Stolica.ruРеклама

Na pervuyu stranicu
Arhivy Minas-TiritaArhivy Minas-Tirita
  Annotirovanniy spisok razdelov sayta

Тихомирова О. В.

М╕ф╕чний квест у л╕тературн╕й спадщин╕ Дж. Р. Р. Толк╕на


АВТОРЕФЕРАТ
дисертац╕╖ на здобуття наукового ступеня
кандидата ф╕лолог╕чних наук
за спец╕альн╕стю 10.01.04 - л╕тература заруб╕жних кра╖н

Ки╖вський нац╕ональний л╕нгв╕стичний ун╕верситет, Ки╖в, 2003.


Загальна характеристика роботи

Реферована дисертац╕я присвячена досл╕дженню м╕фотворчо╖ д╕яльност╕ англ╕йського письменника ╕ ф╕лолога Дж. Р. Р. Толк╕на (1892 – 1973). Мовн╕ експерименти Толк╕на (розробка штучних мов зг╕дно з принципом "л╕нгв╕стично╖ насолоди") лягли в основу створення фантастичного св╕ту "Арда", в якому мешкають м╕ф╕чн╕ нос╕╖ цих мов. Л╕тературна спадщина письменника склада╓ться з величезно╖ к╕лькост╕ р╕зноман╕тних текст╕в, жанрове р╕знобарв'я яких вража╓: м╕фолог╕чний цикл про Арду представлений романами, казками, сагами, опов╕даннями, нарисами, листами, ал╕терац╕йними ╕ в╕ршованими поемами, в╕ршами, есе тощо. Под╕╖ багатов╕ково╖ м╕фо╕стор╕╖ Арди стосуються переважно континенту Середзем'я (Middle-earth), семантичного центру перетину толк╕н╕всько╖ м╕фолог╕╖ з традиц╕йними м╕фолог╕чними системами п╕вноч╕ ╕ заходу ╢вропи. Л╕тературний експеримент Толк╕на, який перекида╓ м╕сток м╕ж ХХ стол╕ттям ╕ середньов╕чною культурою, не ма╓ аналог╕в ╕ заслугову╓ на всеб╕чне досл╕дження.

М╕ф╕чний квест (англ. quest, подорож-пошук героя з певною метою) ╓, за Х. Борхесом, одн╕╓ю з чотирьох ╕стор╕й, що люди будуть одв╕чно перепов╕дати у безл╕ч╕ вар╕ант╕в. Архетипними, структурними, символ╕чними вим╕рами квесту ц╕кавилися ╢. Мелетинський, А. Михайлов, Дж. Кемпбелл, Н. Фрай, Дж. Метьюз та ╕нш╕. Авторська м╕фолог╕я Толк╕на великою м╕рою завдячу╓ сво╓ю динам╕чн╕стю творчому використанню синтагматичних ╕ смислових потенц╕й м╕ф╕чного квесту, який може бути справжн╕м ключем до ╕нтерпретац╕╖ текст╕в письменника. Проте зах╕дн╕ досл╕дники, як╕ займалися проблемою квесту у творчост╕ Толк╕на (У. Х. Оден, Е. Петт╕, У. Беттр╕дж, Л. Якобсон), як правило, обмежувалися матер╕алом найв╕дом╕ших роман╕в автора "Володар Персн╕в" ╕ "Хоб╕т", залишаючи поза увагою великий масив текст╕в, що торкаються м╕фолог╕╖ Арди.

Актуальн╕сть досл╕дження зумовлю╓ться необх╕дн╕стю пошуку адекватних шлях╕в ╕нтерпретац╕╖ такого самобутнього й складного феномену, яким ╓ м╕фотворч╕сть Дж. Р. Р. Толк╕на. Твори письменника користуються в Укра╖н╕ великою популярн╕стю, проте серйозн╕ досл╕дження з'явилися поки що лише в галуз╕ когн╕тивно╖ л╕нгв╕стики (Д. Павк╕н, О. Колесник). Л╕тературознавч╕ студ╕╖ творчост╕ Толк╕на представлен╕ у в╕тчизнян╕й науц╕ розв╕дками В. Бойн╕цького, як╕ виконан╕ на високому теоретичному р╕вн╕, але, на жаль, беруть до уваги лише текст "Володаря Персн╕в".

Зосереджен╕сть критик╕в лише на так званому "канон╕" та ╕гнорування значущост╕ усього доробку письменника дос╕ ╓ одн╕╓ю з тенденц╕й заруб╕жних студ╕й м╕фотворчост╕ Толк╕на, як╕ тривають вже понад п╕встол╕ття: к╕льк╕сть в╕дпов╕дних монограф╕й, розв╕док, статей вил╕чу╓ться сотнями. Досл╕дники звертаються до рел╕г╕йних ╕ м╕фолог╕чних аспект╕в творчост╕ Толк╕на (С. Кальдекотт, Дж. Чанс), вдаються до ╖╖ фройд╕вського або юнг╕анського анал╕зу (Х. К╕нан, Р. Хелмз), розглядають середньов╕чн╕ джерела натхнення автора (Т. Шипп╕, Дж. Еванс, Г. Клер, Г. Кларк), анал╕зують мовн╕ експерименти Толк╕на (К. Хостеттер, П. У╕нн, А. См╕т). Часто з'являються зб╕рки есе, присвячених творчост╕ Толк╕на, з яких на особливу увагу заслугову╓ нова зб╕рка "Легендар╕ум Толк╕на: Есе з "╤стор╕╖ Середзем'я" (2000) п╕д редакц╕╓ю В. Фл╕гер та К. Хостеттера. Це видання п╕дкреслило ф╕лолог╕чну ц╕нн╕сть усього масиву надрукованих текст╕в Толк╕на та необх╕дн╕сть ╖х академ╕чного вивчення. Найважлив╕ш╕ здобутки згаданих досл╕дник╕в, майже нев╕домих в Укра╖н╕, широко застосовуються у реферован╕й дисертац╕╖.

У СРСР л╕тературна критика звернулася до постат╕ Толк╕на у 1980-т╕ роки, коли вийшов перший том "Володаря Персн╕в" у скороченому переклад╕ рос╕йською мовою. Б╕льш╕сть статей цього пер╕оду мали скор╕ше апологетичний характер, оск╕льки метою ╖х написання була загальна п╕дготовка публ╕ки до сприйняття творчост╕ Толк╕на та сво╓р╕дний захист ╖╖ "несхожост╕" з ус╕м, з чим був знайомий радянський читач (А. Зеркалов, В. Скороденко, В. Гаков, В. Саб╕н╕н). Серйозними академ╕чними досл╕дженнями творчост╕ письменника займалися за радянських час╕в С. Кошел╓в, Р. Кабаков, О. Апенко, дисертац╕йн╕ роботи яких демонструють глибокий р╕вень осмислення жанрово╖ специф╕ки текст╕в Толк╕на та механ╕зм╕в ╖х об'╓днання у посл╕довну м╕фолог╕ю. Традиц╕╖ згаданих радянських критик╕в продовжуюсь сучасн╕ рос╕йськ╕ досл╕дники Н. Прохорова, С. Луз╕на, С. Лихачова, М. Штейнман, для розв╕док яких характерне широке використання надбань мед╕╓в╕стики, м╕фокритики, по╓днання л╕тературознавчого та л╕нгв╕стичного п╕дход╕в. Проте функц╕онування м╕ф╕чного квесту в творчост╕ Толк╕на не знайшло в цих роботах повного в╕дображення.

Окремим розд╕лом у толк╕нознавств╕ сто╖ть питання про адекватний переклад твор╕в Толк╕на. На жаль, укра╖нськ╕ переклади "Володаря Персн╕в", як╕ щойно з'явилися (2002 – 2003 рр.), не спромоглися уникнути головних пасток, розставлених Толк╕ном для сво╖х перекладач╕в: адже його тексти ╓ складною л╕нгв╕стичною грою на багатьох р╕внях. Отже, будь-як╕ ф╕лолог╕чн╕ досл╕дження творчост╕ письменника актуальн╕ в Укра╖н╕ ще й тому, що вони можуть допомогти адекватно в╕дтворити р╕дною мовою неповторний дискурс фантастичного св╕ту, створеного Толк╕ном.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертац╕я виконувалась на кафедр╕ теор╕╖ та ╕стор╕╖ св╕тово╖ л╕тератури Ки╖вського нац╕онального л╕нгв╕стичного ун╕верситету в межах науково-досл╕дно╖ теми "Актуальн╕ проблеми теор╕╖ та ╕стор╕╖ укра╖нсько╖ та заруб╕жно╖ л╕тератур".

Мета роботи – досл╕дити механ╕зми актуал╕зац╕╖ фантастичного св╕толандшафту Арди у межах м╕фолог╕╖, створено╖ Дж. Р. Р. Толк╕ном, та визначити роль м╕ф╕чного квесту у цьому процес╕.

Для досягнення поставлено╖ мети необх╕дне розв'язання наступних завдань:

  • дати визначення поняттю "м╕ф╕чний квест", встановити меж╕ його м╕фолог╕чних, л╕тературних, структурних можливостей;
  • виявити характер "авторсько╖ м╕фолог╕╖" Толк╕на, окреслити ╖╖ зв'язки з традиц╕йними м╕фолог╕чними системами ╕ визначити роль м╕ф╕чного квесту в цих зв'язках;
  • розглянути структурн╕ опозиц╕╖, закладен╕ в основу св╕толандшафту Арди, простежити шляхи опанування фантастичного часопростору народами Середзем'я;
  • з'ясувати особливост╕ механ╕зм╕в перетворення представник╕в народ╕в Середзем'я на геро╖в квест╕в; провести структурний анал╕з суб'╓кт╕в та об'╓кт╕в квесту як складових мовно╖ синтагми з метою виявлення специф╕ки ╖х вза╓мод╕╖.

Об'╓ктом досл╕дження ╓ художньо-м╕фолог╕чна система, створена Толк╕ном.

Предметом вивчення ╓ мовн╕, текстуальн╕ та ╕нтертекстуальн╕ засоби функц╕онування м╕ф╕чного квесту в ц╕й систем╕.

