Форум Арды-на-Куличках  

Вернуться   Форум Арды-на-Куличках > Хобiтон

Хобiтон Толкин и толкинистика по-украински

Ответить
 
Возможности Вид
Пред. 21.10.04, 19:15   #1
ded
 
На форуме с: 10.2004
Откуда: Боярские Леса
Сообщений: 2
ded is an unknown quantity at this point
Имрам

Нарешті, здолавши глибокі моря
з туманом, що берег накрив,
під місяцем в хмарах, і з шумом хвиль,
на човні з вітрилом приплив,
в Ірландію, знову до лісу й болот,
до сивих високих башт,
де дзвін дзвону Клуан-ферта
лунає в зелений Галвай,
де Шаннон униз до Лох- Дерек тече
під небом, повитим дощем,
сюди святий Брендан спочити прийшов
із мандрів у місце де вмре.

"Скажи мені, батько, тебе ж я любив,
як є твоє слово мені,
про дива, що важко запам'ятать
серед пустельних морів.
Про землі, що сховані силами чар,
де Ельфів славетний народ,
за сім довгих років, на небо шлях,
чи в землю живу ти знайшов?"

"Я речі побачив, багато речей
забуто давно у пітьмі,
та з них лише три перед моїх очей:
Хмарина, і Дерево, і Зірки.

Ми рік плили й день і ніде не було
ні краю людей, ні землі,
ні човна, ні птаху не було навколо
більше ніж сорок днів.
Тоді ж гул почули- наблизився грім
і Хмара над нами зросла,
і сонця не було ні ввечір, ні в схід,
а захід вогнем палав.

І з моря до хмари здималась гора,
без берега скелі її,
каміння, що чорне від моря сумного
з долівки до голови.
Маківка світилась вогнем, що живе,
що стухне- і знову горить.
Висока, як стовп в храмі горніх небес,
корінням- до пекла землі,
занурена в землю, що води її
поглинули в давні часи,
гадаю, стоїть вона на тім краю,
де труни могутніх князів.

Ми плили, допоки загасли вітри,
і весла рухали нас,
і спрага пекла нас, і голод крутив,
і псалмів наспів загас.
Нарешті, як пройдено Хмари імлу,
ми вийшли до берегів,
і хвилі шептали у арках печер,
зтираючи геми в піски.
Ось так наші кістки, - лякалися ми,
зітруться до світу кінця,
бо шлях на цей берег- уверх по камнях,
ніхто ж бо його не здола.

Та рушивши заходом, зразу ж знайшли,
що стіну скель прорізав,
фьорд в березі, - води його темно-сірі,
де скель високих портал.
В ворота з каміння ми вигребли вмить,
проскочили, море лишив,
і тиша росою навкруг нас лежить,
здавалось, - це святість країв.

В долину, що сріблом цвіла, мов грааль,
а пагорби окрай- без меж,
прийшли і побачили в серці землі,
під місяця світлом тьм'яним,
там Дерево, краще за ті, я гадав,
ростуть що в едемськім саду,
і стовбур товстіше за башту стояв
й ніхто не зна висоту.
І білим, як взимку, моїм очам
здавалося дерева лист,
росли ж вони щільніш за лебедя пух:
довгі, гладкі, чарівні.

Здавалося нам, що наче у снах,
збігає під зорями час,
і мандри завершено, без вороття
залишить подорож нас.
І в тиші, що острів пустий сповила,
ми сумно співали псалми,
гадалося тихо, та голоса
як вісників труби зайшли.

Аж Дерево здригнулось, листя з гілок
в повітря злетіло, як сніг,
кружляя по колу, як зграя пташок,
і голими стали гілки.
І в зорянім небі почули ми пісню,
чи голос, та не птахів,
ні людський то гомін, ні ангелів голос,
та певно існує ще рід
казковий, шляхетний, що в світі живе
за землями втопленими,
та води глибокі, та страшні моря
по Білого Дерева землі."

"Чекай-но, мій батько, багато сказав,
але про дві речі лиш ти:
про Дерево, Хмару, та три їх було, -
про Зірку мені розкажи."

"Про Зірку? Високо світила вона
аж ген на розі шляхів,
останнім вогнем біля Темної Ночі,
де брама Незлічених Днів,
де світ прямовисно зривається вниз,
і лиш стара стежка біжить,
як міст, що прозорий, на арках стрімких,
до людям незнаних країв."

"Але люди кажуть, що перед тим
ти був, де ніхто ще не був.
Хатів би я чути, о отче святий,
як землю останню відчув."

"У розумі зірку я можу знайти,
і моря шляхи розрізнить,
де подих повітря тихий як смерть,
і сильний водночас мов бриз,
але де цвітуть ті казкові квіти,
під вітром яким чи в краї,
і слово, що чув я за межами світу,
щоб знати- шукай і ти.
У човні, мій брате, пливи небокрай,
і море підкореш собі,
то знайдеш для себе не в казках й піснях,
і знатимеш більше ніж ми."

В Ірландії понад лісів і болот,
з сивих високих башт
лунає дзвін похорону з Клуан-ферта
у тихий зелений Галвай.
Бо Брендан святий своє скінчив життя
під небом, що плаче в дощах,
прямуючи знов, де нема вороття,
а рештки в Ірландії склав.
ded оффлайн   Ответить с цитатой из оригинала
Пред. 21.10.04, 19:47   #2
Reytar
youngling
 
Аватарка Reytar
 
На форуме с: 10.2004
Сообщений: 10
Reytar is an unknown quantity at this point
Класс!!! Я в восхищении!!!
Reytar оффлайн   Ответить с цитатой из оригинала
Ответить

Возможности
Вид

Правила размещения сообщений
Вы не можете создавать новые темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете изменить Ваши вложения
Вы не можете изменить Ваши сообщения

BB-код Вкл.
[IMG] код Выкл.
HTML-код Вкл.

Быстрый переход


Новости | Кабинет Профессора | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы Минас-Тирита | Гарцующий пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Поиск | Кольцо | Свиридов

Ваш часовой пояс — GMT +3. Сейчас 18:37.


Powered by vBulletin® Version 3.8.7
Copyright ©2000 - 2024, vBulletin Solutions, Inc.
Лицензия на форум приобретена Ардой-на-Куличках у компании "Jelsoft Enterprises Limited". Все права защищены.