ернЁ та склодувнЁ. Там робили посуд Ё глечики-голосники, щоб потЁм замурувати ©х у стЁни Ё щоб вони посилювали людський голос. ╡ надсилали його у найпота╨мнЁшЁ закапелки будови. Склодуви варили кольорове скло, виготовляли скло Ёз золотом для майбутнЁх моза©к, Ё просто непрозору кольорову пасту - смальту. Ще казали, що там склодуви робили посуд Ё прикраси склянЁ - перстеньки та обручки. Отож, городник поставив дядька ПЁвня Ё ще двох холопЁв возити пЁсок до склодувно© майстернЁ. Талець сидЁв з повередженою ногою Ё готував ©жу. Тому хлопець мав змогу Ё до мЁста пЁти, Ё роздивлятись на все, що там дЁялось, скЁльки душа бажа╨. Дядько брав його з собою. ПЁсок копали пЁд горою за Боричевим Током. Там же, пЁд горою, просЁвали зразу через решето бЁлий, як снЁг, пЁсок. Щоразу вони про©здили повз мЁдних коней на БабинЁм Торжку. ЗлетЁли вони над старовинним торжищем! А якЁ вЁзерунки виведенЁ навколо вЁкон Ольжиного палацу! ╡ смарагд та золото на сходинках Володимирового. В такЁ походи ПЁвник часом Ё Ходу з собою на повЁдцЁ тягав. На подвЁр'© СофЁйсько© будови, на захЁдному краю, стояв великий тризрубний будинок. Там списували книги Ё малювали Ёкони. Отож, дядько з малим привезли пЁсок для склодувЁв. На подвЁр'я СофЁ© зразу ж за ними при©хали вершники Ё кЁлька пЁших погоничЁв придибало. ВсЁ одягненЁ по-степовому. ПогоничЁ затягли на подвЁр'я будови в'ючних кошлатих верблюдЁв. Як потЁм ПЁвник довЁдався, вони привезли земляну червону фарбу з далекого степового ЛЁвобережжя. ВЁд споглядання горбатих кошлатих велетнЁв ПЁвнику дихання збило. Малого найбЁльше вразили горби. СЁдай мЁж них - Ё сЁдла не треба! Шия вигнута, як у лебедя. Але ж товстенна Ё мЁцна! Такому, як ПЁвник, можна й у вигинЁ ши© примоститись. ВЁн стояв Ё роздивлявся на степових дивних, химерних велетнЁв, аж рота розкривши. Ну, й руку з повЁдцем послабив. ╡ не звернув уваги, так захопився, що повЁдець висмикнувся Ёз пальцЁв. ╡ поспЁшив нестримний Хода вперед та вперед, бо його рожевий п'ятачок вловив чудовий кислий, такий смачний запах вЁвсяних висЁвок, намазаних на телячу шкЁру. Бо кушнЁри готували дорогоцЁнний матерЁал - харатею-пергамен для списування книжок. Реп'ях, вЁдтодЁ, як ПЁвник придбав Ходу, повсякчас був поруч при поросятЁ. Хоч його Ё вивчив для полювання дядько ПЁвень, та все ж вЁн був Ёз породи пастуших собак. Тепер йому було кого доглядати Ё берегти. Реп'ях застережливо гавконув Ё кинувся за Ходою. А неслухняний Хода побЁг по вогкЁй плинфЁ. ╡ добре слЁди ратицями карбував по глинЁ, за ним пес пострибав - теж слЁди ставив. Хлопчик, не тямлячи себе вЁд жаху, мов увЁ снЁ, теж побЁг по плинфЁ. Знав, що чинить страшну шкоду, а про те - не мЁг спинитись. Стрибав Ё стрибав по плинфЁ. Гонитва тривала недовго, але Хода, Реп'ях Ё хлопчик позначили чимало цеглин. Дядько ПЁвень стояв перед митрополичим чоловЁком Ё покЁрно опустив голову. Йому протягував служка того чоловЁка церковного дощечку з надряпаними по восковЁ знаками. СкЁльки плинф зЁпсували слЁдами Хода, скЁльки Реп'ях, а скЁльки необачний небЁж, Ё скЁльки плинф розваляла весела компанЁя. Усе було списано - до ╨диного слЁду. - У тебе ╨ грошЁ сплатити збитки? - Нема╨. Я боярський боржник. - ТодЁ, крЁм княжого уроку, ти ще вЁдробиш два тижнЁ! - СпасибЁ за ласку. - Дядько низько, низько вклонився митрополичому чоловЁковЁ, Ё його служцЁ. Набагато нижче, нЁж треба ©м кланятись. А малий знав, що дядько так низько кланя╨ться, щоб не було видно, як у нього побЁлЁли стиснутЁ губи. ╡ щоб цей посЁпака, наглядач чортЁв, не примЁтив, як шаленою люттю налива╨ться погляд ПЁвня... Дядько лише двЁчЁ оперЁщив батогом небожа. КрЁзь стуленЁ зуби процЁдив: - БЁгом додому! Та не трапляй менЁ на очЁ, поки не вЁдЁйду... Прости мою гнЁвливЁсть, Боже! - ╡ вЁн тричЁ широко перехрестився. Малий тЁкав вЁд будови храму, немов за ним гналися чи вовки, чи болотнЁ духи. А повЁдець Ходи стискав Ёз такою напругою, що нЁгтЁ збЁлЁли. ШкЁра на плечах Ё спинЁ, руках палала, мов обварена окропом. В ЁстобцЁ малий допомЁг Тальцю куховарити, помив посуд, наносив воду... ╡ тЁльки тодЁ, коли побачив, що Ёз Золотих ворЁт ви©здять ©хнЁ конЁ, схопив торбу та й побЁг на Оболонь. Туди мали вигнати коней Будий ще й четверо ©хнЁх холопЁв. Звичайно, Ходу вЁн потяг за собою, Ё Реп'ях з ними подався. ВечЁр западав швидко, Ё в тернинах на схилах пробували голоси солов'©. Вже пЁдходив кЁнець ©хнЁх спЁвЁв, все менше й менше чулося спЁвакЁв у синЁх густих сутЁнках. Малий прив'язав до куща порося Ё полЁз до тепло©, майже гарячо© води. ВЁн печерував. Все брав: Ё рибу, Ё ракЁв, що траплялися Ё самЁ йшли в руки. Отож, коли пастухи пригнали коней, мав цЁлу купу риби Ё ракЁв. Холопи зрадЁли, як малий принЁс свою рибу, Ё посадовили до свого гурту. Дядька з них нЁхто не жалЁв, що йому додалося роботи. ╡ малого не лаяли. ТЁльки один митрополичий чоловЁк у всЁх викликав злостивЁсть. ТЁльки шука╨, де б здерти шеляги й вивЁрки. ХЁба не однаково, чи буде там поросячий знак, чи собачий, чи п'яти людськЁ? Все одно плинфа пЁде у мур, заллють ©© вапном Ё хто ©© бачитиме? ПЁвник теж так думав. Але вЁн особисто вирЁшив, що таку покару наклав наглядач тому, що ця плинфа була призначена для храму. ╡ дЁйсно, плинфа зЁ слЁдами ПЁвникових п'ят Ё ратиць Ходиних потрапили в мури СофЁ©вського собору. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха вЁдвезли до Золотих ворЁт Ё поклали в мур на другому поверсЁ над брамою, де незабаром мала пЁдвестися надбрамна церква. Що це - щира правда, можна було переконатися в СофЁ©вському музе©, бо в експозицЁ© протягом багатьох рокЁв були виставленЁ плинфи Ёз слЁдами ратиць Ё дитячо© ноги. А плинфи Ёз слЁдами Реп'яха знайшли при розкопках Золотих ворЁт у 1980 роцЁ, коли готували реконструкцЁю цЁ╨© споруди. Б╡ЙКА НА ПАСОВИЩ╡ Наближалося свято Купали, Ё по всЁх церквах, мурованих на ГорЁ, по дерев'яних - на ПодолЁ, попи-греки Ё нашЁ почали проповЁдувати проти поганських старих звича©в. ЗастерЁгати проти хороводЁв Ё купальських вогнищ, проти бЁсЁвського спЁву, танцювання та стрибання через вогнища. Митрополит призначив на Купальську нЁч всенощну службу в церквах Ё передав у наказ калугерам сво©м, себто попам, щоб споглядали, хто з прихожан не з'явиться на молитву. Але простЁ люди, особливо на ПодолЁ, на КопировЁм кЁнцЁ, ще за день, потихеньку вийшли з мЁста. ╡ пЁшли у вЁддаленЁ дЁброви до пота╨мних лЁсових руча©в, рЁчок та озерець. Дядько ПЁвень був у розпачЁ, вЁн хотЁв Ёти на всенощну до Десятино© церкви. Та не приведеш Ёз собою всЁх боярських холопЁв туди. Та й хто глядЁтиме-за кЁньми Ё самою Ёстобкою, за припасами, зрештою? Лишити холопЁв - без сумнЁву - подадуться на Ёгрища бЁсЁвськЁ, а полоненЁ можуть втекти. ТодЁ ПЁвень мучаючись, Ё клянучи долю, попрохав огородника на Купальську нЁч потримати у стайнЁ пЁд замком Ляха Ё НЁмця. ВЁн також вирЁшив коней не гнати на пасовища, а тримати на конов'язЁ. А робЁтникЁв-холопЁв городник йому порадив не утискати Ё не неволити, нехай буде Богу щира молитва одного ПЁвня, нЁж шамотЁння дюжини байдужих холопЁв. Дядько цЁй порадЁ зрадЁв, бо в нього голова аж пухла вЁд повсякчасних турбот. ╡, певно, зовсЁм забув про ПЁвника, бо не взяв його Ёз собою на всенощну вЁдправу. ПЁвник нагодував Ё пЁвня Ё порося, Ё Реп'яха, Ё взявся за коней. ВичЁсував ©м гриви Ё хвости, вичищав кошлатЁ бабки. Це були лЁсовЁ конЁ: товстЁ, Ёз здоровенними тулубами, грубими короткими шиями Ё густим волосЁнням на ногах. По конях зразу впЁзнавали, що вони древляни. А в княжих людей якЁ ж гарнЁ були конЁ! ВисокЁ, стрункЁ, тонконогЁ й зовсЁм без кошлатостЁ. Казали, що князь тих коней закуповував Ё в угрЁв, Ё в грекЁв царгородських, Ё навЁть в пЁдступних кровожерних печенЁгЁв. Що правда, пЁсля того, як князь Ярослав розбив окаянного Святополка, казали, що печенЁги кудись зникли, розпорошились, подались геть, чи пошесть ©х якась подушила. А деякЁ люди казали, Ё малий ПЁвник це сам чув, бо вЁн до всього прислухався, що печенЁги просто розбрелись по степових околицях Ки©всько© землЁ. ╡ час вЁд часу пробЁгають по селах прикордонних Ё полюють на людей. ПЁвник чекав темряви, щоб непомЁтно зникнути з подвЁр'я. ╡ ще вЁн помЁтив, як кЁлька молодших холопЁв, потиху крадучись, пЁшли з двору. А Талець Ё Будий Ё ще старшЁ розвели багаття на подвЁр'©. Малий з подиву уздрЁв, як звЁдкЁлясь з туману виплила городникова служниця. ╡ тримала вона в руках глечик. В таких глеках настоювали хмЁльний мед. Спадала темрява найкоротших лЁтнЁх ночей, як до Ёстобки ще пЁдЁйшло кЁлька дЁвочих постатей. Талець нагрЁв бубон над вогнем, а Будий спробував струни гудка, хтось продував сопЁлку. ПЁвник озирнувся й тихо-тихо вЁдступив межи конЁ . Вперше за всЁ днЁ поспЁшав сам без Ходи Ё Реп'яха. Хода, добре нагодований, спав пЁд возом у сЁнЁ, а Реп'ях його охороняв. Малий пЁшов у густих сутЁнках швидкою ходою непомЁтними, але добре йому вЁдомими стежками. Тут, на Ки©вських горбах, у глибоких долинах, неможливо заблукати. Тут нема жодного мЁсця, яке було б схоже на друге. То в землЁ древлянськЁй Ё в прип'ятських оболотах можна заблукати. ПЁвник одяг постоли, а в постоли на ноги навернув м'якенькЁ онучЁ ще й моху наклав, щоб не так ноги тупали об землю, хоч його хода Ё так була нечутна. За десять перелетЁв стрЁли вЁн уже був на узвишшЁ, в ЛиповЁм гаю. ЗвЁдси, з високого мЁсця, було видно: на далеких верхах горбЁв запалювались вогнища. ПЁвник поспЁшав на пЁвдень до ЛибЁдЁ, тЁльки не до перевозу, а значно далЁ, вниз по течЁ©. За вогнищами на пагорбах, почали свЁтитись вогнЁ Ё в долинах, глибоких ярах. Не вЁд бЁгу, а вЁд хвилювання в малого закалатало шалено серце. Було страшно, бо не знав, чи не прича©лись де княжЁ люди, щоб хапати тих, хто поганськЁ Ёгрища водить. Було страшно, щоб не помЁтили парубки Ё дЁвчата його малолЁтнього, за таке зухвальство йому можуть бути великЁ непри╨мностЁ. ╡ ще йому хотЁлося подивитися, як дЁвки ворожать на водЁ, як скачуть через вогонь парубки Ё дЁвчата, як спалюють опудало Купали. Малий поспЁшав через гай Ё на якийсь час дерева закривали вогнЁ на найвищих пагорбах. Коли ж вЁн знов вийшов на хвилясту рЁвнину, покриту невисокими чагарями, то побачив, що кЁлькЁсть далеких вогнЁв збЁльшилась. З'явились на схилах Ё рухомЁ вогнЁ. ОднЁ з тих вогнЁв крутились на невеличкому просторЁ - то зникаючи, то з'являючись з-за чорних куп дерев. ДругЁ вогнЁ виникали на горбах Ё котились униз Ёз шаленою швидкЁстю. Ще здавалося, нЁби за ними, по всьому схилу гори тягнуться червонЁ вогнянЁ хвости. Спочатку малий не мЁг второпати, що це воно, аж раптом став Ё вдарив себе по лобЁ. Та тож вогнене колесо вогненно© колесницЁ бога Сонця. Добре, що тут такЁ височеннЁ гори Ё можна сонячнЁ колеса пускати. Ось стежка пЁшла вгору серед густих чагарЁв. Коли ПЁвник подряпався на гребЁнь горба, йому просто в вЁчЁ вдарили вогнЁ. ВЁн вЁдскочив назад пЁд захист тЁнЁ густого куща. Добре обдивився освЁтлену галявину Ё здивувався: посеред галявини, на гЁлках засохлого дуба палили в'язанки сухо© берести. НЁде нЁкого. Малий нЁчого не зрозумЁв спочатку. ╡ тому обминув освЁтлену галявину в кущах, далЁ по стежцЁ прийшов вгору над урвищем Ё побачив багаття, бЁля якого теж нЁкого. А знизу свЁтло вЁд багаття проривалось крЁзь кленове верховЁття червоними променями Ё сполохами золотих Ёскр. ╡скри високо летЁли вгору роями густих вогняних бджЁл. Але далЁ якЁсь темнЁ тЁнЁ по навскЁсному пагорбЁ над рЁкою скакали навколо трьох величезних вогнищ. Малий згадав розмову старших, що сперечалися мЁж собою Ё гадали, чи попини цього разу випросять у князя стражу, щоб ганяти купальськЁ Ёгрища. Певно, отЁ всЁ вогнЁ, про всяк випадок, розпалили юнаки, щоб сплутати, а одночас Ё подратувати стражЁв. Але малий чув ще й таке. Говорили мЁж собою поважнЁ каменярЁ на СофЁ©вському подвЁр'©: "Не буде наш каган попЁвським забаганкам потурати - не посилатиме стражу проти купальських Ёгрищ". "Авжеж, - погодився другий. - ПЁсля того, як препадлючий АнастасЁй покрав усЁ княжЁ скарби Ё подався до ляхЁв, каган став обачнЁший. Не всяке слово грецьке зразу чу╨... БЁдна наша земля... На Бога менЁ не шкода останнього шеляга... Але ж