Матер╕ал досл╕дження охоплю╓ всю сукупн╕сть текст╕в, що належать до циклу про Арду ("Хоб╕т", "Володар Персн╕в", "Сильмарил╕он", "Незавершен╕ опов╕дання", "╤стор╕я Середзем'я", листи та есе письменника тощо).

Теоретичну ╕ методолог╕чну основу дисертац╕╖ складають фундаментальн╕ положення класично╖ та сучасно╖ гуман╕тарно╖ науки про природу м╕фотворчост╕, про законом╕рност╕ ╕снування художн╕х св╕т╕в. Робота грунту╓ться на досл╕дженнях М. Бахт╕на, ╢. Мелетинського, Ю. Лотмана, В. Топорова, Н. Фрая, К. Лев╕-Стросса, Р. Барта, У. Еко, М. Ел╕аде. Для вивчення структурних особливостей фантастичних образ╕в м╕фолог╕╖ використовуються надбання групи рос╕йських досл╕дник╕в на чол╕ з ╢. Мелетинським, як╕ розвинули методолог╕ю вивчення чар╕вно╖ казки, запропоновану В. Проппом. Для розкриття глибинного зв'язку текст╕в Толк╕на з середньов╕чними джерелами використовуються досл╕дження з мед╕╓в╕стики М. Стебл╕н-Каменського, А. Гуревича, О. Смирницько╖, А. Михайлова, О. Мельн╕ково╖, Т. Топорово╖, Т. Михайлово╖, А. ╕ Б. Р╕с, Ж. Ле Гоффа, М. Годдена, Дж. Кер╕, К. О'К╕фф╕, П. Уормальда та ╕нших. Основн╕ законом╕рност╕ м╕фотворчост╕ Толк╕на розкриватимуться за допомогою досл╕джень Т. Шипп╕, а також ╕з залученням деяких теоретичних положень, висунутих у роботах Р. Кабакова, С. Лихачово╖ тощо.

Наукова новизна дисертац╕╖ поляга╓ в тому, що вперше зд╕йсню╓ться анал╕з м╕ф╕чного квесту не лише в межах одного тексту, а як елемента ц╕л╕сно╖ м╕фолог╕чно╖ системи. Новим п╕дходом в толк╕нознавств╕ ╓ в╕дмова в╕д геро╓центричност╕ вивчення квесту: у центр╕ уваги завжди залиша╓ться св╕толандшафт Арди, а не шляхи окремих геро╖в у ньому. Для позначення квесту, який охоплю╓ к╕лька епох м╕фо╕стор╕╖ Середзем'я та залуча╓ в якост╕ суб'╓кт╕в велику к╕льк╕сть геро╖в, вводиться терм╕н "метаквест", який детерм╕ну╓ кожну окрему м╕ф╕чну подорож чи пошук. Кр╕м того, в дисертац╕╖ конкретизу╓ться характер "авторсько╖ м╕фолог╕╖" Толк╕на: доробок письменника отриму╓ визначення "альтернативна м╕фолог╕я", що дозволя╓ розглядати зв'язок текст╕в про Середзем'я з середньов╕чними джерелами у новому св╕тл╕.

Теоретична ц╕нн╕сть роботи поляга╓ в тому, що в н╕й робиться внесок до розв'язання проблеми деф╕н╕ц╕╖ ╕ позиц╕онування м╕фолог╕╖ Толк╕на у контекст╕ сучасно╖ м╕фотворчост╕, а також демонстру╓ться можлив╕сть ╕нтерпретац╕╖ р╕зних актуал╕зац╕й одного м╕фу-╕нвар╕анту з урахуванням ╕нтертекстуальних зв'язк╕в усередин╕ системи. В дисертац╕╖ розроблена методика структурного анал╕зу квесту, його суб'╓кт╕в та об'╓кт╕в ╕ предикативного зв'язку м╕ж ними, а також створена ╓дина основа для вивчення ╕нших м╕фологем, що функц╕онують у межах метаквесту.

Практична ц╕нн╕сть роботи зумовлю╓ться можлив╕стю використання основних положень та результат╕в досл╕дження п╕д час викладання курсу лекц╕й з ╕стор╕╖ л╕тератури (середньов╕чна л╕тература, л╕тература ХХ стол╕ття, англ╕йська л╕тература), спецкурс╕в з мед╕╓в╕стики, сучасно╖ л╕тературно╖ м╕фотворчост╕, л╕тератури жанру фентез╕ тощо, при укладанн╕ навчальних пос╕бник╕в з теор╕╖ та ╕стор╕╖ заруб╕жно╖ л╕тератури, а також у подальшому вивченн╕ творчост╕ Дж. Р. Р. Толк╕на ╕ переклад╕ його текст╕в.

Апробац╕я основних положень роботи була зд╕йснена на м╕жнародн╕й науков╕й конференц╕╖ "М╕ф ╕ легенда у св╕тов╕й л╕тератур╕" (Черн╕вц╕, 2000), м╕жнародн╕й науков╕й конференц╕╖ "Проблеми сучасного заруб╕жного л╕тературознавства ╕ мистецтвознавства" (Севастополь, 2001), науков╕й конференц╕╖ "Мова – осв╕та – культура: науков╕ парадигми ╕ сучасний св╕т" (Ки╖в, 2001), науково-практичн╕й конференц╕╖ "Актуальн╕ проблеми вивчення мов ╕ культур" (Ки╖в, 2002), Третьому Толк╕н╕вському сем╕нар╕, присвяченому юв╕лею Толк╕на (Санкт-Петербург, 2003), науково-практичн╕й конференц╕╖ "Мови ╕ культури у сучасному св╕т╕" (Ки╖в, 2003).

Основн╕ положення дисертац╕╖ викладен╕ у чотирьох статтях у наукових журналах та одних тезах конференц╕╖.

Структура дисертац╕╖ зумовлена загальною концепц╕╓ю ╕ завданнями досл╕дження. Робота склада╓ться з╕ вступу, двох розд╕л╕в, висновк╕в, списку використаних джерел (205 найменувань) ╕ додатк╕в. Загальний обсяг дисертац╕╖ 238 стор╕нок.

Основний зм╕ст роботи

У вступ╕ на основ╕ загального анал╕зу м╕фотворчост╕ Дж. Р. Р. Толк╕на та ╖╖ висв╕тлення у критиц╕ формулю╓ться наукова задача, розкриваються мета ╕ завдання роботи, окреслюються предмет, об'╓кт та матер╕ал досл╕дження, обгрунтову╓ться його актуальн╕сть ╕ наукова новизна, доц╕льн╕сть вибору метод╕в досл╕дження, показу╓ться теоретичне ╕ практичне значення роботи.

У розд╕л╕ 1 "Теоретичн╕ аспекти ╕нтерпретац╕╖ м╕ф╕чного квесту як структурного елементу альтернативно╖ м╕фолог╕╖ Дж. Р. Р. Толк╕на" увага зосереджу╓ться на понятт╕ м╕ф╕чного квесту. Англ╕йське слово quest, запозичене ще у Середньов╕ччя з французько╖ мови, пов'язане, перш за все, з лицарським романом (romance) ╕ означа╓ "подорож лицаря з метою здобуття певного об'╓кту чи зд╕йснення подвигу". По╓днуючи у соб╕ семантику понять "подорож╕", "пошуку", "подвигу", слово quest не збер╕га╓ свого повного смислового навантаження при традиц╕йному переклад╕ "пошук". Рос╕йськ╕ та укра╖нськ╕ досл╕дники вдавалися до р╕зноман╕тних спроб вир╕шити цю проблему, перекладаючи quest як "лицарський пошук", "богатирський пошук", "надзавдання", "небезпечна подорож", "звитяга" тощо, ╕нколи додаючи у дужках англ╕йське слово (╢. Мелетинський, Т. Топорова). Для уникнення неточностей вида╓ться доц╕льним використовувати трансл╕теровану форму квест.

Для визначення поняття "квест" використову╓ться положення Н. Фрая з роботи "Анатом╕я критики", де автор назива╓ усп╕шний квест довершеною формою лицарського роману (romance) та виокремлю╓ три основн╕ стад╕╖ квесту: 1) небезпечна подорож або попередн╕ пригоди, 2) головний двоб╕й ╕ 3) "п╕днесення" героя. Деф╕н╕ц╕я Фрая значно розширю╓ться завдяки синтагматичному накладанню квесту на св╕толандшафт фантастичного св╕ту, за рахунок чого синтезуються два пров╕дн╕ тлумачення квесту (як мотиву ╕ як структурного прийому). Таким чином, квест розум╕╓ться як певна сюжетна ╓дн╕сть, що м╕стить у соб╕ мотиви пошуку, подорож╕ та подвигу, ╕ в процес╕ розв'язання суб'╓ктно-об'╓ктних в╕дносин яко╖ в╕дбува╓ться актуал╕зац╕я хронотопу м╕фолог╕чного св╕ту.

Анал╕з розв╕док, присвячених тем╕ квесту в творчост╕ Толк╕на, показу╓, що м╕сце м╕ф╕чного квесту у фантастичному св╕т╕ Арди залиша╓ться не визначеним. Автори цих розв╕док (У. Оден, Е. Петт╕, У. Беттр╕дж, Л. Якобсон) не т╕льки св╕домо обмежували матер╕ал досл╕дження текстами "Хоб╕та" та "Володаря Персн╕в", але й не намагалися визначити часопросторову роль квесту у св╕тобудов╕ Середзем'я нав╕ть у межах цих роман╕в. Сп╕льною рисою цих досл╕джень ╓ застосування структурно-психоанал╕тично╖ парадигми (з по╓днанням положень В. Проппа ╕ Дж. Кемпбелла, ╕нколи також Н. Фрая ╕ К. Лев╕-Стросса). Такий анал╕з лиша╓ться суто геро╓центричним, а квест героя неодм╕нно поста╓ як духовна ╕н╕ц╕ац╕я, портрет псих╕ки ╕ндив╕ду на його шляху до зр╕лост╕, його "зустр╕ч╕ з богинею", "примирення з батьком" та "здобуття вищо╖ винагороди" (терм╕ни Кемпбелла). Самобутн╕сть кожного окремого тексту н╕велю╓ться, а св╕толандшафт Арди поста╓ лише декорац╕╓ю для становлення героя.

