Stolica.ruРеклама

Na pervuyu stranicu
Arhivy Minas-TiritaArhivy Minas-Tirita
  Annotirovanniy spisok razdelov sayta

Валентин Бойн╕цький

М╕фолог╕чний Всесв╕т професора Толк╕╓на

"Весь англомовний св╕т под╕ля╓ться на тих, хто вже прочитав 'Володаря К╕лець' ╕ 'Гоб╕та', та тих, хто збира╓ться ╖х прочитати", - ця фраза ╕з англ╕йсько╖ газети "Санд╕ Таймс", винесена на зворотню обкладинку одного з видань "Володаря К╕лець" Дж.Р.Р.Толк╕╓на, ╓, - хай не прогн╕ва╓ться на мене численна громада "толк╕╓н╕ст╕в" (завзятих прихильник╕в Толк╕╓на), - звичайно ж, переб╕льшенням. Вт╕м, сама поява терм╕ну "толк╕╓н╕ст" вже св╕дчить про те, що де-в-чому "Санд╕ Таймс" таки ма╓ рац╕ю. Однак облишимо "толк╕╓н╕зм" - явище б╕льше соц╕олог╕чного, ан╕ж л╕тературного гатунку - ╕ поглянемо на творч╕сть письменника.

Почнемо, напевне, з початку. Джон Рональд Ру╓л Толк╕╓н народився 3 с╕чня 1892 року у м╕ст╕ Блумфонтейн, столиц╕ Помаранчево╖ Республ╕ки - на той час колон╕╖ Велико╖ Британ╕╖ у П╕вденн╕й Африц╕, куди батько Толк╕╓на, банк╕вський клерк з╕ зб╕дн╕ло╖ б╕рм╕нгемсько╖ с╕м'╖, в╕дправився разом з дружиною у пошуках кращо╖ дол╕. Багатства вони там не нажили, а слабке здоров'я батька с╕мейства - Артура та несприятливий африканський кл╕мат врешт╕ решт дали про себе знати - на початку 1896 року Артур Толк╕╓н помира╓ в╕д крововиливу у мозок. Його дружина та д╕ти, що саме гостювали у Англ╕╖, лишаються там назавжди.

З часом ф╕нансове становище с╕м'╖ не покращало, ╕ коли постало питання про осв╕ту, одинадцятир╕чному Рональду не лишалося н╕чого ╕ншого, як виграти вельми суворий конкурс на безкоштовне навчання у К╕нг Едвардс - найкращ╕й школ╕ Б╕рм╕нгему. Пот╕м був конкурс на персональну стипенд╕ю для навчання у Оксфорд╕, яку Толк╕╓н також отримав. Пот╕м - навчання в ун╕верситет╕, на в╕дд╕ленн╕ ╕стор╕╖ англ╕йсько╖ мови та л╕тератури; незабаром - в╕йна, чотири м╕сяц╕ кровопролитних бо╖в, "окопна лихоманка" (так тод╕ називали висипний тиф) та б╕льше року по шпиталях, де молодий оф╕цер Дж.Р.Р.Толк╕╓н, маючи вдосталь часу, робить перш╕ несм╕лив╕ спроби осягнути та в╕дтворити гранд╕озну картину м╕ф╕чного св╕ту, що поступово поставав у його уяв╕. Однак завдання виявилось аж надто складним - "Книгу Втрачених Опов╕дей", задум Толк╕╓на, так ╕ не було завершено. Вт╕м, думки Джона Рональда Ру╓ла не пропали надаремно. "Втрачен╕ Опов╕д╕" поклали початок довго╖ пут╕, к╕нцем яко╖ стало народження Серединно╖ Земл╕. Але про це - пот╕м. А поки що Толк╕╓н поверта╓ться з фронту ╕ порина╓ у академ╕чну д╕яльн╕сть. В╕н бере участь в укладанн╕ Нового Словника Англ╕йсько╖ Мови (1918-20), чита╓ лекц╕╖ у Л╕дському ун╕верситет╕, де невдовз╕ здобува╓ ступ╕нь професора (1920-25) ╕, нарешт╕, поверта╓ться до "альма матер" - Оксфордського ун╕верситету, де виклада╓ спочатку англо-саксонську (себто, давньоангл╕йську), а пот╕м англ╕йську мову та л╕тературу (1925-59).

