Stolica.ruРеклама

Na pervuyu stranicu
Arhivy Minas-TiritaArhivy Minas-Tirita
  Annotirovanniy spisok razdelov sayta

В. В. Бойн╕цький

Створений св╕т роману Дж. Р. Р. Толк╕╓на "Володар К╕лець" як ╕гровий феномен

The article deals with Middle-earth, the self-contained world of "The Lord of the Rings" by J. R. R. Tolkien. Middle-earth is considered as a game phenomenon, from the viewpoint of the game theory as outlined in the work "Homo Ludens. A Study of the Play-element in Culture." by Johan Huizinga. The process of reading "The Lord of the Rings" is shown as identical to playing "the game of Middle-earth".

Розгляда╓ться ╕грова природа створеного Толк╕╓ном самозавершеного художнього св╕ту. Залуча╓ться теор╕я гри, розроблена Йоганом Гейз╕нгою. Анал╕зуються формальн╕ ознаки гри, притаманн╕ створеному Толк╕╓ном св╕ту, сво╓р╕дн╕сть створеного св╕ту як ╕грового феномену та тотожн╕сть читання "Володаря К╕лець" процесу "гри у Серединну Землю".

Д╕я роману Дж.Р.Р. Толк╕╓на "Володар К╕лець" в╕дбува╓ться у Серединн╕й Земл╕. Це створена письменником свого роду "д╕юча модель" окремого св╕ту, що ╓ в╕дм╕нним в╕д реального, емп╕рично в╕домого нам св╕ту. Дал╕ ми називатимемо, як запропонував Толк╕╓н у сво╓му есе "Стосовно Казок" [Прим╕тка 1], первинним св╕том - реальн╕сть навколо нас, а, в╕дпов╕дно, вторинним - окремий, створений художн╕ми засобами, св╕т. Ми розглянемо, як сп╕в╕снують два св╕ти; ╕накше кажучи - як у межах самозавершеного автентичного первинного св╕ту реал╕зу╓ться ╕снування ╕ншого самозавершеного та автентичного у сво╖х межах вторинного св╕ту.

До питання про сп╕в╕снування художньо-вигаданого та реального св╕т╕в звертався ще видатний англ╕йський поет-романтик Семюел Тейлор Колр╕дж [Прим╕тка 2]. Передумовою сприйняття л╕тературного твору з елементами надприродного у зм╕ст╕ Колр╕дж вважав умисне призупинення недов╕ри (willing suspension of disbelief) у читача. Позаяк недов╕ру призупинено, уможливлю╓ться поява дов╕ри до вигадано╖ надприродно╖ реальност╕, що, однак, не означа╓ одночасного зникнення в╕ри у реальн╕сть навколишнього св╕ту - вона лише в╕дходить на деякий час на другий план. Створений св╕т поста╓ для читача захоплюючою грою, замкненою у соб╕.

Канадський досл╕дник Клейтон Коелб у сво╖й книз╕ "Недов╕рливий читач. Л╕тература та функц╕я недов╕ри", пише, п╕дсумовуючи погляди Колр╕джа на призупинення недов╕ри та пов'язане з цим поняття гри: "за словами Колр╕джа, його тв╕р ['Балада про Старого Мореплавця'] несе у соб╕ таку гру, - несправжню реальн╕сть, яка створю╓ межу навколо себе, в╕дд╕ляючи тим самим 'всередин╕' в╕д 'ззовн╕'. Всередин╕ ╕сну╓ в╕ра, породжена самою грою, тод╕ як ззовн╕ ╕сну╓ лише визнання того факту, що ця гра не в╕дбува╓ться насправд╕. Межею ╓ перех╕д в╕д в╕ри до недов╕ри, в╕д сприйняття гри не як гри, а як реального св╕ту, до розум╕ння, що таке сприйняття можливе лише тому, що гра в╕дгороджу╓ться в╕д реального св╕ту. Коли ви всередин╕, ви ц╕лком здатн╕ допустити ╕снування та неабияку могутн╕сть 'надприродних сил'. Ззовн╕ ж ц╕ сили сприймаються вами лише як частина гри, як результат омани" [Прим╕тка 3]. Отже, умисне призупинення недов╕ри ╓ необх╕дною умовою актуал╕зац╕╖ вторинного св╕ту. Без нього неможливе реальне, чи радше псевдо-реальне ╕снування створеного св╕ту в уяв╕ кожного ╕ндив╕дуального читача. Толк╕╓н, у згаданому есе "Стосовно Казок", також розгляда╓ важлив╕сть призупинення недов╕ри для "перебування" у вторинному св╕т╕: "Опов╕дач виявля╓ться усп╕шним 'вторинним творцем' ['первинним творцем' за Толк╕╓ном ╓ Бог. - ВБ]. В╕н створю╓ вторинний св╕т, до якого ви можете подумки вв╕йти. Коли ви всередин╕, все, що поста╓ перед вашою уявою ╓ 'справжн╕м', оск╕льки в╕дпов╕да╓ законам того св╕ту. ╤ ви в╕рите ц╕й 'справжност╕' п╕д час перебування, так би мовити, всередин╕ того св╕ту. Як т╕льки з'явля╓ться недов╕ра, чари спадають; маг╕я, чи радше мистецтво терпить поразку. Ви знову опиня╓тесь у первинному св╕т╕, поглядаючи ззовн╕ на маленький вторинний св╕т, з якого вас викинуто. Щоб лишатися у тому св╕т╕,... ви ма╓те призупинити (або ц╕лком усунути) недов╕ру." [Прим╕тка 4]