Для адекватного розгляду м╕ф╕чного квесту доц╕льно використовувати комплексний структуральний п╕дх╕д, що базу╓ться на ╕деях К. Лев╕-Стросса про необх╕дн╕сть анал╕зу м╕фу в ус╕й сукупност╕ його вар╕ант╕в, а також про ставлення до м╕фу як "мовно╖ ╕стоти". Виводиться основна синтагма, яка прикладатиметься до квесту: суб'╓кт – предикат – об'╓кт. Екстраполюючи терм╕нолог╕ю Лев╕-Стросса на квест, можна стверджувати, що квест ма╓ св╕й суб'╓кт ╕ об'╓кт, пов'язан╕ м╕ж собою будь-яким предикатом, хоча останн╕й (власне, квест у вузькому значенн╕) п╕дпорядкову╓ться характеру св╕толандшафту в першу чергу, а по-друге, характеров╕ суб'╓кта та об'╓кта. Цю синтагму, под╕бно до речення у мов╕, можуть наповнювати будь-як╕ другорядн╕ члени, ╕ процес цього наповнення ╓ процесом актуал╕зац╕╖ хронотопу створеного св╕ту. Метаопов╕дь Арди ма╓ особлив╕ причини бути прочитаною саме так, адже величезний масив л╕тературно╖ спадщини Толк╕на м╕стить у соб╕ так╕ сем╕отичн╕ системи м╕фолог╕чного св╕ту, як╕ дають змогу подивитись на нього в синхрон╕╖ ╕ д╕ахрон╕╖, встановити зв'язки м╕ж структурними елементами для виявлення "партитури" ц╕лого ╕ розглянути квести геро╖в у сукупност╕ ╖х ╕нтертекстуальних зв'язк╕в у межах ╓диного циклу, а не лише у межах окремого твору.

Для вир╕шення такого глобального завдання необх╕дно уточнити характер авторсько╖ м╕фолог╕╖, створено╖ Толк╕ном. З б╕ограф╕╖ письменника в╕домо, що в╕н вважав Нормандське завоювання 1066 року необоротною трагед╕╓ю для англ╕йського народу, його культури, зокрема, для англосаксонсько╖ еп╕чно╖ поез╕╖. У пошуках "втраченого" в╕н вивчав д╕алекти англ╕йсько╖ мови, що найменш п╕ддалися впливу французько╖ мовно╖ експанс╕╖, ц╕кавився ал╕терац╕йним в╕дродженням XIV ст., експериментував з по╓днанням артур╕всько╖ тематики ╕ германсько╖ поетики (незавершена поема "Пад╕ння Артура"). Проте "артур╕вський" ун╕версум не зм╕г надати м╕фолог╕чн╕ час ╕ прост╕р для оживлення англосаксонсько╖ традиц╕╖, адже в╕н не задовольняв Толк╕на у багатьох аспектах: неангл╕йськ╕сть його походження, ворож╕сть його геро╖в щодо англ╕йц╕в; абстрактн╕сть ╕ хронотоп╕чна розмит╕сть, надто невизначен╕ контури чар╕вного; штучне накладання християнсько╖ ╕деолог╕╖ на стародавн╕ м╕фи.

Натом╕сть Толк╕н проекту╓ сво╓р╕дну "м╕ф╕чну неперервн╕сть" англосаксонсько╖ традиц╕╖, ╖╖ перех╕д в уявну просторово-часову сферу, альтернативну реальн╕сть, де поразки при Гаст╕нгс╕ н╕коли не було, ╕, в╕дпов╕дно, не було й Нормандського завоювання. Але сл╕д уточнити, що створена письменником м╕фолог╕я розгорта╓ться не в уявний ╕сторичний момент (тобто в простор╕ альтернативно╖ ╕стор╕╖), а у м╕фолог╕чному простор╕, який м╕г би утворитися у колективному п╕дсв╕домому англосакс╕в цього уявного ╕сторичного моменту (тобто альтернативна м╕фолог╕я). Таке визначення перегуку╓ться з положенням Т. Шипп╕ про поняття "реальност╕ астериску" (asterisk-reality) або "св╕ту астериску" (asterisk-world), тобто ймов╕рно╖ або реконструйовано╖ ф╕лолог╕чно╖ реальност╕. М╕ж традиц╕йними м╕фолог╕чними системами ╕ альтернативною м╕фолог╕ю Толк╕на ╕сну╓ "зона д╕алогу": в╕дносно невелика, але семантично насичена сфера перетину цих св╕т╕в, де важливу роль в╕д╕гра╓ м╕ф╕чний квест, мед╕атор, завдяки якому в╕дбува╓ться альтернативне вир╕шення "кельтського питання" в англосаксонськ╕й культур╕, "л╕тературизац╕я" м╕фолог╕╖ Арди, а також оформлення геро╖чного св╕ту "благод╕йних язичник╕в" (терм╕н Т. Шипп╕).

Зд╕йснення задуму створити альтернативну м╕фолог╕ю для Англ╕╖ вимагало в╕д автора в╕дновлення первинного кельтського субстрату ╕ розбудови розвинених романних форм (romance) без французького втручання з метою реконструювати г╕потетичний кельто-германський д╕алог. Фантастичн╕сть, нев╕д'╓мний атрибут кельтсько╖ складово╖ зах╕дно╓вропейського арха╖чного епосу, вт╕лю╓ться насамперед в уявленнях про чар╕вну кра╖ну, Фе╓р╕ (Faery), ╤нший св╕т (Otherworld). ╤нший св╕т, протиставлений хронотопу реального св╕ту фантастичний хронотоп, – це локус, до якого тяж╕ють м╕ф╕чн╕ квести геро╖в. Контакт смертного героя з ╤ншим св╕том виступа╓ як под╕я виняткова, вона в╕дбува╓ться у л╕м╕нальних зонах ╕ у сакральний час. ╤рландськ╕ м╕фи про с╕ди (пагорби та ╖хн╕ мешканц╕) мають сво╓р╕дну подв╕йну перспективу: з одного боку, ╤нший св╕т ╓ прототипом кра╖ни фей/ельф╕в ╓вропейсько╖ низько╖ м╕фолог╕╖, а з ╕ншого – в╕н порина╓ кор╕нням в арха╖чн╕ м╕фи заселення ╤рланд╕╖, особливо – у "четверту хвилю заселення" Племенем богин╕ Дану (Tuatha De Danann). Специф╕ка Фе╓р╕ ма╓ глибок╕ архетипов╕ кор╕ння, пов'язан╕ з кельтськими м╕фами захоплення Британських остров╕в, ядром яких ╓ ландшафтна ет╕олог╕я, квестова комун╕кац╕я з ╤ншим св╕том ╕ дихотом╕я роду людей з фантастичним народом-мешканцями с╕д╕в.

╤рландська традиц╕я ╤ншого св╕ту справила на оформлення фантастично╖ складово╖ Арди великий вплив. Ельфи Толк╕на виявляють багато сп╕льного з Племенем богин╕ Дану: ╖хня доля переплетена з долею фантастичного св╕толандшафту час╕в його становлення ╕ первинних зм╕н, проте вони мають з часом поступитися смертним, "згаснути", в╕дправитися за зах╕дне море. Кельтська м╕фолог╕чна спадщина дала загальн╕й ╓вропейськ╕й традиц╕╖ образи чар╕вних зах╕дних остров╕в, ╖х пошук╕в, мотиви туги людей-переможц╕в за переможеним фантастичним народом ╕ прагнення знайти його, в╕дплиття геро╖в до остров╕в блаженства, пошук╕в зц╕лення, в╕чно╖ молодост╕ тощо. М╕фолог╕я Толк╕на реконструю╓ "прам╕ф" зах╕дних остров╕в, нада╓ ╖м ч╕тко окресленого сакрального статусу, хронотопно╖ визначеност╕. Уявлення про ╤нший св╕т як джерело знання, як "локус, що акумулю╓ ментальну д╕яльн╕сть" (визначення Т. Топорово╖), були притаманн╕ й давньогерманськ╕й м╕фопоетичн╕й картин╕ св╕ту, що забезпечувало п╕дгрунтя для синтезу традиц╕й в альтернативн╕й м╕фолог╕╖.

Мотив марг╕нал╕зац╕╖ ельф╕в ╕ приходу натом╕сть людей т╕сно переплетений у Толк╕на з ╕ншим запозиченим з первинного св╕ту архетиповим конфл╕ктом, що виража╓ться в опозиц╕╖ природи ╕ культури. Питання про сум╕сн╕сть в межах одного св╕толандшафту ельф╕в, "природних ╕стот" за Толк╕ном, та "неприродних" людей, що обрали шлях прогресу ╕ п╕дкорення довк╕лля, ста╓ вир╕шальним для Арди. Ельфи Середзем'я п╕дтримують св╕й зв'язок з природою, перетворюючи його на сво╓р╕дне мистецтво, яке люди схильн╕ називати маг╕╓ю. Мудр╕сть, та╓мне знання ельф╕в, спрямован╕ на збереження природи, протиставляються прагненню людей до знання, спрямованого на п╕дкорення природи, науц╕, позбавлено╖ мудрост╕. Наступ цив╕л╕зац╕╖ людей, техн╕чний прогрес вида╓ться безупинним, а знесилення ельф╕в (╕ в╕дпов╕дно природи) – нев╕дворотним, хоча ╕ дуже прикрим процесом, що зб╕дню╓ людство.

