06.11.06, 20:52 | #1 |
old timer
На форуме с: 01.2003
Откуда: Москва
Сообщений: 2 906
|
Оліфаунт
Але ж на то надій малувато... Хоч воно й сирувато... Як мИша сірувАтий, ЗавбІльшки, ніж хАта, Ніс довгИй, як зміЯ, ТрясЕться землЯ, Як топчу по ланАх; Трощу по деревАх. У роті – рога Є, По Півдню гулЯю, ВелИкими вУхами хлОпаю, За межами рОків - тОпаю По кОлу й навкОло, Не лЯгу нікОли, Щоб вмерти, нАвіть, Бо я ж – Оліфаунт! Самий - величезний, Старий, височенний. Якщо ти зустрІнеш мене – Навік не забУдеш мене. Якщо ж ти мене не зустрІнеш – Тоді ти в мене не повІриш. Я – є Оліфаунт старИй, І я не брешУ ніколИ. |
06.11.06, 21:35 | #2 |
На форуме с: 10.2006
Откуда: lviv
Сообщений: 3
|
переклад вірша з ВП Фешовець
А можна, приміром, подивитися, як переклав цього вірша Федорак. Один такий маленький віршик з великого ВП...
Сірий, як миша, Велій, як хижа, Ніс, як змія, Трясу землю я; Коли йду по траві, Усі ледь живі. Мій рот – як сурма, Жах Південь пройма. Літа, весни й зими Фаю ушима, Все лажу і лажу, На землю не ляжу, Хай навіть вмирать. Бо я оліфант – Більший за всіх, Старший за сміх. Як хто мя спіткає – То запам’ятає, Кому ж не судьба, Тим я – ворожба; А все ж оліфантом я є, Брехать – не моє. |
|
|
Новости | Кабинет Профессора | Каминный зал | Эсгарот | Палантир | Онтомолвище | Архивы Минас-Тирита | Гарцующий пончик | Подшивка | Форум | Гостевая книга | Карта сайта | Поиск | Кольцо | Свиридов |