Головною метою досл╕джень Толк╕╓на була давньоангл╕йська та спор╕днен╕ з нею давньоскандинавська та давньогерманська мови [Прим╕тка 1]. Закоханий у так звану "п╕вн╕чну традиц╕ю" взагал╕, - а саме, у ╕стор╕ю давньоскандинавських, кельтських та германських народ╕в, що населяли колись п╕вн╕ч ╢вропи, професор Толк╕╓н не обмежувався суто л╕нгв╕стикою, - в╕н також добре знався на л╕тературних пам'ятках, як╕ лишилися в╕д цих народ╕в. Ун╕кальний хист Толк╕╓на полягав у по╓днанн╕ л╕нгв╕стичного та л╕тературознавчого п╕дход╕в до старовинних текст╕в. Сприймаючи ╖х одночасно ╕ як мовн╕ пам'ятки, ╕ як л╕тературн╕ твори ("водночас проникаючи ╕ у поез╕ю мови, ╕ у мову поез╕╖", - як писав про Толк╕╓на часопис "Науковець"), йому вдавалося в певн╕й м╕р╕ проникнути у ментальн╕сть прадавньо╖ людини, поглянути на св╕т ╖╖ очима, кр╕зь призму прадавньо╖ м╕фолог╕чно╖ св╕домост╕. Власне кажучи, всю письменницьку д╕яльн╕сть Дж.Р.Р.Толк╕╓на можна, узагальнюючи, визначити як художн╓ в╕дтворення м╕фолог╕чного св╕тосприйняття, притаманного давн╕м мешканцям ╢вропи.

Письменництво Толк╕╓на природно випливало з його науково╖ д╕яльност╕. Сам Джон Рональд Ру╓л вважав себе насамперед досл╕дником, ф╕лологом. Та й художн╕й доробок Толк╕╓на-письменника не ╓ значним (з к╕льк╕сно╖ точки зору): за його життя вийшли, не рахуючи есе, невеликих поез╕й та переклад╕в з давн╕х мов, всього лише два великих твори - пов╕сть "Гоб╕т" та роман "Володар К╕лець". Цього, однак, було достатньо, щоб здобути Дж.Р.Р.Толк╕╓ну всесв╕тню славу як письменнику.

Пов╕сть "Гоб╕т", перше видання яко╖ побачило св╕т у 1937 роц╕, була сво╓р╕дним запрошенням до Св╕ту Толк╕╓на, уривком з життя цього Св╕ту, запропонованим читачев╕. За формою та сюжетом це - казка; майстерно написана, проте довол╕ типова. Cво╓р╕дн╕стю та особлив╕стю вона завдячу╓ передовс╕м персонажам та середовищу, св╕ту, де вони живуть ╕ де в╕дбува╓ться д╕я. Це той самий м╕фолог╕чний Св╕т очима прадавнього ╓вропейця, роботу над в╕дтворенням якого Толк╕╓н не припиняв з во╓нних рок╕в. Незак╕нчена "Книга Втрачених Опов╕дей" розвинулась та трансформувалась у роман "Сильмар╕л╕он", який, на жаль, також не набув к╕нцево╖ форми. Задум роману: розробити досконалу м╕фолог╕чну основу, створити фундамент свого Всесв╕ту - пантеон бог╕в, м╕фи твор╕ння (виникнення неба ╕ земл╕, ╕стот, що ╖х населяють, тощо), впорядкувати прадавню ╕стор╕ю во╓н та геро╖в, епоси та легенди - завдання, що потребувало неабиякого таланту та ретельност╕. Адже метою була не коп╕я, а ц╕лком окрема реальн╕сть - самозавершений, здатний до незалежного "функц╕онування", - словом, реально "можливий" Св╕т, де в╕дродився б дух тих небагатьох уривк╕в давньо╓вропейських м╕фолог╕й, як╕ д╕йшли до нашого часу. ╤ такий Св╕т було створено. Живлячись ╕деями "Сильмар╕л╕ону", робота над вдосконаленням якого тривала, Джон Рональд Ру╓л вида╓ книгу "Володар К╕лець" - кульм╕нац╕ю сво╓╖ творчост╕.