Опозиц╕я природа/культура актуал╕зу╓ться на терен╕ Середзем'я за допомогою ще одного кельтського арха╖чного мотиву, а саме, одухотвореност╕ природних об'╓кт╕в, перш за все – дерев. Дерева Арди т╕сно пов'язан╕ з окремими локусами, вони можуть знаходитися в ╖хн╕х центрах (╕ фактично ставати символами цих локус╕в: Два Древа Вал╕нора; Б╕ле Древо Нуменора) або охороняти ╖хн╕ кордони (Старий Л╕с, Фангорн). Г╕лка, саджанець, кв╕тка певного дерева несуть у соб╕ ╕нформац╕ю про в╕дпов╕дний локус, а також можлив╕сть подовжити його на нов╕й територ╕╖ (саджанець Н╕млоту; зерна мелорну). У м╕фолог╕╖ Арди в╕дновлю╓ться в╕ра у чар╕вн╕ властивост╕ дерев, втрачена за стол╕ття л╕тературно╖ рац╕онал╕зац╕╖ ╕ дем╕фолог╕зац╕╖, насамперед, ╖хня сакральн╕сть, функц╕╖ охорони ╕ спроможн╕сть активного включення в доместикац╕ю чар╕вного св╕толандшафту.

Укор╕неною в кельтськ╕й спадщин╕ ╓ надзвичайно важлива для фантастичного св╕ту Арди опозиц╕я смертност╕ ╕ безсмертя, яка супроводжу╓ розгортання конфл╕кту м╕ж св╕том людей (смертних) та ╤ншим св╕том с╕д╕в / ельф╕в (безсмертних). Час плине для мешканц╕в ╤ншого св╕ту за сво╖ми законами; якщо люди мр╕ють уникнути надто швидких зм╕н ╕ втекти в╕д смерт╕, у чар╕вн╕й кра╖н╕ пану╓ "транстемпоральна в╕чн╕сть" (за висловом Дж. Кер╕). Переконання Толк╕на, яке в╕н висловлю╓ в есе "Про чар╕вн╕ казки", що людськ╕ ╕стор╕╖ про ельф╕в – це ╕стор╕╖ про втечу в╕д безсмертя, зумовлю╓ ╕нверсован╕ квестов╕ стратег╕╖ представник╕в двох народ╕в (ельф╕в ╕ людей).

Введення описаного кельтського субстрату в англосаксонський геро╖чний св╕т зд╕йснювалося Толк╕ном у протилежному напрямку, пор╕вняно з використанням аналог╕чного м╕фологемного ядра у французькому лицарському роман╕. Зам╕сть в╕дкриття "внутр╕шньо╖ людин╕" в геро╓в╕ квесту ╕ оформлення наднац╕онального ╕нституту лицарства в альтернативн╕й м╕фолог╕╖ в╕дбува╓ться посилення нац╕онального пафосу под╕й ╕ етн╕чно╖ сво╓р╕дност╕ геро╖в. Народи ельф╕в ╕ людей, а також ╕нш╕ (енти, карлики тощо) ╓ нос╕ями р╕зних мов та ун╕кальних культурних традиц╕й, ╕ кожний герой ч╕тко усв╕домлю╓ свою приналежн╕сть до того чи того народу, узгоджуючи з цим св╕й виб╕р вчинку. Таким чином, квести на терен╕ Арди н╕коли не ╓ квестами ╕ндив╕дуальними, ╖х скор╕ше можна назвати метаквестами окремих народ╕в, як╕ супроводжуються опануванням м╕фолог╕чного простору ╕ актуал╕зац╕╓ю одн╕╓╖ з можливостей розв'язання опозиц╕й природи ╕ культури, смертност╕ ╕ безсмертя.

Прихована у творчост╕ Толк╕на полем╕ка з куртуазним французьким романом не виключа╓ запозичення з артур╕вського циклу певних мотив╕в не у "протокельтському" вигляд╕, а з розвинених романних форм. Серед таких мотив╕в вир╕зняються, насамперед, тема духовно╖ сп╕вдружност╕, ╖╖ становлення ╕ розпаду, а також мотив ╕нтрон╕зац╕╖ короля. Запозичення останнього мотиву в╕дбува╓ться у потро╓ному вигляд╕: первинна ╕нтрон╕зац╕я, детрон╕зац╕я ╕ повторна ╕нтрон╕зац╕я (повернення короля).

Запозичення, трансформац╕я ╕ актуал╕зац╕я в альтернативному хронотоп╕ елемент╕в германського геро╖ко-еп╕чного св╕ту, ╖хн╕ перетини ╕ комб╕нування з описаним вище кельтським м╕фологемним субстратом в╕дбува╓ться у творчост╕ Толк╕на за допомогою звернення до концепц╕╖ "п╕вн╕чно╖ мужност╕", забезпечення геро╖в адекватними антагон╕стами. Набува╓ надзвичайно╖ масштабност╕ еп╕чний конфл╕кт, св╕т геро╖в ╕ св╕т ╖хн╕х противник╕в виразно поляризован╕, "естетика жаху" розповсюджу╓ться як на головного ворога людей ╕ ельф╕в – демон╕чного Мелькора, так ╕ на ус╕х ╕стот, що гуртуються навколо нього (балрог╕в, орк╕в, дракон╕в тощо).

Розгортання еп╕чного конфл╕кту в╕дбува╓ться на тл╕ щ╕льного, насиченого, "картограф╕чного" простору Середзем'я, позбавленого дискретност╕ простору англосаксонсько╖ поез╕╖. Проте саме еп╕чн╕сть фантастичного простору поляга╓ у тому, що над щ╕льним мереживом географ╕чних подробиць зд╕ймаються певн╕ локуси, у яких концентруються початков╕ та к╕нцев╕ пункти квест╕в геро╖в (як правило, корол╕вськ╕ двори). Категор╕я часу так само проходить кр╕зь процес ущ╕льнення та конкретизац╕╖, що унаочню╓ться у ретельно розроблених хронолог╕ях, календарях, генеалог╕ях св╕ту Арди. Хронолог╕зац╕я ╕ л╕н╕йне випрямлення м╕фо╕сторичного часу Арди, його спрямування до "дня останньо╖ битви" перетворю╓ його на головну цементуючу силу альтернативно╖ м╕фолог╕╖ Толк╕на.

Кр╕м того, м╕фолог╕я Арди висува╓ альтернативн╕ перспективи розвитку еддичних моделей, зокрема пропону╓ ╕нший вар╕ант розпаду м╕фолог╕чного ╕ його переходу у геро╖чне. М. Стебл╕н-Каменський назива╓ м╕ф╕чного та еп╕чного геро╖в двома посл╕довними ланками у розвитку уявлень про особист╕сть, причому цей перех╕д зд╕йсню╓ться через послаблення вза╓мод╕╖ героя ╕з св╕том речей. У св╕т╕ Арди не т╕льки не в╕дбува╓ться втрати маг╕чност╕ речей ╕ зведення ╖х до декорац╕╖, а навпаки, св╕т фантастичних речей у ньому в╕дновлю╓ вс╕ сво╖ м╕фолог╕чн╕ властивост╕, що кор╕няться в м╕фах про першотворення ╕ культурних геро╖в.

Якщо св╕т об'╓кт╕в у альтернативн╕й м╕фолог╕╖ робить крок назад, до арха╖чних моделей, то св╕т суб'╓кту квесту, тобто св╕т героя, проходить у мотивац╕йн╕й сфер╕ не т╕льки еддичний шлях в╕д м╕фолог╕чного до геро╖чного, але й робить крок у напрямку куртуазного. П╕д "куртуазн╕стю" (chivalry), яку у даному випадку ще можна назвати "лицарством", "лицарською звитягою", ма╓ться на уваз╕ надм╕рн╕сть (excess) деяких д╕й геро╖в, ╖хня нев╕дпов╕дн╕сть справжньому геро╖змов╕. На приклад╕ англосаксонського в╕рша "Битва при Мелдон╕" Толк╕н показу╓, як Беорхтнот припуска╓ надм╕рн╕сть ("помилку благородних"), коли т╕льки заради почуття г╕дност╕ погоджу╓ться на умови ворожого в╕йська, що ста╓ причиною поразки у битв╕ при Мелдон╕. Справжн╕й геро╖зм при цьому виявляють його во╖ни, як╕ мужньо б'ються поруч з╕ сво╖м ватажком, збер╕гаючи в╕рн╕сть ╕ любов до нього. Протиставлення куртуазно╖ ╕ геро╖чно╖ повед╕нки унаочню╓ться у безл╕ч╕ вар╕ант╕в на стор╕нках текст╕в про Арду, хоча розв'язання цього конфл╕кту ╕ не лежить на поверхн╕. Св╕т Арди не зна╓ самого ╕нституту лицарства з його "кодексом чест╕", ╕ тому описан╕ ситуац╕╖ найкраще ╕нтерпретуються у "зон╕ д╕алогу".

"Зона д╕алогу" альтернативно╖ м╕фолог╕╖ Толк╕на з еп╕чною традиц╕╓ю була унаочнена письменником у к╕лькох незавершених легендах-обрамленнях, як╕ можна знайти лише в "╤стор╕╖ Середзем'я". У легендах про мореплавця Ер╕ола проступають "шви" зрощення кельтсько╖ та англосаксонсько╖ традиц╕й: Толк╕н обробля╓ ╕рландський сюжет ╕ммрами ╕ реконструю╓ у зв'язку з ним образ "першопредка" Скева (чий нащадок Ск╕льд Скев╕нг з'явля╓ться на початку поеми "Беовульф"). К╕лька верс╕й обрамлення легенди про затонулий Нуменор створюють образ Ер╕ола (Ельфв╕не, Альбойна), наратора Арди, ╖╖ перекладача ╕ коментатора, але в╕н, як нос╕й культури цього св╕ту, не вплива╓ на ╤нший св╕т Арди. Навпаки, вза╓мозв'язок двох св╕т╕в побудований таким чином, що читач пост╕йно в╕дчува╓ вплив Арди на св╕й св╕т, пом╕ча╓ у знайомому оточенн╕ в╕длуння ╤ншого св╕ту. До того ж концепц╕я наратора зовн╕ поступово зника╓ з м╕фолог╕╖ Толк╕на, натом╕сть виникають виключно внутр╕шн╕ наратори, перекладач╕, коментатори Арди. Ус╕ б╕льш-менш унаочнен╕ зв'язки м╕ж двома св╕тами максимально редукуються, ╕ св╕т Арди замика╓ться у сво╖й самодостатност╕, а згадан╕ кельтський ╕ англосаксонський субстрати розчинюються у як╕сно новому м╕фолог╕чному цикл╕, вартому уваги внасл╕док сво╖х структурних ╕ зм╕стових особливостей.