наше золото й срЁбло, Ё хутра на церкву, пливуть до Царграда". "Тихше, - ще хтось почу╨! "- Ё каменярЁ рЁвно задовбали важкими теслами по рожевих шиферних плитах. ПЁвник по зЁрках побачив, якраз пЁвнЁч настала. Настав час ворожЁння. Тепер треба перейти ще два пагорби Ё там, за тими долинками чарЁвне мЁсце. Там, де влива╨ться повноводий ручай до ЛибЁдЁ. Там, говорили мЁж собою старшЁ, ворожать, за поганським звича╨м, дЁвчата на вЁнках. Потихеньку переказували, що в тому мЁсцЁ, хто ворожить, в того все збува╨ться точнЁсЁнько! Чи погане, чи хороше - як наворожилось! Тому в це мЁсце не всЁ вЁдважувались прийти, а раптом горе наворожиш?! ЛибЁдь круто звернула на захЁд. ╡ було видно далеко всЁ пагорби в вогнях. Було видно, як оддалЁк на однЁй галявинЁ водили волЁв Ё корЁв зЁ свЁчками на рогах. Он на тих водах з човнЁв пускали вЁнки зЁ свЁчками. ПЁвник подивився вниз на галявину, вона була рЁвна-рЁвнесенька до само© води, поросла шовковистою травою. З усЁх бокЁв ©© оточували велетенськЁ тополЁ. СвЁтло йшло знизу крЁзь вЁття Ё малому здавалося не таким яскравим, як ЁншЁ багаття. Але смЁх чувся лише дЁвочий. Висвистували весело кугички, гудЁла сопеля, Ё раз по раз лупав бубон. Малий йшов стежкою обережно, тихо спускався униз до рЁчки. КрЁзь кущЁ пробивалося червоне свЁтло, все на галявинЁ починало рухатися швидше й швидше. Коло танцЁвниць крутилося навколо яскравого багаття. Спалахи вогню то висвЁтлювали людськЁ постатЁ з усЁма подробицями, то робили ©х чорними тЁнями. ЧорнЁ тЁнЁ змЁнювались бЁлими постатями, червоне свЁтло заливало червЁнню половину лиця, половину ховало в тЁнЁ. ПЁд уквЁтчаним деревом клена шарпалося три освЁтленЁ постави. Одна метеляла головою Ё з неймовЁрною швидкЁстю видобувала свист Ёз очеретяних з'╨днаних свистульок-кугичок. Друга притупувала ногами, рвзгойдувалася, метеляла довжелезними косами Ё дула в довгу сопЁлку, брови в не© пЁднЁмались на лоба Ё очЁ закочувались догори, тЁльки бЁлки вЁдблискували червоним вЁд вогню. Третя була геть дебела, Ё мала голову, так покриту намЁткою, що й лиця не було видно. Вона щосили гатила калаталом у бубон, притоптувала ногою. ╡ чим швидше вЁдбивала вона калаталом по бубону, тим швидше неслися в танцЁ танцЁвницЁ. Крутилося живе колесо людських тЁл, розвивалися ©хнЁ коси, мерехтЁли намЁтки замЁжних, бряжчало намисто на дЁвочих шиях, а на головах у них у всЁх були вЁнки, а в довгому волоссЁ розвивалося зЁлля любистка Ё м'яти, Ё василькЁв, Ё довголисто© трави лЁпника. Та трава збиралася дЁвчатами, щоб приворожити до себе хлопцЁв, щоб знайти собЁ чоловЁка. Свист кугичок Ё калатання бубона досягло тако© сили й швидкостЁ, що малий затамував подих, Ё враз ланцюг живий луснув Ё розЁрвався, малий видихнув з полегкЁстю. Але рух ще бЁльше посилився, тЁльки тепер почалося стрибання через вогнища. ТанцЁвницЁ схопили ляльку солом'яну всю в прикрасах, що стояла пЁд деревом, Ё почали з нею стрибати через багаття. Вони передавали ляльку з рук до рук, Ё коли одна розбЁгалася Ё стрибала з лялькою через вогонь, ЁншЁ починали ще сильнЁше ляскати в долонЁ Ё приспЁвувати: "Ой, грайте, грайте, в дудочку грайте, Купалу вславляйте! Купалу вславляйте!" Малий Ё незчувся, як почав пЁдспЁвувати: "Ой, грайте, грайте!.." притупувати ногою по кореню старезного похиленого клена. ВЁн до нього прихилився, просто лежав на ньому животом, вЁн притупував ногою Ё поводив плечима, як Ё танцЁвницЁ внизу. ВЁн цього Ё не помЁчав, що вЁн пЁдспЁву╨ Ё пританцьову╨, захоплений купальськими Ёгрищами. Ось одна жЁнка в намЁтцЁ Ё васильковому вЁнку наблизилась до вогню, схопилась за подЁл сорочки, Ё пригнувшись, одним рухом стягла Ёз себе сорочку Ё кинула ©© до вогню. На хвилю сорочка збила полум'я Ё стало темно. Коли за мить вогонь огорнув сорочку, нага жЁнка вже добЁгла до краю берега, Ё високо знявши руки, стрибнула в рЁчку. ОстаннЁ знову схопились за руки Ё знов навколо вогню закрутилось живе коло. СпЁвали, гукали, а музики так вигравали, що пЁт ©х зливав ручаями. ПЁвниковЁ було видно, що ©хнЁ сорочки на плечах, пЁд пахвами, на стегнах потемнЁли Ё облипли по тЁлу. За першою молодицею до багаття стала друга. Але вона, роздягшись, свою сорочку лишила на землЁ, а до вогню кинула дитячу сорочечку. ПЁвник добре знав, що це значить: перша молодиця сама хворЁла, через те не могла понести, а в друго© хворЁла мала дитина. Разом Ёз сорочками у купальському вогнЁ спалювали жЁнки й хвороби. Ось Ёз-за пагорбЁв почало свЁтлЁшати небо. Сходив мЁсяць. Як виплив майже повний мЁсяць - всЁ закликали в один голос! Коло рухалося швидше, швидше! Враз жЁнка з бубоном викинула руку з калаталом Ё торкнулась плеча наймолодшо© дЁвчини. Була вона роки на три старша за ПЁвника, може на рЁк старша за доньку коваля. Ось чому та, з бубоном, поводила головою, немов шукала когось. Вона стежила за дЁвчиною. ДЁвчина вЁдпустила руки Ё вистрибнула в середину кола на яскраве свЁтло. Тремтячими руками тягла з себе сорочку Ё заплуталась у рукавах. А коло танцюристок шалено крутилося, вже не маючи сили спинитись. ╡ всЁ волали, аж у вухах лящало: "Купало, Купало, Купало!" ДЁвчина зняла з голови вЁнок, затисла його мЁж колЁньми, Ё одним рухом вЁдкинула на землю сорочку. ТодЁ взяла вЁнок на голову, перескочила на край вогню, прослизнула мЁж руками дЁвчат, стрибнула з берега у воду. ВЁнок спав з ©© голови Ё поплив на середину рЁчки. Сама вона вилЁзла з води Ё вскочила до кола. ВилЁзли з води й молодицЁ Ё теж стали до танцю. ╡ ©хнЁ великЁ, особливо першо©, провислЁ груди метелялися з боку на бЁк, скакали вгору Ё вниз Ё ляскали по мокрому тЁлу. МЁсяць геть зовсЁм пЁднявся вгору. ТодЁ музика враз увЁрвалася. А танцюристки все неслися навколо вогнища. Тро╨ жЁнок-музик пожбурнули сво© Ёнструменти, скинули одяг Ё вскочили до кола. ПЁвник тепер бачив лише ту, що вибивала калаталом по бубону. Вона бЁгла у швидкому вертЁннЁ танцю Ё було дивно, як вона, гака дебела, швидко й зграбно руха╨ться! ОднЁ груди в не© були завбЁльшки з голову ПЁвника кожна. ДовжелезнЁ, з чорними набряклими сосцями. МогутнЁ чресла, з глибокими ямками на крижах Ё тЁло ©© так само блищало у свЁтлЁ багаття, як Ё в тих, що вилЁзли з рЁчки. Коло ще разЁв три пронеслося навкруги багаття Ё розпалося. ВЁн дивився в ©© лице з ледь вирлатими очима, Ёз роздутими нЁздрями кирпатого носа. Рвонувся назад за дерево. Оступився. Завалився навзнак Ё, боляче вдарившись об корЁння головою, покотився на галявину вниз. Товстуха щосили заволала. - Тихо! МовчЁть! Пропаде ворожЁння. На менЁ все зависа╨! Цур! Цур! Цур! ВсЁ заклякли нерухомо. НавЁть декотрЁ з розкритими ротами. ╡ в очах у всЁх був розпач - пропало ворожЁння!!! Малий лежав голЁчерва Ё не ворушився - все тЁло його затерпло. - Слухайте мене! - В голосЁ товстухи вЁдчувалась така сила, що всЁ зразу ж мовчки пЁдступили до не©. - Ти, ти й ти! - Вона тицьнула на наймолодших дЁвчат. - Тримайте його руки, ноги, голову! А ти, - вона взяла за руку наймолодшу купальницю, - закрий йому очЁ. ПЁвник занЁмЁв вЁд страху Ё не пручався. Коли над ним схилились нагЁ тЁла, коли до його обличчя наблизились тремтливЁ перса, мокрЁ гарячЁ долонЁ легко лягли на його повЁки. ПотЁм важка гаряча рука лягла йому не серце. ╡ мЁж чужими пальцями вЁн вЁдчув, як вЁстря ножа дотика╨ його крЁзь сорочку. ПотЁм руку вЁдняли Ё вЁстрям ножа провели по сорочцЁ хрест на хрест. ╡ зразу ж на сорочку злилась хмЁльна медова рЁдина. Гучний голос сповЁстив: - Кров пролилась! ТЁло кидайте у воду. ╡ ПЁвника пЁднесли вгору Ё бЁгцем, бЁгцем понесли до води. Щосили розгойдали. Кинули у рЁчку. Тепла вода Ёз страшним шумом зЁйшлась над його головою. ВЁн зрадЁв - живий! Його не закололи! Незважаючи на одяг, що облипав його тЁло Ё заважав рухатись, поплив навпростець на правий берег ЛибедЁ. Та його наввимашки наздогнала молодиця. - Не тЁкай! Вертай до берега. А з берега танцЁвницЁ стрибали у вЁнках. ВЁнки злЁтали з ©хнЁх голЁв. ТодЁ вилазили на берег Ё бЁгли по березЁ до звороту рЁки, стежачи за сво©ми вЁнками. Вгадували свою долю. ДалЁ звороту нЁхто не ходив. ВЁд звороту поверталися до багаття, Ё знов водили танок пЁд кугички та сопелю. Товстуха, тЁльки почула музику, зразу ж розЁбрала донага хлопця, вЁн Ё писнути не встиг та й не посмЁв. - ПЁшли до багаття. Поведемо танок! ╡ товстуха врЁзалась у коло там, де була наймолодша дЁвчина. За лЁвицю його тримала найтовстЁша, найгрудастЁша жЁнка, а за правицю - наймолодша дЁвчина. Спочатку вЁн не бЁг, а його просто тягли, несли за руки, а потЁм звуки кугичок та сопелЁ почали пробиватись крЁзь шум до його слуху. ╡ наповнили його тЁло полегкЁстю Ё радЁстю. ВЁд цього й сила, й прудкЁсть у ногах з'явились. ╡ вЁн вже гнав Ё гнав з усЁма по колу, щосили б'ючи п'ятами. Дебела вирвала його Ёз ланцюга танцюристок Ё помчала до вогню. Вони вдвох просто перелетЁли через тахнуче вогнище. Коло знов розпалось. Його хапали за руки ЁншЁ Ё стрибали з ним через вогонь. Коли вЁн почав стомлюватись, звЁдкЁлясь з'явилась товстуха кирпата, вирлата. Вона тягла великий оберемок свЁжостятого очерету. Пожбурнула його на яскраве полум'я. СвЁтло згасло. ЗашипЁло й затрЁскотЁло мокре бадилля на жаринах. Над багаттям заклубочився густий бЁлий дим. ╡ покрив усю галявину. ТодЁ товстуха схопила свЁй Ё хлопчикЁв одяг Ё пЁд покривом диму подалась у кущЁ. Хлопчик за нею. Межи темного гЁлля попереду викручуються, хилитаються пишнЁ бЁлЁ стегна. Ось тЁльки руки простягни Ё торкнись. ВЁн не втримався - простягнув руку Ё торкнувся. ╡ вона стала Ё поволЁ повернулась до нього, просто вЁддаючи себе всю на огляд Ё на дотик! ВЁн гладив Ё гладив ©© великий шовковистий живЁт, торсав величезнЁ, неймовЁрнЁ груди, м'яв пальцями набряклЁ, твердЁ сосцЁ. Та ось вона вЁдкинулась назад, вЁдхилилась Ё стегнами, Ё животом, Ё рука ПЁвника зависла в повЁтрЁ. Знов вЁн бЁг за нею по добре витоптанЁй стежцЁ. Ось вони з розгону вискочили на галявину, залиту срЁблом мЁсячного свЁтла. Старезна засихаюча липа така чорна, наче обгорЁла вЁд блискавки. ЖЁнка стала пЁд липою, а ПЁвник з розгону налетЁв на не©, занурився лицем межи пишних гарячих грудей. Вона впустила на срЁблясту траву його мокрий одяг Ё показала рукою: "Вдягайся!". ВЁн розбирав, розправляв свЁй одяг, а вона стояла в якихось двох кроках, не бЁльше, вЁд нього Ё поволЁ обертала намЁтку. ПЁвник вЁдчув, як вЁд не©, вЁд ©© мокрого важкого волосся тягне димом багаття Ё тонким ароматом любистку Ё ще якогось зЁлля. З усЁх горбЁв Ё ярЁв над ЛибЁддю долинали несамовитЁ пЁснЁ та шалена музика. Десь за горбами, на сходЁ пропЁяв далекий пЁвень. Малий подивився на зорЁ - Ё здивувався - вони тЁльки-тЁльки зрушились. А йому здавалось, що проминула вся нЁч Ё вже ось-ось настане свЁтанок. ЖЁнка широко розчепЁрила пальцЁ Ё притисши до ключиць навхрест складенЁ руки з силою натискала на сво╨ тЁло, огладила всю по набряклих важких персах, по животу, по рвзлогих стегнах, пружно зЁгнулась, пройшлась, втискаючи пальцЁ в тЁло по колЁнах Ё гомЁлках. Рвучко розправилась, Ё велетенськЁ перса загойдались, заметелялись з боку на бЁк. Заметеляла головою. З усЁх пагорбЁв Ё мисЁв рЁки долинали шаленЁ ритми танцЁв Ё нестримнЁ, запальнЁ голоси спЁвачок. Десь за пагорбами пропЁяв ще раз пЁвень. ╡ оголена товстуха схопилась за одЁж Ё миттю накинула сорочку Ё вправними рухами доправила намЁтку, пЁдперезала сорочку крайкою. ЖЁнка вже вдяглася, а малий обмотував ще онучЁ Ё натягав постоли. Коли вЁн пЁдвЁв голову, щоб ще раз подивитись на цю зграбну товстуху, бЁля дерева нЁкого не було. ПЁвник розчаровано похитав головою, а йому ж так кортЁло спитати, хто вона Ё звЁдки вона. Тут вЁн, обгортаючи крайку, з жалем згадав свого ножа. ╡ лезо добре, Ё ручка поцяцькована. Хоча добре, що ножа тЁльки забрали, а могли ж Ё втопити. ╡ хто б там почав допитуватись - хто втопив? Сам полЁз у воду на Купала, от Ё захлинувся. ВЁн уже збирався полишити галявину Ё озирнувся на остаток. Високо на стовбурЁ, йому треба пЁдстрибнути щосили, або подертись, встромлено його нЁж, а на нЁж завЁшено вЁнок Ёз волошкЁв. От яка добра та кирпата товста молодиця - приворожила йому якусь синьооку. ╡ хитро як наворожила - вЁн Ё не прохав. Адже