Роман-трилог╕я "Володар К╕лець" вийшов з друку у 1954-55 рр: перший та другий томи - у 1954, трет╕й - у 1955 [Прим╕тка 2]. Под╕л твору на три томи був ц╕лком умовним, задля зручност╕ друку - адже загальний обсяг роману перевищу╓ 1000 стор╕нок. Вт╕м, говорячи про недол╕ки твору у передмов╕ до одного з перевидань "Володаря К╕лець", Толк╕╓н вказу╓ на один, що на нього найчаст╕ше нар╕кають читач╕ - книга ╓ надто короткою.

М╕сце д╕╖ роману - Серединна Земля, час - к╕нець Третьо╖ Епохи. (╤стор╕я Першо╖ та Друго╖ Епох довол╕ детально змальована у "Сильмар╕л╕он╕".) Персонаж╕ твору належать до р╕зних "рас" та народ╕в, населяючих Серединну Землю. Кожен з народ╕в вир╕зня╓ться з-пом╕ж ╕нших не лише зовн╕шньо, але й певними, притаманними йому "нац╕ональними" рисами характеру та св╕тогляду. Так, ельфи - умудрен╕ та заглиблен╕ у власну ╕стор╕ю. Вони - найстар╕ша раса Серединно╖ Земл╕, що була тут ще з давн╕х-давен, коли безмежн╕ перв╕сн╕ л╕си вкривали Св╕т. Ельфи ╓ немов би нев╕д'╓мною частиною само╖ Природи. Вони плекають сво╖ знання, кохаються у музиц╕ та сп╕вах, ╕ не дуже переймаються д╕лами ╕нших мешканц╕в Серединно╖ Земл╕. Вт╕м, саме ельфи навчили останн╕х писемност╕, знахарству й багатьом ╕ншим речам. Читач вже, напевне, здогадався, що ельфи Толк╕╓на - аж н╕як не чепурненьк╕ крильчаст╕ створ╕ннячка, знайом╕ нам з дитячих казок.

На в╕дм╕ну в╕д ельф╕в, гноми у "Володар╕ К╕лець" б╕льше схож╕ на сво╖х "родич╕в" з давньо-германського фолькльору. Приземкуват╕ бородан╕, що живуть у надрах г╕р, вони ╓ прихильниками рукотворно╖ краси (у протилежн╕сть ельфам, що спов╕дають красу природну). Г╕рськ╕ печери, де мешкають гноми, стол╕ттями невтомно╖ прац╕ перетворюються на розк╕шн╕ палаци. Це надзвичайно працелюбний народ, неперевершен╕ ковал╕ та майстри виробляти напрочуд гарн╕ оздоби. Однак, любов до прекрасних речей подекуди межу╓ в них з жад╕бн╕стю, що не раз було причиною чвар ╕ ворожнеч╕ м╕ж гномами та ╕ншими народами Серединно╖ Земл╕.

Якщо гном╕в можна назвати духами г╕р, то енти - стародавня раса, молодша х╕ба що од ельф╕в - це духи дерев, на як╕ вони дуже схож╕ зовн╕. Власне, енти й були колись деревами у прадавньому л╕с╕, поки ельфи не "розбудили" ╖х та не навчили мов╕ [Прим╕тка 3]. В╕дтод╕ енти - "пастухи дерев", що живуть у тих небагатьох м╕сцях, де наприк╕нц╕ Третьо╖ Епохи ще збер╕гся перв╕сний л╕с, ╕ п╕клуються ним.

