЁ.
     А тодЁ кинув у смоляну глибину озерця маленького кЁстяного коня.
     Малий  став  навколЁшки  за  дядьком Ё не  знав, що йому  робити,  який
принести дарунок БерегинЁ.
     Дядько,  мов  би прочитав  думки малого Ё простягнув йому важку кам'яну
намистину.
     Хлопчик  тЁльки  зЁбрався  з  духом,  щоб  вимовити  сво╨  закляття, як
хруснула  пЁд  чи©мись  ногами суха гЁлка. ╡  дядько,  Ё небЁж одноразово  й
рвучко обернулись. Вони побачили молодицю.  БЁле  запинало  було якось дивно
пов'язане - анЁ так, як у замЁжнЁх, а нЁ так, як у вдовиць.
     Була набагато вища за дядька ПЁвня Ё в  правицЁ тримала довгого костура
з  чЁткими  карбами  вЁзерункЁв.  Обличчя  блЁде,  чорнооке  й чорнобриве  з
бЁлопопелястими косами не вЁщувало нЁчого доброго.
     ПЁвник зразу впЁзнав ©©, хоча  й нЁ разу не бачив. ╡ про не© наче довго
чи багато нЁхто  не говорив. Але якщо колись, якось та  десь хтось хоч слово
казав, що ©© стосувалось, вЁн  все  запам'ятовував. Що пота╨мно в пущЁ  живе
чарЁвниця,  вправно людей  лЁку╨, знаходить  пропажу, може  порчу  на худобу
навести,  Ё до людей часом  бува╨  лиха.  Особливо до тих, хто  старЁ звича©
забува╨ Ё постЁйно бЁга╨ до  нових церков. ╡  ревним християнам вона жодному
не допомогла. Хто казав, що вона донька якогось ворожбита, хто - вона небога
головного  волхва  всЁ╨© пущЁ,  що простяглась до  само©  рЁчки  Прип'ятЁ. А
одного  разу  чув ПЁвник  бесЁду старезних дЁдЁв, що  вона  пра-праправнучка
однЁ╨©  з  жЁнок-полонянок  самого князя  Мала, того Мала,  що став на прю з
княгинею Ольгою.
     Страх напружив все тЁло ПЁвника пЁдкинув на рЁвнЁ ноги.
     За ним дядько  пЁдхопився  Ё  постав  Ёз порожнЁми  руками, зовсЁм  без
збро©.
     Зневажливий смЁх чародЁйки вЁдбився багатоголосим вЁдлунням вЁд Святого
озерця, кам'яних брил Ё десь загоготЁв у верховЁттях дубЁв.
     ВЁд переляку в ПЁвника зацокотЁли зуби.
     А чарЁвниця все била словами, проклинаючи Ё заклинаючи дядька ПЁвня:
     - Рабам нема╨ сюди  шляху-дороги! Раби тут не моляться! А ти, ПЁвень, у
рабствЁ в боярина, у рабствЁ в гречина-попа! Боярин господар  твого тЁла,  а
рабський бог  служить хитрому Гречину. Я  була,  була на вЁдправЁ,  коли ваш
грек припхався на нашЁ землЁ! ╡ що вЁн вам казав?! Що вЁн вам казав - що всЁ
ви раби  господа бога! ╡ брав з усЁх мзду! З усЁх брав! З мисливця - бЁлкою,
з  ратая - мЁрою жита, з бортника - медом чи вощиною, з боярина - срЁблом! ╡
от ти, виходить, раб рабЁв! Бо твЁй боярин, вЁн Ё раб бога, Ё князя, а князь
раб  бога, а ти ©хнЁй раб. Раб рабЁв Ё пес смердючий!  Пес смердючий, що сам
собЁ ошийок  шука╨! Ти  у Ки©в  збира╨шся  Ё дума╨ш там пЁднестись у  сво╨му
рабствЁ до гриднЁв?!! Як станеш  во╨м, то вже ти не  раб?  Во©н, витязь свою
землю, свою хату Ё рЁдню  захища╨, а вой княжий? СьогоднЁ вЁн  Ёде  з князем
проти степовикЁв, Ёде завтра проти суперника княжого у сво©й землЁ! ╡ грабу╨
╨динокровцЁв  так само, як  Ё клятих степовикЁв! ТЁльки раб  з наказу рЁже Ё
грабу╨  однокровного  чоловЁка!  Геть вЁд святого  мЁсця Ёз  сво©м  рабським
смородом! Геть Ёз  ладаном  Ё свЁчами! Щоб тебе не обминули нЁ лихоманка, нЁ
трясовиця, нЁ громовиця, яЁ ломовиця!  Бодай пЁд  тобою пали всЁ тво©  конЁ!
Нехай  здригнеться  твоя правиця! Нехай тобЁ каменем  зависне твЁй  хрест на
ши©!!!
     Вона замовкла,  щоб перевести  дух, бо ©© душила  лють. ╡  вона  хапала
вЁдкритим ротом повЁтря. ПЁт рясно котився з ©© чола! Вона лЁвицею шарпонула
за комЁр сорочки Ё роздерла ©© до пояса. Оголилась ©©  довга шия. А  навколо
ши©  обвилась  товста  сЁра  гадюка  Ё  голову  вниз  опустила.  Розхитувала
невеличкою  трикутною  голЁвкою  мЁж  оголених  важких  грудей.   ЧарЁвниця,
виставивши наготу, рушила на них.
     ╡ змЁя за ©© кроками погойдувалась межи важких набряклих грудей.
     ЧародЁйка розтулила вуста, щоб, певно,  ще якесь закляття проказати, як
малий  завищав,  як  за╨ць  у пазурях рисЁ, Ё  щосили пожбурнув намистину. ╡
важка  кам'яна намистина вдарила у вЁдкритого  рота чародЁйки. Хруснув бЁлий
зуб, Ё вона виплюнула його разом Ёз кров'ю.
     Дядько пЁдхопив  зброю, на другу руку - ПЁвника, що  був напЁвживий вЁд
хвилювання, Ё побЁг з галявини.
     Ступив  на  пота╨мну мисливську  стежку, яко©,  певно,  Ё чародЁйка  не
знала.
     Малий був  ледь живий  Ё все цокотЁв зубами. Тому ПЁвень вирЁшив вранцЁ
пЁти до паламаря, щоб вЁн молитвою вЁдвЁв чари вЁд хлопця.
     Поклав хлопчика в  людськЁй на кожусЁ Ё сам примостився поруч, щоб бути
напохватЁ, якщо яка  бЁда  трапиться, Ё щоб вранцЁ пЁти до  паламаря. Та так
заспався, що його збудив ПЁвник.
     ВЁн зразу ж, на одному диханнЁ, виклав дядьковЁ.
     - Я вже був у бабусЁ! Вона сказала менЁ, що на менЁ нЁякого чародЁйства
нема╨. Бо та намистина  заговорена  ще ©© дЁдом. Як  вЁн  на грекЁв  ходив у
Царгород. Греки тодЁ ©х живим вогнем спалили. На ньому все шмаття згорЁло, а
намистина на мотузЁ лишилась цЁла! Он як!  Зна╨ш, якби ми пЁшли туди, я б ©©
знайшов.
     - Цур тобЁ© Пек тобЁ! ЗбожеволЁв! Та вона нас так заклене, що ми десь у
болотЁ втопнемо!
     ПЁвник замотав головою:
     - НадЁ мною вона сили не ма╨! Я ©© вже не боюсь. Я ©й зуба вибив!
     На це  дядько нЁчого не змЁг вЁдповЁсти небожевЁ. Звичайно, вони бЁльше
до того озерця не ходили.

        ЗБОРИ
     Хоча нЁхто  з  родичЁв за  ПЁвнем, крЁм ловчих  здЁбностей, не визнавав
нЁяких достойностей, Ё всЁ  вважали його  одрЁзаною скибкою,  майже  Ёзго╨м,
саме на нього поклали  всЁ турботи про  збори ПЁвника в  далеку дорогу. Мати
ПЁвника в дорогу не опоряджала.
     В не©  було  ще семеро  старших,  а ще  одного  вона  чекала. А  роботи
пребагато.
     Та й час косити сЁно пЁдходить.
     ╡ боярин злостився, що в нього  за уроком  до стольного граду забирають
людей. Та  нЁ хлопам, нЁ  родинЁ,  тим пак княжому гЁнцевЁ  не подав нЁякого
виду.  Судомирович  був  не  простою  людиною. А з  давнЁх християн. Та й до
всього був три роки  в КорсунЁ в  грецьких попинЁв чи то як гЁсть, чи  то як
учень, чи то як заложник.
     А перед дорогою ще  й сам  перевЁрив, чи готовЁ до мандрЁвки його люди.
НавЁть  вЁрному  ключнику не  повЁрив  на слово  -  скрЁзь  сам  зазирнув. А
оглядати  було  що - шЁсть возЁв пЁд важкими дубовими болонками. Здоровенний
вЁз-короб повен добЁрного вугЁлля для княжих зброярень. Один вЁз навантажили
начинням  - заступами,  теслами,  стругами, сокирами,  кошиками,  горщиками,
клепаними казанами. На Ёнших возах короби з житом, ячменем для коней, вЁвсом
для кисЁля, короби  з  сочевицею Ё бобами,  дЁжка з борошном грубого помолу,
глеки  конопляно©   олЁ©,  в'язанки  вже  проростаючого  часнику,  барило  з
баранячим ло╨м. Ступа дерев'янна та ручнЁ жорна з  бЁлого зернистого каменю.
Були ще торби з лЁкарськими травами й барило питного меду.
     Управитель слЁдом за боярином бЁгав Ё  все списував  ще раз  на берестЁ
гострим бронзовим писалом.
     Дядько ПЁвень грамоти не знав, але вЁн  ходив за  сво©м  господарем  та
його управителем Ё робив собЁ карби на чотирьох грушевих цурпалках.
     Малому  ПЁвень наказав стати неподалЁк  Ё добре все запам'ятовувати, де
що запаковано Ё скЁльки чого.
     ...  ПЁсля ретельних  Ё прискЁпливих оглядин  закликав  ПЁвня  до  себе
боярин.
     ПЁвень  зняв  шапку  за дверима  Ё запхав за пояс, щоб не знЁмати шапку
перед боярином у свЁтлицЁ.
     ╡ ступив до свЁтлицЁ простоволосий.
     Боярин Судомирович це зрозумЁв Ё невдоволено насупив брови.
     ВЁн не  пЁдЁймав очей  вЁд списаних аркушЁв  берести Ё говорив  поволЁ,
часто перепиняючись:
     - Ти, ПЁвню, поки що ╨дина напЁввЁльна людина. ╡ тому будеш старший. Ти
вЁдповЁдатимеш   за  все.  ╡   за   мо©х   коней,  Ё   за  начиння,   Ё   за
робЁтникЁв-бранцЁв. Якщо вправитесь з  уроком, буде  вдоволений  городник, Ё
над мЁру не буде  в тебе втрати нЁ в конях, нЁ  в людях,  скину зразу з тебе
двЁ гривни срЁбла. Бо якщо трапиться велика втрата, менЁ ще двЁ гривни будеш
винен.
     ДядьковЁ зайшлося серце - вовчу пастку ставить йому боярин Судомирович,
Ё отак без страху й сорому серед бЁлого дня заганя╨ туди християнина. ПЁвень
мовчав.
     - Можеш вЁдмовитись. ТодЁ старшим по©де ключник. А ти лишишся в мене на
косовицЁ вЁдробляти сво© гривни. Та будеш ще собак вчити.
     Лють вибухла напругою в скронях ПЁвневЁ.
     ╡ раптом спалахнуло в його головЁ - чарЁвницю малий вжучив намистиною з
переляку, тобто дав ©й здачЁ, коли вона його перелякала. "Треба згодитись! А
коли  й  щось  трапиться,  то  вЁн  втече  - у  Ки╨вЁ  не  вловлять! Там  же
тьма-тьмуща  людей. Ой, зламаю  твою пастку, боярине!"  - засмЁявся подумки,
просто розреготався ПЁвень.
     Серед  боярського  двору  пЁвколом, налазячи один на другий,  поставили
кЁнськЁ упряжЁ.
     Перед  самою  дорогою  боярський  ключник   принЁс  дядьковЁ  здорового
червоного  пЁвня у клЁтцЁ. Це був найбЁльш задерикуватий пЁвень.  Бився Ё  з
птахами, Ё з собаками, Ё з худобою повсякчас, а спЁвав тихо Ё хрипко.
     Але  в  подорожЁ  ©м  Ё  такого  крикуна  вистачить,  щоб  не  проспали
мандрЁвцЁ.
     А сам  дядько  ПЁвень взяв у дорогу  великого кудлатого, полово©  мастЁ
собаку на Ём'я Реп'ях. Його нЁхто не жалував  на конюшнЁ - бо  Ё  видом  був
незугарний  - одне  вухо висить,  друге  стирчить,  хвЁст кудлатий, бубликом
завернутий.  Реп'яха  не  брали  на  полювання, а  лишали охороняти боярську
садибу.
     Але дядько ПЁвень так захопився цим незугарним здоровим псом Ё принадив
його до  себе,  що за якийсь час вже нЁхто  не мЁг ним,  крЁм дядька  ПЁвня,
керувати.