йому такого ще й не належить, вЁн ще малий, щоб заклинати й ворожити на якусь дЁвку. А ця чарЁвниця-товстуха сво╨ю зграбною рукою потнула ножа в суху липу. З розгону пЁдстрибнувши. ПЁвник видер ножа, Ё вЁнок сам насунувся йому на руку. Та на руцЁ вЁн його нести не став, а натяг на голову. ╡ тут вЁн зрозумЁв - ця добра товста молодиця була й хитрюща - вона вивела його з Ёгрищ Ё не дала йому додивитись найголовнЁшого - коли на передденнЁ будуть топити Марену Ё спалять Купалу. ╡ водночас вона зробила його учасником пота╨много, найпота╨мнЁшого ворожЁння на плЁднЁсть. Саме про це ворожЁння вЁн, ще зовсЁм безштаньком, чув, як говорили молодицЁ, озираючись, щоб не було де дЁтлахЁв старших. А на нього, безштанька, вони Ё уваги не звертали. ВЁн зрозумЁв, що коли вЁн голий з голими купальницями стрибав через багаття, що вЁн був уособленням Ярила, що розпалю╨ хЁть, ярЁсть Ё оплЁдню╨ все живе. А цим вЁнком Ё ножем товстуха нЁби говорила: "Ось тобЁ щаслива ворожба! ТобЁ випало, бЁльш нЁж кому, тобЁ дозволили бЁльш, нЁж кому! Отож Ёди Ё мовчи, як належить дитинЁ! Як мовчить вЁнок, як мовчить нЁж, як мовчить сухий стовбур!" ВЁн поспЁшив додому швидко й радЁсно. ПеребЁгав з пагорба в долину, Ё з долини знов на пагорб. ╡ ще ПЁвник вирЁшив мертво про все мовчати. ╡ тодЁ той, мЁський Бог, зроблений на глинянЁй дощечцЁ, з сяйвом навколо голови, нЁчого не знатиме. НЁ, вЁн його не обдурюватиме, богЁв дурити не можна. Просто вЁн мовчатиме, бо той Бог мЁський. ВЁн там всим розпоряджа╨ться. ВЁн новий Бог. А старЁ боги живуть Ё в деревах, Ё в каменЁ, Ё в джерелах, Ё в блискавках... А позаду нЁч купальська сяяла вогнями, вибухала спЁвом. Та поволЁ все затихало, бо вЁн вЁддалявся вЁд рЁчки Ё наближався до осель. Та коли вже до пагорба лишалось зовсЁм трохи, вЁн побачив кЁнськЁ тЁнЁ, що рухались безшумно через белебень до невеличкого гайка. ВпЁзнав коней. ╞хнЁ конЁ. Але не йдуть, а пливуть без звуку. ╡ копита не б'ють об затвердЁлу, як камЁнь глинисту стежку! Не Ёржуть Ё не порскають. ВЁн припав пЁд кучу. Уважно придивившись, побачив на спинЁ в ГнЁдо©, а саме це була вона, розпластану людську постать. А з гайка пропищала дрЁмлюга. ╡, лежачи на ГнЁдЁй, тЁнь теж вЁдповЁла голосом дрЁмлюги. Отже, це татЁ. ╡ вони зводили п'ятьох ©хнЁх коней. Малий натяг через голову вЁнок на шию Ё потиху попрямував вЁд куща до куща. Униз. Щоб наблизитись непомЁченим до гаю. Це йому вдалося. Чутке вухо хлопчика вловило слова суперечки двох: - Чого ти один прийшов?.. Ви що, з ним подурЁли?... Трьох коней було мало?.. Що вЁн там робить?.. - Тих-х-хо! - ШипЁв певно той, що при©хав, лежачи на ГнЁдЁй. - Там ще добрих двЁ кобили. ВЁн ©х ось-ось приведе!.. - Ану швидше вЁдправляйся до нього Ё давай назад. Час уже до схованки. Ось-ось почнуть з Ёгрищ вертатись Ё нас побачать! ╡ схопив, певно, за горлянку того татя, що пригнав коней, бо вЁн захрипЁв. - Зараз я,.. та зараз же... ╡ зразу ж вЁд купини дерев вЁддЁлилась тЁнь Ё побЁгла пЁдтюпцем через вЁдкрите мЁсце Ё вмить щезла за пагорбом. ПЁвник тихо-тихо, обережно-обережно посувався мЁж кущами вперед Ё молив подумки нового Бога Ё всЁх старих богЁв, щоб вони розчистили його шлях до коней вЁд сухих гЁлок. О диво, справжн╨ диво, певно, хтось почув його молЁння, благання, бо жодна суха гЁлка не трЁсла пЁд його постолами, поки вЁн переходив до гаю. Один чоловЁк при оголенЁм мечЁ, бо лезо зблисло, мов блакитна вода в чорнЁм мороцЁ, перед ГнЁдою присЁвши, обмацував ©й бабки. ДвЁ ЁншЁ кобили теж були в путах. Ще двЁ ЁншЁ були прив'язанЁ до грушЁ-дички Ё тупцювали стривожено, та тупотЁння ©хнього не було чутно. На мордах хлопчик чи розгледЁв, чи, скорЁше, вгадав, - були затягнутЁ закрутки. Малому стислося серце вЁд уяви, який то бЁль терплять конЁ. Копита у всЁх добре були завинутЁ ганчЁрками. Все було так, як розповЁдали старЁ холопи на боярськЁй кухнЁ. ТЁльки от зброя в татя була не обушок, не нЁж, не сокира, а дорогоцЁнна, яку може придбати тЁльки дружинник чи багатий купець. Хлопчик припадав до землЁ, часом повз навкарачках, Ё все до грушЁ-дички, до прив'язаних коней. Йому вдалося з першого поруху вЁдв'язати вуздечку однЁ╨© кобили, ╡ навкарачках полЁз, полЁз, тягнучи за собою повЁд. ВЁн затяг ©© за кущЁ. Помацав путовЁ суглоби - не боркана. ТодЁ зразу ж вхопився за закрутку, щоб звЁльнити ©й дихання. Спочатку нЁяк не пЁддавалася закрутка - так була линва перекручена. Та все ж, з рештою-решт, пЁшла, Ё морда звЁльнилась. ╡ кобила, задерши вишкЁрену пащу, щосили заЁржала, аж луна лупонула горбами. Хлопчик, мов вивЁрка, скочив на кобилу Ё вдарив ©© п'ятами. Поруч виросла тЁнь з пЁднятим лискучим мечем. Меч свиснув то© митЁ, коли кобила робила перший стрибок. Клинок свиснув Ё торкнув по вЁнку Ё по ши© кобилЁ. Кобила, збрикуючи, здиблюючись, геть очманЁло понесла малого вгору до белебеня перед Золотими воротами. Малий вчепився руками, Ё зубами прихопив густу гриву. З рани прискала кров Ё бризкала малому на лице, на праву руку Ё ногу. ВЁн припав, прилЁпився до кобили, молив усЁх богЁв Ё духЁв не скидати його з обЁсЁло© кобили. ╡ тому вЁн не бачив, як на просадЁ мЁж кущами з'явилось дво╨. Один вже зготувався - розкручу╨ над головою обушок. Вони не боялися налякано© кобили. Але вони не бачили, що вона зранена в шию. Один свиснув зненацька. Кобила нЁби затрималась. ╡ то© ж митЁ другий опустив гирьку обушка на голову хлопцевЁ. Та цЁ╨© чарЁвно© ночЁ удача була з ПЁвником. Гранчаста гирька розсЁкла вЁнок Ё понеслась далЁ вниз, розриваючи сорочку на малому Ё зриваючи з хлоп'ячо© спини довгу смугу шкЁри. ВЁд болю малий заверещав наче спЁйманий за╨ць. Кобила пЁдпала на переднЁ Ё щосили пЁдкинулась заднЁми. ╡ закрутила, понесла хто зна куди - через чагарЁ, через бур'яни, по схилах, по дорозЁ. Та все з вибриком, з гоготЁнням. Малий нЁчого не тямив, в головЁ гули джмелЁ, а з рота накочувалась солона кров - то вЁн гривою порЁзав собЁ губи. Головне не впасти. Куди б не занесла його обЁсЁла кобила - вона вЁднесе його подалЁ вЁд татЁв-душогубцЁв! Кобила не пЁдвела. Попетлявши та покрутивши схилами й белебенями, вона принесла ПЁвника до Ёстобки. ╡ впала бЁля конов'язЁ. Саме тодЁ - як роз'юшений до краю дядько ПЁвень схопив Тальця Ё закручував на ши© аркан, хотЁв завЁсити на стовпЁ конов'язЁ. А ЁншЁ холопи всЁ були п'янЁ. Хто де попадав, там Ё лежав. ВЁд них смердЁло перегаром хмЁльним, Ё нЁхто з них геть нЁчого не тямив. Власне, вони спали п'яним небуттям Ё нЁякими зусиллями ©х не можна було розбудити. Ось валявся Будий Ё чиясь служниця. Багаття було чимале, Ё хоч воно вже й тахло, проте все добре освЁтлювало навколо. ПЁвень кинув Тальця, Ё той завалився на землю снопом. Схопив скривавленого хлопчика. - Ти живий? Малий витер з лиця кров Ё заклЁпав повЁками, щоб хоч щось нормально бачити. - ЗовсЁм живий! Це кЁнська кров... Вони там у кленовЁм гаю... ╞х тро╨... Один з мечем... - Можеш на конЁ сидЁти?! - ╡ можу сидЁти, Ё можу й ускач гнати! - ЗнЁми сорочку! Вдягни свитку! Шапку! Сам кинувся до стрЁхи Ё вихопив з-пЁд стрЁхи рогатину, А з Ёстобки винЁс лук, стрЁли та сокиру. Скочив охляп на Строкату. МЁцна кобила - та дуже примЁтна. ╞© не наважились звести. ПЁд'©хав до Будого Ё осатанЁло оперЁщив його. ╡ чи©йсь служницЁ перепало. Будий важко застогнав Ё вЁдкрив очЁ. - Скотина, пес! Кобилу доглянь! Чи не бачиш - кона╨ бЁдолашна? ╡ Тальця печи вогнем, водою одливай, поки не отямиться. Реп'ях ще де взявся, крутився пЁд ногами. Чогось скиглив чи брехав жалЁсливо. - У! - Замахнувся нага╨м на здоровенного собаку. Собака впав, перекинувся на спину Ё задер лапи. Малий теж скочив охляп Ё вони вдвох поскакали через пагорби Ё белебень до кленового гаю. Настав переддень. Клубочився теплий туман над купальськими водами. Тахли, покривались попелом яскравЁ багаття. ПопЁд берегами в очеретах попритискалися заблудлЁ купальськЁ вЁнки. ДеякЁ навЁть з обгорЁлими свЁчками. ЧадЁли на пагорбах рештки вогнищ. Де-де серед заростей пробЁгали крадькома людськЁ постатЁ, Дядько спльовував Ё хрестився. - У, сЁм'я поганське! Сосуди грЁховнЁ! Через вас цЁ йолопи повпивалися! Все, все через хмЁль, блуд Ё поганство! О Боже! Дай в мо© руки хоч одного татя!!! Молю Тебе!!! БЁля кленового гаю було добре видно на пом'ятих травах бризки почорнЁло© кровЁ. Дядько дав повЁд Строкато©, а сам спЁшився Ё обдивлявся все ретельно, навЁть обнюхував, мов мисливський пес. ЗалЁзши на Строкату, довго сидЁв мовчки. СидЁв, голову похнюпив. Цмокнув, рушив, направив Строкату до рЁчки. ПЁдняв стрЁли й лука високо, коли кобила зайшла у воду. Дядько не знав цього мЁсця - думав - конЁ попливуть. Та виявилось, що тут було мЁсце пота╨много броду. Вони тому швидко перейшли на той берег. ╡ дядько ПЁвень показав, що вЁн не тЁльки був ловцем вЁдчайдушним, а мЁг слЁд Ё по людинЁ гнати, Ё по звЁровЁ. Вони до©хали до того мЁсця, де татЁ розЁйшлися двома стежками. ЛЁворуч з трьома кЁньми, праворуч - один вершник. Дядько уважно роздивився мокрЁ ганчЁрки з кЁнських копит. ╞х тут, за непотребом, викинули. ВЁн ©х вЁддав ПЁвниковЁ. Вивчав слЁди, щось мимрив пЁд носа: - Це Соловая. Вона його скине. Вона ненавидить вершникЁв... А вЁн Ё не найкращий вершник... Бач, ось як Ёдуть слЁди... ВЁн погано нею управля╨. Скине!.. - Пророкував Ё радЁв Ёз свого пророцтва ПЁвень. Вони ще про©хали по заболоченЁй лЁсистЁй долинЁ з версту Ё почули з-за густих очеретЁв кЁнське слабе Ёржання. Межи шуворами Соловая кобила загрузла заднЁми ногами, а переднЁ закинула на купину. Силувалась, пружилась, намагалась, аж стогнала, витягти заднЁ ноги Ёз трясовини. Дядько спЁшився Ё спробував дЁстатись до кобили. Та зразу ж заколивалась, заворушилась зелена тонка покрЁвля трясовини. Захлюпала руда смердюча вода крЁзь вЁконце в зеленЁм покривалЁ. Дядько бачив, що трясовина не вЁдпустить свою жертву, свою здобич. ВЁн вибрав найгострЁшу стрЁлу Ё наклав на тятиву. Напнув тугого лука. Не змЁг пустити стрЁлу. Заклав назад у сагайдак. ВЁдв'язав вЁд пояса аркан. Одним кЁнцем обв'язав Строкату по грудях, а аркан, тобто петлю, спромЁгся накинути на шию СоловЁй. Здав Строкату назад, Ё вона потягла линву. ╡ витягла Солову з трясовини, водночас ледь ©© не задушивши. Ще б мить, Ё Солова вдавилася би у арканЁ. Та дядько ПЁвень не пожалЁв аркану - розтяв гострим клюгом рогатини. Кобила ледь пЁдвелася. ТремтЁла всЁм ╨ством. З не© стЁкала руда болотна жижа. Але дядьковЁ було байдуже. ВЁн обЁймав ©© за шию, огладжував по щоках. Ледь що не цЁлував. Вони по©хали далЁ по слЁдах межи верболозами. За тим, що був з трьома кЁньми. На зручнЁй, непримЁтнЁй галявинцЁ дядько закляв Ё вирЁшив вертати назад. - Тут ©х хтось чекав. Ще один. От дивись - слЁди. ПотЁм вони за©хали в ручай. ╡ невЁдомо куди пЁшли - вниз по течЁ© чи вгору? Он там на пЁсочку на тЁм боцЁ слЁдЁв нема╨... А там Ёще озера... Вони повернули, Ё на зворотньому шляху забрали Соловую. Вона нЁкуди не йшла. ╡ траву не скубла, а стояла, понуривши голову. Нараз дядько спинився Ё схопив ПЁвника за плече. ПЁвник закуняв, сидячи охляп на кобилЁ. Хоч як не пекла рана на спинЁ, а проте спати хотЁлось смертельно, нЁякий бЁль не розвЁював сон. - Ти ©х запам'ятав?! - НЁ... ТЁльки зда╨ться, той,.. що з обушком... схожий на тих, що тодЁ... верблюдЁв привели... - ПеченЁг?! - Хто зна... МенЁ так здалось... - А де ти, де ти був? ВЁд пЁвночЁ де ти шлявся? Малий ворушив спухлими порЁзаними губами, але нЁ слова не вЁдповЁдав. Що там говорити - саме вЁн вЁдповЁдав за зведених коней. Раз не було при ЁстобцЁ дядька, значить, вЁн повинен був за всЁм доглядати. ЗведенЁ конЁ були цЁною дядьково© свободи. Хоч боярин про це ще не знав, але згЁдно угоди-ряду вЁд цЁ╨© купальсько© ночЁ дядько ПЁвень ставав холопом боярина Судомировича. Ставав ще одним рабом Ёз його нечисленно© челядЁ. Та всЁ цЁ думки коливалися в стомленЁй, соннЁй головЁ хлопця наче густа болотна жижа. Йому хотЁлося спати. Дядько поторсав небожа за плече. Застогнав малий, але очей не мав сили розклЁпити. - Скажи менЁ, коли ти пЁшов з Ёстобки, там нЁкого з чужих не було? - НЁкого... - вЁдповЁв хлопчик, облизуючи запеченЁ вуста. ВЁн Ё не думав сказати, що бачив, як прийшла городникова служниця