Варто згадати, що сам Толк╕╓н дещо зневажливо ставився до терм╕ну "умисне призупинення недов╕ри", ╕ тлумачив його значною м╕рою як "б╕льш чи менш умисн╕ намагання в╕днайти хоч щось привабливе у мистецькому твор╕, який не ╓ вдалим" [Прим╕тка 5], тод╕ як "коли б в╕н [тв╕р] ╖м [читачам] справд╕ подобався, ╖м не доводилося б призупиняти недов╕ру: вони б просто в╕рили." [Прим╕тка 6] Таку читацьку в╕ру у справжн╕сть вторинного св╕ту Толк╕╓н назива╓ вторинною в╕рою. Однак, на наш погляд, вторинна в╕ра за Толк╕╓ном ╕ Колр╕джевське "умисне призупинення недов╕ри" насправд╕ ╓ дуже близькими поняттями. Толк╕╓н дещо хибно вважа╓ "умисне призупинення недов╕ри" надто вимушеним з боку читача станом, свого роду само-переконанням, необх╕дним лише тод╕, коли вторинний св╕т твору виявля╓ться непереконливим сам по соб╕. Однак, на приклад╕ "Балади про Старого Мореплавця" ми бачимо, що Вес╕льному Гостев╕ не доводиться силувати себе, щоб пов╕рити в опов╕дь Старого Мореплавця ╕ пережити ╖╖ як реальн╕сть. Опов╕дь ╓ наст╕льки переконливою, що захоплю╓ Гостя, примушу╓ його на деякий час забути про реальний, первинний св╕т, незважаючи нав╕ть на вес╕лля, де на Гостя чекають; опов╕дь зачарову╓ ╕ вводить його до вторинного св╕ту. Отже, "умисне призупинення недов╕ри" тут ╓ радше неопиранням слухача перед силою опов╕д╕ Мореплавця. Таким чином, "перебування" у вторинному св╕т╕ ╓ результатом по╓днання з одного боку - майстерност╕ опов╕дача у створенн╕ переконливого художнього св╕ту, а з ╕ншого - готовност╕ слухача призупинити недов╕ру ╕ деякий час сприймати той св╕т як реальний, себто - деякий час мати вторинну в╕ру у його реальн╕сть.

Те саме можна сказати, напевне, про будь-який тв╕р, де зобража╓ться окремий вторинний св╕т, у тому числ╕ ╕ про "Володаря К╕лець". Толк╕╓н тут виступа╓ кимось на кшталт Старого Мореплавця, а читач╕ упод╕бнюються Вес╕льному Гостев╕. Реальн╕сть Серединно╖ Земл╕ в уяв╕ кожного окремого читача актуал╕зу╓ться як комб╕нац╕я а). письменницько╖ майстерност╕ Толк╕╓на, в╕д яко╖ залежить, наск╕льки переконливо зобража╓ться вторинний св╕т; та б). вторинно╖ в╕ри самого читача, себто його готовност╕ протягом деякого часу призупиняти недов╕ру й мати реальн╕сть Серединно╖ Земл╕ за справжню реальн╕сть.

