Stolica.ruРеклама

Na pervuyu stranicu
Arhivy Minas-TiritaArhivy Minas-Tirita
  Annotirovanniy spisok razdelov sayta

Едр╕ксон

Давньоангл╕йська в Рохан╕

Цю статтю було вперше надруковано в другому номер╕ журналу "╫╕ль-Естель"

Добре в╕домо, що Дж. Р. Р. Толк╕н був не т╕льки видатним письменником, але й в╕домим герман╕стом, досл╕дником давньо-, й середньоангл╕йсько╖, давньонорвезько╖ мов ╕ л╕тератур. Його досл╕дження поеми "Беовульф", середньоангл╕йсько╖ д╕алектолог╕╖ ще ╕ дос╕ залишаються актуальними. Але його ╕нтерес не був виключно науковим. В╕н завжди вважав себе мешканцем Зах╕дного М╕дленду, або Мерс╕╖. Його ставлення до ц╕╓╖ частини Англ╕╖ було дуже особистим ╕ сентиментальним.

Тому не дивно, що Дж. Р. Р. Толк╕н звернувся до давньо╖ Англ╕╖, коли в╕н захот╕в зобразити якийсь "╕деально-германський" народ; у роман╕ "Володар Персн╕в. Вершники Рохану, як стверджу╓ в╕домий англ╕йський досл╕дник творчо╖ спадщини Дж. Р. Р. Толк╕на Т. Шипп╕, ╓ ╕деальним образом германц╕в, як╕ дорогою на п╕вдень звернули не на зах╕д, як це зробили предки англ╕йц╕в, н╕мц╕в, сакс╕в, франк╕в, а на сх╕д, як готи, ╕ яких не сп╕ткала катастрофа останн╕х. Таким чином, роханц╕ не можуть бути англосаксами. Але ж ╖х мовою ╓ давньоангл╕йська. Причину цього сам Дж. Р. Р. Толк╕н визнача╓ так: "Зайшовши так далеко у сво╖х спробах зробити сучасними й знайомими мову й ╕мена хоб╕т╕в, я виявив, що необх╕дний глибший процес. Мови людей, спор╕днен╕ з вестроном, мусили, мен╕ здавалося, бути перетворен╕ на мовн╕ форми, спор╕днен╕ з англ╕йською. Таким чином, мову Рохану я зробив под╕бною до давньоангл╕йсько╖, бо вона була (досить) спор╕дненою з Загальною Мовою й (дуже спор╕дненою) з колишньою мовою п╕вн╕чних хоб╕т╕в, ╕ була в пор╕внянн╕ з вестроном б╕льш арха╖чною". [LotR: 1109-1110]

В╕н вважав, що одн╕╓╖ мови буде достатньо для того, щоб англ╕йський читач зм╕г уп╕знати в роханцях когось пов"язаного з давньою ╕стор╕╓ю хоб╕т╕в так само, як англосакси пов'язан╕ з його власним минулим. Це ╓ в╕дбитком толк╕н╕вських "дуже особистих, якщо не ╓ретичних" ([Shippey 2000: xiv]) погляд╕в на мову. Т. Шипп╕ пише: "В╕н [Дж. Р. Р. Толк╕н] вважав, що люди, а мабуть, завдяки сво╖й бурхлив╕й л╕нгв╕стичн╕й ╕стор╕╖, особливо англ╕йц╕ можуть уп╕знати ╕сторичн╕ нашарування в мов╕, нав╕ть не знаючи, як вони це роблять" [ibid.]