з глеком. Яка ж вона чужа? Кожен день бачились у всяких справах. ╡ його до не© посилали не один раз по всякЁ дрЁбнички господарськЁ. - А та, що з Будим обЁймалася, коли вона прийшла? Коли? Ти бачив? Хлопець щось мимрив недоладне Ё обм'як, мов куль. Щоб малий не впав пЁд копита, ПЁвень взяв його до себе на Строкату. Так вони й притюпали на трьох конях до Ёстобки. Дядька мучила страшна спрага. Просто палило всього. Тому вЁн почав шукати, чого б напитись. Води нЁде не було, а рЁзанку з водою хтось, певно по пиятицЁ, перекинув. Побачив у закутку пЁд полом глечик зелено© поливи. У великЁм глечику наче ще лишилось меду. Одним духом дядько допив глечик. Дивився на глечик Ё нЁяк не мЁг зрозумЁти, чи це глечик боярський, чи нЁ. ХотЁв спитати малого, але той мЁцно спав. В головЁ в дядька пЁсля гонитви, пЁсля всього, що трапилося, гуло Ё дзвенЁло. ВЁн пошукав очима Будого. Нема╨ Будого. ╡ ще когось нема╨... Ага, тЁ╨© дЁвки, що спала, обнявши Будого! Ну, прийде Будий... Сон незборним тягарем почав натискати на повЁки юнаковЁ, Ё вЁн так-сяк пройшовши по хатЁ, дЁстався до полу Ё впав на голЁ дошки. Коли пЁсля полудня ПЁвень збудився вЁд важкого мороку, вЁн вже знав - у мед пЁдсипано зЁлля. ╡ став вЁд того дня ПЁвень тихий, сонний. Майже не говорив. Похнюплений. Все собЁ пЁд ноги загляда╨. З людьми не хотЁв розмовляти. Одного разу, коли нЁкого поруч не було, хлопчик почав просити, благати, щоб пЁти до ворожки хорошо©, щоб вона вЁдворожила, зняла з нього порчу. Дядько поволЁ-поволЁ обкрутився на всЁ боки, з-пЁд-лоба позирнув туди-сюди Ё посмЁхнувся до небожа, хитро Ё впевнено. - Малий! Ти не бЁйся! Боярин не одержить нового раба. - А тодЁ вони мене схоплять! Я пропаду! - Ти хЁба менЁ син? Якщо раптом я втечу, ти тЁкай на ПодЁл до човнярЁв. Вони тебе пЁсля жнив довезуть до Вручого, а там на ярмарку бувають люди з нашого краю. От ти з ними й дЁстанешся додому. - А коли тЁкатимеш? - Е! Дурне пита╨ш! Коли добудусь свого, те лише Бог вЁда╨! - Ти про кобил кажеш? Дядько махнув рукою Ё зразу ж зробився похмурий Ё сонний... Холопи зЁтхнули з полегшенням. ╡ спочатку обережно, а потЁм вЁдверто почали справляти ледаря. Бувало, що дехто зовсЁм на роботу не виходив. Вони колупалися з возами, немов ©х лагодили, чи вдавали, що лЁкують коней, чи сво© болячки, бо, мовляв, татЁ на коней Ё на людей порчу Ё слабЁсть наслали. Городник з прикрЁстю спостерЁгав за ПЁвнем. ВирЁшив дати якусь Ёншу роботу ПЁвневЁ, щоб вЁн якось оклигав. ╡ вЁн вЁдЁслав його з робЁтниками на Рось. РобЁтники з волячими упряжками направлялись на Рось. Там в одному мЁсцЁ обвалився берег Ё оголилось цЁле кладовище морених дубових стовбурЁв. Хтось Ёз княжих людей, чи тЁун, чи ще хто, наказав пошвидше вивезти ©х з РосЁ. А що в тих мЁсцях нЁби з'являлись час вЁд часу розбЁйники, то дали робЁтникам охорону. ╡ робЁтникЁв охоронити, Ё розвЁдати, що там справдЁ дЁ╨ться. Що то за татЁ там об'явились? А ПЁвень був замЁсть одного найманця, що на ловах плече повередив. Тепер хворЁв. А з других десяткЁв нЁхто не хотЁв на його мЁсце йти. От тодЁ городник Ё попрохав свого знайомого десятника взяти ПЁвня. Коли дядько ПЁвень при новому уборЁ - рогатинЁ, луковЁ, стрЁлах, сокирЁ та обушковЁ, у сво©й старосвЁтськЁй одежинЁ, у клобуцЁ з вовчою опушкою, на строкатЁй кобилЁ з'явився бЁля княжих конюшень, там ледь з коней всЁ не попадали. А ПЁвень сидЁв смиренно на СтрокатЁй, Ё наче це не з нього реготали Ё вояки, Ё конюхи, Ё служки. Десятник поблажливо всмЁхнувся. ВЁн не реготав, але й не поставив строкату кобилу серед рудих скакунЁв. Наказав ©хати при возЁ з обладунками та начинням. Наказав добре сторожити, бути пильним, бо не всЁ печенЁги ще вигнанЁ зЁ степу. Наказ десятника ПЁвень виконав якнайкраще. Коли через дванадцять днЁв загЁн вертав до Ки╨ва, дядько вже возсЁдав на степовому тонконогому румаковЁ Ё тягнув за повЁд Строкату. А на нЁй в дерев'янЁм сЁдлЁ возсЁдав полонений печенЁг. ПЁвень, як Ё попередньо, був сумний, похнюплений, Ё дивився кудись межи вуха скакуновЁ. А на СтрокатЁй возсЁдав, випнувши груди, смаглявий печенЁг. Був вЁн скручений по руках Ё по ногах. Ликом. На глум, звичайно. Звичайним ликом з молодо© липи. Ликом, з якого деревляни личаки плетуть, в'язаний, борканий, а всмЁхався згорда, зиркав зневажливо. Наче не його вловили Ё ледь не замордували, а наче це вЁн тягнув на поводЁ похнюпленого Ё остовпЁлого ПЁвня. Зброю печенЁга дядько ПЁвень приторочив до пЁслища, Ё вона метелялась бЁля його нЁг. Коли ПЁвень хотЁв отако за©хати на тЁунове подвЁр'я, десятник спинив його. - Ти тут не потрЁбен. Давай сюди повЁд Ё ходи з богом! - ВЁн протяг руку до Строкато©. Але дядько прихопив його руку Ё вЁдтрутив. Десятник пЁдвЁв здивовано брови - вЁн не чекав тако© мЁцЁ в руках ПЁвня. - Не тягни руки. Кобила моя. А бранець менЁ не потрЁбен. Не збираюсь його годувати. БерЁть його собЁ. ╡ лика менЁ не шкода. Тих, хто в мене коней покрав, я завЁшу на верболозЁ! - Тю на тебе! Ти якийсь наврочений! Дядько розтяв лико на ногах бранця Ё легко зняв його Ёз сЁдла Ё поставив на землю. ПЁвнику дядько розповЁв лише стЁльки: - У них у степу посуха. ╡ мор почався. ОднЁ пЁшли у Лукомор'я. ДругЁ подались служити ляхам. Та, певно, збились Ёз шляху. На них наш полк наскочив. Вони розбЁглися. В чагарях Ё гаях поховались. Гайок, де мЁй схоронився, дружинники Ё моя десятка, Ё тЁ, з городка, Ёз залоги, разЁв три про©хали Ё туди, Ё сюди. А я зразу побачив, що вЁн там. Просто я чекав, щоб вони пЁшли всЁ. ТодЁ я зможу його взяти. А вЁн сильний головою. Коня поклав у заростях очерету, а сам з води вийшов Ё вилЁз на вербу. Як залога рушила з гаю, я залЁпив йому ззаду в хребет тупою стрЁлою. ВЁн з дерева злетЁв Ё лежить. ОчЁ закотив. Я не пЁдходжу. ВЁн белькотати почав. КЁнь його з очерету виходить Ё до нього. КЁнь навчений Ё заворожений. Став його кЁнь на колЁна Ё чека╨, коли той на нього залЁзе. ВЁн ще до тями не прийшов, а я до нього. ПЁдсадив його в сЁдло Ё в одну мить стриножив румака... - А де триногу взяв, пута ©хнЁ? - Ач який ти цЁкавий, небоже! При сЁдлЁ у чортового хЁновина була! Он як! А румаковЁ цьому цЁни нема╨! Зна╨ш, скЁльки вЁн вартий? - Дядьку! Продай його, або замЁняй на робочих кобил. ТодЁ ти викупишся з боярського закупу. Ну за тих, покрадених кобил! - А от ти мене, хлопче, не вчи, що робити, краще на бЁсЁвськЁ Ёгрища не бЁгай. Краще треба було глядЁти боярських кобил. З тЁ╨© ночЁ я мав у рабствЁ гинути!.. Мовчиш?.. ВЁнок твЁй розбитий обушком. По тво©х слЁдах Ё загублених волошках я липу знайшов. А липа бЁсЁвська. В не© чотири кабанячЁ скилицЁ вживлено! Там знак вЁд твого ножа! А за кору вЁд твого вЁнка пелюстки зачепились. ╡ слЁди тво©х нЁг Ё яко©сь товсто© бЁсЁвсько© жЁнки. Ось Ё оберЁг ©й уломився. Мосянжовий. Ключик... Ну добре, ти заговорений. Ти завжди поряту╨шся! А менЁ як? Тво© пригоди менЁ вже на голову падають. Посидь тихо, поки я татей знайду слЁд та удавлю ©х! Малому аж шкЁра пуп'янками пЁшла на руках. Це не була пуста похвальба чи погроза - дядько знайде слЁд Ё вдавить татей. ВЁн не мав жодного сумнЁву щодо дядькових слЁв. ╡ був переконаний, що дядько найближчим часом це зробить. Але минав день, другий, третЁй. А дядько нЁкуди не зникав Ё все працював на подвЁр'© СофЁ© чи бЁля Золотих ВорЁт. А то разом з усЁма холопами розбивав вапняк для печей Ё трощив грудки перепалено© глини-цем'янки. Коня вдень стерЁг Ё доглядав ПЁвник. ВночЁ ПЁвень сам був бЁля коня. ╡ вдень, Ё вночЁ дядько Ё небЁж привчали коня до мови. А все останн╨ кЁнь знав - вЁн умЁв Ё сидЁти на заднЁх, як собака, Ё лягав, Ё перекидався голЁчерва, Ё мЁг довго тупцювати на заднЁх ногах. ТЁльки одне було, погано - румак не любив Реп'яха. Хлопчик чекав, що от кудись подасться дядько, влашту╨ засЁдку Ё жорстоко повбива╨ татЁв. Але дядько, здавалось, Ё забув про свою обЁцянку. А тим часом наблизилась ярмарочна п'ятниця. ╡ великий каган, володар найвищого стола в мЁстах РусЁ, дозволив на ярмарку веселЁ Ёгрища. ╡ГРИЩА У цей день на БабинЁм Торжку були Ёгрища з дозволу великого князя ки©вського Ярослава. Казали, що на кЁнськЁ змагання при©де сам князь. Адже князь завжди ©здив верхи. ╡ пЁшого його майже нЁхто не бачив. НавЁть до Десятинно© церкви вЁн при©здив верхи, спЁшувався перед баштою Ё пЁдЁймався гвинтовими сходами на хори. ВЁн не любив, щоб споглядали, як вЁн кульга╨, пЁдЁймаючись по моза©чних сходинках. Тому вЁн пЁдЁймався сам , а тодЁ вже за ним всЁ останнЁ заходили на хори. Змагання були Ё на БабинЁм Торжку, Ё на ПодолЁ бЁля ╡ллЁнсько© церкви. На базарнЁм майданЁ рухались тлуми людей. ╡ не стЁльки тут було охочих помЁрятись силою та вправнЁстю, як просто глядачЁв. Вони важко працювали всЁ днЁ. А тепер ©х чекали розвага, буйне видовисько, Ё це було справжн╨ свято ©хньо© душЁ. Бо ©м важка, безкЁнечна праця вЁдбирала всЁ сили, всю наснагу, що ©х можна витрачати на змагання. Отож, було на БабинЁм Торжку сила-силенна людей. А там, де збира╨ться багато людей, зразу ж з'являються всякЁ торговцЁ та потЁшники. В коробах вони тягали всЁлякЁ дешевЁ на©дки, ласощЁ, а також рЁзнЁ дрЁбнички та дешевЁ прикраси. ДудЁли в дуди та вибринькували на гуслях, спЁвали та верещали скоморохи. А от дорогого краму, чи чогось великого, ба й скотини, в цей день не випадало продавати. ПершЁ змагались стрЁльцЁ. На чисто виметених дубових плахах провели рису за сто крокЁв вЁд ПодЁльсько© брами. БЁля брами поставили три стовпи Ё насадили бЁлЁ дошки, якби абриси людських тЁл. ПЁсля того, як у церквах закЁнчилась вранЁшня вЁдправа, вийшов базарний староста Ёз двома помЁчниками. Один з бубоном, другий Ёз сурмою. Засурмив сурмач, закалатав у бубон другий. Як вони скЁнчили, староста оголосив початок. ЛучникЁв зЁбралось чимало. Серед них була чи не половина стражникЁв, що у буднЁ днЁ стояли при мЁських брамах. Також було чимало мисливцЁв, що з дозволу тЁуна, за певну мзду мали право на полювання в княжих лЁсах. Були стрЁльцЁ з найманцЁв - печенЁгЁв, хазар, з ясЁв. Були й бЁлявЁ свЁтлоокЁ чудини. Були рудуватЁ низькорослЁ ятвяги. ЗаможнЁ були й крамарЁ, що полюбляли стрЁльбу Ё лови. Кожному дозволялось стрЁляти трьома стрЁлами. Сперечались, кому першому стрЁляти. Вже й до лайки дЁйшло. ТодЁ втрутився базарний староста. Певно, що вЁн багатьох Ёз стрЁльцЁв знав з попереднЁх змагань. ВЁн вЁдЁбрав тих, кого вважав найслабшими Ё поставив до риси. Кожному три стрЁли. ТЁльки першим пЁльга - одна пробна стрЁла. Сурмач закинув на перев'язЁ за спину сурму, взяв довгого лЁщинового бича, а з-за халяви витяг гострого ножа. У всЁх трьох лучникЁв стрЁли вп'ялися в цЁль. У двох в дошки, де ширше, як би в груди, Ё тЁльки в одного одна стрЁла нЁби в голову. Лучники накладали на тятиву стрЁли, пЁдтягали двома пальцями правицЁ до вуха, пЁдрЁвнювали напрямок стрЁли Ё розгинали пальцЁ. Дзижчали, бринькали тятиви Ё стрЁли зЁ свистом мчали до цЁлЁ. З першо© трЁйки найкраще стрЁляв той, хто мандрував по княжих землях Ё полював на всяке дрЁбне птаство. Сурмач без жартЁв Ё зневаги закарбував стрЁли трьох перших стрЁльцЁв Ё викликав наступних. ╡ з кожною трЁйкою нових стрЁльцЁв стрЁли лягали все купнЁше Ё все вище. В "груди" цЁлям вже нЁхто й не посилав стрЁл. СтрЁляли печенЁги з невеликих, майже зовсЁм рогових лукЁв. Чудини - Ёз довгих набЁрних дерев'яних лукЁв. ПЁвник був при румаковЁ. А румака дядько поставив пЁд паколля боярсько© садиби. Хлопчик возсЁдав у карбованЁм дерев'янЁм сЁдлЁ. ОднЁ╨ю рукою вЁн стискував повЁд, а другою вхопився за верх пакола. ╡ коли почали силитись у натовпЁ крики, гамЁр, смЁх, Ё до всього засурмила сурма Ё вдарили по бубону, малий вЁдчув, що шкЁра в коня стала гарячЁша, а дихання зробилося рЁдшим Ё глибшим. Згори ПЁвниковЁ було добре видно лучникЁв при бЁлЁй смузЁ. Чи з-за малого зросту, чи того, що вЁн стояв нЁби осторонь, Ё його не примЁтив зразу сурмач, але ПЁвневЁ пЁдЁйшло стрЁляти з найкращими стрЁльцями. ╡ коли сурмач призначив стати до риси ще трьом, то один з них, бЁлобровий червонолиций варяг сказав намалювати людську личину на його цЁлЁ. На товстЁй м'язистЁй ши© мав кручену срЁбну гривну - нагороду князя. Один з отрокЁв швидко видерся на стовпа Ё вугЁллям