У розд╕л╕ 2 "М╕фолог╕я Толк╕на кр╕зь квести ╖╖ геро╖в" м╕ститься анал╕з квестових стратег╕й народ╕в Арди, проведений на матер╕ал╕ багатьох текст╕в Толк╕на. Перш за все розгляда╓ться розгортання св╕толандшафту Арди, яке в╕дбува╓ться за допомогою поступового введення у метаопов╕дь певних територ╕й ╕ локус╕в. М╕фолог╕я Арди характеризу╓ться пост╕йною трансформац╕╓ю головних часопросторових координат св╕ту, що нада╓ ╖й динам╕чного характеру. Початок м╕фолог╕╖ знамену╓ться активною ландшафтотворчою д╕яльн╕стю божественних ╕стот валар, як╕ зобов'язан╕ сво╖м ╕снуванням ╓диному богов╕ Еру ╤луватору. Основним прагненням валар ста╓ осв╕тлення земл╕, упорядкування св╕тла ╕ темряви, ╖хн╓ симетричне розташування по в╕дношенню до континентальних обр╕╖в; первинним актам творення притаманний "св╕домий ц╕леспрямований творчий характер". Первинна д╕яльн╕сть Мелькора ╓ також ц╕леспрямованою, хоча й з протилежним знаком: креативн╕ акти у його виконанн╕ перетворюються на акти первинно╖ руйнац╕╖, через що св╕толандшафт Арди ста╓ "зн╕веченим" в╕д початку, ╕ первинний задум Творця викривлю╓ться.

У космогон╕чн╕й д╕яльност╕ божеств поступово вибудову╓ться головна територ╕альна опозиц╕я Арди – це опозиц╕я Аману, зах╕дно╖ земл╕, де розташована кра╖на валар Вал╕нор, та Середзем'я, континенту людей, причому м╕ж ними знаходиться великий водний прост╕р. Назва "Середзем'я" (Middle-earth) ╓ сво╓р╕дним концептуальним центром перетину альтернативно╖ м╕фолог╕╖ Толк╕на з германською м╕фолог╕╓ю. Ця назва ╓ прямою модерн╕зац╕╓ю середньоангл╕йського middel-erde (серединна земля), що, у свою чергу, ╓ модиф╕кац╕╓ю давньоангл╕йського middan-geard (серединний огороджений прост╕р), назви територ╕╖ "м╕ж морями", заселено╖ людьми. Сприйняття Вал╕нору нараторами Арди, його локал╕зац╕я ╕ з╕ставлення з Середзем'ям марк╕ру╓ зм╕ни у св╕тогляд╕ протягом епох.

П╕сля епохи первинного космогенезу ╕ в╕йн з Мелькором хронотоп Вал╕нору Незатьмареного можна визначити як в╕дносно статичний; це перша вдала спроба валар утримати св╕т у гармон╕╖ ╕ симетр╕╖ протягом тривалого пер╕оду. Саме цей пер╕од стане для подальшо╖ м╕фо╕стор╕╖ Арди "золотим в╕ком" або, за виразом М. Ел╕аде, "Великим Часом", ностальг╕я за яким ╕ пам'ять про який стануть ознаками наступних епох. Переважна к╕льк╕сть наратор╕в Середзем'я, як╕ опов╕дають про Вал╕нор Незатьмарений, уявляють весь св╕т того пер╕оду плоским ╕ симетричним: з Вал╕нором на заход╕, Середзем'ям у центр╕ та Кра╓м Сонця на сход╕, причому Середзем'я на заход╕ й на сход╕ в╕докремлю╓ться морями. плоск╕сть земл╕ на первинному етап╕ м╕фо╕стор╕╖ робить можливим прямий зв'язок з безсмертною землею для мешканц╕в Середзем'я, який п╕зн╕ше буде втрачено.

Головне зм╕стовне значення епохи Вал╕нору Незатьмареного – це створення первинного ядра сакрального знання та творчого вм╕ння (дал╕ – просто "сакральне ядро"), безпосередн╕ми одержувачами якого ╓ ельфи, точн╕ше т╕ з них, що в╕дгукнулись на заклик валар, прийшли до Вал╕нору ╕ оселилися у св╕тл╕ Двох Древ. Кв╕нтесенц╕╓ю або матер╕альним символом цього ядра стають три Сильмарил╕, створен╕ Феанором, ╕ тому саме з ними пов'язане порушення симетр╕╖ ╕ гармон╕╖ ц╕╓╖ епохи: Затьмарення Вал╕нору. За допомогою хтон╕чного чудовиська (г╕гантського павука Унгол╕ант) Мелькор руйну╓ Два Древа, викрада╓ Сильмарил╕ ╕ т╕ка╓ до Середзем'я. Таким чином, у Вал╕нор проникають темрява ╕ смерть, а в Середзем'я – частина безсмертя ╕ сакральност╕ Вал╕нору. ╤стор╕я отриму╓ первинний ╕мпульс, ╕ порушений баланс системи змушу╓ ╖╖ частини рухатися ╕ зм╕нюватися. Саме в момент Затьмарення Вал╕нору розпочина╓ться метаквест Середзем'я, а конф╕гурац╕я св╕ту зм╕ню╓ться.

Перша Епоха Середзем'я почина╓ться з╕ створення сонця ╕ м╕сяця з останн╕х кв╕тки ╕ плоду зруйнованих Двох Древ. Аман ще лиша╓ться у ф╕зичному св╕т╕, але в╕дтепер в╕н ста╓ майже повн╕стю недоступним через те, що валар в╕дмежовуються в╕д вигнанц╕в-ельф╕в. Таким чином, плавання до Аману перетворю╓ться на складне, майже неможливе завдання, що п╕зн╕ше доведеться зд╕йснити геро╓в╕ у ход╕ квесту. Середзем'я Першо╖ Епохи ста╓ ареною багато╖ на под╕╖ ╕стор╕╖, у центр╕ яко╖ в╕йна ельф╕в ╕з Мелькором. Там тепер вза╓мод╕ють народи ельф╕в, людей, карлик╕в; вони мандрують, утворюють поселення, закладають буд╕вл╕, формують корол╕вства. Вал╕нор ╕ Середзем'я утворюють виразну опозиц╕ю: в╕чн╕сть у Вал╕нор╕ трива╓, в╕дтепер це край непорушного спокою, незм╕нност╕, в╕дмови в╕д втручання у в╕йни; Середзем'я – це пост╕йн╕ зм╕ни, зростання, неспок╕й, а також безперервн╕ в╕йни ╕ смерть.

Друга Епоха Середзем'я вводить тернарну опозиц╕ю Вал╕нор / Нуменор / Середзем'я, де Нуменор – це остр╕вна кра╖на посеред моря, яке розд╕ля╓ Вал╕нор ╕ Середзем'я. Центр м╕фо╕стор╕╖ цього пер╕оду, Нуменор, виступа╓ землею-подарунком в╕д валар трьом родам людей, як╕ допомагали у боротьб╕ з Мелькором п╕д час В╕йни Гн╕ву (остаточна битва Першо╖ Епохи). Образ острову Нуменор сприйма╓ться як "людський рай на земл╕", а Середзем'я повн╕стю зм╕ню╓ сво╖ контури: п╕д час В╕йн╕ Гн╕ву вся зах╕дна частина континенту уходить п╕д воду: тобто доместикований д╕яльн╕стю ельф╕в у Першу Епоху ландшафт зника╓. Територ╕я "оновлю╓ться" для нового витку м╕фо╕стор╕╖. Актуал╕зац╕я хронотопу Нуменору в╕дбува╓ться за допомогою опов╕д╕ про пад╕ння людей, як╕, прагнучи здобути безсмертя, порушують заборону валар. Доля цього краю – бути втраченим назавжди, проте його значення поляга╓ у створенн╕ сакрального ядра для людей. Це ядро буде принесене у Середзем'я п╕сля загибел╕ Нуменору тими, хто виживе, воно перетвориться на базис для створення корол╕вств людей на заход╕ Середзем'я. Таким чином хронотоп Нуменору гратиме роль втраченого "центру", "золотого в╕ку" в процес╕ актуал╕зац╕╖ Середзем'я Третьо╖ Епохи.

Затоплення Нуменору наприк╕нц╕ Друго╖ Епохи призводить до наступно╖ трансформац╕╖ св╕ту, що у традиц╕╖ ельф╕в пода╓ться як найб╕льш значуща: це Приховання Вал╕нору, тобто перем╕щення його поза меж╕ св╕ту, доступного людям. Таким чином, опозиц╕я Аман/Середзем'я дещо наближу╓ться до протиставлення Цей св╕т / ╤нший св╕т (принаймн╕, з точки зору смертних), що п╕дсилю╓ться загальнопоширеним у Третю Епоху мотивом в╕дпливу ельф╕в на зах╕д. В╕дтепер Арда уявля╓ться нараторам кулею, ╕ плавання на зах╕д неодм╕нно призведе до повернення у вих╕дну точку. Перетворення св╕ту на кулю знамену╓ завершення "м╕фолог╕чного часу" Арди ╕ к╕нець усього первинно-м╕фолог╕чного у н╕й. Третя Епоха – це епоха початку дом╕нування людей ╕ розповсюдження ╖хньо╖ цив╕л╕зац╕╖, яка вит╕сня╓ все ╕нше, надаючи йому статус "позаприродного". Остання "м╕фолог╕чна загроза" Середзем'я – це агрес╕я Саурона ╕ В╕йна Персня, яка вимага╓ в╕д людей об'╓днання з ╕ншими народами, останнього м╕фолог╕чного оновлення ╕ в╕дродження св╕толандшафту.

