13.09.03, 20:54 | #1 |
Хранительница
На форуме с: 11.2002
Откуда: Киев/Москва
Сообщений: 1 346
|
Високий штиль
---------------------- Леся Українка КОРОЛІВНА — Королівно, ясна панно, ви себе навік забули! Що з'єднало вас зо мною, вбогим лицарем без спадку? — Мій лицарю, любий пане, се мені гірка образа, — я ж не звикла продавати свого серця за червінці! — Королівно, ясна панно, стану вашому належить багряниця і корона, а не ся буденна одіж. — Мій лицарю, любий пане, та невже я вам миліша в багряниці та короні, ніж у простих темних шатах? — Королівно, ясна панно, я зовсім безславний лицар, бо від зрадницької зброї умираю вдома, в ліжку. — Мій лицарю, любий пане, хай впаде за зраду сором, слави ж маєте доволі: ви обранець королівни. — Королівно, ясна панно, чує серце, що загину, — хто ж вас буде боронити від неслави, поговору? — Мій лицарю, любий пане, не боюсь я поговору, — все чиню по власній волі, бо на те я королівна. — Королівно, ясна панно, тяжко буде вам дивитись, як мене ховати будуть простим звичаєм, непишно. — Ой лицарю, любий пане! Не вражайте мого серця! Що мені по всіх пишнотах, як би мала вас ховати? — Королівно, ясна панно, заклинаю вас коханням, майте гідність і в жалобі, як належить королівні. — Мій лицарю, любий пане, нащо сі страшні закляття? Се ж найгірше в світі лихо — непрозора, горда туга… *** У сільській убогій церкві грають Requiem органи, хор голосить Miserere, люд зітхає De profundis. В домовині труп лицарський, біля нього королівна стала тихо та поважно, мов до шлюбу наречена. Не тремтить серпанок чорний, що вкрива її обличчя, і горить спокійним світлом у руці воскова свічка. По кутах дівчата плачуть, а в юрбі йдуть поговори: „Он ота його кохала…“ „Он ота вінка втеряла…“ „Он ота босоніж бігла і ловила за стремена…“ „Хто ж ота, що стала поруч коло гробу?“ — „Королівна“. *** У палаті королівській темний смуток і тривога серед челяді двірської, — щось король сьогодні гнівний: очі мечуть стріли гострі, гучно брязкають остроги, руки стиснулися міцно на хресті злотистим шпаги. На порозі паж маленький став наляканий, несмілий і промовив ледве чутно: „Ясна панна там чекає…“ Твердим голосом відмовив гнівний владар: „Що ж, хай прийде, хай почує привселюдно від отця свого прокляття“. Ще не встиг король скінчити слів безжалісних, недобрих, як в юрмі загомоніло: „Гей, дорогу королівні!“ Поміж лицарів блискучих, поміж дам препишно вбраних королівна йде поволі у буденних чорних шатах, без серпанку й покривала, з непокритою косою; не спуска очей журливих, не схиля блідого чола. Затаїло дух лицарство, пишні дами всі поблідли, ждуть, мов грому серед бурі, королівського прокляття. Але що се? тихо й смутно забринів старечий голос: „Ти прийшла, кохана доню? Сядь, спочинь, моя дитино…“ Ледве вчула королівна ту лагідну тиху мову, затремтіла вся і впала, мов росиночка, додолу. Мов росинка, що, холодна та бліда, трималась довго, цілу ніч на верховітті, поки сонце не пригріло… У палати королівські загостили жаль і туга, — се були найвищі гості, та прийшли без етикетки. 20/VI 1901, Кімполунг |
15.09.03, 13:43 | #2 |
youngling
На форуме с: 02.2003
Откуда: Йарда
Сообщений: 185
|
Мабуть таки Леся Українка та ще Наталена Королева-ті,хто презентує
високий штиль в українській літературі.А мову ельфів я дав би пере- класти Олесю Гончару,в нього і стилі різні є і співучість. |
03.12.03, 07:18 | #3 |
На форуме с: 12.2003
Откуда: Эа, Средиземье, Мордор, ул.Ородруинская, Тёмная Башня...
Сообщений: 8
|
звиняйте
ха.. я вже зовсiм не пам`ятаю украiнську мову. но було цiкаво...
|
|
|
Новости | Кабинет Профессора | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы Минас-Тирита | Гарцующий пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Поиск | Кольцо | Свиридов |