Оліфаунт
 

Якщо хтось подивиться - може хтось й покритикує.
Але ж на то надій малувато...
Хоч воно й сирувато...

Як мИша сірувАтий,
ЗавбІльшки, ніж хАта,
Ніс довгИй, як зміЯ,
ТрясЕться землЯ,
Як топчу по ланАх;
Трощу по деревАх.
У роті – рога Є,
По Півдню гулЯю,
ВелИкими вУхами хлОпаю,
За межами рОків - тОпаю
По кОлу й навкОло,
Не лЯгу нікОли,
Щоб вмерти, нАвіть,
Бо я ж – Оліфаунт!
Самий - величезний,
Старий, височенний.
Якщо ти зустрІнеш мене –
Навік не забУдеш мене.
Якщо ж ти мене не зустрІнеш –
Тоді ти в мене не повІриш.
Я – є Оліфаунт старИй,
І я не брешУ ніколИ.

переклад вірша з ВП Фешовець
 

А можна, приміром, подивитися, як переклав цього вірша Федорак. Один такий маленький віршик з великого ВП...

Сірий, як миша,
Велій, як хижа,
Ніс, як змія,
Трясу землю я;
Коли йду по траві,
Усі ледь живі.
Мій рот – як сурма,
Жах Південь пройма.
Літа, весни й зими
Фаю ушима,
Все лажу і лажу,
На землю не ляжу,
Хай навіть вмирать.
Бо я оліфант –
Більший за всіх,
Старший за сміх.
Як хто мя спіткає –
То запам’ятає,
Кому ж не судьба,
Тим я – ворожба;
А все ж оліфантом я є,
Брехать – не моє.