     Зараз дядько  ПЁвень  надяг  собацЁ  широку обручку  з гострими  шипами
назовнЁ - захист Ё проти чужих псЁв, Ё проти татей Ё вовкЁв.
     Надяг обручку Ё сказав собацЁ:
     - ПЁдемо до Ки╨ва.
     ╡ вже пес вЁд нього нЁкуди не вЁдступав.
     ТЁ, хто  був пЁший Ё мав  у дорозЁ сидЁти на  боярськЁм  возЁ, в садибЁ
стояли бЁля возЁв.
     А дядько ПЁвень та  ще один  старий  холоп  боярина  на Ём'я Талець, та
другий холоп, молодший  за Тальця,  а на Ём'я  Будий, були верхи. Дядько мав
найкращого  коня.  Вони  були при  повнЁй збро©. Талець  Ё  Будий з  довгими
рогатинами,  луками  Ё великими  ножами при  поясЁ.  ╡  до того ж,  кожен Ёз
подорожнЁх мав свою сокиру.
     Найкраще упоряджений був дядько ПЁвень. Рогатина, сокира,  лук, стрЁли,
ще  й за  поясом стирчав грушевий держак обушка,  а добрий  мисливський нЁж,
придатний для всяко© роботи, погойдувався на поясЁ.
     НарештЁ настав час рушати.
     Паламар, що був замЁсть попа, вийшов Ёз рЁзьбленим дерев'яним хрестом Ё
благословив усЁх вЁдбуваючих.
     ТодЁ дядько ПЁвень дзвЁнко Ё сильно хльоснув батогом.
     Рипнули колеса возЁв.
     ╡ валка почала виповзати Ёз боярсько© садиби.
     ТупотЁли копита на суглинистому шляху.
     Боярська челядь, холопи Ё дворовЁ люди - всЁ проводили робЁтникЁв.
     Найдовше за валкою йшли жЁнки полонених Ляха та НЁмця.
     Управитель не радив боярину Судомировичу надсилати бранцЁв на роботу до
Ки╨ва.
     - ХЁба  ти сам добре  не зна╨ш, що Лях Ё НЁмець  найгЁршЁ мо© холопи? А
хлЁб жеруть добре! Нехай Ёдуть Ё роблять урок великому князю. А щоб вони там
не байдикували, оцей молодик пЁклуватиметься. Чи ти вважа╨ш, що я  найкращих
дЁлателЁв маю надсилати великому князю, а тут нехай усе занепада╨?!
     Та  ключник-управитель мав  одну пЁльгу серед усЁх  Ёнших  челядникЁв -
часом говорити хазя©ну щиру правду.
     - Я боюся, що вони втечуть.
     - Якщо десь вони загубляться в  нетях,  тодЁ в мене  в  сЁтях лиша╨ться
ПЁвень. А його я не вЁддам  Ё за кЁлькох холопЁв. Ти зна╨ш, що  вЁн  зо мною
угоду скрЁпив? Тепер вЁн за ними  стежитиме, щоб не втекли. А  як  втечуть -
жЁнки ©хнЁ  Ёз синами-первЁстками в мене  в рабствЁ лишаються! ПЁдростуть  -
будуть менЁ робичами.
     Коли валка  возЁв  Ё вершникЁв Ё кЁлькох повЁдних коней прийшла до межЁ
боярсько© землЁ, всЁ проводжаючЁ спинились.
     ╡ далЁ вже нЁхто не йшов.
     Коли  вони посувались  дорогою пЁщаною  на узвишшЁ,  то  сЁльськЁ  люди
тЁльки де-де  розЁгнулись  вЁд сво╨© працЁ,  приклали руки до очей Ё провели
поглядом ту валку, що плуганилась звивистою дорогою.
     Вони вже минали село, огороджене валом Ё гостроверхим тином, Ё звертали
праворуч,  щоб  заглибитись  у  лЁс, як  вЁд  кузнЁ до  шляху вибЁгла донька
коваля. ПЁдступила Ё подала ПЁвнику намистину, ту самЁсЁньку, якою вЁн вибив
зуба чарЁвниц!
     МандрЁвцЁ  повернулись  до  малих,  подивились,  але нЁхто з  них Ё  не
стишував ходи.
     Валка йшла Ё йшла вперед.
     Дядько ПЁвень звЁвся в стременах, озирнувся на малого, ледь усмЁхнувся,
та вЁдвернувся, Ё бЁльше не обертався.
     Реп'ях, витягши шию, нюхтив - чим пахне вЁд доньки коваля.
     - ВЁзьми. Це твЁй оберЁг!
     - А звЁдки в тебе?
     - Бо чародЁйка наша родичка. Вона закляла  на твого дядька  Ё  на тебе,
щоб ви нЁколи не вернулись сюди... Намистину я знайшла в пота╨мному лЁсЁ.
     -  То ти  з нею ходиш  туди? - Бовкнув ПЁвник,  хоча  добре знав  - про
чародЁйство Ё чародЁйськЁ мЁсця не  говорять Ё не питають. Бо за це чародЁ©,
волхви Ё ворожбити можуть наслати порчу.
     - ╡ я, Ё мЁй батько! ТЁльки ти не кажи дядьковЁ! А чаклунка моя тЁтка.
     - Ти не зрадила ©©?
     - Чому?
     - Ну,  бо  ти  вЁддала  менЁ намистину... Вона ж чародЁйка  -  зна╨ все
пота╨мне Ё тебе покара╨!
     - Дурне! Вона сильна, як Ё всЁ чародЁ©, проти чужих. А мЁй батько добре
на  ворожбЁ зна╨ться. Його сила мене захистить. ╡ я  вже в собЁ починаю силу
вЁдчувати. Вона сво╨ зна╨, а я сво╨ знаю. ╡ вона цього не зна╨! Он як! А про
це вже нЁ вона, нЁ батько не знають.
     Намистина  лежала  в  дЁвчинки на долонЁ,  насилена на  тонкий шкЁряний
пасочок.
     ПЁвник узяв Ё одяг на шию. ╡ намистина зразу ж лягла теплою ваговитЁстю
поруч  Ёз натЁльним  бронзовим  хрестом  Ё олов'яним  змЁ╨виком, що боронить
людину вЁд усяко© недуги.
     - А що сильнЁше - хрест, змЁ╨вик чи намистина?
     -  Думаю,  що  намистина  найсильнЁша!  -  ВЁдказала  дЁвчинка.  Бо  нЁ
оберегом,  нЁ  хрестом   ти  не  вибив  ©й  зуба.  ╡  до  всього,  намистина
цЁла-цЁлЁсЁнька лишилась.
     Вони стояли один навпроти одного Ё мовчали.
     А валка невпинно сунулася шляхом Ё все вЁддалялася вЁд села.
     ╡ пес загарчав занепоко╨но, нЁби прикликаючи ПЁвника наздоганяти валку.
     ТодЁ ПЁвник,  нЁби намагаючись запам'ятати дЁвчинку уважно,  оглянув ©©
усю вЁд голови до нЁг.
     - А що тобЁ привезти з Ки╨ва?
     - Ну, ти нЁчого з Ки╨ва менЁ не привезеш, бо  ти не повернешся сюди. Бо
тЁтка таке проти вас закляла Ё наворожила, що аж страшно, Ё головне - щоб ви
додому нЁколи не повернулись.
     - А я не боюся тво╨© тЁтки! Що тобЁ привезти?
     ДЁвчинка подивилась на нього згори вниз Ё мовчки усмЁхнулась.
     -  Я тобЁ  обЁцяю  таке, таке щось гарне...  НавЁть сам не  знаю... Але
таке, таке!
     ╡ зразу схопився з мЁсця Ё чимдуж побЁг за валкою. Реп'ях поруч.
     ДЁвчинка прокричала йому вслЁд:

        Ш Л Я Х
     Пружиниста  дорога,  що йшла  торфовищем,  скЁнчилась,  Ё  велика валка
виповзла до лЁсу.
     Дорога звузилась Ё зазмЁ©лась межи височенними стовбурами.
     Сонце пЁднЁмалось вгору Ё там  блакиттю набиралось небо, а  тут ще була
сутЁнь.
     КонЁ бадьоро товкли лЁсову  дорогу, але пЁсок  поглинав  тупЁт копит. А
колеса скрипЁли, пищали, спЁвали кожне сво©м голосом Ё на свою силу.
     Отако  в сутЁнЁ  зеленЁй межи товстенними  стовбурами йшли  цЁлЁсЁнький
день до самого вечора.
     Зупинились на вЁдпочинок неподалЁк вЁд дороги на великЁй галявинЁ.
     Дядько розпорядився, щоб вози колом розташувати - оборона з усЁх бокЁв.
     Коней розпрягли Ё поставили посеред табора.
     Старий Талець невдоволено зауважив ПЁвневЁ.
     - Нехай би конЁ попаслися. Трави тут добрЁ. То Ё ячмЁнь би заощадили. У
Ки╨вЁ буде важка праця, чим годуватимеш? Де ячменя вЁзьмеш?
     Тут дядько ПЁвень  поклав правицю за спину,  на  сокиру,  а  лЁву  ногу
виставив  уперед  Ё заговорив  тим  голосом,  якого малий нЁколи не чув. Так
говорила прапрабаба, коли щось ©й було ненависне.
     ПЁвень говорив тихо Ё дивився Тальцю в очЁ невЁдривне.
     -  Коней не пущу на  пашу  -  татЁ  можуть звести. ╡, крЁм того,  Лях Ё
НЁмець, вони не того тЁста, що ти, вЁрний боярський раб. Вони полоненники. ╡
вони спокусяться втечею. А я не хочу, щоб вони тЁкали на мо©х конях.
     - КонЁ,  вони поки що боярськЁ... Чи ти ©х у нього купив?.. -  Говорив,
глузливо всмЁхаючись, пЁдстаркуватий боярський холоп.
     -  Ти помовч, поводирю! Я з боярином уклав угоду, що вЁдповЁдаю  за все
на  будовЁ  Ё  в  дорозЁ.  Але  боярин  не  сказав  менЁ  й  слова,  що менЁ
забороня╨ться когось Ёз вас покалЁчити за  непослух. Це  я на власний розсуд
робитиму... - Ё вЁн повернувся до полоненикЁв Ё наказав: - ПринесЁть води та
розбийте отой дубовий  пень на  паливо. ╡  розпалЁть багаття.  А ти,  Будий,
звари кашу. Мусиш краще за нас все це вмЁти - адже в тебе батько скЁльки вже
рокЁв боярам куховарить.
     ПотЁм  дядько вийшов за вози, Ё ПЁвник за ним. Дядько оглянув усЁ вози,
зазирнув пЁд колеса, перевЁрив осЁ й дишла.
     Поступово ПЁвень заспоко©вся Ё зайшов назад межи вози.
     ПЁд  начищеним  лискучим  казаном  грало веселе полум'я,  а над казаном
схилився патлатий Будий Ё щось копирсав кописткою у паруючЁм варевЁ.
     Вечеряли вже при зЁрках.
     На нЁч дядько розподЁлив три варти. СобЁ  призначив другу. Визначив, де
кому спати.
     СтаршЁ холопи почали ремствувати - хЁба не однаково, де кому лягати? Де
хто вмостився, там Ё спить!
     - ТатЁ бродять  по  лЁсах! КняжЁ дружини  посЁкли  полки ворожЁ, а малЁ
згра© розпорошились по лЁсах та пущах. Наша валка - золота здобич для татей.
     ПЁвник  взяв  клЁтку Ё покликав  Реп'яха, щоб вмоститися бЁля тахнучого
багаття.
     Але дядько вЁдтяг небожа в затЁнок воза.
     - Отут спи!  -  Кинув попону зЁ  свого  коня.  -  БЁля  вогнища, навЁть
невеличкого, ти добра цЁль для лучника. ВЁн тебе бачить, а ти його - нЁ!
     Малий прокинувся не вЁд  того, що пЁвень Червень кричав, а вЁд того, що
дядько ПЁвень заворушився, вЁдчуваючи настання сво╨© черги.
     Дядько поклав спати на  сво╨му зЁгрЁтому мЁсцЁ  першого стража  Буда, а
сам  пЁшов  по малому  табору  межи возами.  Робив крок  Ё надовго завмирав,
уважно прислухався. А разом Ёз ним прислухався Ё його небЁж.
     Хропли час вЁд часу конЁ, подзвонювали вуздечками.
     З лЁсу час вЁд часу пливли  сумнЁ крики дрЁмлюги, та на тому боцЁ ручая
пугав пугач, Ё кЁлька разЁв пробрехала лисиця.
     А далЁ знов тиша.
     Дядько  ПЁвень  пЁдкинув  жменю дубових  скЁпок у  затахле  багаття,  Ё
червонЁ зблиски освЁтили табЁр. ВсЁ спали.
     НавЁть конЁ стояли закляклЁ, Ё лише часом ледь-ледь отрушували шкЁрою.
     Малий перекинувся голЁчерва, Ё  йому  аж дух захопило вЁд яскравостЁ та
незлЁченностЁ зЁрок.