Для системи народ╕в Середзем'я, що характеризу╓ться культурною пол╕фон╕чн╕стю ╕ неантропоцентризмом, ключовою ╓ опозиц╕я двох народ╕в: безсмертних ельф╕в ╕ смертних людей. Ельфи, головн╕ геро╖ Першо╖ Епохи, пов'язан╕ з категор╕╓ю початку. Вони – Старш╕ д╕ти Еру ╢диного, або першонароджен╕ (Firstborn); вони першими прокидаються у темряв╕ Середзем'я за час╕в Вал╕нору Незатьмареного, вони стають одержувачами першого сакрального ядра у м╕фо╕стор╕╖ Арди; вони першими у Середзем'╖ дають наймення речам, зв╕дки ╖хня самоназва квенд╕ (ельф. "т╕, що розмовляють"). По в╕дношенню до категор╕╖ часу ельфи не втрачають зв'язку з "початком", вони – нос╕╖ пам'ят╕ Арди; по в╕дношенню до категор╕╖ простору вони над╕лен╕ ун╕кальною властив╕стю утворювати "╤нший св╕т", прост╕р п╕двищено╖ чар╕вност╕, там, де вони мешкають. П╕дкреслено творча д╕яльн╕сть ельф╕в спрямована на збереження пам'ят╕ (п╕сенна традиц╕я ельф╕в) ╕ зц╕лення ран земл╕; ситуац╕я зустр╕ч╕ ельфа ╕ смертного утворю╓ атмосферу дива, парадоксальност╕ присутност╕ безсмертно╖ краси у смертному св╕т╕.

Проте головна м╕фолог╕чна в╕дм╕нн╕сть ельф╕в в╕д ╕нших народ╕в, ╖хня потенц╕йна безсмертн╕сть, зумовлю╓ неспок╕й цього народу, пошуки втеч╕ в╕д прикутост╕ до св╕ту (концептуально безсмертн╕сть ельф╕в поясню╓ться тим, що доля ельф╕в "прикута" до св╕ту Арди, де ╖хн╕ душ╕ мають лишатися ст╕льки, ск╕льки ╕сну╓ сама Арда). Саме втеча в╕д безсмертя, точн╕ше, п╕дсв╕доме прагнення до не╖, ╓ основною руш╕йною силою квестового руху ╕стор╕╖ ельф╕в, початком якого ста╓ розрив сп╕вдружност╕ ельф╕в ╕ валар. Цей мотив первинного розбрату бог╕в та д╕тей св╕ту ╕мпл╕цитно проходить кр╕зь усю м╕фолог╕ю Толк╕на, певним чином в╕н ╓ насл╕дком чи в╕ддзеркаленням первинного розбрату м╕ж самим богами: Мелькор проти ус╕х ╕нших.

Люди займають у м╕фолог╕╖ Толк╕на позиц╕ю других, посл╕довник╕в, причому вони часто сприймаються як щось неприродне, неп╕знанне, незрозум╕ле. Смертн╕сть людей та ╖хн╓ ставлення до смерт╕ пос╕дають центральне м╕сце у м╕фолог╕чному малюнку народу. Найц╕кав╕шим текстом, присвяченим перцепц╕╖ смерт╕ людьми та ельфами, ╓ "Атрабет Ф╕нрод ах Андрет" – ф╕лософський диспут короля ельф╕в та мудро╖ ж╕нки, в якому з╕штовхуються дв╕ концепц╕╖ смерт╕: ельф╕йська ╕ людська. У ф╕нал╕ розмови обидва ╖╖ учасники модиф╕кують сво╖ вих╕дн╕ концепц╕╖ ╕ доходять висновку, що треба спод╕ватися ╕ в╕рити в нову Арду, Арду Зц╕лену (Arda Healed), причому саме людям належатиме у зц╕ленн╕ вир╕шальна роль, а у ц╕й нов╕й Ард╕ ельфи будуть вже гостями, що потрапили туди лише завдяки людям. Отже, люди, як╕ спочатку змальован╕ як друг╕, посл╕довники, у м╕фолог╕╖ Толк╕на мають також перспективу стати нащадками, продовжувачами, тими, хто викону╓ ╕ завершу╓ (нав╕ть перевершу╓) первинний задум, що лежить в основ╕ м╕фолог╕чно╖ дол╕ св╕ту.

Одним ╕з шлях╕в переплетення дол╕ двох народ╕в ╓ важливий для м╕фолог╕╖ Толк╕на мотив генеалог╕чного зв'язку ельф╕в та людей. Шлюби м╕ж представниками двох народ╕в завжди подаються у м╕фо╕стор╖ Арди як под╕╖ надзвичайн╕, скерован╕ фатумом, ╕ тому вони сп╕впадають з п╕ками квестового руху на терен╕ Середзем'я. Завдяки додаванню кров╕ ельф╕в у представниках людського роду виправляються так╕ вади, як погана пам'ять, хибна перцепц╕я, швидка втома в╕д сприйняття, в╕ддален╕сть в╕д сакрального центру. Проте нав╕ть це може лише трохи упов╕льнити загальний рух ╕стор╕╖ у напрямку зменшення м╕фолог╕чност╕, ╕ б╕льш╕сть рас людей у Середзем'╖ перетворю╓ться на "середн╕х людей", геро╖в "к╕нця епохи", для яких усе м╕фолог╕чне почина╓ перетворюватися на "бабусин╕ казки".

"Гомер╕вськ╕ каталоги" таких людей вар╕юються у текстах Толк╕на в╕д п╕двищено геро╖чних (зб╕р в╕йськ Гондору) до кумедно знижених (зб╕р с╕мей хоб╕т╕в на бенкет Б╕льбо). Хоб╕ти, одна з рас "середн╕х людей" Середзем'я, в╕д╕грають важливу роль у м╕фолог╕╖: з ними в╕дбува╓ться ситуац╕я Дон К╕хота навпаки: "доросл╕" ╕ повн╕ здорового глузду ("hobbit sense"), вони виходять за меж╕ свого краю ╕ потрапляють у св╕т, ще повний м╕фолог╕чност╕ (первинно╖ загрози ╕ первинно╖ краси), св╕т, де ще спрацьовують геро╖чн╕ ц╕нност╕. Таким чином дола╓ться анти-квестов╕сть народу хоб╕т╕в ╕ водночас анти-квестов╕сть ╕ скептицизм сучасно╖ людини-читача, який, за слушним твердженням Т. Шипп╕, не може ставитися до геро╖в без ╕рон╕╖.

Отже, метаквест ельф╕в ╕ людей (сп╕льний квест цих двох народ╕в) охоплю╓ так╕ етапи, як вих╕д ╕з замкненого простору з метою його збереження, рятування сакрального ядра, протистояння надто швидким зм╕нам (прагнення до зм╕н гармон╕йних та поступових), запоб╕гання деформац╕╖, пошкодження, стар╕ння св╕ту, створення сп╕вдружност╕ двох народ╕в (символ╕чно в╕дтворюючи сакральну сп╕вдружн╕сть з валар), збереження св╕толандшафту, назв ╕ мов у вигляд╕, максимально наближеному до вих╕дних вз╕рц╕в, збереження пам'ят╕. Перспектива метаквесту – це зд╕йснення над╕╖ на зц╕лення Арди. Ця перспектива зм╕щена у майбутн╓, ╕ ╖╖ реал╕зац╕я виходить за меж╕ м╕фолог╕╖ Арди. У "зон╕ д╕алогу" вона ╓, по сут╕, "передчуттям" християнства, насамперед, приходу ╢диного Бога у св╕т людей з метою його врятувати.

Представники ╕нших народ╕в (карлики, енти) п╕дходять впритул до род╕в ельф╕в ╕ людей, Д╕тей ╤луватара, ╕ отримують змогу стати героями метаквесту, а не лише "пом╕чниками" таких геро╖в. Проте ця потенц╕йна можлив╕сть не реал╕зу╓ться сповна, ╕ роль карлик╕в та ент╕в у м╕фо╕стор╕╖ Арди залиша╓ться другорядною. Хтон╕чн╕ ╕стоти (орки, трол╕, дракони тощо), образи яких неодм╕нно м╕стять ознаки спотворення, псування первинного задуму, викривлення, ╓, перш за все, "шк╕дниками" або ж антагон╕стами по в╕дношенню до геро╖в квест╕в.

Функц╕онування артефакт╕в, об'╓кт╕в квесту, в альтернативн╕й м╕фолог╕╖ Толк╕на вир╕зня╓ться багатоаспектн╕стю, але на перший план виходять так╕ пов'язан╕ з ними мотиви ╕ концепц╕╖, як ор╕╓нтац╕я на первинний вз╕рець, важлив╕сть найменування артефакту, та╓мнич╕сть творення, небезпечн╕сть використання певних артефакт╕в, приваблив╕сть, "спокуслив╕сть" артефакт╕в, неповторюван╕сть та ун╕кальн╕сть творення, ╕нтенц╕ональн╕сть акту творення, що переходить на властивост╕ предмету ╕ зумовлю╓ його активн╕сть, тенденц╕я до залучення буття артефакт╕в до життя ц╕лих народ╕в, а не лише окремих майстр╕в чи власник╕в. ╤снування в Ард╕ артефакт╕в зумовлено прагненням народ╕в, що ╖╖ населяють, до творчост╕, до "суб-творення" (subcreation), дару, який ╕де безпосередньо в╕д Творця. Найб╕льшими креативними зд╕бностями в Ард╕ над╕лен╕ ельфи, хоча суб-творцями виступають люди, енти ╕ карлики, а загальний масив створених ними речей включа╓ коштовност╕, зброю та бойовий обладунок, предмети спец╕ального призначення, одяг та побутов╕ предмети, особлив╕ напо╖ та ╖жу, м╕ста та поселення, буд╕вл╕, корабл╕ та човни тощо.