Таким чином, важливою умовою ╕снування Серединно╖ Земл╕ як реального у сво╖х межах св╕ту ╓ наявн╕сть у читача вторинно╖ в╕ри. Без не╖ реальн╕сть вторинного св╕ту "лама╓ться", а отже ╕ сам вторинний св╕т втрача╓ сенс. Якщо розглянути "перебування" у Серединн╕й Земл╕ з точки зору теор╕╖ гри, розроблено╖ визначним голландським досл╕дником Йоганом Гейз╕нгою, то вторинну в╕ру можна тлумачити як правило гри - одну з неодм╕нних формальних ознак гри як тако╖. "Правила ╓ дуже важливою частиною поняття гри. У всяко╖ гри ╓ сво╖ правила. Вони визначають, що ма╓ силу всередин╕ обмеженого грою тимчасового св╕точка. Правила гри беззастережно обов'язков╕ й не улягають н╕якому сумн╕вов╕. ... Хай-но хтось порушить правила, як умить зруйну╓ться весь ╕гровий св╕т. Гри не стане." [Прим╕тка 7] Уявне перебування у Серединн╕й Земл╕ ма╓ також ╕ ╕нш╕ формальн╕ ознаки гри. "П╕дсумовуючи формальн╕ ознаки гри," - пише Гейз╕нга, - "ми можемо назвати ╖╖ в╕льною д╕яльн╕стю, яка, бувши 'несерйозною', ц╕лком св╕домо ста╓ поза 'звичайним життям', але водночас дуже, а то й повн╕стю захоплю╓ гравця. ... Вона в╕дбува╓ться у сво╖х власних часових та просторових межах в╕дпов╕дно до певних установлених правил, у певному порядку. Вона сприя╓ утворенню сусп╕льних угрупувань, схильних оточувати себе та╓мницею ╕ п╕дкреслювати свою в╕дм╕нн╕сть в╕д звичайного св╕ту." [Прим╕тка 8]

Справд╕, тимчасове сприйняття Серединно╖ Земл╕ як реального св╕ту ц╕лком може вважатися "забавкою", пор╕вняно ╕з "серйозною" д╕яльн╕стю; воно не ╓ частиною повсякденного життя, сто╖ть поза ним; воно ╓ в╕льною, не силуваною д╕яльн╕стю, що захоплю╓ гравця-читача, ба нав╕ть - як ми показали вище - лише за умови захоплення читача ╕ виникнення у нього вторинно╖ в╕ри таке сприйняття буде можливим ╕ Серединна Земля як вторинний св╕т матиме сенс. Присутн╕ тут ╕ власн╕ часов╕ та просторов╕ меж╕, себто - ╕гровий час та ╕гровий прост╕р, котр╕ виокремлюються з╕ звичного плину часу та звичного простору [Прим╕тка 9].

╤гровий час у нашому випадку дозволя╓ подв╕йне тлумачення: "ззовн╕", "з-поза гри", з точки зору первинного св╕ту - це час читання роману "Володар К╕лець"; "╕зсередини", з точки зору вторинного св╕ту - це внутр╕шн╕й час Серединно╖ Земл╕, який ╓ в╕дм╕нним в╕д часу нашого первинного св╕ту. Под╕╖, що про них ╕деться у роман╕, в╕дбуваються протягом 20 рок╕в (з 3001 по 3021 р. за хронолог╕╓ю Серединно╖ Земл╕), з яких приблизно к╕лька м╕сяц╕в вид╕ляються Толк╕╓ном для безпосередньо╖ детально╖ опов╕д╕, - вони й становлять ╕гровий час всередин╕ гри, тотожн╕й романному часов╕ "Володаря К╕лець".

Под╕бно до ╕грового часу, подв╕йним ╓ й ╕гровий прост╕р: "ззовн╕" - це текстуальний прост╕р "Володаря К╕лець", що ╕сну╓ у сприйнятт╕ його читачем; "╕зсередини" - це власне Серединна Земля, в╕дм╕нний в╕д первинного св╕ту псевдо-реальний прост╕р, котрий протягом ╕грового часу сприйма╓ться за допомогою вторинно╖ в╕ри як реальний у сво╖х межах.