     ВЁн довго  вдивлявся в них, Ё йому здалось, що однЁ  були зеленЁ, другЁ
бЁлЁ,  третЁ  блакитнЁ, а ще були наче й рожевЁ. ОднЁ  свЁтили яскраво, ЁншЁ
час вЁд  часу наче блимали.  ╡ вЁд  ©х  далекого-предалекого миготЁння Ё вЁд
шепоту дядьково© молитви, бо вЁн молився, щоб не хотЁлося спати, малого наче
заколисало, Ё вЁн заснув.
     БЁльше до самого ранку ПЁвник не прокидався...
     ...По  снЁданню  та  годЁвлЁ  коней рушили  далЁ  по  звивистЁй лЁсовЁй
дорозЁ, яку заливали часом холоднЁ, пронизливЁ хвилЁ туману.
     ╡ знов рипЁли-спЁвали колеса, кожне на свЁй голос.
     СьогоднЁ  вже  холопи не крокували  поруч  возЁв, а  попримощувались на
возах Ё куняли. Лише НЁмець Ё Лях не куняли, а сторожко придивлялись до всЁх
зворотЁв дороги.
     Дядько взяв малого поперед себе на коня.
     -  Бачиш, як зирять? Запам'ятовують. Не забувають  про волю,  бач! Хоча
вже й дЁтей тут наплодили.
     А сам  подумав:  "ПЁсля  княжого уроку  можете тЁкати.  Та  Ё  я вже не
повернуся до цього павука, що на людей сЁтЁ плете!"
     Реп'ях трюхав поруч коня, бувало, вибЁгав уперед, нюхтив повЁтря.
     ПЁвень  Червень  упродовж всього дня походжав по болонках  Ё щось там у
корЁ наче видзьобував.
     ПЁд  вечЁр  вибрали  гарне  мЁсце  для  ночЁвлЁ  - високий  пагорб  над
заболоченим лугом.
     Сонце лише котилося за далекий чорний лЁс, як зварили кулешу.
     ╡  друга нЁч минула  спокЁйно,  хоча ПЁвень весь час був  напоготовЁ, Ё
вартових змЁняв двЁчЁ.
     ТретЁй  день вони посувались крЁзь темну  похмуру пущу. Лише разЁв  три
крЁзь прориви в деревах на людей Ё коней впали згори золотЁ сонячнЁ променЁ.
     Четвертого дня дорога вийшла у свЁтлий сосновий лЁс.
     Талець попередив дядька - далЁ будуть болота.
     Тому задовго до вечора зупинились.
     ╡ почали все ретельно, в котрий уже раз, усе перевЁряти.
     ╡ якось трапилось  так,  що пЁвень  Червень  опинився  далеко вЁд сво╨©
клЁтки. ВЁн розгрЁбався пЁд кущем шипшини  Ё призивно кокотЁв, закликаючи до
трапези сво©х неЁснуючих  жЁнок. Реп'ях  був  при  пЁвневЁ.  Реп'яха  нЁхто,
звичайно, не вчив сторожувати курей, але вЁн був поряд Ёз пЁвнем.
     ╡  тут раптом з-за високих  дерев вилетЁв здоровенний  яструб Ё каменем
упав на пЁвня.
     Хлопчик з несамовитим  криком  кинувся через ручай  на  пагорб  Ё встиг
схопити яструба за крило Ё  за горло.  А  в друге  крило вчепився Реп'ях.  А
яструб одною лапою вп'явся в спину пЁвня Червеня, а другою в чубок Реп'яха.
     Дядько миттю  пЁдоспЁв на допомогу - дуже злякався, що  яструб  вдарить
малого в очЁ.
     ПЁвень, звЁльнившись вЁд нищЁвних пазурЁв яструба,  кинувся до людських
нЁг, як до надЁйного захисту й притулку.
     Реп'ях вЁдЁйшов осторонь Ё заходився ретельно зализувати чубок.
     А  ПЁвень,  не дарма ж вЁн такий хист мав до ловЁв, в одну мить сплутав
яструбу його жовтЁ пазуристЁ лапи Ё заходився прошивати маховЁ пера.
     Яструба посадовили в клЁтку.
     А побитого  Ё переляканого Червеня хлопчик взяв на руки. Птах  сидЁв на
руках принишкло, лише час вЁд часу вивертав голову Ё дивився в небо.
     У клЁтцЁ шаленЁв яструб.

        БОЛОТО
     Через  болото  йшли  обережно, неквапно.  Весь час  тримали  напоготовЁ
жердини Ё линви.
     ╡ дядько,  Ё Будий спЁшились. ТЁльки старий  Талець ©хав верхи,  бо пЁд
ним був кЁнь, який двЁчЁ  пройшов цю дорогу. Адже  вЁдомо,  що  те,  чого не
запам'ята╨ людина, тварина враз охоплю╨.
     Дорога, скЁльки вони йшли через болото, коливалась пЁд ногами.  МЁсцями
болотна руда  вода  заливала ©хнЁй  шлях  Ё  здавалось, що  ось  розЁйдеться
трясовина Ё поглине усю ©хню валку.
     На  безкра©й болотнЁй низовинЁ то буяли  очерети та купини осоки, то по
хирявих вербичках змЁ©лись цупкЁ берЁзки.
     Дорога на болотЁ петляла вужем. Але  всЁ добре знали  - можна  йти лише
цЁ╨ю крученою  дорогою. До всього, та  це й  головне - кЁнь пЁд Тальцем Ёшов
спокЁйно Ё неквапно.
     Ось стало видно вже й  узвишшя  протилежного  берега. Малий добре бачив
велетенськЁ  присадкуватЁ сосни, що розстелили сво╨ могутн╨ вЁття низько над
землею.
     ╡ раптом упряжка попереднього воза шарпонулась, заднЁ колеса опустились
Ёз шляху в трясовину.
     Дядько ПЁвень закричав переднЁм ТальцевЁ Ё Будому щоб вони вели вози до
берега не  гаючись.  ╡ншим наказав витягати воза на шлях, що був укрЁплений,
чи просто накладений мостками, плетеними Ёз лоз.
     Люди похапались  за  дишло,  за  збрую коней, за  переднЁ колеса воза Ё
тягли на гатку, аж ©м хребти трЁщали Ё очЁ рогом лЁзли.
     ОстаннЁм був вЁз Ёз начинням, Ё бЁля нього ПЁвник. ВЁн тримав коней пЁд
вузду Ё не знав, що ж далЁ робити.
     Люди тягли Ё не могли зрушити воза з мЁсця.
     ╡ тут  хлопчик побачив  -  йому  звЁдсЁль  було добре  видно - чому  це
сталося.  Завалений  на бЁк  вЁз тримала  мЁцна, як  залЁзо,  жердина!  Вона
встромилась знизу межи спицЁ правого заднього колеса.
     Люди метушились бЁля возу, пЁдставляюча пЁд передок сво© плечЁ й слини.
ПЁдЁймуть трохи воза, а з  ним Ё  гатку пЁднЁмають. ╡ почала  потроху  гатка
розхитуватись, розповзатись.
     Тут  ПЁвник  зрозумЁв, що досить людям  ще раз пЁдтягти  воза,  а потЁм
вЁдпустити, тодЁ все - кЁнець!  ПлетенЁ мостини розповзуться,  Ё конЁ й люди
посунуться в трясовину.
     ВЁн не став анЁ  кричати, анЁ пояснювати,  а схопив сокиру, що стирчала
мЁж паками, Ё метнувся до заднЁх колес воза рубати жердину.
     Якби малий почав кричати чи пояснювати,  може  б старшЁ на нього  й  не
звернули б уваги.
     Та  коли  вЁн  став  цюкати  сокирою,  старшЁ  опинились  Ё  вмить  все
зрозумЁли.
     - Тихо! - Загорлав дядько ПЁвень. - Тримайте так, а я зараз!!!
     ВЁн схопив свою нову сокиру, оголив лезо Ё полЁз через передок воза.
     ╡  зависаючи  правою ногою  в  трясовину,  заходився  сЁкти  сокирою по
жердинЁ.
     РобЁтники напружились  Ё щосили  тримали  воза, щоб вЁн не  порушився з
гатки.
     Ось, нарештЁ, жердина пЁд сокирою трЁсла.  Люди  та конЁ потягли, Ё вЁз
вилЁз на гатку...
     З великою обережнЁстю,  прислухаючись до  кожного кроку, дядько Ё небЁж
провели останнЁй вЁз через порушену гатку.
     Поки вони провели останнЁй вЁз Ёз начинням, на узвишшЁ уже ставили вози
табором, випрягали коней, розкладали багаття.
     Дядько  аж почорнЁв  од злостЁ,  що така  халепа сталася, що доведеться
затриматись на ночЁвлю  отут -  бЁля  болота,  щоб завтра плести з верболозу
мостини Ё лагодити ту чортову гатку.

        II. ШЛЯХ ДО ГРАДУ
     За болотами пЁшли сосновЁ лЁси.
     Тепер  Ёшли   через  свЁтлий  сосновий  лЁс,  що  перебивався  великими
галявинами.
     КЁлька  разЁв оддалЁк  бачили гостроверхЁ тини  невеликих лЁсових  сЁл.
Стали ©м Ё люди траплятися.
     Подорожники  Ё  повозники  з  кЁньми та  поклажею,  пЁшцЁ з  торбами  й
коробами. ╡ всЁ поспЁшали на пЁвденний схЁд, до славного стольного града.
     Ось нарештЁ Ё вони дЁстались до ╡рпеня.
     ╡ тут пригода сталася,  тЁльки вже  не  з ними. На вЁдмЁлину  наскочила
здоровенна лодЁя-берлина. На нЁй до  Ки╨ва  везли брили рожевого  каменю.  З
цього каменю  робили  прясла  та веретена, фЁгурки  до гри в  тавле©,  рЁзнЁ
невеличкЁ  обереги  для дЁтей. Це ПЁвник знав,  але  щоб  отакЁ  брили цього
дорогого каменю вживати на будовЁ?! Це було неймовЁрно!
     П'ятеро гребцЁв з берлини благали допомогти ©м - швидше стягти  лодЁю з
мЁлини.
     Дядько ПЁвень, подумавши трохи, згодився. ТЁльки спочатку перевЁв через
брЁд на правий берег усЁ вози, а тодЁ вже заходився рятувати човна.
     Волочити спробували з мЁлини. Та гай-гай, нЁчого не виходило, бо швидка
течЁя вже встигла намити навколо пЁсок.
     Довелося чимало вантажу, мЁж Ёншим, Ё каменЁв, перенести на берег.
     Припрягати коней до берлини Ё стягувати на глибоке.
     Берлина  важко  зарипЁла,  зашелестЁла дном, голосно затрЁщала в основЁ
щогли й поповзла по мЁлинЁ на глибоке й темне плесо води.
     Берлину човнярЁ пЁдЁгнали до берега Ё добре прив'язали до велетенського
дубового пенька.
     Та й вирЁшили ночувати разом.
     ЧовнярЁ були  кияни, княжЁ люди. А плавали вони по ╡рпеню та  по  Ёнших
рЁчках на ПравобережжЁ. Торгували каменем-шифером, смолою,  воском та всяким
крамом Ё деревом.
     З  Ки╨ва  возили  на продаж, на  обмЁн глини бЁло©  ки©всько©  горщики,
кухлЁ, свЁтильники, склянЁ обручки, перстеньки, малесенькЁ пляшечки, намисто
скляне.
     Торгували  в  селах,  пЁдЁймаючись по ╡рпеню та Ёнших рЁчках у  глибинЁ
землЁ Древлянсько©.
     Зараз у ©хнЁй берлинЁ було два великих  короби з хутром, глеки  з медом
тогорЁчним, великЁ балабушки пахучого воску.
     ╞м пощастило, що вони застрягли  якраз на бродЁ,  коли дядько ПЁвень  з
усЁма  холопами  переправлялися  через  рЁчку. Тому  вони  й  були  щедрЁ  й
пригощали хмЁльним медом боярських людей.
     ПЁвнику  вони  подарували свистульку-коника  з  дЁрочками на  боцЁ, щоб
вигравати на ньому, як на справжнЁй сопЁлцЁ.
     Дядько ПЁвень пив обережно, щоб нЁ в якому разЁ не  сп'янЁти. ВЁн добре
пам'ятав, що вЁдповЁда╨ за всю валку, за всЁх Ё холопЁв, Ё коней.
     Один весляр звЁдкЁлясь  витяг бубон, другий сопЁлку, Ё пЁшло гульбище з
музикою, танцями. ╡ навприсядки, Ё з прискоком, Ё вихилясом.
     ПЁвнику так сподобалось, що вЁн схопив свого дарованого коника Ё взявся
пЁдЁгравати веслярам. ╡ нЁчого - виходило. Встигав за старшими, не  збивався
анЁ з мелодЁ©, анЁ з ритму.
     ПЁвень  бачив,  як  дядьковЁ  аж  руки-ноги  посЁпуються,  так вЁн хоче
танцювати,  та дядько  стримався. ВЁн  тЁльки з  якоюсь натягнутою  усмЁшкою
споглядав веселощЁ.
     Поклалися спати далеко за пЁвнЁч, а збудив малого дядько зовсЁм рано.
     - ╡ди - полюй! Треба твого яструба добре годувати...