Коштовност╕ (камен╕ нолдор, три Персн╕ Ельф╕в, кам╕нь Елессар та ╕нш╕) уособлюють сакральн╕сть Заходу, допомагають ельфам у створенн╕ "╤ншого св╕ту", беруть участь у збереженн╕, зц╕ленн╕, оновленн╕ св╕толандшафту. Зброя ╕ бойовий обладунок часто-густо виступають знаками, а не предметами: вони вт╕люють зв'язок покол╕нь, продовжують певн╕ риси геро╖в, уособлюють притаманн╕ ╖м квестов╕ стратег╕╖. Суто маг╕чн╕ предмети (дзеркало ╕ ф╕ал Галадр╕ель) збер╕гають у соб╕ св╕тло ╕ енерг╕ю початку ╕ здатн╕ нагадати геро╓в╕, що той ╓ частиною загального метаквесту, допомогти виконати його особистий квест; палантири, що допомагають сп╕лкуватися на в╕дстан╕, м╕стять у соб╕ потенц╕йну загрозу п╕дкорення вол╕ ╕ншого через те, що вони матер╕ал╕зують дар Еру – осанве, в╕льний обм╕н думками.

Входження Сильмарил╕в у синтагму метаквесту Першо╖ Епохи як його об'╓кту в╕дбува╓ться, насамперед, за допомогою ╖хнього нац╕онального характеру: зв'язку з ус╕м народом ельф╕в-нолдор (п╕зн╕ше у квест втягуються вс╕ народи Середзем'я). М╕фолог╕чно насичен╕, сакральн╕ Сильмарил╕ мають бути остаточно втрачен╕ для "ф╕зичного св╕ту": один перетворю╓ться на з╕рку, другий гине у полум'╖, трет╕й – у водах океану. Доля Сильмарил╕в, як ус╕х артефакт╕в, – залишитися у пам'ят╕ само╖ земл╕ ╕ в поез╕╖ тих, хто мешка╓ на н╕й. ╥хня сповнена под╕ями ╕стор╕я – матер╕ал для сп╕вц╕в наступних епох.

╢диний Перстень, об'╓кт метаквесту Третьо╖ Епохи, пов'язаний з темою смерт╕: саме на спокусу людей мати довше життя ╕ на прагнення ельф╕в залишатися у смертних землях, але створювати в них осередки безсмертност╕, запоб╕гати зм╕нам, нац╕лений артефакт, що його створю╓ Саурон з метою п╕дкорити ц╕ два народи. Для цього в╕н залуча╓ до виконання сво╖х задум╕в дв╕ м╕фолог╕чн╕ особливост╕ св╕ту Арди, спотворюючи при цьому ╖хню сутн╕сть: важлив╕сть сп╕вдружност╕ ╕ активн╕сть артефакт╕в. Створю╓ться ун╕кальна метаквестова ситуац╕я: у Першу Епоху народи Арди мають повернути вкраден╕ Мелькором Сильмарил╕, але вплив цих трьох камен╕в на кожного, хто залуча╓ться до квесту, залежатиме в╕д самого героя, в╕н не "запрограмований" м╕фолог╕чно, а лише зумовлений загальними тенденц╕ями. У свою чергу, п╕д час Друго╖ та Третьо╖ Епох вза╓мод╕я кожного нового випадкового нос╕я ╢диного Персня з цим могутн╕м артефактом також ╓ непередбачуваною та залежною в╕д постат╕ самого нос╕я, в╕д його сприйняття Персня та знання про нього, в╕д його особистого в╕дношення до системи народ╕в Середзем'я та опозиц╕╖ смертност╕ / безсмертя.

Суб'╓кти квест╕в, геро╖ Арди, представлен╕ величезною к╕льк╕стю персонаж╕в, кожен з яких ма╓ знайти сво╓ особисте м╕сце (св╕й квест) у метаквест╕ Середзем'я. З-пом╕ж м╕ф╕чних, високом╕метичних геро╖в-ельф╕в (за терм╕нолог╕╓ю Н.Фрая), як╕ розпочинають метаквест, вид╕ля╓ться несамовитий творець Сильмарил╕в Феанор. Богоборчий, непок╕рний характер героя зумовлю╓ можлив╕сть ситуац╕╖ масового в╕дходу ельф╕в-нолдор ╕з замкненого простору Вал╕нору та перенесення сакральних знань у Середзем'я, з одного боку, а з ╕ншого, вводить м╕фолог╕чний дисбаланс – порушення первинно╖ сп╕вдружност╕ валар та ельф╕в, поновити яку п╕зн╕ше вдасться лише герою-прочанину ╕ мореплавцю Еаренд╕лю, нащадку род╕в ельф╕в ╕ людей. "Високом╕метичн╕сть" ельф╕в, а також геро╖в-людей, поляга╓ насамперед у тому, що героями стають правител╕, корол╕, л╕дери, "вищ╕" за ╕нших унасл╕док свого походження. Поняття в╕рност╕ королев╕ трансформу╓ться у поняття в╕рност╕ короля (по в╕дношенню до п╕дданих) ╕ часто-густо з╕штовху╓ться з категор╕╓ю "в╕рност╕ вищому", тобто такому, що виходить за звичайн╕ стосунки "васал – сюзерен". Необх╕дн╕сть робити "виб╕р у в╕рност╕" пост╕йно супроводжу╓ геро╖в п╕д час ╖хн╕х квест╕в.

У квестах геро╖в-людей важлива роль належить тем╕ романтичного кохання (Берен, Туор, Тур╕н, Арагорн, Фарам╕р), у розгортанн╕ яко╖ продовжу╓ться полем╕ка Толк╕на з куртуазним лицарським романом. Легенда Берена ╕ Лут╕ен демонстру╓ посилення еп╕чного фону, введення геро╖в у метаквест епохи: ╕ндив╕дуальне кохання двох ╕стот ста╓ знаковою под╕╓ю для усього Середзем'я, воно породжу╓ над╕ю, що ╓ сили, вищ╕ за Мелькора ╕ що перемога над ним принципово можлива. Кожен з етап╕в квесту закоханих геро╖в ╓ необх╕дним для поступового впровадження та вза╓мод╕╖ багатьох сюжетних л╕н╕й метаквесту, для розкриття значення окремих локус╕в, ╖хньо╖ ╕стор╕╖ та вза╓мозв'язку.

П╕д час метаквесту Персня геро╖ розпод╕ляються (у терм╕нах Ю. Лотмана) на рухливих ╕ нерухливих (що перетворюються на функц╕ю певного локусу, як, наприклад, Ельронд ╕ Галадр╕ель). Рухливий персонаж Арагорн, один з головних геро╖в метаквесту, ма╓ символ╕чно пройти весь шлях свого роду (корол╕в дунедайн) в╕д початку до к╕нця, повторити ╖хн╕ звершення та спокутувати ╖хн╕ провини, нагадати Середзем'ю про витоки корол╕вського роду ╕ довести сакральн╕ права цього роду на владу. Низьком╕метичн╕ хоб╕ти, на в╕дм╕ну в╕д "високих" еп╕чних геро╖в, долають у ход╕ квесту ╕сторичну в╕дмежован╕сть ╕ прихован╕сть свого народу в╕д "великого св╕ту".

Загальною винагородою вс╕м переможцям у метаквест╕ ста╓ оновлення Середзем'я, його очищення та в╕дродження. Повернення справжнього короля, як ╕ у арха╖чних кельтських уявленнях, зц╕лю╓ не т╕льки людей, але й усю кра╖ну, поверта╓ ╖╖ плодюч╕сть, зумовлю╓ довг╕ роки розкв╕ту. Проте не ус╕ геро╖ "повертаються" п╕сля перемоги: предикат квесту, образ велико╖ Дороги, що м╕стить у соб╕ ус╕ шляхи, може або розчавити героя "вагою" Середзем'я, або вивести його у вищий план буття, з якого нема╓ вороття. "Артур╕вське" завершення метаквесту з в╕дплиттям геро╖в до сакрального заходу символ╕зу╓ нев╕дворотний к╕нець м╕фолог╕чно╖ доби ╕ початок ери людства.

У висновках узагальнюються результати дисертац╕йного досл╕дження.

У дисертац╕╖ розглянуто авторську м╕фолог╕ю, створену Дж. Р. Р. Толк╕ном п╕д кутом функц╕онування у н╕й м╕ф╕чного квесту, традиц╕йно пов'язаного з художн╕ми системами, що утворюють фантастичний св╕т, в╕дм╕нний в╕д св╕ту реального: епосом, казкою, лицарським романом, сучасними текстами жанру фентез╕. Конденсуючи у соб╕ певн╕ ознаки символу, мотиву й структурного прийому, квест виступа╓ як "текстовий ген" з потужними сюжетотворчими потенц╕ями. Розглядаючи квест як синтагму, що склада╓ться з об'╓кта та суб'╓кта, об'╓днаних певним зв'язком, можна досл╕дити, як у процес╕ розв'язання в╕дносин м╕ж членами синтагми в╕дбува╓ться актуал╕зац╕я самого фантастичного св╕ту.

Подорож╕ геро╖в, перетинання ними кордон╕в, проникнення у прихован╕ локуси, вза╓мод╕я з ╕ншими героями, посл╕довне переплетення особистих квест╕в геро╖в у межах ╓диного метаквесту створюють умови для всеб╕чного висв╕тлення м╕фо╕стор╕╖ Арди, ╖╖ ц╕л╕сност╕ ╕ гармон╕йност╕. Сво╓р╕дним предикатом квесту виступа╓ Дорога, як╕й нема╓ к╕нця, якою прямують все нов╕ й нов╕ геро╖, яка "затягу╓" читач╕в, перекладач╕в, митц╕в, критик╕в, кожен з яких ма╓ можлив╕сть знайти на ц╕й Дороз╕ власний квест. Викладений у дисертац╕╖ п╕дх╕д в╕дкрива╓ р╕зноман╕тн╕ перспективи подальшого досл╕дження творчост╕ Толк╕на: встановлення рол╕ численних персонаж╕в Середзем'я у загальному метаквест╕, визначення семантичного навантаження окремих локус╕в, анал╕з м╕жтекстових зв'язк╕в у межах альтернативно╖ м╕фолог╕╖ тощо.

Додатки до дисертац╕╖ м╕стять матер╕али, як╕ доповнюють або ╕люструють окрем╕ положення досл╕дження: Додаток А присвячений м╕сцю Дж.Р.Р.Толк╕на у л╕тературному процес╕ ХХ ст., Додаток Б – питанню перекладу текст╕в письменника, Додаток В м╕стить схему "Зв'язок альтернативно╖ м╕фолог╕╖ Толк╕на з м╕фолог╕чними системами первинного св╕ту".