Поз╕рною ╓ схож╕сть деяких наших тлумачень (а саме - тексту як ╕грового простору та часу читання як ╕грового часу) на постструктурал╕стське бачення процесу читання взагал╕ як гри читача з текстом та гри "у текст" [Прим╕тка 10]. Однак, по-перше, анал╕з акту читання взагал╕ ╕ елемент╕в гри у ньому не входить у коло наших завдань. По-друге, якщо прийняти точку зору постструктурал╕ст╕в ╕ припустити, що будь-який текст в╕дпочатку вже несе у соб╕ п╕дгрунтя для гри, - дал╕ треба також визнати, що переважна б╕льш╕сть текст╕в ╓ "вкор╕неними" у первинному св╕т╕, тод╕ як специф╕кою "Володаря К╕лець" ╓ насамперед зображення у роман╕ виразно в╕дм╕нного вторинного св╕ту. Саме ця специф╕ка роману ╕ ц╕кавить нас у першу чергу.

╤, нарешт╕, говорячи про тенденц╕ю ╕гор згуртовувати навколо себе людей за ознакою ╖х причетност╕ до т╕╓╖ чи ╕ншо╖ гри, доречно згадати "культ Толк╕╓на" та породжен╕ ним сп╕лки "толк╕╓н╕ст╕в", р╕зноман╕тн╕ рольов╕ ╕гри "на тему" Серединно╖ Земл╕ ╕ т. ╕н. Вт╕м, анал╕з под╕бних явищ перебува╓ скор╕ше у царин╕ соц╕олог╕╖, ан╕ж л╕тературознавства.

Розглянемо деяк╕ з засоб╕в, що ╖х використову╓ письменник, сприяючи дотриманню читачем ключового у нашому випадку правила гри - вторинно╖ в╕ри у справжн╕сть Серединно╖ Земл╕. Для появи вторинно╖ в╕ри у читача необх╕дно, щоб реальн╕сть об'╓кту його в╕ри - створеного св╕ту - була достатньо переконливою. Природно, що чим менше вторинний св╕т в╕др╕зня╓ться в╕д звичного нам первинного св╕ту, тим менше зусиль ма╓ докласти читач для призупинення недов╕ри ╕ появи вторинно╖ в╕ри у реальн╕сть створеного св╕ту. Як пише Толк╕╓н: "Практика показу╓, що 'внутр╕шньо╖ впорядкованост╕ реальност╕' досягти тим важче, чим б╕льш образи та облаштування [вторинного св╕ту] ... ╓ несхожими на наявне облаштування первинного св╕ту." [Прим╕тка 11]

Пор╕внюючи вторинний св╕т роману з нашим св╕том, ми можемо пом╕тити, що, хоча Серединна Земля виразно в╕др╕зня╓ться в╕д первинного св╕ту, ╖╖ в╕дм╕нн╕сть поляга╓ лише у деяких аспектах св╕тобудови, як то: ╕нш╕ просторово-часов╕ координати, ╕нша ╕стор╕я, ╕нш╕ типи ╕стот, що населяють Серединну Землю разом з людьми, а також наявн╕сть у св╕т╕ "Володаря К╕лець" маг╕╖ та безмертя. Несхож╕сть двох св╕т╕в ╓ скор╕ше в╕дм╕нн╕стю "за формою", ан╕ж "за суттю". ╤накше кажучи, вторинний св╕т утворено загалом з того ж "матер╕алу", що ╕ первинний св╕т. Британський досл╕дник Едмунд Л╕тл ц╕лком слушно пише, що под╕бн╕сть дуже багатьох рис Серединно╖ Земл╕ до первинного св╕ту "виклика╓ в╕дчуття знайомост╕, на тл╕ якого легше надиха╓ться вторинна в╕ра у щось незнайоме. Нав╕ть ╕стоти, як╕ населяють Серединну Землю, попри сво╖ екзотичн╕ риси, ╓ лише вар╕ац╕ями людини. ╥хн╕ т╕ла, дарма що ╕нколи завелик╕, замал╕ або викривлен╕, загалом нагадують людське т╕ло, ╕, що важлив╕ше, вони над╕лен╕ людською психолог╕╓ю. Серединна Земля ╓ дивною, але у жодному раз╕ не незнайомо-дивною". [Прим╕тка 12]

Отже, переконлив╕сть вторинного св╕ту "Володаря К╕лець" обумовлю╓ться, зокрема, його загальною под╕бн╕стю до первинного св╕ту, а отже ╕ певною звичн╕стю багатьох його рис.

