21.10.04, 19:15 | #1 |
На форуме с: 10.2004
Откуда: Боярские Леса
Сообщений: 2
|
Имрам
з туманом, що берег накрив, під місяцем в хмарах, і з шумом хвиль, на човні з вітрилом приплив, в Ірландію, знову до лісу й болот, до сивих високих башт, де дзвін дзвону Клуан-ферта лунає в зелений Галвай, де Шаннон униз до Лох- Дерек тече під небом, повитим дощем, сюди святий Брендан спочити прийшов із мандрів у місце де вмре. "Скажи мені, батько, тебе ж я любив, як є твоє слово мені, про дива, що важко запам'ятать серед пустельних морів. Про землі, що сховані силами чар, де Ельфів славетний народ, за сім довгих років, на небо шлях, чи в землю живу ти знайшов?" "Я речі побачив, багато речей забуто давно у пітьмі, та з них лише три перед моїх очей: Хмарина, і Дерево, і Зірки. Ми рік плили й день і ніде не було ні краю людей, ні землі, ні човна, ні птаху не було навколо більше ніж сорок днів. Тоді ж гул почули- наблизився грім і Хмара над нами зросла, і сонця не було ні ввечір, ні в схід, а захід вогнем палав. І з моря до хмари здималась гора, без берега скелі її, каміння, що чорне від моря сумного з долівки до голови. Маківка світилась вогнем, що живе, що стухне- і знову горить. Висока, як стовп в храмі горніх небес, корінням- до пекла землі, занурена в землю, що води її поглинули в давні часи, гадаю, стоїть вона на тім краю, де труни могутніх князів. Ми плили, допоки загасли вітри, і весла рухали нас, і спрага пекла нас, і голод крутив, і псалмів наспів загас. Нарешті, як пройдено Хмари імлу, ми вийшли до берегів, і хвилі шептали у арках печер, зтираючи геми в піски. Ось так наші кістки, - лякалися ми, зітруться до світу кінця, бо шлях на цей берег- уверх по камнях, ніхто ж бо його не здола. Та рушивши заходом, зразу ж знайшли, що стіну скель прорізав, фьорд в березі, - води його темно-сірі, де скель високих портал. В ворота з каміння ми вигребли вмить, проскочили, море лишив, і тиша росою навкруг нас лежить, здавалось, - це святість країв. В долину, що сріблом цвіла, мов грааль, а пагорби окрай- без меж, прийшли і побачили в серці землі, під місяця світлом тьм'яним, там Дерево, краще за ті, я гадав, ростуть що в едемськім саду, і стовбур товстіше за башту стояв й ніхто не зна висоту. І білим, як взимку, моїм очам здавалося дерева лист, росли ж вони щільніш за лебедя пух: довгі, гладкі, чарівні. Здавалося нам, що наче у снах, збігає під зорями час, і мандри завершено, без вороття залишить подорож нас. І в тиші, що острів пустий сповила, ми сумно співали псалми, гадалося тихо, та голоса як вісників труби зайшли. Аж Дерево здригнулось, листя з гілок в повітря злетіло, як сніг, кружляя по колу, як зграя пташок, і голими стали гілки. І в зорянім небі почули ми пісню, чи голос, та не птахів, ні людський то гомін, ні ангелів голос, та певно існує ще рід казковий, шляхетний, що в світі живе за землями втопленими, та води глибокі, та страшні моря по Білого Дерева землі." "Чекай-но, мій батько, багато сказав, але про дві речі лиш ти: про Дерево, Хмару, та три їх було, - про Зірку мені розкажи." "Про Зірку? Високо світила вона аж ген на розі шляхів, останнім вогнем біля Темної Ночі, де брама Незлічених Днів, де світ прямовисно зривається вниз, і лиш стара стежка біжить, як міст, що прозорий, на арках стрімких, до людям незнаних країв." "Але люди кажуть, що перед тим ти був, де ніхто ще не був. Хатів би я чути, о отче святий, як землю останню відчув." "У розумі зірку я можу знайти, і моря шляхи розрізнить, де подих повітря тихий як смерть, і сильний водночас мов бриз, але де цвітуть ті казкові квіти, під вітром яким чи в краї, і слово, що чув я за межами світу, щоб знати- шукай і ти. У човні, мій брате, пливи небокрай, і море підкореш собі, то знайдеш для себе не в казках й піснях, і знатимеш більше ніж ми." В Ірландії понад лісів і болот, з сивих високих башт лунає дзвін похорону з Клуан-ферта у тихий зелений Галвай. Бо Брендан святий своє скінчив життя під небом, що плаче в дощах, прямуючи знов, де нема вороття, а рештки в Ірландії склав. |
21.10.04, 19:47 | #2 |
youngling
На форуме с: 10.2004
Сообщений: 10
|
Класс!!! Я в восхищении!!!
|
Возможности | |
Вид | |
|
|
Новости | Кабинет Профессора | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы Минас-Тирита | Гарцующий пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Поиск | Кольцо | Свиридов |