Отдельное сообщение
Пред. 01.02.04, 20:20   #12
Alchere
old timer
 
Аватарка Alchere
 
На форуме с: 01.2003
Откуда: Далёко...
Сообщений: 964
Alchere is an unknown quantity at this point
Свершилось! Вот и продолжение! :)))

Валаквента

Перелік Валар і Майяр за знаннями Ельдар

Про Валар

Валар – се ті, хто на нещастя
Залишив світлий Еру дім…
А Мелькор, мамі його трясця,
Все не міг дати жити їм.
Його за Вала не рахуєм,
Занотувати ж пропонуєм
Основні Валар імена:
Їх Ельдар Силами назвали,
А Люди за богів вважали...
Та дикість їх – не їх вина.

Був Манве, він вітрами відав –
Се Арди кондиціонер.
Багато спав, часто обідав,
Як, певно, робить і тепер.
А Варда – то його дружина,
Прегарна, вам скажу, дівчина,
Тепер таких уже нема.
Любила бавиться зірками,
Планетами і ліхтарями,
І обпікалася сама.

А Ельдар її поважали
За те, що зорями й Серпом
Вона у Мелькора ціляла,
Вмостившись на високий трон.
А Манве їй координати
Тихенько вказував – на брата
Така от любляча сім’я.
Удвох вони владарювали
Та інших Валар поганяли,
Бо ж сфера в кожного своя!

От Ульмо був сантехнік Арди,
Він Дітям воду постачав
І булькав під зірками Варди:
Все давню Пісню програвав.
Подоби людської цурався
І до дівок не залицявся,
Та й в Океані, грізний, сам,
Про Ендор думаючи, плавав
Калюжами й струмками правив
Із тих, що ще лишились там.

Був Ауле, коваль управний,
Відповідав за твердь земну
І у тій суперечці давній
Найбільш дісталося йому;
Бо всі паскудства Манве-брата
Він мусив хутко виправляти,
А у перервах між всім тим
Надбав коштовностей і злота
Та привчив Нольдор до роботи
Як покровитель-побратим.

А разом з ним жила Яванна,
Що дарувала нам плоди.
Живим всім відала ся панна
І захищала від біди.
Із Ауле так дружно жили,
Що було чуть з Танікветілу
Їхні розмови про „любов”.
Завжди Яванна Кементарі
Кохалася у гарній чварі,
Та так, щоб аж кипіла кров.

Се чули й браття Феантурі
Й ховалися, хто куди міг:
Намо – у Мандос свій похмурий,
Ірмо у Лоріен заліг
Бог дивних снів і бог прокляття –
Такі несхожі були браття!
(Еру стрибав у гречку? З ким?)
У Мандосі лиш душі мертвих,
Всі Мелькора невинні жертви,
І Намо править усім тим.

А Ваіре, його коханка,
Ох працьовитою була!
На Мандос весь ізпозаранку
Все светри з наших доль плела.
А в Лоріені все спокійно,
Сади так пахнуть чудодійно...
Там Есте – для всіх ран бальзам!
Це санаторій лікувальний
І Валар всіх одпочивальня...
Ой, що за трави росли там!

Сестра цих братиків, Нієнна,
Із того горя, що одна,
Підніме, було, плач страшенний,
Що аж здригнеться твердь земна.
А щоб її не матюкали,
Вона подалі десь втікала
І знову бралась за своє.
Тож най вам не здається диким,
Що Біблії потоп великий –
Її рук діло, так і є!

Ось хто депресії не знає –
Це Тулькас, Нессин чоловік.
Від його сміху всяк тікає
Та ще й здригається повік.
Порадник з нього – ну ніякий,
Зате є сила – Еру дяка!
А що він дикий – то пусте...
Він в Арду трохи припізнився
Й на Нессі зразу оженився.
Догнав, негідник, як на те!

Брат Несси, Ороме, - лісничий,
Могутній дядько на коні
У ріг свій дме він войовничо,
Що й досі чуть його мені.
Раз був Сусаніним найнявся
Та й так якось за діло взявся,
Що усіх Ельдар розгубив.
Сестра Йаванни, нявка Вана,
Одвіку Ороме кохана, -
Найбільше диво з усіх див,

Для неї всі пташки співають,
Ну, нявка, що з неї візьмеш?
І з її співом зустрічають
Всі Валар новий день, еге ж!
Вони живуть у Валінорі –
Прекрасних землях неозорих,
Куди усім нам, смертним, – зась!
Бо хто ж то пустить нас, проклятих,
В країну вічності і свята?
Дивна любов їхня якась!

Про Майяр

Вони колись приперлись в Арду
Разом із Валар, щоб служить.
Ільмаре, покоївка Варди,
Все знала, що і де лежить,
Еонве тягав Манве стяги
Та прикладавсь до його браги.
Ще мила парочка була:
Оссе і Уінен, примхлива,
Що морем відали зрадливим,
За що їм пам’ять і хвала.

Байдикувала в Лоріені
Меліан Майя довгий час.
Вважала Есте як за неню
Й годила Вані кожен раз,
Аж поки якась лиха сила
Її у Ендор поманила.
Пропала дівка! Ох шкода!
Був ще Олорін вельми вчений,
Що часто бігав до Нієнни.
Що з того вийшло? Лиш біда...

Він Діток Еру захищати
Їм же на лихо захотів,
Як маг узявся про них дбати
І усю магію згубив.
Та біди ті були вже потім,
А поки в Валінорі злотім
Метал і рок для Валар грав.
А Майяр глему додавали
І загалом не нудьгували,
Лиш Мелькор святу заважав.

Про Ворогів

Яка ж гірка, нещасна доля
На тьми дорозі, Еру мій!
Хотів подарувати волю –
Ніхто його не зрозумів,
Натомість з Валар ще й прогнали,
І так жорстоко воювали!
Так плакав Мелькор в тишині,
Де йому жити довелося,
І чесав зорі у волоссі
Та все гнітив думки сумні.

І щоб було не так самотньо,
Він чесних Майяр раз по раз
Манив до себе в тьми безодню,
А обіцяв їм – лиш маразм:
Безмежну владу над всім світом,
А ще любов і чорні квіти,
Ну, хто тих Валар розбере?
Так „ніжні” Балроги вродились
Й під чорним троном копошились,
Клянучи Варду Елберет.

А ще по доброті душевній
Наш Мелькор ельфів заманив
Лиш ласкою й старанням ревним...
На орків їх перетворив,
І було то славетне військо –
Майстри жорстокості й злодійства.
Ну, чим вам, браття, не краса?
То все у стилі постмодерну
Лиш нова течія химерна...
Як тут не тріснуть небесам?

Під Ангбандом дракони грались –
Наївні й світлі очі їх!
А Балроги тим милувались –
Найліпша із земних утіх!
І Мелькор врешті був щасливий,
Награючи хард-кор мрійливо,
Нові темниці будував,
І Сауронові був Тано,
Так пестив Майя ненастанно,
Мабуть, і справді покохав!

Тут закінчується Валаквента
Alchere оффлайн   Ответить с цитатой из оригинала