намалював "лице". ВаряговЁ стрЁли попали одна в око, друга в носа, а третя - межи очЁ. Його суперники теж непогано стрЁляли, але все ж у нього стрЁли лягли купнЁше. ПЁсля варяга став ще один з ярославових во©нЁв - тЁверець. Зарослий чорним пухнастим волоссям Ё по грудях Ё по руках чоловЁк. Лук у нього був чи не найменший з усЁх стрЁльцЁв. ╡ не стЁльки було в ньому дерева, як пластин з рогЁв сайгака та варених турячих сухожиль. ТЁверець теж попрохав намалювати личину. ╡ бив так точно, що всЁ три стрЁли вп'ялися в праве око. Натовп захоплено кричав, славив тЁверця, бо так, як вЁн, ще сьогоднЁ нЁхто не стрЁляв. ДЁйшла, зрештою, черга до ПЁвня. Поряд з ним стояв чубатий стрЁлець, один з молодших княжих во©нЁв. Казали люди, це малий власними вухами чув, що це один з охоронцЁв самого кагана Ярослава. Хтось сказав, що мечник вЁн найвправнЁший. ╡ вЁн попрохав намалювати цЁль. А дядьковЁ ПЁвневЁ дЁсталась варягова цЁль. Дядько ПЁвень нап'яв свого великого товстенного лука. Був вЁн весь ретельно обвитий тонкою шовковистою смужкою берести, щоб волога не послабляла дерева. Лук у дядька був такий великий, нЁби його зробили не для стрЁльця, а щоб на самострЁл насторожувати проти лЁсового звЁра. Лук найбЁльший, а зросту ПЁвень серед стрЁльцЁв найменшого. Наклав ПЁвень на тятиву кленову легку стрЁлу з каленим тонким наконечником. Як напинав тятиву, було чути, як трЁскотить, рипить дерев'яна кибить луку. У натовпЁ голосно засмЁялись. Та ПЁвень лише закусив нижню губу рЁвними бЁлими зубами. Але... Але Ёкла в нього виходили за межЁ Ёнших зубЁв. ╡ це зразу кидалося в очЁ людям. Один чи дво╨ глядачЁв помЁтили дядьковЁ Ёкла Ё з острахом замовкли. Дядько видихнув, завмер Ё зразу ж пустив тятиву. Удар стрЁли був тако© сили, що вона пройшла крЁзь дошку Ё виткнулась вЁстрям на зворотЁ майже на два пальцЁ. СЁверянин легко нап'яв лука, вЁдпустив тятиву Ё легко, без шуму стрЁла вп'ялася в око цЁлЁ. Другу стрЁлу дядько ПЁвень довго не пускав. Все не мЁг вирЁвняти дихання. Друга стрЁла вдарила збоку в наконечник першо©. ╡ перша дрЁбно-дрЁбно затремтЁла опереним древком. Натовп захоплено заревЁв, заплескав у долонЁ. СЁверянин Ё другий стрЁлець одночасно вЁдпустили тятиви. У сЁверянина стрЁла вп'ялася в те саме око, у другого - в Ёнше око "личини'. Настав час третьо© стрЁли. СЁверянин легко нап'яв лука Ё його стрЁла впала в купу до перших двох. ТретЁй стрЁлець ледь схибив - стрЁла вЁдЁйшла набЁк трохи. Дядько набрав повнЁ легенЁ повЁтря, натяг тятиву, видихнув спокЁйно Ё зразу ж випустив стрЁлу, не давши остаточно вирЁвнятись диханню. Калена стрЁла дзвЁнко вп'ялася в кЁнець мальованого носа. Натовп розчаровано загоготЁв, почулося голосне кепкування. Хоча за хвилю перед тим йому кричали славу, ляскали в долонЁ. Хтось крикнув, що в нього не лук, а самострЁл, що йому нема чого змагатись, хай би краще овес вЁд кабанЁв стерЁг. Але дядьковЁ стрЁли, а це всЁ бачили, найсильнЁше били по цЁлЁ. ВсЁ три стрЁли пройшли крЁзь дошку вЁстрям. БЁльше охочих лучникЁв не було. ╡ сурмач задудЁв кЁнець стрЁльби. ╡ показав свЁй довгий бич з позначками-карбами. ╡ отроки, що мЁряли вЁдстанЁ мЁж стрЁлами Ё карбували на сво©х бичах, показали сво© рези. ╡ все сходилось. НЁяких суперечок не було. Найкращим лучником виявився тЁверець. ПотЁм сЁверянин. ПотЁм варяг. А дядько ПЁвень був четвертим. Староста привЁтав стрЁльцЁв Ё пересипав у шапку все, що поставив кожний Ёз стрЁльцЁв пЁд заставу. Хто резану, хто ногату, хто намистину, хто перстень, хто сережку, хто навЁть литу пряжку. Переможець одержував всю заставу. ТЁверець подякував старостЁ Ё закликав лучникЁв до за©зду випити доброго грецького вина. СтрЁльцЁ прокричали йому славу Ё понесли до за©зду на руках. Вже над головами сво©х носЁ©в тЁверець закликав дядька в за©зд. Але дядько ПЁвень мовчки показав: "нЁ!" Ё лишився змагатись у боротьбЁ. БОРОТЬБА У боротьбЁ дядько подолав лише чотирьох городян, що були трохи важчЁ за нього. ВЁн ©х усЁх кинув на землю. Але коли проти нього став варяг, нЁчого дядько ПЁвень не мЁг удЁяти. Варяг схопив дядька за пояс Ё легко перекинув через стегно. Дядько сильно вдарився лицем об землю. Кров зачурЁла в нього з носа Ё з губи. ВЁн не мЁг нЁяк спинити кров, йому довелося спуститись вниз через ПодЁльську Браму до джерела-водограю Ё там змивати крижаною водою розтовченого носа. ВЁн повернувся на торжище тодЁ, коли молодий купчина притис варяга спиною до землЁ. ╡ всЁх Ёнших поклав чорновидий киянин. За свою перемогу вЁн не взяв анЁ шеляга. А ще й пригостив братЁю барилом меду. ПЁвня цей молодий купчина запримЁтив зразу Ё сам пЁднЁс йому чашу меду. - Це в тебе кобил звели татЁ? - Спитав ласкаво. - У мого боярина. - Насупився дядько ПЁвень. - Що - ти робичич? - НЁ, боржник. На коня позичив повЁдного. А кЁнь здох. - ╡ то все?!! - Здивувався купець. - Слухай! Плачу за тебе борг! А ти йди до мене служити охоронцем. КЁнь, кожух Ё кулеша мо©. ╡ ще плата - дюжина рЁзан. РЁзана в мЁсяць! ЗрозумЁв? - ЗрозумЁв, мЁй господине. Дякую за ласку, та менЁ треба боярину тих кобил повернути. У мене ряд складений з боярином. - Як зна╨ш! Я завжди тебе вЁзьму до себе. Приходь, коли схочеш! НАВКУЛАЧН╡ Б╡ЙЦ╡ МЁж боротьбою та навкулачними боями була перерва, бо радились мЁж собою староста, його помЁчники та мечник Верхнього МЁста, чи зводити тЁльки за вагою та зростом, чи як завжди - хто кого побажа╨, той Ё виклика╨. Поки йшла рада, дядько ПЁвень протиснувся через натовп до малого. ПеченЁзький румак зразу звЁв вгору свою лебедину шию Ё нашорошив вуха. Його опуклЁ карЁ очЁ дивились уважно Ё напружено. ХлопчиковЁ аж тепло стало всерединЁ - от яку здобич взяв дядько на РосЁ. Дядько огладив коня, пригостив бЁлим пшеничним коржем. - Зараз ось почнуть навкулачнЁ бо©, Ё я почну перший. - Ти стомився. Тебе он як вдарив варяг об землю. Ти пропадеш! - НЁчого! Я помолився БогородицЁ. Вона мене не видасть. Битимусь! - А як же застава? Що поставиш супроти? - Ой боже! Що ж менЁ ставити? - ПЁвень в розпачЁ схопився за голову. - О! Я поставлю лук Ё стрЁли печенЁга. - А хЁба речЁ ставлять? Я все бачу, що ставлять грошЁ або прикраси... Дядько послав малого до Ёстобки по лук Ё стрЁли. Хлопчик скочив на землю Ё щосили потяг румака за вузду. - Не поспЁшай! Я ще раз пЁду до храму Ё помолюсь... За брамою Володимирового мЁста ПЁвник видряпавсь у сЁдло Ё погнав скакуна до Золотих ВорЁт. А там стражники не перепиняли його, бо вже запЁзнали його Ё пам'ятали. Ось вЁн в ЁстобцЁ. Схопив сагайдак, лук та помчав, не мЁг утерпЁти, до Бабиного Торжка. Але як повернувся з конем на сво╨ мЁсце пЁд паркан, то навкулачнЁ бЁйцЁ, добрЁ молодцЁ, вже гамселили один одного, що було сили. А що далЁ - на тацЁ срЁбла ставало все бЁльше. Коли з храму прийшов дядько,застава вже була в три монети вЁд голови. ПЁвень вихопив у хлопчика зброю Ё кинувся до рядЁв, де сидЁли лихварЁ та мЁняли. По його роз'юшеному Ё збудженому виглядЁ вони без напруги зрозумЁли, що йому конче потрЁбнЁ грошЁ. ╡ не давали за добру зброю бЁльше трьох монет. А зброя була найкращо© саркельсько© роботи. Та дядько Ё цим трьом потертим кружальцям металу був страшенно радий. ПЁвень ступив у коло, де змагались бЁйцЁ. Якраз пЁд валом, де не була земля мощена колодами. Якщо на мощений хЁдник збити людину, то з не© може й душа вилетЁти. Ой як добре, що дядько встиг Ёз сво©ми трьома монетами. Ще б трохи, Ё довелося б шаблю продавати. ПЁвень по однЁй поклав по монетЁ на тацю базарного старости. Натяг на тЁм'я свого клобука, вЁдкасав рукава та тугЁше пЁдтягнув пояса. Проти нього був один Ёз гончарЁв, чоловЁк, що, певно, полюбляв кулачнЁ бо©, бо носа мав стовченого, звернутого набЁк. Вищий на голову за ПЁвня, у плечах не такий широкий, та руки м'язистЁ, довгЁ, а кулаки просто, як молоти. Гончар перший пЁшов на дядька, розвернувся, замахнувся на всю силу правицЁ. ПЁвень назустрЁч йому зробив два маленьких кроки швидких, прихилив голову. ╡ рука гончарева збила тЁльки шапку з голови ПЁвня. Водночас дядько вдарив гончара в пЁдборЁддя. Гончар похитнувся. Дядько додав йому лЁвицею пЁд бока, потЁм правицею знов у пЁдборЁддя. Гончар сЁв на землю. ОчманЁло крутив головою. ПЁвень стояв над ним Ё чекав, поки гончар пЁдведеться. Не пЁдводився. Дядько взяв його пЁд пахви Ё поволЁк пЁд схил валу та й посадовив там. Дядько частину грошей згрЁб з тацЁ Ё сказав, що другу половину ставить у заставу. Проти нього вийшов один з княжих конюхЁв. Поклав одну важку монету проти дядьково© купи. Не попер необачно на ПЁвня, як то зробив гончар. Але все ходив навколо дядька Ё все перед себе лЁвою розмахував. Це щоб дядько на його довгу руку наштовхнувся. А за тим щоб врЁзати правицею чи в груди, чи в лице. Дядько метнувся вперед. ╡ конюх певно подумав, що вЁн його вдарить. Розмахнувся на повну силу правою. Та ПЁвень вЁдскочив набЁк Ё знизу, з усЁ╨© сили вдарив конюха по щелепЁ. Конюх опустив руки, навЁть пальцЁ розтис. - Хто Ёнший вийде? - Спитав дядько. Та конюх хрипко видобув Ёз себе. - Я ставлю ще одну монету. Похитуючись, пЁдЁйшов до тацЁ Ё кинув на не© важку срЁбну монету. ╡ цього разу вЁн кинувся вперед, прикривши себе напЁвзЁгнутими руками. Кружив навколо ПЁвня Ё намагався застигнути його зненацька Ё щосили вдарити. Та дядько був прудкЁший. ПЁдловив конюха, коли той широко розмахнувся. З щосили вдарив конюха в пЁдребер'я. Удар завалив конюха на колЁна. Нахилився вперед Ё, щоб не впасти обличчям на землю, обперся обома кулаками. На нього напала гикавка. Та все ж вЁн якось звЁвся Ё зЁгнувшись, тримаючись за боки, пЁшов з кола. ТЁ княжЁ конюхи, що були з кулачним бЁйцем, загорлали. - ВЁн ударив його нижче пояса! - Проти правил, проти правил!!! ПЁвень бЁгцем до старости. - Заверни його! Нехай вЁн задере сорочку! ТодЁ всЁ побачать! Я не бив нижче пояса! А конюхи закричали, що це ганьба, заголювати при всЁх людину! Роз'юшений ПЁвень пЁдскочив до конюхЁв Ё заволав: - Нехай подивиться один лише староста!!! Але конюхи не схотЁли нЁчого такого робити Ё вЁдвели свого товариша до конюшень. Виступив варяг, знЁмаючи Ёз ши© гривну Ё обережно кладучи на тацю. - Б'╨мося до кровЁ... До третьо© кровЁ. А дядько ПЁвень, згаряча забувши, що йому потовкли носа Ё розбили губу, погодився Ё висипав проти гривни всЁ сво© монети. Вони стояли один проти одного. Найнижчий стрЁлець Ё найбЁльший богатир Ёз княжих найманцЁв. Один роз'юшений, необачний у сво©й затятостЁ. А другий спокЁйний, впевнений у тому, що поставив надЁйну пастку супротивниковЁ. Люди замовкли, бо ПЁвнева перемога над Ёншими бЁйцями здавалась ©м чимось неймовЁрним, якоюсь чаклунсьюю справою. ДядьковЁй прудкостЁ, вправностЁ Ё вЁдвазЁ не спЁвчували. Так само, як не спЁвчували вони Ё чужинцевЁ. БЁйцЁ кружляли один навколо одного. ТЁльки варяг кидався на дядька ПЁвня, як той блискавично вЁдскакував назад, як лЁсовий кЁт. ТЁльки ПЁвень кидався на варяга, як варяг миттю виставляв руку. ДядьковЁ удари не досягали нЁ голови, нЁ тулуба варяга. ВсЁ удари попадали по руках варяга. А ще до всього дядько так ударив по лЁвЁй варягу, що розбив собЁ в кров пальцЁ. Сурмач задудЁв Ё оповЁстив всЁх охочих до забав. - Перша кров! Перша кров! УсЁ бачили?! ╡ зробив рЁзу на сво╨му посоховЁ. Дядько вЁд подЁбно© халепи так роз'юшився, що не встиг варяг Ё мигнути, як вЁн пЁдскочив угору Ё залЁпив кулаком по губах. Бризнула кров на льняну сорочку. Сурмач засурмив Ё поставив рЁзу на сторонЁ варяга. - Перша кров! У варяга перша кров! Тепер варяг не розмахував рукою, а намагався вдарити знизу вгору. ╡ таки зачепив. Розбита губа закровила. - Друга кров!!! - Загорлали в натовпЁ. ПЁвень пЁдстрибнув Ё вдарив варяга кулаком, наче ножем утяв. Червона, обпечена сонцем шкЁра на вилицЁ трЁсла Ё кров бризнула на плече. Поки дядько ПЁвень вЁдходив назад, варяг раптом ожив. Наче запалився якимось вогнем. Наздогнав ПЁвня на вЁдступЁ Ё зачепив по носовЁ. Розбитий в боротьбЁ нЁс не витримав Ё легкого удару. Кров полилась на груди. - Третя кров! - Заволав сурмач. - Варяг перемЁг! Але поки вЁн встиг засурмити в сурму, ПЁвень розмахнувся, як усЁ, на повну вЁдкриту руку Ё вгатив варяга кулаком у черево. Варяг зЁгнувся навпЁл, затискаючи