Енти, як ╕ багато ╕нших образ╕в "Володаря К╕лець", не мають прямих аналог╕в у п╕вн╕чно-╓вропейському фольклор╕ чи м╕фолог╕╖. Однак, так╕ образи потенц╕йно могли б там ╕снувати, не порушуючи загального ладу та р╕вноваги м╕фолог╕чного св╕ту. Як не виглядають неприродно у "Володар╕ К╕лець", вони не виглядали б неприродно ╕ на тл╕ давнього м╕фу.

Окр╕м "казкових" персонаж╕в, у Серединн╕й Земл╕ живуть ╕ люди. Толк╕╓н змальову╓ ╖х нар╕вн╕ з ╕ншими мешканцями свого Св╕ту, не п╕дносячи та не принижуючи цю расу пор╕вняно з ╕ншими. Вт╕м, образи людей у "Володар╕ К╕лець" б╕льше походять на персонаж╕в середньов╕чних геро╖чних епос╕в, ан╕ж на сучасних людей.

До сучасних людей (не ззовн╕, а внутр╕шньо) куди ближче ╕нший народ Серединно╖ Земл╕ - гоб╕ти. Це огрядн╕, доброзичлив╕ коротуни, що понад усе люблять добре попо╖сти та пон╕житись на сонечку. ╥х мало обходить усе, що в╕дбува╓ться за межами Ширу- тихо╖ м╕сцини, де вони живуть. В ╕стор╕╖ Серединно╖ Земл╕ ╖х ц╕кавлять лише власн╕ родоводи, в яких вони добре знаються; будь-що незвичне та незрозум╕ле в╕дразу ж засуджу╓ться, а за найг╕ршу рису характеру вважа╓ться потяг до пригод. На перший погляд - довол╕ типовий образ добропорядного бюргера. Проте, коли хто з гоб╕т╕в,- звичайно ж, проти власно╖ вол╕ - вплуту╓ться до яко╖сь пригоди, то поступово виявля╓ться, що ан╕ хороброст╕, ан╕ витривалост╕, ан╕ сили духу ╖м не позичати. Так сталося ╕ з Б╕льбо Бегг╕нсом, головним геро╓м пов╕ст╕ "Гоб╕т", якому одного разу довелося вирушити у компан╕╖ тринадцяти гном╕в та чаклуна ╫ендальфа у далеку й небезпечну подорож. Про подорож цю ╕ опов╕да╓ "Гоб╕т", а неприм╕тне к╕льце, випадково знайдене Б╕льбо та привезене додому, опиниться у центр╕ вже ╕ншого твору - "Володаря К╕лець".

Головн╕ теми роману: одв╕чне протистояння Добра ╕ Зла, проблеми Вибору та В╕дпов╕дальност╕, проблема Влади.

К╕льце, яким волод╕╓ Б╕льбо, ╓ символом та ╕нструментом абсолютно╖ влади. Воно ма╓ бути знищене, оск╕льки якщо Саурон, вт╕лення сил Зла, який будь-що намага╓ться заволод╕ти К╕льцем, отрима╓ його, - воно стане джерелом непод╕льного та дов╕чного панування Зла у св╕т╕. Тв╕р буду╓ться навколо подорож╕ Фродо (плем╕нника Б╕льбо), разом з к╕лькома ╕ншими гоб╕тами, чаклуном, ельфом, людиною та гномом до далеко╖ гори Ородру╖н - ╓диного м╕сця, де можна знищити К╕льце Влади. Сюжет роману загалом близький до "опов╕д╕ звитяги", чи то "опов╕д╕ подолання" - довол╕ поширеного типу опов╕д╕ у давн╕х епосах. Суть його поляга╓ у тому, що герой, або к╕лька геро╖в, мають подолати численн╕ перешкоди та витримати тяжк╕ випробування, аби досягти певно╖ к╕нцево╖ мети.

