Отдельное сообщение
Пред. 10.09.03, 22:55   #1
Alchere
old timer
 
Аватарка Alchere
 
На форуме с: 01.2003
Откуда: Далёко...
Сообщений: 964
Alchere is an unknown quantity at this point
Сильмарилиада

Пародия на "Сильмариллион" (пока что только начало), на украинском языке, явно под впечатлением "Энеиды" Котляревского.
Принадлежит моей подруге (которая тоже хоббит :) ), не имеющей сейчас возможности зайти на форум и самой выложить пародию. Так что, можете мне поверить, в этом стихотворении нет ни одной буковки, принадлежащей мне... разве что несколько подставленных запятых, так как подруга "уполномочила" меня отредактировать сей текст... Пишет она под псевдонимом "Олена Мокровольська" (думаю, всем понятно, почему... :) )

Текст следующий:

СІЛЬМАРІЛІАДА
Аінуліндале

Був Еру, парубок моторний,
Що в Арді звавсь Ілюватар,
Був світ увесь йому покорний,
Та нудно було – ну кошмар!
І от в якусь лиху годину
Створив Ілюватар Єдиний
Собі на втіху Аінур.
А ті лише гуляли й пили,
Такого лиха наробили –
Позаздрив би і Барад-дур!

Та й Еру, щоб їх чимсь зайняти,
Заграть їм пісню загадав,
І Аінур – давай співати!
Такого світ іще не знав.
Та, мабуть, більше і не взнає...
Ну, буде видно, почекаєм.
Зберуться Аінур колись
Разом з дітьми Ілюватара –
Такої гарної ушпарять,
Що тільки й буде що: держись!

Був Еру фаном симфо-року,
І Пісня мала буть така ж,
Ну й грали Аінур нівроку,
Та всунувся чийсь епатаж
І зіпсував усю картину.
Розгнівався тоді Єдиний
І Другу Тему сам заграв.
Могутньо вдарили гітари,
Що мали особливі чари,
Та звук ворожий не стихав.

І ось вже Аінур не співали,
Лиш знітились десь у кутку.
Їх звуки дикі налякали,
Хто ж грати міг фігню таку?
„То це ти, Мелькор, бісів сину?
Створив ж тебе в лиху годину!” –
Подумав Еру й звівся знов.
І рок-балада залунала,
До неї миттю запалала
У душах Аінур любов.

А Мелькор знай все грав своєї,
Не зупинявся ні на мить.
Не витримавши ахінеї,
Ілюватар як гаркне: „Цить!
Замовкни лиш, бо закопаю,
Ти в мене, генію, ще взнаєш,
Як грать мені отут хард-кор!
І буде це вам у науку:
Ви взнаєте всі свою руку
Й чудовий „гармонійний” хор!

Дивіться, що ви наробили,
І хай вам сниться вночі жах!
Міняти те – не моє діло,
Тепер усе в ваших руках”.
І показав їм Еру цяцьку:
З нічого виник світ зненацька.
І там побачили святі
Дешевий тріллер, їй же богу!
Як вони впали до такого?
Ех, видно, роки вже не ті!

А діти ж бо Ілюватара!
І Перші, й Другі – в нього всі
Ото вже дійсно божа кара!
Уже й по світу, й по красі...
Та зникло те лихе видіння.
Й Ілюватарові створіння
Хвалити мусили його.
Бо хто ж то піде проти Еру
І прогнівить оту холеру?
Давно наш батько вже того...

І Мелькор, бідний, там побачив,
Що бунт його й Велика Путь –
То буря в склянці, так, неначе
Усе те мало так і буть,
Щоб Аінур не розслаблялись,
Щоб життя цукром не здавалось,
Єдиний мовив „Еа!” враз.
„Най все те буде вам на лихо,
Ото мені вже буде втіха!”
І... ще кілька цікавих фраз.

Тут Аінур і розділились
На тих, хто „проти” і хто „за”.
Багато з Еру залишилось:
Минулась батькова гроза.
А інші вмовить не зуміли,
Й гулянку, плачучи, лишили.
От замість пива – море сліз.
„То ж треба буде працювати!
Ой клята наша доля, брате!”
А Мелькор раніш всіх проліз.

Натурою він був упертий,
І вирішив вже до кінця
Все шкодить Еру, хоч би вмерти,
Така була проява це!
А Валар вже взялись за діло
Хоч так же, правда, не хотіли!
А тут ще й Мелькор, як на зло,
Усе їм, капосний, руйнує,
Ну хто ж тут не задепресує?
В ті лихі дні таке було!

Се не примариться й з похмілля:
От всепланетний катаклізм!
Всюди творилось божевілля
(Так зародився анархізм)
Та Валар теж були уперті
І серед тої круговерті
Творили власний свій бедлам,
Аж поки Космос не втомився
І світ наш сам не встановився
Так якось, з горем пополам.


Автор ждёт вашей критики! Не подведите! :))
Только не слишком запугайте моего маленького хоббита... :))
Alchere оффлайн   Ответить с цитатой из оригинала