пальцями сво╨ черево. ВЁн, напЁвзЁгнутий, пЁдчапав до тацЁ Ё зЁшкрЁб Ёз не© все собЁ в капшук. А дядьковЁ ПЁвневЁ знов довелось Ёти через ПодЁльську Браму до водограю Ё обмивати сво╨ спотворене, розпухле лице. Малий не пЁшов за ним. ВЁн сидЁв на румаковЁ Ё тримався за пакЁл дубовий. Хлопчик знав, що дядько вЁдми╨ться Ё причапа╨ знов на Бабин Торжок. Ще буде змагання коней. Що ж дядько поставить в заставу на кЁнських змаганнях? Лишилась тЁльки печенЁзька шабля. СР╡БЛО ТА ЗЛАТО ВсЁ судна, що творились тут на березЁ ГлибочицЁ, мали в сво©й основЁ довбанки-моноксили. На них потЁм нарощували дошки. А цей човен був набЁрний. Основа всього - рЁвний, як струна, дубовий киль - вЁн хребет Ё опора всЁх Ёнших частин човна. Вгору вЁд киля вЁдходили ребра-шпангоути, плавко вигнутЁ, мов роги велетенських лукЁв, Ё утримували напруженЁ тонкЁ й предовгЁ дубовЁ дошки. А корма Ё нЁс однаково© висоти зводились круто вгору Ё увЁнчувались фЁгурним рЁзьбленням. Малий спинився на половинЁ гори Ё милувався спогляданням цього розбЁйницького човна. "Завдовжки буде вЁсЁм з половиною косих саженЁв. А завширшки - пЁвтори саженЁ "- подумав ПЁвник. Коли вЁн вимЁряв довжину човна кроками Ё все ствердилось, вЁн аж запишався, що так точно визначив! ╡ не зчувся, як над ним вирЁс високий чоловЁк у шкЁрянЁй безрукавцЁ, стягнутЁй широким пасом. - Ну що, горобчику, подоба╨ться тобЁ цей човен? - Я не Горобчик, я - ПЁвник... КрасивЁшого човна я не бачив. Просто казка! - Варязький дракар! А збудували ми його удвох з новгородцем Сидором. Бо варяги нашЁ нЁ чорта не вмЁють робити, тЁльки мечами сЁчуться та вряди-годи веремЁю здЁймають. - А ти, господине, хЁба не варяг? Ти так чудно вимовля╨ш слова. - Я зЁ схЁдного берега Бурштинового моря. ВсЁ мо© родичЁ - тЁльки рибалки. Але я дуже неспокЁйний, гарячий, - поволЁ Ё нЁби трохи сонно говорив високий чоловЁк. - ЗакортЁло менЁ побачити свЁту, Ё втЁк я Ёз варязькими купцями. ╡ вЁдтодЁ весь час Ёз варягами на водЁ. Навчився в них човни будувати. БЁльше, нЁж десять рокЁв витратив, а навчився. - А коли ж ти, господине, воював? - Ти на цЁ позначки, горобчику, дивишся? - ВЁн торкнувся пальцями свого потаврованого обличчя. - Це не з бою. В бЁй мене варяги не дуже брали - берегли. Бо ©м була потрЁбна не моя сила й вЁдвага, а мо╨ вмЁння... - А хЁба так бува╨, щоб не варяг творив краще вЁд варягЁв ©хнЁ човни? - Он як? Ти, видать, з головою, якщо допиту╨шся! Бува╨! ХЁба не твЁй вуй виграв кЁнськЁ змагання? Чи не так? - Так... Одначе кЁнь печенЁзький! - А хто цього румака печенЁзького натравив на вороного угорця? - Дядько,.. - протягнув хдопчик Ё подумки додав: "Якби вЁн не дав болотного зЁлля печенЁгу, хЁба б вЁн отак оскаженЁв? "А перед очима враз постала веремЁя на БабинЁм Торжку. Курява, збита кЁнськими копитами Ё людськими ногами, маячня яскравого вбрання, галас Ё шалена музика. Хазя©н вороного угорця поставив на кЁн три златника Володимира. Запала тиша. ╡ тодЁ дядько ПЁвень потяг за вузду печенЁзького жеребця. ╡ малий на ньому верхи. - Дядьку, що ти робиш? - ЗашепотЁв хлопчик, не здогадуючись зЁстрЁбнути на землю. - Постав шаблю! Постав шаблю!!! - ШепотЁв йому згори хлопчик. - Цить! Чим зЁтну голови татям? - ПроцЁдив крЁзь стиснутЁ зуби. Притяг коня пЁд самий палац, де на галере© сидЁв князь Ёз родичами Ё старшою дружиною. ПЁвниковЁ з висоти коня було найближче до князя. Великий князь щось говорив впЁвоберта до якогось лЁтнього во©на. Ось вЁн повернув суворе худе лице Ё, звЁвши праву густу брову, уважно глянув на хлопчика. ╡ на якусь мить наче здивувався Ё ледь всмЁхнувся. Ще мить, Ё знову риси худого лиця набрали владного виразу та незворушностЁ. ТЁльки очЁ пильно Ё зацЁкавлено стежили за низькою поставою дядька ПЁвня. Базарний же староста вислухав недоладну дядькову промову Ё голосно спитав хазя©на вороного, чи згоден вЁн вважати самого полового заставою? Стрункий високий во©н здивовано зиркнув на дядька ПЁвня, на полового огиря. Затримався поглядом на синцях Ё спухлЁй бровЁ дядька. - А, це ти, болотна личино?! Давай сюди печенЁга та йди по гриби! - Я на тво╨му вороному по©ду по опеньки! - Злостиво просичав дядько. - Як так, то зводимо! Дядько скинув ПЁвника на землю Ё зразу ж щосили скрикнув Ё протяг жеребця палицею. Во©н оперЁщив свого жеребця нага╨м. За мить жеребцЁ важко зЁтнулись грудьми, заЁржали, розвЁяли вихорами сво© гриви Ё товкли, гризли, копали один одного. Ось вороний вЁдскочив вЁд полового Ё побЁг по колу межи розставленими возами. Половий за ним, ставав дибки, намагався столочити переднЁми. Во©н навперейми вороному. Та збитий з нЁг власним конем шкереберть полетЁв пЁд воза. Дядько ПЁвень хотЁв перейняти свого обЁсЁлого печенЁга, та й собЁ опинився на землЁ. - БЁда! Помагайте, люди добрЁ! - Заволав дядько ПЁвень. ╡ йому з линвами й кийками зразу ж кинулись допомагати. Спочатку вЁдЁгнали печенЁга вЁд вороного, а потЁм Ё спутали коней. Щоб огир вгамувався, дядько посадовив на нього ПЁвника, хоча ПЁвник аж трусився вЁд пережитого страху. Бо вЁн не ховався за вози. А стояв, притисшись спиною до муру княжого палацу. КЁлька разЁв скаженЁ тварюки вдарялись об мур поруч малого, тЁльки дивом не розтовкли його на мокре. Бо кЁнь все ще вихав, хлопчик не почув, що сказав староста ПЁвневЁ, тЁльки бачив, як дядько попрямував за княжим слугою на галерею. - Князю, вЁтаю тебе Ё зичу здравЁя многая лЁта!.. Мене звати ПЁвнем Ё родом я з Нижньо© РудницЁ. А Ём'я мо╨ Павло. - ЗвЁдки в тебе цей огир? - Спитав старий Ёз золотою гривною на ши©. - ╡ його, Ё його господаря я захопив на РосЁ. ПеченЁга вЁддав княжим людям, а огиря взяв собЁ. - То це, значить, ти полонив печенЁзького витязя? - Подав голос великий князь. - Так, мЁй князю! Я його тупою стрЁлою Ёз дуба зсадив. - Молодець!.. ╡ване, - Кивнув головою назад великий князь. - Дай йому ногату за печенЁга, за витязя! - А тодЁ обернувся до во©на Ёз золотою гривною. - ╡ з Петра взяти в казну гривну! Щоб, не розвЁдавши досконало, не поспЁшав, чи треба нагороджувати во©в срЁбною гривною, коли можна нагородити шелягом! ВчЁться господарювати! А ти, молодцю, старайся! - Великий князь махнув рукою, вЁдпускаючи дядька ПЁвня. - Князю! Я дуже хочу тобЁ служити! - Ти хЁба не служиш? - Я привЁв урок людей робити. До городнЁх робЁт. - СкЁнчиш урок - вЁдпускай людей - Ё на Берестове до конярень! - Дякую, князю, дякую, князю! - ╡ кланяючись низько, вЁдступив боком, боячись обернутись спиною до великого князя... Дядько ПЁвень пЁдхопив пЁд вузду огиря Ё повЁв, повЁв швидко на ПодЁл. Там у тЁснЁй золотарськЁй майстернЁ йому пробили дЁрочки в золотнику Ё в ногатЁ. Просто тут, у майстернЁ, привЁсив до натЁльного хреста княжу ногату. На розЁ бЁля найстаршо© ки©всько© церкви святого ╡лЁ© вЁн полишив малого на конЁ, накинувши повЁд на гостре пакЁлля чийогось тину, Довго не було дядька. Повертався, випнувши груди, Ё призивно протяг до небожа правицю. - ╡ди Ё подивись, як наш золотник ся╨ на ЁконЁ самого святого ╡ллЁ! Споглядаючи велику Ёкону з великим багряним сонцем, до якого на червонЁй колЁсницЁ мчав володар грому ╡лЁя, малий так Ё не второпав, де висить дарований церквЁ золотник. Бо весь низ Ёкони було обвЁшано дорогим намистом та золотими та срЁбними монетами, карбованими у всЁх краях Ё язиках... - Бачив?! - ПЁднЁсши вгору правицю, завзято виголосив ПЁвень. - То ж бо й воно! ╡ так само швидко покрокував, ведучи коня за вузду. - Куди ми? - Тьху на тебе! Наврочиш менЁ все дЁло сво©ми "кудиками"! - Злостився ПЁвень на малого. Десь неподалЁк вдарили в бубон Ё засвистЁли кугички. Опинились просто в широко розчиненЁй брамЁ за©зду. ПЁд стЁною за©зду з'юрмився натовп. Вибухав реготом, вигуками, плесканням в долонЁ. - Дядьку, можна я подивлюсь? - ╡ди та не барись! Бо менЁ... - не доказав дядько. Малий Ё не озирнувся туди, куди дивився дядько ПЁвень. Хлопчина з великою напругою продерся крЁзь тЁсне коло людей Ё ледь не викотився на майданчик, де вЁдбувалося дЁйство. ДЁвка з розфарбованим лицем щосили дмухала в кугички, а лЁтнЁй здоровань похмуро товк билом у бубон Ё щосили тупав ногою. ПЁд голосну музику танцювало дво╨ - коза та хлопчик. ТЁльки коза пЁдстрибувала на заднЁх ногах, а хлопчик, вдягши на руки постоли, танцював догори ногами. "От би менЁ так Ёз Ходою навчитись!" - ╡з заздрЁстю подумав хлопчик. ╡ тут його штовхнули, Ё вЁн, щоб утриматись, прихопив когось за плахту. - Ану не шарпайся! - Долинув згори знайомий дЁвочий голос. ПЁвник задер обличчя - над ним височЁла дебела перевЁзникова донька. А ©© прихопив правицею нЁчний гонець. А лЁвицею вЁн обхопив служницю. Так, служницю городника. ╡ всЁ тро╨ пЁдпилЁ. "Невже вона така п'яна, що не впЁзнала мене?" - 3 тривогою подумав хлопчина. ╡ став прислухатись до того, що шепотЁв гонець дЁвкам. ТЁльки зрозумЁв, що щось соромЁцьке. Вони йому нЁчого не вЁдповЁдали, хихикали та попискували, коли вЁн засильно лапав ©х. "У городЁ все не так, як у нас!"- ВирЁшив ПЁвник Ё хотЁв знов дивитись на чудасЁю, як почув той голос, який купальсько© ночЁ керував татями. Малий вивернувся, щоб бачити того... - Чу╨ш, Волосе! - ШепотЁв у потилицю княжому гонцевЁ ставний чорновидий молодик. - Дурник у за©здЁ Ёз сво©м стрибунцем... - На те вЁн Ё дурник, щоб сюди припертися Ёз стрибунцем, - не обертаючись, вЁдповЁв гонець, ще мЁцнЁше торсаючи дЁвок. - Тю на тебе, ребра злама╨ш! - Засичала служниця. - То йди до Гречина, може ти йому милЁша за коняку! - ПрошепотЁв гонець, торкаючись пухнастими вусами палаючого дЁвочого вуха. ДЁвка приснула, але не вЁдповЁла. - Скажи ЗорянЁ, нехай почасту╨,.. - шепотЁв чорновидий. - Не тре, - вперше обернувся гонець. - Стрибунець примЁтний. СьогоднЁ взяв йому три сонечка на БабинЁм! Поведеш крЁзь браму - примЁтять зразу. Сам нехай виведе... - Довго чекати... А гостЁ скоро пЁдуть до... Хто тодЁ вЁзьме?.. Не перефарбу╨ш... - Поговоримо ввечерЁ,.. там, де завжди. А зараз - згинь! ╡ дЁйсно, Гречин за мить наче крЁзь землю провалився, хоча ось тут стояв. Дядько ПЁвень вхопив за комЁр небожа. - Оце так недовго?! - Дядьку! Тут така та╨мниця! Я тобЁ скажу!.. - Тс-с-с! Що тут у нього Ёз суглобами? - Голосно проказав дядько Ё присЁв до жеребцевих копит. - Говори пошепки. - Дядьку! ТЁльки-но був отой! Вони Ёз княжим гонцем зговорювались проти тебе... - ЗвЁдки зна╨ш, що про мене? - Вони золотники сонечками називали, а жеребця - стрибунцем. ╡ хотЁв Гречин, щоб Зоряна почастувала тебе, тобто пЁдпо©ла... - У-у! - ЗахрипЁв ПЁвень Ё аж зблЁд. - Ти... лишайся при... коневЁ... Я пЁду меду вип'ю та подумаю. ТЁльки дядько зник у дверях за©зду, вЁн видерся на коня, Ё йому тепер через голови глядачЁв було добре видно лицедЁ©в. Хлопчик стояв у розмальовано© дЁвки на плечах Ё жонглював трьома редьками, а дЁвка трьома захалявниками. НищЁвнЁ леза миготЁли в повЁтрЁ Ё зблискували на сонцЁ слЁпучими спалахами. Ось хлопчина впустив одну редьку, Ё вона в повЁтрЁ накололась на вЁстря ножа. За тим друга Ё третя. ВсЁ загукали, заплескали. Хлопчик скочив на землю Ё, втираючи рясний пЁт Ёз засмаглого чола, почав з тацею обходити глядачЁв. Поки однЁ щось подавали, ЁншЁ тим часом швиденько вЁдступали, нЁби й не вони тЁльки-но голосно захоплювались спритними скоморохами. ПЁвник теж не став розсиджуватись на конЁ, а скочив на землю. Натовп розпорошився, Ё пЁд стЁною на колодЁ лишився сидЁти хлопчик-лицедЁй поруч велико© торби. Коза намагалась встромити морду в торбу, а хлопчик ©© вЁдштовхував. - Ти звЁдки? - Спитав ПЁвника, надкусуючи пишний калач. - ЗвЁдтЁля! - Махнув ПЁвник на Верхн╨ МЁсто. - Не бреши, ти не киянин! - Та хЁба я брешу? Я з Нижньо© РудницЁ. Ми до граду прийшли на княжий урок. - То ви княжЁ холопи? - НЁ. Дядько боржник боярина Судомира. А всЁ ми вЁльнЁ рата©. То вЁн один такий... - А кЁнь не ваший? Боярський? - Спитав малий лицедЁй, вЁдломлюючи шмат калача Ё подаючи ПЁвниковЁ. - Дякую красно! То дядько печенЁга полонив на РосЁ, а огиря забрав собЁ. ВЁн сьогоднЁ на БабинЁй Торжку виграв три володимирових златники! - Похвалився ПЁвник, заковтуючи смачний калач. - ДивЁться, щоб татЁ його не звели! - Чого мають звести? - Бо де хорошЁ конЁ, зразу ж там Гречин з'явля╨ться. А сьогоднЁ ось тут вигулькнув. Сам бачив. - Який вЁн Ёз себе, той Гречин? - Схитрував ПЁвник. - Чорнявий такий, з лиця гарний. За ним дЁвки просто сохнуть. А йому тЁльки конЁ. ВЁн ©х мЁня╨, прода╨. Кажуть, що вЁн всяку татьбу на коней направля╨. Але поки-що його нЁхто не зловив. Спритний, гадюка... - А вЁн справдЁ Гречин? Чи так назвали, бо вЁн на гречина схожий? - Спитав ПЁвник. - Бо вЁн байстрюк, - малий лицедЁй вЁдштовхнув козу вЁд торби Ё, озирнувшись, наблизив лице до ПЁвника. - ╡ кажуть люди, що його мати була полюбовницею Анастаса. - Якого Анастаса? - Так само тихо спитав ПЁвник. - Тю на тебе! Що то значить не киянин! Гречина Анастаса до Ки╨ва сам Володимир привЁз Ё поставив головним при ДесятиннЁй церквЁ. А хто головний у ДесятиннЁй - той головний над усЁма попинами. Той Анастас був найбагатший на РусЁ. ╡з золотих мисок ©в Ё з кришталевих келихЁв мед пив! Його князь Ярослав, як здобув Ки©в, поставив головним над сво©ми скарбами. Ну, а потЁм ляхи добули Ки©в, а Ярослав утЁк до Новгорода. ТодЁ зразу той Анастас перекинувся до короля ляхЁв Болеслава Ё його зятя, окаянного Святополка. ПотЁм кияни Ё проста чадь по всЁй РусЁ пЁднялись проти ляхЁв. Стало ©м непереливки, вони похапали великий-превеликий полон Ё всякого добра нашого Ё чкурнули у сво© землЁ. ╡ хитрий Анастас, загарбавши скарби Ярослава, теж Ёз ними дременув. Сам чув - люди старшЁ говорили, що й Гречин Ёз ляхами побЁг, а потЁм повернувся. КняжЁ слуги його мордували, щоб вивЁдати в нього про Анастаса. Та вЁн затявся на сво╨му, що нЁчого про Анастаса не зна╨, Ё нЁби Анастас йому навЁть не батько. НЁби його батько - то слуга Анастаса... - ╡ звЁдки ти все зна╨ш?! - Бо ми все межи людей товчемося! А люди завжди щось розкажуть! . - Слухай! А можна порося навчити? Ну, щоб воно, як ото коза, танцювало? - Що порося? От кота важко навчити. У мене ╨ кЁт. МуркЁт. На гуслях гра╨! Бере отако пазурами Ё струни щипле! Ото штука! - А мо╨ порося, Ходу, можна привести до тебе, щоб ти навчив? - Можна... ТЁльки що ти менЁ даси? - Ножа! - ╡ ПЁвник висмикнув лезо Ёз пЁхов. - Давай ножа Ё завтра приходь - Е, нЁ! Спочатку навчи. - Ну, тодЁ приходь завтра зранку, тЁльки не годуй вЁд ночЁ Ё тримай на прив'язЁ. Ми отамо живемо, за тим пакЁллям усЁм родом... Тебе як звати? - ПЁвником! А тебе? - Лютом мене звати... Дивись, дивись! - ЗашепотЁв маленький лицедЁй. - Гречин пЁшов на Оболонь до конярЁв. Вони там вночЁ збираються - в костЁ грають, вино-мед п'ють. До них туди Ё чужЁ жЁнки бЁгають на гульбища... По соснових болонках хЁдника легко крокував ставний Гречин. Бурякове корзно на лЁвому плечЁ. Кий з бронзовою рукояттю заклав за плечЁ. Десь на сусЁднЁй вулицЁ наче срЁбний дзвЁн бамкав до вечЁрньо© служби. - У них, зна╨ш, найбЁльший дзвЁн на ПодолЁ. ЗавбЁльшки Ёз цебро! - Пояснив Лют. Тут виступив Ёз дверей за©зду здоровань, вдоволено втираючи вуса. За ним дЁвка щось несла у фартушинЁ. Лют пЁдморгнув ПЁвниковЁ Ё, схопивши важку торбу на плече, а козу за повЁдець, поспЁшив за дорослими. А в за©здЁ все тнула весела музика. Небавом Ё дядько ПЁвень з'явився у дверях. Зразу коня за вузду, Ё швидко потяг Ёз двору Хрестячись пЁсля кожного перебору дзвонЁв, просто бЁг до Верхнього МЁста. Малий, озираючись на всЁ боки, загикуючись вЁд хвилювання, виклав усЁ новини, Ё навЁть про кота, що на гуслях гра╨. Дядько спинився за зворотом, пЁд урвищем, Ё наказав повторити все. ПотЁм ще раз. НЁчого не вЁдказав Ё. знов потяг коня нагору. Вже перед ворЁтьми вЁдв'язав капшук Ё видобув другий золотник. - Заведи коня до городника. Дай йому оцього золотника Ё скажи: "Найми, господине, робЁтника на замЁну мо╨му дядьку ПЁвню'. - Та за нього можна дюжину найняти!.. Я рахував!.. - Не перебивай! ТобЁ б тЁльки все рахувати, та мЁряти. Сам ти забери сво╨ порося та Реп'яха, та йди на ПодЁл до хазя©на берлини... - То©, що сЁла на мЁлину? - Ага! Слухай уважно - попрохай у нього, щоб сховав тебе. Про мене нЁчого не кажи. А йому поясни так - дядько кудись подався, а боярськЁ люди хотять тебе продати в неволю... - ХЁба таке може бути?! - ЗатремтЁв хлопчик. - Все може бути. ПЁдлотою все життя наповнено. Якщо я до жнив не повернусь, просись Ёз ним на лодЁ© до ╡скоростеня. Там на ярмарку питай людей Ёз нашого краю. Когось обов'язково знайдеш. Ось тобЁ три ногати. ТЁльки не марнуй грошЁ! Чу╨ш?!! ПоспЁшай! Чу╨ш?!! - А ти? Я з тобою! Я допоможу!.. - Зараз головосЁк буде! А до того я слЁд гнатиму. Це тобЁ не пЁд силу. Заважатимеш... ╡ди з Богом!.. Перехрестив хлопчика, а сам просто кинувся бЁгцем назад на ПодЁл. ПЁвник усе зробив, як наказав дядько - огиря лишив у городника Ё вЁддав золотого на робЁтника, а Ходу Ё Реп"яха забрав Ёз робочого подвЁр"я. Геть пЁд нЁч дЁстався ПЁвник на ПодЁл Ё наскочив на довгий хЁд. Було ©х може з дюжину, скоморохЁв. ЖЁнок, дЁвчат, хлопцЁв Ё чоловЁкЁв. НавЁть дЁд старий з гуслями дибав. Вели козу Ё ведмедя. Попереду з лЁхтарем глиняним здоровий молодик. В кЁнцЁ ходу виступав кароокий Лют. ╡ теж нЁс лЁхтар на довгЁм дерев'янЁм держаку. - Гей, ПЁвнику! - Першим примЁтив знайомого малий скоморох. - Йдемо забавляти гостей-купцЁв до ЁллЁнського за©зду. ХодЁмо! - А старшЁ що? - НЁчого! ПЁшли! Я тебе запрошую!.. Та все ж перебЁг наперед Ё спитав у вуя Лютового. Похмурий здоровань махнув рукою, мовляв - нехай Ёде. ПЁвник, притримуючи на повЁдцях невгамовного Ходу та похмурого Реп"яха, що все гарчав на ведмедя, почимчикував кривими подЁльськими вулицями. ЦЁлу нЁч вони пробули у найбагатшЁм за©здЁ подЁльськЁм, бЁля ╡ллЁнсько© церкви. ПЁвник нЁчого сам не робив Ё звЁрЁ його нЁчого не робили, а проте йому вдалося пригоститись Ё горЁхами, Ё фЁгами, Ё калачами, Ё коржами... ╡ ще чого тЁльки не покуштував Ёз пундикЁв хлопчина! А скЁльки всього побачив та почув! Особливо ж його вразили дво╨ скоморохЁв - той перший силач, що з лЁхтарем був, Ё старезний дЁдусь-гусляр. Молодому для вправи натягли мЁцну линву мЁж горищем комори та конюшнЁ. ╡ вЁн пройшов по линвЁ туди й назад. А дЁд спЁвав пЁд гуслЁ про походи ╡горя на грекЁв, про смерть вЁщого Олега, про хлопця-отрока, що здурив печенЁгЁв Ё визволив киян. А коли всЁ стомленЁ нЁчною веремЁ╨ю вертались на свЁтанку додому, то ПЁвник не йшов, а, здавалось, танцював, Ё радЁсть Ё бадьорЁсть тримали його в силЁ. ╡ так йому хотЁлося стати вправним Ё смЁливим скоморохом, що може по линвЁ ходити Ё мечами жонглювати, Ё хотЁлося побачити Царгород золотий, Ё хотЁлося чужЁ мови знати, як славний ки©вський отрок. ВЁн зовсЁм не бачив, якЁ стомленЁ, пЁдупалЁ духом лицедЁ©. ВЁн чув, що вони говорять, Ё зовсЁм не брав собЁ в голову, що господар пожадливий, Ё що його челядники все за ними назирали, щоб вони чого не поцупили, а заплатили ©м удвЁчЁ менше, нЁж було обЁцяно. ПЁвник мовчав, а душа його спЁвала вЁд радостЁ. Та ще здоровенний медовий пряник за пазухою переконливо свЁдчив, що життя веселе та щедре. А ведмЁдь, що поруч трЁскотЁв пазурями по хЁднику, стверджував нЁби - воно до всього ще й казкове! Як прийшли додому, то просто попадали на лавки та пЁл Ё спали до полудня. КрЁм старого гусляра, ПЁвника та його звЁрят, що шастали подвЁр'ям Ё все обнюхували, дослЁджували Побачивши, що ПЁвник не ляга╨ спати, гусляр попрохав допомогти. Поклав розбовтанЁ, розладнанЁ гуслЁ собЁ на колЁна, а ПЁвника поставив при справних. ╡ сказав вдаряти по струнах. А сам пЁд тЁ звуки пЁдстроював розладнанЁ. Ударить кЁлька разЁв по сво©х гуслях старий, прислуха╨ться, а тодЁ просить малого ПЁвника повторити те ж саме на добрих гуслях. ╡ нЁчого, до ладу виходило. Так вони чимало часу на гуслЁ витратили, поки старий сказав: - З тебе добрий помЁчник. ПЁшли, пообЁда╨мо, ми добре попрацювали. Коли вони ласували купецькими пирогами, пробудились Лют Ё канатоходець, Ё зразу ж до столу. Канатоходець, вЁн ще й з мечем танцював, невдоволено зауважив старому: - Ти, дЁду, так гостей часту╨ш, нЁби ти отаман. Хто зна╨, який заробЁток буде завтра на базарЁ. ПЁвниковЁ вЁд сорому, що про нього таке виговорюють старЁй людинЁ, та ще за столом, шмат застряг у горлЁ. - Коли я помру - хто вам усЁм гратиме? Кого ви зараз можете запросити з гуслярЁв? Хто в таке кодло пЁде? ГуслярЁ хорошЁ не люблять срЁблом дЁлитись. - То ти його збира╨шся вчити? СкЁльки рокЁв ти сам вчився? СкЁльки рокЁв витратив? - Оце вже не тво╨ свиняче дЁло! Мене не було кому вчити. А його - я вчитиму! ПЁвниковЁ аж серце закалатало вЁд радостЁ, що такий гусляр сам його обрав для навчання. ПЁсля цЁ╨© коротко© сутички за столом на ПЁвника вже нЁхто не звертав уваги, не зиркав, що вЁн на дурнячка у них хлЁб ©сть. А коли Лют пробудився, то його зразу ПЁвник попрохав, щоб вЁн кота-гусляра показав. Лют подивився на хлопчика округлими очима. - Ну й забувака ти! Я ж тобЁ вже казав, що вЁн жив у нас, а потЁм пЁшов на ЖитнЁй базар. Там страшенно багато мишей у коморах. Туди коти зЁ всього Подола збЁгаються. ПЁвник сперечатись не став, але зрозумЁв - Лют бреше йому Ё не мигне. З того дня сивобородий старець може по пЁвдня навчав ПЁвника. СЁдали один проти другого. Гусляр показував, як щипати струни, як вдаряти по струнах, як приглушувати звук. Коли старезний гусляр бачив, що ПЁвник стомився, вЁн говорив: - Щось у мене пальцЁ зомлЁли... Що то значить старЁсть. ПЁди, ПЁвнику, пЁди пограйся. Он хай тебе Лют навчить ножа метати. ВЁн хоч брехун великий Ё хвалько, але ножа кида╨ добре... Я, коли Ёз Святославом ходив, дуже мене нЁж виручав. Якось на мене печенЁг з булавою напав, а я метнув ножа - точно в горлянку. Гай, гай, спливло, минуло!.. Старий пЁднЁмав над дзвЁнкими струнами вузлуватЁ тремтячЁ пальцЁ. - Йди, йди ПЁвнику! НЁж - зброя найперша! Без ножа чоловЁк нЁщо! Хто б вЁн не був - чи смерд, чи городянин, чи боярин! НЁж тебе поряту╨ скрЁзь Ё завжди - Ё вночЁ, Ё вдень, Ё за столом, Ё в лЁжку... - А я ножа пообЁцяв Люту, якщо вЁн навчить Ходу танцювати. Як же я тепер?.. - Не переймайся. Якщо ти ножа свого вЁддаси Люту, я тобЁ свого подарую. ВЁн Ёз далеко© агарянсько© землЁ. ╡ бЁлоголовий старець видобув з-за пазухи ножа з вузькою колодочкою Ё широким лезом. Зачепив товстим нЁгтем блакитне лезо, Ё почувся звук дзвЁнкий Ё чистий, наче срЁбний. Гусляр дотримав слова Ё вЁддав ПЁвниковЁ ножа саме тодЁ, коли всЁ лаяли ПЁвника Ё кепкували з нього. ТЁльки гусляр-дЁдусь смЁявся. - Та чи ви показились - з-за чужого срЁбла перейматись. Може то його Господь Бог випробовував?.. Давай, дитино, гуслЁ настро©мо, якщо пальцЁ не болять. - Та нЁ, вже не болять, - озвався ПЁвник, а думкою до тЁ╨© суботи повернувся. У п'ятницю вони ходили на ПодЁльське торжище. Грали, грошЁ заробляли. Тут щоп'ятницЁ був ярмарок. Повертались опЁвночЁ. ПЁсля спекотного дня задуха була страшенна, Ё старий гусляр просто умлЁвав вЁд болю в серцЁ. Спадаючим голосом благав Господа дати йому побачити схЁд сонця. До подвЁр'я його тягли пЁд руки, бо ноги вже не тримали старого. ╡ саме тодЁ завили вЁтровЁ© над ВерхнЁм МЁстом, засвЁтились незлЁченнЁ змЁ©стЁ спалахи. Земля й повЁтря здригнулись вЁд громовиверження. Обернувшись до старого, ПЁвник побачив при блакитному сполоху - старий ожива╨! Дихання його вирЁвнялося Ё вЁн починав зводитись на лЁктЁ. Хлопчик зрадЁв Ё, не зважаючи на страшний гуркЁт грому Ё слЁпучЁ блискавки, примостився на лавЁ Ё миттю заснув. ПотЁм наче на свЁтаннЁ хтось пЁдЁйшов Ё збудив його вЁд липучого сну. ╙дине, що вЁн мЁг ствердити потЁм - одяг у того, когось, був наче золотавий. ПЁвник протер очЁ. ДверЁ вЁдхиленЁ. ╡ крЁзь дверЁ, Ё крЁзь вЁкно вливалося холодне вологе повЁтря. Ще раз протер очЁ. БЁля лавки нЁхто не стояв - всЁх поборкав нестримний сон... ПотЁм вЁн нЁколи так Ё не змЁг усвЁдомити, чому саме вЁн пЁшов нагору до Десятинно©, а не до ╡ллЁнсько© церкви, наприклад. Знав, що треба чимскорше помолитись, щоб видЁння - коли воно добре - поскорЁше збулось, а як погане - щоб не збулось. Та дверЁ храму зачиненЁ. Занадто рано. ТЁльки на мокрЁ, мармуровЁ плити виповзли калЁки. Знов, як Ё тодЁ, першого разу, ПЁвника охопив розпач Ё жах при спогляданнЁ людсько© бЁди. Не змЁг бЁльше стояти на виднотЁ Ё кинувся тЁкати вЁд храму. ПобЁг крЁзь браму, бо вже у Верхн╨ МЁсто заповзали валки з вантажами. Спочатку