     Поки люди  по©ли  та попорали коней,  поступово приходячи  до тями  вЁд
учорашнього хмелю, хлопчик куницею прослизнув межи кущами Ё з одного  помаху
пращЁ поклав пЁд берегом куличка.
     КрижанЁ роси  жалили ноги,  а гостра осока рвала штани, коли вЁн  лугом
бЁг до табору.
     Ось-ось випливе сонце, бо небо вже зрожевилось. А над ╡рпенем, над його
зарослими берегами, над болотами й лугами варився, клубочився, лягав важкими
пасмами туман.
     ПЁвник  запхав  кулика  до клЁтки  жовтоокому  птаху, а  сам  заходився
сьорбати вже холодну вЁвсяну кашу.
     СнЁданок закЁнчили.
     КонЁ запряженЁ. Будий, Талець Ё дядько верхи, останнЁ холопи на возах.
     ВеслярЁ  стали  до берлини-лодЁ©.  РозутЁ  всЁ, Ёз закасаними  холошами
ногавиць.
     Посунули, попхали судно на глибоке.
     Спочатку поволЁ, далЁ  швидше.  ВеслярЁ,  пЁдстрибуючи, перевалились  у
берлину, сЁли на лавки-бесЁдки, потягли до себе весла.
     ╡ пЁшла-пЁшла, понеслася лодЁя по швидкЁй водЁ.
     ╡ ось  ще  мить, Ё  темна берлина наче  розчинилась у  пасмах  рожевого
туману.
     Дядько ПЁвень  звЁв свЁй могутнЁй тулуб над конем,  ставши в стременах,
лунко вистрЁлив нага╨м. ╡ коняки зрушили рипучЁ вози.
     РипЁли  колеса, дишла,  драбини возЁв, порипуючи  та потрЁскуючи  всЁма
сво©ми частинами.
     Покотилися  вози  до  на©жджено© дороги, що вивела  вже  ©х до  прямого
широкого шляху на Ки©в.
     А по  тому шляху все  йшли  та йшли люди, скакали верхЁвцЁ, плуганилися
валки возЁв Ё брели турми худоби.
     ╞хню валку випереджало чи кЁлька вершникЁв, чи кЁлька возЁв з поклажею.
     Тепер дорога  йшла  по горбах Ё  спускалась в долину. ╡ чим довше  вони
просувались цЁ╨ю дорогою, тим вищЁ ставали горби Ё глибшЁ долини.
     УсЁ  позлазили  з возЁв, а вершники спЁшилися  - всЁ були настороженЁ -
щоб при спусковЁ не перекинулись, не покотились вози.
     А  як  нагору  дерлися, то  доводилось  людям пЁдштовхувати  вози,  щоб
допомогти коням.
     Ще одна нЁч була на шляху до Ки╨ва.
     Спинились осторонь  шляху пЁд глинистою горою на розлогому белебенЁ. Як
завжди, стали вози колом...
     Малий прокинувся вЁд гострого почуття небезпеки. Ясний мЁсяць усе добре
Ё без  вогню багаття освЁтлював. Дядько ПЁвень  сто©ть,  наставлена вперед Ё
вгору  блискуча  рогатина.  А над возом  височить кЁнська голова  Ё  над нею
вершник. Вершник свого списа трима╨  вгору клюгом. ╡ на шишаку  шолома, Ё на
спинЁ  Ёскриться блакитне  сяйво  мЁсяця.  Малий  викотився  з-пЁд  лахЁв  Ё
наштовхнувся на  Реп'яха,  що напружився Ё нюхтив, чим пахне вЁд незнайомого
нЁчного гостя.
     Малий обережно, наче ласочка, проповз пЁд возами, щоб подивитись - а чи
нема╨ там Ёще Ёнших вершникЁв.
     НЁ, тЁльки цей один.
     Особливо увагу малого  привернув кЁнь вершника. Весь у  пЁнЁ, у  мокрих
смугах.  ПЁна спадала на землю  шматами  з вудил,  з  грудей, з паху. Круп Ё
стегна були  мокрЁ, наче дощем  вимитЁ. Дядько Ё  вершник  певно  вже  давно
перемовлялись. Зрештою, вони дЁйшли згоди, Ё ПЁвень сказав.
     -  ЗлЁзь Ёз коня  Ё вЁдЁйди далЁ вЁд возЁв.  ╡ списа подай. Я тобЁ його
зразу поверну.
     Вершник невдоволено хекнув, але списа обернув Ё подав дядьковЁ ратищем.
     Вершник  скочив  на  землю,  але  так  захитався,  що  ледь  встояв  на
розкарячених ногах.
     Зросту  був  високого,  при  стегнЁ  погойдувався важкий  меч,  як  вЁн
вЁдступав вЁд свого запЁненого коня.
     Дядько ж потяг один вЁз  за дишло Ё створилась  якраз така  щЁлина, щоб
через не© коня провести. Дядько покликав.
     - Веди, ПЁвнику, коня сюди. ╡ швидше!
     ╡ зразу ж  з-за воза з'явились ПЁвник Ё Реп'ях. Малий прихопив коня  за
мокру вуздечку, а кЁнь не пручався, а покЁрно пЁшов за малим межи вози.
     А дядько ПЁвень тим часом уже розпутував Ё сЁдлав свою кобилку.
     -  Що  ти  менЁ пЁдсунув?!!  - Обурився вояк,  коли малий  пЁдвЁв  йому
осЁдлану кобилку.
     - Вона найсильнЁша Ё найвитривалЁша серед усЁх коней! Якби не була така
потворна, то боярин би лишив ©© собЁ. Не  пожалку╨ш! Ще  згада╨ш мене добрим
словом.  А сЁдло  тво╨ на не©  зараз не час пЁдганяти. Сам кажеш -  нагальна
справа...
     - Та я тебе! - Засичав вершник, пЁдбиваючи кобилку просто до воза.
     Та не дарма дядько ПЁвень прославився, що в чотирнадцять рокЁв вЁд роду
запоров рогатиною ведмедицю при двох ведмежатах.
     ВЁн пЁдбив спис вершника знизу Ё вбЁк, а потЁм пригнув збоку Ё вниз.
     Може,  Ё  погнув би  вояк,  врештЁ  решт,  дядька  ПЁвня,  але  хлопець
висмикнув Ёз сагайдака стрЁлу Ё, мов дарду, метнув, у вершника.
     СтрЁла вдарила вояка у пЁдборЁддя.
     На мить вояк ослабив руку Ё дядько щосили вдарив по ратищу рогатиною. ╡
лезом-наконечником розколов його, ратище, повздовж.
     Та й  дядько його не  змЁг  би дЁстати  рогатиною,  бо  вояк вмЁло здав
кобилу назад.
     - Ну, холопе! Ти мене ще згада╨ш!
     - Я не холоп!  Я боржник! Якщо я вЁддам борг боярину, тодЁ й ти вЁддаси
менЁ борг. А зараз прЁч звЁдсЁля! Бо пЁднЁму холопЁв!
     Та боярських  людей не довелось будити. Вони всЁ попрокидались. Будий Ё
Талець нап'яли луки, ЁншЁ похапались за рогатища та сокири.
     Вершник розвернув кобилу Ё мовчки помчав у темряву.
     ╡ услЁд йому,  нЁби  отямившись Ё  вибачаючись  за затримку,  прокричав
Червень, та так чисто й голосно, як нЁколи ранЁше.
     Вони удвох Ёз  малим,  ПЁвень  Ё  небЁж,  довго  порпалися  бЁля  коня.
Витирали,  розминали м'язи, знов витирали, геть  стомились,  поки  хоч трохи
обходили тварину.
     До свЁтанку ©м лишалось спати не бЁльше  години, Ё все ж, уже засинаючи
в дядька пЁд важким плащем, малий спитав:
     - Хто вЁн?
     - Якщо не бреше, то  княжий гонець. Прийде  час, взна╨мо, чи  не здурив
вЁн нас. Та хоч Ё здурив - який кЁнь, сам бачиш, та й сЁдло коштовне... А ти
в нас заговорений... Не дарма прабаба всЁ заговори над тобою проказувала. Бо
ти був такий кволий, як народився. Тому ото, що ти заговорений, ти й поцЁлив
його в щелепу...

        ДЕНЬ
     По лазоревому небосхилу вЁтерець гнав крутобокЁ бЁлЁ хмари. ╡ на збитий
широкий  шлях  хмари  кидали  м'яку  тЁнь,  а  вЁтерець  злегка  охолоджував
розпашЁлЁ обличчя.
     Старий Талець сказав.
     - Ось Ё прямий шлях до Ки╨ва. Просто до Ки╨ва.
     Чужий кЁнь Ёшов сумирно на поводЁ, лише намагався вЁдбитись хвостом вЁд
ро©в мушви, що зависала хмарами над шляхом.
     А  назустрЁч  робЁтникам посувались  перехожЁ  з  кошиками, коробами та
мЁхами  на  плечах,  плуганилися  убогЁ  коли  зЁ  смердами,  часом  вихором
пролЁтали вершники в чистому одязЁ при блискучЁй збро©.
     ╡ от горби тут бЁля Ки╨ва перетворились на справжнЁ гори Ё на них де-де
височЁли  могутнЁ  престарезнЁ  дуби.  Коли  гори  розступалися,  в  долинах
виднЁлися блакитнЁ дзеркальця ставкЁв та озерець.
     ╡  дорЁжок,  стежок,  стежин,  на©жджених  колЁй  з  усЁх  бокЁв  тепер
сходилося до головного шляху.
     А людей! Людей скрЁзь Ё усюди було повно!
     З одного озерця  ось тягло  кЁлька  чоловЁк  сЁтку  -  то княжЁ  холопи
старались для княжого столу.
     Оно купками бЁднЁ, обЁдранЁ жЁнки та дЁти тягли Ёз лЁсу в'язанки хмизу.
     На широкЁй зеленЁй левадЁ цЁлий косяк червоно© мастЁ кобил  з лошатами.
А сторожувало ©х кЁлька верхових пастухЁв при повнЁм  вояцькЁм обладунку. Та
ще й здоровеннЁ, бЁльшЁ за вовка собаки були при пастухах.
     -  КняжЁ матки при пастухах!  - Пояснив бувалий Талець. - У нього таких
косякЁв з  молодняком навЁть Ё  нЁхто  не зна╨  скЁльки.  При бЁдЁ й холопЁв
зможе на коней посадовити, не те, що свою дружину...
     ╞х  наздогнали Ё випередили  три вози  Ё так вЁд них пахло медом, що не
треба було гадати.  Та  на запитання Тальця, чи не цього року вже мед взяли,
холоп посмЁявся.
     -  Та нЁ! Зарано! А  це вЁск  веземо - бо люди  заборгували того року Ё
тепер треба розплачуватись.
     ╡ ось вони ви©хали  на  високу  глинисту гору, Ё перед ними  вЁдкрились
безмежнЁ виднокруги.  А там попереду, ген-ген у прозорЁй далинЁ на блакитних
горах, на горбах змЁ©лися бЁлЁ  пасма - стЁни-заборола граду з гостроверхими
вежами, наче во©ни на чатах. А над стЁнами-заборолами зводились рЁзнЁ високЁ
будЁвлЁ всерединЁ мЁста-града.
     Малий поводив очима вЁд одного  краю до  другого  краю мЁста. ╡ не йняв
вЁри, що  таке  може бути. Адже тин-паркан, що оточував  ©хн╨  село,  був не
бЁльший, нЁж вЁдстань мЁж двома бойовими вежами у ки©вських стЁнах.
     А Талець тим часом пояснив ПЁвневЁ:
     - Якщо  просто  ©хати, то на  ЛибедЁ треба за перевЁз платити.  А  якщо
бродом через ЛибЁдь, то треба добрий гак робити.
     Дядько ПЁвень  розв'язав великий капшук  Ё витяг м'якЁ  грошЁ  - зимовЁ
сЁрЁ хутра бЁлок. Талець здвигнув плечима: мовляв,  тобЁ доручив  боярин усЁ
клопоти - ти Ё турбуйся.
     Вони неквапно спустилися до ЛибедЁ.
     ╡ вгору  проти  течЁ©, Ё  вниз  по ЛибедЁ  пропливали лодЁ©,  вантаженЁ
паками, барилами, коробами та мЁхами шкЁряними просмоленими.
     Вони йшли  на веслах, зЁ  спущеними вЁтрилами Ё складеними  щоглами. Бо
саме тут було напнуто через рЁчку линву для перевозу.
     Закликали  перевЁзника з  того берега, Ё  вЁн  разом Ёз  сво╨ю  дебелою
чорноокою  донькою  перегнав  два  здоровенних  човни, з'╨днаних  дерев'яним
щитом. Вози затягли на перевЁз, а коней уплав через рЁку пустили.
     ТЁльки коли  гнали коней, дочка перевЁзника скрикнула  раптом: "Ой!"  Ё
зразу ж себе вдарила по губах, та полохливо озирнулась на батька. Але батько
був заклопотаний саме тим, що пЁдкладав пЁд колеса дерев'янЁ колодки.
     ДЁвчина-перевЁзниця присЁла  навкарачки бЁля малого,  щоб  батьковЁ  не
було видно.