Ще одн╕╓ю ц╕кавою особлив╕стю зображення Серединно╖ Земл╕ ╓ те, що часто-густо у роман╕ описи кра╓вид╕в чи то персонаж╕в позбавлен╕ конкретних деталей. Л╕тературознавець К.Н. Менлов назива╓ такий прийом "розмит╕стю" [Прим╕тка 13]. Узагальнен╕сть опис╕в запрошу╓ читача до певно╖ сп╕в-участ╕ з письменником у твор╕нн╕ Серединно╖ Земл╕ - об'╓кта вторинно╖ в╕ри читача. За в╕дсутност╕ конкретизованих опис╕в, кожен окремий читач може над╕ляти у сво╖й уяв╕ предмет опису найб╕льш доречними, на його думку, деталями. Др╕бн╕ детал╕ Серединного Св╕ту персонал╕зуються, так би мовити, на смак окремого читача. В результат╕ кожен читач уявля╓ соб╕ свою, багато в чому ун╕кальну картину Серединно╖ Земл╕, що робить ╖╖ б╕льш звичною ╕ полегшу╓ дотримання читачем ключового правила гри, а саме - вторинно╖ в╕ри у реальн╕сть св╕ту "Володаря К╕лець".

Таким чином, можна зробити висновок, що Серединна Земля ╓ ╕гровим феноменом. ╥╖ реальн╕сть як вторинного св╕ту актуал╕зу╓ться в процес╕ сво╓р╕дно╖ гри у Серединну Землю, що в╕дбува╓ться п╕д час читання роману "Володар К╕лець". Сп╕вв╕дношення м╕ж Серединною Землею та первинним св╕том под╕бне до сп╕вв╕дношення м╕ж грою як самозавершеним феноменом та звичним плином життя.


Прим╕тки автора

Прим╕тка 1. Tolkien J.R.R. On Fairy Stories // The Monsters and the Critics and Other Essays. - HarperCollinsPublishers, London 1992;

Прим╕тка 2. Coleridge S.T. Biographia Literaria (1817), ed. Shawcross J. - Oxford University Press, London 1907. - Vol. II - Ch.14;

Прим╕тка 3. Koelb C. The Incredulous Reader. Literature and Function of Disbelief. - Cornell University Press 1984. - РР. 16-17;

Прим╕тка 4. Tolkien J.R.R. On Fairy Stories // The Monsters and the Critics and Other Essays. - HarperCollinsPublishers, London 1992. - Р. 132;

Прим╕тка 5. Ibid;

Прим╕тка 6. Ibid;

Прим╕тка 7. Гейз╕нга Й. Homo Ludens. - Видавництво "Основи", Ки╖в 1994. - Стор. 18;

Прим╕тка 8. Ibid - Стор. 20;

Прим╕тка 9. Див. Ibid - Стор. 16-17;

Прим╕тка 10. Див., напр., Барт Р. В╕д твору до тексту // Антолог╕я св╕тово╖ л╕тературно-критично╖ думки ХХ ст., за ред. Мар╕╖ Зубрицько╖. - Видавництво "Л╕топис", Льв╕в 1996. - Стор. 383; 11 Tolkien

Прим╕тка 11. J.R.R. On Fairy Stories // The Monsters and the Critics and Other Essays. - HarperCollinsPublishers, London 1992. - Р. 140;

Прим╕тка 12. Little E. The Fantastic. Studies in J.R.R. Tolkien, Lewis Carroll, Mervyn Peake, Nikolay Gogol and Kenneth Graham. - Avebury 1984. - P. 38;

Прим╕тка 13. Manlove C.N. Modern Fantasy. Five Studies. - Cambridge University Press 1975. - PP. 193-194.

 


Новости | Кабинет | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы | Пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Кто есть кто | Поиск | Одинокая Башня | Кольцо | In Memoriam



Na pervuyu stranicy Отзывы Архивов


Хранители Архивов