ПЁвника потягло до ©хньо© Ёстобки. ╡ знов, коли здаля побачив скоцюрбленого Тальця, що запрягав коней, його охопив сором, наче це вЁн полишив холопЁв у бЁдЁ, а сам по-зрадницькому втЁк. ВЁд такого почуття вЁн зовсЁм знЁтився, Ё вирЁшив повернути до мЁста. Нараз подивився праворуч, де на схилЁ гори стояв велетенський дуб. Та що це?! Дуба нема╨. Тобто половина дубового стовбура стирчала вгору, сяючи розламаною деревиною наче жовтий риб'ячий зуб, Ё тЁльки вгорЁ вЁдходила на бЁк могутня крива гЁлка зелена. А вся крона, Ё друга половина, бЁльша лежала внизу за багато саженЁв вЁд пня. При основЁ уцЁлЁло© гЁлки з розщепЁв деревини наче визирав зелений горщик. Не роздумуючи, ПЁвник помчав по мокрЁй травЁ, що холодом обпЁкала ноги. Обережно, щоб не поранитись об гострЁ пласти деревини, що стирчали лезами ножЁв, полЁз вЁн угору. Дряпався вгору поволЁ-волЁ. Ось Ё гЁлка. А в ©© основЁ тепер розкрилось дупло старе Ё вЁд нього стирчали на всЁ боки велетенськЁ скалки деревини. Зелений горщик був цЁлЁсЁнький. ПЁвнику здалося, що вЁн не дочека╨ться, поки дЁстанеться до землЁ Ё там вже розкри╨ горщик. Тому вЁн не став злазити, а отут, на рипучЁй гЁлцЁ, вЁдколупав ножем просмолену затичку. В обличчя йому бризнуло сонце, вЁдбите вЁд бЁлих Ё жовтих кружалець монет, заЁскрилось вогняним полиском камЁнного намиста, засяяло на маленькЁй блакитнЁй оздобЁ, по якЁй розпустило сво© вибагливЁ вЁття-вЁзерунки Дерево Життя. - Ось чого до мене приходив... - уголос промовив ПЁвник, та не скЁнчив, бо не знав, як те видЁння назвати. - ╡ не сказав менЁ, - зашепотЁв хлопчик, розглядаючи самоцвЁти Ё блакитну пЁдвЁску Ёз золотим Деревом, - що менЁ з цим усим робити?.. Ой, а я дурний! - Майже прокричав ПЁвник. - Та це ж подарунок ковалевЁй доньцЁ! Тут вЁн на мить прислухався. Його чутливе вухо вловило далекий дзвЁн. "До заутренЁ кличуть!" Бовкали дзвони Ё в ближнЁх церквах. Не гаячи часу, ПЁвник по частинах видлубав монети Ёз глечика Ё опустив за пазуху. Важим холодом вони вкололи шкЁру живота та грудей. Глечик, намисто Ё блакитну пЁдвЁску вЁн поклав на дно розколотого дупла. Йому так хотЁлося роздивитись усЁ монети, Але треба поспЁшати! ПЁвник просто бЁг до Десятинно©. Треба справедливо роздати все калЁкам убогим. ТЁльки хто воно приходив напереденнЁ? Той Бог, якому дядько молиться щодня? Чи хтось Ёз лЁсових богЁв? Але яка турбота лЁсовим богам до понЁвечених, упослЁджених, покинутих усЁма калЁк? НЁ, певно, що це таки був дядькЁв Бог. ╡ це вЁн виказав ПЁвнику скарб. А скарб старий, не християнський, бо на жоднЁй монетЁ нема╨ знаку хреста, знаку нових богЁв. А може, ПЁвник просто не роздивився. Малий не втримався Ё видобув з-за пазухи одну монету. Спалахнуло жовте кружальце, Ё на ньому зблисли риски Ё позначки, наче шашелевЁ ходи на старЁй дошцЁ. В ротЁ у ПЁвника пересохло, серце калатало, а у вухах всЁ бадьорЁ звуки суботнього ранку пЁднеслись до тако© сили, що здавалось,. навколо вчорашня буря гримить. Сталося так, що коли ПЁвник витяг першу монету Ё подав найближчому жебраковЁ, крЁзь розчиненЁ врата храму вибухло врочисте "АлЁлуйя, алЁлуйя. алЁлуйя!" - радЁсне, врочисте Ё нестримне. Ця мить по╨днала Ё сонячнЁ променЁ, Ё ангельськЁ голоси хору, Ё радЁсть вЁд здатностЁ дарувати, дарувати Ёншим людям. Все злилося в якесь сяйво, в якийсь вогонь, що зЁгрЁв, освЁтив, заполонив усе ╨ство хлопчика. ВЁн наче не йшов, а наче плив над мармуровим хЁдником. Ось вЁн пЁдлЁта╨, пЁдплива╨ до наступного калЁки, пода╨ йому блискуче кружальце. КалЁки тягли до нього розкритЁ долонЁ. Та ось вЁн побачив, що вже вони тягнуть до нього скрюченЁ, мов пазурЁ звЁринЁ, пальцЁ, хапають його за холошЁ, за подЁл сорочки, за пояс. Ось вЁн зависа╨ в повЁтрЁ. А вони його тягнуть униз Ё униз, Ё щось обрива╨ться, Ё вЁн летить униз, униз до розчепЁрених безжальних пазурЁв. Йому не стало чим дихати, сонце враз вибухнуло в очах Ёскрами, загасло зразу ж за чорною смердючою пеленою... ПЁвник плив, то в гарячих, то в холодних струменях Ё розумЁв, що спить. Ось йому стало видно - до його лави пЁдходить той хтось у золотавЁм одязЁ променистЁм Ё протягу╨ руку. Не чекаючи, поки його торкнуться, - сЁв на лавЁ. РозклЁпив повЁки - над ним у свЁтлЁй рясЁ, залитЁй золотими променями сонця сто©ть чорновидий попин. Той самий, якого вони зустрЁли першого разу, ПЁвник ледь повернув голову, щоб обдивитись, де вЁн опинився. Та гострий бЁль пронизав йому шию. - Ой! - Не втримався хлопчик. - Потерпи. Ще довго болЁтиме. А знаходишся ти в мо©й келЁ©. При храмЁ БогородщЁ. Мене ти впЁзна╨ш? - ВпЁзнаю. Ти попин. Ти стерлядь Ёз Подолу тягнув. - Все так. ТЁльки годиться мене звати - отець. Отець ОнуфрЁй. ПЁвник подумав: "Та який ти менЁ отець? Ти просто попин. - ╞сти хочеш? - Хочу. - Треба вЁдповЁсти: "Так, мЁй отче!" - ПЁвник здивовано вирячив на нього очЁ, але добре усвЁдомлюючи, що вЁн у владЁ цього попина, тобто "отця", вирЁшив за лЁпше пЁдкоритись. - Так, мЁй отче! - От Ё добре! СЁдай до столу. На столЁ поруч Ёз накритим гарячим горщиком пишний буханець хлЁба-загреби, двЁ дерев'янЁ ложки, нЁж Ё на дерев'янЁй тацЁ бЁла редька молода, молода цибуля з пЁр'ям Ё часник. ╡ ще стояв на столЁ берестяний коробок Ёз суницями. - Ти, сподЁваюсь, хрещений у православну вЁру? - Авжеж! - Бадьоро вЁдловЁв ПЁвник Ё, згадавши, додав. - Так, мЁй отче! - Якщо хрещений, то повинен знати, що перед трапезою треба прочитати молитву. А ти зразу до ложки тягнешся. Отож, проказуй за мною: "Отче наш, Ёже ╨си на небеси... Да святиться Ём'я Тво╨, да приЁдеть ЦарствЁ╨ Тво╨..." ПЁвнику було радЁсно повторювати незвичнЁ Ё врочистЁ слова. ╡ хлопчик ©х просто виспЁвував за чорнобородим попином... По молитвЁ, проказавши: "Господи, благослови!", попин насипав собЁ Ё хлопчиковЁ в миски осетрово© юшки, вЁдломив по щедрому шмату хлЁба. Юшка з головизни була така смачна, духовита Ё гаряча, що ПЁвник не мЁг себе стримати Ё голосно сьорбав, обсмоктував хрящЁ та плямкав губами. ╡ на стЁл крапав з ложки... Попин зауважень не робив, лише стиха посмЁхався у свою розкЁшну бороду. ПЁсля обЁду попин почав ПЁвника випитувати все-все про його дядька Ё про нього самого. Про всЁ бЁди ПЁвник переповЁв. Лише змовчав, що живе у скоморохЁв на ПодолЁ. Що попини люто ненавидять скоморохЁв та лицедЁ©в, Ё волохЁв, Ё чарЁвникЁв, добре знав. - То ти кажеш, твЁй дядько ревний християнин Ё весь час на службу ходив, свЁчки ставив, на церкву жертвував? - Так, мЁй отче! - Ну, тодЁ помолимося разом за його безпеку. Повторюй: "Скоро предварЁ, преждЁ даже не поработимся врагом хулящим Тя к претящим нам Христе Боже наш погубЁ хрестом Тво©м, борющие нас..." - Тепер ти можеш Ёти до тих, у кого живеш. Та перед тим послухай мо╨ напучування. Знай - ти впав у грЁх гординЁ. Бо ти вирЁшив обласкати тих, кого бог позначив убогЁстю... То ангел тебе випробовував. ВЁн тебе привЁв на дерево до скарбу. Ти ж, як добрий християнин, повинен був прийти зЁ срЁблом та злотом до храму Ё збагатити його скарбницю, щоб на тЁ монети святЁ отцЁ прикрасили храм сосудами, ризами та божественними книгами, щоб дали подаянЁе жебракам! А ти взявся виправляти чуже горе по сво╨му слабкому розумЁнню. ╡ вийшло - спокусив убогих та ницих!.. А спокусити жебракЁв - великий грЁх! ЗрозумЁв, мЁй сину?.. ПЁвник тодЁ нЁчого не зрозумЁв. Йому тЁльки нестерпно хотЁлося до скоморохЁв, до веселого Ходи Ё похмурого Реп'яха. ╡ вЁн подивився в очЁ чорного попина. - Так, мЁй отче! ╡ншим разом, коли знайду скарб, я спитаю тебе, як Ёз ним чинити... або... або зразу вЁддам до храму... ╡ раптом, сам навЁть не знаючи, чому, спитав: - А чого ви всЁ, попини - чорнЁ? Ви всЁ греки? От ти, за лицем ти гречин, а мова в тебе чиста ки©вська. Чому так? - У мене батько був гречин. Його з Ёншими отцями до Ки╨ва привЁз у вЁрЁ людей наставляти сам Володимир... А мати Ёз цих земель. - Так ти, як Ё Гречин Коняр, покруч? У нього так само, як Ё в тебе, батько попин... тобто святий отець, - виправився миттю ПЁвник. - МЁй батько був чоловЁк учений Ё благородний. ╡ з мо╨ю матЁр'ю, хоч вона була рабиня, взяв християнський шлюб. А той гульвЁса, про якого ти сказав, зачатий у блудЁ Ё рабствЁ Ё вихований у мерзотЁ. Бо хто його батько - чи Анастас, чи його служка Агатос, не зна╨ Ё сама його матЁр! Та буде проклятий цей Анастас без покаяння! ГрЁховодник Ё содомЁст, зрадник Ё злодЁй! ПЁдла, пЁдла личина! Коли цей смрадний пес був тут, вЁн мене утискав Ё не давав служити богу Ё людям на всю силу. Тепер же через нього до нас, грекЁв, нема╨ довЁри... ╡ знов я змушений.... ДалЁ вЁн не став говорити, гнЁвно насупився. ПотЁм перехрестився Ё замирено сказав: - Господи! Вибач менЁ мою гнЁвливЁсть та злослЁв'я. Дитино моя, Ёди з богом! Повертався на ПодЁл без капшука Ёз ногатами Ё без мисливського ножа при поясЁ. За день вЁн сходив подивитись, що сталося Ёз рештками велетенського дуба. Дуба не було. Не було нЁ гЁлля; нЁ пенька навЁть. ТЁльки на крутЁм зеленЁм схилЁ жовтЁла заглибина. НавЁть корЁння викорчували. ТАТ╡-КОНОКРАДИ Коли вони збирались йти до за©зду на вечЁрню забаву, старий наказав малому: - Бери й ти гусельцЁ. СьогоднЁ ми з тобою почина╨мо вЁншування. Як вдарю по струнах перебором мелодЁю, ти тодЁ на басЁ за мною. А як почну спЁвати - ти вже веди голосом далЁ до самого кЁнця. ЗрозумЁв? - Та я ж... нЁчого ще не вмЁю, ще... - Злякався? НЁчого, поки дЁйдемо, заспоко©шся. Треба, щоб усЁ бачили - ти мЁй учень, дарма хлЁба не ©си... Хоч вЁн бЁльше не присЁку╨ться, однак вони думають, що ти ледащо... ╡ поки вони йшли вечЁрнЁми вулицями, малого справжня пропасниця трЁпала. Та лише дЁд-гусляр перебором струн почав пЁсню, як тремтЁння скЁнчилось. СпЁвав хлопчик голосно, дзвЁнко, але й не витягуючи на таку силу й висоту, щоб зЁрватись. УслЁд за дЁдом затяг славу купцям-гостям новгородським, як завжди - припливали вони в жнива по добру ки©вську пшеницю. ПЁсля вЁншування коза з Лютом танцювали, ведмЁдь через голову качався, канатоходець Ё дЁвка перекидались гострими захалявниками. Хлопчик Ё дЁдусь вЁдЁйшли пЁд стЁну, а потЁм до них Ё Лют при╨днався. Лют зашепотЁв. - СестрицЁ важко догодити, але вона сказала, що в тебе голос чисте срЁбло. ╡ ще дядько сказав - як гуслЁ опану╨ш краще - сам вЁншуватимеш. ДЁд вже слабий, а в тебе добре виходить. ПЁвнику вЁд Лютових слЁв чи не найбЁльша була радЁсть - стане гуслярем-скоморохом Ё буде по всЁх святах ходити Ё людей розважати Ё сам веселитись!.. Та вже вранцЁ на базарЁ, як пЁшли вони з Лютом та його сестрою купувати рибу, ПЁвника покликали знайомим свистом. Озирнувся - дядька поблизу не було. Лише бЁля вуглярсько© коли присЁв обЁдраний чумазий чоловЁк Ё щось длубався з колесом. ПЁвник хотЁв доганяти Люта, та чоловЁк знов свиснув Ё, не озираючись, поманив брудними пальцями його до себе. - Я зараз,.. я дожену!.. - Гукнув ПЁвник, метнувся до чорно© коли. - Слухай мене - щоб з обЁду чекав мене при дорозЁ. На другЁм зворотЁ бЁля Бабиного яру. Сховайся в кущах Ё чекай мене. ТЁльки ж гляди - нЁкому не кажи нЁчого, куди йдеш! А тепер Ёди! - А Реп'ях, а Хода? - НЁкуди не тягай! ╡ди, йди швидше вЁд мене. Швидше... ...ПЁвник довго лежав у теплЁй шовковистЁй травЁ пЁд кущем, що не з чувся, як Ё заснув. Прокинувся, бо вЁдчув - на нього пильно дивляться. СЁв - а над ним навпроти стояв дядько ПЁвень у вуглярськЁм вбраннЁ. - Ти що, чортова душо, виробля╨ш?! СтарцЁв золотом обсипа╨ш?!! ╡ це саме тодЁ, коли твЁй дядько рЁдний ось-ось стане повним холопом?!! Просто боярин ще не зна╨, що тут трапилось зЁ мною! Ще не вЁдомо, чи викуплюсь я з боргу!.. - Ти викупишся! А вони калЁки. У них нЁколи нЁ руки, нЁ ноги не повЁдростають. ╡ ©х нЁхто не догляне. А якщо ти станеш калЁкою, тебе ми всЁ доглянемо. - Тьху на тебе, дурня! Ще наврочиш! - Спересердя сплюнув дядько ПЁвень Ё тричЁ перехрестився. - Спаси мене, ДЁво Пречистая, сохрани Ё помилуй вЁд калЁцтва! А тепер, личино чортова, ходЁмо. ╡ди Ё слухай, що ма╨ш робити... Перш за все дядько ПЁвень забрав одяг у ПЁвника Ё перемазав його в залишках вугЁлля, ще й смолою де-де пошмарував. ПотЁм, як тряслись на передку коли, ПЁвень пояснив, що належить робити ПЁвниковЁ, що ма╨ робити, коли вони заскочать татей-к