Дж. Р. Р. Толкін

З листів Дж. Р. Р. Толкіна

Ці переклади було вперше надруковано в третьому номері журналу "Ґіль-Естель"

Лист 217 до видавництва Allen & Unwin (уривок)

11 вересня 1959

[Стосовно польського перекладу "Володаря Перснів"]

Перепрошую, що за домашніми негараздами та турботами я геть забув про листа пані Скібневської.

Написати багато нотаток, якими вона могла б скористатись, зовсім неможливо. [...] Що ж стосується загального принципу, яким вона могла б керуватись, я би волів, щоб перекладу чи змін у іменах було якнайменше. Як вона відчуває, це англійська книжка, і її англійськість губити ніяк не можна. Те, що хобіти розмовляли власною давньою мовою є, звичайно ж, твердженням псевдоісторичним, зумовленим природою оповіді. Я міг би надати чи винайти форми всіх імен, переданих англійською, як Baggins чи Shire, справжньою хобітською мовою, але це не мало би ніякого сенсу. Особисто я вважаю, що всі власні імена мають залишитися такими, якими вони є. Я би хотів, щоб назви місць також залишились без змін, у тому числі і Шир – Shire. Мені здається, що найправильнішим було б надати в кінці список тих імен та назв, що мають значення в англійському тексті, з перекладами чи поясненнями польською.

Лист 190 до Рейнера Анвіна (уривок)

3 липня 1956

[В червні відділ міжнародних зв’язків видавництва Allen&Uniwn надіслав Толкіну список голландських версій топонімів у "Володарі Перснів", що був зроблений голландським перекладачем, з проханням: "Надішліть, будь ласка, його назад, з вашим, сподіваємось, ухваленням"]

Сподіваюсь, що ви (і відділ міжнародних зв’язків) вибачите те, що я лиш тепер пишу вам стосовно голландського перекладу. Ця справа (для мене) важлива; вона мене дуже стурбувала і роздратувала, і надала мені доволі багато непотрібної роботи в дуже незручний час. […]

У принципі я категорично заперечую, щоб номенклатура хоч якось була перекладена, навіть компетентною людиною. Цікаво, чому перекладач вважає, що від нього, мовляв, потрібна якась така робота, чи що він має право її проводити. Те, що це є „уявленим" світом, не дає йому аніякого права моделювати його так, як йому більш до вподоби, навіть коли б він міг протягом кількох місяців створити нову зв’язну структуру, яку я майстрував кілька років.

Я вважаю, що коли б я представив хобітів, які розмовляють італійською, російською чи китайською, чи якоюсь іншою мовою, він би залишив імена в спокої. Чи коли б я вдавав, немов Шир – це якийсь уявлений "Лоумшир"[1] у справжній Англії. Проте насправді в уявленій країни в уявлений період часу (як в оцім випадку) номенклатура є елементом важливішим, ніж у "історичному" романі. Але, звичайно, коли ігнорувати "фіктивний" елемент "стародавності", "Шир" заснований на сільській Англії, а не на якійсь іншій країні світу – з усіх країн Європи мабуть менш за все на Голландії, яка з точки зору топоніміки до Англії зовсім не подібна. (Насправді вона настільки відрізняється, що незважаючи на історичну близькість її мови до англійської, і почасти на близькість їх сучасних форм, які можуть частково спростити роботу перекладача, її топоніміка особливо не підходить для цієї мети). Топоніміка Ширу, беручи до уваги перший перелік, є "пародією" на сільську Англію, у такому самому сенсі як і його мешканці – вони сприймаються разом і так вони були задумані. Врешті-решт ця книга англійська, написав її англієць, і, мені здається, навіть ті, хто хоче, щоб оповідь і діалоги було перекладено мовою, яку вони можуть зрозуміти, не прохатимуть перекладача, щоб він навмисне знищував місцевий колорит. Я цього від перекладача не чекаю, хоча був би радий глосарію, коли (що рідко) значення топоніма є істотним. Я би не хотів зустріти в книжці, події якої розгортаються в уявному віддзеркалюванні Голландії, назви типу Огорожа – Hedge, Герцогский Куст – Duke’sbush, Орлиний Дім – Eaglehome чи Яблукошип – Applethorn, навіть якщо б вони були "перекладами" ‘sGravenHage, Hertogenbosch, Arnhem чи Apeldoorn. Такі "переклади" не англійські, вони просто бездомні.