Проте, роханц╕ не ╓ англосаксами. Дж. Р. Р. Толк╕н пише: "Ця л╕нгв╕стична процедура [про яку вже йшлося вище] не означа╓, що рох╕рр╕м були близькими до стародавн╕х англ╕йц╕в у будь-якому ╕ншому аспект╕, у культур╕, мистецтв╕, у збро╖ та способах ведення в╕йни, кр╕м як узагал╕, завдяки обставинам свого життя: б╕льш прим╕тивний народ, що живе у контакт╕ з вищою ╕ давн╕шою культурою, займаючи земл╕, що ╖й колись належали".Однак, незважаючи на це застереження, ми можемо сказати, що образом рох╕рр╕м ми зобов"язан╕ б╕льш за все англосаксам. ╤мена й в╕рш╕ роханською (тобто давньоангл╕йською) ╓, мабуть, найвиразн╕шими рисами ц╕╓╖ культури. Саме ╖х у першу чергу пом╕ча╓ читач "Володаря Персн╕в". ╤ саме через це вони в╕д╕грають виключно важливу роль у створенн╕ цього образу.

Мова роханц╕в представлена давньоангл╕йською, а точн╕ше мерс╕йським д╕алектом ц╕╓╖ мови. Цей д╕алект (а точн╕ше д╕алекти англ╕в, до котрих в╕н належить) в╕др╕зня╓ться в╕д ╕нших головним чином в╕дсутн╕стю так званого переломлення, тобто переходу æ > ea, e > eo за деяких обставин. Тому ма╓мо Saruman, де перший компонент зустр╕ча╓ться у словниках звичайно як searu (наприклад, у величезному словнику Босворта-Толлера [Bosworth/Toller 1898]. Це слово зустр╕ча╓ться лише в текстах, написаних уесекським д╕алектом (саксонським), де переломлення було присутн╓ завжди. В англських пам'ятках слово searu не зустр╕ча╓ться, але воно най╕мов╕рн╕ше ╕снувало, ╕ Дж. Р. Р. Толк╕н це добре знав. Ц╕ слова, не заф╕ксован╕ в давньоангл╕йських джерелах, – ще один приклад того, що Т. Шипп╕ назвав "*-реальн╕стю", тобто реальн╕стю, яку можна уявити на п╕дстав╕ мовних в╕дпов╕дностей та ╕снування прамов. Т. Шипп╕ пише: "У цьому процес╕ [пор╕вняльно-╕сторичного мовознавства] тим, що майже зовс╕м втратили ф╕лологи, було в╕дчуття меж╕ м╕ж реальн╕стю та уявленням. Вся ╖хня наука змушувала ╖х приймати те, що можна назвати "*-", або "астериск-реальн╕стю", те, що б╕льш не ╕снувало, але про що можна було робити здогади, ймов╕рн╕ на 100 в╕дсотк╕в" [Shippey 1992: 19]. Роханц╕ й ╓ зразком тако╖ "*-реальност╕", яку, проте, легко (принаймн╕ на думку Дж. Р. Р. Толк╕на) можна вп╕знати.

Тому, для глибшого знайомства з ц╕╓ю частиною Середзем"я, наведемо деяк╕ правила давньоангл╕йсько╖ вимови , а також пропозиц╕╖ щодо ╖х передач╕ укра╖нською, оск╕льки, на нашу думку, перекласти ╕мена та власн╕ назви рохансько╖ мови – значить загубити величезну частку характерно╖ "англ╕йськост╕", що присутня у роман╕ "Володар Персн╕в" ╕ ╓, мабуть, його найвиразн╕шою рисою.

Вимова та наголос

Деяк╕ л╕тери давньоангл╕йського алфав╕ту (╕деться про стандартну орфограф╕ю п╕зн╕ших пам"яток, яку й використовував Дж. Р. Р. Толк╕н) вимовлялись саме так, як ╕ у б╕льшост╕ сучасних алфав╕т╕в на латинськ╕й основ╕. Це a, b, d, e, i, l, m, n, o, p, r, t, u, x, котр╕ приблизно в╕дпов╕дають укра╖нським а, б, д, е/╓, ╕, л, м, н, о, п, р, т, у, хс (не кс!). Л╕теру w сл╕д читати як англ╕йське w, а укра╖нською ╖╖ найкраще трансл╕терувати як у перед голосним ╕ як в перед приголосним або в к╕нц╕ слова. Треба ще зазначити, що наголошен╕ а, о перед носовим приголосним (тобто n, m) читались як звук, схожий на обидва ц╕ звуки (його звичайно позначають як å; под╕бний до нього звук ╕сну╓ в сучасн╕й шведськ╕й мов╕), тому в л╕тописах слово nåma "╕м"я" може писатися ╕ як nama, ╕ як noma.