     - Хлопчику! Де ви цього рудого коня купили?
     - То наший кЁнь,.. - не дуже впевнено збрехав ПЁвник.
     - Не  бреши, малий  ловець, - вона подивилась на яструба,  що зирив  Ёз
клЁтки жовтим холодним оком. - На конЁ княже знамено - тризуб!
     Малому стало соромно Ё вЁн вЁдхилився набЁк Ё проказав:
     - Цього коня  сьогоднЁ вночЁ  замЁняв на  боярську кобилу один  вусатий
чоловЁк. ╡ лихий!..
     - ХЁба той вусатий злий?
     - Бо вЁн хотЁв дядька погнути! Якби не я, вЁн би погнув дядька...
     - А ти що?!
     - А я його поцЁлив у лице...
     - Та як ти посмЁв?! - Скинулась дЁвка. - Ти зна╨ш, цуценя, що це самого
князя гонець?! То вЁн був страшно змучений Ё тому не стер вас на порох!..
     - Не здола╨, бо я заговорений! - Похвалився ПЁвник.
     -  Ой,  стережЁться, ой,  начувайтеся, обшарпанЁ  деревляни! - Злостиво
проказала крЁзь зуби. Та й пЁшла до батька, що вже вдруге кликав ©©.
     Коли запрягали коней на тому березЁ, ПЁвник усе виклав дядьковЁ ПЁвню.
     Той спохмурнЁв Ё спитав:
     - А вона нЁчого бЁльше не говорила?
     - Жодного слова.
     Дядько став ще  бЁльше насуплений Ё  наказав пильно доглядати гЁнцевого
коня.
     -  Та ти сам  ведеш коня?! Як же це я доглядатиму, дозиратиму,  коли ти
ось?!
     - Не годиться менЁ все головою крутити, роздивлятись на всЁ боки. Зразу
помЁтять, а як дитина непосидюща - нЁхто не зверне уваги...
     По  схилах сугорбЁв, що  поросли тут  яблунями чи  грушами, розкидались
купками невеликЁ садиби з Ёстобками, коморами, курЁнями.
     Ще один високий пагорб  подолали Ё вже тепер на його шпилЁ затримались.
ПЁд ними виросла  незлЁчена кЁлькЁсть будов:  Ё  величезнЁ рубленЁ та мазанЁ
хати, Ё двоповерховЁ зруби з опасанням, обнесенЁ тинами та парканами, а далЁ
вже  за  цими  будЁвлями  зводились дерев'яннЁ  мазанЁ  бЁлою  глиною  зруби
городень. В одному  мЁсцЁ  за гострими  верхами дубових  паль височЁли  гори
болонкЁв  тесаних Ё стовбурЁв ще необчухраних, купи  бЁлого каменю, червоно©
глини. У кЁлькох мЁсцях стримЁли наче щогли товстеннЁ з перекладиною нагорЁ,
а там пЁдвЁшенЁ колЁщата. Через колЁщата перекинутЁ товстеннЁ линви,  Ё тими
линвами  гурти робЁтникЁв пЁдтягали  вгору Ё перекладали  найтовстЁшЁ дубовЁ
стовбури.
     По  всЁх пагорбах навколо мЁста летЁла луна вЁд  ударЁв сокир,  цюкання
тесел, ударЁв молотЁв, рипЁння колЁщат на колодах, крикЁв людей.
     ПЁвниковЁ аж голова обертом пЁшла вЁд такого камешЁння та ╢валту на цЁй
будовЁ укрЁплень.
     Реп'ях  теж збентежився всЁ╨ю сво╨ю собачою  натурою, Ё тому тулився до
воза Ё хвоста припустив.
     ╡  ось уже валка на узвишшЁ. Тут якраз  робЁтники  сокирами-потесами та
теслами на шЁсть граней обчухрували дубовЁ болонки.
     Дядько ПЁвень, обсмикнувши одяг, скочив  на землю.  Малому було цЁкаво,
що  говоритиме  з  людьми  його  дядько,  та  наказ  пильнувати  коня  треба
виконувати.
     А на рудого коня дЁйсно звернули увагу  тЁ  робЁтники,  що  розколювали
клинами короткЁ, на зрЁст людини, болонки.
     Люди  ж  робочЁ  направили дядька до середини мЁста,  туди,  де  мешкав
городник.
     А вЁн  мешкав  у  садибЁ  пЁд самим  валом. Садиба невелика, але  мЁцно
поставлена. Парканом  обнесена гостроверхим,  ворота  з  кованими штабами. ╡
хата в два поверхи, з гострим дахом високим.
     Дядько  застукав  до ворЁт.  ╡ зразу  ж  рипнули дверЁ,  Ё  на  галерею
виступив високий чоловЁк. ОчЁ в нього глибоко запали пЁд навислими бровами.
     -  Хто  такий? - Гостро  спитав високий  Ё задер пЁдборЁддя  з коротким
стриженим волоссям.
     - Я ПЁвень.  Я вЁд боярина Судомировича.  ПривЁв його  холопЁв на княжу
роботу. ПривЁз дерево, вугЁль, смолу, живицю, вЁск.
     - Зайди на подвЁр'я.
     А тодЁ спитав, спустившись з галере© крутими сходами:
     - СкЁльки вас холопЁв?
     - ХолопЁв десять. Два полоненика. Ще я Ё  мЁй небЁж,  - вЁдповЁв дядько
ПЁвень Ё чомусь схопив ПЁвника за руку Ё випхав перед себе.
     Тим часом дверЁ  в пЁдклЁтЁ на  першЁм поверсЁ розчинилися  Ё  звЁдтЁля
визирнуло на дядька  ПЁвня Ё на ПЁвника п'ять дитячих облич.  УсЁ з великими
карими очима, геть бЁлявЁ, Ё всЁ п'ятеро - дЁвчатка.
     Старша,  що вже до  отроковицЁ наблизилась, глянула уважно  на дядькове
заплетене в  коси волосся, що звисало на груди, сказала щось молодшим, Ё всЁ
весело захихикали. Бородатий невдоволено насупився.
     - Чого так мало твЁй хазя©н, холопе, прислав людей?
     - Я поки що не його холоп. Я боржник на три роки. ВЁдроблю - Ё вЁльний.
     -  Слухай  мене  уважно,  -  суворо  мовив до  ПЁвня городник.  -У мене
списано, скЁльки роботи  мають зробити  тво© люди. Як  скЁнчите  -  зразу  ж
вЁдпущу.
     - Господине, вЁд боярина тобЁ гостинцЁ. Куди накажеш скласти?
     - Заводь  коней у двЁр,  - вже лагЁднЁше озвався городник  Ё  обернувся
кудись у сЁни. - Ганно! Ходи вЁдчини ворота.
     ╡ висока дебела чорноброва дЁвка вЁдвела важкЁ стулки ворЁт.
     Коли  дядько   переносив  борошно,  гречку,   сочевицю  та  барильце  з
конопляною олЁ╨ю, городник стояв поруч Ё все списав  у малесеньку книжечку з
берестяних листочкЁв. А писав бронзовим писалом, видавлюючи риси на берестЁ.
     - Ще щось ма╨ш?
     - Та то...  вЁд мене...  гостинець... Ви  якщо... то  мене... сЁрого...
вибачайте.
     Дядько витяг Ёз рибальського начиння глек Ёз медом. Городник  розв'язав
луб, вЁдхилив покришку.
     - Ого! Травневий! Що хочеш вЁд мене?
     - Щоб мене вЁдпускали до церкви молитись...
     - Он як? Ну йди, йди, влаштовуйся. У покинутЁй хатЁ. Там  за городнями,
праворуч вЁд ворЁт. Вона там одна, не схибиш. Ну, йди з Богом!
     ╡ знов ©м довелось про©хати пЁд  склепЁнням брами, яка поки що не  мала
другого поверху Ё не називалась Золотими воротами.
     Спинились    перед    довгим    присадистим     житлом    Ёз     трьома
вЁконцями-заволоками, вкритим грубим прогнилим лемехом.
     В ЁстобцЁ  було  вогко,  темно  Ё стояв, висЁв  важкий  дух  вЁд прЁло©
соломи, перекислих онуч та сировицЁ, смердЁло мишиним духом.
     Дядько  ПЁвень  розпалив  скЁпку Ё вставив ©© в  залЁзнЁ вилки держака.
Довго обдивлявся на всЁ боки.
     - Ти Ё  ти,  берЁть  кошика  Ё  виносьте смЁття. Ти,  Будий,  допоможеш
ТальцевЁ  пЁч вЁдрихтувати. ОстаннЁ зо  мною пЁшли -  вози звЁльнимо!..  Ну,
рушили!
     ╡ з його окрику закипЁла праця.
     ПЁд нЁч у вичищене Ё пЁдрихтоване  житло перенесли всЁ лахи та начиння,
що привезли Ёз собою.
     А вечеряли  вже поночЁ  за новим столом,  збитим Ёз  грубих  дерев'яних
дошок Ё плах.
     Дядько  ПЁвень сидЁв  на  покутному  мЁсцЁ,  поруч  Талець Ё  Будий.  А
навпроти себе посадовив Ляха Ё НЁмця, щоб весь час ©х бачити. Малий же сидЁв
бЁля дверей Ё бачив лице тих, кого не бачив дядько.
     - Якщо  я не почую Ё не побачу, то  ти все побачиш та почу╨ш. ЗрозумЁв?
Затямив?
     Малий ночував у хатЁ разом з усЁма, а дядько з Будим на возЁ при конях.
     Коли  перед  свЁтанком заспЁвав пЁвень  Червень, знадвору почулося наче
гарчання  Ё  скиглення  Реп'яха,  камешЁння  та  Ёржання   коней.  ПЁвниковЁ
привидЁлось  крЁзь  сон наче, що  той во©н-гонець  знов  вимага╨  вЁд дядька
свЁжого коня Ё знов змагаються на списах.
     Та стомленого прибиранням сон  так  пов'язав мЁцно, що вЁн не змЁг  анЁ
очЁ розклЁпити, анЁ рукою поворушити.
     Малий прокинувся,  бо дядько  ПЁвень торсав  його за плече. Вигляд  мав
дядько  дивний  - сорочка була на  ньому  без  рукавЁв,  а пЁд  обома  очима
розпливались синцЁ.
     - Води  принесеш.  ПЁдлогу пЁдметеш, посуд поми╨ш,  Ё головне, попора╨ш
Строкату. Щоб як лялечка менЁ була! Чув?
     Строката,  перелякана  Ё  забрьохана,  Ёз сплутаною гривою  Ё  хвостом,
спокЁйненько собЁ стояла при конов'язЁ.
     При  ЁстобцЁ  лишився тЁльки  Будий - вЁн мав готувати  обЁд.  А малий,
висьорбавши  миску вже  захололо©  затЁрки  та проковтнувши кЁлька  кавалкЁв
черствого хлЁба,  кинувся виконувати  дядькове завдання. А ще  ж  був пЁвень
Червень та яструб у клЁтцЁ.
     По воду малий спускався  в глибокий яр до джерела.  Коли вилЁз Ёз яру Ё
став перепочити,  опустивши  повне цебро на  спориш,  ось  яке видовище його
захопило. За широким ровом, який оперЁзував верх гори, на його крутих схилах
валу зеленого в  кЁлькох мЁсцях виднЁлися латки голо© землЁ. БЁля цих жовтих
плям  порпалися робочЁ  люди.  ОднЁ висипали  на схил  кошиками глину,  ЁншЁ
прибивали,  ущЁльнювали схил, третЁ  тягли  повнЁ корзини  зеленого дерну на
пружних  коромислах. Ще  однЁ брали тЁ  зеленЁ пласти Ё укладали ретельно по
схилу, щоб нЁде  нЁ шва, нЁ щЁлини не було мЁж ними. В трьох мЁсцях вал було
розкопано, а дерев'янЁ зруби, що були в землЁ, розЁбрано.
     Коли вони  пЁд'©здили,  то здавалось  здалеку, що  на смарагдових валах
зазмЁ©лись  бЁлЁ  стЁни  кам'янЁ.  Тепер  завдяки тому,  що  зруби  городень
розЁбрали,  було видно, що вся ця бЁла "стЁна" складена з  дубових зрубЁв. У
нижнЁй  частинЁ  зрубЁв-городень  зберЁгались  всЁлякЁ  вЁйськовЁ  запаси  -
камЁння, дЁжки  Ёз смолою, вЁдра, казани для смоли та окропу, дрова,  пЁсок,
драбини,  бухти канатЁв, сокири, в'язки списЁв, дард Ё стрЁл. Бо  коли рокЁв
три  тому пЁд час колотнечЁ зруби  пЁдгорЁли, ©х  так-сяк помазали глиною  Ё
лишили до кращих часЁв.
     Та тЁльки випала перерва мЁж битвами,  князь великий  ки©вський наказав
укрЁпити  оборону.  ВЁн  суворо  загадав  сво©м  городникам  усЁ  зруби,  що
попсувались у Велику Пожежу, вЁдновити й укрЁпити.
     ╡ от у цих щербинах вЁд розЁбраних городень сновигали  незлЁченнЁ люди.