Насправді мапа Ширу не грає істотної ролі в оповіді, і її введено тільки для більшої правдоподібності описування через введення великої кількості деталей. Вона, звісно, ґрунтується на певному знайомстві з історією англійської топоніміки, якого, здається, перекладачеві бракує (я вважаю, що і про нідерландську топонімічну історію він знає не набагато більше). Але воно йому не було би потрібно, якщо б він залишив імена в спокої. Правильний спосіб надрукувати першу мапу – змінити її назву на Een Deel von "The Shire" ["Частка The Shire"] і не більше: хоча я вважаю, що naar "до" в зазначеннях кшталту "до Мічел-Делвінґ" також не зашкодило б.

Перекладач (як видно з його роботи) глянув у Додатки, але ними не користувався. Він, здається, зовсім не передбачає труднощів, що він їх сам собі пізніше створює. "Англосаксонська", що нею розмовляють рохіррим, не дуже схожа на голландську. Насправді він рве незграбними пальцями тонку мережу, яку він тільки спробував поверхово зрозуміти. […]

Найважливіша ідея, яку він не зрозумів, є, звичайно, такою: навіть коли носії мови можуть проаналізувати топонім (що буває рідко), вони цього, як правило, не роблять. Якщо в уявній країни застосовано справжні топоніми, чи топоніми акуратно винайдені так, щоб збігатися зі знайомими моделями, вони стають цілісними іменами, "звучать по-справжньому", і перекласти їх відповідно до сенсів їх складових зовсім недостатньо. Голландські імена цього голландця мають звучати по-голландському. Я, звичайно, не спеціаліст з голландської мови, і знаю небагато про особливості історії голландської топоніміки, але мені здається, що, як правило, цього в даному випадку не відбувається. Хай там як, але багато з них зовсім нісенітні, чи цілком помилкові – вважаю, настільки ж, наскільки були б помилкові перекладацькі Цвітіньск, Новгород, Озеро Як, Документи, Шинків чи Бентеження замість авторських Флоренції, Неаполя, (озера чи Лаґо ді) Комо, Шартра, Гамбурґа чи Флашинґа, тобто Фліссинґена.

Щоб хоч якось виправдати свої інвективи, я прикладаю докладний коментар щодо списків. […] Я впевнений, що правильним (до того ж більш економічним для перекладача та видавця?) шляхом було б якнайчастіше залишати мапи та імена такими, якими вони є, але замінити декілька не дуже потрібних Додатків на глосарій імен (зі значеннями, але без посилань). Я міг би надати такий список, щоб його можна було перекласти.

Якщо дозволите, я тепер скажу, що я не потерплю якогось такого вільного ставлення до власних імен. Також і до імені/слова "хобіт" – Hobbit. Не буде ніякого Hompen (що про нього ніхто зі мною не радився), і ніякого Hobbel чи хай там чого. Ельфи, гноми, тролі – так, це просто сучасні відповідності правильних назв. Але хобіт (та орк) походять з отого світу, і мають залишитися, звучать вони по-голландському чи ні. […]

Якщо ви вважаєте, що я плету дурниці, це мене дуже засмутить – але, боюсь, не зміню своїх поглядів. Ті кілька людей, з котрими я порадився, мушу сказати, висловлюються також дуже гостро. Хай там як, я не збираюсь, що зі мною обходились à la місіс Тіґґівінкль, що перетворилась на Poupette à l’épingle[2]. Але й нельзя сказати, щоб Б[еатрікс] П[оттер] не дала перекладачам доброї прочуханки! Хоча, можливо, з міцніших позицій, чим мої. Я не лінгвіст, але я щось знаю про імена, і спеціально ними займався, тож я насправді розсерджений.

---

Примітки

[1] Термін, що позначає уявлене "сільське" графство

[2] Хай там як, Canétang [cane "качка" + étang "ставок"] = Puddleduck [puddle "калюжа, ставок" + duck "качка"] в кілька разів краще за оце!

---

Переклав П. Іосад, 2004
© Арда-на-Куличках, 2004