Проте, не вс╕ букви читаються за одним ╓диним правилом:

c

Ця л╕тера н╕коли не познача╓ звука, под╕бного до укра╖нського с, на в╕дм╕ну в╕д сучасно╖ англ╕йсько╖. Це може бути к, або звук, под╕бний до м"якого к. Визначити, де який звук треба вимовляти, знаючи т╕льки написання слова, неможливо. Проте, другий звук протягом ╕стор╕╖ англ╕йсько╖ мови перейшов до ch (укр. ч), як у слов╕ church, ╕ ╕нод╕ можна сп╕вв╕днести давн╓ й сучасне слово (наприклад, пор. роханське ╕м"я Ceorl ╕ сучасне англ. churl). Дж. Р. Р. Толк╕н також використовував для звука к букву k, наприклад, у ╕мен╕ Erkenbrand. Однак у давньоангл╕йськ╕й практиц╕ це зустр╕чалося довол╕ р╕дко.

fНа початку або в к╕нц╕ слова (або другого компоненту складних сл╕в, як, наприклад, у ╕мен╕ Æthel-ferth) ця л╕тера, як ╕ в сучасн╕й мов╕, позначала звук ф. У середин╕ слова, якщо поряд з нею не було глухого приголосного (тобто c, p, t, þ, h) вона читалась так, як укра╖нське в. Подво╓на f завжди познача╓ ф.
g Читання ц╕╓╖ л╕тери ╓, мабуть, найскладн╕шим у давньоангл╕йськ╕й орфограф╕чн╕й систем╕, оск╕льки вона може позначати чотири р╕зн╕ звуки: задньоязиковий з╕мкнений ; задньоязиковий щ╕линний, под╕бний до укра╖нського г; середньоязиковий й; а також м"який . У п╕зн╕й давньоангл╕йськ╕й на початку слова вона читалася як , так само як ╕ п╕сля n та ╕нод╕ в подво╓ному написанн╕. М"яке можна знайти ╕нод╕ п╕сля n, а також у сполученн╕ cg, що позначало подво╓не м"яке . Цей звук в╕дпов╕да╓ сучасному дж, як у ecg, сучасне edge "край". Звукове значення й ця л╕тера мала м╕ж передн╕ми голосними (тобто е, о, æ, i, y), або п╕сля них. Дуже часто але не завжди) вона вимовлялась як й ╕ на початку слова перед передн╕ми голосними. У решт╕ випадк╕в (тобто поряд ╕з задн╕ми голосними) це був звук, под╕бний до укр. г.
h Ця л╕тера позначала не т╕льки сучасний англ╕йський звук h, а й укра╖нське х (тверде або м'яке). Перший з них траплявся на початку складу (тобто звичайно безпосередньо перед голосним), а другий – у к╕нц╕ складу й у сполученн╕ hw, де в╕н завжди вимовлявся як укра╖нське тверде х + англ╕йське w (тобто майже укра╖нське в наприк╕нц╕ слова). Твердий х зустр╕чався п╕сля задн╕х приголосних, м"який – п╕сля передн╕х.
ð, þ Ц╕ л╕тери дуже часто можна знайти у давньоангл╕йських пам"ятках, але Дж. Р. Р. Толк╕н ╖х не використову╓, зам╕нюючи на сполучення th. Вони могли читатися ╕ як th у сучасному thick, ╕ як th у the. Розпод╕л дзв╕нких ╕ глухих вар╕ант╕в такий самий, як ╕ в випадку f. В укра╖нськ╕м текст╕ ╖м, на нашу думку, мусять в╕дпов╕дати т д. Пор. англ. Plymouth – укр. Пл╕мут.
s За ц╕╓ю л╕терою можуть стояти обидва давньоангл╕йськ╕ зубн╕ щ╕линн╕, що в╕дпов╕дають укра╖нським с та з. ╥х розпод╕л такий же, як ╕ у th, f, за виключенням того, що м╕ж голосним ╕ дзв╕нким приголосним вимовля╓ться с, тимчасом як th, f дають у ц╕й позиц╕╖ дзв╕нк╕ звуки.
y Ця л╕тера познача╓ передн╕й лаб╕ал╕зований (огублений) верхн╕й голосний, як у н╕мецьк╕й (ü) або французьк╕й (u). Укра╖нською його л╕пше передавати як , бо ю звучить не дуже гарно (хоча й ближче за звучанням). До того ж в╕н не сполуча╓ться з губними приголосними, потребуючи вставки й що граф╕чно в╕добража╓ться переда╓ться апострофом). Передавати його як ц╕лком зручно, бо п╕зн╕ше в╕н розвинувся саме в цей звук (пор. cyning "король", суч. king). Кр╕м того, в╕н може траплятися ╕ на початку сл╕в (таких роханських сл╕в у "Володар╕ Персн╕в" нема╓, але цей звук ╓ ╕ в с╕роельф╕йськ╕й мов╕ – с╕ндар╕н╕, а в роман╕ ╓ с╕ндар╕нськ╕ слова, що починаються звуком y), де в╕н в укра╖нськ╕й, на в╕дм╕ну в╕д , зовс╕м неможливий без попереднього приголосного (пор. також давньо╕сландське Ynglinga saga – "Сага про ╤нгл╕нг╕в").