На високих  кодолах зависали товстеннЁ пЁдйомники, а  потЁм переносились  до
свого  мЁсця належного. ДосвЁдченЁ, вправнЁ теслярЁ вкладали болонки один до
одного,  а позначенЁ вони були ще  на землЁ,  коли зруб клали Ё пЁдганяли на
землЁ. Як виводили на людський  зрЁст зруб, розбирали болонки. ТЁльки лишали
останнЁй вЁнець, Ё  на нього знов нарощували болонки.  ╡,  позначивши,  знов
розбирали на болонки. ╡ так зводили на сЁм-вЁсЁм людських зростЁв. А тодЁ за
допомогою кодоли-пЁдйомника ставили на  сво╨  мЁсце. Перев'язували з помЁччю
пазЁв Ё клинЁв  Ёз сусЁднЁми зрубами. Щоб горючЁ ворюжЁ стрЁли не  пЁдпалили
городнЁ, ©х обмазували ретельно масною бЁлою глиною.
     А пЁд валом робЁтники  гострими  стругами-скобелями та широкими теслами
вирЁвнювали  дубовЁ  порожнЁ   колоди,  складенЁ   з  двох  половинок.  Тими
колодами-рурами  вЁдводили  спусками  з  валЁв  воду  снЁгову та  дощову  до
глибокого фортечного рову.
     На снЁданок яструбу малий з першого помаху пращЁ двох  горобцЁв прибив.
Оце так удача!
     - Будий, Будий! Я одним каменем двох горобцЁв зняв! От!..
     - Теж диво! Розкудкудакався!.. От якби ти голуба зняв...
     - Як можна голуба?! То ж людський птах!
     - Ти  тЁльки його поцЁль! БЁднЁ кияни голубЁв не тримають, а багатЁ вЁд
втрати одного не збЁднЁють. БЁдаки у  мЁстЁ не  живуть...  - ╡ Будий  кивнув
головою  на  багатЁ  верхи  будинкЁв  боярських  та князЁвських палацЁв,  що
зводились над ки©вськими валами та заборолами.
     Малий сипонув  жменю проса бЁля конов'язЁ Ё миттю  злетЁлися горобцЁ та
зафуркотЁли крильми, спадаючи згори, сизЁ голуби.
     Свиснув камЁнець, Ё сизий здоровенний голуб завалився на крило.
     Малий кинув його Будому пЁд ноги.
     - Го-го-го! - Аж  затанцював  Будий. -  Колись нашими  голубами княгиня
Ольга спалила нашЁ городи! А тепер ми всмажимо ки©вських голубЁв!
     Не дарма  ж казали,  що Будий походив Ёз старого  роду, який  допомагав
воювати князю Малу проти княгинЁ Ольги. Люди казали, що во©нЁв  ©хнього роду
майже всЁх посЁкли варяги на капусту, а  живих полонили Ё зробили  рабами. ╡
мЁж собою подЁлили. Отак стали  родичЁ Будого Ё сам Будий холопами. У словах
Будого  була пекуча  зненависть  до княгинЁ  Ольги,  що  ПЁвник пригадав, як
поважно про не©  говорив дядько ПЁвень: "Княгиня наймудрЁша  серед жЁнок!  ╡
нЁхто  нЁколи  ©© не здурив -  нЁ  простЁ древляни,  нЁ лестивЁ греки. Тако©
повЁк вже  не  буде!  НавЁть  той  пЁп, Гречин, що  при©здив до  боярина, це
визнав."
     Поки чистив Строкату, ще прилетЁли  голуби, Ё знов рука не схибила!  Ще
два голуби кинув до Ёстобки Будому.
     Вони  закЁнчували обсмоктувати крильця,  як  до Ёстобки нечутно вступив
дядько ПЁвень. Майже чорнЁ синцЁ обмальовували обидва ока. Погляд був просто
скажений, але не кричав, говорив тихо:
     - ГолубЁв пожира╨те? - ВЁн схопив Ё пЁдняв малого за вухо. -  Ти що, не
зна╨ш, - голубЁв не годиться чЁпати! Та ще й людських?
     - Та це я, - промимрив Будий. - Я малого пригостив.
     - ВЁн  збив голуба,  а  ти  його пригостив?!  Ну  добре.  Першого  разу
вибачаю...  Випери  мою  сорочку,  а  я посплю. Як оце  отуди тЁнь  впаде  -
розбуди! - ╡ вЁн показав топорищем на тЁнь вЁд конов'язЁ,
     ╡ завалився пЁд кожуха на пЁл.
     Малий  прав сорочку  в цебрЁ з попелом Ё гарячою водою,  Ё сльози  його
душили горло. ВЁд образи, що дядько його при холоповЁ за вухо схопив. Але ж,
по-правдЁ, Ё  вЁн не повинен був бити голубЁв. Тут не лЁси деревлянськЁ. Тут
земля вже полянська Ё град стольний ще й до всього!!!
     ВивЁсив сорочку  на перетинку  вЁд  конов'язЁ  пЁд пекуче сонце,  Ё  не
встигла вона  ще добре  висохнути, як дядько  ПЁвень  сЁв на  полЁ. СидЁв Ёз
заплющеними очима,  загорнувшись у кожушину.  КЁлька разЁв глибоко дихнув  Ё
розплющив заплилЁ синцями очЁ.
     Помацав сорочку - ще вогка.
     - Плесни менЁ води! - Наказав малому.
     Умиваючи лице та  обмиваючи  шию рухав  сво©ми могутнЁми руками,  Ё  за
кожним рухом пЁд тонкою шкЁрою переливались, перекочувались бугристЁ м'язи.
     Будий варив кашу Ё замЁшував тЁсто для коржЁв.
     Малий сидЁв на порозЁ Ёстобки Ё оббивав камЁнчики, щоб були округлЁшЁ й
краще лягали в шкЁру пращЁ.
     В  цей час за  мЁськими  валами бовкнули дзвони,  скликаючи вЁруючих до
обЁдньо© вЁдправи.
     Зразу ж опав гуркЁт Ё галас на валах, Ё чулись лише окремЁ голоси.
     3вичайно,  до  церкви  пЁдуть  лише  городники  та  майстри.  А  простЁ
робЁтники - д╨лателЁ  обЁдатимуть та вЁдпочиватимуть, щоб невдовзЁ стати  до
важко© працЁ.
     З брами, яку пЁзнЁше надбудуть  церквою Ё зватимуть Золотими  воротами,
ви©хало шестеро ©хнЁх возЁв Ё потяглись до Ёстобки. За якийсь час ще четверо
робЁтникЁв прийшло до становища ©хнього.  ПерекалянЁ жовтою глиною,  заступи
на плечах, а на заступах висять великЁ кошики.
     Ще кЁлька хвилин, Ё подвЁр'я перед Ёстобкою ожило рухом, загомонЁло.
     Дядько вдяг химерну безрукаву сорочку Ё  кинувся оглядати вози Ё коней.
Обмацав ©хнЁ ноги, перевЁрив, як на ши© пульсу╨ кров.
     Поки  холопи  не попорали коней Ё не засипали  ©м  в  шальки  товченого
ячменю, вЁн не наказав Будому ставити на стЁл кашу Ё гарячЁ коржЁ.
     За столом, стоячи, дядько ПЁвень почав читати "Отче наш..."
     Але  Лях  Ё  НЁмець  мовчали. ТодЁ  дядько ПЁвень  перервав  молитву  Ё
виголосив.-
     -  Мовчите?  Значить, ©стимете кашу  Ё коржЁ. А товчене сало з часником
Ёншим разом одержите. ╡ солонину теж!
     ╡ повЁв  далЁ  молитву. ╡ншЁ за ним повторювали. НавЁть  НЁмець голосно
вимовляв,  перекручував слова.  ТЁльки  Лях затято  мовчав. ╡ лишився,  як Ё
обЁцяв  дядько  ПЁвень,  без  товченого  сала  з  часником  Ё доброго  шмата
солонини.
     Ось на валу бЁля брами сухо застукотЁло било.
     Холопи насуплено пЁдвелися з-за столу, розбираючи сво© шапки та брилЁ.
     ЗарипЁли, заспЁвали колеса шести возЁв, цвьохкали батоги Ё гупали важкЁ
копита об вибиту землю.
     Дядько ПЁвень покидав подвЁр'я  останнЁй. ╡шов Ё уважно  придивлявся до
коней та возЁв, мов чекав яко©сь напастЁ.
     УвечерЁ знов  зЁбралися всЁ  до Ёстобки,  Ё  Будий  всЁх  годував кашею
крутою та коржами з  конопляною олЁ╨ю. РЁвно  палала суха  березова скЁпка в
залЁзних вилках, тЁльки  час вЁд часу обгорЁлий вуглик з дзвоном  падав униз
на залЁзне коритце - щоб пожежЁ не було.
     ПЁсля вечерЁ  ПЁвень зробив на свЁжо обтесаному  стовповЁ,  що пЁдпирав
сволок, засЁчки сокирою, а на держаку сокири карби ножем поробив. Це вЁн так
"записав" виконану за день роботу.
     Як Ё першо© ночЁ, дядько Ё Будий були надворЁ, бЁля коней, а небЁж спав
разом з усЁма в ЁстобцЁ.
     Малий швидко заснув, але коли його поторсали  Ёз словами: "Ану перевЁр,
чи спить вишкрябок?" вЁн прокинувся Ё не спав бЁльше.
     - Та спить... - зашепотЁли десь поруч у темрявЁ.
     - Люту╨ цей боярський пес... Карби  карбу╨  на стовповЁ. Треба порЁзати
©х усЁ...
     - У  нього реза й на сокирЁ. Не тре... Дарма тЁльки роздрочиш  псюгу...
патлача...
     - Бач, розпустив патли, коси  заплЁв, як вояка князя Мала... А такий же
раб, холоп, як Ё ми...
     - Е, брате, - озвався хтось. - ВЁн не такий, як Ё ми. ВЁн лише боржник.
ВЁдробить сво╨ Ё вЁльний птах - лети, куди хочеш!
     - Ото вЁн нашими шиями сво╨ ярмо вЁдкупа╨!
     - Не кажЁть, брате, - голос старого  Тальця. -  Ви самЁ бачили,  як вЁн
сьогоднЁ плинфу вантажив, на верхи тягав,
     -  Тю на  нього, на  навЁженого!  Пнеться  перед  городником  та  перед
майстрами, може помЁтять та похвалять!
     - ВЁн не для похвальби пнеться...
     Малий зача©в подих - це говорив Лях.
     -  ...вЁн пнеться,  щоб його помЁтили Ё  до  себе  взяли,  щоб  до  них
прирЁвнятися...
     - Хе-хе! Далеко куцому до зайця...
     - НЁ! Цей виб'╨ться  нагору. Де на сво╨му черевЁ проповзе, де на  ваших
горбах ви©де,.. - сказав Лях Ё замовчав. ╡ бЁльше нЁ слова.
     ╡нш робЁтники ще  за щось лаяли дядька, але останнЁ слова, що чув крЁзь
сон малий, були слова Будого:
     - Набридло  менЁ коржЁ  пекти.  ПЁду  до городниково© служницЁ, попрошу
ковша закваски. ╡ випечу добрий хлЁб житнЁй.
     Та  наступного  дня, ще на  самЁм  свЁтанку  при©хав  верхи  городник Ё
загадав  усЁм поспЁшати на ПодЁл та вантажити перепалений вапняк Ё возити до
будови СофЁ©.
     ╡ цЁлий день ПЁвник був сам на господарствЁ.
     НавЁть кашу зварив.
     Хоч  була  каша недосолена  Ё вугЁлля в не©  чимало налетЁло, ©ли всЁ з
насолодою Ё мовчки. Один тЁльки Будий невдоволено зауважив.
     - ВугЁлля забагато в цьому варевЁ.
     -  А тебе нЁхто  не примушу╨  ©сти  вугЁль!  -  Гостро зауважив  дядько
ПЁвень, клЁпаючи  запаленими  червоними повЁками. - Замочуй ячмЁнь на  кашу.
ГрибЁв  не  жалЁй. ВранцЁ  сходи  до  городника. Його  ключниця  тобЁ  дасть
закваску на  хлЁб. Завтра божий день  -  недЁля. ПрацЁ не буде. ТЁльки коней
поженете  на ЛибЁдь випасати. Городник сказав,  що нам дозволили випасати на
лЁвому  березЁ ЛибедЁ.  А  Лях Ё  НЁмець пЁдуть до  городника на  подвЁр'я Ё
сидЁтимуть у нього в колодках...
     ВсЁ застигли, просто отетерЁли.
     Першим пЁдняв голос Талець.
     - ПЁвню! Ти... ти що вигаду╨ш? У боярина вони в колодках не сидЁли!
     -  У  боярина  добрЁ  ловчЁ  пси  Ё  во©ни  ╨,  вЁрнЁ  холопи  ╨.  ПущЁ
древлянськЁ,  болота чужого не приховають. А в мене пес та малий хлопчик. От
Ё  вся моя челядь. Як пЁдуть  бранцЁ Ё сховаються в землякЁв та знайомих. Бо
вони собЁ зажили  приятелЁв за окаянного Святополка. ╡ тодЁ менЁ всЁ  днЁ  з
вами з рабського  корита  сьорбати Ё боярську руку лизати?! Не  тому я вЁрно
служу боярину, щоб  завжди гнутись, а тому, що я боржник йому. ВЁдроблю йому
борг Ё тодЁ  всЁ ви хоч в  ЁрЁй летЁть, як крила  ма╨те. ╡  пальцем не рушу,
вуста не отверзну! Ви мене зрозумЁли?! - Гостро спитав у Ляха Ё НЁмця.