Завдяки напруженост╕ сюжетних кол╕з╕й та майстерно змальован╕й еп╕чн╕й картин╕ св╕ту, на тл╕ яко╖ в╕дбува╓ться д╕я у "Володар╕ К╕лець", письменник досяга╓ наскр╕зно╖ ╓дност╕ твору, попри його значний обсяг. Вт╕м, найвизначн╕шою рисою роману ╓, напевне, вражаюча виважен╕сть, природна "реальн╕сть" Серединно╖ Земл╕. Надзвичайна переконлив╕сть Св╕ту "Володаря К╕лець" спричиня╓ сво╓р╕дний "ефект присутност╕" - виклика╓ у читача в╕дчуття "входження" до Серединно╖ Земл╕, "перебування" там поряд ╕з героями твору. Доводячи здатн╕сть свого художнього Св╕ту на "незалежне" ╕снування (принаймн╕, в уяв╕ читача), обгрунтовуючи потенц╕йну можлив╕сть його "буття", професор Толк╕╓н ретельно розробля╓ р╕зноман╕тн╕ "атрибути", необх╕дн╕ для будь-якого "повноц╕нного" св╕ту - детальн╕ карти Серединно╖ Земл╕, хронолог╕чн╕ таблиц╕ ╖╖ ╕стор╕╖, л╕тописи, календар╕, родоводи геро╖в твору, що сягають у далеке минуле, та ╕н. Все це не ув╕йде до власне роману, а буде опубл╕коване у вигляд╕ додатк╕в до "Володаря К╕лець". Там же читач знайде ╕ детальний опис двох ц╕лком функц╕ональних з л╕нгв╕стично╖ точки зору ельф╕йських мов - ╖х абетки, правила вимови, наголосу тощо.

Винагородою Джону Рональду Ру╓лу Толк╕╓ну,- вченому, письменнику, творцю власного м╕фолог╕чного Всесв╕ту, - стала любов м╕льйон╕в читач╕в в усьому св╕т╕. ╤нтерес до "Володаря К╕лець" чимдал╕ зростав, ╕ вже по смерт╕ Джона Рональда Ру╓ла у 1973 роц╕ було видано майже зак╕нчений рукопис "Сильмар╕л╕ону" - в╕дредагований, як ╕ б╕льш╕сть наступних посмертно опубл╕кованих твор╕в Толк╕╓на, сином письменника - Кр╕стофером Толк╕╓ним. Пот╕м з друку вийшла б╕ограф╕я письменника, а незабаром почали публ╕куватися численн╕ рукописи, як╕ Джон Рональд Ру╓л не встиг завершити за життя. Серед останн╕х, що вийшли з друку - "Граматика та словник мови гном╕в" та "Народи Серединно╖ Земл╕".

"Володар К╕лець" витримав вже безл╕ч перевидань. Його було перекладено спочатку голандською, а пот╕м шведською, польською, датською, н╕мецькою, ╕тал╕йською, французською та багатьма ╕ншими мовами. На жаль, укра╖нсько╖ у цьому перел╕ку поки що нема╓. Перший, ╕, на думку автора ц╕╓╖ статт╕, найб╕льш вдалий переклад "Володаря К╕лець" рос╕йською мовою було зд╕йснено у 1988 роц╕ видавництвом "Радуга".


Прим╕тки Хранителя

Прим╕тка 1. "Давньогермансько╖ мови" не ╕сну╓. Автор, напевно, ма╓ на уваз╕ давньноверхньон╕мецьку (мову "П╕сн╕ про Н╕белунг╕в") або готську.

Прим╕тка 2. Роман "Володар Персн╕в" не ╓ трилог╕╓ю. Див., наприклад, тут.

Прим╕тка 3. Автор помиля╓ться. Додаток F св╕дчить: "Вони [енти] були в╕дом╕ ельдар у давн╕ дн╕, ╕ саме ельдар енти приписували не власну мову, але те, що вони прагнули розмовляти".

 


Новости | Кабинет | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы | Пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Кто есть кто | Поиск | Одинокая Башня | Кольцо | In Memoriam



Na pervuyu stranicy Отзывы Архивов


Хранители Архивов