Наголос пада╓ звичайно на кореневий (звичайно перший) склад. Виключенням ╓ ╕менники з приставками, в котрих наголос завжди пада╓ на приставку (як, наприклад, у слов╕ Ór-thanc). Таким чином, читач "Володаря Персн╕в" може бути впевненим, що в роханських ╕менах наголошеним ╓ перший склад, бо в текст╕ роману нема╓ ан╕ приставкових д╕╓сл╕в, ан╕ ╕менник╕в, утворених в╕д них.

Давньоангл╕йськ╕ дифтонги ╕ довг╕ голосн╕

У давньоангл╕йськ╕й, як ╕ в сучасн╕й мов╕, ╕снували к╕лька дифтонг╕в, але, на в╕дм╕ну в╕д не╖, другий (нескладовий) компонент був не вузький (тобто нескладов╕ , у), а широкий (тобто нескладов╕ а, о). Цих звук╕в в укра╖нськ╕й не ╕сну╓, але ╖х можна вимовляти як коротк╕ вар╕анти в╕дпов╕дних голосних.

╤сну╓ у давньоангл╕йськ╕й мов╕ й опозиц╕я довгих ╕ коротких голосних, яко╖ браку╓ в укра╖нськ╕й. Довгими бувають не т╕льки прост╕ голосн╕, а й дифтонги. У довгих дифтонгах перший компонент (тобто голосний) ╓ так званим нап╕вдовгим, а весь дифтонг по тривалост╕ в╕дпов╕да╓ довгому голосному. Довжина голосно╖ або дифтонга познача╓ться знаком акута над л╕терою (акут ставиться над першими л╕терами дифтонг╕в), а довг╕ голосн╕ вимовляються приблизно вдв╕ч╕ довше, н╕ж коротк╕.


Б╕бл╕ограф╕я

Bosworth/Toller 1898 – An Anglo-Saxon Dictionary, based on the manuscript collections of the late Joseph Bosworth, revised and enlarged by T. Northcote Toller. Oxford: Clarendon, 1898.
LotR – Tolkien, J. R. R. The Lord of the Rings. Цит. за виданням: London: HarperCollinsPublishers, 1997.
Shippey 1992 – Shippey, T. The Road to Middle-Earth. 2nd ed. London: Grafton, 1992.
Shippey 2000 – Shippey, T. J. R. R. Tolkien – Author of the Century. London: HarperCollinsPublishers, 2000

 


Новости | Кабинет | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы | Пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Кто есть кто | Поиск | Одинокая Башня | Кольцо | In Memoriam



Na pervuyu stranicy Отзывы Архивов


Хранители Архивов