     ТЁ закивали. НЁмець покЁрно, показуючи всЁм видом, що розумЁ╨ обставини
Ё жорстокий наказ. А Лях хоч Ё кивав, та не стримався.
     - Ти ╨сть жорстокий кат!
     -  Не гнЁви мене, Ляше! Не  з  охоти давлю тебе. То мо©ми руками боярин
тебе держить!..
     Малий  прокинувся, бо вЁдчув, що  дядько ПЁвень дивиться  на нього. ВЁн
розклЁпив повЁки -  дЁйсно, в  розчинених дверях стояв  дядько  Ё пронизливо
дивився на хлопчика.
     Поки  Будий  варив  кашу,  дядько  Ё  небЁж  викупались  у  теплих,  не
скаламучених струменях ЛибедЁ. Роса  пекла холодом ноги, а над плесом слався
туман.
     З кущЁв вербових, з тернових заростей на пагорбах солов'©на пЁсня била,
тьохкала, аж в головЁ наморочилось.
     Десь Ёз заростей болотних прорЁзався нЁжний голос очеретянки, Ё здалеку
неслось настирливе теркотЁння деркачика.
     Дядько ПЁвень утер тЁло  Ё лице довгим рушником, потЁм обтер тремтячого
небожа.
     - Спат-ти х-х-хочеться! - ЦокотЁв зубами хлопчик.
     А дядько мовчки натягував свЁжу, вишивану червоним, сорочку.
     ╡з комЁрчини, з-пЁд рибальських снастей дядько витяг сво© припаси - два
глеки меду,  голову  воску Ё  ще  щось  у  м'якому  липовому  кошелЁ.  Малий
здогадався,  що то хутро.  Сам дядько не ©в Ё  малому не дозволив,  а тЁльки
воду пив, поки всЁ снЁдали. ПотЁм вЁн кивнув ЛяховЁ й НЁмцевЁ, Ё вони вийшли
з-за столу.
     Залога при брамЁ здивовано вибаньчилась  на дядька, що йшов позаду двох
чужинцЁв з рогатиною Ё сокирою за поясом, а за ним плуганився сонний хлопчик
з великим берестяним коробом за плечима.
     Лишивши  полонених  Ё  зброю  в городника,  дядько  Ё  небЁж  крокували
неквапно хЁдниками  Верхнього МЁста.  ВулицЁ  були рЁвнЁ та  вузькЁ,  мощенЁ
дубовими колодами. Вздовж  вулиць тяглися паркани сосновЁ й березовЁ, дубовЁ
та кленовЁ.
     Проте не  на  всЁх подвЁр'ях  чулось  життя, не над  усЁма мовницями та
Ёстобками вились дими. Раз по раз розписанЁ,  оздобленЁ Ё  рЁзьбою, Ё фарбою
будЁвлЁ  мали  закритЁ  дошками  вЁконницЁ,  а  перед  ворЁтьми   на  стежцЁ
пробивався пухнастий спориш.
     - Дядьку! Чого цЁ двори мертвЁ? У Ки╨вЁ пошесть була?!
     -  Не  пошесть,  а  лядський  король  Болеслав,  як  тЁкав  Ёз окаянним
Святополком  Ёз Ки╨ва, забрав собЁ  у  полон не смердЁв  простих,  а  тисячу
ки©вських бояр! Тепер вони далеко в полонЁ сидять!
     - А де ж ©х тут тисяча назбиралася? - Малий аж спинився Ё рота розкрив.
     - Ну? Чого спинився? Ми до заутренЁ йдемо - там ©х Ё побачиш.
     Вони поминули велику площу, огороджену  гострим паколлям. З-за  гострих
паколЁв  визирали  рожево-сЁрЁ  та рожево-бЁлЁ  мури, виведенЁ  на  людський
зрЁст.
     Дядько притишив кроки Ё не стримався.
     - Оце сюди ми возили вчора  вапняк! Його тепер гасять у ямах...  Бачиш,
як би бЁлий дим клубочився? Ото,  знай, там у ямах вапно  гаситься. Як вапно
ще не  вигасилось  Ё  туди в  яму щось  живе кинути, то вапно  його  з'©сть,
розчинить Ё слЁду не лишиться.
     - ╡ вЁд кЁсток нЁчого?!
     - ╡ вЁд кЁсток! - Ствердив дядько...
     Вони вийшли до брами Володимирового МЁста якось несподЁвано. Звернули у
завулок лЁворуч - Ё зразу перед брамою мурованою з  каменю  Ё цегли  плинфи,
затинькованою Ё побЁленою якоюсь,  аж наче рожевою, крейдою. Та й розписаною
дивними вЁзерунками рЁзного зЁлля понад самими стулками ворЁт.
     Пройшли по дзвЁнких плахах пЁдйомного моста Ё стали перед вартою.
     ВоротарЁ, при збро© Ё в лускатЁм броньовЁм обладунку спитали:
     - Хто такЁ? Куди йдете?
     - Я ПЁвень, на Ём'я Павло, Ёз земель Вруцьких...
     - Древляни?
     - Ага. А це  мЁй небЁж, ПЁвник. ╡демо на заутреню  до собору  Пресвято©
БогоматерЁ.  А в коробЁ жертва попинам. На мене чарЁвниця закляття  вчинила.
Хочу в БогородицЁ захисту просити...
     - А що сильна чародЁйка? - Спитав другий вартовий, певно, добрЁший, нЁж
перший.
     -  Молода Ё  ма╨ багато сили чародЁйсько©. -  ВЁдказав  дядько, хитаючи
розпачливо головою.
     - МенЁ б таку чародЁйку, щоб одну дЁвку приворожити. Чу╨ш,  Степане,  а
пропусти цього смерда, нехай Ёде.
     Перший, не говорячи нЁчого, показав рукою: "╡дЁть".
     А  як вступили  вони  до Володимирового МЁста, так  здалось малому,  що
потрапили вони у ту казку, яку розповЁдав прапра-прадЁд, прабабин дядько, як
вони ходили походом на Царгород проти грекЁв.
     У ВолодимировЁм МЁстЁ були не тЁльки високЁ кам'янЁ палаци, вибЁленЁ та
розписанЁ дивним  узороччям,  а були й  такЁ кам'янЁ палаци, прикрашенЁ наче
самоцвЁтами, що переливались, Ёскрились, наче веселка на стЁну впала.
     ╡ церков було на кожному розЁ.
     А  як  вони вийшли  на  широкий майдан,  де  збирались купцЁ з  дорогим
крамом, то  побачив  ПЁвник чотирьох мЁдних коней,  позеленЁлих вЁд часу.  ╡
стояли вони на пагорбЁ над  торжищем, наче живЁ. ТакЁ вони були правдивЁ, що
не здавалось, що вони зараз пЁдуть, а здавалось, що вони  вже йдуть,  тЁльки
цокоту не чути. Малий вЁд захвату заплескав у долонЁ.
     -  Ти-х-хо!  -  Засичав  дядько,  шарпаючи  його  за  рукав.  Вже  вони
пЁдступали  до  ворЁт,  що  в третЁй  обороннЁй  стЁнЁ  мЁста, за якою  була
Ки©вська гора з усЁма князЁвськими палацами та церквою БогородицЁ.
     Коли до них пЁдступив попин.
     Довговолосий,  чорнобородий  Ё  дуже  смаглявий  попин  нЁс   на  руках
здоровенну стерлядину.
     ВЁн розпитав родичЁв про ©хнЁ турботи.
     Дядько ПЁвень Ё небЁж поспЁшили за ним. Дядько ПЁвень  у поклонЁ низько
схилився Ё попрохав.
     - Отче! Давай я тобЁ рибу понесу.
     - Я сам, сам, - вЁдтрутив його попин. - А що в коробЁ?
     - ВЁск на свЁчки.  Мед  у глеках. ╡ горноста╨вЁ та кун'© шкурки.  Це на
церкву, бо в мене нЁ срЁбла, нЁ злата нема╨.
     - А чого просиш?
     - Щоб мене слухали холопи на  будовЁ храму, щоб конЁ були  здоровЁ, щоб
городник був до мене ласкавий, щоб  я боярину борг вЁддав, щоб  Лях Ё НЁмець
не втекли, щоб у мене був добрий кЁнь, Ё щоб мене князь на службу взяв...
     Чорновидий попин уважно й наче спЁвчуваючи, як  ото дорослЁ, поблажливо
слухав дитячЁ забаганки.
     -  БагатослЁв'я марне. Треба просити, щоб Богородиця вибачила тобЁ тво©
грЁхи Ё помогла тобЁ  Ё захистила  тебе  по  всЁ днЁ. Молитись треба щиро, з
вЁрою Ё без сумнЁву, з повною покорою. Молитись треба завжди Ё за натхненням
Святого Духа. АмЁнь!
     Дядько витяг глек меду з короба Ё простягнув попиновЁ.
     -  Дякую, сину мЁй!  Я солодкого не  вживаю. Неси все  в  храм Ё вЁддай
отцевЁ Симеону. ╡ щиро помолись, Ё тобЁ пощастить. ╡дЁть!
     ╡  пЁп  перехрестив  Ё  пЁдштовхнув  на  шлях,  що  вЁв  до  величного,
могутнього храму.
     Малий  ступив  до  храму,  високо  звЁвши   вгору   очЁ  Ё  намагаючись
роздивитись вЁзерунки над вЁкнами неймовЁрно© величини.
     Але так  сталось, чи корч з ним  причинився, чи вЁд хвилювання, що його
нога на гладенькому каменЁ спЁткнулась, перечепилась,  але вЁн ледь-ледь  не
впав,  ╡  тодЁ глянув  униз.  ╡  побачив - обабЁч  чисто©,  метено©, мощено©
брилами свЁтлого  каменю  дороги сидЁли  й стояли  страшнЁ потвори. Люди без
рук, люди без нЁг, люди без очей, люди без вух, люди з обтятими носами, люди
з виразками на  покалЁчених  кЁнцЁвках. ГорбатЁ, сопливЁ, клишорукЁ,  кривЁ.
УсЁ виставляли навмисне, на огляд, сво╨ калЁцтво, наче дорогу прикрасу.
     Вони  протягли до хЁдника  сво© увЁчнЁ руки,  хворими смажними  вустами
благали, молили, вимагали подаяння.
     - Дядьку, хто вони?! - Скрикнув ПЁвник, вчепившись у дядькову руку.
     - ХЁба не бачиш? СтарцЁ. - Байдуже вЁдказав дядько ПЁвень.
     - А ти коли ©х бачив?
     - Бачу вперше, а чув багато.
     - А  я про це в  сво╨му життЁ  нЁколи не чув, а бачу вперше!  - Ледь не
кричав ПЁвник, з острахом придивляючись  до чужого горя Ё вбогостЁ. - А чого
вони  такЁ?! Чого вони тут сидять?! ХЁба нема╨ кому ©х доглядати?! А де ©хнЁ
родичЁ?! - Не заспокоювався ПЁвник.
     - Тихо! - Дядько ПЁвень шарпонув за руку так, що ледь короб  не злетЁв.
- Мовчи! Ми перед храмом.
     ╡ почав хреститись. ПЁвник за ним.
     Дядько ПЁвень спитав  у служки при дверях, кому можна замовити молитву,
Ё той вЁдЁслав ©х у бЁчний прохЁд.
     Вони  йшли  межи  стовпЁв  кольорових  каменЁв.   Небаченим  нЁколи  ще
розма©ттям виблискували моза©чнЁ вЁзерунки.
     Попин,  що звався Симеон, був широкоплечий  мЁцний чоловЁк, з довгим  Ё
м'яким, як у дЁвчини, волоссям, привЁтно зустрЁв ПЁвня.
     - Добре чиниш, сину мЁй, що  прийшов до нашого храму. Особливо радЁсно,
що ти  з древлянських пущ. А там у вас ще пребагато поганства та волховання.
Добре, що  тебе Господь сподобив, ВсЁ тво© побажання  виповняться.  НадЁйся!
Молись! ╡ наберись терпЁння.
     Малий  Ё рота не розорив,  але питання, як Ё перед тим,  його мучили. А
голоси гугнявЁ, хрипкЁ, благання про милостиню забивали ангельський спЁв  на
хорах. СпЁвали ДавидовЁ псалми.
     Он Ё калугер у срЁбних ризах.
     ВЁн дивився Ё не бачив срЁбного гаптування на  заморських оксамитах, що
прикривали боярськЁ та княжЁ тЁла.
     ╡ ще його мучило - а чому цих страшних калЁчних людей пустили пЁд дверЁ
найкрасивЁшого храму.
     ПЁвник  примостився пЁд стЁну  поруч дядька.  Дядько ревно  молився,  а
хлопчик все поривався назовнЁ, до убогих.