Основний зм╕ст дисертац╕╖ в╕дбито у таких публ╕кац╕ях:

  1. Альтернативная мифология для Англии, или Квест Профессора Толкина // В╕кно в св╕т. Заруб╕жна л╕тература: науков╕ досл╕дження, ╕стор╕я, методика викладання. – 2001. – № 3. – С. 107 – 113.
  2. Концептуальн╕ проблеми перекладу твор╕в Джона Толк╕на // В╕сник Ки╖вського л╕нгв╕стичного ун╕верситету. Сер╕я Ф╕лолог╕я. – 2001. –Т. 4, № 1. – С.232 – 238.
  3. М╕сце особистого квесту Арагорна в метаквест╕ Середзем'я (на матер╕ал╕ текст╕в Дж. Толк╕на) // Мандр╕вець. Науков╕ записки при Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖. – 2003. – № 4. – С. 47 – 52.
  4. Св╕толандшафт Арди: опозиц╕я Аману ╕ Середзем'я (на матер╕ал╕ текст╕в Дж. Р. Р. Толк╕на) // В╕сник Ки╖вського л╕нгв╕стичного ун╕верситету. Сер╕я Ф╕лолог╕я. – 2003. – Т. 6, № 1. – С. 174 – 180.

Додатков╕ публ╕кац╕╖:

  1. Квест в "зоне диалога" альтернативной мифологии Толкина с традиционными мифологиями. Тезисы доклада // Тезисы докладов к Третьему Толкиновскому Семинару, посвященному 111-летию Дж. Р. Р. Толкина. – СПб., 2003. – С.13 – 14.

Анотац╕я

Тихомирова О. В. М╕ф╕чний квест у л╕тературн╕й спадщин╕ Дж. Р. Р. Толк╕на. – Рукопис.

Дисертац╕я на здобуття наукового ступеня кандидата ф╕лолог╕чних наук за спец╕альн╕стю 10.01.04 – л╕тература заруб╕жних кра╖н. – Ки╖вський нац╕ональний л╕нгв╕стичний ун╕верситет, Ки╖в, 2003.

У дисертац╕╖ досл╕джу╓ться функц╕онування м╕ф╕чного квесту в авторськ╕й м╕фолог╕╖, створен╕й Дж. Р. Р. Толк╕ном. В анал╕з╕ св╕ту Арди, змальованого Толк╕ном, реал╕зу╓ться ставлення до ус╕╓╖ сукупност╕ р╕зних за жанром твор╕в письменника як до "партитури текст╕в", на ╕нтертекстуальних зв'язках м╕ж якими вибудову╓ться м╕фолог╕чний континуум. Характер м╕фолог╕╖ Толк╕на визнача╓ться як "альтернативна м╕фолог╕я" – реконструкц╕я д╕алогу кельтсько╖ ╕ англосаксонсько╖ еп╕чних традиц╕й, який м╕г би в╕дбутися, якби не Нормандське завоювання 1066 року.

Поняття "м╕ф╕чного квесту" визнача╓ться в робот╕ як певна сюжетна ╓дн╕сть, що м╕стить у соб╕ мотиви пошуку, подорож╕, подвигу, ╕ в процес╕ розв'язання суб'╓ктно-об'╓ктних в╕дносин яко╖ в╕дбува╓ться актуал╕зац╕я хронотопу фантастичного св╕толандшафту. Для позначення загальних для народ╕в Арди способ╕в залучення до м╕фо╕сторичного руху, вводиться поняття метаквесту (квесту, що об'╓дну╓ ц╕лий народ або охоплю╓ епоху чи к╕лька епох). Об'╓ктна частина метаквесту представлена артефактами, що несуть ╕нформац╕ю про сакральн╕ часи першотворення; у якост╕ суб'╓кт╕в розгляда╓ться низка геро╖в Арди. Предикативний зв'язок м╕ж суб'╓ктами та об'╓ктами метаквесту знаходить вираження в образ╕ Дороги, як╕й нема╓ к╕нця, ╕ на як╕й кожен з геро╖в (в╕д м╕ф╕чних до низьком╕метичних) ма╓ знайти сво╓ м╕сце.

Ключов╕ слова: м╕фолог╕я, квест, метаквест, св╕толандшафт, структура, опозиц╕я, синтагма, хронотоп.

Аннотация

Тихомирова Е. В. Мифический квест в литературном наследии Дж. Р. Р. Толкина. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.04 – литература зарубежных стран. – Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2003.

В диссертации исследуется функционирование мифического квеста в авторской мифологии, созданной Дж. Р. Р. Толкином. В анализе мира Арды, изображенного Толкином, реализуется отношение ко всей совокупности разных по жанру произведений писателя как к "партитуре текстов", на интертекстуальных связях между которыми выстраивается целостный мифологический континуум. Характер мифологии Толкина определяется как "альтернативная мифология" – реконструкция диалога кельтской и англосаксонской эпических традиций, который мог бы произойти, если бы не Нормандское завоевание 1066 года.

Понятие мифического квеста определяется в работе как некое сюжетное единство, которое содержит мотивы поиска, путешествия, подвига, и в процессе развязывания субъектно-объектных отношений которой происходит актуализация хронотопа фантастического мироландшафта. Для обозначения общих для народов Арды способов вхождения в мифоисторическое движение, вводится понятие метаквеста (квеста, объединяющего целый народ или охватывающий эпоху или несколько эпох). Объектная составляющая метаквеста представлена артефактами, несущими информацию о сакральных временах первотворения; в качестве субъектов рассматривается ряд героев Арды. Предикативная связь между составляющими метаквеста выражается в образе Дороги без конца, на которой каждый из героев (от мифических до низкомиметических) должен найти свое место.

Ключевые слова: мифология, квест, метаквест, мироландшафт, структура, оппозиция, синтагма, хронотоп.

Resume

Tykhomyrova O. V. Mythical quest in J. R. R. Tolkien's literary heritage. – Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.01.04 – literature of foreign countries. – Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2003.

The thesis focuses on the mythical quest as an integral part of the mythological system created by J. R. R. Tolkien. The analysis of the writer's fantastic world of Arda comprises not only well-known "Hobbit" and "The Lord of the Rings" but all the multitude of the texts that constitute the discourse of Middle-earth (including "Unfinished Tales", "History of Middle-earth" series, etc). The character of Tolkien's sub-creation is specified as 'alternative mythology", that is, a hypothetical reconstruction of a dialogue between Celtic and Old English epic traditions that could have happened if it had not been for the Norman Conquest of 1066. Mythical quest is viewed as a mediator in this philological experiment termed 'asterisk-reality' by T. Shippey.

Proceeding from N. Frye's definition the notion of 'quest' is treated in the research as a syntagmatic unity that includes the motives of search, journey and feat and enables the actualization of the fantastic worldscape. The opposition of Aman and Middle-earth that dominates the structure of the worldscape of Arda determines directions of the general historical movement within the mythology. This movement is marked by the destruction of primeval symmetry, departure from the sacred space, loss of memory. To define the involvement of the peoples of Arda in this movement the term 'metaquest' is introduced. The common metaquest of the peoples of Elves and Men includes such stages as preserving the sacred nucleus of knowledge and memory and maintaining the fellowship between these two races, as well as between themselves and the Valar ('gods' of Tolkien's mythology). The race of Elves acts as the beginners, as "the first", while Men are destined to become the followers and fulfillers of the quest strategies, the center of the relationship between the two peoples being the opposition of mortality and immortality.

The object part of the metaquest is represented by magical artifacts that retain their connection with the sacred times of the first creation. The research shows that unique 'curiously wrought' artefacts of Arda can demonstrate considerable activity as well as externalize certain powers which can be easily turned to evil (as illustrated by One Ring). The Silmarils as the object of the metaquest of the First Age secure the involvement of the entire population of Middle-earth into a major epic conflict.

Numerous heroes of Arda, the subject part of the metaquest, realize their quest strategies in accordance with their national interests; the addition of 'chivalrous excess', however, complicates and enriches their patterns of behaviour. Mythic, high mimetic Elves tend to seek escape from immortality, their quests therefore are often represented as hopeless. The quests of Men, who remain on a high mimetic level, include the theme of romantic love, which shows significant differences from the concept of 'courteous' love of medieval romance. The quest of Aragorn, the culmination of the metaquest of the Ring, aims at the restoration of the royal line of the Dúnedain (People of the West) and, therefore, the hero's task includes proving his sacred rights to the throne, renewing the memory of older days, amending the 'epic errors' of his predecessors, 'collecting' the symbolic artefacts and resisting the temptation of greater power that he is entitled to. Hobbits, being low mimetic heroes, enter the metaquest to break their national exclusion and participate in the fellowship of free peoples necessary to resist the mythical threat of Sauron.

The metaquest is symbolized in Tolkien's texts by a Road that goes on and on, whereon each hero has to find his / her own path. The general reward to the heroes represented by renewal and healing of the land is often contrasted to the impossibility for a hero to return after his part in the great story has ended. 'Arthurian' ending of the cycle creates images of departures to the sacred West, massive 'fading' of Elves, the total end of all that is mythical before the civilization of 'middle men' (men with vague and confused memories of older days) dominates the worldscape.

The thesis shows that J.R.R.Tolkien's mythology structured like a line in an Old English verse round two major segments (Quest of the Silmarils and Quest of the Ring) reveals profound integrity, structural symmetry and richness of mythological patterns. Further development of the metaquest approach to the studies of Arda can generate detailed analyses of different characters and loci of Middle-earth, as well as elucidate the nature of intertexual links within Tolkien's prolific literary heritage.

Key words: mythology, quest, metaquest, worldscape, structure, opposition, syntagm, chrontopos.

 


Новости | Кабинет | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы | Пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Кто есть кто | Поиск | Одинокая Башня | Кольцо | In Memoriam



Na pervuyu stranicy Отзывы Архивов


Хранители Архивов