     Храм  наповнився людьми вщерть. ╡  все то були  не простЁ,  сЁрЁ, а все
бояри, князЁ, гриднЁ, дружинники.
     На хори пЁднялась Ё вся родина великого князя.
     Та   малого   хлопця   це  зараз  не   дуже  цЁкавило,   хоча  вЁн  все
запам'ятовував, сам того не усвЁдомлюючи.
     ╡ коли всерединЁ,  в храмЁ спЁвали псалми, Ё вгорЁ, на  хорах, Ё внизу,
малий потиху вЁдступаючи, рачкуючи полишив храм.
     ПЁдступив до убогих.
     Хто з  них молився, гугнявлячи тЁ самЁ псалми,  що спЁвали в храмЁ. Хто
куняв,  хто жував, перекочував беззубими яснами якусь поживу. Хто подалЁ вЁд
хЁдника, тЁ колупалися в лахах, нужЁ шукали.
     Хлопчик  пЁдЁйшов  до  найближчого  безногого   чоловЁка  Ёз  засохлою,
виламаною лЁвицею.
     - Чого з  тобою отаке сталося?  - Спитав по довгЁй мовчанцЁ хлопчик, бо
було не сила стояти над людиною Ё мовчати.
     - Бог покарав, - похмуро вЁдповЁв чоловЁк, струшуючи могутнЁми плечима.
- В бою на ЛетЁ з печенЁгами. ВЁдступився бог вЁд мене за мо© грЁхи Ё вЁддав
пЁд удари поган. ПосЁкли мене шаблями, погнули стрЁлами.
     ДалЁ запитав у сусЁда з обрЁзаним носом Ё з одним оком.
     - А з тобою що, чоловЁче, сталося?
     - Бог покарав,
     - ХЁба  може Бог обрЁзати  вуха Ё носа, Ё  око виколоти?!  - Не  вгавав
малий.
     -  Дурню  ти!  Бог  мене  видав у  руки  грекам!  Вони мене полонили  Ё
скалЁчили...
     - ╡ тебе Бог покарав? - Спитав горбатого клишорукого сусЁда.
     Той  пЁдняв  гостре  пЁдборЁддя межи  кривими  плечима.  ╡  з  гордЁстю
повЁдомив:
     - Мене  не покарав. ВЁн  покарав  мо©х батькЁв.  А мене  бог  вЁдзначив
благодаттю.  Бо хто муча╨ться при життЁ, той по смертЁ потрапля╨  в  царство
небесне.
     -  А  тебе за що  Бог  покарав? -  ПЁдступив  ПЁвник  до  чорнобородого
широкоплечого красеня, що виклав на колЁна безпалЁ культЁ рук.
     Чорнобривий посмЁхнувся.
     - ЗвЁдкЁль  я знаю?  Арканом менЁ печенЁги руки скрутили. ВночЁ я втЁк.
Та руки попухли, потЁм загнили пальцЁ. Тепер от! - ВЁн пЁднЁс до ПЁвникового
лиця культЁ. Солодкий сморЁд шпигонув хлопчиковЁ в нЁздрЁ.
     Хлопчик  Ёшов уздовж хЁдника Ё  все питав, питав.  А йому  вЁдповЁдали:
"Бог покарав... ПеченЁги полонили... Бог покарав... Боярин мордував...  Ляхи
полонили... Бог покарав... Греки ослЁпили... Пошесть напала..."
     ПотЁм  почали Ёз  храму виходити лЁпшЁ люди,  Ё жебраки  покинули всякЁ
розмови.
     А завели сво╨ скиглення Ё прохання милостинЁ.
     Дядько ПЁвень пЁсля служби вийшов, аж свЁтився вЁд щастя.
     ПЁвник таким його нЁ разу не бачив.
     ВЁн навЁть його не вилаяв, що зник Ёз храму до кЁнця служби.
     Лише  за  першою   брамою  дядько  надяг  свого  гостроверхого  ковпака
повстяного.
     - ПЁвнику, ПЁвнику! Я вЁдчуваю, я знаю, Богородиця менЁ допоможе! - ВЁн
знов зняв шапку Ё широко перехрестився...
     ВЁддаючи  ПЁвневЁ  зброю  та  звЁльняючи  Ёз  сараю  бранцЁв,  городник
смЁявся.
     - Ну й вигадав ти, ПЁвню! З тебе вийшов би  добрий воротар чи вартЁвник
при порубЁ. Треба буде во╨водЁ сказати!..
     Коли вони всЁ - дядько, небЁж та  полоненики  прийшли до Ёстобки, хтось
Ёз холопЁв спитав глузливо:
     - Ну, як там у городника? Прохолодно Ё проголодно було у стайнЁ?
     - Не було жарко... ЖЁнка  дати теплий бЁлий хлЁб...  Городник дати пити
мед Ёз хмелем...
     Ну, а Лях затято мовчав.
     ПЁсля обЁду дядько з Будом, Тальцем Ё полонениками погнав коней пасти.
     А ПЁвник лишився в ЁстобцЁ прибирати.
     Але весь час думав про калЁк-жебракЁв.
     ╡  страх  хвилями напливав на нього, Ёцо вЁн пЁшов до схЁдного кута, де
дядько повЁсив глиняного  Бога  Ёз сяйвом  навколо голови, Ё почав молитись,
щоб Бог був ласкавий до тих  калЁк-бЁдакЁв.  Щоб нЁколи Бог не покарав його,
не вЁдступився вЁд нього Ё не зробив його жебраком.
     Коли  ПЁвник помолився перед  Богом, вилЁпленим  на глинянЁй  дощечцЁ Ё
розфарбованим яскравими фарбами, йому стало легше.
     ╡ вЁн страшенно зрадЁв, бо зрозумЁв, що Бог його почув...
     Веселий,  щасливий, вЁн побЁг на полювання  - треба  годувати  яструба.
Щось починав яструб занепадати.

        III. ХОДА
     Та  у  вЁвторок,  коли  ПЁвник  знов лишився на цЁлий день  в ЁстобцЁ Ё
розмЁшував вЁвсяну кашу кленовою кописткою,  Реп'ях  загарчав. Це  вже  було
щось надзвичайне.
     Визирнув на подвЁр'я Ё вгледЁв дивного чоловЁка, ви тЁльки  собЁ уявЁть
- у шкЁряних штанях. На палицЁ через плече вЁн нЁс цЁлу  низку перепЁлок. За
ним поспЁшали два собаки  бЁлЁ та строкате,  чорне з бЁлим, порося. Оце  так
диво.
     Хлопчик вибЁг до дороги й привЁтався з чоловЁком. Той спинився Ё сперся
на коротку дарду.
     - Порося сподобалось?
     - Авже. Такого не бачив.
     Чомусь ПЁвник вЁдчув, що  йому зовсЁм байдужий жовтоокий  яструб. Хижак
поступово  пЁдупадав Ё наближався до загибелЁ. ПЁр'я поламане на кЁнцях, без
полиску.  Годинами  птах сидЁв непорушно, хворобливо наставивши  пЁр'я.  Без
лету, без свЁжо© кровЁ хижий птах гине. Це всЁм вЁдомо,
     - Давай замЁня╨мось на порося.
     - А що ти на обмЁн ма╨ш? - як рЁвний у рЁвного спитав мисливець.
     - Доброго яструба. Отакенного! Як орел! Ти ще такого не бачив.
     -  Хе-хе! Оце я Ё не  бачив -  розвеселився мисливець.  Та  коли ПЁвник
притяг клЁтку з крилатим бранцем, вЁн тЁльки й вимовив:
     - Ого.
     ╡ зразу ж погодився замЁняти на порося.
     Без  сумнЁву, мисливець  був людиною щирою  Ё вЁддав  ПЁвнику порося  з
повЁдцем,  щоб  не  втекло,  п'ять перепЁлок Ё  ножик з  кЁстяною  мережаною
ручкою.
     Коли ввечерЁ пригнали коней, дядько зразу ж спитав:
     - Де яструб?
     А перед тим, скЁльки вже  були днЁв у Ки╨вЁ,  наче й не помЁчав птаха Ё
те, як вЁн занепада╨.
     Холонучи  вЁд страху,  що  вчинив  без  дядькового  дозволу Ё  не  став
справдовуватись, просто вЁдповЁв:
     - ЗмЁняв на строкате порося.
     - А це? - Кивнув дядько на ножа при очкурЁ.
     - ╡ це за яструба. ╡ ще перепЁлок дав. Я тобЁ з кашею зварив.
     На мить дядько насупився, та зразу ж махнув рукою.
     -  Шкода. ХотЁв на ПодЁльському торжищЁ продати. ПоспЁшив  ти, ПЁвнику.
Ми добру монету втратили...
     Порося виявилось  навдивовиж веселе  Ё,  не дивлячись на сво╨  свинське
походження, охайне. ╡ одну дивну здЁбнЁсть  виявив хлопчик у поросяти - воно
мало незгЁрший нюх, нЁж Реп'ях.
     ВЁн це помЁтив при такЁм випадку.
     Якось малий  розмочував,  за наказом  дядька,  шмат  волячо©  шкЁри для
лагодження збру©.
     ВЁн  поклав ©©  у  траву  Ё наказав  Реп'яху вЁднести до Ёстобки.  Так,
заради забави. ╡ пес поволочив шкЁру не стежкою, а просто вгору, по схилу.
     А  порося  припнув  до  лЁщинового  куща,  коли спускався  з цебром  до
джерела.
     З повним вже цебром  ПЁвник пЁднявся  до  поросяти,  вЁдв'язав  його  Ё
попрямував до стежки.
     Та порося зарохкало, заметушилося Ё потягло хлопчика вгору  по схилу. ╡
п'ятачком нишпорило  по  травЁ, принюхувалось,  наче шукало слЁди Реп'яха. ╡
таки повело до Ёстобки точно по Реп'яхових слЁдах.
     ТодЁ малий намочив ганчЁрку рештками житнього кисЁлю Ё потягав ганчЁрку
подвЁр'ям, а потЁм закопав у пЁсок.
     А рештки кисЁля на пальцЁ дав понюхати поросятЁ.
     Порося  кувЁкнуло  Ё  кинулося подвЁр'ям бЁгати  Ё  нюхтити землю, поки
вЁднайшло мЁсце схованки.
     ╡ порося вЁн назвав Ходою. Як ото в старЁй загадцЁ:
     Хода ходить,
     Виса висить.
     Виса впала,
     Хода з'©ла!
     З часом ПЁвник зауважив, що Хода також,  як Ё  Реп'ях,  викону╨ накази:
"СтЁй. Лежи. ВЁзьми..."
     Але часом  на  порося нападали такЁ  веселощЁ, що воно  ставало  просто
скажене, розбишакувало, як тЁльки могло.
     Добре, якщо це траплялося бЁля Ёстобки, або десь на вигонЁ...
     ЗовсЁм Ёнше, коли це находило на порося в мЁстЁ.
     Городник  на  той   час  приставив  дядька  ПЁвня  на  подвЁр'я  будови
СофЁйського собору.
     Добрий гостроверхий паркан з усЁх бокЁв огороджував величезну будову.
     А всерединЁ огорожЁ Ё пЁдневЁльнЁ холопи, Ё вЁльнЁ смерди, Ё  запрошенЁ
майстри-мулярЁ вЁд зорЁ до зорЁ невтомно зводили будову.
     ХЁба що  трохи  випадало  ©м  подрЁмати пЁсля  обЁду, поки годували  та
перепрягали коней.
     Отут  зводились рожевЁ  мури майбутнього найбЁльшого собору, а  навколо
них кипЁла напружена праця багатьох сотень людей.
     Таке ж полчище людей, що товклись  бЁля мурЁв на пЁдмостинах, пЁдвозило
все потрЁбне  для  будови.  Це були  Ё дошки  для  опалубок,  Ё  найрЁвнЁшЁ,
найкращЁ стовбури дубовЁ, вистоянЁ не один рЁк.
     Вози  дзвЁнко©  рожево©,  жовто© та червоно©  цегли-плинфи, що  скорЁше
нагадувала   короткЁ  товстЁ   дошки,   дике  камЁння,   брили  пЁсковику  Ё
темновишневого шиферу.
     Звозили  на  подвЁр'я Ё перепаленЁ брили вапняку, трощили ©х молотами Ё
скидали у воду в  довгЁ глибокЁ ями. ШипЁла, кипЁла, вирувала  бЁла вода,  Ё
над ямами клубочилась молочно-бЁла пара.
     Ще привозили  вози  перепалено©  бито© цегли  -  ©© додавали до розчину
вапна.
     Не вся  плинфа була привЁзна На пЁвнЁч вЁд мурЁв майбутнього храму конЁ
Ё люди мЁсили глину для цегли. Холопи носили вироблену глину цеглярам, а  тЁ
вже  заправляли глину в  дерев'янЁ форми,  вирЁвнювали дощечками-правилками,
посипали бЁлим висЁяним пЁском. ╡ швидким, вЁдпрацьованим порухом перекидали
форму на вирЁвняну землю. Таке справжн╨ цегляне  поле розляглося за будовою.
Цегла на землЁ пЁдсихала, твердЁла, Ё вже затвердЁлу ©© закладали в гончарну
пЁч.  За  печами  були  гончарнЁ  майст